Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ярина Чаплинська



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Падає біле пір’я. Мліють ліси —
    пухові сніжинки на землю летять з висоти.
  •   ***
    Сивіє ранок осінній
    На раменах карпатських гір.
  •   ***
    Тримайся за неї,
    мій Боже.
  •   ***
    Ну, звісно, ворони,
    ну, звісно, чорні —
  •   Знаєш, що таке листопад?
    Це коли небо у вовняному шалику виглядає сонце щоранку
    і до чаю тонко нарізає лимон як освячену проскурку.
  •   Знаєш, що таке жовтень?
    Це коли небо хмурить строкаті брови холодними дощами
    і бреде навмання у вертикальну далеч розмитими дорогами.
  •   ***
    і біжать
    шоколадні дні
  •   Знаєш, що таке вересень?
    Це коли небо зранку натрудженими руками тче густі тумани,
    а потім у кирзових чоботях до темна оре втомлене поле.
  •   ***
    Це боляче так —
    що далі тільки інфаркт,
  •   Знаєш, що таке серпень?
    Це коли засмагле небо жнивує золоте поле,
    ходячи у солом’яному брилі по гарячій стерні.
  •   ***
    Як добре з тобою летіти
    над горами хмар.
  •   Знаєш, що таке липень?
    Це коли небо ще затемна йде на поле як на святу прощу
    та від зорі до зорі — не розгинаючи спини — жнивує.
  •   Знаєш, що таке червень?
    Це коли небо заквітчане у ромашках, маках, волошках ходить полем
    і трепетно приглядається до кожної зеленої стебелини нового урожаю.
  •   Знаєш, що таке травень?
    Це коли небо на світанку випиває повне горня парного молока
    і бреде туманом за маржиною — брязкальцем - дзвоником.
  •   ***
    По пальцях тече
    сік беріз.
  •   Знаєш, що таке травень?
    Це коли небо на світанку випиває повне горня парного молока
    і бреде туманом за маржиною — брязкальцем - дзвоником.
  •   Шум дощу
    Прозорими кроками
    по склу —
  •   Знаєш, що таке квітень?
    Це коли небо з головою загортається у крижму білих пелюсток
    і виколисує на окрилених потоках - вітрах благословенні миті кохання.
  •   ***
    Протяг як нічний злодій
    нишком зайде і вийде
  •   Знаєш, що таке березень?
    Це коли небо літеплими вітрами обнімає кам’яну готику Криму
    і витрушує з блакитних рукавів на яйлах різнобарвні первоцвіти по снігу.
  •   Знаєш, що таке лютий?
    Це коли небо відшліфоване морозом північного циклону
    до ультрамаринового кришталевого блиску і дзвону.
  •   ***
    З кожного слова
    російськомовного українця
  •   ***
    І пішов собі дощ —
    у дощ
  •   ***
    Коли зимові ночі темніші,
    а ніж коси циганки,
  •   Знаєш, що таке січень?
    Це коли небо на широких плечах тримає чумацькі вози
    впорядкованими валками — з горами снігу, хурделицями, заметілями...
  •   ***
    хто пройшов
    пекельні кола
  •   Поету
    Ви умієте ходити
    по циферблату —
  •   ***
    Знаєш, що таке грудень?
  •   ***
    Вигориш, визорієш
    і вибіжиш —
  •   ***
    Дівчинко,
    ти проходиш через
  •   ***
    Рахманний ранок на Росі
    дзвінко віншує жайворонок.
  •   ***
    там де нас не буде
    при запалених свічках
  •   ***
    Ще засмагле каміння
    ховається в різнотрав’я
  •   ***
    Вона завідомо одягнула
    легке біле плаття
  •   ***
    Із швидкістю світла —
    красиво і стрімко
  •   ***
    Тихий сон мого саду
    тече солодкими ручаями
  •   ***
    З кожного слова
    російськомовного українця
  •   ***
    Ходить по саду осінь —
    фарбує деревам волосся.
  •   ***
    Та, що уміє літати
    з розпущеним волоссям
  •   ***
    бродить садами осінь
    у плетених кошиках
  •   ***
    У вересні журавлі ключами шикуються:
    позаду — осінь, попереду — літо.
  •   ***
    Високовольтна лінія втечі
    туди, де нічого немає —
  •   ***
    Там, де небо,
    розшматоване вогненним «Градом»,
  •   ***
    Диким полем – чорним горем
    йде орда…
  •   ***
    Коли закінчиться війна
    розжарена від бомб земля –
  •   ***
    Я – радикал,
    Це мій майдан,
  •   ***
    Війна сліпа
    Вибухами розшматовує життя.
  •   ***
    У нічному Тернополі – два неба
    розмотують злоторунний клубок.
  •   ***
    Усе дощі в твоєму місті
    бруківка, стріхи, жовте листя
  •   ***
    Дощі у Львові гонорові –
    спускаються крислатими дахами
  •   ***
    Система координат розпочинається з барикад –
    Там, де розривається вибухівка.
  •   ***
    Поглядом барвінковим –
    грайливим як у кіно,
  •   ***
    Вишні сміються червоно
    соком у сотах високо.
  •   ***
    Втрачала цноту — кричала —
    бабу на цвинтарі будила.
  •   ***
    у сонця за твоєю спиною
    так багато тепла і кохання
  •   ***
    Він витягнув з морозу своє серце,
    поклав його у човен
  •   ***
    Анкерний механізм гучно відцокав
    на металевих підборах по циферблатному колу.
  •   ***
    Вона оголеною рікою пливе
    по коловороту — оберт за обертом.
  •   ***
    Тиша з тишею
    ідуть босоніж
  •   ***
    ти така крихітна і солодка
    що будь-який львівський дощ
  •   ***
    Двері на черсаку
    зашаркали ногами об її поріг.
  •   ***
    небо гойдається каруселлю
    на вдосі і на видосі
  •   ***
    напитися кави
    такої гіркої
  •   ***
    мовчати так довго щоб мовчанням
    усе перемовчати і крик і докір
  •   ***
    Знаєш? Це просто такий
    осінній холодний час —
  •   ***
    Ну ось і все. Вгинаються тумани
    в осіннім треморі лісів.
  •   ***
    хочеться заплющити очі
    і навпомацки — до меду і солі —
  •   ***
    Пізня осінь пахне
    листям, димом, грибами.
  •   ***
    Ви приходите із світлої казки.
    Сідаєте поруч — плече до плеча.
  •   ***
    У шепоті оголених беріз
    вітри сховались поміж віт.
  •   ***
    На плато кохання народжувався і вмирав сто разів —
    припадав чолом до чаклунських очей, плетива рук, вишневого зерня
  •   ***
    Дощ сьогодні знову й знову
    іде по Києву гонорово.
  •   ***
    думають її розтовчуть
    від Говерли до Дикого Поля

