Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Андрій Кудрявцев



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Думки
    Не тримаю подовгу думки.
    Хай летять, наче вільні птахи
  •   Осінь
    Знов вітер листя з думками носить,
    солодку тишу дарує осінь.
  •   крапки над "ї"
    Війна розставляє скоро
    крапки над «ї»
  •   Відповідь
    -Чи ми з тобою одне ціле?, -
    запитало Душу колись Тіло.
  •   На першому поверсі неба
    Я живу на першому поверсі неба,
    там, де дощ зберігає калюжі в осінь,
  •   її слова
    Що у її словах тебе зачепило?
    А може вона не про те говорила?
  •   Нічна прогулянка
    Собака мордою риється у траві.
    Нічна вулиця, кущі… Дежавю.
  •   Божеволію
    В голові знову римовані рядки.
    З’являються не звідки. Мимоволі.
  •   Що для мене Війна
    Що для мене  Війна?
    Це одна дуже довга ніч - холодна, сумна.
  •   Паралельний світ
    Він ніколи не мав громадянства країни,
    лише посвідку на проживання.
  •   Пригальмуй
    Пригальмуй, життя! Серед шляхів
    зупини на мить швидкий свій потяг.
  •   Дует
    З Журбою Душа знайома,
    вони зустрічались. Та
  •   Молимося про захист Богу
    Невже ми можемо прилаштуватись  до чого завгодно?
    Навіть до цієї війни? Навіть до смерті?
  •   боса Душа
    Іноді,
    десь у моєму сні,
  •   Ми різні
    Ми різні, бо різні поради у кожного серця.
    У кожного правила власні, з своїми не лізу.
  •   Панує над щастям
    Цікаво, чи знає вона, що вродлива?
    Ці усмішка, очі її - немов диво.
  •   як добре, що ми не знаємо адреси Бога
    Як добре, що ми не знаємо адреси Бога,
    електронну пошту і номера телефону.
  •   Слова
    Він знає під які страви біле вино,
    що одягнути в театр, а що у кіно.
  •   До Бога
    Так кострубате, так не схоже на молитву
    шепочу у ночі: «Ісусе, Господи!
  •   Вона не богиня
    Вона не богиня,
    але читає думки,
  •   Темна душа
    Не засвітиться душа у імлі,
    милосердного нема почуття.
  •   Випуск
    Сьогодні ваш випуск! Що далі? Життя!
    Життя, де задачки складні з невідомими.
  •   Війна
    Сонце ранкове лоскоче дахи.
    Чую я співи птахів десь над домом.
  •   непокірлива та й ще безтілесна
    Мозок вважає, що він головний - керує м’язами,
    йому підвладні усі дії мого тіла.
  •   я без тебе прожити не можу
    Ти шукаєш по радіо рок,
    я ж не проти послухати джаз.
  •   сто моїх днів
    Сто моїх днів найгірших,
    з вами я став сильніше.
  •   Бути собою
    Бути собою дуже не просто.
    Не злякатися кутів гострих,
  •   щастя
    Так довго клянчив я щастя у Бога,
    чекав, воно з’явиться із-за рогу,
  •   Вражений
    Сотні знав таємниць, але знову вражений.
    І хоча поруч разом із серпня до серпня,
  •   в унісон
    У осені – вечір, один до зими,
    дощ вже домиває кавярні терасу.
  •   Втома
    …і з душею він не хоче розмовляти,
    і вона із ним всі зупиняє справи.
  •   ще
    Ще на даху сузір’я Оріона,
    ще вулицями бродить нічка сонна,
  •   Небо дощове не личить погляду
    Небо дощове не личить погляду.
    Не до смаку чогось колір диму блідий.
  •   Мить, якою живу
    Люблю кожну мить наяву,
    і ту, що була десь учора,
  •   фарбую буду
    Дні скорочуються надзвичайно,
    наближаються до листопаду.
  •   Примхи
    Благаю про дощ я, про мить прохолоди
    в полоні у спеки жаданого літа.
  •   Місто-сон
    Місто-сон, тут усе - як ніде більш нема.
    Схожий вечір на ранок, а ранок – пітьма.
  •   Прогулянка
    В мене тичеться морда нестерпна
    замість слів – час зі мною гуляти.
  •   ***
    Чекаю на квіти, а замість
    ростуть бур’яни.
  •   Бровари. Фонтене-су-Буа
    Знов Париж на екрані ТіВі.
    Наше «так» - там звучить ніби «ві».
  •   Ура, літо!
    Дочекались жаданого літа!
    Нарешті - пора
  •   За день до відпустки
    Коли час, мов гума (за день до відпустки),
    коли мить - завдовжки години,
  •   Співчуття
    Що сьогодні за день? – думав пес одинак
    у метро, в прохолоду ранкову.
  •   Дарниця наступна
    На світанні сьогодення
    просурмить мені про справи.
  •   є мета
    Є мета,
    є жадання жити,
  •   швидкоплинне життя
    Не вистачає неба над головою, землі під ногами,
    спілкування з друзями, навіть із ворогами,
  •   руки
    У справи думки перетворюють руки…
    Їх жести не схожі, різняться їх рухи…
  •   Настрій
    Наш настрій, насправді,
    це суміш дрібниць:
  •   Прощальний сніг
    Десь блукає весна, у сторонніх дворах.
    тонни снігу летять , ніби в небі діра.
  •   Трава смарагдова
    Ну, коли весна стане владою,
    а не тільки моїм кольоровим сном?
  •   Голос
    Так як він, мене не знає ніхто,
    він наче слідкує за мною інкогніто.
  •   Це не вірші
    …це не вірші,
    так - щось римоване,
  •   Весна
    Ще у пам’яті лютий з Раммштайном,
    а вже хмари вальсують під Штрауса.
  •   Сімдесят вісім кроків
    Щодня, вже багато років
    сімдесят вісім кроків
  •   Пам’ять
    Відтінками миті усі відрізняються,
    свої кольори має день наш кожний.
  •   Сумніви
    Буває, поки віра відвернеться,
    пролізуть змії-сумніви у душу,
  •   Без неї брехати нескладно
    Без неї не треба любити
    та дарувати добро,
  •   коли поряд зими
    У сірий пливу вечір я.
    Позаду днів більш, ніж попереду.
  •   Неевклідове життя
    В неевклідовій геометрії
    «паралельність» не відбувається.
  •   ***
    Зима-холоднеча рисує картини сумні -
    знов сутінки довгі, навколо калюжі скляні.
  •   ***
    Бог нікому не обіцяв, що житиме в церкві.
    Він любить місця, де душі відверті,
  •   Питання
    Коли розділимось до атомів,
    що буде з нами, любий брате мій?
  •   Після біди
    Це небо, наче траур у вікні.
    Не стало батька. Ніч украла день.
  •   Закохане у небо вікно
    Будинок забув довгих років число,
    світанок новий не хвилює його.
  •   У парку позують клени
    У парку позують клени,
    красені жовто-зелені,
  •   Молитва
    Господи!
    Відпусти гріхи.
  •   Дивак, що складає вірші
    Що в ньому знайшла я - питала себе
    низенький, до того ж плішив…
  •   День уходить
    День уходить, птахів щебетання
    усе далі, відлуння тихіші.
  •   Босанова
    По парку йду, навколо осінь,
    у плеєрі співа Гайтана.
  •   Джаз у ночі
    Джаз для нього - любов, гроші теж не останнє.
    Ніч попереду знов і концерт до світання.
  •   На відстані любові
    Жадав до тебе ближче стати,
    але зумів день роз’єднати.
  •   Душа і Серце
    Душа молода, що не день – кроси,
    у тмуторокань готова рушати.
  •   Театр у житті
    Театр у житті, комусь навколо
    ролей не вистачає та удач.
  •   Мої чорні
    Мої чорні, тому ставлю я королеву праворуч.
    Супротивник – особа відома, ця гра не проста.
  •   Лічу до ста
    У спорах завзятих нема рівноваги,
    в них розум мутніє, неначе від браги,
  •   ***
    Замість бійки я миру шукаю.
    Десь позаду запеклі бої.
  •   Мов у останню мить
    Він небо хапав очима
    до обрію,
  •   Поясни мені, мамо.
    Дарували нам віру у могутнього Бога.
    Але душам нестиглим легше жити без нього.
  •   Всередині нього
    Всередині нього, сховавшись за ребра,
    живуть диваки два - сумний та веселий.
  •   Опустились на клавіши руки
    Опустились на клавіши руки.
    Розірвалась акордами вись.
  •   Совість-шкапа
    Прикро, десь скакунів загубив,
    жвавих Мрію, Удачу я здуру.
  •   Тане сніг
    Тане сніг навкруги, тане сніг,
    знову чую я подих доріг.
  •   ***
    Місто спить ще, а з неба за вікнами
    сніг пухнастий летить з вишини
  •   Я хочу до Парижу!
    Знову і знову ці самі слова,
    Майже щодня - Бровари-Лісова,
  •   Мить за миттю
    За миттю мить вплітається в життя,
    даруючи думки та почуття.
  •   Ніч
    До світанку шукає спокій,
    тихо човгає ніч стара.
  •   Дощу чудовий блюз
    Дощу чудовий блюз
    у такт слова римує.
  •   Без тебе
    Без тебе, кохана, мого життя кроки
    порожні, сумні. День, чи може сто років
  •   Світання
    О Боже, твій світ чудовий!
    Безмежна його палітра.
  •   Душа спустошена
    Душа спустошена, весь день сумна.
    У неї зараз сил та слів нема.
  •   Подай же знак мені
    Мені так сумно, друже милий,
    що рідко бачились, що не договорили.
  •   Душа
    Нехтуючи законом тяжіння,
    вагою, що тисне завжди на опору,
  •   Хто перший
    Мозок знову нагадує мені,
    Хто насправді у нас головний.
  •   Створи невидимку
    Лежить на будинках навколо
    важке, дощове сіре небо.
  •   Захоплює небо блакиттю
    Захоплює небо блакиттю
    весь простір. Тінь хмар замальовує,
  •   Скоро сонце зійде у небо
    Кожна помилка - спалах болю,
    крок невірний - і на частини,
  •   Мить
    Несе у даль крихкий мій човен
    бурхлива течія життя.
  •   Мій янгол
    Він читає думки, наче маг,
    наче книги сторінки. Від нього
  •   Бувай, ще один білий день
    Бувай, ще один білий день!
    Ти став однією з пісень.
  •   Гідність
    Ми довго мовчали...
    Нас мали за бидло...
  •   Дякую!
    За поле без краю,
    за долю, що маю,
  •   Понеділок
    Чому вихідних днів так мало? -
    питає мозок у когось вперто.
  •   Ми в небі з тобою
    А хмари сьогодні так низько над нами
    пливуть. Снігом повні їх душі.
  •   Шукай своє
    Чому ти опинився тут,
    де течія несе байдужих,
  •   Уява
    Він лежав, та дивився у стіну,
    коли раптом побачив скотину.

