Автори /
Юлія Ляхович (1984)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Жовтень
•
Не буде чудес
•
Не буде так
•
Не буде так
•
Тумани
•
І розмови про все на світі до ранку.
•
Середина літа
•
Трохи синього цвіту з запахом бузини
•
Жінко з попелястим волоссям і темними, як небо вночі очима!
•
Ніч
•
Душа
•
Хтось непомітний
Переглянути всі твори з цієї сторінки
жовтень такий, ніби тут зупинився час
ніби принишкло все, і місто, і парк, і люди
ніби принишкло все, і місто, і парк, і люди
ми випили стільки вина, його вистачить на два літа
святкували життя, вечори, поцілунки, світанки. А потім
святкували життя, вечори, поцілунки, світанки. А потім
літо пройшлось по місту і витоптало стежки
від тебе до мене, кривими дорогами, і навпаки
від тебе до мене, кривими дорогами, і навпаки
літо пройшлось по місту і витоптало стежки
від тебе до мене, кривими дорогами, і навпаки
від тебе до мене, кривими дорогами, і навпаки
Тут ночі приходять швидко і стають сірі як дим
Тут пахне печаллю і тільки трохи дощем
Тут пахне печаллю і тільки трохи дощем
якби я могла сховати літо в твої долоні
і всі запахи, всі аромати вогких ночей
і всі запахи, всі аромати вогких ночей
Літо, кажуть, буде спекотним як ніколи
Твоя перламутрова шкіра знову піде веснянками
Твоя перламутрова шкіра знову піде веснянками
Що ти залишиш собі після цієї весни?
Трохи синього цвіту з запахом бузини,
Трохи синього цвіту з запахом бузини,
я знаю, коли ти сердишся у тобі штовхаються неземні сили
з любові, що тобі дісталася і ти не знала, що з нею робити
з любові, що тобі дісталася і ти не знала, що з нею робити
Ніч. А вночі, ти знаєш, усе інакше.
У маленькому місті вночі відкриваються вікна
У маленькому місті вночі відкриваються вікна
Є люди - в них душа як тонка обгортка,
що проривається від найменшого дотику.
що проривається від найменшого дотику.
Хтось непомітний і терпкий як вишневий глей
ходить по вулицях міста і слухає
ходить по вулицях міста і слухає