Зустрілись очі старості та юності. Зустрілися десь думки та мрії старості та юності. зустрілися дві різних епохи. Очі старості,вірніше віку злегка зволожені і дивилися у світ молодих не заплаканих очей. Одні знали життя. Бачили вічність вміли видавати мудрість. Інші молоді. Нахабні, наполегливі стрімкі і бентежні. Прагнули довести що світ весь мусить все віддати. Очі віку дивились і злегка посміхались.
Очі молодості дивилися і просто прагнули. Куди?
А Світ дивився. Дивився , мовчав. Просто думав. В той час коли очі віку знали що вже казати немає що. А якщо і є що сказати то просто те що називається незнанням

Лист невідомому адресату…

Ми були коханцями у минулому житті. І ми кохали…
Кохали без обручок і чужих благословень,
наперекір усім правилам і законам.Але ти заборонив мені любити іще когось, крім тебе. І тому я буду самотня… і в цьому житті, в і наступному…
Мене оточують тисячі безликих створінь, порожніх душ, брудних думок і бажань.
І я хочу пройти осторонь цього світу, який мені чужий і огидний… Мені байдуже, що там кричать за спиною – від заздрості, дурощів чи власного безсилля…
Мені байдуже, хто страждає через мене.
Навіщо мені усе це, коли у мене є Ти?..
Ти – безмежний океан неземної радості, ти – неприборкана стихія і тиха гавань, в якій не чути звуків злого світу.У тобі є все…

Ти – частина мого серця, шалено-пульсуюча артерія.Ти – сенс мого існування, тобою заповнений весь простір Всесвіту і моєї свідомості.Без тебе мене не існувало ніколи. Як і тебе без мене.Я не пам’ятаю, ким ми були, але нам усі заздрили…А можливо, ми уже безсмертні…Ми вросли у землю нескореним духом свободи, розіслали свої мрії сотнями білих голубів, спустили свої думки на землю зливою, що змивала світ від бруду…
Нас уже не розлучити.Ніколи.Я не проміняю на дорожню куряву наш світлий політ.Я берегтиму наші крила глибоко в душі.Вони такі пошарпані і стомленні, але рідні…І хай я уже не зможу полетіти, щоб тебе знайти, але я завжди буду поруч.Я буду усім, що тебе оточує – теплим днем, тихою ніччю, радістю і вірою.І я залишу на твоєму столі перо. В мочене у кров натхнення.Те, що не згорає у вогні неправди.Дане мені із неба. Бережи його. І поки ти його берегтимеш, житиму і я.
Щоб у наступному житті знову закохатися.Лише у тебе.І у небо.Ми - безсмертні…

мамка, ти спиш?
мамка ,мене, ти розбудиш
мамка, ти скажеш мені
вранці, що любиш?
вона, тихо мене, пригорнула.
вона, ніжно мене, поцілує.
вона, просто, мене пригорне
і любовю своєю зігріє.
мамо, люблю тебе!

Знову весна. Вона прийшла така проста.
Вона край міста пройшла
Вона зупинилась там де були ще села молоді.
Вона пішла в степи. Вона весна.
Тільки кохати. Тільки весна може це сказати.
Вона переконан що вона одна така.
Молода,файна, красива... весна.
Птахи летіли співали. Весна весна...

А що, ти, не прийдеш до мене нині?
Невже я, не почую твої кроки?
Невже не скажеш, ти, мені, слова милі?
Невже? Невже? Невже?
Весна надворі. Всі чекали чуда!
І сонце висне виско і гріє,
Малі, на вулиці всміхаютья нам, діти
А ми, стобою досі ще не рідні.
Чому мовчиш? Любов пішла.
Де ти тепер? І з ким тебе шукать?
Стояв я, слухав весну...
Вона мені казала про любов,
Як то колись, про це,
Казала, Весна, Лесі...
А я живу. А я чекаю. Вірю, Весні знов.
Ти так прекрасна...
Ти є весна чудова,
та просто та, що вже чека на вічне,
та прекрасне і просто так приємна

. Я всьому світу розкажу про твої руки
Про поцілунки про ті змоги та твою фігуру. Усім розкажу про твою душу,, про твої губи, ноги, груди.
Так це так грубо, дешево та просто.
Так це так боляче і недоречно гірко.
Так це так тупо низько, низько,
Але тебе продам усім на білім світі це буде моя помста...

Я чув твій сон. Вночі край ліжка сидів Янгол. Я спитав його.
- Чи гріх що сплю з тобою?
Янгол поливився на мене і промовив.
- А що є гріх? Коли бажаєш і вам приємно.і ти не зраджуєш і це все взаємно. Називаєш це гріхом? Гріх це просто слово для відданості двох.

Я подивився на Янгола. Він був високий. Такий як я , а може вищий. Красиві крила.Гарний візаж. Приємний голос. Чудовий стан.напевно руки то він за спиною так склав. Темноволосий. Безстатевий.напевно Янгол бісексуал. Він знов присів. І ніби зник. Я заснув. І чую руки гіляють, тут, тут, тут... Прокинувся і озирнувся. Низ живота наповнився любовю...
І Янгол тут стоїть. За ним сонце втсало зимньо-раннє.

Твої дотики пальців по тілу блукали зони ерогену вони відшукали. Я чарувавс,я тобі посміхався, лоскотно коли ти моїх зон торкався. Губи твої, мов меду приємність, очі твої як вічність і миттєвість.
Ти заціловува, ти закохував, я віддавався і все було кльово! В травах над морем. В піску коло моря на пляжі де люди і тиха наша розмова.
Ми цілували всі члени тіла, ми панували так як хтіли. Ми були тими кого звут коханцями. ми були тими хто зна про кохання... Мені подобається коли народжуються діти. Про те, мені так важко...
Мене вже все дістало я неможу розуміти людей старшого покоління. Вони просто важкі.

28. Плакала. Сумувала. Квіти нервово рвала. Десь комусь дзвонила щастя серед ночі шукала. Не було мене. Був біль. Не було життя ніж. Всі забули все. І ніч прийшла сазала спи...я подумав то сон. То справді все була яв. Я взяв вино і напився як русская тварь. Я знову пішов в ніч сам.на вулиці ти вигулюєш пса. Все так випадково ніби сплю. Привіт. Привіт у відповідь. Як ти і з ким. Сама. А чом так хороктер.мовчання. На дворі червнева ніч. Ми з псом на вулиці...дивимось. Я згадав наші бурхливі ночі враження. Божевілля і очі.мовчимо. Мовчимо .хтось рахує зорі я благаю лише повернутись до Долі. Мені тяжко. Біль в долоні. Вона мріє обійнятись зі мною знову. Щось заважає...

ПЕРЕСПІВИ З ІНШОГО ЖИТТЯ.....
Сьогодні новий тиждень. За ці вихідні відбулося скільки всього що я просто в захваті. Сам незнаю що саме відбулося. Все було чудово. Спогадивсі нові приколи та цікаві справи. Але вс було просто для душі. Про те так мало для фінансів. Тепер збираюсь аби всі моі справи були корисні та довготривалі у сфері фінансів та справ. Там чужі. Там з неба дощі.
Там ми як божевільні.
Вернись скажу я тобі
і з янголом в вись.
Забув нема вороття
минув пішов із життя.
Скажи де ти де та ніч.
Хто ті що приходили..
Тиша.мовчання.сльоза.
Немає мене немає життя.
Сльози захисна рідина.
Дощ очищувальний процес. Музика спокій та емоціі.шум дощу молитва світу. Світ молиться коли сонце освітлює іншу частину світу. Молімося всі ми навіть тоді коли зовсім не молиться не співається не слухається. Просто не бажаєть бо апатизм сльози омиваютьс і депресія бо не розуміється що діється. Все це пустеля але втіха життя тільки там де ми чогось навчились і заполонили пустелю життя якимся розумінням... Сів до вагону. Поряд гарна дівчина біляа російськомовна. Мені з цього так прикро та боляче що вона російськомовна.а ще я не вмію закохуватись. А ще мене сьогодні перед самісіньким відіздом назвали брехуном. А ще мене душить те що неможу бути коханим. Мені все це так болить. Нібито стаєш змінюєшся і водночас отримуєш таку гедоту-гидоту-капость. Просто жахливо.я виізжжаю з києва до дніпропетровська. Я стомився від любові і просто хочу кохати. Пінгвін має таку властивість білий колір тоді коли баатьки -пінгвіни ідуть до сірих малюків з повними животами. А спина у пінгвіна чорна і жахлива для малюка пінгвіна бо вони ідуть від малдюка на полюванняя. Тож і життя у пінгвіна чороно-біле.я а малюк сірий
Ніхто не знає-
куди і звідки?,
ніхто не знає -
чому й навіщо?....

