Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Софія Троян (1958)



Художня проза
  1. Де гроші?
    − Стара, чуєш, у Чумаченків злодії вкрали гроші?
    − Невже? Оце-то так! Де ж вони їх зберігали?
    − Де-де, у комоді у найнижчій шухляді.
    − Знайшли схованку! Люди без фантазії.
    − Ти так вважаєш?
    − Так, я впевнена, що вони мислять стандартно.
    − Цікаво, а куди ти поклала б гроші, кмітлива моя?
    − Куди-куди, та є багато різних варіантів.
    − Ну, наприклад?
    − У зимові чоботи, а чоботи – у коробку; або у книгу, а книгу − у книжкову шафу на поличку у другий ряд; у кишеню старої куртки, яку одягаю у льох; під ліжком можна примотати скотчем, у порожній старій каструлі, що на горищі…
    − Стоп! Стоп! Не так швидко: я ж не встигаю обробити інформацію. Стара, я дійсно тебе недооцінював. Ти мислиш далеко нестандартно. Сонце моє, досить сапати огірки, відпочинь, збігай до куми, потеревень. А я як справний ґазда знайду собі роботу.
    − І то, правда! Піду!
    І вже вислизнувши за хвіртку, бабця посміхнулась сама до себе і вимовила: «Шукай, шукай, хитрий лисе, вітру в полі та не підірвися: мої гроші – у надійному місці, про яке я тобі ні мур-мур.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. Де гроші?
    − Стара, чуєш, у Чумаченків злодії вкрали гроші?
    − Невже? Оце-то так! Де ж вони їх зберігали?
    − Де-де, у комоді у найнижчій шухляді.
    − Знайшли схованку! Люди без фантазії.
    − Ти так вважаєш?
    − Так, я впевнена, що вони мислять стандартно.
    − Цікаво, а куди ти поклала б гроші, кмітлива моя?
    − Куди-куди, та є багато різних варіантів.
    − Ну, наприклад?
    − У зимові чоботи, а чоботи – у коробку; або у книгу, а книгу − у книжкову шафу на поличку у другий ряд; у кишеню старої куртки, яку одягаю у льох; під ліжком можна примотати скотчем, у порожній старій каструлі, що на горищі…
    − Стоп! Стоп! Не так швидко: я ж не встигаю обробити інформацію. Стара, я дійсно тебе недооцінював. Ти мислиш далеко нестандартно. Сонце моє, досить сапати огірки, відпочинь, збігай до куми, потеревень. А я як справний ґазда знайду собі роботу.
    − І то, правда! Піду!
    І вже вислизнувши за хвіртку, бабця посміхнулась сама до себе і вимовила: «Шукай, шукай, хитрий лисе, вітру в полі та не підірвися: мої гроші – у надійному місці, про яке я тобі ні мур-мур.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -