Був хлопчиськом непримітним він у школі,
Що казали йому вчити, те і вчив -
На щось більше в нього бракувало волі,
Бо навчання він і так би закінчив.
Деякі предмети він подужав,
А "історію" подужати не зміг,
Та його це не напружувало дуже -
Він намітити майбутнє собі встиг.
Щоб його не ображали більше хлопці,
А дівчата помічати почали,
Прийшла в голову проста ідея Вовці:
Цю можливість в КаГеБе йому б дали.
Досягти мети своєї зміг по блату,
Та недовго він пробув у тім строю:
Щоб якусь серед колег повагу мати,
Треба ж мати іще й людяність свою.
Раптом виникла можливість краще жити,
Ухопився за можливість він таку,
В Петербурзі став Валодя вже служити -
Переносити валізи Собчаку.
Людська жадібність ніяких меж не має,
Тільки Єльцин ось про це, мабу́ть, не знав -
Він лояльного слугу в Москву пускає,
Тут уже себе Владімір показав!
За народний кошт став найбагатшим в світі,
Та набридло і багатство вже йому,
Щоб дешеву популярність заробити -
З Україною розв'язує війну.
Не соромлячись він Геббельса цитує
І плювати на всі правила хотів,
Аж ні трішечки й по нині не шкодує,
Що "історію" у школі не учив:
- Всю Історію переписати можна,
Я упевнено із цього і почав -
Так завжди у нас робила влада кожна,
І народ усьому вірив та мовчав!..

А відомо ж: хто Історії не знає
Ні в подробицях, ні, навіть, загало́м,
Той і власного майбутнього не має -
Для Історії він буде лиш "кайлом"!

2014