Зупинись...

Луснула артерія серця. Очі наповнились слізьми. В мізках потемніло. Ти тут напроти. Я тут навпроти.
Ми.
Стара головна роль.
Ти король.
Я королева.
І знову ти.
Не кажи ніц.
Просто дивись.
Я не дозволю тобі мене загубити

Маленький Ватикан, для мене твій, Франківськ.
Його я полюбив, як і тебе зумів.
Маленькі вулички, своє життя,
І церкви інші, інша мова, жарт,
Тут все не так як в цілій Україні,
Тут все бурлить як річки їхні,
Тут гарно. Тихо ніби у селі.
Немає метушні. Є вічність Духа,
Тут мудрістю просочена бруківка,
і памятають стіни героїв тих, минулих днів.
Маленький Ватикан, для мене твій Франківськ.
Я духом цим проймаюся щодня

Сніжить мережить за вікном етюд зими
….Мовчання глибина. Мовчання твоє золото. Мовчиш. І ніби немає. Мені болить. Ти йдеш від мене. Це тяжко знати. Бачити. І мовчати. Знати ти є. бачити все і …ти йдеш.
Наш діалог без звуку. Ми тактильні на відстанні. Ми сенсорні в платоніці. Ми душами в ночі десь зустрілись. Марево. Марево. Марево.
Сніжить мережить за вікном етюд зими. На деревах листя висить. На душі веснянні дощі.
Не треба про кохання багато казати.
Коли є воно мовчить.
Тож ніколи не стомлюс чекати.
Ти певно не стомишся вірити.
Марево.
Марево.
Марево….

-Чекати буду. І чекаю.
Кохати буду. І кохаю.
Надіюсь. Сподіваюсь.
Тебе лиш кличу,бо тебе душею знаю.
коли мене осліпить сонце
То певно променем твоїм
Коли мене завіє вітром
напевно лиш від слів твоїх.
А я одне зроблю
Тихенько сяду пережду
А потім подивлюсь у очі твої
… і скажу…

Давай домовимося так,
Просто зустрінемось,
не буду тебе чіпать,
ми подивимось що у наших очах.
І помовчимо.
Потім тихо тебе мізинцем зачеплю
Посміхнемось.
Але ні слова не скажем…

Як тільки зявилася думка на Землі, зявилася людина. Як тільки зявилася Душа зявилися слова і звуки. Як тільки зявився Ти- зійшло Сонце. Вишуканість ніжності та вся її краса прийшли вже потім з тобою... тебе бракувало. Там думала Душа і піднявши крила, полетіла над Землею низько, низько.
Мандрівка Душі. Казка для хлопчаків та дівчаток віком від вісімнадцяти.
Вона почата давно але Доля для кожного з нас її розказує і продовжує по своєму.
Мандрівка Душі. Кохання тіла.
Пристрасті почуттів. Відчуття відчуттів.
Приборкування цноти. Розбещеність.
Анонс про те як ти Душа тут жити будеш.

Я бачив костел Св. Йосафа.
На малих провулках загубився час
Серед ночі не потрібно людей
Місто жило спокійніше нас
Своїм повітрям, вином, чарувало
Мій кожен вдих та видох.
Туди де великі поля,
менші ніж Надніпрянські,
але такі цікаві як Покутські
Коломию побачив я –зачарувався
Затишно,тихо і просто,
Невимушено легко тендітно
Відразу змалював своє кіно
Коломия місто враження
Ти є –любов.

Знову мандрував до Коломиї з-за тебе
Вірю, побачимось знов.

Я вийшов на околишню дорогу
За містом
У полі вже спадало надвечіря
За містом
Випроставши рук зупиняв авто
За містом
Так далеко бачив я чиєсь село
За містом.

була липнева вечірня година
за містом
було галасно й не просто край дороги
за містом