Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Євген Плужник (1898 - 1936)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Знов на сторінках ранні тіні
    Покрали літери в очей...
  •   * * *
    Це снилось?..На тихім світанні
    Багнети, і я біля стінки...
  •   * * *
    Питалась ласкаво:— Чом, синку, ти зблід?—
    А слів не знайшов
  •   * * *
    У дужих дні — немов слухняна глина,
    Покірна волі й пальцям різьбаря;
  •   * * *
    Долі моєї ціна —
    У повітовому місті осінь,
  •   * * *
    Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
    Вже й листів твоїх не відбираю.
  •   * * *
    Здається, знову буде недорід:
    Земля без снігу, а морози добрі.
  •   * * *
    На поле вийшов — зомлів:
    Колос від колосу — чверть!
  •   * * *
    Пропало сіно! Тільки покосили,
    А дощ його й прибрати не дає!
  •   * * *
    Сьогодні день, здається, перший влітку
    Полям засмаленим чоло омив;
  •   * * *
    Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
    Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
  •   * * *
    Папірос кому!Папіроси!
    Шльоп! ляп! по калюжі...Коробок у руках.
  •   * * *
    Торгуємо усім, чим тільки можна,-
    Словами, дровами, життям, сукном...
  •   * * *
    Розпочинає дні гудок о шостій,
    Коли роси ще вітер не допив,
  •   * * *
    Попоїм, посплю... Щасливий ніби.
    Роздобув собі штани нові!
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Одірвались від днів слова,
    В'януть собі по книжках, а у днях —
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Розминувся зі мною сон.
    Дні повій, галіфе й героїв...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Там, де полягли вони за волю,
    Буряки тепер для цукроварні.
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Hi словечка йому не сказав старий,
    Мовчки вивів коня за ворота.
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Де коноплі були,— батарея.
    За клунями — чати.
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Зустрів кулю за лісом.
    Саме там, де посіяв жито!
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Зціпив зуби. Блідий-блідий!
    За байраком село палало.
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Був це хлопчик лагідний і тихий,
    Як сосновий у безвітря ліс...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Ще в полон не брали тоді,—
    Приліпили його до стовпа...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Мабуть, дуже йому боліло:
    Все облизував губи. Потім затих.
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Притулив до стінки людину,
    Витяг нагана...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    А він молодий-молодий...
    Неголений пух на обличчі.
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Впало — ставай до стінки!—
    Сперся плечем на ганок...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Для вас, історики майбутні,
    Наш біль — рядки холодних слів!
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Я — як і всі. І штани з полотна...
    І серце моє наган...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Знаю, сіренький я весь такий,
    Мов осінній на полі вечір...
  •   * * * Зі збірки «Дні»
    Я знаю:
    Перекують на рала мечі.
  •   ШЕВЧЕНКО
    Коли надійдуть втома і зневір'я,
    В його портрет вдивляюся тоді,—
  •   ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО
    «ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»
    Гей,батьку мій,степе широкий!
    А поговорю я ще з тобою...
  •   ЄВРОПА
    Ахали, сюсюкали — Європа!
    Тато — не звертались, a "papa"!
  •   ВІН
    Проминуть по днях десятиріччя,
    Прийде радість інших поколінь,—
  •   НА 1924 РІК
    Франціє!
    Чи то ж твоїм повіям
  •   СЕРП I МОЛОТ
    Селянине!
    Твоя рука —
  •   ЖОВТЕНЬ
    Буде в жовтні довіку свято,
    Хоч би й час на шляху пристав!
  •   ***
    Плакала вона… натомлену спину
    День ховав за дахами дач.
  •   ***
    Я вас Галю, згадував сьогодні,
    Хотілося мені вас побачити.
  •   ***
    По-осінньому хмари пливуть,
    По-осінньому вітер кигиче...
  •   ***
    Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.
    А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...
  •   ***
    Де коноплі були, - батарея.
    За клунями чати.
  •   ***
    Зустрів кулю за лісом.
    саме там, де посіяв жито!
  •   ***
    Сідало сонце. Коливались трави.
    Перерахував кулі, - якраз для всіх!
  •   ***
    Уночі його вели на розстріл,
    Хтось тримав ліхтар мов смолоскип,
  •   ***
    Сентиментальний тихий полонез, -
    І раптом вся приникла до роялю…

  • Огляди

    1. * * *
      Знов на сторінках ранні тіні
      Покрали літери в очей...
      Як непомітно вечір синій
      Схиливсь до мене на плече!

      Зіпрусь натомлений на лутку,
      А там, де місто,— степ немов...
      І чую — спогад, повний смутку,
      В червоножилах тисне кров.

      Промерзлий шлях...Швидкі тачанки...
      І ось душа мала-мала!
      А на снігу з чиєїсь ранки
      Кров візерунки заплела.

      Мовчіть, умріяні сторінки!
      — Я справжнім болем догорів!
      ...І знов за вікнами будинки
      І мертве світло ліхтарів...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Це снилось?..На тихім світанні
      Багнети, і я біля стінки...
      О, перші й довіку останні
      Мої півхвилинки!

      О, ранки! Кінчається зараз
      Вино нерозведене ваше!
      ...А в думці — який тепер вираз
      На очі нероблений ляже?

      Це снилось? Не знаю. Не знаю...
      І ось усміхнутись несила...
      І ось не живу, не конаю...
      О, правдо моя невесела!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *
      Питалась ласкаво:— Чом, синку, ти зблід?—
      А слів не знайшов
      І промовчав.
          — На північ,
          На південь,
          На захід,
          На схід
      Над трупами вигуки вовчі!

      Безсило повіки на очі впадуть,—
      Старечі до рук моїх губи...
          А бачу —
          Безкрая скривавлена путь...
              І трупи!
              І трупи...

      — Матусю! Хто очі мені замінив?—
      Всміхнеться, щоб сліз не побачив...
      Сама — до вікна, до неораних нив —
          І плаче...

      Далеке майбутнє! Скривавлену мить
      Якими житами засієш?
          ...Ой,мамо! Чого це так серце болить,
          Що й ти не зігрієш!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6.25 | Рейтинг "Майстерень": 6.25

    4. * * *
      У дужих дні — немов слухняна глина,
      Покірна волі й пальцям різьбаря;
      А я схилюсь тихенько на коліна,—
      Шумуйте, днів розбурхані моря!

      Але не гнів, не заздрість і не втома
      (Благословенний шлях, що ним іти!),—
      Якась нова, словам ще не відома,
      Солодка мука здійснення мети!

      Хай іншим дні прозорі і покірні,
      Нехай я сам покірний дням моїм!..
      ...О днів прийдешніх обрії безмірні,
      О тишина моїх маленьких рим!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      Долі моєї ціна —
      У повітовому місті осінь,
      А вона витягла серце,— на!
      — Неціловане й досі!

      От і упала на неї тінь!
      От і знесилів.
      Мало, мало хотінь!
      — Сили!

      А коли ж сила уся —
      Шклянка насіння?
      Хоч би вже спокій мені засяв,
      Весно моя осіння!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. * * *
      Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
      Вже й листів твоїх не відбираю.
      Інколи копаюся у Мутері
      Та в пікет з одним знайомим граю.

      От книжок коли б хоч з пуд одержати!
      Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...
      Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...
      Відчинив я осені господу!

      Мертвий я. Це добре, ясно відаю.
      Та і як, скажи, себе одуриш!
      А проте живу. Журюсь, обідаю...
      О,— болить мені, єдина!Чуєш?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      Здається, знову буде недорід:
      Земля без снігу, а морози добрі.
          Зблід
                  Обрій...

      Вечеря тягнеться така нудна!
      І страв і слів вживаємо потрошку.
      А інколи, здається, не одна
      Рука до вуст несе порожню ложку...

      Старий мовчить.Не досить слів хіба?
      Думки — і ті розбіглися геть--чисто!
      Зими тієї згинула ряба,
      А полову тепер відніме місто!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      На поле вийшов — зомлів:
      Колос від колосу — чверть!
      Висохло серце землі,
      Кров'ю наповнене вщерть!

      Кинув безсиле — агов!
      Тільки луна, ні душі!
      Вигадки ранку мого
      Смуток вечірній здушив!

      Поле, і місто, і я —
      Море моєї рідні!—
      Хто з нас хоч хвильку стояв
      Справді над мукою днів?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Пропало сіно! Тільки покосили,
      А дощ його й прибрати не дає!
      Вже третій день ллє з усієї сили,
      А особливо на моє!

      В долинці саме. Їжте, коненята!
      Журюсь, лежу, й книжок нових нема...
      А за вікном темно-зелена м'ята
      З-під стріхи краплі перейма.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      Сьогодні день, здається, перший влітку
      Полям засмаленим чоло омив;
      Крізь дощову густу і рівну сітку
      Запаленіли ізмарагди нив...

      А скоро неба жар громами вичах,
      Вгорі веселкою лишивши слід,—
      І у селян на стомлених обличчях
      Не так помітно слово — недорід!

      І жаб на луках оргія весела
      Знялася звечора така жива,
      Що крізь всю ніч вигукували села,
      Так ніби пошепки, пісень слова...

      А снилось так: гарячий з півдня вітер,
      Коса гадюкою блищить в росі...
      І у газет — нові колонки літер
      Про те, що хліба вистарчить для всіх!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
      Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
      А дужий грім зустрів такі діези,
      Що злякано дзвенить вікно!

      Тікає день. Скриплять вози на греблі...
      Під чередою стогне оболонь...
      І раптом шріт — дрібні перлові краплі...
      І знову вітер, гуркіт і огонь.

      І вже туман пливе, бреде над полем,
      Щоб за хвилину сонцем розцвісти,
      Щоб навіть я з надією та болем
      Твої старі перечитав листи!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Папірос кому!Папіроси!
      Шльоп! ляп! по калюжі...Коробок у руках.
      Це ж хто не зовсім босий,—
      На візниках!

      Саме отут на розі
      Перша упала за волю кров...
      Припасайте по змозі
      Хліба та дров!

      Бились, як леви, матроси!
      З ними татусь!
      А тепер — без руки...
      Папірос кому! Папіроси...
      Сірники...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Торгуємо усім, чим тільки можна,-
      Словами, дровами, життям, сукном...
      Та на аршин лягла рука не кожна,
      — Як і раніше, мрію за вікном.

      Що я продам? Мій крам — від мрій утома,
      Широке серце й бідний олівець!
      Річ світова, і річ давно відома —
      Який вже там ще й з мрійника купець...

      Та знаю, вірю — через дні і муку!—
      Ось підпереже землю мить така,—
      І над базаром стисне мрійну руку
      Упевнена долонь робітника!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      Розпочинає дні гудок о шостій,
      Коли роси ще вітер не допив,
      А там, вгорі, такі ясні і прості,
      Пливуть рожеві зграї голубів...

      Ще пішоходи холодком укриті,—
      На передмісті десь ірже лоша...
      І хочеться сказати кожній миті:
      Не поспішай!

      Але вже в'ється порох над базаром,
      І синьоокий ранок мов засліп...
      І закиплять, я знаю, незабаром
      Купівля й продаж — боротьба за хліб!

      І я іду, щоб десь продати м'язи,
      Ще від учора стомлені напів...
      І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
      На крилах голубів...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Попоїм, посплю... Щасливий ніби.
      Роздобув собі штани нові!
      Тільки очі так немов у риби
      Та на в'язах мулько голові.

      Дотягнусь, пурну — і буде тихо!
      Мудреці!
      Через віщо серце ніби віхоть
      У чужій невимитій руці?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * * Зі збірки «Дні»
      Одірвались від днів слова,
      В'януть собі по книжках, а у днях —
            мов у темному лісі!
      Радість у мене нова:
      Дощ осінній по стрісі.

      Брешете ви, кому ясно усе!
      Перед мрією всі ми ниць!

      Дні! який це музей
         Дрібниць!

      1926



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    17. * * * Зі збірки «Дні»
      Розминувся зі мною сон.
      Дні повій, галіфе й героїв...
         Хто у сквері під цей газон
         Грунт угноїв?

      Певне, мріяв:ось прийде час...
      Рости, травко зелена!
         Що ж! Шинелька його якраз
         І на інші рамена.

      Тільки ґудзик приший новий,—
      Та і мрій собі серед буднів...
         Ви!
         Майбутні!

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * * Зі збірки «Дні»
      Там, де полягли вони за волю,
      Буряки тепер для цукроварні.
      І не треба слів. Не треба болю.
      — Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

      Скінчено. Записано. І крапка.
      — Спочивайте, стомлені над міру!—
      ...Розгортає знов іржава сапка
      Землю, від утоми сіру.

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * * Зі збірки «Дні»
      Hi словечка йому не сказав старий,
      Мовчки вивів коня за ворота.
         Потихеньку осіння лилася згори
         На степи позолота.

      А коли упав перший у жовтні сніг,
      Лист прийшов, весь пом'ятий.
         За далеке майбутнє ліг
         В бур'ян головою спати.

      До товару...По воду...А день за днем
      Знов подвір'я взялось травою...
         Серце, серце! З твоїм вогнем
         — У бур'ян головою!

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * * Зі збірки «Дні»
      Де коноплі були,— батарея.
      За клунями — чати.
         Може, «Портрет Доріана Грея »
         Почитати?

      О, майбутнє моє! Для тебе!—
      Тисячі слів подужав!—
         Нащо ж в'їлись до самого серця між ребер
         Кулі та нужа?

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. * * * Зі збірки «Дні»
      Зустрів кулю за лісом.
      Саме там, де посіяв жито!
      За яким бісом
      Стільки було прожито!

      Прийшла баба, поголосила...
      Невеличка дірка поміж ребер...
      Ну, звичайно,— краса і сила!
          Marche funebre!

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * * Зі збірки «Дні»
      Зціпив зуби. Блідий-блідий!
      За байраком село палало.
      Хтось прикладом у спину,— йди!
      — Вас чимало!

      Сухо чмихнув старий наган
          (Перша нота нової гами...)
      Надвечірній лягав туман
      Над житами.

      Хтось один засвистав матчиш.
      На тачанки!— й шукай, де знаєш!
          Поле,поле!
          Чом ти мовчиш!
         — Не ридаєш?

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * * Зі збірки «Дні»
      Був це хлопчик лагідний і тихий,
      Як сосновий у безвітря ліс...
      (Для якоїсь радості і втіхи
      Кожний з нас у дні прийшов і ріс).

      А сімнадцятий минув, зустрінув
      Наречену — кулю за Дніпром.
      — Обертайся, земле, без упину!
      Припасайте, припасайте бром!

      Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,
      Що над степом ранній біль простер!
      (Для якої радості і втіхи
      Кожний з нас приходить і росте?)

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * * Зі збірки «Дні»
      Ще в полон не брали тоді,—
      Приліпили його до стовпа...
      На землі,від крові рудій,
      Кривава ропа...

      А він був молодий такий!
      Цілував, мабуть, гаряче...
      Довго, довго йому круки
      Випивали світло з очей!

      А тепер там зійшов полин.
      Телеграфні стовпи...
      Загубився селянський син,—
      Відробив!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * * Зі збірки «Дні»
      Мабуть, дуже йому боліло:
      Все облизував губи. Потім затих.
      Невеличке на розі тіло
      Не спитають більш,— за яких!

      Дуже просто.Гостренька куля
      Заступила йому далечінь.
      — Серце днями собі намуляв,—
      Спочинь!

      Подивіться,кому кортіло
      Подивитись за межі дат,—
      Непотрібне на бруці тіло,
      А над тілом — плакат.

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. * * * Зі збірки «Дні»
      Притулив до стінки людину,
      Витяг нагана...
      Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—
      Гра бездоганна!

      Потім їли яєшню з салом,
      До синців тисли Мотрі груди...
          О, минуле! Твоїм васалам
           І в майбутньому тісно буде!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * * Зі збірки «Дні»
      А він молодий-молодий...
      Неголений пух на обличчі.
      Ще вчора до школи ходив...
      Ще, мабуть, кохати не вивчив...

      Так очі ж навколо лихі...
      Крізь зуби один — розстріляти!
      ...А там десь солома дахів...
      ...А там десь Шевченко і мати...

      Долоню на чоло поклав;
      Крізь пальці майбутньому в вічі...
      Хвилина текла, не текла...
      Наган дав осічку аж двічі...

      А втретє... І сонячний сміх
      На драні упав черевики...
      І правда, і радість, і гріх,
      І біль не навіки!

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * * Зі збірки «Дні»
      Впало — ставай до стінки!—
      Сперся плечем на ганок...
      Тільки й згадав: у жінки
      Грошей нема на ранок.

      І ні жалю, ні болю.
      Бачив — нагана наставив...
      Ніби виконував ролю
      В нецікавій виставі.

      Тільки й думок — на ранок
      Хліба нема у жінки...
          Ганок.
           Труп біля стінки.

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * * Зі збірки «Дні»
      Для вас, історики майбутні,
      Наш біль — рядки холодних слів!
      О, золоті далекі будні
      Серед родючих вільних нив!

      Забудь про ті натхненні свята,
      Що в них росила землю кров!
      Мовчи, мовчи, душе підтята.
      — Агов!

      Якийсь дідок нудний напише,—
      Війна і робітничий рух...
      О,тихше!
      — Біль не вщух!

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * * Зі збірки «Дні»
      Я — як і всі. І штани з полотна...
      І серце моє наган...
      Бачив життя до останнього дна
      Сотнями ран!

      От! І не треба ніяких слів!—
      За мовчанням вщерть зголоднів.
      Зійде колись велетенський посів
      Тишею вірних днів!

      Ось і не треба газетних фраз!
      — Біль є постійно біль!—
      Мовчки зросте десь новий Тарас
      Серед кривавих піль!

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * * Зі збірки «Дні»
      Знаю, сіренький я весь такий,
      Мов осінній на полі вечір...
           — Тягарем минулі віки
           На стомлені плечі!

      Серце здушили мені — мовчи!
      О, майбутнє моє прекрасне!
            Чуло серце тебе вночі,
            Що ж,— нехай собі серце гасне!

      Хтось розгорне добу нову —
      І не біль, і не гнів, не жертва!
            Воскресінням твоїм живу,
            Земле мертва!

      1926



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * * Зі збірки «Дні»
      Я знаю:
      Перекують на рала мечі.
      І буде родюча земля —
      Не ця.
      І будуть одні ключі
      Одмикати усі серця.

      Я знаю!
      І буде так:
      Пшеницями зійде кров,
      І пізнають, яка на смак
      Любов.

      Вірю.

      1926



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ШЕВЧЕНКО
      Коли надійдуть втома і зневір'я,
      В його портрет вдивляюся тоді,—
      І знову в серці відчуваю мир я
      І тихий голос радісних надій.

      *
      Такий спокійний дивиться він з рами.
      О, це за всіх замислене чоло,
      Що, наче символ, стало над часами —
      Того, що в нас нове перемогло!
      І крізь обличчя, кождій хаті рідне,
      Немов виразно бачу я в імлі:
      Вже близько час — за нього ж день розквітне —
      І на його оновленій землі!

      *
      Тоді я знов часам назустріч — згоден,
      Бо чую я часів жаданих крок!
      — Щасливий нарід, що його відродин
      Був на землі воістину Пророк!

      ************************************



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО
      «ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»

      Гей,батьку мій,степе широкий!
      А поговорю я ще з тобою...
      Бо молодії ж мої бідні роки
      Та пішли за водою...
      Ой ви, звізди, звізди блискучі!
      А вже й красота мені ваша зовсім не мила...
      Бо на темний мій кучир
      Та лягла пороша біла.
      Ой ночі, чорні та безокі!
      І не видно мені, куда йду...
      Ще змалку я одинокий,
      Та такий і пропаду.
      Де ж,брати ви мої любі?
      Ніхто сльози горькі мені не витер...
      І от стою я, мов дуб той,
      А кругом тільки хмари та вітер...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    10. ЄВРОПА
      Ахали, сюсюкали — Європа!
      Тато — не звертались, a "papa"!
      Доки навіть хутір не второпав:
      — Слів в крові намочених лупа!

      Вийшли гречкосії на узгір'я,
      Усмішкою очі зайнялись,—
      Сходу ще не оране безмір'я,
      Заходові в серце подивись!

      Виродки, зодягнені по моді...
      Визиски...аборти...кокаїн...
      Поруч — гнів натомлених заводів,
      Болі поневолених країн!

      ...Опери?..Розбещені малюнки?..
      «Золота, кокоток і вина!»
      ...Раз за день набиті хлібом шлунки...
      ...раз в житті розігнута спина!

      ...Стерлінги...і франки...і корони...
      ...рани у серцях робітників!..
      ...трупами уквітчані закони!..
      ...зброєю згвалтовані віки...

      ...Вславили і поступ, і культуру
      Воєм ненажерливих гармат!
      Трупами розстріляних край муру!
      Сотнями в крові омитих дат!

      ...Бавиться гуманністю по змозі
      Сили і кишені адюльтер!
      Заходе! чого ж
      Ти й досі
      Крові на кишенях не обтер?
      .........................................
      .........................................
      Ахали — максліндери і поступ!
      Мріяли Прилуки про Париж!
      — Доки все у формулочку просту —
      Шлунок, гаманець і ніж!

      Стали гречкосії — і докором
      Очі невблаганні зайнялись:
      — Заходе, ану, коли не сором,
      Сходові в обличчя подивись!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 7 | Рейтинг "Майстерень": 7

    11. ВІН
      Проминуть по днях десятиріччя,
      Прийде радість інших поколінь,—
      Але завжди
      раз
      на рік
      обличчя
      Обгортатиме глибока тінь!

      Пам'ятатимуть дорослі й діти,
      Хто в цей час в минулому помер!
      Через віщо —
      всім гудкам гудіти
      Три хвилини —
      як гули тепер!

      Але завжди в подиху заводів
      — Невмирущий в арміях машин!—
      Поруч з нами
      той,
      кого в народі
      Уквітчають коротенько —
      Він!

      І в обличчях радість біль пригорне:
      У мільйонах втілений —
      не вмер!
      ...І сотворять вічну пам'ять горни
      З вдячністю, не знаною тепер!
      Проминуть, мов сон, десятиріччя
      Болю, крові, боротьби і війн,—
      Але вічна правда робітнича —
      Він!..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. НА 1924 РІК
      Франціє!
      Чи то ж твоїм повіям
      Ублагати невблаганний час,
      Щоб зі сходу вітер не повіяв —
      Від Дніпра,

      Від Ільменю,

      Від нас!

      Азіати!
      Дикуни!
      Морлоки!
      А дивись — лягла земля під пар,
      Щоб вплести червоні дні і роки
      Навіть в твій безглуздий календар!
      Після днів натхнення і Бастілій —
      Грабувати робітничий Рур!
      — Це, щоб морем крові від розстрілів
      Фарбувати свій Версаль і Лувр?
      Франціє!
      Невже ж твоїм рушницям
      Розстріляти всі нові віки,
      Що міцні такі, немов та криця,
      Де селяни і робітники?
      І невже, невже тобі не сором,
      І невже ніколи не болить,
      Що земля уся тобі докором,
      Що тобі докором кожна мить!
      Азіати?
      Дикуни ми?
      — Добре!
      Ну, а ти, така шляхетна, ти!
      Що влягла гарматним димом обрій,
      Щоб не зріти братньої мети!
      Франціє!
      Версалю і Париже!
      Ні, не ви зірвете той новий
      Календар,
      Що схід натхненний пише!
      Ні, не ви!
      Не ви!
      Не ви!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. СЕРП I МОЛОТ
      Селянине!
      Твоя рука —
      У мозолях днів та плуга!
      Поруч з нею
      Рука
      Така
      Друга!

      Робітник — полотно таке ж,
      Тільки вмочене в фарбу синю!
      Робітнича сила без меж,
      Селянська без спину!

      Поруч стануть —
      Земля нова!
      Світ на інші шляхи натрапив!
      — Вже палають нові слова!
      — Вже малюють нові мапи!

      О мозолі міцних долонь,
      Що цілують і серп, і молот!—
      Це від ваших стискань вогонь
      Навколо!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ЖОВТЕНЬ
      Буде в жовтні довіку свято,
      Хоч би й час на шляху пристав!
      Селянине!
      Тому, що знято
      Тебе з хреста.

      Через те, що степи родючі —
      О, єдиний!—
      Тобі,
      Що червоним у серце влучив
      Міліонам чужих рабів!

      Чуєш?
      Сходить в красі безмежній
      Твій великий — для всіх — посів!
      Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів —
      Всі!

      До землі припади-но вухом —
      Чуєш ти?—
      Вся земля
      Велетенським рухом —
      До твоєї мети.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Плакала вона… натомлену спину
      День ховав за дахами дач.
      А я з усіх фраз памятаю єдину:
      - Годі, не плач.

      Годі, не плач? Як це дико, їй-богу!
      Ой як мертве усе в словах!
      Взяти б серце своє – й об підлогу!
      - Ах!

      Скрикнула б раптом. В одну хвилину
      Бачила б версти моїх шляхів…
      Горбив день натомлену спину
      Над горбами дахів.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    16. ***
      Я вас Галю, згадував сьогодні,
      Хотілося мені вас побачити.
      Все здавалося, що ви самотні
      І десь далеко плачете.

      Смішно це, але мені так хочеться
      Про якесь майбутнє з вами балакати,
      Дивитися як день квітневий точиться,
      А може, й плакати.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. ***
      По-осінньому хмари пливуть,
      По-осінньому вітер кигиче...
      У далеку лаштуючись путь,
      Чорна галич злетілась на віче.

      І весь день в берестках стрекотня
      Все полохає хмари високі,
      Безгоміння осіннього дня
      І мій спокій...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    18. ***
      Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.
      А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...
      Та від минулого тільки шкільний Горацій,
      А про майбутнє - кілька тисяч слів.

      Колись наважусь - заплющу серце й вуха!
      Мета однакова - чи ця чи та.
      Ах, про майбутнє все я переслухав,
      А про минуле все перечитав!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    19. ***
      Де коноплі були, - батарея.
      За клунями чати.
      Може, "Портрет Доріана Грея"
      Прочитати?

      О, мабуть моє! Для тебе! -
      Тисячі слів подужав! -
      Нащо ж в'їлися до самого серця
      між ребер
      Кулі та нужа?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    20. ***
      Зустрів кулю за лісом.
      саме там, де посіяв жито!
      За яким бісом
      Стільки було прожито!

      Прийшла баба проголосила...
      Невеличка дірка поміж ребер...
      Ну звичайно, - краса і сила!
      Marche funebre!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    21. ***
      Сідало сонце. Коливались трави.
      Перерахував кулі, - якраз для всіх!
      А хто з них винний, а хто з них правий!-
      З-під однакових стріх.

      Не схибить куля - не стогнатимуть довго.
      Подивилися, - поле! Ромен з трави...
      Передній, мабуть ходив, - так човгав:
      Черевики скривив.

      Сховалося сонце. Сутеніло помалу.
      Час би й росі!
      А хтось далеко десь генералу:
      - Усі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    22. ***
      Уночі його вели на розстріл,
      Хтось тримав ліхтар мов смолоскип,
      На неголенім обличчі гострі
      Волоски…

      Віддалік немов цілком байдуже,
      Офіцер димок цигарки плів.
      Тільки неба хмарний, темний кужіль
      Чув нудне і коротеньке – плі!

      Відбулось. Мета моя далека,
      Я такої смерті не боюсь!-
      Зійде кров, немов всесвітня Мекка,
      Для твоїх майбутніх синіх блуз!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    23. ***
      Сентиментальний тихий полонез, -
      І раптом вся приникла до роялю…
      Не треба сліз, моя далека Галю!
      Усе загоїться, забудеться, минеться,
      І я піду – життям ця необхідність зветься,
      Піду в далекі тихі хутори…
      Чи ви згадаєте мене у Відні?
      Ніхто, ніхто мені не говори,
      Що є серця якісь близькі і рідні!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5