Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Данило Мудрий (1990)




Інша поезія

  1. зіграли партії свої бродячі музиканти ...
    зіграли партії свої бродячі музиканти
    нема вже клавіш білих
    немає чорних
    остання скрипка вже затихла здається назавжди
    та дух тривожний тільки в флейті
    луною заколисує
    гойдає
    літає над пустельним
    наче мертвим містом
    посеред нього протікає річка темна
    як кров із жил
    в якій моя душа захована
    твоїй несе послання:

    йде полювання
    біжить тікає гнаний звір
    біжить
    ступаючи на тіні своїх переслідувачів
    і тіні змішані почали дуже дивну гру
    із згущених потоків
    немов туман що дихать не дає

    по шкірі бігає орда
    і по лиці моїм твоя тече вода
    зі мною твій невимушений дотик
    десь тут живе твоє моє бажання
    ритмічне
    немов кидати м’ячем об стінку
    а нам з тобою всього три тисячі хвилин до ранку
    всього три тисячі ранків
    і триста тисяч років
    і замкнені в палатах замку
    що день удень руйнується
    і заново будується
    за три хвилини до світанку

    і це послання отримавши вже потім
    коли помруть твої надії
    не перші
    не останні мрії
    я умру у пам’яті твоїй

    лише тепло живе заграє
    моє тепло тебе впізнаючи зігріє
    і огорне пернатим змієм
    але мене не буде поряд
    мене уже не буде зовсім

    ночей моїх розкриті очі
    сповільнили політ
    завмерла мить
    я бачу безкрайні небесні озера
    і тишу
    як беззвучний пташиний спів
    там далі дощем своїм омиваюсь
    і дощ той - зорепад
    немов ранковим світлом розбудить квіт
    і оксамитові поля
    і ті поля - це ти
    мені шепочуть тисячі і тисячі твоїх імен...


    2014



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --