Дощ приносить запах неба
і саме він тобі так треба,
запах очищення, свободи,
прошу тебе, не мішай колоди.
В закриті двері він не проникне,
вийди, нехай душа звикне.
Краплі, що тебе торкались,
повір, вони теж боялись.
Колись набридне і молити,
чотири стіни, а там лиш крики.
це не життя, це як недуга,
що пожирає із сердити, мука.
І знову страх, що можеш згнити,
хоча насправді ти боїшся жити.

Буває, я закриваю очі,
і я не сплю, хоч друга ночі.
Самотньо – це коли у сні,
приснився ти лиш сам собі.
Я не самотній, хоч і один,
в мені живе мільйон картин,
мільйон живих і загадкових,
начхати сірих чи кольорових.
Вони ожили всі в мені,
або це я гість в їх вікні.
Моя душа нарешті вільна,
від побуту і від свавілля,
від вічних мук нерозуміння,
добро чи зло ваше життя.

Одного дня, прокинешся і ти,
Із думкою, куди тепер іти?
Кому молотись і кого шукати?
Навіщо далі кисень марнувати?
Скажу тобі, лиш три дано:
Земля, вода і в небо.
Вода тобі відмовити не зможе,
Така прозора й пригорне тебе,
Та лиш тобі набридне плисти,
Усе, що маєш, в тебе забере.
Я вірю, у повітря ти здіймешся,
Знайдеш у собі сили й підіймешся,
Але ж куди без крил ти рвешся?
Не страшно, що впадеш і смерть?
Земля нічого в тебе не попросить,
Вона все має і тобі приносить.
Умова в неї буде лиш одна,
Помре вона, а з нею і твоя душа.

Чисто, навкруги так чисто,
цей бруд у тебе в голові.
Швидко, кудись мчишся швидко,
залиш цей страх собі.
Рано, а може було рано?
А може страх живе в мені?
Банально, усе якось банально,
виходить я брехав собі.
Просто, все дуже просто,
мої історії лише сумні.
Самотньо, чому ж мені самотньо?
Що я знайшов в тобі?
Дико, мені все більше дико,
немов померло щось в душі.
Хто, скажи уже хоч хто?
Дав право вибору тобі.
Або, усе частіше думаю або,
це все було лише у сні.
Давно, не пам'ятаю, вже давно,
не спав я так як спав тоді.
Забуто, і знову все забуто,
і всі думки уже в вікні.
Було, нехай лиш раз було,
та лиш той раз живе в мені.

Закривай вікна коли тобі дує,
коли нас двоє тебе не врятує.
Милуюся сонцем, а вітер дує,
він завжди був і тебе не врятує.
З'явився нізвідки, кудись прямує,
він щастя дарує, щоразу дарує.
Прокинутись зранку, побачити знову,
як ти боїшся, відняло мову.
Сьогодні в гру ми граємо твою,
а завтра прийде, а завтра в мою.
На ліжку двоє, з тобою разом,
сьогодні двоє на гору вилазимо.
На мить перестанеш, мене впізнаєш,
ти наче не ти, до мене волаєш.
Терпіти чи ні, можливо згадаєш,
все що маєш, ти вже не кохаєш.
В правду не віриш, правди минаєш,
мене забуваєш, мене ти вбиваєш.

Давай не будемо більше втрачати,
хвилини важливі, хвилини в години.
Могли би вічно з тобою щасливими,
та ми не такими, ми були живими.
Йшов за вітром та він підганяв,
я обернувся, його міцно обняв.
Закривай вікна коли тобі дує,
коли нас двоє тебе не врятує.