  • Огляди

    1. Думки
      ***
      Не тримаю подовгу думки.
      Хай летять, наче вільні птахи
      за дахи, аж до самого неба.
      Повернуться, якщо буде треба.

      Може буде на вулиці осінь,
      Повернуться у інші часи.
      Повернуться вже маючи досвід,
      я чекаю на ці голоси.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. Осінь
      ***
      Знов вітер листя з думками носить,
      солодку тишу дарує осінь.
      Душа втомилась без відпочинку,
      смакує осінь, як з лате пінку.

      Кудись зникають фальшиві фрази,
      сумнівні думи, дурні образи.
      Стирає мить ця навалу сіру.
      Вертає в серце любов та віру.

      Повисла тиша, мені здається
      Нема ні звуку, лише стук серця.
      Жага шалена пройтися босим
      по жовтим листям, що стелить осінь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. крапки над "ї"
      ***
      Війна розставляє скоро
      крапки над «ї»
      Показує нам хто - "ворог",
      а хто - "свої".
      Із душ позривала шкіру,
      з очей - імлу.
      Все просто – тут правда щира,
      там служать злу.
      Війні невідомі щастя,
      жаль, співчуття.
      Вона забирає кращих
      без вороття.
      Випробує нас на змогу
      давати бій,
      на віру у перемогу,
      на щирість мрій.
      Зробила світ чорно-білим,
      відтінки –геть!
      Народ, що не має сили
      чекає смерть!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. Відповідь
      ***
      -Чи ми з тобою одне ціле?, -
      запитало Душу колись Тіло.
      І відповіла Душа :
      -Юначе,
      у нас з тобою спільні задачі.
      Я з тобою щодня у русі подій,
      але думки свої маю, і голос свій.
      Коли ти кажеш про друге «Я» -
      це про мене, про мої поради щодня.
      Буває допомогаю, як перекладач,
      коли звертаєшся до Бога у миті невдач.
      Те, що ми одне ціле – фікція!
      Ти для виконання, я - для думок та інтуїції.
      Я не даю зачерствіти твоєму серцю,
      збільшуючи його коливання герці.
      Не даю спати тобі по ночах,
      якщо відносишся байдуже до життя.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. На першому поверсі неба
      ***
      Я живу на першому поверсі неба,
      там, де дощ зберігає калюжі в осінь,
      там, де вітер з дерев жовте листя носить,
      там, де ти є у мене, а я - у тебе.

      Наді мною живуть величезні хмари -
      невгомонні, сусіди у нас в під’їзді,
      добре те, що вони зараз у від’їзді,
      десь далеко свою випускають пару.


      Я живу на першому поверсі неба,
      де душа, наче світ, час від часу квітне.
      де нові мої дні заглядають в вікна,
      залишаючи спогади, сни про себе.


      Зорі, ось вони поруч – бери в долоні,
      небо б’ється у стіни, як серце в ребра.
      Я живу на першому поверсі неба,
      і прописане щастя в моєму домі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. її слова
      ***
      Що у її словах тебе зачепило?
      А може вона не про те говорила?
      А може ти додумав її фрази
      до особистої образи?
      Підніми та різко опусти долонь!
      Охолонь!
      Здоровий глузд?
      Він відсутній у сварках.
      Думки засмажені наче шкварки.
      Про який здоровий глузд йде мова,
      якщо у відповідь черга куль знову?
      Не гарячкуй!
      Дуй на розбухле Его!
      Твоє Его розмірів мега.
      Смертельні рани від куль.
      Фрази у пам’яті множ на нуль!
      Не вийшло?
      Ще є лічба до ста.
      Пригадай,
      ти ж надсилав ій щодня листа…
      Хай ослабне натягнена титива.
      Хай стрілу прийме м’яка трава.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Нічна прогулянка
      ***
      Собака мордою риється у траві.
      Нічна вулиця, кущі… Дежавю.
      Думки з’являються й зникають в голові.
      Тануть, як крихти снігові
      самостійно від мене. Я наче сплю.

      Заздрю хвостатій, вона точно знає,
      що вишукує у траві нічній.
      а мої думки з’являються і зникають -
      мозок їх пише, стирає…
      Намагаюся зосередиться на одній.

      Маршрут звичний - віддаляємося від дому,
      але Дайна веде, знає маршрут.
      Далеко на небі сузір’я Оріона -
      спокусливе, як ікона.
      Думки мої зараз, як це сузір’я - не тут.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Божеволію
      ***
      В голові знову римовані рядки.
      З’являються не звідки. Мимоволі.
      Запхати би усіх їх у сундуки!
      А я записую.
      Божеволію?

      Що встиг записати - частіше сумні,
      марами сповнені, меланхолії.
      Є відверто безглузді, навіть дурні.
      Чому записую?
      Божеволію?

      Нав’язливі наче мухи, таргани.
      Здався я, прийняв цю монополію.
      Хай це все - безглуздя, хай жарт сатани,
      писати продовжую.
      Божеволію?

      Може, щоб звільнилась від них голова,
      щоб не турбуватися їх долею.
      На місце їх приходять нові слова -
      настирливі збіса.
      Божеволію.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Що для мене Війна
      ***
      Що для мене  Війна?
      Це одна дуже довга ніч - холодна, сумна.
      Ніч, яка з'їдає найкращих людей,
      яка ламає життя, вириває серця із грудей.
      Ніч, яка краде, катує, вбиває, цинічно бреше.
      Яка щомиті залякує, як вперше,
      приносить у кожний дім сьлози, біду, страждання,
      знищує твої мрії,  розтоптує твої бажання.
      Влізає брудними лапами у твою душу,
      п'є твою кров, висушує.
      Війна- це фабрика по штампуванню бійців.
      Війна вчить вірити в рай, тому, що дає пекло в житті.
      Війна робить повсякденням ритуал смерті.
      Війна народжує героїв, хоча намагається усі почуття стерти.
      Знову і знову,  захищаючи дім хтось каже - я краще помру.
      Війна- це підле зло,
      але вірую, що воно програє добру.


      26.01.23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Паралельний світ
      ***
      Він ніколи не мав громадянства країни,
      лише посвідку на проживання.
      І в стосунках з жінками не знайшов ту, єдину.
      Чи було, взагалі, це  - бажанням?

      Люди, що час від часу поруч йшли, чи повз нього,
      і яких зустрічав він де-небудь,
      розчинялись, ставали частинами фону,
      між дерев, між землею і небом.

