Багато віршів є про насолоду,
і про кохання безліч творів є.
Але про цінність нашого народу,
ніхто з митців чомусь нам не дає.
В Вісні я чую тихі сльози Криму,
і як реве тужливо наш Донбас.
А ті митці не думали про риму,
коли Росія тихо обзивала нас.
Та і історія про нас говорить
багато чистих і приємних слів.
Але корупція свій лад наводить
в букеті наших щирих, світлих днів.
Як гордо звучить слово "українець",
і як приємно знати, що ти є
не білорус і не поляк, й не німець,
що Україна лиш життя твоє снує.
Як добре знати, що в тяжкі моменти
твоя Вкраїна не залишиться сама,
що не згубились всі ті елементи,
які забрала в тебе ця зима.
Як добре знати, що народ твій вірний,
який стерпів багато цих навал.
З усіми ворогами буде мирний,
не перейде через жорстокий вал...

Одного звичного всім ранку
відважний поклик пролунав.
І до наступного світанку
бестрашну армію зібрав.
Студенти,старші, жінки, діти
прийшли сьогодні на майдан.
Для того щоб неправду діти,
згадати ще ім'я Богдан.
Ідуть роки, минають літа,
усе менеться, не завжди,
щоб приєднатис до світа,
усім нам треба тільки йти.
І згадувать слова поета,
які пронизані життям.
І вміть казать: "Білбше не треба
нам управляться лиш буттям!"
І вміти гідно відстояти
свої думки, діла, права.
І поклик нації всім мати,
щоби кричали нам :"Ура!"
А на майдані гинуть люди,
що так відстоюють народ.
А мати каже:"Лихо буде!
Здається безліч перешкод!"
Останній постріл,поле бою
все спорожніло, тільки десь
герой, з відважною ходьбою,
лежить, покритий кров'ю весь...
Минуть роки, миняться літа,
усе забудеться. Проте
вчинки героїв, сльози діда,
без них життя буде не те.
лютий,2014