Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксана Рудич (1975)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Наше літо
    ..Але весна вже скапувала з стріх,
    вже журавлі летіли над полями.
  •   Дивовижа
    Напиши мені кілька рядків
    прямо на жовтому місяці
  •   Де Ти?
    Це місто – п’яне, це місто – сонне.
    І ти, і я – застигли в бетоні.
  •   Тобі й не снилось
    Тобі й не снилось
    як зорі серпневі згоряли до тла.
  •   Вірші
    З Нею траплялися вірші.
    Вони снили Їй ночі (себто спали в одному ліжку).
  •   Причастя
    Всесвіту таріль весняна,
    чисто вмивана дощем.
  •   Джерело
    Ти – джерельна вода.
    Я думала – перехоплює подих
  •   Сьогодні
    Ти сьогодні прокинешся і зрозумієш,
    що попереду довге життя і, безперечно, цікаве…
  •   Сину!
    Ти – єдине мірило моєї любові:
    не карати, не унції, не мегагерци.
  •   Щастя
    Так, наче камінчики,
    щільно один до одного,
  •   Побачимо
    Під вересневим сонцем самотності
    ще стигнуть слова,
  •   космос
    Я стомилась гоїти опіки.
    Стомилась відновлювати рівновагу.
  •   Ще не пізно любити
    Ти вирішуєш сам - чим Господь притрусив Твою стежку: снігом чи рунами.
    І нехай це виходить за межі здорового глузду і звичні лекала,
  •   ***
    Пройде час і вже не болітиме.
    Я більш не відчую тієї хвилини,
  •   ***
    Я трохи п’яна
    і, може, тому
  •   ***
    Ти десь там далеко лежиш
    на незручному ліжку
  •   Свобода
    З тих,
    хто причастився свободою на роздоріжжі,
  •   ***
    Після твого поцілунку розплющую очі
    і враз все навколо - хитка месмерична краса:
  •   У дзеркалі - інакша жінка
    Всьому на світі є ціна.
    Всьому на світі є причина.
  •   ***
    Душа щемить від повноти.
    Так добре, що забракло слів.
  •   Секунда
    Секунда між «вчора» і «завтра» –
    лиш подих, лиш поштовх, лиш що?
  •   ***
    Блакить без упину, нон-стоп блакить,
    крізь золото й охру – просинь,
  •   ***
    Карти лягали – збирала карти,
    тебе чекала – чекала марно…
  •   Колядка
    Кого й чого хоч раз не існувало!
    Реальність, наче сон, не має меж.
  •   Однаково
    Я вдячна тобі за відсутність,
    за не цілунки, за недзвінки.
  •   Відпусти
    Відпусти, бурштинове Учора,
    золото розхлюпане моє,
  •   ***
    Складаю пас’янси з однакових днів,
    вже не довіряючись картам.
  •   Не ти
    Твоїх не рахую гріхів
    (на щастя, не нам звинувачувать)…
  •   Крила
    Найбільше із усіх чудес,
    о, трепетні, о, сніжні крила!
  •   Вже чи ще?
    Я в Тобі розгледіла людину,
    а не просто – друга чи самця.
  •   Я ж знаю
    Ніч краплями іще на стегнах,
    твій погляд пророста травою:
  •   ***
    Частіш сміюся, аніж плачу,
    вже і неправди не боюсь:
  •   ***
    Вже стільки всотали папери
    дощів з неоднакових літер!
  •   ***
    Небо! Поглянь мені в очі ніжно,
    дитина хай буду я, а ти – мати,
  •   ***
    Мій лицарю ясноокий,
    пробач їх – вони ж як діти.
  •   Ілюзія
    Де сховаюсь я од цього вітру?
    Є щось, щоб запорошити очі?
  •   ***
    Не в змозі зупинить годинник,
    нас ніч сховала під крилом.
  •   ***
    Танули зірки в очах, як в морі,
    протягом стонадцяти ночей.
  •   Так просто
    Де тебе носило всі ці роки?
    Відповідь – за частоколом вій.
  •   ***
    Яка різниця: де падати
    і кому це здається таким карколомним,
  •   Танці
    Нас таки впустило Небо
    в бальний зал серед снігів:
  •   ***
    Вода розсуває стіни
    і робить повітря червоним.
  •   Молодість
    Ти – молодість душі моєї,
    гаряча, вірна й нетерпляча,
  •   ***
    Я мрію ще, чи просто заспана?
    За спиною – смоляна темрява,
  •   Молитва
    Єдина риска між бровами
    каталізує все в момент.
  •   ***
    Перебираю твої листи
    (ніч підглядає з-під фіранок)…
  •   Прямі
    Я втратила давно бажання
    перелюбити: хто кого.
  •   Слабкість
    Приходжу до тями – стрималась.
    Могла цілу низку речей,
  •   Смарагдові сходи
    Щемить. І смарагдові сходи
    рятують. Я ними йду,
  •   ***
    Світ ловив – і піймав (і не раз, не на жарт)
    гіпнотичним попелом буднів,
  •   Насолода
    Самотньо і затишно.
    Музика – дощ.
  •   ***
    Не боюсь знайти – і знов згубити.
    Не боюсь шукати й не знайти.
  •   ***
    Я руки по лікті вмочила в весну,
    я у коси вплела проміння,
  •   ***
    Ти поїхав. Лишилось за спиною
    кілька днів. Ніжність. Затишок.
  •   ***
    Тільки той, хто падав з леза
    (той, хто падав не на смерть),
  •   Вірші
    Вірші потребують тиші,
    кави і сходів навпроти
  •   Ніж-ність
    Як ніж - холодний і вузький,
    із лезом - поміж і раптово
  •   Я давно шукаю
    Я давно шукаю, Князю,
    Вашу королеву,
  •   Сон
    Хтось уполює мій сон,
    наснить його веснам прийдешнім
  •   Не стомилась
    Більше вже не буде так стікати
    по тобі розхлюпане вино.
  •   Поза межами
    Це так немало – мій сон у твоїх очах,
    а ще я знаю – ми граємось у квача,
  •   Не журись
    Ти врятував би кількома словами,
    минулося б без болю і без сліз.
  •   Першому чоловікові
    Ввесь твій світ – галактика срібляста.
    Світових між нами літ і літ!
  •   Випадок
    Хто з нас перший, ну а хто – останній,
    сильний хто, а хто - боїться втрат,
  •   Хочеться
    Осінь
    жовтоголосить.
  •   Дороги
    Якщо не «через», то, безперечно, - «заради»
    нам снились зорі по різні боки планети.
  •   Тінь
    Я стрибаю в блакить щовечора
    з підвіконня моєї кімнати,
  •   Не моє
    І в силу мрій, накиданих недбало,
    а ще – життя і досвіду «abuse»
  •   Стара верба
    Сну мого верба не стереже -
    і здається сірим кожен ранок.
  •   Сусід помер
    В вікнах навпроти недавно робили ремонт,
    плакали вікна крейдяним безладдям і пилом.
  •   Час іти
    Як пучку врізать. На найвищій ноті.
    Щоб позникало все й запанувала тиша.
  •   Пазли
    Ми витрачаєм ся на стільки міражів:
    стосунки, від яких лишився тільки попіл,
  •   У тумані
    Я не знаю тебе. Я слова все до тебе римую
    у сполуки чудні, типу "терен плюс дуріан".
  •   Для тебе
    У душі первозданний мотлох:
    ніби пусто,та ще не чисто.
  •   Зима
    Зима завжди є невчасною…
    Я її планувала зустріти
  •   По це бік скла
    Я чула як бринить твоя душа,
    напнута на зорю. Стікали миті
  •   Виновий валет на серці
    В чирвової дами – виновий валет на серці,
    а дама чирвова найбільше боїться пустот…
  •   Джаз
    Я дивилась на дощ. Я слухала джаз.
    Чорний кіт перетнув кришталевий потічок.
  •   От у чому річ
    Ілюзорність самот-самотин,
    недовершеність багатозначна.
  •   Океан
    Коли любов накриє з головою,
    мов хвилею холодного смарагду,
  •   Дим
    Від спалених листів, немов від листя,
    потягне димом, вогкістю і млістю,
  •   Вчинок
    Я не з тих, хто боїться жити,
    Я не з тих, хто біжить од тіні,
  •   Тінь
    Порожнину в мені сьогодні обмацує вітер.
    І пустелю в мені вгадає кожен собака.
  •   Партія
    Ми граємо в різні ігри.
    Ти – в дротики, я – у шахи.
  •   Самота
    Щасливо пірнаю у темряву,
    яка рафінує вулиці,
  •   Щастя
    З часом щастя втрачає ознаки глобальності
    і уже не залежить від кількості грошей,
  •   Передчуття осені
    Весна, зима, осінь –
    станції.
  •   Ти ще не прийшов
    Ти не приходив сьогодні,
    і позавчора, й на тім тижні…
  •   Рефлексія
    Всі ми народжуємося з любові.
    Трісне слизько-рожевий покрив –
  •   До тебе
    Знаєш, кожного разу,
    просто серед бенкету,
  •   Липень
    Липневого ранку на пляжі…
    Мов вперше, смакую яблуко.
  •   Останній лист
    Навіщо писати листи
    людині, що їх не читатиме,
  •   Немов уперше
    Ти маєш знати, що кожна любов
    закінчується пологами.
  •   Спірний простір
    Рукою проводив би по обличчю…
    Ти мене, певно, кохав би, аби міг.
  •   Перший сніг
    Гострими лезами телевеж
    подрано подушку хмар і з небес
  •   Вода
    Осінній день, замріяна ріка
    в облямуванні з бронзи, а не з золота.
  •   Твій вимір
    Хто б не був – він не був тобою.
    І ні з ким не ділила я юшки,
  •   Легенда
    Чи є де кінець оцим рікам кривавим?
    Із чим же межують оці океани сліз?
  •   така країна
    Моя країна – Україна:
    «край», «рак», «раї», «ура», і «рана»,

