Автори /
Тетяна Соловей (2014)
Рубрики
• Paul ÉLUARD
• Federico Garcia Lorca
• Guillaume Apollinaire.
• Théophile Gautier
• Paul VERLAINE (1844-1896)
• François COPPÉE (1842-1908)
• Rainer Maria RILKE
• Charles Cros (1842~1888)
• Gaston Couté (1880-1911)
• Robert Desnos (1900~1945)
• François de Malherbe (1555-1628)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Небом ясним
•
Порятунок
•
На широкому шляху
•
Осилю день і ніч перечатую
•
Весняна осінь
•
Жінки, мов ті квітки
•
Балада про останню любов
•
Знедолена
•
Колисанка
•
Руїни серця
•
«У Ваших очах»
•
Пройдені дні
•
Блідий місяць
•
Відповідь
•
І більше ні...
•
Романс
•
У небо, сповнене покори..
•
Весна
•
На морському березі
•
Її шарм
•
Із вечором вона прийде…
•
Жовтневий ранок ( Matin d’octobre)
•
Азарт
•
Чому?
•
Cонця круг чорніє
•
Гола правда
•
Кольори
•
Поштова листівка
•
Серенада
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Небом ясним вкрию всі свої дні
Під ним усі радощі й втіхи земні
Під ним усі радощі й втіхи земні
Межують радість і журба,
Багато див у світі.
Багато див у світі.
А ми голодні бідняки,
Босоніж ступим на шляхи,
Босоніж ступим на шляхи,
Осилю день і ніч перечатую,
Тенета часу свого розірву.
Тенета часу свого розірву.
Весною видається осінь ця мені,
Бо замість листя ~ щастям осипає дні,
Бо замість листя ~ щастям осипає дні,
Жінки, мов ті квітки: бувають такі миті,
Що розмаїття барв несила нам терпіти.
Що розмаїття барв несила нам терпіти.
Такі численні спогади мої,
Що їх несила у собі вмістить.
Що їх несила у собі вмістить.
Вона не скривджена, вона ~ знедолена,
Напіврозхристана, напіврозорена,
Напіврозхристана, напіврозорена,
Надходить час і дише ніч
Нас кличе до спочинку
Нас кличе до спочинку
Колись фортецею серце було моє,
З граніту й мармуру, казали так знавці.
З граніту й мармуру, казали так знавці.
У Вас в очах
Я бачу зізнання душі
Я бачу зізнання душі
Світання ледь~ледь
Розлива на поля
Розлива на поля
Місяцю блідий,
Сяєш у лісах;
Сяєш у лісах;
Чи сумнів лиш для тебе суть моя несе?
Тобі моє життя, як хочеш, все.
Тобі моє життя, як хочеш, все.
Не розчинюся більше, не злечу,
І більше не повірю сподіванням.
І більше не повірю сподіванням.
Ранкова блакить,
В якій бліднуть зірки.
В якій бліднуть зірки.
У небо, сповнене покори,
Отут земля гукає.
Отут земля гукає.
Мелодіє, що ж, звеселяйсь,
Лунай тепер усім,
Лунай тепер усім,
Вона із рук своїх незграбних
З нічної висоти впустила
З нічної висоти впустила
Лиш глянув – дуже полюбилась
Моя паняночка русява;
Моя паняночка русява;
Із вечором вона прийде; я обіцянку взяв.
Підготував усе, як слід. Друзяк повіддаляв,
Підготував усе, як слід. Друзяк повіддаляв,
У дивовижний час цей ранку
Раптово сонце засяває.
Раптово сонце засяває.
Хоч би хоч крихітку прозріння...
безжальний гнів~ нестримний плач.
безжальний гнів~ нестримний плач.
Чому примарна наша воля?
До світла крок - і прірва днів.
До світла крок - і прірва днів.
Той сонця круг чорніє
Впаде в життя моє:
Впаде в життя моє:
Я це добре знаю,
Що відчай крил не має,
Що відчай крил не має,
Он бузковий місяць
Над Парижем дише
Над Парижем дише
Тобі пишу під цим склепінням
Минає літа день чудесний
Минає літа день чудесний
Через балкон схилилась ти
Мені б туди … забракне сил!
Мені б туди … забракне сил!