Кожна імперія намагається потягти ковдру історії на себе.

Німеччину об’єднав Бісмарк. Італію об’єднав Гарібальді. Україну об’єднав _______ (вакансія).

Ми станемо єдиними тоді, коли те, що нас об’єднує, домінуватиме над тим, що нас роз’єднує.

Якщо не перепинити п’яту колону, то вона перепинить нас.

Як не страшний коронавірус, а імперська зараза страшніша.

Хто не знає і не хоче знати іншої мови, окрім російської, для того цілий світ – «русскій мір».

Лінія розмежування розділяє не лише людей, а й історію.

Демонізуючи інших, будиш демона у собі.

Чи варто казати «добрий день» людям, від яких нічого доброго не чекаєш?

Російсько-українська двомовність – фіговий листок російської одномовності.

Держава на те і є, аби виправляти деформації, що загрожують її існуванню.

Українізація потребує мотивації.

Нації, як і окремі люди, повинні мати інстинкт самозбереження.

Якщо українці не навчаться поважати себе, доведеться знову поважати сусідів.

Можна вболівати за збереження різноманітності живої природи і водночас заперечувати національну різноманітність людей.

Хто не здатний взяти силою розуму, той бере силою без розуму.

Належати до роду «homo sapiens» ще не гарантує бути людьми.

Кожен шукає собі комфортне середовище – передусім за рахунок інших.

Найбільше бандерівців бояться там, де їх ніколи не було і ті, хто їх ніколи не бачив.

Неправедні судді судам непідсудні.

Законодавцям закон не писаний. Їм достатньо законів фізики.

Закон сполучених посудин – якщо бюджет грошей недоотримує, то хтось їх отримує.

Ворогам – закон, друзям – усе, собі – понад усе.

Найчастіше під личинами священних корів ховаються грішники.

Невиконання закону законотворцями законом не карається.

Ненависть до України – технологія вельми поплатна.

Політтехнології нагадують технології інтимних послуг.

Під лежачий камінь заповзають тільки черви і слимаки.

Корумпованих чиновників усунути можна. Але де взяти некорумповних?

Національність подекуди визначається чисто шкурним інтересом.

Диявол ховається в деталях. Тож не варто зайве деталізувати, аби не накликати.

Однозначні тлумачення приховують неоднозначні ситуації.

Слава про злих геніїв шириться далі, ніж про добрих.

Посипати голову попелом слід акуратно, аби не запудрити собі мізки.

Всі точки зору збігаються лише в умовах диктатури.

Хочеш весело жити – готуйся до сумних часів.

Не дури себе і менше обдуреним будеш.

Будь собою і будеш оригінальним.

Зайти у політику просто, вийти – неможливо.

Пропагандони здебільшого просто гандони.

Як гарно обіцяємо – так би гарно й дотримуватися обіцянок.

Більшість сімейних пар демонструє злагоду на людях та нехтує нею удома.

Погана та шафа, що слугує лише для одягу.

Були закохані, а стали некохані.

Шафи, окрім одягу, заховують коханців та скелетів.

Краще перебувати у інтимних стосунках, аніж у нестатутних.

Манія величі супроводжується манією переслідування і завершується манією переслідуваної величі.

Темні плями можна знайти де завгодно – навіть у спирті вищої очистки.

У будь-якій справі головне – знайти цапа-відбувайла.

Апокаліпсис у головах людей сотворили. Справа за реалізацією на практиці.

Дибільні закони надибали наші голови.

Життя мінливе, як температура повітря.

Квітка відцвітає за декілька днів, а людина - за декілька десятків років. Ото й уся різниця.

Людські стосунки – переважно збіг купи обставин, де власна роль здебільшого мізерна.

Потенційна імпотенція завершується імпотентною потенцією.

Рабство в'їдається в душі рабів, навіть якщо вони запаніли.

Інстинкт збагачення сильніший за інстинкт самозбереження.

Той, хто страждає комплексом неповноцінності, воліє, аби інші були неповноціннішими за нього.

Москалі прагнуть постригти світ під свій гребінець. Але якось не стрижеться.

Якщо життя погане – треба зробити його нестерпним.

Житейська мудрість – мистецтво звести до мінімуму шкоду від своєї діяльності.

Коли мрія стає реальністю, вона перестає бути мрією.

Все минає, але не все минається.

Перед тим, як лізти у пляшку, випийте для хоробрості.

Хто з найбагатших українців є українцем?

Яка різниця між «русским миром» і «украинским выбором»?

Що буде, якщо Рабінчука схрестити з Медведовичем?

Чим Коцаба ліпший за кацапа?

Чим Шарій Шарикова перевершив?

Куди піти, куди податись, аби недешево продатись?

Коли поїхав цирк, чи не поїхав дах?

Що гірше: суржикомовність чи малоросійство?

Чому суддя судді не суддя?

Чи можна благодійність за вкрадені гроші вважати благодійністю?

Що гірше – брехати іншим чи самому собі?

Дикі ціни на енергоносії формують носії диких цінностей.

Чи можливо жити в одній країні з олігархами і бути від них незалежним?

Політик, що не продається, подібний до неліквідного товару.

Верблюд верблюдові межи очі не плюне.

Чи можна людожера назвати людинолюбцем?

Скільки вовка не годуй, а йому все Червона шапочка на мислі.

Не займайте жінки без її згоди, інакше без вашої згоди займуться вами.

Остерігаєтесь літати літаками – літайте на крилах мрій.

Змінюються часи, змінюється й термінологія.

Брехня – досконалий аргумент у недосконалому світі.

До почуття гумору іще б почуття здорового глузду!

Не встановлюй планку зависоко. Бо стрибатимеш даремно і лише видихаєшся.

Натхнення не залежить від навколишньої температури.

Закони пишуться не для дурнів але дурнями.

Здається, що у політику потрапляє найперше нечисть, що осідає на фільтрі.

Проституційний суд не кращий за дегенеральну прокуратуру.

Якби у Росії антиросійські телеканали почували б себе так вільно, як в Україні антиукраїнські, Росія давно б уже розвалилася.

Жопік йоббіку – друг, товариш і брат.

За дружбу народів пити дурно – вона більше нам не знадобиться, дружба хороша.

Без сокири з ведмедем дружити небезпечно.

В історії більшості поселень нашого краю є отакі «білі плями» – загадки і таємниці, не з'ясовані і понині. Деякі з них втрачені назавжди – перебудовані, зруйновані дощенту, розорані, засипані. Але чимало іще чекають своїх відкривачів. Багато з них офіційною наукою не зафіксовані і збереглися лише у пам'яті старожилів. Чимало таких неймовірних історій розповів мені свого часу Олександр Король, що народився у селі Вербовець Лановецького району, що на Тернопільщині. Історії про загадковий камінь і таємничий колодязь він чув у дитинстві від свого діда Дениса Короля, який народився також у Вербівці наприкінці 19 століття. Історії оті стосуються не лише Вербівця, але й ближніх Вишгородка, Влащинців, Пахині. Ось деякі з них.

Як оборонялося місто з літопису

На території від Вишгородка до Вербівця є залишки щонайменше 5 городищ чи замчищ. Деякі з них майже розорані, деякі збереглися відносно непогано. Два з них – безпосередньо у селі Вербівці, три – в околицях села Пахині. Ці укріплення , імовірно, утворювали оборонну систему літописного міста Вигошева, що знаходилося десь поблизу нинішнього Вишгородка.

Загадковий камінь

Це було ще за часів Польщі. У село Вербовець приїхали якісь пани, очевидно, вчені. Покликали поліціянта, який тоді винаймав квартиру у Дениса Короля. Той – ще кількох селян, у їх числі і Дениса Короля. Із заступами пішли на городище поблизу Пахині. Поляки мали при собі якісь папери, у які час від часу заглядали. Звеліли копати в одному місці, а коли не знайшли нічого – в іншому... Нарешті знайшли те, що шукали. Відкопали камінь розміром приблизно два метри на метр. Можливо, то була надмогильна плита, а може, щось інше. На плиті був напис, але увесь покритий налиплою землею, тож нічого на можна було прочитати. Послали у село за віником. Коли очистили плиту, пани ретельно скопіювали отой напис. Заплатили селянам за роботу, звеліли закопати плиту і зарівняти те місце, щоб і сліду не було. З тим і поїхали. А що було написано на плиті і якою мовою був отой напис, ніхто з селян так і не довідався. Пани нічого їм не казали, спілкувалися тільки між собою.
Можливо, той камінь і досі ще лежить під шаром землі і ховає свою таємницю.

Бездонний колодязь

А ця історія трапилася під час першої світової війни. Тоді у Вербівці на старому палацовиську (там тепер житлові будинки) стояли російські улани. І зауважили вони, що у одному місці земля гуде, ніби там порожнина. Розкопали. А там – провалля, наче колодязь. Опустили туди свічку – погасла. Зв'язали докупи декілька хомутів, прив'язали камінь і опустили, щоб виміряти глибину. Та дна не дістали. І скільки потім не прив'язували ще хомутів, але виміряти глибини того провалля не змогли. А спуститися туди ніхто не ризикнув.

Підземелля

Ще сорок років тому у селі Вербовець, на схилі Стельмахової гори, на вершині якої є сліди давнього укріплення, був вхід у якесь підземелля чи печеру. Хто сміливіший, пробував пробратися вглиб, однак далеко проповзти ніхто не відважився. За одними версіями, то був потайний вихід з укріплення, за іншими – хід між палацом і укріпленням на горі, ще за іншими версіями той хід провадив аж до центрального городища у Пахині. Зараз цей хід засипаний, залишилась лише вузька щілина, крізь яку годі пролізти.

Скарб

Якось у Лановецькій районній газеті надрукували оповідь про те, як за часів Польщі хлопці із села Влащинців у лісі поблизу Вербівця знайшли золотий скарб. Вони мали якісь документи, що вказували на те, де саме цей скарб захований. У тих паперах начебто було записано, що на місце, де захований скарб, у визначений час має впасти тінь від певного дерева. Хлопці довго шукали, копали по всьому лісу. Але знайти оте місце довго не вдавалося. За пошуками потай спостерігав польський лісник, що мешкав у селі Вишгородку. І коли хлопці нарешті знайшли скарб, якраз отой лісник і нагодився. Спершу повів мову про те, що скарб має належати польській державі. Потім домовилися поділити його між собою. Врешті лісник забрав скарб із собою додому, пообіцявши назавтра розділити його між усіма. Але на ранок його уже не було в селі – виїхав із сім'єю невідомо куди. Ані лісника, ані скарбу ніхто більше не бачив.

А місцевість ця справді має багате і славне історичне минуле. Чимало істориків вважають село Вишгородок спадкоємцем стародавнього Вигошева, який згаданий у Іпатіївському літописі під 1152 роком. Проте конкретне місце знаходження літописного Вигошева досі не встановлене. До 15 століття не було ніяких відомостей про Вишгородок, далі він знову з'являється на історичній арені, наприкінці 16 століття отримав міські права. Давню історію має теж і Вербовець, який свого часу був містом, деякий час навіть центром повіту. Проте минув час, воєнні лихоліття призвели до занепаду цих міст, вони потроху перетворились на звичайні села. А руїни городищ і замків помалу зникали з лиця землі.
Про існування стародавніх городищ і замчищ у Вербівці, Вишгородку, Пахині та прилеглих околицях писали багато дослідників волинських старожитностей, їх досліджував, зокрема, Олександр Цинкаловський. Але загадок ця земля ховає ще багато. І йдеться не лише про матеріальні скарби. Найцінніший скарб – історія рідного краю.

2006-2020

Російська рулетка чекає російських патріотів.
Кожен кріт залишає свій слід.
Демократ демократу не брат.
Що черпається, те і черпаємо.
Слонопотам гіпопотаму не панібрат.
Кидається, як мамонт на буржуазію.
Захоплений красою вдавився ковбасою.
Любить, як миша тишу.
Кожне відкриття вагітне своїм закриттям.

Ведмежа конституція
Кроляча проституція
Теляча інституція
Псяча контрибуція
Мавпяча еволюція
Бананова революція
Заяча позиція
Бичача амбіція
Котяча композиція
Індича інквізиція
Свиняча пропозиція
Тхоряча опозиція

«Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль» - але москалі Маяковського не чують.

Та які там сівозміни, коли скрізь по полю міни.

Поганий той генерал, що не уявляє себе рядовим солдатом.

Краще бути оббріхуваним, ніж оплакуваним.

Краще посваритися з другом, ніж піддатися ворогові.

Друзів іще треба пошукати, а вороги й самі прийдуть.

Дилеми «свої-чужі» для наших можновладців не існує.

Стріляти вам і поціляти.

Можна до пенсії дожити , але неможливо її пережити.

Монастирок... Мальовничі руїни, що заховалися на урвищі над рікою Стрипою неподалік Бучача. Один з найперших і найвиразніших спогадів дитинства. Монастирок – то мій перший замок. Хоча, власне кажучи, це й не замок, а руїни монастирської церкви. Незважаючи на те, що у Бучачі є залишки справжнього замку, був там лише раз. Зате Монастирок притягував, як магнітом. Вже й не пригадаю, скільки разів ходив я тією дорогою, пам'ятаю її і донині, хоча багато десятків літ минуло. Підйом крутими кам'янистими стежками на гору Федір, не менш крутий спуск до Стрипи і далі ще декілька кілометрів звивистим глибоким каньойоном, яким так можна мандрувати цілісінький день, не полишаючи обіймів густого лісу, аж до самого Дністра – понад тридцять кілометрів.
Досі не стерлись у пам'яті кладки через бистру Стрипу, що складались з однієї чи двох колод. Кожен крок такою кладкою, здавалося, буде останнім – втратиш рівновагу і забере з собою стрімка течія. Виринають із спогадів, визирають із старих фотографій суціль вкриті надписами стіни Монастирка, порослі вгорі деревами і кущами.
Упродовж століть багато було монастирів на наших землях. Хоч були вони, насамперед, осередками духовності, але у ті тривожні часи, коли хвиля за хвилею накочувалися ворожі навали, монастирі, як і замки, перепиняли шлях завойовникам. Тому багато монастирів будувалися у місцях важкодоступних, зміцнювалися оборонними мурами та баштами. Від більшості монастирів залишились тільки згадки у легендах та переказах, а від деяких – ще й загадкові руїни.
Один із таких монастирів і заховався у глухій пущі на скелястому правому березі Стрипи, між Бучачем і Жизномиром. До кінця XVІІІ століття називався він монастирем Преображення Господнього. Нині просто – Монастирок. Найімовірнішим часом його заснування вважається початок XVІІ століття, хоча, за іншими джерелами, монастир у цьому місці існував уже в середині попереднього століття і навіть століттям раніше. Достовірно відомо лише, що у 1600-1606 роках монастир розбудовувався і діяльну участь у цьому брали Марія Могилянка, дочка молдавського господаря Єремії Могили, та її чоловік Стефан Потоцький, воєвода брацлавський, який з 1612 року став дідичем Бучача.
Історія Монастирка оповита багатьма легендами. За однією з них, під час ворожого нападу, один із монахів заховав у джерело чашу із святими дарами. І там спіткала його смерть і кров його, спливаючи із ран, потекла у джерело. І хто має сильну віру і приглянеться добре до тієї води о дванадцятій годині ночі, той може побачити там кров, що спадає з течією струмка вниз у Стрипу. А ще повідають, що хворі на очі, тричі умивши їх опівночі цілющою джерельною водою, можуть повернути собі здоровий зір.
Не раз руйнували монастир чужинці. У1672 році його спалили турки, які тоді зайняли Поділля. Та монастир щоразу відроджувався. У 1724 році він був прилучений до новоствореної Хрестовоздвиженської обителі в Бучачі, але до 1781 року тут ще правилася служба Божа на св. Юра та Спаса.
Більше двох століть минуло, як завмерло життя у Монастирку. Хіба відпочивальники тривожать спокій старих стін та вкривають їх своїми розписами. Нині Монастирок є пам'яткою архітектури національного значення. Та хіба такий почесний статус убереже цю святиню від остаточного руйнування. Хто порятує загублений в лісах і в нашій пам'яті Монастирок?

2005-2020

Малоросійська гідність
Російська толерантність
Гуцульський степ
Чорноморський пінгвін
Карпатський кенгуру
Небухаючий бухгалтер
Безрадісний комік
Малюсінький Малюська
Вічнозелений Зеленський
Безпритульний Притула

Лебедина пенсія
Невичерпна мізерія
Обкатаний кат
Верховний блуд
Оплачений плач
Безголосе голосіння
Безголове головування
Просунутий пень
Жалюгідна величність
Доброзичливий людожер

Уся країна – це ти
Козлів, Козова, і Козятин – це теж ти
Гуляйполе – це куди тебе послали
Гола Пристань – це куди ти приплив
Кривий Ріг – це як тебе життя скрутило
Чортків,Чортомлик – це до чого ти допився
Бабаї, Зміїв, Гадяч – це чого тобі слід стерегтися
Ізюм, Золотоноша, Щастя – це чого тобі бракує для повного щастя
Херсон – це твій сон
Хренів – це Херсон після пробудження.

Зелень від Зеленського,
Молюски від Малюськи,
Єрмолка від Єрмака
Мендельсон від Мендель,
Порохи від Порошенка
Шифер від Шефіра
Буженина від Бужанського
Кобелі від Коболєва
Ведмежатина від Медведчука
Зайчатина від Зайцевої
Кролятина від «Кроликів»
Сурчатина від Суркісів
Собачатина від Собчачки
Козлятина від Козловського
Допінг від Допи
Мура від Мураєва
Керня від Кернеса
Труха від Труханова
Блохи від Блохіна
Ксіва від Ківи
Клони від Поклонської
Шаріковщина від Шарія
Комарі від Комаровського
Свинство від Свинарчука

Аполітична партія
Прогресуюча регресія
Презумпція дурнуватості
Нелогічний неологізм
Непарламентська етика
Неконтрольований контролер
Неорганізований організатор
Недобрий добродій
Недобудована буда

Перкуторна перистальтика
Нетиповий тип
Ненормативна норма
Неформатний формат
Непитущий чіп
Гримуча теща
Вегетеріанське обжировисько
Безконтактний аперкот
Ортодоксальний совок

Жириновського – на смалець,
Шойгу – в тайгу,
Путіна – в путню,
Пєскова – в бетон,
Соловйова – в чащу,
Гризлова – до грізлі,
Медведчука – до медведів,
Коцабу – до кацапів,
Вилкула – до вовків,
Вовка - - «» -,
Лукаш – до Лукашенка,
Ківу – в Конго,
Шарія – на шару,
Вишинського – у 37-й,
Добкіна – в гепу,
Кернеса – в допу,
Погребинського – в погреб,
Співака – на хо(е)р,
Ляшка – в корівник,
Єрмака – Сибір освоювати.

Клишоногий танцюрист
Кубічний колобок
Деревоволокнистий дуб
Людиноподібний цап
Приворітний баран
Обпатраний орел
Общепонятний малорос
Благородний москаль
Кривий еталон

Шизофренія диктаторів не косить – вона їх породжує.

«Кто старое помянет – тому глаз вон» – геть як про Путіна.

«Русскій мір» відгонить порохом і трупами.

У захланних головах війни не припиняються.

Ворон воронові ока не виклює, а диктатор – диктаторові?

Перемога за будь-яку ціну дорого обходиться.

Фальшивий мир маскує гібридну війну.

Не маєш сокири – не дружись із ведмедем.

Наша дружба – як собача служба.

Бучні гу́льки обертаються на гучні бульки́.

Життя – вервечка змарнованих шансів.

Хто вважає себе великим, ризикує стати негабаритним.

Скільки вовка не годуй – усе вовчої співатиме.

Краще успіх без сподівання, аніж сподівання без успіху.

Слабка стать має слабкі нерви, чи не тому сильна стать так сильно нервує.

Аби засісти у печінках, треба спершу отримати доступ до тіла.

Для залізної леді має бути сталевий джентльмен.

Жоден людський інстинкт так не звеличений, як інстинкт розмноження.

Корупція – це як погода. Про неї постійно говорять, але на неї неможливо вплинути.

На часі утворити новий офіс – з координації організованої злочинності.

Люди, які добре прогинаються, зазвичай криводушні.

Розмовляти з деякими людьми не лише безглуздо, але й небезпечно для здоров'я.

Енергетичний вампір – це звучить гордо!

За дурною головою органам нема спокою.

Кому бракує власної компетентності, прикривається чужою.

Велика Україна, а справжніх українців бракує.

Не слід перекладати особисті проблеми з самоідентифікацією на всю націю.

Можна бігати від жінки до жінки, а можна від стінки до стінки – так і швидше і дешевше.

Бажати не шкідливо, але шкідливо не досягати бажаного.

Декому потрібні не співрозмовники, а лише слухачі.

У кожному жарті є частка ризику.

Всі на місці – ще не означає, що всі вдома.

Звертаючи увагу на всіх підряд, можна звернути шию.

Хто не гнеться – того пресують.

Служити – добре, а прислужувати – краще.

Дурна робота породжує дурні думки.

Сенс життя полягає у пошуку оптимальної температури.

Мало бути впевненим у собі, у тобі повинні бути впевнені й інші.

Людина слова і людина діла – то різні, не пов'язані між собою особи.

Люди не надто мудрі вважають інших занадто мудрими.

Твори добро – і буде добре, та не чини зла – бо буде зле.

Не нервуйте через дрібниці – побережіть нерви до гіршого.

Віртуальний потенціал і реальна потенція – то дві великі різниці.

Тримаючи у кишені дулю, накликаєш у кишеню вітер.

Червоне вино – до м'яса, біле – до риби, горілка – до душі.

Вірити у мудрого і справедливого вождя (лідера, генсека, пахана, ідола, авторитета etc.)

Жити у краї, маючи хату скраю.

Трясти штанами замість ворушити мізками.

Закладати за комір і ближнього.

Продаватися за гречку і стрибати у гречку.

Працювати і красти за себе і за того хлопця.

Влаштовувати базар і не відповідати за базар.

Прикидатися дурником, вважаючи дурнями всіх інших.

Жити «по понятіям» і розмовляти на «общепонятном».

У вині, окрім істини, є ще й алкоголь.

Майже всі знають, як уникати токсичних продуктів. Навчитися б оминати токсичних людей.

Молодість залишає по собі спогади і гріхи.

Якщо любов схожа на сон – пробудження настане неминуче.

Дурень багатіє віртуально, а спритник – реально.

Родзинка українських виборів – із двох лих обирати найменше.

Скільки народові не служи, а він усе скоса дивиться.

Навіщо така перемога, якщо переможці заздрять переможеним.

Нові війни заступають у пам'яті попередні.