  • Огляди

    1. Наше літо
      ..Але весна вже скапувала з стріх,
      вже журавлі летіли над полями.
      Подекуди ще залишався сніг,
      аби наснажить землю ручаями,

      омити світ, і витекти в Харон,
      Зродитись знову – зелено і рясно,
      стрічати літо, наче віщий сон:
      непереможний, ярий і прекрасний!
      2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Дивовижа
      Напиши мені кілька рядків
      прямо на жовтому місяці
      (бо листя кленове давно перейшло в іржу,
      а вітер слова Твої десь розгубив дорогою)…
      Ці ночі січневі такі кришталево-прозорі,
      що я роздивлюся усе, до найменшої літери:
      і порух нервовий зважнілих Твоїх повік
      над теплою хмаркою подиху,
      й метелики пальців – середнього і вказівного –
      на чорному тлі тактичних Твоїх рукавиць
      (такі мерехкі й органічні,
      неначе ніколи й не знали ні струн, ані клавішів).
      І, навіть, відчую пульсацію серця…Воно
      владне зрушить арктичні льоди,
      може зливу пройти поміж краплями,
      вміє вірити так, що вода на вино,
      а сміття на бурштин перетвориться,
      здатне Юду пробачити, перш ніж убити –
      таке бо затяте і любляче…
      Я бачити мала його би наскрізь,
      Читати, мов вірш, мною писаний…
      Натомість воно і для мене - якась дивовижа
      (ні злегковажити, ні упіймати, ні осягти…),
      що за виграшки втне писати розлогі листи
      Просто на жовтому місяці.
      2023р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Де Ти?
      Це місто – п’яне, це місто – сонне.
      І ти, і я – застигли в бетоні.
      Між нас – ліхтарі, між нас антени
      і сни, що чатують по закутках темних.

      Асфальтні ріки, човни-маршрутки,
      клумб - островів запорошене хутро.
      І де шукати того хлопчину
      з глибокими, люблячими очима?
      2018р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Тобі й не снилось
      Тобі й не снилось
      як зорі серпневі згоряли до тла.
      Мені лишилась
      лише зола.
      Листок золотий, що в долоні бринить,
      вітер осінній гойдає.
      В холодній блакиті він зникне за мить.
      І я його відпускаю.
      За небокраєм,
      напевно, щось бачить він з висоти.
      Того не знаєм:
      ні я, ні ти.
      Хоч як би хотіла спинити цю мить, –
      та тільки так не буває.
      Не озирайся. Мені відболить.
      Іди, доки я відпускаю!
      2018р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. Вірші
      З Нею траплялися вірші.
      Вони снили Їй ночі (себто спали в одному ліжку).
      Втирали Їй оцтом лоба, рятуючи від застуд.
      Минало усе і усі, а вони були поруч, вони залишались тут,
      аби вартувати мрії, самотність і тишу.
      І в тій тиші, обмежений стелею, космос одразу глибшав…
      Крізь жорсткий синтетичний килим трава проростала…
      Чоловіки, котрі йшли за нею, направду жадали віршів
      (хоч на ранок більшість із них жодного слова не пам’ятала).
      Коли простір тріщав по швах від критичного рівня щирості –
      вірші нахабно вдирались в усі пустоти і спогади,
      траплялось – ховали по закутках речі і плутали дати.
      Але, попри всі ці жарти, – беззастережно їй вірили
      і не проминали про це, принагідно, усім нагадати.
      Й коли тіні лілові в ліхтарному світлі колишуться,
      сподіваючись марно, що стомлене місто, нарешті, засне,
      Вона тішиться з того, що вірші тут, може, й залишаться...
      Навіть, коли й Вона непомітно мине.
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Причастя
      Всесвіту таріль весняна,
      чисто вмивана дощем.
      Небо в хмарах полотняних
      нахилилось над хрущем…

      Стільки запахів у листі,
      стільки соковитих фарб
      крізь бетонні лики міста
      мироточать на бульвар.

      Сходить тісто у макітрі
      із моїх надій і снів.
      Наберу в легені вітру
      й причащуся од весни!
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Джерело
      Ти – джерельна вода.
      Я думала – перехоплює подих
      від чистоти,
      а виявилось – од холоду.
      Не все, що блищить, – золото.
      Не кожна втрата – біда,
      що руйнує мої світи
      ущерть (як колись, змолоду)…
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сьогодні
      Ти сьогодні прокинешся і зрозумієш,
      що попереду довге життя і, безперечно, цікаве…
      І все, що тебе так дратує (запах моєї кави,
      мій голос) – залишиться поруч. І з цим нічого не вдієш.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Сину!
      Ти – єдине мірило моєї любові:
      не карати, не унції, не мегагерци.
      В твоїх темних судинах – ріки моєї крові,
      що ритмічно гойдають твоє полохливе серце.

      Ти просто відчуй це – і попри зради і втрати –
      ці ріки брунатні нестимуть тебе білим світом.
      О, ти ще побачиш, на що твоє серце здатне!
      Як щиро і віддано може й воно любити!
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Щастя
      Так, наче камінчики,
      щільно один до одного,
      без жодної краплі цементу:
      сонце у вікна,
      ясні молоді обличчя
      і – діамантом на дні свідомості –
      блакитні озера Твоїх очей…

      Ввесь світ починає тулитися
      бешкетним пухнастим котиком
      до моєї голої литки.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Побачимо

      Під вересневим сонцем самотності
      ще стигнуть слова,
      важніють і повняться силою
      аби прорости крізь асфальт
      або трепетну душу.
      А по темних закутках мозку
      Ізлазяться звуки, мов змії, в клубок…

      І я щось плестиму з тієї вовни.
      Побачимо: светр чи кольчугу?
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. космос
      Я стомилась гоїти опіки.
      Стомилась відновлювати рівновагу.
      Тому
      Я зійду із Твоєї орбіти.
      Ти більше не будеш Сонцем, -
      Ти станеш моїм Місяцем.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ще не пізно любити
      Ти вирішуєш сам - чим Господь притрусив Твою стежку: снігом чи рунами.
      І нехай це виходить за межі здорового глузду і звичні лекала,
      та душа, попри болісний досвід, має лишатися юною,
      аби ані вічність, ані шарпане тіло її на лякали.
      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Пройде час і вже не болітиме.
      Я більш не відчую тієї хвилини,
      коли Ти, нарешті, прокинувся
      у своєму великому ліжку
      в якійсь невідомій галактиці…

      Як легко кохати на відстані,
      відбиваючи дійсність
      в дзеркалах кривих
      вигорілих фотознімків.
      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Я трохи п’яна
      і, може, тому
      так прагну до Тебе.
      Я голову би прихилила
      до Твоїх грудей, -
      і щастя би стало безмежним
      з того моменту,
      коли Твої ніжні долоні
      торкнуться мого волосся.
      Але Ти не поруч.
      Де Ти?
      Я так Тебе хочу.
      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Ти десь там далеко лежиш
      на незручному ліжку
      і мрії дитячі крихтами із сухарів
      впинаються в стомлене тіло,
      аби нагадати тобі,
      що воно таки все ще живе.
      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Свобода
      З тих,
      хто причастився свободою на роздоріжжі,
      мало хто втримавсь, аби, мов злочинець,
      знову і знову туди не вертати.
      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Після твого поцілунку розплющую очі
      і враз все навколо - хитка месмерична краса:
      і лід на гілках жасмиину наче роса,
      і тіні, мов сіті, в лілових глибинах ночі.
      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. У дзеркалі - інакша жінка

      Всьому на світі є ціна.
      Всьому на світі є причина.
      Тому, що я – вже не вона
      і схожі ми лише очима.

      Вона не любить тісноти –
      вона воліє перетворень.
      Їй затісно без перспектив.
      Що їй провалля, що їй гори!

      А я люблю, коли дощі,
      коли сніги, мороз і вітер
      зітхати і вогонь в печі
      доповнити пасьянсом літер.

      Люблю поплакать без причин
      за всіх і вся і навіть більше,
      люблю неголених мужчин,
      люблю сієсту й таке інше.

      Вона не забуває літ:
      їй двадцять п’ять, а може, й більше.
      Вона віршами лине в світ,
      а з мене в світ злітають вірші.
      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Душа щемить від повноти.
      Так добре, що забракло слів.
      Від нависаючих мостів
      з роз’ятреної висоти.

      В блакить занурена стою,
      цілую місяць яснобокий.
      І, вперше за останні роки:
      - О, Світ! Я так тебе люблю!
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Секунда
      Секунда між «вчора» і «завтра» –
      лиш подих, лиш поштовх, лиш що?
      Відчути – не встигнеш, спіймати – не смій.
      Сніжинка в вологому просторі вій,
      краплинка на теплому мармурі щок.
      Химерна, зрадлива правда.
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Блакить без упину, нон-стоп блакить,
      крізь золото й охру – просинь,
      цілую розчулено кожну мить,
      бо вперше закохана і осінь…
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Карти лягали – збирала карти,
      тебе чекала – чекала марно…
      А осінь кресала багряні іскри
      зеленим листям об жовте листя,
      сльозами й пучками – об піаніно.
      І чулися ясно вдячним стінам
      навіть у найтихішій ноті
      уламки ілюзій і попіл емоцій.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Колядка
      Кого й чого хоч раз не існувало!
      Реальність, наче сон, не має меж.
      Найгірше із можливого збувалось,
      хай збудеться найкраще врешті-решт!
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Однаково
      Я вдячна тобі за відсутність,
      за не цілунки, за недзвінки.
      Що голубом сивим з моєї руки
      злітаєш ти в ніч каламутну.

      Дощ срібла сипнув у ранковий кришталь,
      дрібного, мов зерня макове.
      Однаково темряви й світла жаль,
      тебе і мене – однаково.
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Відпусти
      Відпусти, бурштинове Учора,
      золото розхлюпане моє,
      мій смарагдово-картонний город,
      що небес щоглами дістає…

      Наче і не знаю я про Завтра,
      як в кривавих променях зорі
      попелом надій накриє Правда
      спалені твої монастирі…

      Має межі тільки те, що є...
      А, відтак, і нікому обмежить
      й золото розхлюпане моє
      і твої сліпучо-білі вежі.
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Складаю пас’янси з однакових днів,
      вже не довіряючись картам.
      Якщо Ти не вартий власних слів –
      моїх Ти, тим більше, не вартий.
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Не ти
      Твоїх не рахую гріхів
      (на щастя, не нам звинувачувать)…
      За копи підпалених снів
      (моєю рукою) – сплачено.

      Яскраві вогні сліпоти,
      яку називають Свободою…
      Та й вирок виносив не ти,
      ти лиш катував з насолодою.
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Крила
      Найбільше із усіх чудес,
      о, трепетні, о, сніжні крила!
      Благослови їх синь небес!
      А хто подумає за тіло?

      А як же ніч, вогні, весна
      і вікна, як медові соти?
      А як же я, така одна,
      така закохана у дотик?

      І на обпеченій спині,
      де не лишилось навіть шкіри,
      із часом, хочеш ти чи ні,
      з’являються сліпучі крила.
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Вже чи ще?
      Я в Тобі розгледіла людину,
      а не просто – друга чи самця.
      Не кохаю я наполовину –
      я люблю спочатку й до кінця,

      я люблю Тебе по самі вінця,
      плутаючи часто воду й кров,
      а любить на чверть – усяку цінність
      втратила б для мене та любов.

      І вірші ці нікому нести.
      Де збудить Тебе, як сонце спить?
      Завинила в тому й я, що Ти,
      (вже чи ще?)не вмієш ТАК любить?
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Я ж знаю
      Ніч краплями іще на стегнах,
      твій погляд пророста травою:
      спіймати у долоні легко,
      нелегко зберегти живою.

      Я ж знаю: це остання злива,
      вже завтра ляже перший сніг
      й стирчатиме обмерзле диво,
      розіп’яте відбитком ніг…
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Частіш сміюся, аніж плачу,
      вже і неправди не боюсь:
      щось недобачу, щось пробачу,
      хто знає – плачу чи сміюсь.

      Свої не закриваю двері
      й кого тут тільки не бува!
      Все зітреться, та на папері
      залишаться нові слова…
      2003р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Вже стільки всотали папери
      дощів з неоднакових літер!
      Що зносили спокій і затишок,
      робили й щоденний сон
      щорічним…Тай досі двері
      хитає вологий вітер
      між двох непідвладних долонь.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Небо! Поглянь мені в очі ніжно,
      дитина хай буду я, а ти – мати,
      я зрадію і буду спати
      в світлій тиші, мала й утішена.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Мій лицарю ясноокий,
      пробач їх – вони ж як діти.
      Одна біда – з кожним роком
      їх важче і важче любити.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Ілюзія
      Де сховаюсь я од цього вітру?
      Є щось, щоб запорошити очі?
      На свої питання знаю відповідь,
      навіть, коли знать її не хочу.

      Відстань ще не смерть, та я боюсь її
      дратувать непевним словом «мій»:
      всі пустоти виповнить ілюзія
      й я Тебе згублю в тенетах мрій.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Не в змозі зупинить годинник,
      нас ніч сховала під крилом.
      Моє волосся пахне сіном
      і літом, і твоїм теплом.

      День молодий нічим не втримать,
      тим більш – відчиненим вікном.
      Моє волосся пахне димом
      і сумом, і твоїм теплом.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Танули зірки в очах, як в морі,
      протягом стонадцяти ночей.
      Танули… Чим краща я за зорі?
      Й я пірну на дно твоїх очей!

      З того дна у далі неозорі
      я зведу смарагдові мости
      аж до зір! Чим гірша я за зорі,
      коли дивишся отак на мене Ти?
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Так просто
      Де тебе носило всі ці роки?
      Відповідь – за частоколом вій.
      Це ж так просто: мій забутий номер –
      і такий знайомий голос твій…

      Де ти є, коли тебе немає,
      й сповнена і кольору і звуку,
      в снах моїх кімнатами блукає
      ніжність, заломивши білі руки?
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Яка різниця: де падати
      і кому це здається таким карколомним,
      коли ти достатньо високо
      над злетами і падіннями
      і трошки ближче до Бога?
      Навіть, розбившись на смерть.
      Чи, зрештою, є різниця
      скільки все це тривало:
      місяць або мільйони
      самих солодких хвилин,
      коли по всьому ти знаєш
      те, що знаєш лиш ти
      і сотні душ до тебе?

      Сотні щасливих душ.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Танці
      Нас таки впустило Небо
      в бальний зал серед снігів:
      стін оголені дерева
      й колонади з ліхтарів.

      Я танцюю, гра дорога
      на скляному ксилофоні.
      А коли померзнуть ноги –
      ти зігрій мені долоні.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Вода розсуває стіни
      і робить повітря червоним.
      Мої мармурові коліна.
      Твої найтепліші долоні.

      Спочатку лягали тіні
      і тільки потім – волосся.
      У пам’яті все без зміни,
      коли б все це не відбулося.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Молодість
      Ти – молодість душі моєї,
      гаряча, вірна й нетерпляча,
      де тіні в липових алеях
      закоханих перстами святять.

      Мене ти міг би зрозуміти,
      аби ж не сто одна весна,
      коли у певний час на вітах -
      та сама, сніжна, сивина.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Я мрію ще, чи просто заспана?
      За спиною – смоляна темрява,
      кришталь здається діамантом,
      а діамант здається краплею
      роси, що вогко відокремлює
      шовк ночі від льняного ранку.
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Молитва
      Єдина риска між бровами
      каталізує все в момент.
      Що перше ляже поміж нами:
      слова чи акомпанемент?

      Мажор в три чверті – для оркестру,
      орган – не тільки для скорботи,
      від регента і до маестро –
      холодних рук єдиний дотик.

      Зв’язок повітря й труб органних,
      що трансформується у звук,
      не схиб! Співатиме коханий,
      а в Неба абсолютний слух.

      Дисгармонійність молитов
      воно фатально встоголосить
      і зробить здатною любов
      вже руйнувать, а не підносить.
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      Перебираю твої листи
      (ніч підглядає з-під фіранок)…
      Хай не зійде сонце в той ранок,
      коли вони стануть мотлохом
      і спогадом станеш ти!
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Прямі
      Я втратила давно бажання
      перелюбити: хто кого.
      Бо двох замало для кохання
      і забагато одного.

      Перелюбить – двобій для рівних,
      еквівалентних самотин,
      для двох прямих, неперетинних
      в банальній щирості площин.

      А, не обмежена дарма,
      не здатна лікуватись болем,
      самозациклена пряма
      обов’язково стане колом.
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Слабкість
      Приходжу до тями – стрималась.
      Могла цілу низку речей,
      могла сто безсонних ночей
      на слово у неї вимінять.

      В безмежні дивлюсь дзеркала,
      оправлені рамами-римами:
      яка ж я слабка і мала,
      як важко було мені стриматись.
      2004р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Смарагдові сходи
      Щемить. І смарагдові сходи
      рятують. Я ними йду,
      міняю потроху свою біду
      на кілька ковтків свободи.

      І жодного погляду не гублю,
      закохуюсь в кожну мить.
      Так дивно, що кожне моє «люблю»
      завжди починалось з «щемить».
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Світ ловив – і піймав (і не раз, не на жарт)
      гіпнотичним попелом буднів,
      де за фінішем знов починався старт,
      а зима починалась в грудні.

      Тільки в сні я ішла від дверей до дверей,
      тільки трави схилялись віддано:
      між уявних світів і умовних людей
      не забудь – хто ти є і звідки ти.
      2004р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Насолода
      Самотньо і затишно.
      Музика – дощ.
      Ще рано. Не заспана.
      Музика-дощ.
      І ковдра облизує литку.
      Яка насолода!
      Сама!
      У пітьмі!
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Не боюсь знайти – і знов згубити.
      Не боюсь шукати й не знайти.
      І Тебе я не боюсь любити,
      знаючи, що вже не любиш Ти.

      Не боюсь раптового тремтіння,
      вихлюпаного з мого вікна.
      Я боюсь себе і розуміння,
      що минеться й це, бо все мина…
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Я руки по лікті вмочила в весну,
      я у коси вплела проміння,
      і ввесь світ кохав мене одну
      до останньої волосини.

      Я йому оддавала по краплі води
      із душі до останнього звуку,
      і зринали у темряві цілі світи
      там, де я умочила руки.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Ти поїхав. Лишилось за спиною
      кілька днів. Ніжність. Затишок.
      Ти десь дихатимеш хвилинами.
      Але я того не знатиму.
      Я думала – не люблю.
      Я думала – просто хіть.
      Я думала – з кришталю,
      а виявилось – щемить.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Тільки той, хто падав з леза
      (той, хто падав не на смерть),
      знає, де у неба межі
      й знає дійсно, що є твердь.

      Незнекрилений відчує,
      що крім хмар і пустоти,
      висота не гарантує
      щирості і гостроти.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Вірші
      Вірші потребують тиші,
      кави і сходів навпроти
      і місяця трохи вище
      із рештками позолоти.

      Вірші потребують юності,
      нахабної і веселої,
      мозолів, натертих струнами,
      і затишної оселі.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Ніж-ність
      Як ніж - холодний і вузький,
      із лезом - поміж і раптово
      рух вій від брів і до щоки
      відітне кілька крапель втоми.

      І ніжно вниз вогнистий дощ,
      лишаючи вологі сіті.
      І кожен раз, мов вперше: «ось…»,
      хоч стільки літ живу на світі.

      Всього того, що у мені
      окреслився лиш край наріжний
      та знаю я, що слово «Ні» –
      лише частина слова «ніжність».
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Я давно шукаю
      Я давно шукаю, Князю,
      Вашу королеву,
      ми не бачилися з нею
      кілька довгих літ.
      Бо вона єдина знала, Князю,
      хто Ви й де Ви.
      Та дзеркала хтось, мій Князю.
      обернув на лід.
      2005р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сон
      Хтось уполює мій сон,
      наснить його веснам прийдешнім
      у червні і стиглі черешні
      торкнуться моїх долонь.

      Ти уполюй мій сон,
      стократно заглянь мені в вічі
      і втілиться він двічі,
      здолавши мільйон перепон.
      2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не стомилась
      Більше вже не буде так стікати
      по тобі розхлюпане вино.
      Не стомилась ч тебе чекати,
      просто, якось стало все-одно.

      Все твоє життя «Карбуєш кроки!»,
      «Вправо», «Вліво» – мінімум проблем.
      Я ж тебе чекала всі ці роки
      за межею механічних схем.

      На межі – до тебе притулитись
      й затулить фіранкою вікно,
      не стомилась я тебе любити,
      решта все, і правда, все-одно.
      2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Поза межами
      Це так немало – мій сон у твоїх очах,
      а ще я знаю – ми граємось у квача,
      між очі й роки, нелюблячі і чужі
      лише два кроки, але – по той бік межі.
      2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Не журись
      Ти врятував би кількома словами,
      минулося б без болю і без сліз.
      Ти міг би, але зараз поміж нами
      уламки мрій і місяця навскіс.

      А ніч була бурштиново-медова
      і погляд – ніжність втілена і млість,
      і тіні по стіні, і довго - довго
      їх ранок убирав би у батист.

      Та кілька слів забракло. Ніч минає.
      І я між рештків місяця і сліз.
      Що далі буде – тільки тіні знають
      і, в котрий раз, шепочуть: «Не журись...».
      2006р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Першому чоловікові

      Ввесь твій світ – галактика срібляста.
      Світових між нами літ і літ!
      А іще – дерев міцні пілястри
      і зоря, що нас вела на схід…

      Стільки мрій згубилось, Бог з тобою...
      Стільки розпорошено тепла...
      Ніби ти просив чогось, чого я
      лиш тобі тоді не віддала…
      2006р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Випадок
      Хто з нас перший, ну а хто – останній,
      сильний хто, а хто - боїться втрат,
      чим "горіння" краще за "згорання"
      достеменно нікому сказать.

      І коли підступлять тіні ночі,
      нагло й незворотньо до спини,
      ігноруючи моє «Не хочу»,
      зверхнім «Тільки спробуй, зупини»,

      вся надія втілиться у «Раптом»,
      й виправдається. І ось чого:
      випадок – закономірний фактор
      за межею розуму мого.
      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Хочеться
      Осінь
      жовтоголосить.
      Хочеться
      перших морозів.
      І може –
      за хмарами місяця
      в передріздв’яні дні.
      А мені –
      шурхіт паперів крильми,
      а ще –
      занедужав син.
      Небесний млин
      жирно вборошнює скроні.
      Долоні –
      теплі і лагідні.
      Кожного дня
      стелеться
      від дверей до порогу
      мені під ноги,
      босі ноги,
      стежечка з променя.
      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Дороги
      Якщо не «через», то, безперечно, - «заради»
      нам снились зорі по різні боки планети.
      Твоя присутність подвоїла б мої злети.
      Твоя відсутність деномінувала втрати.

