Автори /
Ігор Деркач (2018)
|
Рубрики
/ Сонетні варіації
Опис: Віночок сонетних творів до відповіної рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Майбутня журба
•
Ментальна війна
•
Далеке і близьке
•
Хліб і сіль
•
Вдень зі свічкою
•
Зелений шум
•
Дослідження
•
За пеленою часу
•
Слідами завірюхи
•
Лід і пломінь
•
Вичерпаний інцидент
•
Відкладене на потім
•
Лелече щастя
•
Контури земного житія
•
Царство земне
•
Ода собі
•
Гадання на гущі
•
Рефлексії на чаполоч
•
Незворотність
•
Медаль з усіх боків
•
Сонетний сюр-приз
•
Дощовий мотив
•
Пришестя Каїна
•
Сонетний тренаж
•
За коловоротом
•
Панні N...
•
Вчорашнє сьогодні
•
Рівнобедрений трикутник
•
Гадання по долоні
•
Романтичний проект
•
Лицарський мотив
•
Гаряча пара
•
Від краю до краю
•
Шукачі пригод
•
Ти і я
•
З височини
•
На грані
•
Відлуння
•
Назустріч весні
•
Пахне весною
•
Друзям-опонентам
•
Дальнє плавання
•
Не жалій
•
Серце не винне
•
Пізнє про раннє
•
Додому
•
На лінії братання
•
Курс на виживання
•
Дощовий сонет
•
Осінь здалеку
•
Утрачені перспективи
•
Аля фініш
•
Секрет на двох
•
Запитання PS
•
Пора до пари
•
На рубежі пережитого
•
Ребро Адама
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ще не зів’яли кетяги калини,
у золоті – берези, ясени...
у золоті – берези, ясени...
Поети – ної. Є ще роль така –
ковчеги перед бурею смолити
ковчеги перед бурею смолити
Далекі ночі і недавні дні
висвітлюють у пам'яті моменти,
висвітлюють у пам'яті моменти,
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
мене і досі манять міражі
На те і сіячі, щоб діячі
із гаслами гасили їхні ватри...
із гаслами гасили їхні ватри...
Шелестять березові гаї
і вербові котики буяють...
і вербові котики буяють...
ІНемає як пеняти на орду,
що в Україну простягає лапи,
що в Україну простягає лапи,
Літа минають, а роки летять,
і в’януть мрії, і надії тануть,
і в’януть мрії, і надії тануть,
Мені сьогодні і вітри попутні,
і голоси манять із висоти...
і голоси манять із висоти...
Не обіцяй нікому і ніколи
за обріями гори золоті.
за обріями гори золоті.
Іду з рибалки. Вудка на плечі,
а у руці – авоська з пічкурами,
а у руці – авоська з пічкурами,
У тумані минулого – зали,
і вокзали, і станцій вогні...
і вокзали, і станцій вогні...
Ми ідемо варягами у греки
і мріємо, що буде у кінці,
і мріємо, що буде у кінці,
Поки маю душі оберіг,
не лякають мене ні кацапи,
не лякають мене ні кацапи,
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
що є десь рай і пекло за морями,
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
і не рахую лайки за сонет,
Тривога охоплює душу –
у пеклі прокинувся Вій.
у пеклі прокинувся Вій.
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
і фурії із манією зграї –
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
дитячої мети на перепутті
Ілюзії лишаю за душею,
у серці перевіюю літа,
у серці перевіюю літа,
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
долаємо корупцію на разі,
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
Коли сльозава настає пора,
Ще є тюрма, сума і Колима
від океану і до піку гір.
від океану і до піку гір.
Буває і ніщо дає урок
як замінити ямбами хореї.
як замінити ямбами хореї.
Затуманила очі погода
і до осені літо іде.
і до осені літо іде.
Я пам’ятаю Ваші очі
і поцілунок у щоку.
і поцілунок у щоку.
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
у суєті не пропадають
Є коли і є чого радіти
і немає у надії меж,
і немає у надії меж,
Що не царі, то у твоїй короні.
За очі карі і за голубі
За очі карі і за голубі
Я опишу жагу надій,
оману у нірвані,
оману у нірвані,
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
а доля милує мене...
Надійне серце і плече –
не ти і я, а ми з тобою.
не ти і я, а ми з тобою.
Минає все у цьому світі
і пропадає у імлі
і пропадає у імлі
Ми заблукали із варяг у греки...
І на одному березі ріки
І на одному березі ріки
Я уявляв берізкою тебе.
А нині, на майбутнє не колишня,
А нині, на майбутнє не колишня,
Минають ночі. Дні за днями
летять у сиву далину,
летять у сиву далину,
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
така оказія у нас.
Гойдає вітер тучі, гай
і заколисує берези.
і заколисує берези.
Усе частіше сняться карі очі
та усмішка симпатії моїх
та усмішка симпатії моїх
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
Але нічого кращого немає
З одного боку, нібито – орли,
а з іншого , мов когути, обоє.
а з іншого , мов когути, обоє.
До гавані далеко кораблю.
Вітрило не біліє, а линяє,
Вітрило не біліє, а линяє,
Не зайве обійматися. Найшло –
реалізуй веління свого серця.
реалізуй веління свого серця.
Ще є у нас і милі, і єдині,
і так і має бути до кінця.
і так і має бути до кінця.
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
ще є надія маятись журою,
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
у моєму вирії-селі
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
Ця істина правдива:
Міняють люди землю і себе,
її оази і своє обличчя,
її оази і своє обличчя,
Іде і капле оп'янілий дощ,
такий не по-осінньому потрібний,
такий не по-осінньому потрібний,
У небі мріє перша павутина.
Луною лине гомін у поля.
Луною лине гомін у поля.
Не так лякає небо крутія
як, може, помогти йому бажає
як, може, помогти йому бажає
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
відчалює, тай осінь доганяє.
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
та я його нікому не розкажу,
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
і не літаєш феєю до мене,
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
весною, літом, осінню, зимою...
Щемлять серця і душі ще болять
за втраченими юними літами.
за втраченими юними літами.
Немає друга істинного, свого,
душа якого – на семи вітрах,
душа якого – на семи вітрах,