Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олена Вдович (1992)




Огляди

  1. ***
    А очі твої мов зірки на небі
    Щодня яскравіше горять
    Показують той шлях на землі
    Ту стежку у незнану даль.

    Вони горять, мов іскорки багаття
    Такі маленькі, але тут і там
    Вони повсюди…зігрівають серця
    Істот тих одиноких…але ні, не так..

    Мені це все наснилось…
    Коли цей сон нестерпний вже мине?
    І скільки в муках моє серце,
    Щодня і ніч все більше жме?

    Прости мене о Господи, мій Царю,
    Що грішна й без розуму я,
    То все любов та довела до того,
    Що жить і дихати не можу я.

    Чи він хоч знає, як його кохаю,
    Як думаю про нас коли лягаю,
    Та за хвилину помічаю,
    Тебе нема…в думках про тебе засинаю.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  2. *****
    Що ж робити і казати
    Так не можу жити більше я
    Мучиш ти мене і серце краєш
    Чому ж коханою не називаєш?

    Біль в грудях нестерпний гнітить
    Розриває в різні боки їх
    І не знаю скільки днів я
    Витерплю без ласк твоїх.

    Це кохання так мене
    Із середини з"їдає
    Мов голодний вовк безжально
    На шматки все розриває.

    Чи ти знаєш як болить?
    Як врятуватися від цього?
    В усьому винен тільки Ти
    Тримаймось осторінь від того!

    Коханий, повік Тебе кохатиму завжди я
    Ніхто мені не милий так як Ти
    Любов жорстоко грає з нами
    Понад усе кохатиму Тебе завжди!!!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Заборонене кохання
    В полоні своїх думок,
    В полоні своєї душі,
    Ув"язнене серце страждає
    З відчуттям будучи ніким.

    Той світ небезпечний й незнаний,
    Ув"язнив Тебе навіки,
    Визволитися хочеш і прагнеш
    Однак серце все більше гнітить.

    Воно плаче від болю й неволі
    І думок які мучать його.
    Все не може забути моменти,
    Які повік ув"язнили його.

    Ці події були неймовірні,
    Стільки радості й ніжності в них.
    Все б віддала щоб і ще раз,
    Побувати в обіймах Твоїх.

    Мою душу зневолив Твій погляд,
    Моє серце привласнив собі,
    Тільки як вибратись звідти?
    Коханий, скажи мені?

    З кожним днем все кохаю я більше,
    Твої очі, посмішку, тіло.
    Та кохання залишиться в серці,
    В тому світі страждаючи гірко.

    Як я хочу сказати "Коханий!
    Будь зі мною навіки й люби!"
    Тільки серденько плаче й благає
    "Помилок, не роби, не роби!"

    Воно знає де правда у цьому
    І що чекає нас із Тобою.
    Милий, неустанно Бога я молю,
    Моє серце звільнити з болю.

    Я так хочу Тобі сказати,
    "Моє серце й душа належить Тобі!"
    Я навіки кохатиму того,
    Хто ніколи не буде моїм!!!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --