Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Мирослава Шевченко (1989)
Коли самі ви лишитесь,один, покинутий,забутий,i стане круком світ увесь,а небо келихом отрути,-не все ще втрачено для вас,ще ліки є на ваші рани.Ідіть туди, де в ранній час встають,як привиди, тумани.

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олександр Сушко, [ 2017-08-27 16:09:15 ],
на сторінці поезії     "***"   Шевченко Мирослава

Нічна, чорноокая тиша…
Повітря дрімає легке.
Летіть!.. Ці кайдани полиште! До кого Ви звертаєтеся? Чому у невідомих персонажів кайдани? А, може, у них крила? Як у кажанів. Дуже непевне місце.
Світання ловіть гомінке!

Позаду весь морок згорає,
Ще мить – і пробудиться світ.
Багрянець завис на безкраї, може, ви мали на увазі "виднокраї"? Бо іменника "безкрай" не існує. Як і неологізму.
Його там ще губиться слід… Який слід у багрянця може бути, якщо він уже "завис"? Або - або.

Зірковими марить стежками
Луна незабутого сна,
Лиш ніч, оповита віками, Краще, "А ніч". І чому віками? Чому так довго?
Мовчить… Навісна! Навісна! Ви мали на увазі "Зловісна" мабуть. Навісна - це божевільна.

Світання тремтить променисте,
Як спокій, як туга, як жаль:
У це кольорове намисто
Розсипав вогонь свій кришталь. збіги приголосних "в в, нь св".Треба шліфувати.

Літо, 2017 р.
Коментатор Мирослава Шевченко, [ 2017-08-28 21:47:47 ],
на сторінці поезії     "***"   Шевченко Мирослава

Олександре, дуже вдячна Вам за конструктивну критику.
Та чому кажани? Хіба вони летять на світло? Можливо, це птахи, яких стримує ніч, ніби кайдани. І з першими променями світла вони полинуть увись. А, можливо, це думки, які чекають нового дня чи нового періоду життя, аби бути втіленими. Тобто кожен відчуває своє.
Щодо слова "безкрай". Якщо є "край", то можна припустити і "безкрай". Можливо, це вплив англійської мови на мене, бо в ній слова утворюються простіше. Але й українська мова - це не догма. Хоча це особисто моя суб'єктивна думка.
Так як це світанок, то багрянець зникає поступово, залишаючи слід.
Не зовсім зрозуміла, чому ніч не може бути божевільна й мовчазна одночасно. Вона ж безпорадна, коли настає світанок. Також інколи здається, що ніч може тривати вічно, якщо з нетерпінням чекаєш ранку.
З рештою зауважень згодна, але нагромадження сонорних звуків в останньому рядку вжите для підсилення звучання.
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2017-12-12 02:42:02 ],
на сторінці поезії     "***"   Шевченко Мирослава

Романтично-мінорно і таємничо, бо жінка пише від імені чоловіка!)
Коментатор Галина Михайлик, [ 2018-11-09 21:34:20 ],
на сторінці поезії     "Осінній пейзаж"   Шевченко Мирослава

Гарно!
"комусь колись" - заколисує... І наче сама почула кроки "добігаючих днів"...
Коментатор Сонце Місяць, [ 2018-11-09 21:56:15 ],
на сторінці поезії     "Осінній пейзаж"   Шевченко Мирослава

все нереально, як і має бути
Коментатор Мирослава Шевченко, [ 2018-11-13 11:39:34 ],
на сторінці поезії     "Осінній пейзаж"   Шевченко Мирослава

Дуже дякую Вам за гарні слова!
Коментатор Мирослава Шевченко, [ 2018-11-13 11:40:46 ],
на сторінці поезії     "Осінній пейзаж"   Шевченко Мирослава

Дякую. Усе нереальне існує поруч із реальним.
1   2