Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олег Герман (1991)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2025-08-24 19:32:58 ],
на сторінці твору     "Штучні квіти посеред поля психотравми "   Герман Олег

Згоден з вашими поглядами, за якими стоїть неабиякий досвід спілкування з колами значно ширшими за літературні осередки. Тим не менше, описана вами система можливого виправдання авторів із начебто лише завищеною самооцінкою ( а таких категорична більшість, і це ніби, на перший погляд, є і якимсь засобом для подальшого розвитку початківців, але не "маестро"), заперечується невідповідністю особистих апломбів загальній картинці реальних досягнень.
Доходить до парадоксу - не письменники читачі виглядають значно толковішими за авторів, у тому числі, маститих у всіх без винятку гуманітарних царинах. Як до такого неподобства дійшло? Мені не спадає на думку нічого іншого, окрім "голих королів", яких породжує і той самий "нарцисизм". Адже "нарцисизм" може породжуватися значно ширшим колом причин? Наприклад, можна навіть говорити про нарцисизм ілюмінатів, масонів, та будь-якої псевдоеліти? Ймовірно, звідси й естетика, що не потребує етики?
Ясна річ, так можна стверджувати, що і всі хворобливі розгалудження мають одну внутрішню проблематику і адекватне їй відлуння у глибоко хворому суспільстві. І ще те питання, чи всі ці прояви гротескно не наростають разом із ілюзорністю буття відірваних від Природи речей мас і конкретних осіб?
Я, звісно, не методологічно узагальнюю, але з філософського погляду проблема в рамках нинішньої цивілізації рішення не має.
Коментатор Олег Герман, [ 2025-08-24 23:06:15 ],
на сторінці твору     "Штучні квіти посеред поля психотравми "   Герман Олег

Цікава думка про колективний нарцисизм (якщо я вірно зрозумів) та «голих королів». Ви маєте рацію, це явище виходить далеко за межі індивідуальної психології. Коли цілі прошарки суспільства створюють власну герметичну екосистему, де етика підміняється естетикою, а справжня цінність втрачається, це й призводить до такого парадоксу. Особливо, коли доходить до того, що читач, який не обтяжений амбіціями, стає більш чесним "суддею" реальності, ніж сам "майстер". Можливо, саме тому і потрібна критика, що викриває цю ілюзію. Але тут теж починається цікаве — культура критики та дискусії. То критика надто різка, то відповідь зводиться до "та хто ти такий, щоб мене вчити?".
В цілому ті, кому слава "вдарила в голову" можуть проявляти нарцисичні риси,але до рівня розладу це не доходить. Справжніх нарцисів, повірте, видно неозброєним оком)





ужеж, Ваші теми направду цікаві
виклад імпонує тим, що завжди охоче читається від початку до кінця

із увагою та подячністю хотів би додати трохи своїх рефлексій, до масиву

прослуховування музики (особливо, вартісної, хоча і це не мусово)
мені представляється пов’язаним із медитацією
ціллю медитації не обов’язково є робота з тривогою, абощо
нерідко медитація є самоціллю
для чималої кількості підлітків, юнок і юнаків, прикладом

звісно, так само як все може бути текстом, чи музикою
так само будь-що може слугувати об’єктом для медитації

щодо власне важкої музики, я мислю вона почала активно розвиватися
ще в середині 1960х, і в 1968 вже набула певного звучання
сотні гаражних груп, які використовували овердрайв
копіюючи звук гітари Джимі Гендрикса, чи Лі Стівенса
вибралися на відкриті майданчики, маючи здебільшого слабку апаратуру
але вони теж хотіли бути почутими, 1968 був роком масових протестів

від великих фестивалів кінця 60-х і далі до стадіонного року 70-х
рок-музика була гепенінґом, місцем енергій, безпосередніх сильних чуттів
само собою, чим важче і чим голосніше, тим роковіше
прослуховування тут стає зануренням в енергії, дуже такі розігріті
взагалі, якщо хтось не зміг побувати на рок-концерті
то пояснити душевний стан юнака, перебуваючого в тім вареві, неможливо
просто прослуховувати записи концертів не зовсім то
не зувсім той самий катарсис

певний, що поки існують живі групи, які вміють грати рок
і поки є можливість виступати вживу, занепаду не буде
симфонічну музику для публіки грають і досі, джаз теж, все має свою авдиторію
щодо субкультури, то чому би не існувати їй, і населення Землі все прибуває

Коментатор Федір Паламар, [ 2025-09-01 01:13:18 ],
на сторінці поезії     "Можливо..."   Герман Олег

1   ...   23   24   25   26   27