Автори /
Оксана Рудич (1975)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Наше літо
•
Дивовижа
•
Де Ти?
•
Тобі й не снилось
•
Вірші
•
Причастя
•
Джерело
•
Сьогодні
•
Сину!
•
Щастя
•
Побачимо
•
космос
•
Ще не пізно любити
•
***
•
***
•
***
•
Свобода
•
***
•
У дзеркалі - інакша жінка
•
***
•
Секунда
•
***
•
***
•
Колядка
•
Однаково
•
Відпусти
•
***
•
Не ти
•
Крила
•
Вже чи ще?
•
Я ж знаю
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Ілюзія
•
***
•
***
•
Так просто
•
***
•
Танці
•
***
•
Молодість
•
***
•
Молитва
•
***
•
Прямі
•
Слабкість
•
Смарагдові сходи
•
***
•
Насолода
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Вірші
•
Ніж-ність
•
Я давно шукаю
•
Сон
•
Не стомилась
•
Поза межами
•
Не журись
•
Першому чоловікові
•
Випадок
•
Хочеться
•
Дороги
•
Тінь
•
Не моє
•
Стара верба
•
Сусід помер
•
Час іти
•
Пазли
•
У тумані
•
Для тебе
•
Зима
•
По це бік скла
•
Виновий валет на серці
•
Джаз
•
От у чому річ
•
Океан
•
Дим
•
Вчинок
•
Тінь
•
Партія
•
Самота
•
Щастя
•
Передчуття осені
•
Ти ще не прийшов
•
Рефлексія
•
До тебе
•
Липень
•
Останній лист
•
Немов уперше
•
Спірний простір
•
Перший сніг
•
Вода
•
Твій вимір
•
Легенда
•
така країна
..Але весна вже скапувала з стріх,
вже журавлі летіли над полями.
вже журавлі летіли над полями.
Напиши мені кілька рядків
прямо на жовтому місяці
прямо на жовтому місяці
Це місто – п’яне, це місто – сонне.
І ти, і я – застигли в бетоні.
І ти, і я – застигли в бетоні.
Тобі й не снилось
як зорі серпневі згоряли до тла.
як зорі серпневі згоряли до тла.
З Нею траплялися вірші.
Вони снили Їй ночі (себто спали в одному ліжку).
Вони снили Їй ночі (себто спали в одному ліжку).
Всесвіту таріль весняна,
чисто вмивана дощем.
чисто вмивана дощем.
Ти – джерельна вода.
Я думала – перехоплює подих
Я думала – перехоплює подих
Ти сьогодні прокинешся і зрозумієш,
що попереду довге життя і, безперечно, цікаве…
що попереду довге життя і, безперечно, цікаве…
Ти – єдине мірило моєї любові:
не карати, не унції, не мегагерци.
не карати, не унції, не мегагерци.
Так, наче камінчики,
щільно один до одного,
щільно один до одного,
Під вересневим сонцем самотності
ще стигнуть слова,
ще стигнуть слова,
Я стомилась гоїти опіки.
Стомилась відновлювати рівновагу.
Стомилась відновлювати рівновагу.
Ти вирішуєш сам - чим Господь притрусив Твою стежку: снігом чи рунами.
І нехай це виходить за межі здорового глузду і звичні лекала,
І нехай це виходить за межі здорового глузду і звичні лекала,
Пройде час і вже не болітиме.
Я більш не відчую тієї хвилини,
Я більш не відчую тієї хвилини,
Я трохи п’яна
і, може, тому
і, може, тому
Ти десь там далеко лежиш
на незручному ліжку
на незручному ліжку
З тих,
хто причастився свободою на роздоріжжі,
хто причастився свободою на роздоріжжі,
Після твого поцілунку розплющую очі
і враз все навколо - хитка месмерична краса:
і враз все навколо - хитка месмерична краса:
Всьому на світі є ціна.
Всьому на світі є причина.
Всьому на світі є причина.
Душа щемить від повноти.
Так добре, що забракло слів.
Так добре, що забракло слів.
Секунда між «вчора» і «завтра» –
лиш подих, лиш поштовх, лиш що?
лиш подих, лиш поштовх, лиш що?
Блакить без упину, нон-стоп блакить,
крізь золото й охру – просинь,
крізь золото й охру – просинь,
Карти лягали – збирала карти,
тебе чекала – чекала марно…
тебе чекала – чекала марно…
Кого й чого хоч раз не існувало!
