Це було у давнину.

Лист Максима батьку Петру Козаку.
Це було у давнину, і писав син Максим батьку листа на село з війська.
Лист від рідного сина Максима Грицьку Козаку.
Що знаю те і пишу, їхали то тільки і плавин та комишу і все благополучно, а про себе повідомляю: йшов у армію холостим, а в армії оженився неначе на світ Божий народився, жінка наче нічого, та чорт зна кому попалась, одне око виїв шпак, друге випало так, та і я уже кульгаю, вона як вигляне у віконце то всі собаки хортить починають, а одна собака на неї як вдивилась то вік сказилась, кінь здох, штани попоров- чого і вам бажаю.