      Чи усі були гірші за нього ці люди?
      Жили поруч, далеко? Натомість,
      залишались лише незнайомцями всюди,
      не впливали на душу, свідомість.

      Своє серце тримав наче в сейфі із кодом,
      темним склом очі щільно закриті.
      В його душу ніхто не знайшов ще проходу.
      Як життя  в паралельному світі?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Пригальмуй
      ***

      Пригальмуй, життя! Серед шляхів
      зупини на мить швидкий свій потяг.
      Хочу босим трав відчути дотик,
      в небі роздивитися птахів.

      Без зупинок пролітають дні.
      Пригальмуй, життя! Тебе благаю!
      Іноді впізнати не встигаю
      тих, хто небайдужий був мені.

      Відрікає втома від  мети,
      з кожним кроком тяжче ця дорога.
      Тільки, як з дистанції зійти, 
      так і не узнавши, що за рогом?

      Пригальмуй, мій запал на нулі!
      Дай мені привести стан у норму,
      скласти віру, витримку у торбу, 
      знов відчути оберти землі.











      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. Дует
      ***
      З Журбою Душа знайома,
      вони зустрічались. Та
      настирливо, аж до дому
      за нею йшла по п’ятах.

      Журба йшла немов на запах,
      у бік ні на крок, утім,
      йшов дощ, і Душа невдаху
      пустила до себе в дім.

      Душі ця Журба не пара,
      але чули ліхтарі
      дует під сумну гітару
      до розблисків на зорі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. Молимося про захист Богу
      ***
      Невже ми можемо прилаштуватись  до чого завгодно?
      Навіть до цієї війни? Навіть до смерті?
      Здається, що з нас можна цілком шкіру здерти,
      а ми будемо  ходити до крамниць, шукати, що модно.

      Коли вже раз у енний чуємо цю набридлу тривогу,
      коли нас знову закликають йти в укриття,
      вигулюємо собак, виносимо сміття,
      п'ємо з друзями  каву та  молимося про захист Богу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. боса Душа
      ***
      Іноді,
      десь у моєму сні,
      ходить боса Душа по воді,
      співає пісні.

      Злітає,
      парить над водою,
      коли місяць яскраво сяє
      над головою.

      У нічну годину,
      ще бува,
      сяде на краєчку хмарини,
      римує слова

      до ранку.
      Навіть не хотіла б,
      у розсвіт чекають на бранку,
      вертають у тіло.












       






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Ми різні
      ***
      Ми різні, бо різні поради у кожного серця.
      У кожного правила власні, з своїми не лізу.
      Коли на порозі Біда хтось збирає валізу,
      а хтось кинув фліску в рюкзак, зашнуровує берці.

      Колись так було, і так саме лишилося нині.
      Ми різні, я, навіть, не думав, що різні настільки.
      Коли на порозі Біда каже хтось - світ великий.
      А хтось - Україна мій дім, я потрібний країні.


      15.12.22



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. Панує над щастям
      ***
      Цікаво, чи знає вона, що вродлива?
      Ці усмішка, очі її - немов диво.
      Як відблиски сонця - цей погляд у вічі.
      Цей усміх - легкий порух губ на обличчі.

      Чи знає, що зараз панує над щастям?
      Струнка, молода, мила, щира, сучасна..
      Хода невагома, всі жести природні.
      Здається весь світ їй підвладний сьогодні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. як добре, що ми не знаємо адреси Бога
      ***
      Як добре, що ми не знаємо адреси Бога,
      електронну пошту і номера телефону.
      Щомиті стояла би черга до Божого Дому
      з тих, хто лише чекає на його допомогу.

      Як добре, що ми не знаємо його прикмети,
      інакше у світі Творцю не дали би проходу.
      Ми звикли вважати, що у Господа щастя коди.
      Звернувся до Бога – в кишені удач секрети.

      Як добре, що Бог повертає нас у реальність,
      дає розуміння, що наше життя – дорога.
      Лягає лише на нас взята відповідальність
      за обраний нами шлях. Це і є воля Бога.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. Слова
      ***
      Він знає під які страви біле вино,
      що одягнути в театр, а що у кіно.
      Але іноді здається не уявляє,
      що за слова вимовляє.
      Для нього слова – це набір із літер.
      Квапиться, та кидає їх на вітер.
      Здається ніколи він і не знав,
      що кожне слово має свій номінал.
      Є чудові слова підтримки,
      що надихають на вчинки.
      Існують слова – поради.
      Цим словам не завжди раді.
      Може тому, що зловживаємо ними по-більшому?
      Зверхньо наголошуємо про щось іншому?
      Гострі існують слова, наче лезо ножа.
      Є брудні, що з'їдають нас, як іржа.
      Слова – мотлох, слова -сміття…
      Наші слова кажуть усе про нас,
      формують наше життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. До Бога
      ***
      Так кострубате, так не схоже на молитву
      шепочу у ночі: «Ісусе, Господи!
      Почуй мене, хай я не маю досвіду.
      Дай сили Україні на цю битву!».
      Ніч наче день, а день як ніч. Я мушу
      звернутися з молитвою до Тебе:
      «О, Боже! Прошу я закрий нам небо
      від бісових ракет. Дай віру грішним душам!
      Ісусе, Господи! Пруть орки, наче скопом,
      по людях б’ють їх танки, пушки, гради…
      О, Боже, не залиш бійців в окопах.
      Візьми теж зброю. Погань час карати!»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. Вона не богиня
      ***
      Вона не богиня,
      але читає думки,
      розуміє про що кажу,
      і, навіть, про що не кажу навпаки.
      Знає у моїй голові,
      це насправді не міф,
      кожного із тарганів.

      Вона дуже швидка,
      я і не наздожену.
      Уміє миттєво приспати.
      Захоче, так саме лишає без сну.
      Щораз не встигав я
      збагнути причину,
      Чому свердлить очима.

      Вона проста і відверта
      у словах, ще б пак.
      Буває з нею нелегко,
      але помилився, підкаже – що й як.
      Та й добре - прямо у очі
      скаже усе, як є.
      Вона - сумління моє.

      Вона дала усе, що в мене є -
      доньку та сина.
      Вона чудо сірооке моє,
      моєї удачі причина.
      Боже, дякую за долю
      мати єдину колію.
      Люблю! Божеволію!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. Темна душа
      ***
      Не засвітиться душа у імлі,
      милосердного нема почуття.
      Без ікони, без Христа дім її.
      В гульнях з бісом загубила життя.

      Темна ця душа по вуха в багні,
      невідкрита, до сумління глуха.
      Ще пихата, має хист до брехні,
      хвору заздрість - на чуже зазіха.

      Ні, не визнає, що впала до дна,
      не знайомі щирість, суть каяття.
      Над усе боїться світла вона,
      не шукає із імли вороття.


      10.10.2022






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. Випуск
      ***
      Сьогодні ваш випуск! Що далі? Життя!
      Життя, де задачки складні з невідомими.
      Здолаєте труднощі, впевнений я,
      і знайдені рішення будуть чудовими.

      Сьогодні ваш випуск! І сумно мені,
      тепер на уроках своїх не побачу вас.
      Прощання настала пора. Се-ля-ві!
      Добра вам бажаю! Бажаю удачі, клас!

      Сьогодні ваш випуск! Сьогодні ваш вальс!
      Кружляє танок «раз-два-три» ваші голови.
      Шкільні дні згадаєте знаю не раз.
      Нехай будуть світлими всі ваші спогади.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. Війна
      ***
      Сонце ранкове лоскоче дахи.
      Чую я співи птахів десь над домом.
      Хочу біду позабути свідомо,
      але реальність вертає жахи.

      Миті світання - зникає пітьма
      і після сну мир народжує серце.
      Але реальність забруднена смертю,
      але навколо ще досить війна.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. непокірлива та й ще безтілесна
      ***
      Мозок вважає, що він головний - керує м’язами,
      йому підвладні усі дії мого тіла.
      Цілодобово слідкує за думками, за фразами.
      Лише душа робить щораз те, що хотіла.

      Хоча я сам призначив його у адміністрацію
      пильнувати за ладом із весни й до весни,
      не збагну як провести в душі інвентаризацію?
      Вона непокірлива та й ще безтілесна.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. я без тебе прожити не можу
      ***
      Ти шукаєш по радіо рок,
      я ж не проти послухати джаз.
      Так, смак різний, але знає Бог,
      що насправді поєднує нас.
      Хай думки, мила, наші не в тон,
      і у виборі книг ми не схожі…
      Моє серце з твоїм в унісон.
      Я без тебе прожити не можу!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. сто моїх днів
      ***
      Сто моїх днів найгірших,
      з вами я став сильніше.
      З вами я став мудріше,
      сто моїх днів найгірших.

      Вчили ви мати волю,
      сто днів страждань і болю.
      Сто моїх днів з бідою,
      в спогадах ви зі мною.

      Сто днів моїх найкращих,
      подарували ви - щастя.
      Вас не віддам ні за що,
      сто моїх днів найкращих.

      Сто моїх днів стиглих,
      ви, наче вдих і видих.
      Хай назавжди зі мною
      дні, де я став собою.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. Бути собою
      ***
      Бути собою дуже не просто.
      Не злякатися кутів гострих,
      пліток, чиїхось зауважень,
      не злякатися поганих вражень.

      Важко за себе відповідати,
      бути собою, а не когось завжди грати.
      Хай і подобається ця роль усім навколо,
      хай і приємно, але це чуже для тебе коло.

      Важче виконувати соло голосу-розуму
      а не бути бек-вокалом, на інших схожему.
      Бути собою і зовні, і в серці -
      це справді мистецтво!

      Цінуй своє життя, миті вчасно!
      Бути собою- це щастя!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. щастя
      ***
      Так довго клянчив я щастя у Бога,
      чекав, воно з’явиться із-за рогу,
      шукав далеко праворуч, ліворуч,
      а воно було завжди поруч.

      Воно усе життя було зі мною,
      дихало в потилицю за спиною,
      дарувало мені тепло, удачу…
      Був сліпий я - щастя не бачив.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. Вражений
      ***
      Сотні знав таємниць, але знову вражений.
      І хоча поруч разом із серпня до серпня,
      Ти спокуси повна, до нестями бажана,
      ну яка ж ти раптово нестримна, нестерпна.

      Я здаюся собі наче лицар в фортеці.
      Ти береш цю фортецю на раз, на закуску.
      Збожеволію я - ти розколюєш серце,
      вивертаючи душу, в’єш із мене мотузки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. в унісон
      ***
      У осені – вечір, один до зими,
      дощ вже домиває кавярні терасу.
      Під звуки прощального осені джазу
      останні краплини летять із пітьми.

      Це осені - вечір, її саксофон
      так палко співає, пригадує миті.
      Від спогадів вікна кавярні розмиті.
      Мій настрій і музика ця - в унісон.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. Втома
      ***
      …і з душею він не хоче розмовляти,
      і вона із ним всі зупиняє справи.
      Настрій – кинути усе, кудись тікати
      у поля, в густі, високі трави.
      Розбігаються думки його по далях,
      розмивається імлою млявий погляд.
      Сил нема, пливе у невідомі далі
      течією, де є власницею доля.
      Ні, не те, що вже нема мети і мрії,
      і не те, що у житті вже сенс не бачить.
      Певно втома від набридлої події,
      мабуть втома від докучної невдачі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. ще
      ***
      Ще на даху сузір’я Оріона,
      ще вулицями бродить нічка сонна,
      ще сонцем не прогрітий купол неба,
      ще я сьогодні, навіть, в місті не був,
      ще в ці нового дня години
      не знаю я усі його новини.
      Не сталося того, що день готує,
      що забере, а може подарує.
      Ще тиша, і немає зайвих фраз,
      нема ще помилок, нема образ.
      Не відбулося те. що ранить душу,
      і те, про що я каятися мушу.
      Ще не збулися сотні із бажань,
      на день цей ще багато сподівань.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. Небо дощове не личить погляду
      ***
      Небо дощове не личить погляду.
      Не до смаку чогось колір диму блідий.
      Мабуть рефлексом погані спогади
      викликає «сірий», наче колір біди.

      А може це лише наші причуди,
      прояв суму, болю десь у глибині душі?
      Відтінки сірі навколо нас , всюди.
      Цей колір спокою, він природний, живий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. Мить, якою живу
      ***

      Люблю кожну мить наяву,
      і ту, що була десь учора,
      і ту, що наблизиться скоро.
      Люблю мить, якою живу.

      Хай навіть прийшла для биття,
      хай буде до мене ворожа.
      Вона – є краплина життя,
      смак, тон почуттів моїх множить.

      Одну з нею мову знайду,
      я іншу не прошу у Бога.
      Коли потім далі піду,
      вона залишиться як спогад.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. фарбую буду
      ***
      Дні скорочуються надзвичайно,
      наближаються до листопаду.
      Нову буду фарбую Дайні
      в тон какао чи шоколаду.

      Знов дощі обіцяють прогнози.
      Як без них нам? Вони точно будуть!
      Там недовго і до морозів,
      накриваю шифером буду.

      Поруч крутиться дзиґою Дайна,
      або лапою чухає вухо.
      Що, собако, хатинка файна?
      Буде в буді тепло і сухо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Примхи
      ***
      Благаю про дощ я, про мить прохолоди
      в полоні у спеки жаданого літа.
      Чекаю на хмари, на грози, на зливи
      і ,навіть, на сніг і бурульки із льоду.

      Жадаю у зимку спекотного літа,
      а в спеку молю про погоду як в січні.
      Ці мари, принаймі, звучать алогічно,
      не можу я примхи свої поясніти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. Місто-сон
      ***
      Місто-сон, тут усе - як ніде більш нема.
      Схожий вечір на ранок, а ранок – пітьма.
      Не можливо збагнути рух вгору ріки,
      в цьому місті усе - шкереберть, навпаки.

      Сотні тисяч авто і немає доріг,
      із товстих білих хмар - чорно вугільний сніг.
      Сміх скрізь сльози, весілля у траурних плит-
      Світ навиворіт. Тут перевернутий світ.

      І здається мені , що цей сон наяву.
      Але віра жива – все ж не в ньому живу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. Прогулянка
      ***
      В мене тичеться морда нестерпна
      замість слів – час зі мною гуляти.
      П’ята ранку. Середина серпня.
      У цю мить дуже хочеться спати.

      Одягаюсь, виходжу з собакою.
      Дощ пройшов, скрізь лишивши калюжі.
      Дайні сумно – в траві нема запахів,
      а мені ці калюжі не дуже.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. ***
      Чекаю на квіти, а замість
      ростуть бур’яни.
      Мені сняться часом останнім
      зажурливі сни.

      Я радість терпляче шукаю
      у стихлій душі.
      Але не щастить, витягаю
      сумні знов вірші.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. Бровари. Фонтене-су-Буа
      ***
      Знов Париж на екрані ТіВі.
      Наше «так» - там звучить ніби «ві».
      «Сіль ву плє» - як із пісні слова.
      Як шансон - «Фонтене-су- Буа».

      Кажуть – це є життя - «се ля ві».
      Зміни є, є події нові,
      І адреси старі на нові
      раптом змінюємо ми, се ля ві.

      Бровари, Фонтене-су-Буа -
      у життя увійшли ці слова.
      В серпні буде адреса нова -
      Бровари, Фонтене- су- Буа.

      А чому би і ні - «Пурква па»?
      Зміна місця життя, так бува.
      Завітайте до нас на жнива -
      Бровари, Фонтене-су-Буа!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. Ура, літо!
      ***
      Ура!
      Дочекались жаданого літа!
      Нарешті - пора
      нескінченного світла!
      Футболок пора,
      сланців і босоніжок,
      засмажених тіл –
      спин згорівших і ніжок.
      Купальний сезон -
      насолоди, удачі!
      Сезон огірків,
      помідорів на дачі!
      Сезон світлих мрій,
      мандрів, зустрічей, дива,
      сезон шаурми,
      шашликів, риби, пива...
      Ура! Дочекались
      жаданого літа!
      До річки і моря
      дорога відкрита.
      Відкриті всі тури,
      всі зони у світі.
      Відкриті кордони
      і душі відкриті.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. За день до відпустки
      ***
      Коли час, мов гума (за день до відпустки),
      коли мить - завдовжки години,
      дарма я питався тримати у руслі
      думки, ті тікали за стіни.
      Тікали у далі казкові - на острів
      у хвилях блакитного моря,
      злітали у небо, пірнали у простір
      мандрівок, фантазій, історій…
      За день до відпустки, коли знов чекали
      буденні, важкі запитання,
      думки невідмінно ховались, тікали,
      туди, де птахі на світанні,
      де лагідне сонце знов пестить обличчя,
      де кава, де радіо з джазом,
      де є насолода, спокуса і щастя -
      усе несподівано разом…
      Стомились думки, що жадали свободи,
      уперше були неслухняні.
      Якою важкою здається робота
      в робочі хвилини останні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. Співчуття
      ***
      Що сьогодні за день? – думав пес одинак
      у метро, в прохолоду ранкову.
      А, цікаво, чи є назви днів у собак?
      Як неділя - собачою мовою?

      Ноги щільним потоком тягнулись повз пса -
      туфлі, сланці, кросівки, сандалі.
      цей потік знов кудись поспішав,
      на струмки поділяючись далі.

      Морда пса поміж лап не проснулася ще,
      але шлунок у співах прокинувся,
      ніс хапав кожний запах, що річка несе,
      паща з голоду повнилась слиною.

      Ось над псом дуже низько схилились банти,
      а над ними слова гнівним окликом:
      «Обережно, ще вкусить, ну-мо, відійди!», -
      І банти відсахнулися поспіхом.

      Ось в тремтячий руці миска свіжих кісток.
      «Ну пішли» - і долонь ніжним дотиком.
      За бабусею слідом побіг за ларьок
      пес покірно, виляючи хвостиком.

      Назва дня не впливає на щастя життя,
      Чи неділя сьогодні, чи інший із днів.
      Пси поваги чекають від нас, співчуття.
      Хай не буде у них днів поганих, сумних.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. Дарниця наступна
      ***
      На світанні сьогодення
      просурмить мені про справи.
      Я чекаю на натхнення
      після двох горняток кави.
      На збирання та сніданок
      я хвилин п'ятнадцять маю,
      через те, що в сьомій ранку
      мушу бути на вокзалі.

      Перша пара – інтеграли,
      але сон керує мною,
      мозок спить, йому замало
      для бадьорості напою.
      «Може третю?» – думку чую
      я на другому пероні,
      але йти не ризикую –
      треба бути у вагоні.

      Тамбур повний, всі у масках,
      поїзд вирушив з вокзалу…
      Сниться літо, пляж- ця тряска
      навпаки заколисала.
      Море… вітер свіжий дує…
      хвилі пестять мої ступні…
      І скрізь сон я раптом чую
      голос: «…Дарниця наступна!»




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. є мета
      ***
      Є мета,
      є жадання жити,
      залишати у спогад – краще.
      є мета –
      не мовчати, вміти
      «ні» казати брехні і фальшу.

      Є мета
      відшукати віру –
      в себе, в тих, хто щомиті поряд.
      Є мета –
      стати справді щирим,
      не ховати ніколи погляд.

      Є мета
      і тому я мушу
      відсікати всю ахінею,
      і знаходити
      поруч душі,
      що звучать в унісон з моєю.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. швидкоплинне життя
      ***

      Не вистачає неба над головою, землі під ногами,
      спілкування з друзями, навіть із ворогами,
      жаданих подорожей, приємного вороття…
      Швидкоплинне життя.

      У колі метушні бракує неспішних бесід за кавою,
      бракує часу на нетривіальне, цікаве,
      на головне – на добро, щирість, усі почуття…
      Швидкоплинне життя.

      Не вистачає розуміння, паузи для осмислення дій,
      нам не дає повсякдення увесь вибір подій,
      утім гріхів, провин неосяжно для каяття…
      Швидкоплинне життя.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. руки
      ***
      У справи думки перетворюють руки…
      Їх жести не схожі, різняться їх рухи…
      Вони - наша сутність, подібно очам,
      їх змусити важко брехати весь час.
      І руки, як люди, - творіння любові,
      нажаль є і ті, що по лікоть у крові.
      є руки – в молитві долоні єднають,
      а є, які поки що це і не знають…
      Є руки майстрів – ліплять… пишуть картини…
      Є руки, що щирі на теплі обійми
      є руки - кати, вони вміють вбивати,
      а є руки, доля яких захищати…
      Є руки - творці добрих справ, майбуття,
      нажаль є і ті, що ламають життя.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. Настрій
      ***
      Наш настрій, насправді,
      це суміш дрібниць:
      смак йогурту наніч
      у тон полуниць,
      смачна рання кава,
      некисле вино,
      приємне, веселе,
      розумне кіно,
      цікава робота,
      підтримки слова,
      плітки, від яких
      так болить голова,
      листівки від брата,
      хвороба, біль, втрата,
      нахабство без міри,
      терпіння та віра.
      це промінь світання,
      обійми, кохання…
      На струм схожий настрій,
      ось був, і вже –ні.
      Станок підзарядний
      потрібний мені.
      Струм – усмішка друзів,
      приємність новин,
      щодня розуміння,
      що ти не один.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. Прощальний сніг
      ***
      Десь блукає весна, у сторонніх дворах.
      тонни снігу летять , ніби в небі діра.
      Чи за грудень зима віддає нам борги,
      або знову з весною проводить торги?

      Не здається зима, демонструє нам силу.
      Із діри неба сніг - паралельно, похило.
      А торкнеться землі, не лежить, зразу тане…
      Березневий цей сніг може стане останнім?





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. Трава смарагдова
      ***

      Ну, коли весна стане владою,
      а не тільки моїм кольоровим сном?
      Мрію я про траву смарагдову
      за вікном.

      Хай лишиться зима баладою,
      буде спогадом, хай, з білими снігами.
      Мрію я про траву смарагдову
      під ногами.

      Душу хай небо синє радує,
      хмари білі у далі біжать стадами
      Хай співає трава смарагдова
      під вітрами.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. Голос
      ***
      Так як він, мене не знає ніхто,
      він наче слідкує за мною інкогніто.
      Його очі є всюди - ліворуч, праворуч,
      далеко і одночасно поруч,

      ніби центр неосяжного кола.
      Лунає відлунням у душі його голос,
      чую я шепотіння, наче із глибини
      у час піднесення, миті сумні.

      Кличе до розуму, до терпіння,
      а може цей голос є, насправді, сумління?
      Буває, що сварить мене, частіше він вчить.
      Але, найгірше, коли він мовчить.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. Це не вірші
      ***
      …це не вірші,
      так - щось римоване,
      у колір миті розфарбоване
      повтори тем, набридлі гами,
      кривулі літер ланцюгами,
      душі докучливі питання,
      наївні мрії, сподівання,
      незрозуміла часом мова -
      від монологу до розмови.
      рядки тих слів, яким не спиться,
      нарешті, примхи та дурниці
      невідчепливої душі,
      це не вірші…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. Весна
      ***
      Ще у пам’яті лютий з Раммштайном,
      а вже хмари вальсують під Штрауса.
      На термометрі нуль, наче пауза,
      перед чимось новим, надзвичайним.
      Хай нове ще у стані замовлення
      на порозі весни, в точці відліку,
      б’ється серце, неначе у підлітка,
      а душа знову марами сповнена.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. Сімдесят вісім кроків
      ***

      Щодня, вже багато років
      сімдесят вісім кроків
      ведуть у нове світання,
      до відповіді, до запитання,

      до викликів буднів нових,
      до справ, до яких готовий,
      до лиха, щасливих днів,
      до друзів, до ворогів…

      Сімдесят вісім східців -
      до викрутнів, до провидців.
      До нових, складних уроків -
      сімдесят вісім кроків.

      Сімдесят вісім кроків
      від двері моєї до світу.
      Сімдесят вісім кроків -
      портал до зими із літа.

      Як сьогодення будні
      єднають минуле з майбутнім.
      Як з морем єднає пристань,
      зі світом єднає відстань.

      Коли день приносить втому,
      вертають мене додому,
      де усе рідне, навіть стіни,
      де живуть люди безцінні
      більш ніж тридцять років
      сімдесят вісім кроків.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. Пам’ять
      ***
      Відтінками миті усі відрізняються,
      свої кольори має день наш кожний.
      У спогадах дні поступово зливаються,
      як краплі, що разом стають морем Божим.
      У пам’яті лихо і щастя єднаються,
      події докупи складаються пазлами,
      і в нас залишаються, не забуваються,
      нехай і не схожі чуттями і настроєм…
      І з часом картина стає неповторною –
      це пам'ять минуле покращує стиха,
      пом’якшує мить, що лишалася чорною,
      зближає відтінки між щастям і лихом.








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. Сумніви
      ***
      Буває, поки віра відвернеться,
      пролізуть змії-сумніви у душу,
      перевертаючи нутро, усе порушать,
      облудою зруйнують спокій серця.

      Невпевненість прокотиться душею,
      не справляться з тремтінням навіть руки.
      І істина заміниться брехнею.
      Як істину знайти? У серці муки.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. Без неї брехати нескладно
      ***
      Без неї не треба любити
      та дарувати добро,
      без неї так легко жити -
      без гальм, наче біс у ребро,
      без неї нескладно брехати,
      робити безліч дурниць,
      без неї достатньо тримати
      в долонях покірних синиць.
      Не треба дивитись у небо,
      каятися за гріхи,
      без неї йому не треба
      свої повертати борги.
      Без пристрастей,
      без страждання–
      як море без берегів…
      без віри, без сподівання
      нема, навіть, ворогів.
      Хоча без душі спокійніше
      у багатьох речах -
      гримить, немов дзвони тиша,
      лякаючи по ночах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. коли поряд зими
      ***
      У сірий пливу вечір я.
      Позаду днів більш, ніж попереду.
      І тягне мій човен до берегу
      повільна життя течія.

