Я через років сто проснусь
і в небо синє підіймусь
та пролечу понад землею,
ім‘я якої знову – Русь.

Понад Дніпром моя країна
і Київ, матір городів.
Увесь народ – одна родина,
лиш щастя, радощі і спів.

Лунає пісня в чистім полі,
куди не глянеш – всюди рай.
Повсюди верби і тополі
та чистий, мирний виднокрай.

Почили в Бозі депутати,
народу нікому „служить“,
бо люди з душ зірвали лати,
нарешті вільно стали жить.

На себе вільних працювати,
самі собою керувать,
туть хазяями в рідній хаті,
їх випрямилась горда стать.

Нема чиновників, таможні,
пропали судді й інша твар.
Лиш люди щирі і заможні
та їх сердець бездонних жар.

Я вірю, знаю, що це буде
хай через сто чи двісті літ.
Життя щасливим зроблять люди
і раєм стане видносвіт.

26.06.2016