Автори /
Нічия Муза (1969)
|
Рубрики
/ Метаморфози
Опис: Вірші у співавторстві.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вітру в полі
•
Прощальний круїз
•
Прощальний круїз
•
Роздвоєння
•
Західняцька мотиваційна
•
Offline
•
Будь, що буде
•
Запізніле виправдання
•
Чесна афера
•
Самокритика
•
Вчорашнє завтра
•
На гребні видимого
•
Із видимого екрану
•
На фініші
•
У кінці тунелю
•
Напередодні
•
Долі навзаєм
•
Відмінки невгасимого
•
Відгомін Бучі
•
Не моєму соловейку
•
***
•
Близьке й далеке
•
Остання роль
•
На грані
•
Тіням Овідія
•
Що-небудь від себе
•
Рефлексії
•
Коронована осінь
•
Спроба відродження
•
Біла палітра
•
Вереснева сюїта
•
Вічному менестрелю
•
Серпневі вітражі
•
На крилах преображення
•
У павутинні плетива
•
Луна
•
Ніс по вітру
•
Шукачі пригод (Афродіта)
•
Випробування спокусою
•
Пересміх
•
Погода
•
Рокове вчора
•
Співучасниця
•
Мати Україна
•
Кульбаба
•
Фея та ельф
•
З весною наодинці
•
До брата
•
Із небес
•
Розчинені в часі
•
Есмеральда
•
Програна гра
•
Без варіантів
•
Весна
•
На всі боки
•
Не разом
•
Ассоль
•
Донья Тобоська
•
На часі
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я,
на кращі села, де ще є сім’я,
Фата-Моргана іншою буває –
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
Фата-Моргана іншою буває –
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
Життя дається нам у боротьбі.
Минає час, і ось – пора у вирій
Минає час, і ось – пора у вирій
– Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
Мало що побачиш у вікні,
та на те і водяться поети,
та на те і водяться поети,
Ой, згодна я... і це уже не жарти.
Коли вже є оказія така,
Коли вже є оказія така,
Я не ота і не моя вина,
що пошта переплутала адреси.
що пошта переплутала адреси.
А рейтинги малюють аферисти,
аби летіти в небо голубе,
аби летіти в небо голубе,
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
ворогу і другу у собі,
Жили ми у союзі як брати,
а от окремо... кожне пам’ятає,
а от окремо... кожне пам’ятає,
Напевне, що у тому зорельоті
багато нас і наміри свої,
багато нас і наміри свої,
Така пора, коли пора уже
судити ще учора несудиме,
судити ще учора несудиме,
Ой, не сип мені солі на рани.
Я то знаю, де кара небес,
Я то знаю, де кара небес,
Не чекай на мене вечорами.
Я прийду, приїду, прилечу
Я прийду, приїду, прилечу
Ми одцвіли у маєві черешень,
зів’ялими упали у траву,
зів’ялими упали у траву,
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
а у гаю зозуля закує
На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
я ще сумую за тобою,
Як уві сні... імла війни між нами...
як у печері...непроглядна даль
як у печері...непроглядна даль
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
що нас недоля не мине,
Я не зима, я Аеліта,
таємна Муза нічия,
таємна Муза нічия,
Були ми і щирі, й наївні
красуні – велика й мала:
красуні – велика й мала:
Була б і я надією твоєю,
якби не залишилась назавжди
якби не залишилась назавжди
Наїзнику Пегаса
немає часу
немає часу
О, мій Овідію в сутані,
не панікуй, не зарікайся...
не панікуй, не зарікайся...
А я мовчу,
не маю слова
не маю слова
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
Не буду ранити словами,
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
фея коронована щодня
О, любий Данте, необачний друже,
у цьому світі вже давно не рай.
у цьому світі вже давно не рай.
Рано ще журитися, козаче,
доля не минає восени,
доля не минає восени,
Як там у тебе?
у мене й досі
у мене й досі
А я не оглядаюся назад,
у часі чумакую помаленьку,
у часі чумакую помаленьку,
Блякне день і тінями на воду
падає, лягає на дахи...
падає, лягає на дахи...
Заспівай і пісня понесе
у краї далекі, заповідні
у краї далекі, заповідні
Вінками плесо заснує
як у садах Семіраміди
як у садах Семіраміди
Ще випромінює частоти
твоя душа моїй монаді
твоя душа моїй монаді
Я не сумую за стежиною
і за мелодією теж:
і за мелодією теж:
– Даремно в’яне наше літо...
уже й до осені пішло,
уже й до осені пішло,
Заросла тернами колія...
азимути долі невідомі...
азимути долі невідомі...
І я тієї ж... он-де і святі
і ті, бувало, глечики ліпили.
і ті, бувало, глечики ліпили.
По Україні ходять хмари,
буває блискає, гуде
буває блискає, гуде
Минають сірі дні і білі ночі
туманами окутують Неву,
туманами окутують Неву,
Я ще є. Опудало моє
загорає нині на городі
загорає нині на городі
Чекаю визволителів своїх,
коли на схід, на північ і на південь
коли на схід, на північ і на південь
Закортіло літепла кульбабі...
і нема метелика... йому
і нема метелика... йому
Чекаю ельфа...
уві сні...
уві сні...
Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Ще й не було, а вже нема весни.
Не оминуть і тебе первоцвіти,
будеш ходити по рясту не раз...
будеш ходити по рясту не раз...
Як не є, але одна дорога
нас веде до вічної ріки,
нас веде до вічної ріки,
Очі озер, сині моря,
а за горою – найвища гора.
а за горою – найвища гора.
О, нерозумний Квазімодо,
я не люблю... гірку сльозу,
я не люблю... гірку сльозу,
– І чула, й виділа, і знала
як та циганка, що гадала,
як та циганка, що гадала,
Небо чує наші голоси,
у мені луною резонує,
у мені луною резонує,
Радій. Це я іду
веселкою до тебе.
веселкою до тебе.
Це явно означає, що тобі
уже байдужі радощі людини,
уже байдужі радощі людини,
– Тобі «у сумі самоти»
до мене ще іти й іти
до мене ще іти й іти
Я не була твоя Ассоль…
Билиною біля причалу
Билиною біля причалу
Нехай тобі іще не сто
і ти не юний, а зелений,
і ти не юний, а зелений,
Політати і мені охота
разом до тієї висоти,
разом до тієї висоти,