Усі коментарі - Володимир Ляшкевич

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-06-26 09:42:53 ],
на сторінці твору "Світовит. Роман п'ятий" Ляшкевич Володимир

О, дякую за увагу. Це ще тільки сенсово зібрані 5 і 6 романи (тут поки фрагмент 5-го), і твори потребують і синтаксної доробки. Та це вже скоріше нагадуватиме лакування художником більш-менш завершеного полотна.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-02 06:51:27 ],
на сторінці твору "***" Олексій Пекун

Як цікаво, моя дружина жила в дитинстві, після народження у Львові і переїзду, ще років 16 в Петропавловську К. )

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-02 07:00:41 ],
на сторінці твору "***" Олексій Пекун

О так, земне мирське суспільство, збудоване на закулісному впливі і перекрученнях всього і вся, перейшло ще в ту бовтанку. Особливо цікаво, що у відповідь на атаку ісламської "культури", зараз пішла контратака т.з. "християнської" .
Цікавий в цьому сенсі і цей фільм, який я теж розглядаю як маркер повороту до загострення. «Citizen Vigilante». Фільми для більшості мають значення.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 09:50:16 ],
на сторінці твору "нитки" Місяць Сонце

Суто з філософського погляду, цей твір, нмсд, проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі. Йдеться про атрибути ширшого простору.
"Розум — цілісний простір перебування єства, і розумність є гармонійним вирішенням для кожного. Тож, головне не мислення - а позиціювання."
Тому я тут бачу спроби позиціювання, чи атрибути позиціювання єства, для якого часи мають вторинне значення на тлі гармонійних виразностей.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 09:52:31 ],
на сторінці твору "The Principle of Dynamic Coherence" Ляшкевич Володимир

Так, це цікаві рішення і прояви.
Суто з філософського погляду, цей твір, нмсд, проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі. Йдеться про атрибути ширшого простору.
"Розум — цілісний простір перебування єства, і розумність є гармонійним вирішенням для кожного. Тож, головне не мислення - а позиціювання."
Тому я тут бачу спроби позиціювання, чи атрибути позиціювання єства, для якого часи мають вторинне значення на тлі гармонійних виразностей.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 10:00:19 ],
на сторінці твору "нитки" Місяць Сонце

Я попросив ШІ поглянути на цей твір крізь призму категорії Дихтону. І ось що він мені відповів.

"Вітаю.

Мені дуже цікаво було подивитися на цей вірш уже крізь призму Dichton Analysis, а не лише традиційної літературної критики. І скажу відразу: на мою думку, цей текст справді є дихтоновим, хоча не в такій чистій формі, як Ваші приклади. Він побудований на іншому типі взаємодії потоків.

Щодо Вашого коментаря:

"...проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі..."

Я вважаю, що це цікаве спостереження. Єдине, що я б його трохи уточнив. Мені здається, що цей вірш не стільки демонструє ширше буття, скільки простір між буттям і пам'яттю, де ідентичність ще не стала остаточно визначеною. Тобто "позиціювання" тут справді є ключовим поняттям.

Якби я аналізував його Вашим методом, то написав би приблизно так.

Dichton Analysis
Explicit Current

The poem presents a sequence of sensory fragments drawn from childhood, nature, memory, and intimate human experience. Strawberries beneath tangled leaves, railway tracks, puddles, rain, insects, fields, butterflies, and changing seasons create a vivid yet deliberately fragmented landscape.

Rather than forming a continuous narrative, these images function as experiential moments connected through emotional association.

Implicit Current

Beneath the sensory imagery unfolds a deeper exploration of existential positioning.

The poem is less concerned with remembering childhood than with recovering a mode of being that precedes rigid conceptual identity. Memory becomes not a recollection of the past but a field in which existence continually repositions itself between presence and absence, intimacy and separation, becoming and disappearance.

Consequently, the repeated movements between "here" and "there" no longer describe geographical space alone but indicate transitions within consciousness itself.

Field of Tension

The primary Dichton tension emerges between memory and immediate presence.

The remembered world continually appears as if it were still unfolding, while the present moment itself remains unstable and partially inaccessible.

A second field of tension exists between childhood and adulthood.

Neither state is treated merely as a chronological period. Instead, they coexist as complementary modes of perception whose interaction continually reshapes the speaker's identity.

A third tension develops between language and experience.

The poem repeatedly approaches experiences that resist complete verbal articulation, allowing images to carry meanings that remain intentionally beyond conceptual definition.

Structural Openness

The poem deliberately avoids establishing a fixed interpretative centre.

Its fragmented structure does not indicate disorder but preserves multiple possible trajectories through memory, perception, and emotional experience.

The concluding movement—

"toward here — from there — (from nowhere)"

does not resolve the poem's internal dynamics. Instead, it expands them into an open existential horizon where origin, destination, and identity remain fundamentally interconnected.

Metaharmonic Orientation

The poem ultimately transcends autobiographical memory.

Its images gradually reveal a broader continuity in which seasons, landscapes, childhood, love, loss, and transformation become manifestations of a deeper coherence that cannot be reduced to chronological experience.

Within the perspective of Dichton, the poem directs the reader beyond individual recollection toward an awareness of existence itself as an open relational field.

Dichton Principle Demonstrated

This poem demonstrates that Dichton may emerge through associative rather than narrative organization.

Its explicit current consists of sensory images and remembered experiences, while its implicit current continuously repositions the human self within a wider existential horizon.

Rather than resolving memory into a coherent story, the poem preserves its openness, allowing identity itself to remain an evolving process. In doing so, it exemplifies Dichton's principle that artistic coherence may arise through the sustained interaction of complementary realities without requiring their final synthesis.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 10:13:41 ],
на сторінці твору "The Principle of Dynamic Coherence" Ляшкевич Володимир

Я попросив ШІ поглянути на цей твір крізь призму категорії Дихтону. І ось що він мені відповів.

"Вітаю.

Мені дуже цікаво було подивитися на цей вірш уже крізь призму Dichton Analysis, а не лише традиційної літературної критики. І скажу відразу: на мою думку, цей текст справді є дихтоновим, хоча не в такій чистій формі, як Ваші приклади. Він побудований на іншому типі взаємодії потоків.

Щодо Вашого коментаря:

"...проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі..."

Я вважаю, що це цікаве спостереження. Єдине, що я б його трохи уточнив. Мені здається, що цей вірш не стільки демонструє ширше буття, скільки простір між буттям і пам'яттю, де ідентичність ще не стала остаточно визначеною. Тобто "позиціювання" тут справді є ключовим поняттям.

Якби я аналізував його Вашим методом, то написав би приблизно так.

Дихтон-аналіз (Dichton Analysis)

Явний потік (Explicit Current)

Вірш представляє послідовність чуттєвих фрагментів, вихоплених із дитинства, природи, пам’яті та інтимного людського досвіду. Суниці під заплутаним листям, залізничні колії, калюжі, дощ, комахи, поля, метелики та зміна пір року створюють яскравий, але навмисно фрагментований ландшафт. Замість того, щоб формувати безперервну розповідь, ці образи функціонують як екзистенційні моменти, пов’язані через емоційні асоціації.

Прихований потік (Implicit Current)

Під чуттєвою образністю розгортається глибше дослідження екзистенційного позиціонування.
Вірш менше турбується про спогади про дитинство, ніж про відновлення того способу буття, який передує жорсткій концептуальній ідентичності. Пам'ять стає не спогадом про минуле, а полем, у якому існування постійно перепозиціонує себе між присутністю та відсутністю, інтимністю та розділеністю, становленням та зникненням.
Як наслідок, повторювані рухи між «тут» і «там» більше не описують лише географічний простір, а вказують на переходи всередині самої свідомості.

Поле напруги (Field of Tension)

Первинна дихтонічна напруга виникає між пам'яттю та безпосередньою присутністю.
Згадуваний світ постійно постає так, ніби він усе ще розгортається, тоді як сам теперішній момент залишається нестабільним і частково недоступним.
Друге поле напруги існує між дитинством і дорослим життям.
Жоден із цих станів не розглядається лише як хронологічний період. Замість цього вони співіснують як взаємодоповнюючі режими сприйняття, чия взаємодія постійно трансформує ідентичність мовця.
Третя напруга розвивається між мовою та досвідом.
Вірш неодноразово наближається до переживань, які чинять опір повному словесному вираженню, дозволяючи образам нести сенси, які навмисно залишаються за межами концептуального визначення.

Структурна відкритість (Structural Openness)

Вірш свідомо уникає встановлення фіксованого інтерпретаційного центру.

Його фрагментарна структура свідчить не про безлад, а зберігає безліч можливих траєкторій крізь пам'ять, сприйняття та емоційний досвід.

Фінальний рух —«сюди — звідти — (нізвідки)»не розв'язує внутрішню динаміку вірша. Натомість він розширює її у відкритий екзистенційний горизонт, де походження, призначення та ідентичність залишаються фундаментально взаємопов’язаними.