Реальність, наче сон, не має меж.
Реальність, наче сон, не має меж.
Я вдячна тобі за відсутність,
за не цілунки, за недзвінки.
за не цілунки, за недзвінки.
Відпусти, бурштинове Учора,
золото розхлюпане моє,
золото розхлюпане моє,
Складаю пас’янси з однакових днів,
вже не довіряючись картам.
вже не довіряючись картам.
Твоїх не рахую гріхів
(на щастя, не нам звинувачувать)…
(на щастя, не нам звинувачувать)…
Найбільше із усіх чудес,
о, трепетні, о, сніжні крила!
о, трепетні, о, сніжні крила!
Я в Тобі розгледіла людину,
а не просто – друга чи самця.
а не просто – друга чи самця.
Ніч краплями іще на стегнах,
твій погляд пророста травою:
твій погляд пророста травою:
Частіш сміюся, аніж плачу,
вже і неправди не боюсь:
вже і неправди не боюсь:
Вже стільки всотали папери
дощів з неоднакових літер!
дощів з неоднакових літер!
Небо! Поглянь мені в очі ніжно,
дитина хай буду я, а ти – мати,
дитина хай буду я, а ти – мати,
Мій лицарю ясноокий,
пробач їх – вони ж як діти.
пробач їх – вони ж як діти.
Де сховаюсь я од цього вітру?
Є щось, щоб запорошити очі?
Є щось, щоб запорошити очі?
Не в змозі зупинить годинник,
нас ніч сховала під крилом.
нас ніч сховала під крилом.
Танули зірки в очах, як в морі,
протягом стонадцяти ночей.
протягом стонадцяти ночей.
Де тебе носило всі ці роки?
Відповідь – за частоколом вій.
Відповідь – за частоколом вій.
Яка різниця: де падати
і кому це здається таким карколомним,
і кому це здається таким карколомним,
Нас таки впустило Небо
в бальний зал серед снігів:
в бальний зал серед снігів:
Вода розсуває стіни
і робить повітря червоним.
і робить повітря червоним.
Ти – молодість душі моєї,
гаряча, вірна й нетерпляча,
гаряча, вірна й нетерпляча,
Я мрію ще, чи просто заспана?
За спиною – смоляна темрява,
За спиною – смоляна темрява,
Єдина риска між бровами
каталізує все в момент.
каталізує все в момент.
Перебираю твої листи
(ніч підглядає з-під фіранок)…
(ніч підглядає з-під фіранок)…
Я втратила давно бажання
перелюбити: хто кого.
перелюбити: хто кого.
Приходжу до тями – стрималась.
Могла цілу низку речей,
Могла цілу низку речей,
Щемить. І смарагдові сходи
рятують. Я ними йду,
рятують. Я ними йду,
Світ ловив – і піймав (і не раз, не на жарт)
гіпнотичним попелом буднів,
гіпнотичним попелом буднів,
Самотньо і затишно.
Музика – дощ.
Музика – дощ.
Не боюсь знайти – і знов згубити.
Не боюсь шукати й не знайти.
Не боюсь шукати й не знайти.
Я руки по лікті вмочила в весну,
я у коси вплела проміння,
я у коси вплела проміння,
Ти поїхав. Лишилось за спиною
кілька днів. Ніжність. Затишок.
кілька днів. Ніжність. Затишок.
Тільки той, хто падав з леза
(той, хто падав не на смерть),
(той, хто падав не на смерть),
Вірші потребують тиші,
кави і сходів навпроти
кави і сходів навпроти
Як ніж - холодний і вузький,
із лезом - поміж і раптово
із лезом - поміж і раптово
Я давно шукаю, Князю,
Вашу королеву,
Вашу королеву,
Хтось уполює мій сон,
наснить його веснам прийдешнім
наснить його веснам прийдешнім
Більше вже не буде так стікати
по тобі розхлюпане вино.
по тобі розхлюпане вино.
Це так немало – мій сон у твоїх очах,
а ще я знаю – ми граємось у квача,
а ще я знаю – ми граємось у квача,
Ти врятував би кількома словами,
минулося б без болю і без сліз.
минулося б без болю і без сліз.
Ввесь твій світ – галактика срібляста.
Світових між нами літ і літ!
Світових між нами літ і літ!
Хто з нас перший, ну а хто – останній,
сильний хто, а хто - боїться втрат,
сильний хто, а хто - боїться втрат,
Осінь
жовтоголосить.
жовтоголосить.
Якщо не «через», то, безперечно, - «заради»
нам снились зорі по різні боки планети.
нам снились зорі по різні боки планети.
Я стрибаю в блакить щовечора
з підвіконня моєї кімнати,
з підвіконня моєї кімнати,
І в силу мрій, накиданих недбало,
а ще – життя і досвіду «abuse»
а ще – життя і досвіду «abuse»
Сну мого верба не стереже -
і здається сірим кожен ранок.
і здається сірим кожен ранок.
В вікнах навпроти недавно робили ремонт,
плакали вікна крейдяним безладдям і пилом.
плакали вікна крейдяним безладдям і пилом.
Як пучку врізать. На найвищій ноті.
Щоб позникало все й запанувала тиша.
Щоб позникало все й запанувала тиша.
Ми витрачаєм ся на стільки міражів:
стосунки, від яких лишився тільки попіл,
стосунки, від яких лишився тільки попіл,
Я не знаю тебе. Я слова все до тебе римую
у сполуки чудні, типу "терен плюс дуріан".
у сполуки чудні, типу "терен плюс дуріан".
У душі первозданний мотлох:
ніби пусто,та ще не чисто.
ніби пусто,та ще не чисто.
Зима завжди є невчасною…
Я її планувала зустріти
Я її планувала зустріти
Я чула як бринить твоя душа,
напнута на зорю. Стікали миті
напнута на зорю. Стікали миті
В чирвової дами – виновий валет на серці,
а дама чирвова найбільше боїться пустот…
а дама чирвова найбільше боїться пустот…
Я дивилась на дощ. Я слухала джаз.
Чорний кіт перетнув кришталевий потічок.
Чорний кіт перетнув кришталевий потічок.
Ілюзорність самот-самотин,
недовершеність багатозначна.
недовершеність багатозначна.
Коли любов накриє з головою,
мов хвилею холодного смарагду,
мов хвилею холодного смарагду,
Від спалених листів, немов від листя,
потягне димом, вогкістю і млістю,
потягне димом, вогкістю і млістю,
Я не з тих, хто боїться жити,
Я не з тих, хто біжить од тіні,
Я не з тих, хто біжить од тіні,
Порожнину в мені сьогодні обмацує вітер.
І пустелю в мені вгадає кожен собака.
І пустелю в мені вгадає кожен собака.
Ми граємо в різні ігри.
Ти – в дротики, я – у шахи.
Ти – в дротики, я – у шахи.
Щасливо пірнаю у темряву,
яка рафінує вулиці,
яка рафінує вулиці,
З часом щастя втрачає ознаки глобальності
і уже не залежить від кількості грошей,
і уже не залежить від кількості грошей,
Весна, зима, осінь –
станції.
станції.
Ти не приходив сьогодні,
і позавчора, й на тім тижні…
і позавчора, й на тім тижні…
Всі ми народжуємося з любові.
Трісне слизько-рожевий покрив –
Трісне слизько-рожевий покрив –
Знаєш, кожного разу,
просто серед бенкету,
просто серед бенкету,
Липневого ранку на пляжі…
Мов вперше, смакую яблуко.
Мов вперше, смакую яблуко.
Навіщо писати листи
людині, що їх не читатиме,
людині, що їх не читатиме,
Ти маєш знати, що кожна любов
закінчується пологами.
закінчується пологами.
Рукою проводив би по обличчю…
Ти мене, певно, кохав би, аби міг.
Ти мене, певно, кохав би, аби міг.
Гострими лезами телевеж
подрано подушку хмар і з небес
подрано подушку хмар і з небес
Осінній день, замріяна ріка
в облямуванні з бронзи, а не з золота.
в облямуванні з бронзи, а не з золота.
Хто б не був – він не був тобою.
І ні з ким не ділила я юшки,
І ні з ким не ділила я юшки,
Чи є де кінець оцим рікам кривавим?
Із чим же межують оці океани сліз?
Із чим же межують оці океани сліз?
Моя країна – Україна:
«край», «рак», «раї», «ура», і «рана»,
«край», «рак», «раї», «ура», і «рана»,
Огляди