Є місто, що часто я бачу вві сні,
барвисте, усміхнене, чисте.
На Чорному морі постало мені
в платанах й акаціях місто.
В платанах й акаціях місто
на Чорному морі.

Там море, в якому я плів і тонув,
де хвилі мене колисали.
Повітря морське у дитинстві вдихнув,
вокзал, кораблі і причали.
Вокзал, кораблі і причали
на Чорному морі.

Повік не забуть Воронцовський маяк,
Французький бульвар та Пересип,
і пам'ятник Дюку, де юність моя
проходила – рідну Одесу.
Проходила в рідній Одесі,
на Чорному морі.

У роки війни захищали її
й назад повертали із боєм.
Одеса завжди пам'ятає своїх
солдат і матросів – героїв.
Солдат і матросів героїв,
на Чорному морі.

Сьогодні бувають веселі й сумні,
як завжди, голодні і ситі.
Жалітися гріх, бо скажіть ви мені –
Хто краще живе одеситів?
Хто краще живе одеситів,
на Чорному морі?

Вдяглася Одеса у скло і бетон,
немовби Париж чи Чикаго,
а Мішка Япончик – місцевий барон,
колись молдаванський бродяга.
Колись молдаванський бродяга,
на Чорному морі.

Та мама здолає скрутні ці часи,
зірве з ланцюгами бандитів
відправить рубати дрімучі ліси,
як вигнала всіх паразитів.
Як вигнала всіх паразитів,
на Чорному морі.

І знову Одеса розквітне мов мак,
немов ясне сонечко зранку.
Запалить вночі Воронцовський маяк
й одягне свою вишиванку.
Й одягне свою вишиванку,
на Чорному морі.

Одеський характер в ділах і словах,
та в голосі Марка Бернеса.
Живе хай щасливо і квітне в віках
південна красуня Одеса.
Південна пальміра Одеса
на Чорному морі.

Краса та у пам'яті в нас назавжди,
повік не розлучимось з нею.
Одеса – це місто часів молодих
і ми молодієм душею.
Ми юні й донині душею
на Чорному морі.

26.06.2016

* За мотивами твору Самуїла Кортчика (Семена Кірсанова) „У Чёрного моря“.