Де ти ходиш, якими дорогами?
Під небом яким та зорями,
Мій незнаний коханий, незвіданий,
Небачений та несповіданий?

З ким говориш ти, посміхаєшся,
У чиїм ти сяйві купаєшся?
Про що мрієш, на що сподіваєшся
Та коли ми вже пострічаємся?

Де ти ходиш, якими дорогами?
За якими чекаєш порогами?
Мо’, одною стежиною ходимо
Та для себе нас не знаходимо?

Може, сонце одне нам світить,
Може, ждуть ненароджені діти?...

Ми не знаєм, де стріне нас Доля.
Та на все, на все Божа воля…

19.05.2016

Поставлю я свічку у храмі,
Щоб Бог дав здоров’я мамі,
Моїй найріднішій людині,
У світі оцім – єдиній.

Попрошу здоров’я для тої,
У чиїй зростала любові,
У чиїй купалася ласці
І жила тоді, мов у казці.

Нехай буде здоровою ненька,
Щоб жила довго-довго рідненька,
Щоби посмішкою зігрівала,
Щоби діток моїх навчала

Як у мирі з собою жити,
Як усіх довкола любити,
Як самою доброю бути,
Щоб привітно всміхалися люди…

Поставлю я свічку у храмі,
Щоб Бог дав здоров’я мамі –
І моїй, і кожній на світі,
Бо усі ми – мамині діти…

16.06.2016

Сьогодні спека неможлива,
Така, що «закипають» мізки.
Навіть верба – і та журливо
Спустила долу свої кіски.
Все до води – геть-геть низенько –
Скупатися б і освіжитись.
А потічок біжить швиденько,
Годі йому і зупинитись…
Та я й сама, як та вербичка,
Схилилася б вниз до водички.
Натомість «лупаю» в екран,
Де все брехня й самообман…

08.08.2016

Я не сказала тобі «до побачення».
Воно ж означає, що скоро побачимся.
Жодного слова тобі не сказала я,
Мовчки пішла, тільки тишу зоставила.

Кажуть, вчасно піти – то велика наука.
Для моєї ж душі – то є справжняя мука.
Як залишити те, що «своїм» уважалось?
Як залишити те, що роками плекалось?

Приймалось як Дар, що дається не всім?...
Та не можна когось ставить ПОНАД усім…
Немає нічого вище від Бога.
Тільки Бог є Любов. Тільки Він є Дорога.

29.05.2016

Бажаю кожному знайти своє крило,
Бажаю кожному зустріти ту Людину,
З якою б слово «Щастя» змісту набуло,
З якою б половина стала цілим.

Бажаю я знайти і не згубити,
Щоб можна все життя було б
В любові та у радості прожити,
Дивитися, як підростають діти…

Бажаю кожному знайти своє крило,
З яким не страшно і у вічність відлетіти,
З яким спокійно жить – щоб не було.
Бажаю кожному знайти своє крило…

21.06.2016

Виринаю із підсвідомості
У цей світ – найкращий із світів,
І прямую у невідомість я,
Відкриваючи сотні вітрил.
Не боюсь ні мілин, ані штилю,
Ні штормів, ані шквальних вітрів.
Вірю, човник мій пройде не милю,
І не сотні, а тисячі миль…

31.07.2016

Розвішу білизну надворі,
Щоб висушив вітер з поля,
Щоб пахла травою і сонцем,
Щоб спалося добре доцям.

Щоб сни приходили вчасно,
Щоб спалося їм прекрасно.
Щоб снилися моїм діткам
Квіти й забави улітку.

Щоб снилася полуниця –
Солодка, смачна, червона…
Щоб снились калини грона,
Бузок і жасмин довкола.

Щоб снились дідусь і бабуся –
Найкращі, добрі і рідні.
Щоб діти мої не забули,
Хто вони є і звідки.

Розвішу білизну надворі,
Щоб висушив вітер з поля…

04.06.2016

Колихаю я надвечір донечку маленьку,
Закликаю я для неї долю щасливеньку.
Ой, ти, люлі-люлі, спи моя красуне,
Що не кажіть, люде, коханою буде…

Колихаю я надвечір донечку маленьку,
Колихаю та й співаю пісню веселеньку…
Щоб була, моя дитино, як погожа днина,
Лагідна, усміхнена, ледь сором’язлива.

Щоб була стрункою, з вдачею легкою,
Щоб до людей прихилялась та була собою.
Щоби ти, моя дитино, добра не цуралась,
Щоби ти, моя рідненька, в радості купалась.

Нехай все, що роздаси, та й добром вертається.
Нехай тільки добрі люди на шляху стрічаються.
Нехай янголи крильми біду затуляють,
Нехай Боженька з небес щастя посилає.

Колихаю я надвечір донечку маленьку…

13.05.2016

Що ти шукав в моїх очах?
Дивився тихо, з насторогою,
Питав мене, неначе в Бога,
Коли піде твоя печаль…
Що ти шукав в моїх очах?
Підтримки, волі, розуміння
чи загадковий сад каміння
побачив там, у глибині?
Чи сумніваєшся в мені?...
Отак й сидим, наодині…
І в очі-душі зазираєм,
І думаєм, що буде далі...

05.05.2016

Безмежні помисли Господні –
Їх не побачить і не осягнуть.
І лиш далеко – у Душі на споді –
Ми можем у майбутнє зазирнуть.

Одні сміливці здатні це зробити,
Бо знати долю наперед –
Це неабияка спокуса,
І жити з цим знанням – не мед.

Що краще: знати чи не знати?
Що гірше: жити чи не жить?...
Тільки Господь нам може дати
Промінь прозріння, правди мить.

12.06.2016

Поезія народжується в тиші,
У сонмі слів, у плетиві думок.
Із снів, із слів, зі сліз – із тої ніші,
З якої ти береш життя ковток.

Поезія народжується в горі.
З надій, що не збулись, з жалів, невдач.
Поезія народжується з моря
Твоїх дитячих мрій, легких удач.

Поезія народжується в світлі
Минулих і майбутніх літ.
Це те, без чого неможливо жити,
А також те, що порятує світ.

08.05.2016

Позичу пензлик у дитини
і намалюю я картину:
безмежне небо вдалині
І птах ширяє в вишині.
Ще намалюю сонця схід –
Мені всміхається весь світ!
І стане радісно і світло –
В душі, нарешті, щось розквітло.
І квіт цей живить й надихає.
Що з того буде, я вже знаю…
Бо радість сповнює по вінця,
Бо живиться душі криниця.
І це так просто не минеться,
сп’яніє той, хто раз нап’ється.

09.05.2016

Це почуття – не гірше за любов,
що серце зігріває знов і знов.
Немов безцінний скарб, терпке вино,
з роками тільки крепшає воно.
Це почуття – не гірше за любов.
Не скоряться йому ні відстані, ні далі...
Міцні обійми, кілька жартів вдалих,
І кілька фото – просто так, на пам’ять...
І знову – справи, клопоти, турботи,
І знов оте одвічне „дім-робота”.
Та скоро ти відчуєш зустрічі тепло...
І хочеться, щоб завжди-завжди так було...

Листопад, 2014

Ходою пантери підійду до тебе,
долоні на скроні тобі покладу.
І голосом тихим східних мелодій
співатиму ніжно, а далі – впаду.

Впаду у обійми, у міцні тенета,
З яких вириватись не буду – не треба.
Впаду у долоней доторки смілі,
Які колихатимуть, наче на хвилях.

Вустами шукатиму спраглі вуста,
Кохатиму палко, наче востаннє.
Може, тоді ти повіриш в кохання?...
Може, тоді ти повіриш в життя?...

16.05.2016

Я хочу бути вільною
від всіх земних марнот.
Я хочу бути вільною
від нетривких щедрот.

Я хочу бути вільною
від люті і образ.
Я хочу бути вільною
від всіх фальшивих фраз.

Я хочу бути вільною
від блуду і оман,
нещирості і хитрості,
що призведуть до ран.

Я хочу бути вільною
у думці і у слові.
Я хочу бути вільною
у радості і в горі.

Я хочу бути щирою
із друзями й собою.
Я хочу бути сильною,
щоб виграти без бою.

12.05.2016

Сьогодні святкую самотність
(не знаю, чи є таке свято).
Спочатку – вимету хату,
а потім – вичищу душу:
загляну в кожен куточок,
бо там віднайти я мушу
усе моє зайве й немиле,
усі «не буду» й «не можу»,
тому що змінити я хочу
свою траекторію руху,
побачити Господа руку,
побути в Його долонях,
дивитись Його очима,
щоб бачити світу Диво.

Коли ж осягну бездоганність –
і в домі моїм, і у думці –
поставлю на плитку чайник,
відкрию варення у банці,
кисло-солодке, вишневе,
вийду в садок зелений,
сяду собі в альтанку
й дивитимусь довго у небо…

Вбиратиму його спокій,
безмежність його і тишу,
вдивлятимусь пильно-пильно,
а раптом побачити зможу
й мою у ньому Дорогу,
може, ангел небесний напише
мені підказку від Бога?...

…Люблю я свою самотність,
тому це для мене – свято:
побути самій, наодинці,
дізнатись про себе багато…
Та все це, звісно, недовго…
Ще мить – і приїдуть діти,
Хвилина – й озветься мобільний…

…Святкуйте самотність, люди,
Побудьте хоч трішки вільними…

16.07.2016

Доньчина посмішка,
Мамина ласка…
Все у дитинстві –
Наче у казці:
Хвилина – година,
А день – наче рік,
Так і спливає
життя твого лік…
Подив – до подиву,
Диво – до див,
Радість – до радості,
Щастя – до снів…
…Ці намистинки
Збирай ти щодня,
Щоби, дитинко,
Доля твоя
Стала яскравим
Теплим намистом,
Де кожна мить –
Прозора і чиста,
Де кожна людина –
нечитана книга,
де кожна година –
це радість і втіха…
А потім, колись,
Як скінчиться стежина,
Намисто оте подаруєш… дитині…
…своїй вже дитині…

10.10.2014

У нашому житті
ми тільки гості,
запрошені на Всесвіту бенкет.
Буває так,
що часто боїмося,
що витягли ми
«не такий» білет…
Та кожному – своє,
і кожному – воздасться,
вернеться, що твоє,
і кожен взнає щастя.
Можливо, не тепер,
Можливо, потім,
коли настане час,
приїде потяг,
що привезе туди,
куди потрібно:
саме до тих людей,
яких, як видно,
чекаєш повсякчас,
шукаєш щохвилини…
Але життя – це час,
що лине, лине, лине…
Тому – хапайте мить!
Живіть шалено, сміло!
Живіть ви так,
що й, наче, не болить,
так, ніби вам ніколи й не боліло…
В одному дні –
прожийте сто життів,
Танцюйте так,
як ще ніхто не вмів!
Робіть усе,
що мріяли і прагли.
Словом одним,
пийте життя ви спрагло,
так, як ніхто до вас не пив,
так, як ніхто до вас не жив!...
Тоді не буде сумнівів і жалю,
що в потязі не в тім
і що квиток «невдалий»…

16.07.2016

Клаптики, клаптики,
клаптики, клаптики…
Викину з пам’яті смуток і жаль.
Так тільки, так тільки,
так тільки, так тільки
Серце загоїться, зникне печаль.

Клаптики відчаю, страху і сорому
Вітер розвіє над містом моїм.
Так тільки, так тільки,
так тільки, так тільки
Я розпрощаюсь з минулим своїм.

Тільки тоді у часі і просторі,
Тільки тоді – в безмежному космосі
Стануть планети в потрібному фокусі,
Небо відкриє ворота для мудрості…

І небо поверне мені мене.

14.05.2016

Давай пограємо в кохання,
Давай пограємо в любов.
Ось так – щоб з вечора до рання
Любить хотілось знов і знов:
Шукати очі, губи, руки,
Вдихати тіла аромат…
І так всю ніч, весь день – досхочу –
Кохать, кохать, кохать, кохать…
І знов розпочинать по колу,
І ставити не крапку – кому,
Щоби було нам що згадать,
Коли у старості, обоє,
Ми посідаємо, з любов'ю,
Старий альбом переглядать…

21.06.2016