      Ми йшли від мрії, втішаючись тільки нею,
      крізь піт і сльози минаючи битий шлях.
      Без рим і гриму, вензелем на полях,
      я, й проти волі, завжди залишалась твоєю.

      Я ясно бачу: ти йдеш серед стиглого поля,
      за десять років - ввесь скарб у заплічних мішках…
      А нас з тобою іще поповодить доля:
      тебе – по дорогах, мене – по моїх стежках.
      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Тінь
      Я стрибаю в блакить щовечора
      з підвіконня моєї кімнати,
      чим товщими є наші грати -
      тим є наші душі легшими.

      Тим вітер сильніше дмухає
      і полотніють крила.
      Я місто згори слухаю.
      Я тінню його накрила.
      2007р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Не моє
      І в силу мрій, накиданих недбало,
      а ще – життя і досвіду «abuse»
      захищеності й спокою так мало.
      І рідше в головах – якась із муз.

      Роби, що маєш, і тоді – що буде
      прийми і знай: за все, усім, по всьому.
      Я відміряю літери усьоме
      і відтинаю. Не моє. Спокуто.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Стара верба
      Сну мого верба не стереже -
      і здається сірим кожен ранок.
      Тільки в пам’яті лишилось вже
      щотравневе ворожіння мавок,
      сонця шовк пекучий та ясний
      й неба синь на вітах, мов на п’яльцях,
      і вологе відчуття весни
      у простягнутих зелених пальцях.
      Ось дощі підставлять знов їй струни!
      А вона – косу свою вітрам!

      Та верба все мріяла про юність,-
      а її спиляли, бо стара.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Сусід помер
      В вікнах навпроти недавно робили ремонт,
      плакали вікна крейдяним безладдям і пилом.
      А вже сьогодні окреслився чітко кордон,
      що розмежовує дім для живих і могили.
      Ще позавчора з’явились фіранки нові.
      Нова косметика, миючий засіб зі спиртом,
      а вже сьогодні по той бік стекла – vis-à-vis
      дама, яка не сприймає ніякого флірту
      і недомовок. І часто буває права,
      не довіряючи ні почуттям, ні словам.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Час іти
      Як пучку врізать. На найвищій ноті.
      Щоб позникало все й запанувала тиша.
      Слова набрякли короком у роті,
      та мірятись не нам: хто з двох сильніший.

      Льняні полотна власного «кохаю»…
      Я знала – космос, виявилось –більше.
      Хай краще я усі їх розпатраю,
      ніж посягне на білину хто інший!

      Хоч «посягти» і «здужать» - різні речі,
      як прірва межи «перший» і «передній».
      Бо той тягар в мої врізався плечі,
      а ти в той час страждав від різних «недо»:

      від «недобачить» до «недопослухать»,
      від «недодати» до «недовхопить»,
      від недовіри до недорозлуки,
      від «недомріять» до «недолюбить».

      Я ж стільки снів від тебе народила
      З байстрячою закоханістю в фатум…
      Та годувати враз забракло сили
      усі їх. Отака із мене матір…

      У кожного із нас своя дорога,
      що зробить крок пружнішим і легким.
      Від тебе я іду поганським богом
      жорстоким і голодним, і глухим.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Пазли
      Ми витрачаєм ся на стільки міражів:
      стосунки, від яких лишився тільки попіл,
      на втілення чужих неадекватних снів,
      на вільгих рук чиїхсь байдужий дотик.

      Для мене, вочевидь, дорога - океан.
      Орієнтир – зоря, одна, яка не згасла.
      Та має ж бути десь і генеральний план,
      а все, що відбувається,- лише частина пазлу.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. У тумані
      Я не знаю тебе. Я слова все до тебе римую
      у сполуки чудні, типу "терен плюс дуріан".
      Тільки пальці попухли неоковирні й тому я
      щохвилинно стромляю їх у світанковий туман.

      Й вірю я, ігноруючи цим перше срібло на скронях,
      й голу правду про себе, яку не прикриєш, бо нічим,
      що у тому тумані натраплю на вільглі долоні,
      а відтак,- і на того, хто не лякається погляду в вічі.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Для тебе
      У душі первозданний мотлох:
      ніби пусто,та ще не чисто.
      Я для тебе вдягла намисто
      по сезону: блакить та вохра.

      Я для тебе не склі віконному
      малювала стежки, мов вени.
      Заспокоєна, переконана,
      що і ти десь щось пишеш для мене.
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Зима
      Зима завжди є невчасною…
      Я її планувала зустріти
      усмішкою, відчуваючи,
      як хутро лоскоче щоки,
      червоні в морозному перці.
      Аж губи рясніють клюквенно:
      цілуй – так смакує вітер,
      що гладив брунькам спинки…
      Та я вигинаюсь дзвінко,
      бо стільки вільного місця
      є зараз межи шкірою
      моєю й легкою тканиною,
      що має зарадити холоду…
      Бодай, і не так, та ж зустрілися.

      Ну от, ти й прийшла, зимо….
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. По це бік скла
      Я чула як бринить твоя душа,
      напнута на зорю. Стікали миті
      на бубон не тамованих бажань.
      А я собі сиділа край вікна
      і слухала ту музику крізь стекла,
      і думала про очі і про стегна,
      про погляд з-під важких повік твоїх.
      Підспівувала, знаючи, що скоро
      я очі ті не вигадаю – взнаю,
      зримую те, про що й не мрію нині.

