Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександра Камінчанська (2014)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   ...
    ...не знаю, що тут діється...так званий пан поціновувач поезії, який комфортно розмістився і на інших сайтах відкрито займається дурницями...як такого позбутися?...поясніть...
    минув майже місяць...Очорнення продовжується...що ж,хоча ніколи не бажала недоброго ближньому та зараз напишу не вельми добрі слова..чекатиму, що мо' і мої друзі-недруги, які злорадствують і надумують на свою голову різні версії щоб образити невинну людину - колись попадуть в таку ж дурну ситуацію, в якій опинилася я...хоча і тоді не втішатимусь - тихо поспівчуваю...
  •   ***
    Жінка-янгол, жінка-богиня, невіста.
    Помежи істин
  •   ***
    Відображення безкінечності
    У світі, у квітці, у слові.
  •   ***
    Аплодувати сирим словам,
    Що не мають душі –
  •   ***
    Осінь і грім.
    Блискавка губиться у пожухлому бур’яні.
  •   ***
    Я викрешу вогонь із білого каменя,
    Що на моїй душі.
  •   Осінь
    Парашутом осінньої хмаринки
    Опустився на землю смуток.
  •   Україна - моя країна
    (акровірш)
    Україно убога уярмлена,
  •   Україна - моя країна
    Україно убога уярмлена,
    Коронована карою ката
  •   ***
    Писалося скромно, як завше,
    Чорним по білому.

  • Інша поезія

    1. ...
      ...не знаю, що тут діється...так званий пан поціновувач поезії, який комфортно розмістився і на інших сайтах відкрито займається дурницями...як такого позбутися?...поясніть...
      минув майже місяць...Очорнення продовжується...що ж,хоча ніколи не бажала недоброго ближньому та зараз напишу не вельми добрі слова..чекатиму, що мо' і мої друзі-недруги, які злорадствують і надумують на свою голову різні версії щоб образити невинну людину - колись попадуть в таку ж дурну ситуацію, в якій опинилася я...хоча і тоді не втішатимусь - тихо поспівчуваю...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Жінка-янгол, жінка-богиня, невіста.
      Помежи істин
      Вальсує із вітром… вітряна панна,
      Осінь, осанна…
      Крила білого птаха, що ніби вросли у небо.
      Чи треба
      Любити осінь – діву, жінку, невісту?
      Вечір і місто,
      Розгублені зорі, вітрини, клени,
      Учора зелені.
      М’яко торкаю рукою ніч,
      Що зіткана зі свіч,
      Що пахне сном, кардамоном, єлеєм
      …я поруч із нею,
      Вдихаю її – прозору осінню ніч
      …поклич…
      Крізь осінь і ніч – клич!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. ***
      Відображення безкінечності
      У світі, у квітці, у слові.
      Від божевілля - до ґречності,
      До любові.
      Сліди на палітрі життя
      Холодно-гарячі, різномасті.
      Серед омани, безвілля, знетям
      Не впасти б.
      Дихати кожним днем
      І вірити, що настане завтра.
      Іти проз весни, у листя руде,
      Як ватра.
      Дерева, наче білборди,
      Весняно-квітні, срібно-зимові
      Розшифровують коди
      У слові.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Аплодувати сирим словам,
      Що не мають душі –
      Чи варто?
      З імли, десь там,
      Де вицвілі од відчаю спориші –
      Розгорається ватра.
      Безпорадна юрба
      Аплодує Іуді, з мольбою: «Спаси
      Нас!»…од нас же самих…
      Українці?…Хіба?
      Матері не зрадить син!..
      Жар не зотлів, не утих.
      Пекуча кіптява впивається у світ,
      Ще вчора усміхнений.
      А нині?
      «Не вбий. Не вкради»… – Божий Заповіт…
      І всі вони:
      Лжелюди, лженевинні,
      Фарисеї без імени і серця…
      А ми молимося: «Боже, Ти, що єси…
      Ізбави нас од лукавого…»
      У шаленому скерцо
      Небо і земля. Відлуння яси
      Понад загравою.
      На тілі землі – шрами
      Беззвучні плачі,
      Що між нині і завтра…
      Аплодувати сирим словам,
      Що не мають душі –
      Чи варто?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Осінь і грім.
      Блискавка губиться у пожухлому бур’яні.
      Несподівано, дивно.
      Скоцюблені спини
      Проймають об'ємні дощові краплини,
      Наче серед літа.
      Нахмурені грозові хмари прагнуть летіти
      За журавлями.
      Посеред осені – тісно. Кричу до нестями!
      Кричу мовчанням…
      Ця осіння гроза, немовби остання.
      Дивачка,
      Загублена блудниця із пісні неначе.
      Вона лише мить.
      А за обрієм – стогне, горить…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Я викрешу вогонь із білого каменя,
      Що на моїй душі.
      Залиши
      Усе, що тебе болить – мені
      Переболію колись.
      Замкнусь
      Аж на сім замків,
      Щоб ні лукавого, ні Бога
      Нікого.
      Лише задзеркалля і пустка.
      Ще дні, без часу та виміру.
      Вимрію…
      Так не можна, я знаю.
      Та деколи хочеться, треба.
      А як без неба?!...




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Осінь
      Парашутом осінньої хмаринки
      Опустився на землю смуток.
      Заснути б.
      Ненадовго, на мить,
      Щоби прокинутися весною.
      Нагою
      Душею і тілом,
      Як немовля.
      Щоб земля –
      Без війни, горя і фальші.
      А дальше?
      Підійнятися і піти,
      Почати життя з білого листка…
      Хитка
      І прозора мрія,
      Мов павутинка бабиного літа.
      А ще трембіта,
      Далеко в горах,
      То голосила, то вмовкала.
      Повні бокали
      Терпкого шафранового напою
      Що пахне осінню.
      І досі я
      Стою на перехресті вітрів,
      Закохана в жовтогарячий смуток
      Ні, не зможу заснути,
      Прийму все, що судилося долею.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Україна - моя країна
      (акровірш)
      Україно убога уярмлена,
      Коронована карою ката
      Розірвана, розіп’ята
      Анексована абортована
      Їй-Богу!
      Незалежна? Невже, небого?!
      Армія аборигенів

      Має місце між млою.
      Оселі обпалені
      Яригами, яремні ясою.

      Колись квітуча, кохана…
      Роз’ятрилася рана
      Арештовані азимути
      Їхні?
      Ніколи! Ніко…
      Акафіст, або…




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Україна - моя країна
      Україно убога уярмлена,
      Коронована карою ката
      Розірвана, розіп’ята
      Анексована абортована
      Їй-Богу!
      Незалежна? Невже, небого?!
      Армія аборигенів

      Має місце між млою.
      Оселі обпалені
      Яригами, яремні ясою.

      Колись квітуча, кохана…
      Роз’ятрилася рана
      Арештовані азимути
      Їхні?
      Ніколи! Ніко…
      Акафіст, або…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Писалося скромно, як завше,
      Чорним по білому.
      А так вже хотілося нового –
      Білим по чорному…
      Та біль історії овдовілої
      Пече нас у тілі, під серцем,
      Вогнищем дихає.
      Над нивою пустопорожньою
      Круки літають,
      Немов над могилою тихою…
      А так захотілося сонця
      В душу щоб зиркало.
      Щоби заясніли навіки
      У житі волошки
      І небо розшите низинкою…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --