Як звір в душі,
І чорта брат,
Поріднений із пеклом,
Нема нічого на меті,
Щоб лиш в дарма пригребти,
Обставити й мовчати в слід,
Без всякої потреби,
Крові бажати,
Нових жертв,
Непотрібу богеми,
Так лещиться поміж світів,
Кривавою душею,
Всиляє спокій наче брат,
Зміта усе метлою.
2015

Лист Максима батьку Петру Козаку.
Це було у давнину, і писав син Максим батьку листа на село з війська.
Лист від рідного сина Максима Грицьку Козаку.
Що знаю те і пишу, їхали то тільки і плавин та комишу і все благополучно, а про себе повідомляю: йшов у армію холостим, а в армії оженився неначе на світ Божий народився, жінка наче нічого, та чорт зна кому попалась, одне око виїв шпак, друге випало так, та і я уже кульгаю, вона як вигляне у віконце то всі собаки хортить починають, а одна собака на неї як вдивилась то вік сказилась, кінь здох, штани попоров- чого і вам бажаю.

Дотепність баби Василини,
У тому що вона німа,
Отож із ранку й до вечері,
Махає діду кулака,
Старий все п'є і бешкетує,
Все маца баб за зад міцний,
А Василина все нервує,
І крутить діду дулі в слід,
Сердешна хоче слово мовить,
Та Бог зробив їй ось таке:
Щоб брехні вона не пускала,
Узяв її не за слабке,
Отож дивіться любі друзі,
Чим мовити якесь слівце,
Подумайте гарненько собі,
Чи варто воно про таке.