Автори /
Галина Онацька (1966)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Рядки
•
Скоро я повернусь
•
Весняна ніч
•
Весну не можна не любити
•
Срібна королева
•
Рими
•
Рибалки. (Гумореска)
•
Осіння ніч
•
Намалюй мені зоряні весни
•
Сі-мінор
•
Осені
Яблуками пахнуть твої губи –
•
Вітрисько
•
Віра
•
Танець
•
Доля
•
Так хочеться
•
Осінні зорі кришталеві
•
Чи зігріє осінь
Чи зігріє осінь золотом багряним?
•
Запам'ятайте
•
Ми з тобою разом
Листя з клена, з липи листя – наче марево лампад!
•
Зірка
•
Зупинила б я мить
•
Обпалені війною
•
На краю біди
•
Докір
•
Уже калина надягла коралі
•
Ніч горобина
•
Листопа́д
•
Поза зоною
Знову чується: - Поза зоною…
•
Нічний дощ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вже на шпилях високих вітер стер
Сліди проміння злякані останні…
Сліди проміння злякані останні…
Захлинулась зоря - кров'ю серед дороги...
Впало сонце до ніг у палаючий вир,
Впало сонце до ніг у палаючий вир,
Небо зорі купає
Поміж верб у ставку,
Поміж верб у ставку,
Її не можна не любити,
Весну, що сипле пелюстки!
Весну, що сипле пелюстки!
Давно такої не було зими,
Щоб так настирно віяла-сніжила,
Щоб так настирно віяла-сніжила,
Я беру свої рими з роси і води,
Із іскринок в зимовій завії,
Із іскринок в зимовій завії,
До рибалки готувались куми вже давненько:
«Чікі-пікі» має бути! Майже все новеньке:
«Чікі-пікі» має бути! Майже все новеньке:
Заблудився ліхтар в передмісті.
Аж зігнувся бідак одиноко,
Аж зігнувся бідак одиноко,
Намалюй мені зоряні весни,
Де немає війни і біди,
Де немає війни і біди,
Прілі запахи зажурених дощів, –
Мокрий лист і шурхіт під ногами...
Мокрий лист і шурхіт під ногами...
Яблуками пахнуть твої губи –
Вітер-волоцюга взявся за тумани:
По шляхах розвіяв, по ярках розніс,
По шляхах розвіяв, по ярках розніс,
Ти знаєш, що таке бої, війна, окопи?
Чи був ти хоч колись у бліндажі,
Чи був ти хоч колись у бліндажі,
Зітхнула Осінь стиха крізь туман
І розплела вербі руденькі кіски…
І розплела вербі руденькі кіски…
Білим помахом крил, журавлиних надій,
Не повернеться знов серця вірного втіха.
Не повернеться знов серця вірного втіха.
Так хочеться, щоби настав кінець війні,
Щоб більш не гинули солдати й мирні люди!
Щоб більш не гинули солдати й мирні люди!
Звучить крізь ніч нечувана октава
Чи болю, чи нестерпного жалю -
Чи болю, чи нестерпного жалю -
Чи зігріє осінь золотом багряним?
Запам'ятайте мене коханою,
Запам'ятайте мене щасливою!
Запам'ятайте мене щасливою!
Листя з клена, з липи листя – наче марево лампад!
У мами від сліз часто очі бувають червоні,
Не раз уночі чув, як плакала гірко-прегірко.
Не раз уночі чув, як плакала гірко-прегірко.
Знов лелече гніздо опустіло, замерзло, застигло,
У далеку мандрівку провівши крилатих діток,
У далеку мандрівку провівши крилатих діток,
Боже, як гірко, Боже, як боляче,
Бачить солдата без рук чи без ніг.
Бачить солдата без рук чи без ніг.
В тернових хащах, на краю села,
Згубилась хатка грішна та убога,
Згубилась хатка грішна та убога,
Як пустка ранок упав з небес.
Кульга підранок – худющий пес.
Кульга підранок – худющий пес.
Хати чубами мріють* на осонні
Між кучерявих, коханих садів,
Між кучерявих, коханих садів,
Знову щось незбагненне, таке таємниче…
Сива далеч могутня нависає дощем
Сива далеч могутня нависає дощем
Знову чується: - Поза зоною…
Прокрався дощ нестримний опівночі
На потаємне з кимось рандеву,
На потаємне з кимось рандеву,