  • Огляди

    1. ***
      Падає біле пір’я. Мліють ліси —
      пухові сніжинки на землю летять з висоти.
      Вітер обпалює крила білим вогнем —
      нехай ця зимова казка по тиші розважно пливе.

      Казка пливе як повінь — бігом і вже —
      пухом полонить дорогу, щоб та не змогла утекти.
      Дорога спиняє дерева — дерева побожно стоять.
      А діамантові пірця летять собі... і летять.

      Вальсує окрилено казка. Оторопіли ліси —
      у кронах горять діаманти неземної краси.
      Плавиться надвечір'я. Місяць уже дзвенить —
      він хоче в зимову казку ще, ще і ще...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Сивіє ранок осінній
      На раменах карпатських гір.
      Хтось йому мжичку посіяв?
      Хтось йому мряки наніс?

      Смереки пливуть імлою
      По хвилях гірських хребтів.
      І дощі бредуть бездоріжжям
      по холодній сльоті.

      Гори заклякли в безмежжі
      Простору і віків.
      Лиш одненька в снігах Говерла
      По хмарках навшпиньки іде.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Тримайся за неї,
      мій Боже.
      Вона сильна.
      Вона все зможе.

      Між кулями ворожими
      до тебе
      пройде живою.
      Мій Боже.

      Принесе тобі
      у молитві Слово,
      хліба, води
      і набоїв.

      Стане поруч з тобою —
      плече до плеча.
      І рука твоя не схибить,
      мій Боже.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Ну, звісно, ворони,
      ну, звісно, чорні —
      чорними дзьобами
      торочать — торочать
      ниточку за ниточкою
      з вишиваних
      біленьких сорочечок
      собі на чорні косоворотки.

      За воронами чорними
      і море чорне —
      вештається берегами
      туди — сюди, сюди — туди,
      а під серцем гойдає
      воронячі гнізда
      такі чорні — чорні
      як сажа.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. Знаєш, що таке листопад?


      Це коли небо у вовняному шалику виглядає сонце щоранку
      і до чаю тонко нарізає лимон як освячену проскурку.
      Сиві вітряки слухають від вітрів останні новини
      і, стиснувши кулаки, розмелють кам’яними жорнами – своє зерно – на своє борошно.

      Птахи на перехресних вітрах прораховують векторні діаграми
      магнітного поля землі і екліптики Сонця аж до кінця зими.
      А у теплих вуликах бджоли розказують малечі медові казки
      про інші галактики і позаземні гігантські квіти.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Знаєш, що таке жовтень?


      Це коли небо хмурить строкаті брови холодними дощами
      і бреде навмання у вертикальну далеч розмитими дорогами.
      А простоволосі дерева над самотніми горіховими зорями
      шкарубкими руками сотають тужливі думки — хмари.

      Це коли птахи – залишанці крилами розрізають мокрий простір
      і вже готові мужньо нести на собі голодний зимовий безмір.
      А хтось меткий в унісон з затерплим серцем промерзлої землі
      щасливо засинає до весни — у тривалому анабіотичному сні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      і біжать
      шоколадні дні
      по соленій воді хвиль

      скік – скок
      і вже море — солодке
      й пісок

      і
      осіннє
      із лаймом та льодом
      мохіто

      і
      шоколадний вітер
      з крилами чайок

      і
      луска марсіанської риби
      з медовим блиском

      — а літо?
      а літо баба допродує
      у жерлах везувію
      на Привозі



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Знаєш, що таке вересень?

      Це коли небо зранку натрудженими руками тче густі тумани,
      а потім у кирзових чоботях до темна оре втомлене поле.
      І наповнені запахами комори зберігають теплі літні спомини
      строкатими мішками — зернину до зернини.

      Це коли птахи з усієї сили гартують свої крила
      долетіти через бурхливі океани до нового теплого літа.
      А гриби у лісі озираються на оголені дерева
      і знову швидко ховаються з головою під тепле зопріле листя.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Це боляче так —
      що далі тільки інфаркт,
      інсульт або депресія.


      Пам’ятка:
      І із того світу б’є рикошетом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Знаєш, що таке серпень?

      Це коли засмагле небо жнивує золоте поле,
      ходячи у солом’яному брилі по гарячій стерні.

      І кавуни доповнюють строкаті базарні ікебани
      по-циганськи босими замурзаними ногами.

      Це коли пташенята вчаться тримати крила
      у теплих потоках вітру з незбагненного божого дива.

      І розімлілі квіти шукають спраглими очима
      оаз з прохолодою, а навколо тільки пустельна спека.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Як добре з тобою летіти
      над горами хмар.
      Крилами розсікати
      вітер, простір і час.

      Забути про все світі —
      планету, країну, ім’я.
      Є тільки небо. Ти. Ми.
      І десь… ще є я.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Знаєш, що таке липень?


      Це коли небо ще затемна йде на поле як на святу прощу
      та від зорі до зорі — не розгинаючи спини — жнивує.
      Колосся розливається гігабайтами міжзоряного генетичного коду
      і від земних небезпек свої золоті скарби у античних кошиках зберігає.

      У гніздах птахи своїх малят астрономічної навігації навчають —
      і всі разом очікують першого вильоту із святочним нетерпінням.
      А пузаті банки та глечики за столами хазяйновито досхочу ласують
      свіжозвареним полуничним, вишневим та абрикосовим варенням.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Знаєш, що таке червень?


      Це коли небо заквітчане у ромашках, маках, волошках ходить полем
      і трепетно приглядається до кожної зеленої стебелини нового урожаю.
      У літнє сонцестояння — пливуть у купальських вінках зорі за водою
      і на таємних стежках роздаровують червону руту — вогняне кохання.

      Птахи у дрібних та великих клопотах мотаються з світанку до ночі
      і пильно бережуть своїх малят від шулік, вітру, дощу, блискавок, грому.
      І трудівниця-бджола лише надвечір приб’ється з далекого поля додому
      і без вечері та чаю — до ранку втомлено на ослінчику передрімає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Знаєш, що таке травень?
      Це коли небо на світанку випиває повне горня парного молока
      і бреде туманом за маржиною — брязкальцем - дзвоником.
      Гори зачудовано наслуховують як посеред зелених смерек
      мрійливо розмовляють між собою Черемош, Тиса і Прут.

      Птахи у колисках своїх гнізд у режимі «наживо»
      виколисують новий всесвіт із казки — з яйця та кохання.
      А мольфарка - зозуля голосно диктує пророчі послання
      та щедро роздаровує літа — наліво і направо, наліво і направо…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      По пальцях тече
      сік беріз.
      Їм пече
      спомином — сподівання
      надії.
      І вони слухняні вершники —
      вони скоро злетять з орбіти,
      щоб із дна океану винести
      перли першого кохання…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Знаєш, що таке травень?

      Це коли небо на світанку випиває повне горня парного молока
      і бреде туманом за маржиною — брязкальцем - дзвоником.
      Гори зачудовано наслуховують як посеред зелених смерек
      мрійливо розмовляють між собою Черемош, Тиса і Прут.

      Птахи у колисках своїх гнізд у режимі «наживо»
      виколисують новий всесвіт із казки — з яйця та кохання.
      А мольфарка - зозуля голосно диктує пророчі послання
      та щедро роздаровує літа — наліво і направо, наліво і направо…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Шум дощу
      Прозорими кроками
      по склу —
      я до тебе
      з дощем прийду.

      Тихенько загляну
      у твоє вікно —
      ми ж не бачились
      так давно.

      Бо я вже вітер.
      Бо я вже птах —
      мені без неба
      тепер ніяк.

      До безмежжя
      блакитних доріг —
      я корінням
      і крилами вріс.

      І тепер тільки кроки
      по склу…
      — Як ти там?
      Чуєш, мам?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Знаєш, що таке квітень?


      Це коли небо з головою загортається у крижму білих пелюсток
      і виколисує на окрилених потоках - вітрах благословенні миті кохання.
      Щавель та заяча капуста спрагло ловлять перший сонячний поцілунок
      і зелено прокльовуються з-під згорбленого од віків каміння.

      Птахи розсікають кришталеве небо складними траєкторіями
      у невтримних звабах пізнання таємниць кохання.
      Широко розплющують очі до оновленого світу жовті кульбабки
      і втримують у своїх долоньках гаряче проміння мандрівного сонця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Протяг як нічний злодій
      нишком зайде і вийде
      з вузликами золотих спогадів
      про тебе.

      І я розкришу з неба зорі
      повні світла й любові
      на далекі твої дороги —
      тобі під ноги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Знаєш, що таке березень?


      Це коли небо літеплими вітрами обнімає кам’яну готику Криму
      і витрушує з блакитних рукавів на яйлах різнобарвні первоцвіти по снігу.
      Напівсонні бджоли насолоджуються люмінесцентним нектаром
      і медовіють над квітами аличі та мигдалю стоголосим хором.

      Перелітні птахи оповиті снігом хуртовин навпереміш із сіллю субтропіків
      у вузликах несуть матриці дітей своїх — до гнізд предків.
      А під корою беріз струменіє молоком — гарячий сік
      і бруньки суголосно вибухають мирними канонадами у ядерний світ.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Знаєш, що таке лютий?

      Це коли небо відшліфоване морозом північного циклону
      до ультрамаринового кришталевого блиску і дзвону.
      А Дніпро через товстостінне скло крижаної льорнети
      видивляється сузір’я навігаційного курсу — аж до Атлантики.

      Птахи щохвилинно борються за життя — із силою 220 ударів серця
      і відважно розправляють крила, навіть, якщо спалюють об кригу пір’я.
      І гірський потік Пруту із чайної ложечки напуває малят пестрюги
      цілющою водою — з первозданних джерел Говерли.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      З кожного слова
      російськомовного українця
      прозирають половецькі зіниці:
      з правої — вискакує зайчик,
      а з лівої — лисиця.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      І пішов собі дощ —
      у дощ
      бруківкою вулиць
      і площ.
      Сам собі
      по дощі —
      дріботів по склі,
      по дахах,
      стукотів грішми
      у ринвах.
      Біг і йшов
      раз – два, раз – два, раз – два…
      .

      Кап – кап – кап,
      а у шибках кришталь.
      Кап – кап – кап,
      а у краплях вуаль.
      Кап – кап – кап,
      а на розі вночі
      все стояв і стояв
      у благенькім плащі
      на безлюдних вітрах
      сам в собі —
      одинокий
      львівський скрипаль.
      .

      Біг і йшов
      стрімголов — знов і знов…
      Сам собі
      по дощі —
      світ за очі
      вночі.
      Ну і що
      що в плащі?
      Все одно
      на дощі
      йти йому одному уночі
      по холоднім студенім дощі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Коли зимові ночі темніші,
      а ніж коси циганки,
      то і в смичку і в скрипці —
      на ходу — загасають ноти.

      І викошуються трави
      з ясного проміння ночі
      у сонні загати —
      любові, спокою й тиші.

      І потомлені серед снігу
      спадають в знесиллі.
      І їм закриваються очі
      густим медом сну.

      І хто почує?..
      Як з-під криги і снігу
      лупає каміння
      тендітний пуп’янок підсніжника.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Знаєш, що таке січень?


      Це коли небо на широких плечах тримає чумацькі вози
      впорядкованими валками — з горами снігу, хурделицями, заметілями...
      А діти з гучним сміхом злітають на санках з вершин гір і неба,
      бо ж їм все одно — чи то гори, чи то небо — дітям просто літати треба…

      Птахи ночами, у мереживі вогнів, чумакують у пошуках крихт життя
      і вслухаються як на морозі лунко скриплять коліщата телескопу Хаббла.
      А біле сонце, примружуючи очі, біжить по пелюстках сніжинок
      і стікає янтарним медом у стільники землі з верховіть смерек та ялинок...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***


      той,
      хто пройшов
      пекельні кола
      по прямій дорозі,
      точно знає —
      Земля кругла
      як і небо…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Поету

      Ви умієте ходити
      по циферблату —
      по колу,
      по ходу стрілок і проти;

      дивитися через зіниці
      годинника —
      до глибин
      бездонної вічності;

      витягувати із смоли
      коліс і пружин
      час.
      І множити його на вісім.

      Ви умієте складати
      галактики
      у макове зерно
      до куті. На Різдво;

      перебігати по променях
      місяця і сонця
      на будь-які
      міжзоряні відстані;

      проходити через стіни
      близьких і далеких
      галактик —
      у інші виміри.

      А вся метушня
      3D світу —
      лиш пилинка
      на лінзах ваших окулярів.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Знаєш, що таке грудень?

      Це коли небо горілиць проводжає Сонце у найдальшу дорогу
      і на розгойданому маятнику поштиво готує Святу Вечерю.
      І хтось у бесагах занесе на крем’яну гору медову кутю – на подяку
      і повернеться з Колядою – визрілою громовицею на нову трембіту.

      Це коли птахи задзеркально позирають на розкиданий вогнями бісер
      і ціпкими міліметрами крил зупиняють здичавілий вітер.
      Дрібні зорі, ухопившись за кожухи Вертепу, підспівують колядки
      і світами галактик котиться Коляда – горіхи, яблука, бублики...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Вигориш, визорієш
      і вибіжиш —
      на червоних пуантах
      по льоду
      у ніч.

      А він до ранку,
      із тюбика
      зубної пасти,
      видавить
      по колу
      свіжозірвані троянди.

      І спіймаєшся.
      Спіймаєшся
      знову —
      у квіткове ласо кохання.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Дівчинко,
      ти проходиш через
      пристрасні погляди,
      а твої стегна вже вихлюпують
      з берегів простір,
      навіть, у затятих аскез.

      І стогнуть палуби
      диких кораблів
      пришвартованих ланцюгами
      до сомалійських причалів із лез.
      .
      — Бережи себе, пір’їночко!
      — Авжеж.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Рахманний ранок на Росі
      дзвінко віншує жайворонок.
      І літня зоряна ніч у човні
      вигойдує новий світанок.

      Ще ясні зорі блискотять у ріці,
      хлюпаючись між краплинок.
      А світлооке сонце по воді
      вже гаптує золотом ранок.

      Смужка Росі у липневій росі
      пробивається крізь серпанок.
      І ріка пливе у тихій імлі —
      поміж сонних рибалок.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      там де нас не буде
      при запалених свічках
      у заквітчаних кептарях з флоярами
      побожно навколішках
      молитимуться за нас добрі люди

      зачічкані полонини кинуться
      вибігати до найвищих верховин
      у синіх вітрів розпитувати
      чи не чули про нас якихось новин

      і діти у вишитих білих льолях
      благально позиратимуть на шлях
      щоб всі татки якнайборше
      повернулись з війни назад



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Ще засмагле каміння
      ховається в різнотрав’я
      під розпечену смальту
      сосен, кипарисів і ялівцю.

      Ще на шпагах б’ються
      цикади до пекучої крові
      за кожну літню секунду
      гарячого диску сонця.

      Та вже миром дихають
      над хвилями зорі
      і припадають до сповіді
      у кримську 2015 осінь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Вона завідомо одягнула
      легке біле плаття
      і летіла пелюстково-біла
      у квітуче передчуття щастя.

      Хода дарувала іскри
      своїми дзвінкими підборами
      і луна відлунювала тактами
      з романтичними нотами.

      Тканина злегка прозора
      обрамляла лінії на білому
      і весна громом гримала,
      сплітаючи травневу зливу.

      Сльоза майоріла намистом
      у темряві змоклого міста
      і хтось осипався цвітом
      у руках білого піаніста.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Із швидкістю світла —
      красиво і стрімко
      ми влітаємо фотоспалахами
      по 5G цифрових магістралях
      у нанотехнологічне ХХI сторіччя.

      А стрілки старого годинника
      все так само —
      монотонно волочать по колу
      печерне каміння —
      зраду, підлість, брехню.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Тихий сон мого саду
      тече солодкими ручаями
      дозрілого меду і соку
      по стільниках яблук.

      Перестеляється сіном
      у кошиках, діжках.
      Проміниться теплом
      червоних ягід у банках.

      Цвиркає осіннім сонцем
      у гніздо лелече на хаті —
      шукає циганські очі
      лелеченят. А сам у кулак плаче.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    37. ***
      З кожного слова
      російськомовного українця
      прозирають половецькі зіниці:
      з правої — вискакує зайчик,
      а з лівої — лисиця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Ходить по саду осінь —
      фарбує деревам волосся.
      У срібній колисці заколисує
      останнє літнє сонце.

      На ходу трепетно заглядає
      в очі ожині й глоду.
      Із пазухи яблуньки і грушки —
      витрушує у мішки намисто.

      А коли важко натомиться,
      то присяде на призьбу —
      дов’язати для павучка
      на зиму вовняні шкарпетки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Та, що уміє літати
      з розпущеним волоссям
      у кволих
      променях сонця.
      Учора цілий день
      безупинно
      літала – літала
      над принишклим містом.
      Може, навіть, на крилах,
      бо вночі
      повсюди розлетілося
      кольорове пір’я.

      .
      І на ранок
      усе в брижах її доторків
      стало
      біло - рожево - шоколадним.
      Лиш оксамитові лінії снігу
      стелили
      кетягам калини
      яскраво - червоне ложе.
      Там де в листі опалім
      з молоком, соком
      і медом
      лежало її тіло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      бродить садами осінь
      у плетених кошиках
      під задимлені дерева
      золоті яблука розносить

      ходить боса по городу
      громадить бадилля
      вивертає з кишень
      у мішки дзвінку картоплю

      у молочні тумани
      під розхристану сорочку
      ховає бурхливу
      течію заячої річки

      і сонце загортає
      у канадійську хустку
      а сама відлітає
      павутинкою у далину



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      У вересні журавлі ключами шикуються:
      позаду — осінь, попереду — літо.
      І міцні широкі крила гартуються
      у безмірі висоти — летіти над світом.

      Візьміть мене із собою, журавлики,
      я одіну нарядне біле пір’ячко.
      І буду за вами летіти, летіти, летіти —
      над високим божим світом... у літо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Високовольтна лінія втечі
      туди, де нічого немає —
      відрахунок іде зворотній
      до нуля, до нуля…

      Немає різниці хто ти,
      яке в тебе було ім’я —
      ти просто побув тут гостем,
      а тепер пора і пора…

      За видноколом — коло
      за обертом — сон-трава
      і йде собі пілігримом
      дорога — з доріг життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Там, де небо,
      розшматоване вогненним «Градом»,
      падає
      в чорні ями пекла війни…

      Сніг
      навколішки – крижаними бинтами
      перев’язує
      птахам закривавлені рани.

      Вітер,
      у колах пожеж, з острахом
      заглядає
      в зіниці уражені «Градом».

      Дорога
      у смертельних вогнях із свинцю
      втримує
      вогнеокий мир – на захід сонця.

      І там голуб,
      із забинтованими крилами на снігу,
      люляє
      свою останню до Бога молитву –
      припинити, загасити війну…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Диким полем – чорним горем
      йде орда…
      Диким степом – серед дня
      вовком виє ковила…

      Це війна, матусенько, війна…
      братовбивча і страшна…
      І тепер для нас земля –
      оборона і броня…

      Дике поле – дим, іржа
      розривається земля …
      Диким степом – ковила
      дротом тіло обплела…

      Це війна, матусенько, війна…
      братовбивча і страшна…
      І тепер для нас земля –
      оборона і броня…

      Диким полем – з дна…
      повернуся до життя –
      серцем України
      у червоних коралях калини…

      Це війна, матусенько, війна…
      братовбивча і страшна…
      І тепер для нас земля –
      оборона і броня…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Коли закінчиться війна
      розжарена від бомб земля –
      воскресне.
      Ти знімеш з себе автомат, герою,
      бронежилет і …
      І не секрет для всіх тепер ти –
      великий воїн і солдат…

      Все знову буде добре, брат,
      не буде більше рвати «Град»
      над головою
      і тільки хлопці,
      що у ряд…
      від куль, снарядів і гранат…
      ніколи не прийдуть назад…

      Живи, живи,
      герой й солдат,
      за всіх, хто не прийшов назад
      з святих і вічних…
      І та земля, що прийняла
      до себе хлопців – тепер також
      свята, свята – на всі століття і віка…

      Все знову буде добре, брат,
      не буде більше рвати «Град»
      над головою
      і тільки хлопці,
      що у ряд …
      від куль, снарядів і гранат…
      ніколи не прийдуть назад…

      А ти живи, живи,
      герой і брат,
      великий воїн і солдат –
      за всіх, хто не прийшов назад
      з війни, з безодні
      живи, живи –
      на цій землі – святій і рідній Україні…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Я – радикал,
      Це мій майдан,
      Газ, дим, набат –
      Навпроти кат…

      Московський снайпер,
      Вставляй – патрон,
      Тут нас таких -
      Стоїть мільйон.

      Я – радикал,
      Горить Дніпро,
      А мій шолом –
      Мішень у скло.

      Московський снайпер,
      Вставляй – патрон,
      Тут нас таких -
      Стоїть мільйон.

      Я – радикал,
      І я стою
      за право,
      Вижити в бою.

      Московський снайпер,
      Вставляй – патрон,
      Тут нас таких -
      Стоїть мільйон.

      Я – радикал,
      Моя країна
      У вогні,
      То я - солдат на цій війні…

      Московський снайпер,
      Вставляй – патрон,
      Тут нас таких -
      Стоїть мільйон.

      Я – радикал,
      Летить в квартал -
      Ядучий газ із шин –
      напалм.

      Московський снайпер,
      Вставляй – патрон,
      Тут нас таких -
      Стоїть мільйон.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Війна сліпа
      Вибухами розшматовує життя.
      Ця чорна ядуча Яга
      Забирає усіх без вороття.

      Отруйні жала куль
      Згустками згрібає земля.
      Пророча золота пектораль
      Здригається від масок кремля.

      З брехні екранів і газет
      Снує кубло московський Змій.
      Ядерний пекельний сюжет
      Нав’язує світу червоний Вій.

      Стоп! – потворам кремля –
      Це фатальна війна і фронт –
      Оборонити життя –
      А мутантів – до тла і вщент!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      У нічному Тернополі – два неба
      розмотують злоторунний клубок.
      І ходять по місту вишневі дерева
      з кошиками яскравих зірок.

      Розливаються від землі – і до неба –
      кольорові проміння – дощі.
      І ми з тобою – два зоряних еха
      у космічній височині…

      Небо й вода сплітаються лунами –
      дзеркальними струнами у вінок.
      І біжать по воді відлунні лелітки
      з букетами далеких зірок.

      Розливаються від землі – і до неба –
      кольорові проміння – дощі.
      А ми з тобою – два зоряних еха
      у космічній височині…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Усе дощі в твоєму місті
      бруківка, стріхи, жовте листя
      усе покрите краплями дощу…
      І я ловлю…
      мелодію старого Львова.

      Могутні леви
      твердо тримають оборону
      і йдуть за акордами магічного грому
      у проливну грозу.
      І я ловлю…
      мелодію старого Львова.

      І міський трамвай
      дзвінко обходить вечірню площу
      і загортає змоклу пітьму
      у теплу маринарку.
      І я ловлю…
      мелодію старого Львова.

      І панна у капелюшку
      граційно складає чарівну парасольку
      і перетворює осінню грозу
      у... готичну тишу.
      І я ловлю…
      мелодію старого Львова.

      Усе дощі в твоєму місті
      бруківка, стріхи, жовте листя
      усе покрите краплями дощу…
      І я люблю…
      мелодію старого Львова…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Дощі у Львові гонорові –
      спускаються крислатими дахами
      і щедрими руками насипають у ринви
      золоті монети і дукати…

      Дощі обходять колами –
      ратушу, дзвінкову вежу,
      старі собори, готичну катедру
      і лиш потім – з Високого замку – ідуть угору…

      Дощі у Львові чудові –
      малюють циркулями золоті німби
      і допасовують концентричні кола
      гуцульськими узорами…

      Дощі обходять колами –
      ратушу, дзвінкову вежу,
      старі собори, готичну катедру
      і лиш потім – з Високого замку – ідуть угору…

      Дощі у Львові мудрі –
      тримають золоті ключі від сходу та заходу
      і напам’ять декламують на санскриті вірші
      про остаточну перемогу…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Система координат розпочинається з барикад –
      Там, де розривається вибухівка.
      Навколо скло, сніг, лід і церковний набат,
      І змерзлі пальці обпікає гаряча бруківка.

      Герої першими ідуть у вогняне коло –
      З захисту тільки балаклава і каска.
      Туди де плавиться розжарене скло,
      І де з червоного снігу спадає біла маска…

      Система координат розпочинається з барикад –
      Там, де ікс, ігрек, зет – сходяться в нуль.
      Туди, де згорає до тла ФСБ-шний олігархат –
      і від війни дистанційний пульт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Поглядом барвінковим –
      грайливим як у кіно,
      він скаче на підвіконня
      і за вікно.
      Там у леті вулиці
      він освідчиться тобі у коханні.
      А ти в царстві зеленого листя –
      лиш усміхнися,
      лиш усміхнися…
      В жінці, дівчині, дівчинці
      має бути інтрига…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Вишні сміються червоно
      соком у сотах високо.
      Вишні пірнають іскристо
      у сонячне коло врочисто.

      Вишні світяться рясно
      золотом чистого ранку –
      солодко вишням і красно
      у ніжному сяйві серпанку.

      Яряться вишні огнисто,
      ідучи у сонячну казку,
      бо ж вишні – рубінові данко –
      запалюють небо щоранку.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Втрачала цноту — кричала —
      бабу на цвинтарі будила.
      З усієї сили у дзвін на дзвіниці
      била. Гупала. Калатала у саме серце.

      Церкву з усіма святими
      до грудей як рідних притискала.
      Молила пробачити її —
      від сьогодні і на віки вічні.

      Розчепіреними руками з жару
      котила вранішнє сонце —
      за місяць — заки роса не впала.
      Стовкла саму себе до крові.

      Заледве думки у довгу косу
      сплітала — заплітала.
      Не змогла зранену дорогу
      прибинтувати до хати.

      І слово до слова. І ноту до ноти.
      І ґудз до ґудза.
      Мусіла каменем замовчати
      як риба.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      у сонця за твоєю спиною
      так багато тепла і кохання
      у промінні густому
      можна запросто розчинитися

      можна стати пір’їнкою
      неозорою й невагомою
      перелетіти будь–які відстані
      із світловою швидкістю

      сторочитися із веселки
      стрічками кольоровими
      для молодої княгині
      на твоєму весіллі

      але знаєш як б’є
      високовольтним струмом
      пам’ять?
      і все навколо
      тільки молот і наковальня
      молот і наковальня



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Він витягнув з морозу своє серце,
      поклав його у човен
      і відпустив
      за течією мирного міста
      у повінь —
      зеленого листя, людей і тепла.

      З маківок золотих соборів
      віями ловив сонце
      і довго його складав
      у великі кишені й рюкзак —
      для себе
      й для хлопців.

      А потім, в автобусі, всоте
      перевірив чи все на місці —
      аптечка, тепловізор, телефон, планшет.
      І не забув
      заховати серце.
      Так, знову під бронежилет.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Анкерний механізм гучно відцокав
      на металевих підборах по циферблатному колу.
      Велика і маленька золоті стрілки тихенько
      ножицями перерізали зашморг на шиї часу.

      «Я тепер вільний» — втішав себе художник
      і домішував у фарби з жовтого металу стружку.
      Краяв століття й імперії — вздовж і впоперек
      і до їх кривавих ран прикладав холодний подорожник.

      Літав вільним птахом над крихтами хліба,
      розкришеного із рук анемічних імператорів.
      І мовчав над кожним загиблим героєм у битвах,
      відтворюючи криваві баталії в індиго кольорі.

      Лондон. Сотбіс. Мовчав і у колі переможців —
      ховав у лівій нагрудній кишені упаковку
      «Нітрогліцерин», а в правій —
      тонесеньку із золота секундну стрілку.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Вона оголеною рікою пливе
      по коловороту — оберт за обертом.
      І загортає полохливою дугою сліди.
      Але відведи очі від води…

      Вона обходить планету по меридіану
      терпкою жагою по гнучкому обручу
      і знову допливе… у кам’яну епоху.
      Але відведи очі від води…

      Ти ж добре знаєш… Вона від початку —
      з часу далекого палеоліту
      безупинно іде у твою пастку.
      Але відведи очі від води…

      Ти ж пам’ятаєш? Ліс, вогнище, хащі —
      навколо звіроликі неандертальці.
      Вона виходить з води
      і ти… вперше відводиш очі— вона ж без плаття…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Тиша з тишею
      ідуть босоніж
      поміж
      сяйва свіч.

      Тиша з тишею
      цілу ніч
      розмовляють
      віч-на-віч.

      Лиш заскрипів
      потойбіч
      старезний Віз
      серед свіч.

      Й знову тихо
      навсібіч.
      Ніч.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      ти така крихітна і солодка
      що будь-який львівський дощ
      тебе затанцює
      і ти розчинишся у пацьорках строкатих площ

      навіть не думай
      чорна кава насправді солоно-гірка
      тож ти утікай по вершечках
      сонних дерев допоки ти ще одна

      утікай поза місто
      і колись тебе знайде твій пан
      посеред ромашкових пелюсток
      бо ти така крихітна і солодка а тут оптичний капкан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Двері на черсаку
      зашаркали ногами об її поріг.
      Холітаючись, легенько пропустили,
      наперед до хати,
      вузеньку смужку світляків —
      понавизбируваних
      для неї із срібної позлітки місяця.

      Видко фест вагалися —
      чи заходити?
      Бо довго
      плечима притулялися до одвірка,
      наслуховуючи хатню тишу, —
      і чи є хтось вдома
      і чи можна зайти до середини?
      Та так і не насмілилися —
      нечутно замкнулися на клямку
      і пішли за браму.

      А в цей час у принишклих стайнях
      молоко ріками доїлося
      і текло по дзвінких путнях
      від одного краю
      гірського села до іншого.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      небо гойдається каруселлю
      на вдосі і на видосі
      а вже біжать тіні пастелеві
      по вибіленій стелі

      і все піде в позачасся
      за примарним вітром
      і слова відкалатають зябрами
      з онімілим змістом

      і думки переболять болями
      за усім білим світом
      і самота загорнеться морем
      із соленим виттям і зойком

      і колись потім-потім
      біле простирадло
      урівняє в супокої
      кориду життя та смерті
      цератовою біркою на зап’ясті



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      напитися кави
      такої гіркої
      як та
      вранішня розмова

      на прощання
      із осіннього парку
      відпустити усі
      змерзлі дерева
      від ланцюгів
      на волю

      і заховатися
      під крило
      тропічного метелика
      у спокій
      музики і віршів
      з запахом твого волосся



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      мовчати так довго щоб мовчанням
      усе перемовчати і крик і докір
      і злам стрілок габсбурзького годинника
      на постінфарктному циферблаті

      поглядом зупинити коливання маятника
      ще до больових амплітуд пам’яті
      переміряти пульс думкам-метеликам
      у запилених стародруках по книжкових шафах

      а потім ретельно все заретушувати
      під палітурку екстрим цікавого детективу
      де п’ять троянд припорошених снігом
      прикидаються що вони ще можуть злетіти

      за осіннє вікно навздогін тому хто пішов
      і віднайти його по слідах на снігу
      і в них вийде бо вони тут єдині у кого
      ритмічне серцебиття 60 ударів на хвилину



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Знаєш? Це просто такий
      осінній холодний час —
      коли тарабанить дощ
      по підвіконнях й дахах
      для квітів і листя —
      прощальний
      джаз - вальс.

      І в Карпатах акварельні ліси
      у вишитих кептарях
      навперейми
      схуртечено біжать —
      догори - догори
      під перші
      осінні сніги.

      Але ж у нас — ще є
      кілька гарячих крапель літа
      у вишневій креманці
      до зеленого чаю
      під тиху музику
      у стилі кантрі —
      правда?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Ну ось і все. Вгинаються тумани
      в осіннім треморі лісів.
      Ідуть по кручах вище й вище
      з важкими міхами журби.

      Туди, де мряка перетерпне —
      у бездоріжжя і дощі.
      І снігом звіється по горах
      холодна біла пустота.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***

      хочеться заплющити очі
      і навпомацки — до меду і солі —
      собі додавати
      у пригоршнях валер’янку

      аби нізащо — не чути й не бачити —
      як сходять з дистанції
      останні
      жовтогарячі чорнобривці



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Пізня осінь пахне
      листям, димом, грибами.
      Вистеляється полем —
      мокрим снігом з вітрами.

      Заглядає приблудою у вікна.
      Стукає кулаками дощу
      у тепло вбрані шибки —
      проситься переночувати.

      Через найдрібніші шпарки
      протягом заходить у хату —
      спершу ковтає вогонь у пічці,
      а потім і світло лампи.

      Як пані розсідається
      по темних кутках —
      слухає цокання годинника
      до замряченого світанку.

      А хата якнайглибше
      притискається до землі,
      у вигорілий пісок і попіл.
      Хаті лячно. Хаті до кісток зимно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Ви приходите із світлої казки.
      Сідаєте поруч — плече до плеча.
      Подих до подиху. Вдих і видих.
      Ніхто з нас не схимник. Вдих і видих.

      Між першим і другим тоном серця —
      систолічний шум моря. Квиління чайки.
      У брижах води і сонця — на хвилях щастя —
      виколисується цнотливе кохання із казки.

      І тільки гострий зойк ченця на Афоні
      заточеним лезом — із любові і правди —
      завбачливо ріже на клоччя
      всі сторінки казкової казки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      У шепоті оголених беріз
      вітри сховались поміж віт.
      Із півночі здалека йшли —
      в долонях снігу принесли.

      Як споночіло, то вітри
      кришили щедро з висоти
      на дріжджах вистояний хліб —
      у молоко — на перший сніг.

      І до знемоги, досхочу
      на білій скатерті землі
      м’якуш — гарячий із печі —
      клювали зранку горобці.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      На плато кохання народжувався і вмирав сто разів —
      припадав чолом до чаклунських очей, плетива рук, вишневого зерня
      і витягував каміння з дна колодязів диких протерозойський часів.
      На собі ніс тисячолітні ланцюги з галер — від берега до берега — по воді киплячого моря
      і був у пекельному колі водночас — і раб, і бог — перед ешафотом для страти та воскресіння.

      Потороччя втікало гарячою пульсацією тиску 180/100 по великому кровоносному колу,
      а він вже вийшов за обрій власного людського тіла і став диким звіром.
      Щоб не догибнути від нестачі кисню в зябрах та легенях — навіжено похапцем молився,
      і погодився на віки-вічні догоріти оголеним соромом за все і за всіх,
      аби тільки добути схарапудженим нервом всі 12 секунд на вершинах кохання — біля її ніг.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Дощ сьогодні знову й знову
      іде по Києву гонорово.
      Креше світло нічних ліхтарів
      на срібно-золоті дукачі.

      Перескакує з ноги на ногу
      через Старокиївську гору.
      Біжить по Дніпру, по кичерах —
      з правого на лівий берег.

      Малює по воді кола —
      з нескінчених трипільських узорів.
      І гопак безперервно танцює
      по барвистих як осінь парасолях.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      думають її розтовчуть
      від Говерли до Дикого Поля
      на вітрі крижаному
      у льоди північно-східні

      стягнуть на чоботи шкіру
      заб’ють цвики під нігті
      залиють олово у горло
      вимажуть у багно пам'ять

      стешуть правду на морок
      утоплять Богів у крові
      зітруть кістки на порох
      приженуть чужу мову і віру

      випалять вогнем і мечем
      всіх на попіл і сажу
      живих і мертвих і ненароджених
      безслідно і назавжди

      а вона із каменя
      кремінного — все одно встане
      і все буде добре
      все буде Україна



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --