Автори /
Василь Луцик (1996)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
До себе
•
***
•
***
•
Колискова
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
товаришу
•
***
•
Ескізне
•
***
•
Я
•
***
•
***
•
Моновірш
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Моїй
•
***
•
влітку
•
***
•
Ra-дій
•
***
•
***
•
Terra
•
Слова фенікса
•
***
•
Трохи напекло
•
***
•
***
•
***
•
До мови
•
***
•
***
•
Надворі рань
•
***
•
Маленькі пилинки
•
***
•
Сонячні зайчики
•
***
•
Сині кити
•
***
Ридає розчарована блядота –
ніяк не вбачить сенсу у житті.
ніяк не вбачить сенсу у житті.
піском засипало по шию
сонцем повіки собі зашию
сонцем повіки собі зашию
Герою, надія з тобою.
Я дихаю вітром, а вітер дихає мною.
Квіти ростуть із червоного перегною.
Квіти ростуть із червоного перегною.
сонце розпалює наше життя
поспішайте жити
поспішайте жити
Я бачив як люди зневірені вірили в чудо
Вставали і йшли
Вставали і йшли
Час летів, поспішав, спотикався і біг –
нам не вистачить ніг,
нам не вистачить ніг,
Лезом останнього променя небо зробило собі ритуал.
Кров’ю стекло його тіло. І почорніло.
Кров’ю стекло його тіло. І почорніло.
Небо пронизане спицями зір.
Доля чатує на тебе як звір.
Доля чатує на тебе як звір.
козак розкурює люльку на сходах офісу
його задрочило навколишнє місто сраного пост модерну
його задрочило навколишнє місто сраного пост модерну
Із тіла галактики вишні ростуть.
Первинні бульйони густі, наче ртуть.
Первинні бульйони густі, наче ртуть.
Космос вислуховую, бога вибудовую.
Зорі ганяють за місяцем дикими бандами.
Європа цвіте лілеями! – і трояндами,
Європа цвіте лілеями! – і трояндами,
І холодно.
І вогко.
І вогко.
Плацкарт. Афродіта лежала на верхньому місці.
Надворі безмежно вогню – Аполлон і Арей!
Надворі безмежно вогню – Аполлон і Арей!
ми є поети нової доби
так говорило багато дебілів
так говорило багато дебілів
Хмари затулили сонячного диска.
Грім гримить – а де блискавка?
Грім гримить – а де блискавка?
моя україна спішить на роботу старими маршрутками
моя україна слухає мовчки російську попсу
моя україна слухає мовчки російську попсу
Вирізай себе з каменю цього дня,
вирізай сам-себе-своїм талантом.
вирізай сам-себе-своїм талантом.
небесне скло замочене у піну хмари. cтікає хмара клаптями униз. і дуже холодно але у травах антифриз – тому на листі росянисті пари.
Ти стільки ненавидів і чекав.
Зі спраги нового порвав рукав,
Зі спраги нового порвав рукав,
Твоя мандрівка тебе не забула.
Твої дракони іще не вбиті.
Твої дракони іще не вбиті.
Люди мере́жеві трохи мереживні, трохи розгублено-втомлені. Трохи здивовані димом у комині, в речі звичайні закохані.
Спи, мій солодкий, не знаючи болю.
Демони хочуть із тебе на волю,
Демони хочуть із тебе на волю,
або ні
вибирай
вибирай
Душу не души, а тихо дихай,
вдихай азот і кисень, і озон.
вдихай азот і кисень, і озон.
місто просочене технікою та людьми
місто товстими кабелями пронизує землю
місто товстими кабелями пронизує землю
я хочу тобі розказати –
про ліхтарі
про ліхтарі
Як тобі експорт насильства, хлопчику?
Як тобі спалахи, вибухи і трупи?
Як тобі спалахи, вибухи і трупи?
Всі пустелі не в нас. Всі пустелі холодні – навколо.
Їх пустельно-болотна волога втопила серця.
Їх пустельно-болотна волога втопила серця.
рано-вранці сонце в ранці
а хмари сполохані в кишені
а хмари сполохані в кишені
тіло – не ґрати
розум – не ґрати
розум – не ґрати
не бійся трупів
і струпів
і струпів
бонапарт і луї
атілла і цезар і кромвель
атілла і цезар і кромвель
Я вітер.
Вітер – із холодних літер!
Вітер – із холодних літер!
Так є завжди: від щастя
До нестям.
До нестям.
Я мóлюся процесору, я вірую в електрику,
я дúвлюся на світло, відбите від планет.
я дúвлюся на світло, відбите від планет.
Твій неруйнований храм – він є кров'ю твоєю кривавлений.
Кожне склепіння у черепі він підпирає колонами.
Кожне склепіння у черепі він підпирає колонами.
Трави зелені, трави...
У тобі так багато приправи.
У тобі так багато приправи.
На наших могилах не буде дощу, бо ми помираємо в космосі.
Є своя манера
в автомата й револьвера.
в автомата й револьвера.
Зміна курсу валют –
Тут!
Тут!
китомани ми
китомани
китомани
“Немає нікого окрім Гаутами”
“Немає нікого окрім
“Немає нікого окрім
Дивитися на тебе можна безкінечно…
Поетам постійно усього замало –
життя їх калічило, било, ламало.
життя їх калічило, било, ламало.
(несерйозно-сюрреалістичне)
…і вдихаючи запахи нам
безнадійно чужі
безнадійно чужі
…і радій що ти можеш цей кисень вдихати навмисне
що ти можеш його відчувати з азотом чи квітами
що ти можеш його відчувати з азотом чи квітами
живучи в цьому світі читаю фантастику
і прокинувшись зразу ковтаю пігулку новин
і прокинувшись зразу ковтаю пігулку новин
Лісів немає. Залишились парки.
Нема стежин – узбіччя й тротуар.
Нема стежин – узбіччя й тротуар.
Обпалена сонячним вітром планета всією системою мчиться у вічність.
Несе пам’ять генів на вістрі триплету багато не наших, далеких епох.
Несе пам’ять генів на вістрі триплету багато не наших, далеких епох.
Я спав? Не знаю точно. Був? Напевно…
Та часу вірити ніяк не можна.
Та часу вірити ніяк не можна.
Спогади будуть легкими
колись.
колись.
Прийшла весна – навколо ходять рижі.
Чогось активний. Мозок у трусах.
Чогось активний. Мозок у трусах.
Чому ви зелені в рослині,
небеса прегарячі та сині?
небеса прегарячі та сині?
По-справжньому весна –
це виплекана зливами:
це виплекана зливами:
І хай нераз іще тремтять вуста –
твоя душа навіки незнищима.
твоя душа навіки незнищима.
(Пересмíх, передзвíн, переле́т)…
Пере́блиск сонця. Перебли́ск.
Повзе по стінах жовтий промінь.
Повзе по стінах жовтий промінь.
Будинки під сонцем – із мармуру наче…
Куди поспішаєш, веселий юначе?
Куди поспішаєш, веселий юначе?
Ще холод пахне. Без вагань –
надворі рань.
надворі рань.
Із першим дощем повертається справжність.
Із першою краплею дух ожива.
Із першою краплею дух ожива.
Маленькі пилинки – маленькі планети,
великі пилинки – гарячі зірки.
великі пилинки – гарячі зірки.
Впіймати пензлем сонце можна. Та не так.
Впіймати словом сонце – майже неможливо.
Впіймати словом сонце – майже неможливо.
сонячні зайчики лавками парками
бігають ордами травами дикими
бігають ордами травами дикими
Тінь і світло. Світлотінь.
Танцювати лінь.
Танцювати лінь.
У синьому небі – там сині кити.
Куди мандрувати вже вирішиш ти?
Куди мандрувати вже вирішиш ти?
Беру сюжет зі смоґу мікрополісу
із кольором трамваю та запахом прополісу,
із кольором трамваю та запахом прополісу,
Огляди