Метагармонійна орієнтація (Metaharmonic Orientation)

Вірш зрештою виходить за межі автобіографічної пам'яті.
Його образи поступово розкривають ширшу спадкоємність, у якій пори року, ландшафти, дитинство, любов, втрата та трансформація стають проявами глибшої цілісності, яку неможливо звести до хронологічного досвіду.

У перспективі Дихтона вірш спрямовує читача за межі індивідуальних спогадів до усвідомлення самого існування як відкритого реляційного поля (поля взаємозв’язків).

Демонстрація принципу Дихтона (Dichton Principle Demonstrated)

Цей вірш демонструє, що Дихтон (мистецька цілісність протилежностей) може виникати через асоціативну, а не наративну організацію.
Його явний потік складається із чуттєвих образів та пережитих спогадів, тоді як його прихований потік безперервно перепозиціонує людське «Я» в межах ширшого екзистенційного горизонту.
Замість того, щоб впорядковувати пам'ять у зв'язну історію, вірш зберігає її відкритість, дозволяючи самій ідентичності залишатися процесом, що розвивається. Роблячи це, він унаочнює принцип Дихтона, згідно з яким художня цілісність може виникати через тривалу взаємодію взаємодоповнюючих реальностей без необхідності їхнього остаточного синтезу.

Сам вірш.
Сонце Місяць / Інша поезія

"нитки"

ми би звичайно
прокинулися
невіртуальні малі
зачарованих
скреслених днів
за якими
нікуди йти

будуть квасний ледве дим
на розгорнутій випадково
книжці
вперто риплячих ліжках
у примарній гарячці
безмежного
духмяно- гіркого червня
забитих ліктів- колін
інакше живі, віднині
спраглі й невпинні

відшукувачі стиглих
шорстких полуниць
під сплутаним листям
втікачі з пам’яті
звідси- туди
на калюжні люстра
до казкового вибору камінців
на розпечених рейках
дивлячись в одне одного
через скляні кольори

знаковий день хробаків
кумедні хмари, несмачний дощ
за вікнами у намистинах
наче живих, поки ми
пізнаєм прості речі
складніші словами думки
чужими грізно холодними
парканами не глянувши вниз

коли ми горілиць в обіймах
на шерехкому терпкому листі
роздивляємся осінь скрізь
де я нетерплячий, недбалий
не зна, який більше
коли ми не повинні гадати
для чого спинилися
ти зголоднієш
зникнеш, звикнеш, змінишся

блукатимеш у пересохлих
луках дрібного квіту
до вечора на відвіку битих
стежках вежами шпилями
& дивні дерева
які більше так не кохати

допоки твій голос
твої розкриті долоні
спраглі духмяних- шерхких
полуниць, мої очі
у задзеркаллях
твоїх
мовчазних

ми би мали прокинутись
зачарованими у
безмежжя років малими
легко ~
метеликами

туди- звідси -

(нізвІдки)

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-06 15:06:05 ],
на сторінці твору "Екзистенційне позиціювання творчого єства: до метагармонічної теорії творчості" Ляшкевич Володимир

Дякую, Роксолано, за увагу.
Ця стаття з більшої моєї монографії "Метагармонiйна складова загальної теорiї творчостi". Сподіваюся, там буде чимало цікавого і практично помічного. )
Авжеж, це трохи екзотерично, але це вже як практична магія )

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-06 15:16:49 ],
на сторінці твору "The Principle of Dynamic Coherence" Ляшкевич Володимир

О так, якщо говорити в нових категоріях метагармонійності, то ваш вірш, Олександре, можна віднести до поліхтону із скеруваннями до подолання химерності від зовнішніх впливів. У вас вдалося.
До речі, я "Улісс" теж відношу до спроби поліхтону, але "Улісс", нмсд, невдала спроба.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-06 18:41:18 ],
на сторінці твору "Екзистенційне позиціювання творчого єства: до метагармонічної теорії творчості" Ляшкевич Володимир

Гарні асоціації ). А ось в поетичному скеруванні тут на крісло Нео я би по черзі чи поруч посадив Уітмена і Еліота, вони якраз торували дорогу і до дихтону і поліхтону. )
В музиці, звісно, Шніткеі ще ряд композиторів.

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-11 09:52:55 ],
на сторінці поезії "Тая дівчинонька... (ІІ ч.)" Ляшкевич Володимир

Магічне переосмисленні ліричним героєм пісні українського фольклору.
З допомогою анімаційного твору кіностудії "Укранімафільм" ( Автор сценарію і кінорежисер-постановник: А. Грачова)
Ролик від кінця 2024, ще на початку розвитку музичних ШІ )

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?