Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксана Логоша (1976)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Мій прихистку...
    Мій прихистку, чи втратила тебе?
    Зосталася без крову і без крові.
  •   Лютий
    Зимовий день!
    Мій інієвий день!
  •   Вранішні ми...
    Лелійте квіти у собі.
    Лелійте пуп'янки і натяки,
  •   Розмова
    Ти говорила, ніби знімала шкіру-
    Так слово за словом по клаптику.
  •   Окраєць
    Відтято від зими окраєць грудня-
    Як обрій закровив!,Судомно стигла твань.
  •   Безсоння
    Далеко запівніч.Далеко до ранку-
    Забрав білий півник в кишеню-обманку
  •   *****
    Нема супротиву - покора і жалІ.
    Все вичахло у грудях - наче в кузні
  •   По той бік
    У осені вікна не зрячі.
    Дивиться в них схимниця-
  •   СНіг
    Сніг цей щезає - я забуваю, збуваю
    Пам'ять-пручається, хоче зробити ваву.
  •   ***
    Перед холодом цим-безпорадна-
    Я свої зачиняю крила.
  •   Кеди
    Застібнула на гудзик небо,
    Заховала від нього очі.
  •   Смутку мій...
    О! Смутку мій, ти знову при мені,
    В жовтневому дощі і падолисті.
  •   Цей день...
    Колись крізь верби не виднілась синь.
    Тепер вони стоять неначе в небі.
  •   Розкіш листування
    О! Я сумую без твоїх листів.
    Сумую, бо довірилась неспокою.
  •   Пастка
    На берег серпня уночі
    Виходять мовчазні риби.
  •   Трилер
    На берег серпня,уночі,
    Виходять мовчазні риби.
  •   Останній спалах
    Останній спалах дня
    Гойдається в заплавах.
  •   От і душа,здається,відцвіла...
    От і душа,здається, відцвіла.
    Прив*ялив вітер запашні покоси.
  •   Я Муза не Ваша...
    Я Муза не Ваша-не місце,не час...
    І,як би мені не кортіло,
  •   ***
    І коні шалені,і трави у пояс, і там,
    На відстані смутку,цвіркун зазіхнув на Шекспіра,
  •   Вікна
    Була щаслива.Та була ж щаслива.
    Так довго і так коротко...була...
  •   Короновірусне
    Світе мій байдужий,
    Чи ж я тобі рівня?
  •   Плач милосердя
    І мене розіпнуть
    До підніжжя,на щоглах надії,
  •   Метро
    Зелене світофорне око ночі-
    Наліво чи направо- куди хочте,
  •   Майже кримінальне
    Я не буду тебе поїти,
    Я не буду тебе труїти,
  •   Пташечка
    Пташечко моя,дрібко,
    Мила моя втіха.
  •   Коли...
    Що вітер шепоче мені у промерзлу шибу?-
    А що вона воже почути-не має ж душі.
  •   Лебідь
    Курли,курли ясному дню!
    Я повернулась,рідний краю,
  •   Щось,ніби весняне...
    Зими один лишився день-
    Такий задовгий-
  •   Березень
    Весна,коти,і котики вербові,
    І вітер. Вітер витер і тепер
  •   ***
    Там,помежи хмарин,
    Наче промінь надії-
  •   Художник
    В долині тиха рань туманна і легка,
    І річки рукава прошиті очеретом.
  •   Аритмія
    О панно сіросте! О сиросте,пробач!
    Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
  •   Холодні люди
    Зима би спитала де люди дівають тепло,
    Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
  •   Баба
    Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
    Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
  •   Січневе
    ХатИ сопуть теплом у димарі.
    До неба простягаються хиткими
  •   Новорічний післясмак
    Які веселі очі у вікОн,
    Які на них святкові візерунки.
  •   Море
    Штормило море.
    Навісні вітри
  •   Ніч
    Стояла ніч.
    І човен на воді
  •   Про Крим і Рим і мідні труби
    Хто тебе одурив той собі збудував міст-
    "Будеш ситий і сито твоє буде завжди з водою"
  •   Залишитися
    Осінь немов пуповина на горлі,на слові.
    Дихає грудень теплом.Сонним містом-волога.
  •   Після великих трагедій
    Занадто багато болю.
    Ріки заплачуть,підуть паводки
  •   ***
    Тепер вже час...Вростає у асфальт
    Зими коріння і скресає одяг,
  •   Настроєве
    Серед зими яскравий маляр
    Малює світ,який ніхто не бачить.
  •   Втеча
    І сніг,і сон.І сон,як сніг,
    Такий холодний,не минущий.
  •   Зимове
    Спадає ніч холодна ,ніби страх.
    Стискає морозно і гонить поміж стіни.
  •   Рано
    Листопадило...Листя падало
    Вже останнє.Ось розтане і нестане
  •   Спогади
    Та спогади,нажаль,вже не дотичні
    Моїх веселок і моїх дощів.
  •   Жовтень
    Замовк,укляк і більш не воскресав-
    Пощо йому сезонні хитросплети-
  •   Не буде порятунку
    Чи буде порятунок
    У цій пожежі жовтня?
  •   Дуби.
    Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
    Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
  •   Передзимів*я
    І помирали руки,
    І опадало листя.
  •   Хто ти?
    НІч.Ніч.Тиш.
    Служки зложили віяла.
  •   Я кохала тебе
    Я пішла собі геть.Потонула у дні,і замовкла.
    Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
  •   Круки
    Тепер кожен вечір над верби кружляють круки.
    Гурти їх численні закручують видимі кола
  •   До літа...
    А обрій який!-у стилі саке й Кармеліти.
    Вже осінь не плаче.В шипшини згорнулася кров.
  •   Дощ не знає жалю
    Дощитиме довго...то й хай-
    Дощ не знає жалю.
  •   Найзолотіша решта
    Сонце листя осіннього ніжно шепоче віршами
    І штурхають у плечі ніким не припнуті протяги.
  •   Даремні слова
    ...і знов мене словами катували-
    іх слухати мені було несила-
  •   Серпень
    Як мелодійно серпень накрапа,
    Як абрикосово! О!Як грушевоп*яно!
  •   Вже пізня осінь...
    Вже пізня осінь-галиччу
    І в не прозорій далечі
  •   Останні дні літа...
    А зорі у серпні високі,як ноти сопрано-
    І хто ж награє ту мелодію визрілих слив
  •   Останні дні літа...
    А зорі у серпні високі,як ноти сопрано-
    І хто ж награє ту мелодіювизрілих слив
  •   Із переказів...
    Це довго ще болітиме мені
    У спогадах, у снах і просто...просто,
  •   Зрозуміти
    Ти говорила, ніби знімала шкіру.
    Так слово за словом - по клаптику.
  •   Та, з рештою ...
    Та, зрештою, нічого і не сталося-
    Десь зойкнув лист обірваний грозою.
  •   Навіяне
    День- таємничо усміхнена Мона Ліза,
    Тінь відчахнулась -забилась під трухлі корчі,
  •   Сховаюся
    Я сірою вовчицею,заплутуючи слід,
    Сховаюся під теплими повіками
  •   Солона осінь
    Переболіло. Перетужила.
    Солона осінь тече по жилах.
  •   Про поганого танцюриста...
    Як далеко до ясних зір.
    Та й навіщо до них? Чи треба?
  •   Слухала б застороги...
    Грав на моїй печалі,
    Грав, як любов на тілі.
  •   Осінь
    Осінь-листом на долоню.
    Я кутаю плечі.
  •   А як прийдеш ...
    Я не буду тебе поїти,
    Я не буду тебе труїти,
  •   Побачення...
    Цвіркуни через сито просіюють рештки тепла.
    Залишіть в звіробоях для мене,бодай щось- для мене...
  •   Безсоння
    Хочу літати, Боже мій, хочу літати!
    Довго і високо, понад тонких верховіть.
  •   Байдужість або сучасний циклоп.
    Дощ-донизу згори
    Та не вийде борщу хоч вари не вари-
  •   Ворожіння
    Я на віршах твоїх не одну ніч потай ворожила-
    На двадцятій сторінці чотири останні рядки-
  •   Не поспішаємо...
    ...ми ,все ж, не поспішаємо туди,
    Де білий світ розплющив наші очі,
  •   Межі
    Як порожньо у надвечір"ї.
    Легкі одежі.
  •   Плачу тобою...
    Плачу тобою,
    Як плаче стигмами зрада.
  •   Весняне...
    Вже геть розвіяло жалі
    Весняне соло.
  •   ***
    Я б позбулась тебе,
    Як застуди,
  •   Вампірське
    Місяць з цікавістю зирить у сонне вікно,
    Ллє срібне сяйво між довгими пальцями фікуса.
  •   Закоханий або червоне та чорне
    Це так, ніби складати по клаптику зоряне сито,
    Чи із шовку палкого пелюстя червоних троянд
  •   Не приречена
    Відчепіться уже зі своїми дурними прогнозами.
    Я на дощ не приречена - сонце живе поміж хмар,
  •   А хочеш?
    А хочеш я зміряю вись в сантиметрах?
    А хочеш я північ поважу на грами
  •   Кача
    Відбилася кача від роду від зграї.
    Над плесом жовтневим кружляє, кружляє.

  • Огляди

    1. Мій прихистку...
      Мій прихистку, чи втратила тебе?
      Зосталася без крову і без крові.
      Снують сусіди все песиголові
      Із "Я-романтика", "Марія", "Тигролови",
      І звідкись ще, що й чорт не розбере.
      Мій прихистку, моя рілля свята!
      Прогнали з тебе діда Харитона.
      Культуру й мову вивезли вагони
      Із "красною звіздою".Тони...тони...
      Навік поглинула одвічна мерзлота.
      Все наяву...яка ж та явина!
      Нуртує в грудях слово і супротив-
      Знамена топчуть, затуляють рота
      Ті,хто були й залишаться голота,
      Чужа й не варта навіть і багна
      Землі моєї.Прихистку мого.
      І як звести затяту цю коросту?!
      Свої церкви, свої трибуни мостять,
      Своє Різдво, і межі свого Посту,
      Історію сумнівних перемог.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Лютий
      Зимовий день!
      Мій інієвий день!
      Яка прикраса для людського ока!
      Ба,цілу ніч викрешував олень
      З-під ратиці сніги в обидва боки.
      На кожну гілочку
      І голочку дзвінку
      Скрипаль підвісив на промінчик ноту-
      Я чула тиху гру березняку,
      Так схожу на снігів лискучу цноту.
      Ні лапок птиць,
      Ні хвостиків куниць -
      Лише тремтіння на морозних струнах.
      Ось упаду в замети горілиць...
      А олень ,десь під вечір, сурмить в сурми



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Вранішні ми...
      Лелійте квіти у собі.
      Лелійте пуп'янки і натяки,
      Дощі сизонні і вітри-всі їхні напрямки.

      Цінуйте вранішніх себе.
      Цінуйте спалахи і промені-
      Як надвечір'я надійде,
      А ви ще Є,хоч трохи стомлені.

      І хай темнішають світлА,
      І вітер все частіше в спокої,
      Якщо весна у вас жила-
      Не страшно і зими глибокої.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Розмова
      Ти говорила, ніби знімала шкіру-
      Так слово за словом по клаптику.
      Чому ж він дививсь на вершини Паміру,
      Чи ,навіть,у інші галактики?
      Ти забоялася правди й прозорості-
      Так захотілося вкритися скелями,
      Вперто достукатися свідомості
      Його легень,що стали пустелями.
      І коли на загаслім заключнім слові
      На гак начепила себе колишню
      Зрозуміла-твоєї не варте крОві
      Нічіє самозречення, окрім Всевишнього.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Окраєць
      Відтято від зими окраєць грудня-
      Як обрій закровив!,Судомно стигла твань.
      Завмерло все сторожко, страхопудно.
      У кого віруєш-Хреста,Аллаха,Будду?-
      Всім вистачить заклань.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Безсоння
      Далеко запівніч.Далеко до ранку-
      Забрав білий півник в кишеню-обманку
      Усі мої сни.

      Далеко, далеко...та близько до неба.
      Долоні б зігріти торкнувшись до тебе,
      Немов до весни.

      Торкнутись, пригрітисья і розімліти
      До краю й за краєм здуріти,згоріти-
      Заснути

      Тримаючи руку на пульсі...
      Сміється вустами спокуси
      Отрута.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. *****
      Нема супротиву - покора і жалІ.
      Все вичахло у грудях - наче в кузні
      Затихли молоти-і аж по крила грузнуть
      Строкаті мрії вигрітих джмелів.
      Загусла тиш в соняшниковий мед.
      Нема супротиву- жалі лиш і покора.
      Те,що душі лишилося навчора-
      Пробачити усім і наперед.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. По той бік
      У осені вікна не зрячі.
      Дивиться в них схимниця-
      Чай не солоджений, здоба гаряча,
      Калини червоні китиці.

      Смуток в очах у панни-
      Яблука ще не влежані.
      Яблукам- страшно, яблуням- рани.
      Вікна дощем мережені...

      Тисячі привидів,тисячі приводів
      Бути на тому боці.
      Крутиться сонце холодне в ободі,
      Блискає ворону в оці.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. СНіг
      Сніг цей щезає - я забуваю, збуваю
      Пам'ять-пручається, хоче зробити ваву.
      Повінь весняна все через край.Краєм,
      Ніби по лезу довгим,витким удавом.

      Я удавала, ніби цей сум - химера-
      Все через темряву і авітамінози.
      Лаялась гнівно, злісно ламала пера-
      Всі мої рими з'їли даремні сльози,

      Всі мої рани шиті товстою ниткою,
      Всі мої ранки гамірні і метушливі.
      Сніг цей люб'язно мене залишає в спокої -
      Ми вже чужі й одне одному не важливі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Перед холодом цим-безпорадна-
      Я свої зачиняю крила.
      Осінь вішає мокрі рядна,
      Набундючує хмари-брили,
      Котить, гонить мою надію
      (Не відчуєш життя без болю).
      Паперовим яскравим змієм
      Відборю у мотуззя волю.
      Хай метеликом, змієм-в небо!
      Я до нього, а там-що буде...
      Мені сонця без міри треба,
      Щоб мої не схололи груди.
      Безпорадна...та досить сили
      Перебути зимові ночі.
      Я свої зачиняю крила,
      Щоб весною розплющить очі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. Кеди
      Застібнула на гудзик небо,
      Заховала від нього очі.
      Не люблю я науки точні,
      Я люблю тихий дощ і кеди.

      Небо плаває у калюжі,
      І гойдає похмуру днину.
      Я люблю розглядать картини.
      Не люблю, коли світ паплюжать.

      Копійчину в злиденну заздрість
      Кине хтось, мов дитині цяцьку.
      Мої кеди й дощі зненацька
      Мають майже безцінну вартість.

      Вітер котить асфальтом тару.
      Горобцям у калюжах - море.
      Я у ваш не загляну морок -
      З мене досить того Тартару.

      Гудзик блимає теплим світлом.
      Пахне в Спасівку свіжим медом.
      Від дощу ледь вологі кеди
      Мене в осінь ведуть крізь літо.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Смутку мій...
      О! Смутку мій, ти знову при мені,
      В жовтневому дощі і падолисті.
      Ми будемо над спорожнілим містом
      Мовчати осінь визрілу і чисту,
      І пломеніть
      Допіру. Доки ще не загуло
      Зими багаття біле,зледеніле
      Ще трохи літа є в моєму тілі,
      Та вже вітри женуть похмурі тіні
      Дзвіницям на чоло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Цей день...
      Колись крізь верби не виднілась синь.
      Тепер вони стоять неначе в небі.
      І хай цей день, мов одинокий лебідь,
      І вже помалу снить
      Упів прочиненого на повіко око.
      І байдуже йому те Бабине тепло.
      Усе між цього віття відбуло (сь),
      Воно завмерло й змокло.
      І чутно зойки крапель дощаних,
      Що миють лист, який не має сили
      Згадати днину, коли був красивим,
      І мить,коли затих.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Розкіш листування
      О! Я сумую без твоїх листів.
      Сумую, бо довірилась неспокою.
      Очікування річкою глибокою
      Пливу поміж розведених мостів.

      Іти водою легше,ніж плисти-
      Супротив менший страху і невіри-
      Як я сумую глибоко, без міри,
      Як без повітря риб*ячі роти.

      Чи можу я дозволити, чи ні
      Таку незнану розкіш листування
      Без правил, без пробілів, кодування,
      Без остраху розгойданих човнів?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Пастка
      На берег серпня уночі
      Виходять мовчазні риби.
      Гострять мокрі мечі,
      Лаштують рипучу дибу.
      І тчуть з осоки різуче мотуззя,
      Човнам пробивають днища.
      З повалених верб збирають галуззя-
      Палять- вогонь вище, вище!!!

      І тремтить очерет.Жастко.
      Я піду - то моя пастка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Трилер
      На берег серпня,уночі,
      Виходять мовчазні риби.
      Гострять мокрі мечі,
      Лаштують рипучу дибу,
      І тчуть з осоки різуче мотуззя,
      Пробивають човнам днища,
      З повалених верб збирають галуззя,
      Палять- вогонь вище,вище!!!

      І тремтить очерет. Жаско.
      Я піду- то моя пастка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Останній спалах
      Останній спалах дня
      Гойдається в заплавах.
      І з вечором ріка поділиться теплом.
      Ми підем навмання.
      Загубимося в травах.
      Де плюскотить вода розгойдана веслом
      Ми ступим до човна
      Віддавшись волі хвилі.
      На плесі між латать замерегтить зоря.
      Для тебе я-одна.
      З тобою я щаслива.
      Нам разом зустрічать останній спалах дня.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. От і душа,здається,відцвіла...
      От і душа,здається, відцвіла.
      Прив*ялив вітер запашні покоси.
      І щось у ній по-іншому голосить.
      І не рятують ні дощі,ні роси.
      Але ж була? А чи ж була?

      Стомилася,напевно, і на мить
      Затихла. Дивиться , і слухає-чекає,
      Коли для неї знову хтось заграє
      Чи листопадом,хугою,розмаєм.
      І-заболить. Ох! заболить...








      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Я Муза не Ваша...
      Я Муза не Ваша-не місце,не час...
      І,як би мені не кортіло,
      Ні духом своїм, і ні тілом
      Мені не увласнити Вас.
      Супротиву Вашому вічному я
      Не можу знайти протидію.
      Якби ж я була,як повія.
      Аби ж я не мала ім*я.
      Аби щоб не мала дверей і ключів,
      І скрізь ні своя,ні чужа.
      Із Ваших нещасть випиваючи жах
      Я б Ваші гострила мечі.
      Спустошена вкрай,і наповнена вщерть-
      Причетна,приречена тінь.
      Та, десь,поміж генних сплетінь
      Я б Вашу чаїла смерть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      І коні шалені,і трави у пояс, і там,
      На відстані смутку,цвіркун зазіхнув на Шекспіра,
      Й холодна роса доторкнеться до теплої шкіри
      І стане гаряча... і з ранком відійде в туман.
      А коні пасуться. Толочать копитами тиш,
      І хоркають в ніздрі,і пахнуть тобі,і лоскочуть
      Їх чесані гриви.А ти чи вже спиш ,чи не спиш,
      Чи зорі то світять,чи коней замріяні очі.
      Цвіте конюшина. Помалу усе відцвіта.
      І тулиться небо біластими хмарами степу.
      Позаду-вчорашнє.Попереду-радість світань.
      А коні все йдуть і розносять минувшини трепет.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Вікна
      Була щаслива.Та була ж щаслива.
      Так довго і так коротко...була...
      У вікнах злива й поза ними злива
      Й розплескана жасминова імла
      Тремтіла й плакала. Так плакалось душі
      Минуще щастя. Проминуще й горе.
      І в тому всепрощенному дощі
      Тонули вікна і у вікнах - зорі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Короновірусне
      Світе мій байдужий,
      Чи ж я тобі рівня?
      Чи можу тобі бути дружкою?
      Чи царівною?
      Світе мій жорстокий-
      Сонце,вода і глина-
      Кров за кров? Око за око?
      Хрест на спину?
      Світе мій спотворений,
      Тобі припадаю в ноги.
      Якщо ти і знищуєш наші корені-
      Лиши хоч Бога.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Плач милосердя
      І мене розіпнуть
      До підніжжя,на щоглах надії,
      На пісок перетруть,
      А піском буде гратись прибій.
      І у п*яній і ситій юрбі
      Вже не чутно плачу Єремії.
      І мене спопелять
      Збайдужілими рисами сплячі,
      Батогами проклять
      І замуленням чистих криниць.
      Я - кришталик осліплих зіниць.
      Розтинають бо завжди незрячі.
      І мене проженуть
      Під люлюкання й брязкіт кайданок.
      Прожують,проковтнуть,
      Просмакують всі болі мої.
      Ви - кати,гонії,палії-
      Лише тіні шовкових фіранок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Метро
      Зелене світофорне око ночі-
      Наліво чи направо- куди хочте,
      Чи прямо йдіть,крізь стіни і вітрини.
      Відбитки,мов автографи-на скло.
      Гарячим диханням спустілого метро
      Вітає місто обриси людини.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Майже кримінальне
      Я не буду тебе поїти,
      Я не буду тебе труїти,
      Я не буду тебе тримати,
      Коли станеться відпускати.
      Проведу за дубову фіртку,
      Твої сльози полою витру.
      Свої сльози зберу в намітку,
      Повім висушу їх на вітрі.
      Я твою похрестаю спину.
      Повернусь у свою відвагу.
      А як прийдеш- тоді не стріну
      І не дам втамувати спрагу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Пташечка
      Пташечко моя,дрібко,
      Мила моя втіха.
      Не затонка гілка?
      Не затісна стріха?
      Серце твоє пташине.
      Сила твоя крилата.
      Що тобі ті вершини...
      Що тобі ті грати...
      Дрібко моя,мітко.
      Лету тобі й Лети.
      Згадуй мене зрідка,
      Клич мене,клич-"Де ти?!"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Коли...
      Що вітер шепоче мені у промерзлу шибу?-
      А що вона воже почути-не має ж душі.
      На ній мертві квіти, дерева,птахи і риби
      І мертві вірші.

      Коли ніч перейде у сонячну пісню а день
      Розчинить у каві вершки від Святої Корови
      Насипле той вітер мені до гарячих жмень
      Все наше мовчання і наші усі розмови.

      Коли ти перейдеш в підніжжя своїх страхів,
      А я на вершину своїх-ми будемо квити.
      Із наших очей до теплих,живих островів
      Ураз відлетять дерева,птахи і квіти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Лебідь
      Курли,курли ясному дню!
      Я повернулась,рідний краю,
      Ти ж мене знову зустрічаєш
      Плачем вогню.
      Горять вогні...Димлять дими-
      Чи рай мені,чи капище-
      Так і впаду униз грудьми
      І стану згарищем.
      Казав пророк...Пророк помер...
      А сонце тінь мою відкине
      І з плес моїх вороже злинуть
      Ключі химер.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Щось,ніби весняне...
      Зими один лишився день-
      Такий задовгий-
      То хай для нордових пісень
      І монологів.
      А десь під серцем у верби
      Гойднуться млостю
      Несмілі поштовхи води,
      Тугої брості.
      На овиді забовванять ті,
      Шо іздАлеку-
      Весни пано з усіх світів
      Зберуть по клаптику.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Березень
      Весна,коти,і котики вербові,
      І вітер. Вітер витер і тепер
      Немає сліду і ознак химер.
      Лише стрічки шовкові
      По них. Вінки з гіркого полину
      Й осиротілі шатра верболозу.
      Начасі їх на той бік перевозить-
      Ні,не Харон- його онук.
      Десь тут пташки діру проб*ють у тиші-
      Відлуння лясне,наче батоги.
      І стане березень із правої ноги
      І вірш напише.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Там,помежи хмарин,
      Наче промінь надії-
      Чистий аквамарин-
      Боже небо синіє.

      Поміж шалу юрби,
      Де втопитися більш вірогідно,
      Посміхнеться тобі
      Перехожий.Чужий,наче рідний.

      Поміж темних рядків,
      Де світлінь опановує розум,
      Досить яду віків-
      Лише б не перевищити дозу,

      Лише б хмари - у дощ,
      Лише б серце- у віру й свободу,
      Покаяння-для прощ,
      Чисту думку-для мудрості плоду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Художник
      В долині тиха рань туманна і легка,
      І річки рукава прошиті очеретом.
      Сидить Він на горі захоплений сюжетом,
      І погляд,мов магніт й окрилена рука
      Змальовує тонкі,ледь-ледь помітні,грані.
      А спалахи Зорі,як вістря від рапір.
      З пологих берегів до річки сходять лані,
      І так пасує їм,тендітним,велич гір.
      Між валунів сумних йде наричена вітру.
      Замріяна зі сну.Хода її легка.
      А Той,що на горі,розмішує палітру
      І погляд,мов магніт й окрилена рука.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Аритмія
      О панно сіросте! О сиросте,пробач!
      Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
      Безсніжжя.Над ялиновими храмами,
      І над ставків невсніженими ранами
      Не сніг шугає, а жахкий пергач.
      Де бездоріжжя? Де хаос вітрів
      Чи пташки одинокої привранішня молитва?
      Немає криги гострої, мов бритва.
      О панно! я твої втрачаю ритми-
      Від співу серця до мовчання слів.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    34. Холодні люди
      Зима би спитала де люди дівають тепло,
      Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
      І струшують мрії на біле,незаймане, тло,
      І ріжуть замети стежками слідів по живому,
      І ноги вмочають у кров і ,збиваючи з ніг,
      Розносять молекули миючи таненням місто.
      Зима би спитала навіщо ми нищемо сніг
      Ще й робимо те так натхненно і так урочисто.
      Та тиша триває і тільки в зіницях вітрин
      Снують у різнобіч життям заморочені люди.
      Під одягом теплим між ребер напхавши жарин,
      І дихають холодом теплому місту у груди.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Баба
      Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
      Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
      О доле! О доле!Зриває вікониці хуга
      І баба завмерла у хаті сумною стернею.

      Уже й не згадає якої весни їй чекати-
      Така довга стежка.А поряд одні явори
      Скриплять, мов завіси,схилившись на топтану хату.
      І сварять сучкАми:" Ти ж,бабо,гляди не помри..."

      А та усе водить по репанцях плутану думку.
      У грубці полінце-нап*ється з калиною чаю.
      Про неї говорять по різному-відьма,чаклунка.
      А баба,поближче до Паски,зібралась до Раю.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. Січневе
      ХатИ сопуть теплом у димарі.
      До неба простягаються хиткими
      До віку мріями. А там,десь у горІ,
      Так свято пахне молоком і тмином.
      І солодко січневим небесам,
      І солоно,і гірко,і прозоро
      Від видива,що гасне й воскреса
      У будь-яку людську життєву пору.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Новорічний післясмак
      Які веселі очі у вікОн,
      Які на них святкові візерунки.
      Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
      Ніч новорічна розливає трунки,
      П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
      Грайливі вина і грайливий спіч
      За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
      Дитя Святому витирає миро-
      Дурне дитя,та витирає щиро-
      Святий осліп.Йому не палять свіч.
      І бачуть вікна все вогні,вогні...
      І гірко плачуть в білу пелеринку.
      Посопує у ліжечку дитинка.
      Хось роздягає жінку,хтось ялинку-
      Ховає в скриньку іграшки скляні.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Море
      Штормило море.
      Навісні вітри
      вітрила рвали,рвали чайкам крила,
      Кололи скелі на самотні брили.
      І був у захваті від отакої гри
      Нащадок Тора.
      Штормило море.
      Мітини рубці-
      Хтось вже пропав,а інші у полоні.
      І лиш на дні дрібненькі камінці
      Сполохано ховались у долоні
      Нащадку Тора.
      Штормило море...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Ніч
      Стояла ніч.
      І човен на воді
      чекав тривожно на неспокій кроків.
      Від весел кола злякані й широкі
      Під місяцем то білі то бліді.

      Стояла ніч.
      І поквапом ріка
      перегортала сторінками хвилі.
      І човен плив кудись у ніч щасливу.
      Стояла ніч...якась не говірка.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Про Крим і Рим і мідні труби
      Хто тебе одурив той собі збудував міст-
      "Будеш ситий і сито твоє буде завжди з водою"
      Хтось шукає в цім сенс. Хтось знаходить таємний зміст.
      Хто ж тобі буде Юдою змішуючись із юрбою7
      Та юрба себе тішила шилом.І шили ті-
      ні шовками білЕними,ні волосінню прозорою-
      Десять смертних гріхів.І щоб ти,захлинувшись підозрою,
      Не до мене горнувсь- до своїх ненаїдних катів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Залишитися
      Осінь немов пуповина на горлі,на слові.
      Дихає грудень теплом.Сонним містом-волога.
      День розкидає туман-оголошує лови-
      Бійся ,причинна!Втікай,бо до першої крови
      Це полювання на білого єдинорога.

      Де ж йому сховок?! Немає ні сну,а ні волі-
      Білий на сірому-дикість яка і наруга.
      Сірість безмежна затягує -коло за колом-
      Ту пуповину осінню на горлі і слові.

      Ти не втекла.Ти йому залишилася другом.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Після великих трагедій
      Занадто багато болю.
      Ріки заплачуть,підуть паводки
      Будуть шукати волі-
      Знайдуть нові загадки.

      Битимуть хвилями довго-
      Злижуть усіх бізонів.
      Гострі,високі пороги,
      І абонент не в зоні.

      Після великих трагедій,
      Битого скла і вазонів
      Ходить лукавий геній
      І випасає схудлих бізонів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Тепер вже час...Вростає у асфальт
      Зими коріння і скресає одяг,
      Але не крига.Опівнічний потяг
      Свій тужний гук переведе на альт.

      Весняний час-година-до і-від-
      А ти все спиш і спить твоя тривога.
      Тобі укаже не твою дорогу
      Старий і чемний,напівсправжній гід,

      Але тримайся журавлиних смуг,
      Але тримайся виспіваних колій
      І зупиняй супроти його волі.
      Вже потяг мчить-чатуй його на слух.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Настроєве
      Серед зими яскравий маляр
      Малює світ,який ніхто не бачить.
      А я вдягнула чорні окуляри
      на удачу.

      Сумні вітрини гойдають перами,
      Мов голуби.Злітають в далечінь.
      А я іду і сиплю перлами
      своїх причин

      Повірить кольору,довірить музиці,
      І в цій зимі лишитись квітами.
      Яскравий маляр малює вулиці
      тендітними.

      Серед людей зима зустрілася
      З його малюнками і,вся засніжена,
      Торкалась душ і відігрілася,
      і стала ніжною.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Втеча
      І сніг,і сон.І сон,як сніг,
      Такий холодний,не минущий.
      І місяця яскравий ріг
      Не розколотить тої гущі.

      І тиш ,і ти.І тиш,як ти,
      Така густа і стоголоса.
      І виють збуджено хорти,
      І кліті рвуть,і волі просять.

      І тінь,як Інь.І тінь,як Янь...
      І постріл вгрузне в порожнечу.
      Без остраху і сподівань
      Хорти підбурюють на втечу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Зимове
      Спадає ніч холодна ,ніби страх.
      Стискає морозно і гонить поміж стіни.
      О! Коні ночі-на обротьках піна,
      І білий сніг ,і вітер ув очах.
      Шалені...вирвали припони із глибин
      Землі грудневої.Басують в дикім полі.
      А що тобі? Тобі ж немає волі,
      Лише очікування смерти хуртовин.

      Спадає ніч холодна,ніби страх.
      Пасуться коні зморені в снігах.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. Рано
      Листопадило...Листя падало
      Вже останнє.Ось розтане і нестане
      Його долі.Віти голі.Ніби й воля-
      Ниють рани-"Рано,рано..."

      Затуманило...За туманами
      Павутинно.Понад тином
      Сушить прядиво жовте прадиво-
      Молодиця-молодиться.

      Мерегтіть завіям віями
      Ще зарано -"Щезни-рано ще!
      Тягнуть ирії вдаль із вірою
      Долетіти щоб до літа"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Спогади
      Та спогади,нажаль,вже не дотичні
      Моїх веселок і моїх дощів.
      А я ж до тебе,ніби до пашІ
      Ішла крізь ніч і батоги плющів,
      І заздрощі ,і вбивства опівнічні.

      То що ж ти згадував приклавши до чола
      Уже безкровну гілку кипарису?-
      Не шкодував для страти масла й хмизу.
      Коли ж я впала попелом донизу
      Ти згадував якою я була.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Жовтень
      Замовк,укляк і більш не воскресав-
      Пощо йому сезонні хитросплети-
      Ба!Тут береза посеред планети
      І Землю гріє й світить Небесам.

      А він її благає-"Ну схолонь!
      Зійди з орбіти,сну дай і спокою.
      Хай це вмирання всититься моквою,
      Туманом всититься і сивиною скронь."

      Ні!Все горіла.Байдуже тепер,
      Що сірому довкруж немає міри,
      Бо грала в ній глибокозвучна ліра
      Аж доки жовтень в музиці помер.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Не буде порятунку
      Чи буде порятунок
      У цій пожежі жовтня?
      У цих димах синдромних?
      В хронічних пасмах снів?
      А осінь в*яже клунок,
      І наливає бодню.
      І страви ще скоромні
      На скатерках столів.
      Та причаїлось поле,
      І ліс принишк мовчанням,
      І свічкою хиткою
      Розгойдується день-
      Десь тут замкнеться коло-
      Не варті всі втручання,
      Бо білкою рудою
      Ця осінь промайне.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Дуби.
      Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
      Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
      Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
      А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.

      Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
      Не справляла із вами в шпаківнях гучних новосіль,
      Молодят не вінчала на щастя,на хліб і на сіль-
      Ви ж той Рай берегли ніби янголи,чи,може,джури


      Обійнявши гіллям увесь світ моїх таїн і снів,
      Оповивши гіллям усі гнізда,усі родовіди.
      Та ж ви знали,ще з пращурів,моїх і батька і діда,
      І кохання моє,що я стріла між вас навесні.

      Ох!Пробачите,знаю,своє не путяще дитя
      І надалі нестимите понад ставком свою варту.
      А я буду іти серед ночі на радісну ватру
      Де зустрінуть мене і де приймуть моє каяття.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Передзимів*я
      І помирали руки,
      І опадало листя.
      Які ж пекельні мУки
      Багряні ті намИста!

      І в*янули суцвіття,
      І закривались вени.
      О!Як у цьому світі
      Лишитися зеленим?!

      Лишитися хоч мохом.
      Не треба Раю-з краю.
      Та листя вже посохло,
      І руки помирають...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Хто ти?
      НІч.Ніч.Тиш.
      Служки зложили віяла.
      Хто ти?Чому не спиш і мерегтиш віями?
      Ніч снить сни.
      Ти їх гортаєш слайдами-
      Знов утечеш від них правдами і не правдами.
      Стогін.Совиний страх?Мудра сова-смілива.
      Ніч на Чумацький шлях зціджує рештки млива..
      Ніч.Ніч.Тиш.
      Темінь-у нори зміями.
      Хто ти? Чому не спиш і мерегтиш віями?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Я кохала тебе
      Я пішла собі геть.Потонула у дні,і замовкла.
      Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
      Ти повісив свій меч,що за міфами зветься Дамоклів,
      Ув одну із ночей.


      І туди я не йду...А ти вмієш кохати придні?
      Коли тіло землі не приховує ран і рубців?
      Ти підвісив свій меч ну прямісінько в серце мені
      Чи,скажи,не тому,що не втримав його у руці?

      Ти підвісив свій меч...А на стелі ідуть кораблі.
      Ти набив їхні трюми скарбами і м*ясом форелі.
      Я кохала тебе.Ти не вчився кохати при дні
      І розбився об скелі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Круки
      Тепер кожен вечір над верби кружляють круки.
      Гурти їх численні закручують видимі кола
      Під сивими пасмами хмар,що застуджено й кволо
      Дощем розсівають холодні осінні шовки.

      Тепер тих круків тільки й чутно- аж глухне стерня.
      Відлуння втікає...втікає й ховається в нори,
      І тільки калина вогнем усміхається вгору.
      Здається не бачить,не чує того вороння.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. До літа...
      А обрій який!-у стилі саке й Кармеліти.
      Вже осінь не плаче.В шипшини згорнулася кров.
      ПташИна ховає у пір*ї тепло і любов
      До літа...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Дощ не знає жалю
      Дощитиме довго...то й хай-
      Дощ не знає жалю.
      Кровитиме сумом розкраяне серце,мов пучка.
      Вона підведеться,відвернеться гордо і рвучко
      Ковтаючи сльози,і,з ними,гірке:"ВідболЮ,
      В снігах перебуду-напевно ж що буде зима?
      Тріскучі морози і тепла приручена ковдра,
      І пес,що із вдячністю тулить до ніг свою морду,
      І щастя,яке під снігами й дощами дріма?"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Найзолотіша решта
      Сонце листя осіннього ніжно шепоче віршами
      І штурхають у плечі ніким не припнуті протяги.
      Можно все перекроїти і перешити по іншому,
      Та залишиться сенс і одвічне значення одягу.

      День не пнеться утримати те,що йому не належить,
      І затьопає дощ по тім листі немов із решета.
      Якщо ти не боїшся собі заробити нежитю
      Насолоджуйся вечером-найзолотішою рештою
      осені пізньої.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Даремні слова
      ...і знов мене словами катували-
      іх слухати мені було несила-
      а Ви все говорили,говорили...
      а я-мовчала

      мовчала я тамуючи свій гнів-
      лишила біля себе свої рими-
      Ви ж танули важким,вологим димом
      даремних слів

      полегшено зітхала ночі сутінь
      коли за Вами зачинився вечір
      тоді плачі здригнули мої плечі-
      тепер-по суті



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Серпень
      Як мелодійно серпень накрапа,
      Як абрикосово! О!Як грушевоп*яно!
      Як Ваші пальці на фортепіано,
      Як Ваші па...

      Ви ніби Бог танцюєте,юначе.
      Ви граєте...Ви граєтесь,як Біс...
      І я до смерти Вас боюсь.Одначе-
      На біс!

      Тікаю в серпень від усіх сум*ять,
      Лиш тінь моя у літа на окрайці.
      О!Ваші пальці...Ваші теплі пальці
      Тремтять...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Вже пізня осінь...
      Вже пізня осінь-галиччу
      І в не прозорій далечі
      Видніються ледь заспані ліси.
      Комусь те є розрадою
      Минулий час пригадувать:
      Весни світанки в бісері роси,

      Кришталь води грайливої,
      І викупаних зливою
      Лелек,що вернуть,вернуть з чужини.
      Комусь те буде втіхою,
      Що над сирою стріхою
      Удосвіта зів*ють гніздо вони,

      Як поле стріне соняхом,
      Що бив до всіх ясним чолом-
      Позичив у веселки кольорів-
      Комусь було розрадою,
      Як зерна в пригірщ падали,
      Як жнивувати стало на порі.

      Хай галич-понад вербами,
      Хай ліс-гіллям,мов ребрами,
      Сумний танОк закінчать і тоді
      Комусь те стане втіхою,
      Що причаїться віхола,
      Знайде свій спокій в січня бороді.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Останні дні літа...
      А зорі у серпні високі,як ноти сопрано-
      І хто ж награє ту мелодію визрілих слив
      Без пострілів слів ітихішу за шелест фіранок?
      Хто сивим туманом між яблунями постелив?
      Знов ранки вологі...знов очі світанків вологі,
      І тихо до млості-ніхто тумани не згойдне,
      І падають сливи,і котяться серпню під ноги...
      І падають зорі у літо,що скоро мине...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. Останні дні літа...
      А зорі у серпні високі,як ноти сопрано-
      І хто ж награє ту мелодіювизрілих слив
      Без пострілів слів ітихішу за шелест фіранок?
      Хто сивим туманом між яблунями постелив?
      Знов ранки вологі...знов очі світанків вологі,
      І тихо до млості-ніхто тумани не згойдне,
      І падають сливи,і котяться серпню під ноги...
      І падають зорі у літо,що скоро мине...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Із переказів...
      Це довго ще болітиме мені
      У спогадах, у снах і просто...просто,
      Бо все ходжу я боса по стерні
      І плачуть стерні болісно і гостро.
      І їхня кров у мене на литках,
      Зтіка до кісточки й зникає під п*ятою-
      Так порожньо в зім*ятих колосках,
      Так холодно, мов лютою зимою.
      І їхні очі звернені у глиб,
      І кров, мов дощ, по віях в глиб зкрапає
      У вистужені вогнища колиб
      В яких неправда голод колисає.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    20. Зрозуміти
      Ти говорила, ніби знімала шкіру.
      Так слово за словом - по клаптику.
      Чому ж він дививсь на вершини Паміру,
      Чи ,навіть, у інші галактики.

      Ти забоялась своєї прозорості-
      Так захотілось накритися скелями-
      Вперто достукатися свідомості
      Його легень, що стали пустелями.

      І коли на загаслім, заключнім слові
      На гачок начепила себе колишню
      Зрозуміла-твоєї не варте крові
      Нічіє самозречення, окрім Всевишнього.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Та, з рештою ...
      Та, зрештою, нічого і не сталося-
      Десь зойкнув лист обірваний грозою.
      Ну як тобі, моє чекання, спалося
      Під чистою, солоною сльозою,

      Під віями, мов білки, полохливими,
      У кутиках напруженої посмішки?-
      Для того, щоб зостатися щасливою
      Я відділила всі можливі домішки:

      Від потерті я на долоні дмухала,
      Квасолю- вліво, а горох- управо.
      Я цю грозу душею переслухала
      І з вдячністю вигукую їй-"Браво!"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Навіяне
      День- таємничо усміхнена Мона Ліза,
      Тінь відчахнулась -забилась під трухлі корчі,
      Лист помирає, як мідні останні гільзи,
      Ліс в далені-почорнілий- дрімає сторчма,
      Слід уже вистиг і псам його не злизати,
      Осінь втікає- хаміль, тільки стежка ляже.

      Серце - спокійне, його не дістать гарматам,
      Совість спокійна, тому- бережися враже...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Сховаюся
      Я сірою вовчицею,заплутуючи слід,
      Сховаюся під теплими повіками
      Твоїх очей. І хай цей клятий світ
      Стріляє нас прокльонами прогірклими,
      Цькує на гук, веде на прапорці,
      У кусень м*яса запихає голку,
      І зашморгом зминає волю й холку,
      І нижче тулуба-по лапах- б*є у ціль.

      Та тут, на обрії твоїх пухнастих вій,
      Для мене знову сходить Рай у повні.
      Тож хай тремтять їх жадібні долоні
      Для нас у гвер вганяючи набій.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Солона осінь
      Переболіло. Перетужила.
      Солона осінь тече по жилах.
      Пішла марою, дощем укрита.
      Солона осінь тече із ритвин.
      Тече і стигне-береться струпом.
      О пізня ноче! О темінь глупа!
      Я вже не плачу-немає солі-
      Піду позичу в чужої долі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    25. Про поганого танцюриста...
      Як далеко до ясних зір.
      Та й навіщо до них? Чи треба?
      Я би вгрузла у душі гір,
      Та мені заважають ребра.

      І щоночі, як долі знак
      Не прозора ота прозорість.
      Я би теж маскувалась так,
      Та мені заважає совість.

      Так спокійно у тій юрбі-
      Очі сплять, лиш сіпнуться вії.
      Я би просто жила собі,
      Та мені заважають мрії



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. Слухала б застороги...
      Грав на моїй печалі,
      Грав, як любов на тілі.
      Знав ти, що буде далі,
      Знав, що впаду зомліла.

      Руки зв*язав у струни,
      Пристрастю спутав ноги.
      Я загубила руни...
      Слухала б застороги,

      Що шепотіли стіни,
      Що прорепіли двері-
      Вимила б із каміна
      Звані твої вечері,

      Дотики всі і вИна,
      Що задурили в згубу.
      Знаю сама, що винна-
      Завжди була і буду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Осінь
      Осінь-листом на долоню.
      Я кутаю плечі.
      А гнізда лелечі
      Виснуть на очі з просоння,
      Мов брови старих, мовчазних дідуганів.
      Я кутаю плечі шовками туманів.

      Осінь-листом...як банально.
      Я кутаю плечі,
      Лелечі,
      Чи може лелечі плачі
      У айстри гарячі і зрячі,
      Чи просто виткі паничі.

      Осінь...ця осінь-буквально
      Сонно.
      Мінорно.
      Болюче.
      Безжально.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. А як прийдеш ...
      Я не буду тебе поїти,
      Я не буду тебе труїти,
      Я не буду тебе тримати,
      Коли станеться відпускати.

      Проведу за дубову фіртку,
      Твої сльози полою витру,
      Свої сльози зберу в намітку
      Потім висушу їх на вітрі.

      Я твою похрестаю спину.
      Повернусь у свою відвагу.
      А як прийдеш назад -не стріну
      І не дам втамувати спрагу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Побачення...
      Цвіркуни через сито просіюють рештки тепла.
      Залишіть в звіробоях для мене,бодай щось- для мене...
      Ну хоч згадку про літо, яке до пори ще зелене,
      Або крихітну латку- на серце - блаватного тла.

      Ви для мене тепер, як боги, що всесильні, всеможні,
      Бо оглухну без вас аж на десять нудних місяців
      І на стільки ж осліпну без жовтих кульбабних сонців,
      Без життєво важливих і без неодмінно тотожних.

      Я- приречена...йду на останнє побачення з літом.
      Я сьогодні -метелик - пробач легковажність мою.
      Я себе подарую з гарячого листя вогню
      І тим самим сплативши за три літніх місяці мито.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Безсоння
      Хочу літати, Боже мій, хочу літати!
      Довго і високо, понад тонких верховіть.
      Посеред ночі, щоб тільки не спати. Не грати
      В піжмурки з Морфієм, що запечатує грати
      і не покірних в дрімотну заточує сіть.

      Дайте забутися! Дайте мені жмені зір,
      Щоб повпікалиь в долоні і зжилися з шкірою.
      Я божевільна? Якоюсь безсонною мірою
      Міряю це божевілля вервечкою білою
      Вранці з підхмарних струмками стікаючи гір.

      Гір тут немає, але є шаленство вітрів,
      Верби високі й берези, що вищі за ніч-
      Сердиться Морфій-роздмухав сатин в різнобіч,
      Хмари, мов чайки, поскорше відправив зо Січ.
      В клуню під ранок збирає пусті ятері...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Байдужість або сучасний циклоп.
      Дощ-донизу згори
      Та не вийде борщу хоч вари не вари-
      Квас бурячний закисся, як рими.

      Прозівав...ненароком
      Чорний крук трерє виклював око-
      Перепудивсь-зальопався гримом

      -"Доще стій! Не течи!
      Мов волоський горіх ти його розтовчи.
      Краплі ж точать каміння,а беньки?

      Я своїми двома
      Усе зайве, морочне уміло минав,
      А те- в лобі- трекляті обценьки."

      Бив себе божевільно,
      Бо панічно хотів залишитися вільним,
      Не залежним від горя чужого.

      Ковиряв, видирав,
      Як осліп, то недвижно колодою впав-
      Усі три повернулись до Бога.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Ворожіння
      Я на віршах твоїх не одну ніч потай ворожила-
      На двадцятій сторінці чотири останні рядки-
      Ти там просиш чієїсь, напевно ж чужої, руки
      І цілуєш зап*ясток де тонко окреслені жили.

      Ти вустами торкаєш ту кволу подобу бажань,
      Що боїться торкнутися сили твоєї і слабкості
      Хоч дружина тобі і з тобою законно у якості...
      Моє ж місце десь поміж твоїх потайних віршувань.

      Далебі! Що ж це я одурила себе, затуманила,
      Приписала собі, принарядила сукню чужу.
      А слова твоїх віршів, немов би небесною манною,
      Запорошують товсто окреслену чітко межу.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Не поспішаємо...
      ...ми ,все ж, не поспішаємо туди,
      Де білий світ розплющив наші очі,
      Де вранішньо зірками череди
      Бреде закоханий у те, що бачить хлопчик;

      Де дівчинка у цятках ластовинь
      Замріяна така, сором*язлива
      Вдивляючись у непроглядну синь
      Сприйма красу надхненно і плаксиво;

      Де дві долоні мами, як весь світ -
      Тебе пильнують і цілують рясно.
      Ти поміж них, як дивний маків цвіт
      Захищений теплом, политий вчасно,

      Але чому ж туди - нема часу?
      Сім*я, робота, настрій не гостинний.
      Прогавимо, як роки рознесуть
      Останні іскри вогнища родинного.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Межі
      Як порожньо у надвечір"ї.
      Легкі одежі.
      Малюнок зморшками надбрів"я
      Окреслить межі:
      Не буде глибше за-можливо-
      Якраз на лезо.
      Відчути б рух іще наживо
      І натверезо.
      Не буде важча, ніж по силі,
      Вага провини.
      Не буде волі у двокриллі
      На половину.
      Розкине ніч злодійські сіті-
      Подовжить тіні
      Тих, хто благаючи:"Спасіте..."-
      Жив на колінах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Плачу тобою...
      Плачу тобою,
      Як плаче стигмами зрада.
      Осінь рудою
      Фарбою стелить рядна.
      Клени криваво
      Долу стікають листом-
      Осені право.
      У далечінь намистом
      (Хай і крилато)
      Тягнуть ключі журливі.
      Осінь Пілатом
      Стратить мене у зливі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Весняне...
      Вже геть розвіяло жалі
      Весняне соло.
      І крутять, крутять журавлі
      Тривожне коло.

      Курли-курли- у вишині-
      Швидить дорога...
      Це дивне соло навесні
      Не для одного.

      Упнувся вітер під крило,
      Кохання - в серце.
      І все, що порізно було,
      злилось у скерцо.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Я б позбулась тебе,
      Як застуди,
      Чи вірусу в грудні
      Намішавши глінтвейну
      Із домішками панацеї.
      І компреси - на скроні,
      Капустяне листя -на груди,
      Навіть і -привселюдно-
      Спалила б тебе, як Помпеї.
      Відхрестилась тебе у кватирки
      Й прочинені двері,
      Щоб забрав усі пахощі-
      Нашого спільного - протяг.
      Віддала б хворим нирку -
      Від чого сама б і померла-
      І,на радощах,
      Стрибнула у замінований потяг.
      Я б тебе перемовила
      Ніби танцюючі рими.
      Заніміла б для того,
      Щоб ти не озвався ніколи,
      Не благав перемовини...
      Тільки стежками до Риму
      Не торкнутися Бога
      А отже не вийти із кола.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Вампірське
      Місяць з цікавістю зирить у сонне вікно,
      Ллє срібне сяйво між довгими пальцями фікуса.
      Я не куплюся на всі його хитрощі й фокуси,
      Навіть на жахи, що роблять страшнющим кіно.
      Я і сама, як вампір -тільки п*ю власну кров,
      Що завесніла й наситилась сонцем і римами-
      Не підглядайте, бо я тут за щільною ширмою
      Через"систему" із себе виводжу любов.
      Потім, немов від кохання,-знесилення й сон
      Гарний, глибокий, такий, що "хай винесуть з ліжком".
      Місяць перевертнем шкіриться в очі вікОн
      Й стеле моїм сновидінням химерну доріжку.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Закоханий або червоне та чорне
      Це так, ніби складати по клаптику зоряне сито,
      Чи із шовку палкого пелюстя червоних троянд
      І вколовшись у пучку, немов від жіночих принад,
      Відсмикнути долоні й від сорому побагровіти.

      Це так схоже на бій де твій ворог не хоче реваншу,
      Бо поразка така, наче мед, невимовно солодка.
      Витирайся полою-нехай не вріче вирлоока
      Тебе заздрісна зрада до долі підлестившись траншем.

      Це так, ніби у полі - до біса чужому- стежки
      Ти б хотів протоптати та скрізь то жита то пшениці.
      І ти носиш в собі цю, набряклу в грудях, таємницю
      І загнуздуєш душу у чорні й червоні стьожки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    40. Не приречена
      Відчепіться уже зі своїми дурними прогнозами.
      Я на дощ не приречена - сонце живе поміж хмар,
      Я пухнасте весніння між, трохи ще сонними, лозами,
      Чи ягниця біласта в снуючому морі отар.
      Я жива і бриклива і руно моє золотіє
      У верхів*ях дерев і спокусливих вигинах гір.
      Не лякайте негодою - сонце моє ще ясніє
      Із тополями гострими в небі попроткнутих дір.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    41. А хочеш?
      А хочеш я зміряю вись в сантиметрах?
      А хочеш я північ поважу на грами
      І все ж доведу, що жива, що не мертва?
      На знімку моєї кардіограми
      Глянь скільки поштовхів і перекочувань
      З шлуночка в шлуночок меду з отрутою.
      Я ніби море й не має вже значення
      Чи завтра буду тобою забута я...

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Кача
      Відбилася кача від роду від зграї.
      Над плесом жовтневим кружляє, кружляє.
      То сяде на воду -заб'ється у лози,
      То злине над верби задощені в сльози.
      І кличе і кряче і тужить і скніє,
      Бо плесо, закуте морозом, маліє.

      Відбилась від зграї мала, сіра кача.
      О жовтню! невже ти собі це пробачиш?

      Осінь 2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --