Автори /
Марія Лозан (1961)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Квіти - спогади
•
На похорони матері (Переспів з О. Духновича)
•
***
•
Буденний етюд
•
***
•
Пісня коханій. (Переспів з О. Духновича)
•
Батьківська хата
•
Вчительські монологи
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Всіх простить? Величності Пророка
Я не маю сили осяйнуть…
Я не маю сили осяйнуть…
Відгомоніло в долі, відболіло.
І що ж тепер? Поплач і помолись...
І що ж тепер? Поплач і помолись...
Відпочинь, відпочинь, моя рідна,
ти величного спокою гідна...
ти величного спокою гідна...
За вікном відцвіли жоржини:
наступає пора сумна.
наступає пора сумна.
Він шибки мив
старанним, неквапливим,
старанним, неквапливим,
Всевишньому хвала за всі дарунки долі.
Він знає, що дає. Та треба вміть принять.
Він знає, що дає. Та треба вміть принять.
Сірі вічка твої-
це блаженство моє.
це блаженство моє.
До тебе повертаюсь, рідний дім,
Коли втомлюся на крутих дорогах.
Коли втомлюся на крутих дорогах.
Ми роки свої відлічуємо травнями,
А у вересні старіємо на рік.
А у вересні старіємо на рік.