Одного звичного всім ранку
відважний поклик пролунав.
І до наступного світанку
бестрашну армію зібрав.
Студенти,старші, жінки, діти
прийшли сьогодні на майдан.
Для того щоб неправду діти,
згадати ще ім'я Богдан.
Ідуть роки, минають літа,
усе менеться, не завжди,
щоб приєднатис до світа,
усім нам треба тільки йти.
І згадувать слова поета,
які пронизані життям.
І вміть казать: "Білбше не треба
нам управляться лиш буттям!"
І вміти гідно відстояти
свої думки, діла, права.
І поклик нації всім мати,
щоби кричали нам :"Ура!"
А на майдані гинуть люди,
що так відстоюють народ.
А мати каже:"Лихо буде!
Здається безліч перешкод!"
Останній постріл,поле бою
все спорожніло, тільки десь
герой, з відважною ходьбою,
лежить, покритий кров'ю весь...
Минуть роки, миняться літа,
усе забудеться. Проте
вчинки героїв, сльози діда,
без них життя буде не те.
лютий,2014