Автори /
Оксана Логоша (1976)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мій прихистку...
•
Лютий
•
Вранішні ми...
•
Розмова
•
Окраєць
•
Безсоння
•
*****
•
По той бік
•
СНіг
•
***
•
Кеди
•
Смутку мій...
•
Цей день...
•
Розкіш листування
•
Пастка
•
Трилер
•
Останній спалах
•
От і душа,здається,відцвіла...
•
Я Муза не Ваша...
•
***
•
Вікна
•
Короновірусне
•
Плач милосердя
•
Метро
•
Майже кримінальне
•
Пташечка
•
Коли...
•
Лебідь
•
Щось,ніби весняне...
•
Березень
•
***
•
Художник
•
Аритмія
•
Холодні люди
•
Баба
•
Січневе
•
Новорічний післясмак
•
Море
•
Ніч
•
Про Крим і Рим і мідні труби
•
Залишитися
•
Після великих трагедій
•
***
•
Настроєве
•
Втеча
•
Зимове
•
Рано
•
Спогади
•
Жовтень
•
Не буде порятунку
•
Дуби.
•
Передзимів*я
•
Хто ти?
•
Я кохала тебе
•
Круки
•
До літа...
•
Дощ не знає жалю
•
Найзолотіша решта
•
Даремні слова
•
Серпень
•
Вже пізня осінь...
•
Останні дні літа...
•
Останні дні літа...
•
Із переказів...
•
Зрозуміти
•
Та, з рештою ...
•
Навіяне
•
Сховаюся
•
Солона осінь
•
Про поганого танцюриста...
•
Слухала б застороги...
•
Осінь
•
А як прийдеш ...
•
Побачення...
•
Безсоння
•
Байдужість або сучасний циклоп.
•
Ворожіння
•
Не поспішаємо...
•
Межі
•
Плачу тобою...
•
Весняне...
•
***
•
Вампірське
•
Закоханий або червоне та чорне
•
Не приречена
•
А хочеш?
•
Кача
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Мій прихистку, чи втратила тебе?
Зосталася без крову і без крові.
Зосталася без крову і без крові.
Зимовий день!
Мій інієвий день!
Мій інієвий день!
Лелійте квіти у собі.
Лелійте пуп'янки і натяки,
Лелійте пуп'янки і натяки,
Ти говорила, ніби знімала шкіру-
Так слово за словом по клаптику.
Так слово за словом по клаптику.
Відтято від зими окраєць грудня-
Як обрій закровив!,Судомно стигла твань.
Як обрій закровив!,Судомно стигла твань.
Далеко запівніч.Далеко до ранку-
Забрав білий півник в кишеню-обманку
Забрав білий півник в кишеню-обманку
Нема супротиву - покора і жалІ.
Все вичахло у грудях - наче в кузні
Все вичахло у грудях - наче в кузні
У осені вікна не зрячі.
Дивиться в них схимниця-
Дивиться в них схимниця-
Сніг цей щезає - я забуваю, збуваю
Пам'ять-пручається, хоче зробити ваву.
Пам'ять-пручається, хоче зробити ваву.
Перед холодом цим-безпорадна-
Я свої зачиняю крила.
Я свої зачиняю крила.
Застібнула на гудзик небо,
Заховала від нього очі.
Заховала від нього очі.
О! Смутку мій, ти знову при мені,
В жовтневому дощі і падолисті.
В жовтневому дощі і падолисті.
Колись крізь верби не виднілась синь.
Тепер вони стоять неначе в небі.
Тепер вони стоять неначе в небі.
О! Я сумую без твоїх листів.
Сумую, бо довірилась неспокою.
Сумую, бо довірилась неспокою.
На берег серпня уночі
Виходять мовчазні риби.
Виходять мовчазні риби.
На берег серпня,уночі,
Виходять мовчазні риби.
Виходять мовчазні риби.
Останній спалах дня
Гойдається в заплавах.
Гойдається в заплавах.
От і душа,здається, відцвіла.
Прив*ялив вітер запашні покоси.
Прив*ялив вітер запашні покоси.
Я Муза не Ваша-не місце,не час...
І,як би мені не кортіло,
І,як би мені не кортіло,
І коні шалені,і трави у пояс, і там,
На відстані смутку,цвіркун зазіхнув на Шекспіра,
На відстані смутку,цвіркун зазіхнув на Шекспіра,
Була щаслива.Та була ж щаслива.
Так довго і так коротко...була...
Так довго і так коротко...була...
Світе мій байдужий,
Чи ж я тобі рівня?
Чи ж я тобі рівня?
І мене розіпнуть
До підніжжя,на щоглах надії,
До підніжжя,на щоглах надії,
Зелене світофорне око ночі-
Наліво чи направо- куди хочте,
Наліво чи направо- куди хочте,
Я не буду тебе поїти,
Я не буду тебе труїти,
Я не буду тебе труїти,
Пташечко моя,дрібко,
Мила моя втіха.
Мила моя втіха.
Що вітер шепоче мені у промерзлу шибу?-
А що вона воже почути-не має ж душі.
А що вона воже почути-не має ж душі.
Курли,курли ясному дню!
Я повернулась,рідний краю,
Я повернулась,рідний краю,
Зими один лишився день-
Такий задовгий-
Такий задовгий-
Весна,коти,і котики вербові,
І вітер. Вітер витер і тепер
І вітер. Вітер витер і тепер
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Наче промінь надії-
В долині тиха рань туманна і легка,
І річки рукава прошиті очеретом.
І річки рукава прошиті очеретом.
О панно сіросте! О сиросте,пробач!
Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
Зима би спитала де люди дівають тепло,
Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
ХатИ сопуть теплом у димарі.
До неба простягаються хиткими
До неба простягаються хиткими
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Які на них святкові візерунки.
Штормило море.
Навісні вітри
Навісні вітри
Стояла ніч.
І човен на воді
І човен на воді
Хто тебе одурив той собі збудував міст-
"Будеш ситий і сито твоє буде завжди з водою"
"Будеш ситий і сито твоє буде завжди з водою"
Осінь немов пуповина на горлі,на слові.
Дихає грудень теплом.Сонним містом-волога.
Дихає грудень теплом.Сонним містом-волога.
Занадто багато болю.
Ріки заплачуть,підуть паводки
Ріки заплачуть,підуть паводки
Тепер вже час...Вростає у асфальт
Зими коріння і скресає одяг,
Зими коріння і скресає одяг,
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
Малює світ,який ніхто не бачить.
І сніг,і сон.І сон,як сніг,
Такий холодний,не минущий.
Такий холодний,не минущий.
Спадає ніч холодна ,ніби страх.
Стискає морозно і гонить поміж стіни.
Стискає морозно і гонить поміж стіни.
Листопадило...Листя падало
Вже останнє.Ось розтане і нестане
Вже останнє.Ось розтане і нестане
Та спогади,нажаль,вже не дотичні
Моїх веселок і моїх дощів.
Моїх веселок і моїх дощів.
Замовк,укляк і більш не воскресав-
Пощо йому сезонні хитросплети-
Пощо йому сезонні хитросплети-
Чи буде порятунок
У цій пожежі жовтня?
У цій пожежі жовтня?
Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
І помирали руки,
І опадало листя.
І опадало листя.
НІч.Ніч.Тиш.
Служки зложили віяла.
Служки зложили віяла.
Я пішла собі геть.Потонула у дні,і замовкла.
Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
Тепер кожен вечір над верби кружляють круки.
Гурти їх численні закручують видимі кола
Гурти їх численні закручують видимі кола
А обрій який!-у стилі саке й Кармеліти.
Вже осінь не плаче.В шипшини згорнулася кров.
Вже осінь не плаче.В шипшини згорнулася кров.
Дощитиме довго...то й хай-
Дощ не знає жалю.
Дощ не знає жалю.
Сонце листя осіннього ніжно шепоче віршами
І штурхають у плечі ніким не припнуті протяги.
І штурхають у плечі ніким не припнуті протяги.
...і знов мене словами катували-
іх слухати мені було несила-
іх слухати мені було несила-
Як мелодійно серпень накрапа,
Як абрикосово! О!Як грушевоп*яно!
Як абрикосово! О!Як грушевоп*яно!
Вже пізня осінь-галиччу
І в не прозорій далечі
І в не прозорій далечі
А зорі у серпні високі,як ноти сопрано-
І хто ж награє ту мелодію визрілих слив
І хто ж награє ту мелодію визрілих слив
А зорі у серпні високі,як ноти сопрано-
І хто ж награє ту мелодіювизрілих слив
І хто ж награє ту мелодіювизрілих слив
Це довго ще болітиме мені
У спогадах, у снах і просто...просто,
У спогадах, у снах і просто...просто,
Ти говорила, ніби знімала шкіру.
Так слово за словом - по клаптику.
Так слово за словом - по клаптику.
Та, зрештою, нічого і не сталося-
Десь зойкнув лист обірваний грозою.
Десь зойкнув лист обірваний грозою.
День- таємничо усміхнена Мона Ліза,
Тінь відчахнулась -забилась під трухлі корчі,
Тінь відчахнулась -забилась під трухлі корчі,
Я сірою вовчицею,заплутуючи слід,
Сховаюся під теплими повіками
Сховаюся під теплими повіками
Переболіло. Перетужила.
Солона осінь тече по жилах.
Солона осінь тече по жилах.
Як далеко до ясних зір.
Та й навіщо до них? Чи треба?
Та й навіщо до них? Чи треба?
Грав на моїй печалі,
Грав, як любов на тілі.
Грав, як любов на тілі.
Осінь-листом на долоню.
Я кутаю плечі.
Я кутаю плечі.
Я не буду тебе поїти,
Я не буду тебе труїти,
Я не буду тебе труїти,
Цвіркуни через сито просіюють рештки тепла.
Залишіть в звіробоях для мене,бодай щось- для мене...
Залишіть в звіробоях для мене,бодай щось- для мене...
Хочу літати, Боже мій, хочу літати!
Довго і високо, понад тонких верховіть.
Довго і високо, понад тонких верховіть.
Дощ-донизу згори
Та не вийде борщу хоч вари не вари-
Та не вийде борщу хоч вари не вари-
Я на віршах твоїх не одну ніч потай ворожила-
На двадцятій сторінці чотири останні рядки-
На двадцятій сторінці чотири останні рядки-
...ми ,все ж, не поспішаємо туди,
Де білий світ розплющив наші очі,
Де білий світ розплющив наші очі,
Як порожньо у надвечір"ї.
Легкі одежі.
Легкі одежі.
Плачу тобою,
Як плаче стигмами зрада.
Як плаче стигмами зрада.
Вже геть розвіяло жалі
Весняне соло.
Весняне соло.
Я б позбулась тебе,
Як застуди,
Як застуди,
Місяць з цікавістю зирить у сонне вікно,
Ллє срібне сяйво між довгими пальцями фікуса.
Ллє срібне сяйво між довгими пальцями фікуса.
Це так, ніби складати по клаптику зоряне сито,
Чи із шовку палкого пелюстя червоних троянд
Чи із шовку палкого пелюстя червоних троянд
Відчепіться уже зі своїми дурними прогнозами.
Я на дощ не приречена - сонце живе поміж хмар,
Я на дощ не приречена - сонце живе поміж хмар,
А хочеш я зміряю вись в сантиметрах?
А хочеш я північ поважу на грами
А хочеш я північ поважу на грами
Відбилася кача від роду від зграї.
Над плесом жовтневим кружляє, кружляє.
Над плесом жовтневим кружляє, кружляє.