...не знаю, що тут діється...так званий пан поціновувач поезії, який комфортно розмістився і на інших сайтах відкрито займається дурницями...як такого позбутися?...поясніть...
минув майже місяць...Очорнення продовжується...що ж,хоча ніколи не бажала недоброго ближньому та зараз напишу не вельми добрі слова..чекатиму, що мо' і мої друзі-недруги, які злорадствують і надумують на свою голову різні версії щоб образити невинну людину - колись попадуть в таку ж дурну ситуацію, в якій опинилася я...хоча і тоді не втішатимусь - тихо поспівчуваю...

Жінка-янгол, жінка-богиня, невіста.
Помежи істин

Відображення безкінечності
У світі, у квітці, у слові.

Аплодувати сирим словам,
Що не мають душі –

Осінь і грім.
Блискавка губиться у пожухлому бур’яні.

Я викрешу вогонь із білого каменя,
Що на моїй душі.

Парашутом осінньої хмаринки
Опустився на землю смуток.

(акровірш)
Україно убога уярмлена,

Україно убога уярмлена,
Коронована карою ката

Писалося скромно, як завше,
Чорним по білому.