      Сни-спогади поруч пливуть.
      У снах моїх– літо, коли поряд зими.
      Вода холоднішає щогодини,
      укутався берег в траву.

      Дощами розмитий пейзаж.
      У грудня, на жаль, фарб порожній кошик.
      І неба вуаль в колір сірих дошок
      мінор додає в антураж.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. Неевклідове життя
      ***
      В неевклідовій геометрії
      «паралельність» не відбувається.
      Паралельні - перетинаються
      в неевклідовій геометрії…

      Нас майбутнє не бавить тайною
      у житті, що по колу котиться.
      Тож новенького дуже хочеться,
      «неевклідового», надзвичайного!

      Вірю я постулату п’ятому,
      ні, не проти «Начал Евклідових»,
      але безліч питань без відповіді,
      так багато не розпочато ще.

      Хай існують закони, формули,
      але з ними хай будуть виключення,
      право помилки, вибір вільного,
      глузд здоровий і мрія - порівну.

      Хай життя нас дивує видами!
      Душу хай новий день збагачує!
      Хай хоч трошечки «Неевклідове»,
      і з поразками, і з удачами.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. ***
      Зима-холоднеча рисує картини сумні -
      знов сутінки довгі, навколо калюжі скляні.
      Душа, мені дуже самотньо, чому ти мовчиш?
      Лише скрип взуття видає мої кроки в цю тиш.
      Недобрий чийсь погляд чужий відчуває спина,
      в потилицю дихає холодом тиша німа.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. ***
      Бог нікому не обіцяв, що житиме в церкві.
      Він любить місця, де душі відверті,
      де душі у пошуках стежки до Бога,
      Він там, де потрібна його допомога.
      Він там, де свої визнають помилки,
      де душі не мають сувальдні замки,
      де люди продовжують дертися в гору,
      він з нами, коли нам потрібна опора.
      Але досить молити зайвого, є межа,
      Бог – не виконавець усіх бажань.
      Він радіє доброму дню, нашій удачі,
      йому так саме болить, коли плачемо.
      Якщо не сумісні з життям бійців рани,
      бере душі у вись розстріляних ветеранів…
      Але він не створював обряди-огорожі,
      він не причетний і до молитви порожньої,
      і до розписаних свят, до хреста золотого,
      і тут зовсім не про віру мова.
      Не Бог створював вигоду та перепони,
      не він є причетним до торгів за ікони.
      Оплата за гріхи – це велика спокуса,
      і зовсім не має відношення до Ісуса.
      Неможна викупити гріхи за гроші,
      це лягає на душу важкою ношею,
      і не має відношення до сумління,
      до каяття за гріхи, до спасіння.












      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Питання
      ***
      Коли розділимось до атомів,
      що буде з нами, любий брате мій?
      Чи має долю свою кожний?
      Як знати, брате, плани божі?
      Я чув, що душ життя триватиме
      у потойбіччі, віриш, брате мій,
      ти в це? І в те, що суд є вищий
      для душ, що тут ставали грішні,
      або лишилися чисті,
      якщо ти знаєш, поясни?
      Чи є врата у небокрай?
      Що в порівнянні з пеклом - Рай?
      А ще так хочеться мені
      узнати, що - удалині?
      Від метушні існує спокій
      в захмарній далечі високій?
      Якщо душа продовжить бути,
      в якому стані, формі, суті?
      Чи залишиться безтілесна,
      чи в тілі новому воскресне?
      Відчує біль старої втрати,
      за тілом буде сумувати?
      Згадає щось про це життя?
      Чи довга туга забуття?









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Після біди
      ***
      Це небо, наче траур у вікні.
      Не стало батька. Ніч украла день.
      Гітаро мила, ти пробач мені,
      але в цю мить не до пісень…
      Не до пісень.
      Немає болю меж, і водка не бере,
      і від думок мутніє голова.
      Прости, гітаро, я люблю тебе,
      але в горлянці шматтями слова…
      Як важко серцю від близьких утрат.
      На ньому, як рубці біди сліди.
      Гітаро мила, ти мені пробач,
      ми заспіваємо лише після біди…
      Після біди.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Закохане у небо вікно
      ***
      Будинок забув довгих років число,
      світанок новий не хвилює його.
      Скриплять його двері, розбухли мостини,
      здавен тече дах скрізь дірки та щілини.

      Нетоплена груба, а сонний димар
      чіпляє лише тілеса товстих хмар.
      А поруч чудовий розкинувся ліс -
      на соснах лежить уся зоряна вись.

      Дім спить, він не бачить навколо красу,
      і тільки вікно мерехтить за версту.
      Відкрита душа всьому світу навколо,
      вікно поглядає у небо ранкове.

      На краєчку ночі знов промені сонця
      торкаються лагідно цього віконця.
      Світанню відомо, що рідне воно,
      закохане щиро у небо вікно.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. У парку позують клени
      ***
      У парку позують клени,
      красені жовто-зелені,
      а іноді і червоні.
      Позують на телефони.
      Усі обирають фоном
      їх на світлини знайомим.
      Утворюють справжнє диво -
      фото коханих, родини.
      Ці велетні кольорові,
      яскраві, казково чудові!
      Їх листя - маленькі віконця
      виблискують наче сонця
      на фоні неба блакиті -
      мазки художньої миті.
      Бог майстер бабиним літом
      любов проголошує світу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. Молитва
      ***
      Господи!
      Відпусти гріхи.
      Був і скупим, і влізав в борги.
      Через гординю мав сто провин.
      Господи, не покинь.
      Господи!
      Борони від зла,
      гнів души спопели до тла.
      Віру у тебе, любов в душі,
      Господи, залиши.
      Господи!
      Від брехні боронь.
      Душу лукавству не дай в полон.
      Десь був нещирим, за фальш прости.
      Господи, захисти.
      Господи!
      Я не прошу, ні,
      щоб дарував шлях легкий мені.
      Допоможи розпізнати суть.
      Господи, поруч будь.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. Дивак, що складає вірші
      ***
      Що в ньому знайшла я - питала себе
      низенький, до того ж плішив…
      Я навіть не знаю - чи любить мене,
      дивак, що складає вірші?

      Не схожий на принца, що знала з книжок.
      Чому він припав до душі?
      А може все ж він, той якого дав Бог,
      дивак, що складає вірші?

      Спускались і в прірву за довгі роки
      і бачили щастя вершин…
      Знов варить їй каву, читає рядки
      дивак, що складає вірші.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. День уходить
      ***
      День уходить, птахів щебетання
      усе далі, відлуння тихіші.
      Він уходить назавжди, світання
      буду я зустрічати із іншим.

      День уходить , в душі одночасно
      тихий смуток, тривога, надія…
      День! Не хочу з тобою прощатись,
      ти створив незабутні події.

      Знов багаттям на заході небо,
      знов прощання моє серце ранить.
      День уходить назавжди, так треба,
      залишаючи спогад на пам'ять.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Босанова
      ***
      По парку йду, навколо осінь,
      у плеєрі співа Гайтана.
      Проста (нехай не бездоганна)
      в навушниках «Самотня, боса».

      У лавок листя прибирає
      двірник у ритмі босанова,
      під пісню хмари наді мною
      гуртуються у сірі зграї…

      І вулицю дзвінкоголосу
      захоплює ритмічна тема.
      Під ритм піднесена, натхнена
      душа моя – відкрита, боса.

      По парку йду, душа танцює,
      летить по небу невагома.
      Забув на мить про справи, втому,
      і негаразди не хвилюють.

      Стальний тон хмар, змінивши просинь,
      налаштував на босанова.
      Знайшли, здається, спільну мову
      душа, мелодія і осінь.

      .




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. Джаз у ночі
      ***
      Джаз для нього - любов, гроші теж не останнє.
      Ніч попереду знов і концерт до світання.
      Увімкнув мікрофон, регулюючи звук,
      ніжно взяв саксофон, в еску вставив муштук.
      Так багато згадалося раптом всього.
      Вибір був – у оркестр викликали його…
      Дорікали чимраз – бар не місце таланту...
      Усміхнувшись кивнув, давши старт музикантам.
      Для комфорту гостей і завсідників бару,
      задав ритм хай-хет, підхопила гітара,
      із затакту за нею вступив низько бас,
      мов бурхливими хвилями в ніч влився джаз.
      Усміхнувся джазмен, ставши до мікрофону,
      звично очі прикрив, волю дав саксофону.
      Той вступив, свою сповідь–розмову почав,
      його голос хрипкий навкруги зазвучав:
      про далекі роки, де були вільні мрії,
      де знайшов він кохання своє і надію...
      Стихла ніч перед щирим та пристрасним джазом,
      і розмови усі змовкли майже одразу…
      Нагадав джаз про те, що колись відбулось,
      запалив знову вогник у серці когось,
      хтось, змахнувши сльозу, пригадав ці роки…
      У полон захопив ніч усю джаз п’янкий.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. На відстані любові
      ***
      Жадав до тебе ближче стати,
      але зумів день роз’єднати.
      Буденна метушня - ріка,
      ми знов на відстані дзвінка.

      Від мене ти віддалена,
      між нами справи як стіна.
      Не доторкнусь до твоїх рук,
      ми знов на відстані розлук.

      Ти доля у житті моя,
      до тебе поспішаю я.
      Я щаслив мати ці казкові
      роки на відстані любові.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. Душа і Серце
      ***
      Душа молода, що не день – кроси,
      у тмуторокань готова рушати.
      А Серце в літах, і тому просить -
      в спокої жити, не поспішати.

      Чутлива душа, наче птах – вільна,
      у мріях живе, досі снам вірить.
      А Серце до справ до земних схильне,
      навколо усе досвідом мірить.

      Кому вірю я? Душі чи Серцю?
      До кого любов, почуття маю?
      Люблю я обох – Душу і Серце,
      і з-поміж них двох - не обираю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. Театр у житті
      ***
      Театр у житті, комусь навколо
      ролей не вистачає та удач.
      Чомусь один на сцені в світлі кола,
      імпровізує і захоплюється соло,
      а іншій, як миршавий той глядач?

      Комєдїї та драми, дні, як п’єси.
      Зіває хтось, чекаючи антракт,
      волочить далі у невірі хрест свій,
      для нього це юрба, а не оркестр,
      не відчуваючи ні музику, ні такт.

      На справжні ролі жадібне життя,
      чи зацікавиться воно тобою?
      Є перетворення в актори з глядача.
      Дій, глядачу, шукай передчуття,
      що роль наступна стане головною!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. Мої чорні
      ***
      Мої чорні, тому ставлю я королеву праворуч.
      Супротивник – особа відома, ця гра не проста.
      Доля - майстер, до того ж гра білими ще одна фора,
      але я маю шанс, хай один шанс із ста.

      Що для Долі ця гра? Може втіха амбіцій пихатих.
      Посміхаючись Доля штовхає вперед пішака.
      Я невправний гравець, але вчусь, треба грати
      до кінця, хай тремтить перед ходом рука.

      Мало досвіду в мене, проте невимірні бажання.
      І хоча я проґавив туру, та пізнав певний жах,
      білих два пішаки у трофеях не будуть останні,
      тисну на короля, оголошую шах.

      У двобою баланс. Після справжніх тривалих баталій
      Доля збавила штурм, мій король у тилу, в укритті.
      Перемир’я, крихке. Це змагання на витривалість,
      боротьба за удачу та волю в житті.



      ,




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. Лічу до ста
      ***
      У спорах завзятих нема рівноваги,
      в них розум мутніє, неначе від браги,
      на шмаття сорочку дере правота
      і гальма зіпсовані, лічу до ста.

      Навіщо, дарую емоціям простір,
      даю вкотре першість, навіщо, їм? Досить!
      Але із нутра витягаючи правду,
      емоції знову захоплюють владу.

      Ці спори нестерпні до сварки приречені,
      думки паралельні не мають перетину,
      але пре у бій бунтівна правота,
      і тягне у прірву. Знов лічу до ста.

      Вселяю собі - подих вільний, глибокий.
      стискаючи зуби, чекаю на спокій.
      Емоції вперто ведуть боротьбу,
      неначе молитву шепочу лічбу.










      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. ***
      Замість бійки я миру шукаю.
      Десь позаду запеклі бої.
      Обладунки сховавши свої,
      Я, нарешті, з душею ладнаю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. Мов у останню мить
      ***
      Він небо хапав очима
      до обрію,
      далі дальньої.
      Неначе птахів
      відсилав думки
      пірнати у дня блакить.
      Радіючи як дитина,
      жаданому
      сонцю ранньому,
      збирав пелюстки
      у віршів рядки.
      Жив мов у останню мить.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. Поясни мені, мамо.
      ***
      Дарували нам віру у могутнього Бога.
      Але душам нестиглим легше жити без нього.
      Як навчитись не красти, не жадати чужого,
      як ділитися щастям з кимось іншим без нього?
      Як знайти людям долю, та й дорогу до храму
      серед дикого поля? Поясни мені, мамо.
      Поясни мені, мамо, що усім дати треба?
      Як суцігу, нетяму закохати у небо?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. Всередині нього
      ***
      Всередині нього, сховавшись за ребра,
      живуть диваки два - сумний та веселий.
      Обидва господарі серця оселі,
      поради дають, або тиснуть на нерви.

      Один з них серйозний, філософ неначе,
      шукає складні та важливі питання.
      А інший, як хлопче, романтик юначе,
      що кожного дня проживає востаннє.

      Не знає з яким він встає, засинає,
      у ньому нерідко міняється вершник.
      І свариться іноді другий із першим
      за першість. Хто з них справжній він? Ні, не знає.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. Опустились на клавіши руки
      ***
      Опустились на клавіши руки.
      Розірвалась акордами вись.
      І бурхливими хвилями звуки
      по куточках душі розлились.

      Фуга Баха, токата органна
      огортають, беруть у полон.
      Голос труб неземний, бездоганний
      як уява, ілюзія, сон.

      Так багато умить: вітру подих,
      гул дощу, плескіт хвиль, скрип дверей.
      Шепіт трав у цей музиці. Позов
      для душі відчувається в неї.

      Від журби, від миттєвого болю
      б'ється серця стривожений птах.
      І молитви слова мимоволі
      каяттям на пекучих вустах.

      Пригадала важливе і справжнє.
      Її спогади ніби шосе...
      Звуки труб то лоскочать, то ранять,
      із душі вивертаючи все.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. Совість-шкапа
      ***
      Прикро, десь скакунів загубив,
      жвавих Мрію, Удачу я здуру.
      І Любов хтось з під носа повів,
      залишаючи Совість кауру.
      З нею важко! Напружені дні,
      бо у шкапи погані манери.
      Лізе мордою в душу мені
      і порадами тисне на нерви.
      За дрібниці на диби встає,
      розчавити, здається, готова...
      І пригнічений ночі та дні,
      відчуваю на грудях підкови.
      Совість моя! Минають роки.
      Не святий, знаю. Каятись мушу.
      А у тебе є інший такий,
      що розкриє, як я свою душу?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. Тане сніг
      ***
      Тане сніг навкруги, тане сніг,
      знову чую я подих доріг.
      Це життя свій прискорює біг,
      з ним і я поспішаю у далі.

      Як вино смак повітря п’янить.
      Розмальовує небо блакить.
      Надихає, захоплює мить…
      Забуваю, про вчинки невдалі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. ***
      Місто спить ще, а з неба за вікнами
      сніг пухнастий летить з вишини
      нескінченними білими крихтами,
      ніби хутром укутує сни.
      Вийду з дому. Повітря світанкове
      кружить голову. Кроки хрусткі…
      На свій світ, необмежний, безрамковий,
      Бог майстерно наносить мазки.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. Я хочу до Парижу!
      ***
      Знову і знову ці самі слова,
      Майже щодня - Бровари-Лісова,
      майже щодня - Лісова-Бровари.
      Я ці кілометри протер до діри.

      Дуже багато країн має світ
      Їдуть туристи на захід та схід
      Люди мандрують, сиджу вдома я
      Бачу у снах Єлисейські Поля

      А серце знов шепоче:
      «Я до Парижу хочу!
      Я хочу до Парижу!
      До Лувру хочу я!

      З’їдає мрія хижа,
      я хочу до Парижу!
      Я хочу до Парижу!
      Париж - любов моя!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. Мить за миттю
      ***
      За миттю мить вплітається в життя,
      даруючи думки та почуття.
      Багаж душі з весни і до весни –
      дорослий досвід та дитячі сни.

      Я мить за миттю учень у життя,
      З минулого курс мій до майбуття.
      Все вчусь, але не вистачає знань,
      щомиті сто думок та запитань.

      Усе збагнуть не встигну, знаю я.
      Життя – ріка, все швидше течія.
      Нажаль, її не можна зупинить…
      Хай спогадами стане кожна мить.

      27.01.2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. Ніч
      ***
      До світанку шукає спокій,
      тихо човгає ніч стара.
      Поводир її жовтоокий
      світить променем вглиб двора.

      Серед вулиць відлунням чути
      вітру стогін , журби фальцет.
      Неприкаяний, позабутий
      за несплячим вікном поет.

      На колінах лежить гітара,
      у руці - олівець, блокнот.
      Зірки скупчились, мов отара
      та очима блищать з висот.

      Курить бард, п'є холодну каву
      (від думок рамки стін тісні).
      Пише, рве, пише знов... Цікаво,
      хтось почує його пісні?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. Дощу чудовий блюз
      ***
      Дощу чудовий блюз
      у такт слова римує.
      Журба липневих муз
      душі вірші диктує.
      Фантазії струмок
      несе за обрій хвилі
      уяви та думок
      шалені, дивні, милі...
      Сумний у вікон лик
      у зливу апріорі.
      Дивлюсь на сліз потік
      під блюз у ре мінорі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. Без тебе
      ***

      Без тебе, кохана, мого життя кроки
      порожні, сумні. День, чи може сто років
      з тобою ми разом? Як вперше кохаю.
      Я тебе у серці щодня відчуваю.

      В моєї душі голос твій та твій погляд,
      хода твоя, усмішка сплетені в спогад
      приємний та світлий, як віяння вітру,
      як сна дивовижна, яскрава палітра...

      Ти поруч – на тебе дивлюсь, як востаннє.
      Я бранець. Живу у полоні кохання.
      Блідим, непомітним стає синє небо,
      і миті безмежні, кохана, без тебе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. Світання
      ***
      О Боже, твій світ чудовий!
      Безмежна його палітра.
      Бере у полон повітря
      квітуче, смачне, ранкове.
      Розвіявся сон у співах
      птахів за моїм віконцем.
      Обличчя лоскоче сонце,
      малює навколо диво.
      Вражає світання велич:
      у травах зірками – роси.
      У сонця всій охри – вдосталь,
      У неба блакиття - безліч.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Душа спустошена
      ***

      Душа спустошена, весь день сумна.
      У неї зараз сил та слів нема.
      Руйнує душу біль, псує життя.
      Здається тільки крок до забуття.

      Мла навкруги її не знає меж -
      єднання повенів з вогнем пожеж.
      Вмить безліч сумнівів – «так» або «ні».
      Душа розгублена. Одна на дні.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. Подай же знак мені
      ***
      Мені так сумно, друже милий,
      що рідко бачились, що не договорили.
      Була раптова мить остання.
      Чому це сталося? Пробач, дурні питання.
      Душа далеко? Чи навколо?
      Цього не знатиму, нажаль, я вже ніколи.
      Це так... Але жива надія.
      Подай же знак мені, і я все зрозумію.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. Душа
      ***
      Нехтуючи законом тяжіння,
      вагою, що тисне завжди на опору,
      на землю падала. Але знову й знову
      вперто жадала польоту вгору.
      Що це? Безглуздя?
      Ламати крила за мить у безодні блакитній на волі,
      законам перечити, перечити долі,
      щоб впасти у котре згори без сили.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. Хто перший
      ***
      Мозок знову нагадує мені,
      Хто насправді у нас головний.

      Щоб я не думав, що велич - душа,
      попереджає - не поспішай!

      Не обмежуй, каже, собі рухів,
      Головний тут я, а не дух твій.

      Хоча, я точно знаю, хто вершник,
      піднімаю руки. Ти перший!

      Здаюсь, пам´ятаю його урок,
      коли забороняв кожний крок.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. Створи невидимку
      ***

      Лежить на будинках навколо
      важке, дощове сіре небо.
      Душа вже втомилась від болю…
      Достатньо! Не треба, не треба!
      Владико, душі дай причастя!
      Створи із біди невидимку!
      Верни кольорову картинку!
      Сумую за фарбами щастя.
      О Боже, сьогодні бажаю
      не знати, де мешкає лихо.
      Хай буде невидимим, тихим
      десь там, у далекому краї.
      Біду - у persona non grata!
      Я скучив за днем позитиву,
      чекаю удачу, як диво.
      Невже я бажаю багато?






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. Захоплює небо блакиттю
      ***
      Захоплює небо блакиттю
      весь простір. Тінь хмар замальовує,
      їх світлом прозорим наповнює.
      Стою, зачарований миттю.

      Небесна безодня широка
      бере у полон, приворожує.
      Світ разом зі мною, о боже мій,
      захоплює даль синьоока!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. Скоро сонце зійде у небо
      ***
      Кожна помилка - спалах болю,
      крок невірний - і на частини,
      а з тобою і друг загине...
      навкруги групи - мінне поле,

      Може мить ця, хто зна, остання...
      скоро сонце зійде у небо...
      Йдеш ти першим, тому, що треба
      групу вивезти до світання...

      З ними правда та віра в Бога,
      у одну злиті різні долі.
      Сила духу та сила волі
      наближають до перемоги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. Мить
      ***
      Несе у даль крихкий мій човен
      бурхлива течія життя.
      Несе нехай... Живу наповну!
      Я не гальмую почуття!

      Біжать хвилини, поспішають...
      Зникає мить у небутті.
      Не зупиню, нажаль. Тож маю
      цю мить у серці зберегти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. Мій янгол
      ***

      Він читає думки, наче маг,
      наче книги сторінки. Від нього
      у душі не ховаю нічого.
      На долоні я весь, як юнак.

      З ним хвилююсь... Але тільки з ним
      не лякають усі примхи долі.
      Він натхнення моє, сила волі.
      Маю крила, коли поруч він.

      Дуже добре, що він в мене є,
      голос чую його у собі.
      Будь зі мною у щасті, журбі,
      Янгол мій та сумління моє.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. Бувай, ще один білий день
      ***
      Бувай, ще один білий день!
      Ти став однією з пісень.
      День сніжний, зимовий,
      тебе я чудовим згадаю.
      До ночі розвіявсь, як дим,
      ти спогадом станеш моїм.
      Я дякую, день,
      твій приємний мотив памятаю.

      Бувай, день, прощання сумне,
      тому, що ти - частка мене.
      Нажаль час минає,
      але я згадаю про «вчора».
      Не хочу я бути сумним.
      Бувай! Я вітаю новий.
      Заграли його скрипалі
      на зорі з ля мінора...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. Гідність
      ***
      Ми довго мовчали...
      Нас мали за бидло...
      Було в нас і те, що ховати набридло.
      Це Гідність!
      Це те, що єднає народ мій
      під прапор Країни, під гасла Свободи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. Дякую!
      ***
      За поле без краю,
      за долю, що маю,
      за дім та за родину,
      за любу дружину
      дякую, Боже, тобі
      щиро дякую!

      За музу та ліру,
      за друзів, за віру,
      за мари, за мрії,
      за світло надії
      дякую, Боже, тобі
      красно дякую!

      За день, що без лиха,
      за ніч мою тиху,
      за вечір, за ранки,
      за мить без останку
      дякую, Боже, тобі,
      безмежно дякую!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. Понеділок
      ***
      Чому вихідних днів так мало? -
      питає мозок у когось вперто.
      Годинник, що вдерся у сон до фіналу,
      цокає поруч нахабно, відверто.
      Погляд сонний уперся у стелю,
      ніби зараз її тримає…
      Понеділок прийшов в оселю,
      треба встати…, а сил немає.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. Ми в небі з тобою
      ***
      А хмари сьогодні так низько над нами
      пливуть. Снігом повні їх душі.
      Здається, ще трохи - і можна руками
      до них доторкнуться, стрибнувши.

      Край неба так низько спустився сьогодні.
      Ще мить, і укриє нас ніжно...
      Ти поряд зі мною, в блакитній безодні...
      Хвилина така дивовижна!

      Тут затишно, наче і міста немає.
      Навколо лише тільки небо,
      та очі твої... Я тебе обіймаю,
      і більшого щастя не треба.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. Шукай своє
      ***
      Чому ти опинився тут,
      де течія несе байдужих,
      де ти не бачиш рідні душі?
      У себе запитай: чому?

      Тут інші погляди та смак.
      Тут крок твiй кожний - зайвий, марний.
      Зніми рожеві окуляри,
      Потрапив сам у вир ти як?

      Важливо - хто з тобою нині,
      і хто ти сам собою є.
      Завжди шукай лише своє:
      дорогу, друзів, долю, мрію.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. Уява
      ***
      Він лежав, та дивився у стіну,
      коли раптом побачив скотину.
      Ця тварина, чи може здавалось
      з переляку, йому посміхалась.
      Світив місяць...
      Скотина горбата
      озирала очима палату.
      Це уява,
      але серед ночі
      Так недружньо блищали ці очі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -