Зацвіли вже каштани
У гаю за садком.
Їхні квіти багряні
Очі радують знов.

Наче вогник від свічки
Запалила весна
І підсвічує нічку
Ця краса неземна́.

Ой, квітучі каштани,
Ви приходите в сни
І бутони- фонтани
Гріють серце мені.

05.05.2016р

Сьогодні, у свято весняне,
Я думи сумні відпущу.
Як сонце з-за хмари погляне -
Не стане у серці жалю.

Я піду собі у долину,
Де квітне уже первоцвіт
І поглядом в небо полину -
Пташки звідти шлють нам привіт.

Струмочок в долині дзюркоче,
Біжить і росте його міць.
Ще й вітер струмочку шепоче:
-Не жди ти дощу й блискавиць.

Їм сонце сміється привітно
Та ще й зігріває теплом.
Хай кожна травинка розквітне.
Земля нехай родить добром.
8.03. 2016р

А сьогодні мете завіруха.
На полях розляглися сніги.
- Просинайся скоріш, відчайдухо,
Глянь в снігу і поля, й береги.

Небо хмарне, неначе в тумані.
- Запрягай ти швидкого коня.
Попереду сніги нездоланні..
Нехай віхола нас доганя.

Вітер ми обігнати в незмозі.
Залишаючи санні сліди,
Промчимо ми удаль, по дорозі,
Розкидаючи білі сніги.




20.02.2016р

Рушники, рушники, рушники..
Ті, що ненька мені вишивала
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.

Щоб мене по життю берегли,
Щоб завжди від біди захищали,
А недобрі холодні вітри
Щоб родину мою оминали.

Як прощатись настала пора,
Я з собою взяла їх в дорогу,
Оберегом щоб стали добра
Й відганяли біду і тривогу.

Простелилося ними життя,
В них і радість, й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.

Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі.