Налетіли чорні круки
і неначе зупинився часу плин…
Опустила неня руки,
як життя віддав її єдиний син…

У лиху стояв годину
за добро і долю змучених людей.
Він поліг за Україну,
за лани її, за ріки, за дітей!.

Підростають соколята
і міцніють їхні крила з року в рік.
Скоро син замінить тата,
увімкне катам усім зворотній лік.

Прокидається вже слава,
наша воля, наша сила віді сну.
Подолає цю криваву
наш народ і наша армія війну.

І воскресне* Україна,
переможе врешті хижих ворогів.
Не забуде вся родина,
перемогу хто у дім її привів!

Розчарувань тоді в вас менше буде,
ілюзії як вдасться подолать.
Мов меседжі підступного Іуди
вони давно бентежать кожну стать.

Без мрій і зараз жити неможливо,
вони завжди тримали на плаву.
Тож попри свій характер норовливий –
надіюсь, мрію, вірю й тим живу.

22.03.2018

На правду ображатися не можна,
на правду ображатися не варто.
Повинна знати це людина кожна,
всерйоз сприймати, не якісь там жарти.

Хоч щира правда часто очі ріже,
а то сердешна ще і серце коле, –
вона немов у спеку вітер свіжий
замкне, а інколи й розірве, коло.

У правді наша сила, українці!
Лише у ній все наше щастя, брате!
Це пам‘ятайте всі і поодинці,
коли між кривдою прийдеться обирати.

04.09.2016

На Землю знову я колись вернусь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
Любов нехай панує над Землею,
я вірю, що свого таки доб‘юсь.

Ми переможемо чужих і своїх ланців.
Життя – немов вода в прозорій склянці:
хоч з часом рідини стає все менше,
та будоражать кров все ж дикі танці.

Але воно усе розставить по місцям,
а вірність стане запорукою всім нам.
Нехай це почуття як нитка Аріадни
романтиків завжди приводить в храм!

січень 2017

Ти вкоротила собі крила
і викинула на смітник,
але ж душа не відлетіла
і світ навколишній не зник.

І серце стукотить дівоче,
немов пташина тріпотить.
Воно ж іще любити хоче.
Повір – ще прийде світла мить!

Ще заживуть криваві рани
і твій єдиний ще прийде.
Розвіються густі тумани,
знов в серце музика ввійде!

16.05.2017

Ой, тяжко-тяжко і душа болить,
коли людині підтинають крила.
Вона, сердешна, тане в кожну мить,
під вітром навіть падають вітрила…

Їй все здається, що прийшов кінець
і квітка щастя більше не розквітне,
а на чоло сама собі вінець
терновий одягає непомітно.

Здається їй, що вмерло все навкруг,
весна-красна стрічає падолистом,
бо кинув, як здавалось, вірний друг,
жалі і болі жаско груди тиснуть.

І проти неї майже цілий світ,
самотність серце сумом огортає.
А час летить, пройшло немало літ,
пішло кохання, іншого немає…

Буває й так, та віра хай живе,
що свіжий вітер підійме вітрила
нове кохання раптом припливе,
і згодом відростуть ще кращі крила!

Хай на серці осінній щем,
але прийде наступне літо.
Не скінчиться усе дощем,
ще розквітнуть казкові квіти.

Ще настане твоя весна,
журавлі повернуться з вирію.
І калюжа-мара сумна
стане морем радості. Вірю я.

Вір, не завжди будеш одна,
бо життя – то велика книга.
За зимою прийде весна
і розтане холодна крига.

Ще розквітне в душі любов,
вмить наповниться нею серце.
Ще кипітиме в жилах кров
і лунатиме з неба скерцо!

05.10.2016

Від щирого серця, з душі, що розквітла,
народяться ніжність і радість у світі.
Від доброго слова утвориться світло,
хай люди теплом вашим будуть зігріті!

Даруйте тепло і щедрот не чекайте.
Робіть це з любов’ю й завжди пам’ятайте, 
що варто у світі похмурому жити
для того, щоб радість і щастя дарити.

Ідіть до людей, не чекайте подяки
чи вигоди там, преференцій всіляких.
Даруйте любов їм, надію та віру
і стане наш світ веселішим. Я вірю!

06.04.2017

Я через років сто проснусь
і в небо синє підіймусь
та пролечу понад землею,
ім‘я якої знову – Русь.

Понад Дніпром моя країна
і Київ, матір городів.
Увесь народ – одна родина,
лиш щастя, радощі і спів.

Лунає пісня в чистім полі,
куди не глянеш – всюди рай.
Повсюди верби і тополі
та чистий, мирний виднокрай.

Почили в Бозі депутати,
народу нікому „служить“,
бо люди з душ зірвали лати,
нарешті вільно стали жить.

На себе вільних працювати,
самі собою керувать,
туть хазяями в рідній хаті,
їх випрямилась горда стать.

Нема чиновників, таможні,
пропали судді й інша твар.
Лиш люди щирі і заможні
та їх сердець бездонних жар.

Я вірю, знаю, що це буде
хай через сто чи двісті літ.
Життя щасливим зроблять люди
і раєм стане видносвіт.

26.06.2016

Відквітнули сади Семіраміди,
зронили віти над аля́удським мостом.
Давно весняні чарували види,
коли дерева укривалися листом.

Пройшли роки – кубельце опустіло,
розбіглись діти, кожен хто-куди.
Нема й до саду вже нікому діла,
ніхто не дасть йому стражденному води.

Лиш бур’янам тепер в саду роздолля,
у зріст міцний чортополох стоїть.
Для шкідників настала вільна воля,
нема кому ту нечисть потруїть…

Для кого ж світлий дім той будувався,
де ледве не наклав своїм життям?..
Якби ж то знав, можливо б не старався
і не обманювався світлим майбуттям…

Пройдуть роки, минуть десятиліття,
та все ж настане завтра золоте.
Нові дерева знов розпустять віття
і сад мій над Інгулом зацвіте!

28.06.2017

Що буде в світі після нас –
про це бажаю говорити.
У небуття відійде газ,
скінчать вугілля теж палити,
бо чистоти настане час.

Що буде завтра після нас?
За це хотілося б сказати
відверто, чесно, без прикрас.
Хай буде син і буде мати,
най щастя буде після нас.

Що буде в світі після нас?
Хай мир наповнить кожну днину!
Мине війни хай чорний час
і всі диктатори загинуть.
Це точно буде після нас.

Що буде завтра після нас?
Хай будуть завжди наші діти!
Не повниться іконостас,
щоб просто жити і радіти.
Життя хай радує всіх вас.

Що буде в світі після нас?
Живуть хай завжди правда й віра.
Без них палац – це лиш хавіра,
а Україна – гондурас.
Любов хай буде після нас!

Чи буде краще після нас?
Так, точно буде, вірю, знаю.
Настане благоденства час
і добрим словом пригадають
потомки вдячні нас і вас.

30.08.2016