Хочу літати, Боже мій, хочу літати!
Довго і високо, понад тонких верховіть.
Посеред ночі, щоб тільки не спати. Не грати
В піжмурки з Морфієм, що запечатує грати
і не покірних в дрімотну заточує сіть.

Дайте забутися! Дайте мені жмені зір,
Щоб повпікалиь в долоні і зжилися з шкірою.
Я божевільна? Якоюсь безсонною мірою
Міряю це божевілля вервечкою білою
Вранці з підхмарних струмками стікаючи гір.

Гір тут немає, але є шаленство вітрів,
Верби високі й берези, що вищі за ніч-
Сердиться Морфій-роздмухав сатин в різнобіч,
Хмари, мов чайки, поскорше відправив зо Січ.
В клуню під ранок збирає пусті ятері...