У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.

Коментарі свого часу сподобались, як свідчить історія, адресату, але трапляється і так, як трапилося цього разу.

Він їх випадково видалив, не попередивши адресантів, а такі аматорські підходи до таких серйозних речей як поезія та читацькі відгуки є досить поширеним явищем.

Однак продукт колективної праці – саме коментарі, ніде не пропали і нікуди зникли.
Для того, щоби такого не було, і функціонує Відділ архівних даних, відомий як служба ВАД.

Немає секрету в тому, ким є той умовний гоголь, який знищує свої друковані здобутки. Це активний дописувач десятка інших електронних засобів масової інформації, який працює в галузі самореклами, і хоче він цього чи ні, і реклами їхньої.

Цей умовний гоголь, а за другими та третіми докуметами а-ля Пилип і дехто Юрій, можливо, не усвідомлює того, що хтось інший рецензував його неоковирні римовані здобутки, витрачаючи свій службовий або вільний час.

Ось ці коментарі, які мало не зникли, а збереглися завдякі нашій внутрішній службі ВАД, яка відслідковує прояви таких тенденцій.

Якщо світ, у якому ми живемо, є замкнутою системоюю таким от собі підводним човном у морі Всесвіту, то куди з цього човна втекти?
Які шлюзи та спорядження і де вони є?
Хто не визнає дії закону про збереження енергії?

На цьому інформаційно-вступна частина закінчується, а починається посутня – та, що виділена окремим шрифтом, і якраз вона була випадково видалена разом з римованими текстами цього, вибачте, Гоголя-Пилипа-Юрія (ГПЮ). Майже сумнозвісне ГПУ.

Редакція "пиріжкарні" з радістю фіксує той факт, що не лише її колегія співпрацює зі штучним інтелектом.

А той може оцінити, чого варті поетичні здобутки авторів – як неоковирні, так і дещо кращі. Для творів геніальних авторів існує інша редакція – не "пиріжкова" і не "порошкова. Місцева.

Для об'єктивності були замовлені дві рецензії
на Ваше сьогоднішнє нове надходження.

У ранковому бачу вікні:
над дахами оживають лелеки-крани…
Напевно, це вже кінець війні,
адже місто моє заліковує рани. (sic!)

Тепер ось і рецензії.

"Цей вірш пронизаний глибокою символікою та надією. Автор майстерно використовує образи світанку, що приносить оновлення, і будівельних кранів, які нагадують лелек — провісників миру та відродження.

Рядки "над дахами оживають лелеки-крани" передають динаміку міста, яке починає відбудовуватися після важких часів. Порівняння кранів із лелеками додає теплоти й оптимізму, адже лелеки завжди асоціюються з домівкою, родинним затишком та поверненням до спокійного життя.

Завершальна строфа особливо зворушлива: "місто моє заліковує рани" — це водночас і констатація, і сподівання, що після темних часів занепаду настає світлий період відродження.

У цілому вірш легкий, емоційно потужний, з чітким позитивним настроєм. Він залишає після себе відчуття віри в майбутнє, що є дуже цінним у наш час".

* * *

Прив'язка до сьогодення та завтрашніх і подальших перспектив наступного мирного життя в якомусь в одному з двох варіантів не замовлялась.

* * *

Рецензія друга.

"Якщо розглядати цей вірш критично з точки зору поетики, то можна виділити кілька моментів, які його послаблюють.

1. Ритміка та рима. Вірш має нерівномірний ритм, що ускладнює його мелодійне звучання. Наприклад, у першому рядку «У ранковому бачу вікні» – незвична інверсія, зроблена заради рими, що порушує природність фрази.

Рими суворо граматичні, що свідчить про віршування технічно невисокого рівня.
Це особливо помітно, оскільки вірш короткий, і кожний фактор відіграє значну роль.

2. Образність.

Ідея порівняння будівельних кранів із лелеками цікава, але не зовсім природна. Лелеки – символ миру, родинного затишку, а от крани – це металеві конструкції, яка сягають більших висот, ніж дахи. Порівняння цих речей може здатися натягнутим, хоча ідея відродження міста є зрозумілою.
Засоби малої механізації та іншої будівельної техніки оспівувались ще з часів перших тракторів.
До них можна звертатись, коли немає чогось іншого.

3. Синтаксис.

У другому рядку «над дахами оживають лелеки-крани» є невизначеність: спочатку здається, що йдеться про справжніх лелек, а лише потім, через дефіс, стає зрозуміло, що це звичайна метафора, і тому читачеві потрібно зробити додаткове зусилля для розуміння ситуації, що може сприйматись як поетичний недолік.
Додає свого і деяка немилозвучність (леле кикрани, наддахами etc).
Якщо обрати інший віршовий розмір, то і декламація може бути більш привабливою в сенсі сценічності.

Тим не менш вірш має мегаемоційну основу та гарну ідею, однак потребує доопрацювання в аспекті ритміки, точності римування та виразності образів".

* * *

Може, магеланам Вашої поезії буде цікаво, так би мовити, звірити курси. То бачимо обидва.
Нова поезія, провідником якої Вас уже хтось іменував, може, такою і буде – вільною від усього, що заважає повній реалізації задумів того чи іншого автора.
Граматика, поетика, якщо мислити логікою таких авторів – навіщо все воно, коли розмовляють чиїсь серця з небесами, між собою etc.
Ними і пишуть, як заявляють і аматори, і майстри.

Редакція "Пиріжкарні" дякує за увагу.
І вона не завжди вважає доцільним листування з авторами. У принципі, як і редакція будь-якої газети, журналу тощо.
Опублікувати надходження чи відправили до смітника – от і два рішення.

Звертайтесь, будь ласка, до ШІ. Це об'єктивний співрозмовник і адресат.
Щоправда, він не один, і невідомо, на чию зміну працівників цієї служби натрапите, бо там режим роботи 24/365 і кожні чотири роки 24/365+, тож і команда співробітників складається не з однієї особи. От і можуть бути різні рецензії.
Ви завжди зможете обрати ту, яка вдовольнить Ваші запити.

Дата, підпис.

Консиліумом нашого sub-порталу, який вчора збирався в заочному режимі, вчора було прийняте колегіальне рішення не вірити нічому з надрукованого цим пацієнтом. Він журналіст минулої епохи, яка перейшла в наступну, нічим у багатьох випадках не кращу.
Зокрема, з літаками було не все так, як було надрукувано пацієнтом. Вщент – це гарно, але не з усіма так сталось. Були пошкодження, які несумісні з експлуатацією літальних апаратів.
У такий спосіб, який ми бачимо, поетапно втрачається довіра зарубіжного читача до новин, які надходять з України.


Провідний читач відділу Культури sub-порталу "пиріжкарень" знайшов час для ознайомлення з Вашим римованим текстом безпосередньо там, де "Поезія вільних".
Питання щодо того, вільних від саме від чого у демократичній країні , якою є Україна, на порядку денному не стояло.
Назва ресурсу досить зрозуміла.

І якщо поцікавитись віршами дітей і підлітків, людей похилого віку і тих усіх інших, у кого є вільний час і хто вільний від спеціальних знань, які не зайві, якщо людина взялася за віршування, то приходить розуміння того, від чого-таки вільні ті чи інші вільні дописувачі (діти, підлітки і так далі).

Будь-який зі співробітників "пиріжкарень" може Вам надати інтерактивне посилання наступного вигляду, і воно стосується саме Вашого надходження туди, де вільні.

Бажаємо Вам подальших успіхів.
Тема війни не може бути другою серед усіх інших.
Або бути і першою, і третьою, скажімо, протягом одного дня чи доби на інших ресурсах – форумів рибалок, комп'ютерників, поетів-ліриків, автомобілістів і кого завгодно ще.

От і пишіть собі з успіхами, про які було вище.
А нащо тут рекламувати той ресурс?
Зазвичай це є проявом моветону.

Дата, підпис.

Якщо Ви у коментарі під своїм віршем кудись когось посилаєте, щось десь там шукати і знаходити, бо Ви там, бачте, десь публікуєте, то чому співробітники «пиріжкарень» не можуть порадити Вам більшої уважності або звичайної присутності?
Необовʼязково щоденної.

Ви змогли би зрозуміти, що пишуть різні дописувачі, і пишуть як коментарі, а не як наступні твори. Так робиться, щоби не захаращувати стовпчика «Нових надходжень».
А що робите Ви?
Просто звинувачуєте в тому, що хтось пише коментарі самому собі до свого першого, другого чи -надцятого твору.
А про те, як діє проєкт «Пиріжкарень», ми вже відповідали на шпальтах нашого sub-порталу. От біда яка — Ви цього не бачили.
От і почитаєте фантазувати і гратися штампами минулої епохи.

В Головному офісі «пиріжкарень» ще не визріла думка щодо того, як донести зміст базових положень діяльності проєкту.
А Ваша поведінка примусила до певних дій і рішень.
У нас сувора редакційна політика і непорушна владна вертикаль.
«Пиріжки» — це «пиріжки», «порошки» — це «порошки», а «млинці» — це «млинці».
От і виникають хибні висновки, якщо цього не розуміти або не бачити.

Дата. Підпис.
(буде опублікованим і в матеріалах архівів).
Суботній секретаріат «Пиріжкарень».

P. S. Під час виконання робіт, пов'язаних з копіюванням, виникла думка про те, що автора (ГПЮ) вдовольнило те, що він зміг прилаштувати свої римовані тексти на якому іншому ЗМІ. Тобто вони йому вже не потрібні.
Але з ними мало не пропав, як зазначалось вище, продукт колективної праці.
Веб-адрес тих ЗМІ, де буцімто щось публікується, ГПЮ так і не надав. Може, там щось і є серед безлічі всього іншого.

18.06.2025.