Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Просто Немо (1972 - 3169)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Просто Немо, [ 2008-06-24 13:45:09 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Просто Немо, [ 2008-06-24 22:16:59 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Просто Немо, [ 2008-07-13 18:33:07 ],
на сторінці твору     "***"  

Ой, Максе, ви наш Непора(я)дний... В таких випадках я відповдаю стандартною фразою “Сміюсь, аж плАчу...” (і мої слова дуже близькі до істини – чес слово!)
Коментувати як і відповідати на ваші зауваги по пунктам не вважаю потрібним, лише погоджусь, що цей твір далеко не найкращий, однозначно! (Володимиру Вольфовичу напевно гикнулось...) :о))
“Більше не можу”... тюююююююю.... авторе, ви у дуже поганій формі (подумайте про ранкову фізкультуру – гантельки там, турнічок тощо...) – навіть у моїй рецензії було 7 пунктів, а у “вашій” – лише 6 (але то - пусте, не будемо мірятись пунктами)... :о)))
“(Оцінку дивитися вище)”... Подивився. Ну і що? До оцінки, ви не повірите, я не маю ЖОДНОЇ претензії! А ви не пробували помислити своєю сірою рідиною “а для чого мені зараз взагалі оцінки?” А ну? Ну-ка-ну-ка-ну-ка.... Точно! Невже здогадались? Вау!!! Правильно, мені зараз рейтинг і “на... не на...!” :о)))))) (сміх за кадром).
Отож бо... Звісно, перепрошую за натуралізм, але з таким же успіхом, на зло мені, ви могли б пукнути у велику порожню діжку... (сміх за кадром сценарієм не передбачений) ;о)))))
Єдине, що мене реально засмутило – ознаки ... хм... (не буду казати “скудоумія”). Невже ви так і не спромоглися “народити” щось автентичне, замислюючи “критичну статтю”, а просто “здерли” її у мене? Повірте, ваші дії були передбачувані (у деяких людей дуже гостро виражені ознаки “собаки Павлова”, чули , напевно , про таке...), а тому, вибачте, я був готовий до цього і читачам напевно буде цікаво “знайти 10 відмінностей” між цим “вашим” матеріалом і моєю рецензією, яку ви так поспішно і старанно видалили. Sorry, але деякі рукописи не горять.... ;оР

Автори / Макс Непорада / Поезія

*****
Ви, мабуть, пишаєтесь мови знанням,
як той боягуз незаслуженим орденом,
для вас найпростіше щоночі, щодня
отримати слово з макітри за ордером.

Ви там народились у лігвах Карпат,
куди споконвіку москальського вишколу
боялись ходити просвітник і кат, —
де саме не знаючи граблі під шишками...

І кожен із вас, мабуть, мову всотав
з грудей материнських, звиваючись вужиком.
Така вже, з говіркою най, смакота —
звичайно ж не рівня полтавському суржику.

А хто з вас годований рєччю радной
чи напханий змалку мальчішкібальчішами?
Невже те криваво-червоне рядно
не так майоріло над львівськими вишами?


Я Слово своє добуваю із надр
бентежного серця, як золото зважую,
і кидаю покручі в полум’я ватр
не з братської мови, – а вражої.

Нехай ксенофобом назвуть москалі,
нехай біля горла заклацають щелепи,
а я на своїй українській землі
господар, знавець – а не телепень.

....................................................................................................

« СеРж Ко (М.К./М.К.) [ 2008-07-08 17:42:14 ] (останній комент твору) (примітка автора)


Оце перечитав декілька разів і сиджу геть спантеличений...
Чи то моє, часом, фізіологічно-афектне мислення відмовляється налаштовуватись на
хвилі авторського поетичного діапазону, чи то якась протуберанцево-сонячна
активність впливає на ноосферичні похибки третьої планети, чи може я – простий
телепень, який не може второпати суті авторського задуму... (після останньої
гіпотези, обличчя дописувача помітно сумнішає)...
Так. Спокійно. Розкладаємо по поличках:

1.“Ви, мабуть, пишаєтесь мови знанням,
як той боягуз незаслуженим орденом…”

Хммм ... Виходячи із теорії гіпотетико-дедуктивного методу “знання мови”
прирівнюється до присвоєння нікчемною людиною матеріальних (нематеріальних)
відзнак, що були (чи могли бути) надані іншій людині, яка варта була цієї
відзнаки.
Роблячи образно-визначальне співставлення, отримуємо:
“Знання мови” = “незаслужений орден”,
“людина, яка пишається знанням мови” = “боягуз”...
Хммм... (замислено дивиться на стелю ). Ну добре, хай буде і так...

2. “...для вас найпростіше щоночі, щодня
отримати слово з макітри за ордером...”

Знову у ступорі... Чомусь уявився блокадний Ленінград і черги з картками за
хлібом... :о(
І тут – величезна цілодобова черга людей, які вже силоміць (з ордерами в руках)
змушені (напевно з велетенської макітри) отримувати невелику пайку “слова”. І
вже колись потім, коли цих слів назбирається велетенська купа, ці люди будуть
прирівняні автором до “боягузів з орденами”... Я в розгубленні. Начебто
простежуємо приклад паралогізму, а наче – дефініція, що межує з аксіоматичністю
авторського світогляду.

3. “Ви там народились у лігвах Карпат,
куди споконвіку москальського вишколу
боялись ходити просвітник і кат, —
де саме не знаючи граблі під шишками...”
“...боялись ходити просвітник і кат...” Отакої!!! А як же образ “боягуза із
незаслуженим орденом”?? (сидить і дурнувато кліпає очима...) – так і до
комплексів недалеко... :о/
“де саме не знаючи граблі під шишками” – то є ,певно, дуже кодована фраза із
серії “Алекс - Юстасу”. Розшифрувати не можу, - однозначно для мене сьогодні
“нельотний день” :о((

4. “І кожен із вас, мабуть, мову всотав
з грудей материнських, звиваючись вужиком”

Ндяяя, Максе, а ви впевнені, що немовля біля материнських грудей “звивається
вужиком”? Якщо так, тоді то дуже хвора дитина і її негайно потрібно нести до
лікаря, адже , наскільки я знаю, немовлята біля материнських грудей відразу
заспокоюються, адже зайняті своїми життєнеобхідними справами :о))
Це виключно суб”активно, але за ланцюг образів “материнські груди” – “немовля
-вужик” особисто я б відразу поставив “неуд”. Але то, як кажуть, “на любітєля”
(комусь же ваш віршик сподобався).

5. Не розумію поняття “мова вража” ...
Повертаючись до того ж таки гіпотетично-дедуктивного методу причинно-наслідкової
абсолютизації, виходить:
“для мене існує “мова вража” – “відповідно , всі, хто є носіями “мови вражої” є
моїми ворогами” – “коли мої вороги мовчать, вони перестають бути моїми ворогами”
– “коли мої вороги переходять на “мову дружню”, вони миттєво стають моїми
друзями...” (дописувач трохи не падає зі стільця, але хапається за повітря і
втримується на місці...) :о))

6. “...а я на своїй українській землі
господар, знавець – а не телепень”

“Господар своєї землі” – це , я б сказав, трохи сміливо , виходячи з існуючих
реалій, але, дійсно, не всім же у наш час бути Наполеонами ... Якщо ж ви – про
свій маленький клаптик городу, то вже інша справа. Там можна і потрібно
господарювати!

7. Про ритміку твору я вже промовчу. То вже дрібниця, яка, напевно, не варта
уваги...

P.S. І все ж таки, я так і не зрозумів, чим перед вами завинили мешканці Карпат
і західних регіонів України... (переводить погляд на стелю і так
переконливо-переконливо, хоч і дуже тихо “я – не телепень, я – не телепень, я –
господар своєї маленької оселі і зовсім не телепень... я просто не зрозумів
авторського задуму....”) »

PS –2. А на моє питання ви так і не відповіли. Оцього я не люблю...
“Нехарашо, Шурик...”©
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18