      Чи ти усе те чув по той бік скла?
      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Виновий валет на серці

      В чирвової дами – виновий валет на серці,
      а дама чирвова найбільше боїться пустот…
      Бо «пустка» й «пустоти» звучать не в секунду, а в терцію
      однокореневим союзом віддалених нот.
      І дамі спадає на думку в кутку павутиння,
      полярні сніги, не властиві для наших широт,
      у пересохлому руслі – очеретиння…

      Та ж родяться зорі з безкрайніх, космічних пустот!
      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Джаз
      Я дивилась на дощ. Я слухала джаз.
      Чорний кіт перетнув кришталевий потічок.
      А ти десь сидів у машині.
      Фари натемно – тільки джаз.
      Голосніше приймач увімкнено.
      Слухав і думав, що я,
      парасолю тримаючи міцно,
      стрибатиму через калюжі
      до самого того моменту,
      доки таки не відчую, що дощ
      зайшовся осінньою зливою…

      І в цей час ти побачив,
      що кіт перетнув
      той самий сріблястий потічок.
      2009р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. От у чому річ
      Ілюзорність самот-самотин,
      недовершеність багатозначна.
      І якщо я – одна й ти – один
      роздягаємось – лиш необачність,
      то, в той час, як валує ніг
      навперейми снам вирушати в ніч
      поодинці нам – то вже майже гріх,
      а не похибка. От у чому річ…
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Океан
      Коли любов накриє з головою,
      мов хвилею холодного смарагду,
      я просто не відчую глибини.
      Тому, що під непевними ногами
      напнуться спини скатів чи китів.
      Про існування морзе не згадаю.
      А часу не помічу й поготів.
      Руками не тягтимуся до сонця.
      Не закричу, пускаючи бульки.
      Повік не опущу і невагомість,
      мов мед п’янкий,
      неквапно й аж до дна
      доп’ю. І тільки потім, в вільгій тиші,
      у темряному серці океану
      охаменусь. Тому я не римую
      до тебе слів з закінченням на «ов».
      Тому латаю у душі проталини
      шовками, павутиною, гнотвою.
      Боюсь тужити вголос за Тобою
      і мріяти… Бо дуже добре знаю я:
      байдужістю Твоєю віддзеркалена,
      мене любов накриє з головою…
      Моя автонавіяна любов…
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Дим
      Від спалених листів, немов від листя,
      потягне димом, вогкістю і млістю,
      і холодом і тлінню. Тільки рук
      ніхто з нас не зігріє край багаття
      і більш ніхто із вітром в унісон
      не мріятиме… Хто тобі сказав,
      що вигадати можна лиш майбутнє?
      Це все не так. Моя білявка-пам’ять
      кохається з минулим привселюдно,
      ховаючись за рятівне «люблю»,
      стонадцять довгих літ. Тому сьогодні
      пектимемо картоплю у багатті,
      на недогарках «вірю» і «чекаю».
      А ти налий вина по самі вінця
      із мною відкоркованої пляшки
      «Весна – Кафе – Мітяєв – «Хванчкара».
      І бачитиме тільки стиглий місяць,
      що більше не лишилося ні краплі
      на дні: я все, нарешті, допила…
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Вчинок
      Я не з тих, хто боїться жити,
      Я не з тих, хто біжить од тіні,
      а надто – своєї. Тому тепер,
      коли сонце кохання поміх ребер
      освячує променем кожен мій день
      я поспішаю ділити
      той жар з перехожими,
      з променем дня,
      відбитим в брудній калюжі,
      з облізлим голубом, що поважно
      перетинає мій шлях.
      І видається мені, що й цей птах
      також не лишився байдужим…
      А коли я й Тобі освідчуся,
      то Ти просто станеш свідком
      мого сонця поміж ребер
      (як і всі втаємничені дотепер).
      Ти знатимеш те, що я знаю:
      що свідчити, чи мовчати,
      тримаючи руку на віжках життя,
      або у просторій кишені, –
      не складно. А справжній вчинок –
      крізь будні і пам’ять судомно
      собі зізнатися в тому,
      що я тебе дійсно кохаю…
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Тінь
      Порожнину в мені сьогодні обмацує вітер.
      І пустелю в мені вгадає кожен собака.
      Я її обережно, мов люстро, несу світом,
      І, крім тебе, її не заповнить вмістом ніяким…

      Та сьогодні живемо ми всі за весняним часом:
      ночі в травні – мов дні у серпні – без меж і дна.
      Вірю я: ми з тобою крокуємо зараз разом,
      й тільки тінь на асфальті позаду ще й досі одна!
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Партія
      Ми граємо в різні ігри.
      Ти – в дротики, я – у шахи.
      Кілька ходів – і крилаті цвяхи
      ошкірились нагло, мов вовчі ікла.
      Це – поза межами етикету,
      Це – неповага до простору.
      Хто потребує інтриг і секретів,
      Маневрів, шляхетних поcтупок?
      Ніяк не наважуся запитать:
      чи ж досі ти не розумієш,
      що білі та чорні – одна рать,
      безглуздо обмежена в дії?
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Самота
      Щасливо пірнаю у темряву,
      яка рафінує вулиці,
      що одразу неначе ширшають,
      позбавлені денної тисняви.
      А, оскільки пустот абсолютних
      не буває, – асфальтовим руслом
      уливається безліч звуків,
      несумісних із денним світлом.
      Кожен кущ випростовує крила.
      Кожна лавка старого парку
      потирає затерплі коліна.
      І за кожним гарячим вікном
      знахабніло пульсує приватність…
      І, закохана в метаморфози,
      я й собі починаю співати
      уголос. Але сьогодні
      мені наснилась самотність:
      ніби я йду крізь бузкову ніч,
      а кроки чиїсь позаду
      жаско бентежать. Враз холодок
      перебрав на шиї моїй хребці
      вузлуватими пальцями.
      Тут я згадала, що часто в снах
      бракує певності у ногах,
      марою стриножених. Навіть крик
      не витиснути назовні…
      Тремтіла, шукаючи в сумці ключ:
      чи вистачить цих кількасот секунд
      щоб втрапить у темний отвір?
      Прокинулась (не одімкнувши дверей),
      лежала щаслива хоч з того,
      що досі не всі із амін самоти
      впритул і взаправжки я бачила…
      2010р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Щастя
      З часом щастя втрачає ознаки глобальності
      і уже не залежить від кількості грошей,
      наявності друзів, закоханості…
      Лінза щастя вивуджує із каламуті
      дедалі дрібніші речі:
      присмак літа лютневого ранку,
      теплий простір подушки поверх долоні,
      запах неділі: кава і гель для душу,
      які ти всотаєш без поспіху…
      Щастя стає абсолютним,
      коли ти розумієш,
      що кожної миті маєш усе,
      чого взагалі потребуєш…
      І у ті екстатичні хвилини,
      коли місяць серпневого вечора
      різкими мазками поливить
      стомлені вулики,
      і від того й на позір вони
      пахнуть медом і чебрецем,
      я могла би натхненно повідать
      про сотні квіткових колодязів,
      до яких заглядала сьогодні кожна бджола.
      І про те, що в родині чисельній
      немає двох пар однакових крилець.
      І як місяць здивовано дивиться
      на смугастий гамак
      поміж темного листя…
      Та знаю я,
      що, наразі, мого божевілля
      не заважить хіба справжній пасічник,
      і тому – безтурботно гойдаюся….
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Передчуття осені
      Весна, зима, осінь –
      станції.
      А літо –
      завжди тільки потяг,
      про який ти знаєш усе:
      від фірмових фіранок
      до всцяного тамбура.
      І в якому
      (як в кожній подорожі)
      найкращою є ота мить,
      коли рушили нарізно: – ти і платформа…
      І кожного разу,
      коли його хвіст,
      мов комета,
      зникає на обрії,
      ти вклякаєш від болю…
      Чи через те,
      що знову фатально спізнився,
      чи просто
      кленова мідь
      на ще зеленому килимі
      так повнощемно довершена….
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Ти ще не прийшов
      Ти не приходив сьогодні,
      і позавчора, й на тім тижні…
      А тим часом по коловороті
      в моїм саду почервивіли вишні.

      Я сьогодні дивлюся з свого вікна
      без різкого того жалю,
      утішена тим, що наразі – одна,
      і з задоволенням їм і сплю…

      Коли листя з дерев оббілує сніг,
      Ти прийдеш і станеш під хатою…
      Звідти лунатимуть гомін і сміх,
      а тебе там ніхто не чекатиме….
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Рефлексія
      Всі ми народжуємося з любові.
      Трісне слизько-рожевий покрив –
      і рефлексія в дзеркалі – мов апокриф –
      вже органічна, та ще не знайома…

      Ніч визирає байдуже з-за спини,
      забракло їй ніжності в кожному слові.
      Я знов народжуюся з любові
      і саме час розітнуть пуповину…
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. До тебе
      Знаєш, кожного разу,
      просто серед бенкету,
      звучання музик і брязкоту срібла,
      розтягнутих вуст (передбачено посміх,
      гарячих, нав’язливих рук
      я раптом втрапляю у отвір,
      з якого немає виходу.
      І залишається – лет донизу,
      але не до тверді, а просто до тебе.
      Й хоч скільки триває падіння,
      тебе не торкаюсь, не відчуваю,
      не слухаю, не цілую…
      Мій милий, яка безглуздість
      марнувати життя на уявний тунель,
      позбавлений справжнього дна!
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Липень
      Липневого ранку на пляжі…
      Мов вперше, смакую яблуко.
      Кислий сік біліє, мов молоко
      на загорілій моїй руці
      від надлишку сонця і стиглості.
      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Останній лист
      Навіщо писати листи
      людині, що їх не читатиме,
      що не має і скрині поштової?
      Ті листи,
      лише фактом свого існування,
      доводять наявність відстані,
      непоборної доторком, поглядом…
      Білий аркуш втратить цноту,
      ставши свідком цього надстриптизу
      із подальшим здиранням шкіри.
      Ніжний подих теплого вітру
      обернеться болісним ляпасом,
      а холодне місячне світло
      залишить серйозні опіки.
      І у кожну з найменших шпарин
      потроху вдереться реальність…
      Проте
      там, де мала би бути душа, –
      нагло вичорнилось провалля,
      мертве, мов штольня покинута.
      І луна від всипаних тобі слів
      більш звідти не знайде виходу.
      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Немов уперше
      Ти маєш знати, що кожна любов
      закінчується пологами.
      Ти у муках комусь подаруєш життя,
      чи із болем залишиш рядки
      рожево –слизькою плацентою
      на тому дивані, де Ваші тіла
      горілиць усміхалися Вічності.

      І, мов вперше, цю істину ти осягнеш,
      коли якнайбільше болітиме….
      2012р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Спірний простір
      Рукою проводив би по обличчю…
      Ти мене, певно, кохав би, аби міг.
      Але стільки весен послалось тобі до ніг,
      стільки крил так і не розпуклось в запліччі,
      Ти цілих стонадцять літ
      старанно ховався од літа
      так, ніби сонця ковток
      мав тебе таки вбити.
      Зрештою, нашого спільного простору
      майже зовсім не стало,
      бо мені так багато баглося,
      а тобі – баглося так мало.
      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Перший сніг
      Гострими лезами телевеж
      подрано подушку хмар і з небес
      сиплеться сніг у глибокі двори.
      Зводиш обличчя своє догори –
      і, наче,
      летиш
      у міжсніжний
      простір.
      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Вода
      Осінній день, замріяна ріка
      в облямуванні з бронзи, а не з золота.
      І темна гладь тремтить, немов од холоду,
      від доторку вербового листка.
      2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Твій вимір
      Хто б не був – він не був тобою.
      І ні з ким не ділила я юшки,
      що кипіла у літні ночі
      в казані на розпечених зорях.
      І з прозорого того варива
      виринали стежки неходжені,
      мінарети, буддійські пагоди
      і гора, що сягає хмар.
      І твій обрис схилявся замріяно
      наді мною крізь пару і відстань.
      А в морозно-рожевому присмерку,
      обмеженому теплом
      моїх ясно-жовтих вікон,
      я зрозуміла, що відстань –
      це зовсім не кілометри,
      а брак твоєї яви,
      дотичних до тебе дрібниць:
      немитої чашки з-під кави,
      відсунутої фіранки,
      твого повноцінного світу,
      який починає жити
      іще і у вимірі часу…
      2008р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Легенда
      Чи є де кінець оцим рікам кривавим?
      Із чим же межують оці океани сліз?
      З летаргійним сном ідіотів,
      що пентхаузів вікна скляні
      вважають надійною твердю?
      З фригідністю фюрерів, здатних
      годувати ідею
      десятками тисяч чужих дітей?
      Чи усю цю солону вологу
      всотає грузька біомаса,
      короткозоро мружачись
      у світлі блакитних екранів?
      Вона здатна відчути лиш вістря пружин,
      перевертаючись на диванах…
      Дійсну ціну кожній краплині
      цієї пекучої речовини
      знають лиш ті, що на греблі хвилі
      поміж небом та пеклом
      довірливо дивляться в очі
      Збирачеві Достиглих Душ.
      Їм не до дискусій: «Чи все те дарма?
      Чого нам чекати - війни чи миру?»
      Бо до Волі битих шляхів нема,
      є звивисті стежки межи болю й віри,

      на яких не народжується історія,
      а вже оживає легенда.
      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. така країна
      Моя країна – Україна:
      «край», «рак», «раї», «ура», і «рана»,
      а ще «курна», а ще «руїна»
      і все, на що ще літер стане.

      Не голуб – горлиця узимку
      на крижаному підвіконні:
      немає хліба, є лиш рими
      в моїй простягнутій долоні.
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --