Завжди підступною Московія була,
Безсовісна, злодійська і пихата -
Спочатку нашу назву "Русь" собі взяла,
Тепер на землю стала зазіхати.

До хибних дій орда московська удалась,
Та знаємо, що далі приключиться:
Із Володимира в них смута почалось,
На Володимирі і закінчиться!

2014

Був хлопчиськом непримітним він у школі,
Що казали йому вчити, те і вчив -
На щось більше в нього бракувало волі,
Бо навчання він і так би закінчив.
Деякі предмети він подужав,
А "історію" подужати не зміг,
Та його це не напружувало дуже -
Він намітити майбутнє собі встиг.
Щоб його не ображали більше хлопці,
А дівчата помічати почали,
Прийшла в голову проста ідея Вовці:
Цю можливість в КаГеБе йому б дали.
Досягти мети своєї зміг по блату,
Та недовго він пробув у тім строю:
Щоб якусь серед колег повагу мати,
Треба ж мати іще й людяність свою.
Раптом виникла можливість краще жити,
Ухопився за можливість він таку,
В Петербурзі став Валодя вже служити -
Переносити валізи Собчаку.
Людська жадібність ніяких меж не має,
Тільки Єльцин ось про це, мабу́ть, не знав -
Він лояльного слугу в Москву пускає,
Тут уже себе Владімір показав!
За народний кошт став найбагатшим в світі,
Та набридло і багатство вже йому,
Щоб дешеву популярність заробити -
З Україною розв'язує війну.
Не соромлячись він Геббельса цитує
І плювати на всі правила хотів,
Аж ні трішечки й по нині не шкодує,
Що "історію" у школі не учив:
- Всю Історію переписати можна,
Я упевнено із цього і почав -
Так завжди у нас робила влада кожна,
І народ усьому вірив та мовчав!..

А відомо ж: хто Історії не знає
Ні в подробицях, ні, навіть, загало́м,
Той і власного майбутнього не має -
Для Історії він буде лиш "кайлом"!

2014

З депутатами спецпотяг
Зійшов з рейок вранці
І загинуло багато
Народних обранців.
Рятувальників з полудня
Прибуло чимало,
А населення місцеве
Всіх вже й поховало.
В них питають: - Що, нікого
В живих не застали?
- Ні, нікого. Всі загиблі.
Всіх і поховали.
Правда, деякі пручались:
"Ми живі ще, люди!"
Та ми знаєм: депутати
Брешуть скрізь і всюди.

2015

Президенту із прем'єром
Захотілось працювати.
А чому б гелікоптером
Трішки їм не політати?
Полетіли. Споглядають,
Які все ж вони щасливі:
"Невеличкі" землі мають
І "хатинки", серцю милі.
Тут з пташиного польоту
Стару школу помічають.
Президент явив турботу:
- Нехай стріху підлатають.
На контроль усе це взяти
Наказав прем'єру матом
І додав: - Треба вказати:
Під моїм це патронатом!
Полетіли далі. Бачать:
Нова стоїть буцегарня.
Президент: - Здається, наче
Не така вона вже й гарна.
Нині ж виділити грош,
Більш не буду говорити,
Щоб умови там хороші,
Як у здравниці створити!
Озирнувсь прем'єр навколо,
Президента став питати:
- А чому в тюрму, не в школу
Маєм гроші ті вкладати?
- Це майбутнього заради.
Ми нічого тут не втратим.
Коли нас попруть із влади,
Не до школи ми потрапим.

2013

- Привіт, друже! Куди йдеш?
- У лікарню мені треба.
- Хай Господь допомага!
А що трапилось у тебе?
- Влада каже, що у нас
Усе добре й бездоганно,
А я бачу: навпаки -
Дуже все у нас погано.
Ось і хочу з'ясувать,
Де тут криється причина:
Може в мене щось не те
Стало з власними очима?

2013

Нетверезий чоловік
До автобуса заходить,
Вільне місце поряд він
Із черницею знаходить.
Сів, газету дістає,
Щось там дивиться, читає,
Потім у черниці він,
Вибачаючись, питає:
- Хочу я про річ одну
Тебе, сестро, запитати:
Від чого́ артрит бува,
Чи не можеш ти сказати?
- Артрит, брате у Христі,
У тих грішників буває,
Хто з шляху свого зійшов,
Алкоголем зловживає,
Із повіями хто спить,
Та з нечистим хто злигався.
- Далі не розповідай,
Я і сам вже здогадався, -
їй говорить чоловік
і наступну всю дорогу
він пригнічено сидить
й сумно дивиться в підлогу.
Про свої різкі слова
Шкодувать черниця стала:
- А давно в тебе артрит? -
вона лагідно спитала.
- Та не в мене, Боже збав!
Ти таке наговорила...
Тут ось пишуть, що артрит
В патріарха, у Кирила.

2013

- В тебе митник чоловік? -
в жінки подруги питають, -
Люди кажуть, що у них
Всі багато зароблять?
- Заробляє мало він -
Правди ніде приховати.
Та зате приносить в дім
Кожен вечір він багато.

2013

Президент з прем'єр-міністром
Стали міркувати:
Де б іще хоч трішки грошей
Їм поназбирати.
Турбувати олігархів
(своїх друзів й рідних)
Їм не можна. Краще гроші
Знову взяти в бідних.
І хоча у бідних грошей
Зовсім малувато,
Зате бідних у країні
Дуже вже багато.

2013