***
Це ще було за тих часів, коли три кольори домовились намалювати цілий світ. Червоний, зелений і синій малювали нову картину. Творінню їх не було меж: синє просторе небо, широкі зелені поля, глибокі моря й океани, червоне гаряче сонце. Поєднавши зусилля, вони створили цілу гаму відтінків: жовтий, рожевий, помаранчевий, фіолетовий, коричневий, чорний, сірий, білий…Благородний зелений, в парі з яскраво-червоним, намалювали жовтий. До справи долучився поважний синій, домовившись з червоним, в купі вони створили рожевий. Гарячий жовтий відтінок теж спробував свої зусилля, і , змішавши свої фарби з червоним, вони створили помаранчевий. Червоний колір був дуже енергійним, намалювавши вже декілька відтінків, вирішив попрацювати в парі із синім. Коли змішались їх фарби, світ побачив загадковий фіолетовий відтінок. Коричневий вималювався у поєднанні червоного та зеленого. Аби створити найсвітліший, білий тон, свої зусилля приклали аж три кольори: червоний, зелений та синій. Фіолетовий синій та жовтий разом змішались у чорний. Новенький чорний та білий намалювали сірий. Світ забарвився новими тонами, ожив миловидними картинами. З’явились ліси, гори, квіткові поляни... Стільки кольорів вималювалось, що й не злічити.
…Той колір був ніби і потрібний, але часами нагнітав своєю похмурістю. Він був присутній під час усіх творінь. Мав й своє призначення. Та йому відводилась найменша роль. Інколи, гніваючись, вступав в перепалку з синім небом й забарвлював його в темніший тон – це був чорний колір. Бувало, як зійдуться вони у сварці, то аж світ темніє. Небесну синь закриє така похмура завіса чорних хмар, що й сонцю не пробитись.
Часами їх перепалка тривала по декілька днів, а то й тижнів. Щоб прояснити ситуацію, усі кольори вирішили зібратись на нараду. На засіданні кольорова гама постановила наступне: щоб проявитись усім кольорам, вони об’єднались в групи відтінків і працювали кожен в свою пору року. Малось на увазі чотири періоди: весна, літо, осінь та зима, де б кожен колір мав свою роль. І в чорного була своя робота. Аби не затемнити світ, йому постановили працювати у парі з білим. Їх порою була зима. Чорний забарвлював землю, дерева, темнив своїм кольором хмари. Недаремно йому постановили малювати в парі з білим: той лиш сніжком притрусить, вже й світ світлішає. Та, бувало, зима так затягувалась, що кольори починали тривожитись, проте чекали своєї пори, як і домовлялись.
Тим часом, чорному все було мало. Йому хотілось замалювати темними фарбами увесь світ. Незважаючи на домовленість, у літню пору він пішов в наступ й заплямував сонячну блакить. Зірвався вітер, нагнав грізних, темних хмар, стривожив літній спокій. Казна-що творилось у небі. Гроза змішала усі кольори світу, небо нагадувало велику пляму.
На щастя, яскравих кольорів було значно більше. Спільними зусиллями вони прогнали чорного аж на край світу. Лиш де-не-де залишив він по собі слід. Під час того буревію рясним дощем його частина опала на землю, й зафарбувала в чорний колір. Відтоді її прикриває шар зеленого, що проріс травою. Взимку землю прикрашає біла перина снігу.
Відтоді чорний колір живе наодинці. Щороку гостює у нас восени та взимку, але не довго - боїться теплих кольорів.