Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Надвечір'я
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Багряна повня
•
Орелі часу
•
На побачення
•
Надвечір’я
•
Запізніла зустріч
•
Рандеву з тишею
•
Мелодія часу
•
Сонячний берег
•
Так буває
•
Бухгалтерія кохання
•
Дві Ведмедиці
•
Кривавий місяць
•
Тобі це вдалось
•
Нічні черешні
•
Квитки театральні
•
Осіннє надвечір’я
•
Осіння хризантемність
•
Магія минувшини
•
Рожеві фламінго
•
Старе дзеркало
•
До моря!
•
Чи не пора?
•
Тільки ти
•
Не знаю
•
Давай поринемо у осінь
•
Не тратьте час
•
Вона ще може
•
Любов двох душ
•
Не бійтесь
•
Літні мотиви
•
Усе для щастя
•
Сльоза
•
Душа і тіло
•
Вечірні думи
•
Ще не пора
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Млинець рум’яний з моря виринає
і хижо поміж хвилями пливе.
і хижо поміж хвилями пливе.
Гойдає вітер грона калино́ві
в ряснім саду майну́лого життя,
в ряснім саду майну́лого життя,
До моря, на побачення, іду,
занурюся у бірюзові хвилі,
занурюся у бірюзові хвилі,
Небо квилить клином журавлиним,
хмарами укрившись де-не-де,
хмарами укрившись де-не-де,
Не переношу бою кришталю,
те брязкотіння дико серце крає…
те брязкотіння дико серце крає…
На каву тишу запрошу,
давно смакую каву з тишею.
давно смакую каву з тишею.
Пливуть думки у веремії часу,
як за водою пущені човни.
як за водою пущені човни.
Кришталь хлюпоче біля ніг
і діамантом грає хвиля.
і діамантом грає хвиля.
Так буває в житті… Так буває –
щось пішло не туди чи не так.
щось пішло не туди чи не так.
Любов – не лише антураж:
зітхання, квіти, поцілунки…
зітхання, квіти, поцілунки…
У чому філософія життя,
як у душі лунають срібні струни?
як у душі лунають срібні струни?
Ідуть в минуле поспіль, кожну мить,
усмішки, голоси, зітхання, взори…
усмішки, голоси, зітхання, взори…
Ти потушила мої очі
страхами сумнівів своїх.
страхами сумнівів своїх.
А опівно́чі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
Із дерева! При місячнім промінні,
Заглянемо нарешті до театру?
Подивимось «Кохання на межі»!
Подивимось «Кохання на межі»!
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
кружляє листя в вальсі чарівнім
Хризантемно в моєму саду,
опадає з дерев жовте листя.
опадає з дерев жовте листя.
Гадали ми, що щиро покохали
і почалося інше в нас життя,
і почалося інше в нас життя,
Рожеві фламінго
пливуть у рожевім промінні,
пливуть у рожевім промінні,
Дивлюсь у запорошене люстерце,
у гості завітавши в отчий дім,
у гості завітавши в отчий дім,
Усе життя – то безперервна школа,
а кожен день – завжди якийсь урок…
а кожен день – завжди якийсь урок…
Як сиро, пусто на душі,
немов прийшла остання осінь,
немов прийшла остання осінь,
Зустрілись ми тоді по волі Бога,
та іншого і статись не могло.
та іншого і статись не могло.
Чому мені сумливо на душі,
коли тебе побачу чи згадаю?
коли тебе побачу чи згадаю?
Давай поринемо у осінь,
у золото її дібров,
у золото її дібров,
Не тратьте час на тих, хто вас не любить,
кому ви збайдужіли вже давно,
кому ви збайдужіли вже давно,
Не плаче, не ридає сильна жінка,
а на обличчі – спокою стіна.
а на обличчі – спокою стіна.
Звичайний чоловік, дорослі діти,
з котами квіти, книги, власний дім…
з котами квіти, книги, власний дім…
Не бійтесь говорить «люблю»
близьким і дорогим вам людям.
близьким і дорогим вам людям.
Під тином щедро мальви зацвіти,
дівчатами на сонці запишались,
дівчатами на сонці запишались,
Усе для щастя є у мене:
ось книга, ручка і листок.
ось книга, ручка і листок.
Сльоза – то тихий зойк душі,
який словами важко передати,
який словами важко передати,
У філіжанці чаю заварю,
замінить він мені сьогодні каву.
замінить він мені сьогодні каву.
Над урвищем сидів, ногами вниз.
Багряна куля схилу добігала,
Багряна куля схилу добігала,
У моїм південнім милім краї
осінь золота прийшла в гаї,
осінь золота прийшла в гаї,