Автори /
Анатолій Ткачук (1980)
![]() |
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Віхола
•
Calme nocturne
•
Осінній сплін
•
(>|<)
•
Неприкаяність
•
Час безнадії
•
Подорожнiй
•
Ностальгiя
•
Astro-Liebe
•
Нічна меса
•
Прорватись...
•
Здається, й ангели вже крила опустили...
•
Садо-муза
•
Шукати себе
•
На злобу дня
•
Кармен
•
Давай, пограємо в життя...
•
Розливається ніч...
•
Подивися, мій друже...
•
ІМ’Я (Із Юліана Тувіма)
•
Прощання з нездійсненним
•
Реінкарнація
•
Живи як усі
•
Неприкаяна душа
•
Разговор
•
В сусідськім саді квітне алича...
•
Храм тиші
•
***
•
Зимове
•
Чорний вірш (Країні, якої нема)
•
Ангел-охоронець
•
Танець дощу
•
Анти-апатія
•
В міжсезонні
•
Ода Осені
•
Тінь
•
Mystery
•
Він і Вона
•
Погляд твій пророста в серці ранами рваними...
•
Пройдися стежкою крізь гай забутих мрій...
•
Риторичні запитання
•
Співай, красуне, схована за
•
Приречені
•
*** (Не рань мене місячним сяйвом у серце)
•
Фальш
•
Вересневий сонет
•
Параноя
•
Передранок
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Рине світом віхола непроста,
Оббиває долі і рве літа,
Оббиває долі і рве літа,
Шепоче дощ, шовкові шиє ночі,
Роздерті кігтями шкодливих блискавиць,
Роздерті кігтями шкодливих блискавиць,
Крони днів жебонять, розкуйовджені вранішнім вітром;
В цього світу хандра, а тому не до юних звитяг –
В цього світу хандра, а тому не до юних звитяг –
Утомленим мотилем
В коловерті проблем
В коловерті проблем
Яничарами дні – на приступ.
З міста мрій твоїх – прах і зола;
З міста мрій твоїх – прах і зола;
Світ – як жертва у зблиску леза;
схлип сансари, чиї колеса
схлип сансари, чиї колеса
Крiзь душi лабiринти-нетрi
Путiвцями та манiвцями
Путiвцями та манiвцями
Коли виходять ритми з ладу,
Коли на ладан диха день,
Коли на ладан диха день,
Застілля. Ймениннику тост виголошують
сто енний. Хто п’є, хто – розпушує пір’я.
сто енний. Хто п’є, хто – розпушує пір’я.
Древнє місто – мов храм, чути вітру органи;
Ми двоє у ньому, чужі і незвані.
Ми двоє у ньому, чужі і незвані.
…Прорватись, продертись крізь розпачу хащі,
й на мить не спинятись, хоч далі все важче;
й на мить не спинятись, хоч далі все важче;
Здається, й ангели вже крила опустили;
відмерли нерви, морок скрізь і сон…
відмерли нерви, морок скрізь і сон…
Емоцій вибух вщент ламає шлюзи,
Душа беззахисна дрижить на ста вітрах,
Душа беззахисна дрижить на ста вітрах,
Шукати себе. Знов шукати себе, ніби згубу
між піщинками слів, у мутному потоці думок.
між піщинками слів, у мутному потоці думок.
І все не те, і все не так,
І знов життя - навскоки.
І знов життя - навскоки.
Все має ціну. Не минуться безкарно
Свобода й любов – щедро платимо з вен.
Свобода й любов – щедро платимо з вен.
Давай, пограємо в життя:
Ставай на Долі шахівницю, –
Ставай на Долі шахівницю, –
Розливається ніч як смола закипіла зі дзбана,
Тоне в повені світ. Розчиняється світло як сіль.
Тоне в повені світ. Розчиняється світло як сіль.
Подивися, мій друже, як Осінь
В місто входить, дівчисько руде,
В місто входить, дівчисько руде,
У життя мого ймення дівчати
Було, світле, як перший весняний
Було, світле, як перший весняний
Покину марних мрій химери п’яні,
Почну новий, не обгорілий, лист, -
Почну новий, не обгорілий, лист, -
Вже своє відгуляв листопад, -
Тлінню стали осінні обнови,
Тлінню стали осінні обнови,
Живи як усі. Розучися у хмарах блукати,
Крила мрій непокірні віддай без вагань у ломбард,
Крила мрій непокірні віддай без вагань у ломбард,
Душа неприкаяна ходить по Раї,
У вічнім Раю вона раю шукає,
У вічнім Раю вона раю шукає,
Проулок тихий, старый двор,
Свечи усталое мерцанье
Свечи усталое мерцанье
В сусідськім саді квітне алича,
У небо тягне пелюсток долоні,
У небо тягне пелюсток долоні,
Храм тиші у серці своєму зведу я
Із шуму дощу і відлуння громів
Із шуму дощу і відлуння громів
Цілунком з губ моїх зомлілих
Слова несказані вкради;
Слова несказані вкради;
У прямокутнику вікна
Малює сніг діагоналі
Малює сніг діагоналі
Земле дивна, прекрасна й страшна,
Повна смутку і сміху дитячого,
Повна смутку і сміху дитячого,
Зів’яне скоро день, розтане вечір тихо
І нічка прокрадеться шкодливим кошеням,
І нічка прокрадеться шкодливим кошеням,
На вулиці стихлі, у парки застиглі,
Згасивши світ сонця, немовби свічу,
Згасивши світ сонця, немовби свічу,
Душа перепалена горном епохи,
Лиш чорних думок осипається шлак.
Лиш чорних думок осипається шлак.
В міжсезонні
хмари сонні
хмари сонні
Ах, Осене, моя безмовна панно,
Крізь тишу саду пада жовтий лист.
Крізь тишу саду пада жовтий лист.
У спеку липневу, в хурделиці січня
Вірніша за друзів, яких не зустрінь,
Вірніша за друзів, яких не зустрінь,
У горобині ночі,
Містичні та пророчі
Містичні та пророчі
апокаліпсис бачить
в заграві кожнісінькій вечора.
в заграві кожнісінькій вечора.
Погляд твій пророста в серці ранами рваними –
Й те, прохромлене, миром кохання стіка.
Й те, прохромлене, миром кохання стіка.
Пройдися стежкою крізь гай забутих мрій,
Зверни, дійшовши висохлого древа
Зверни, дійшовши висохлого древа
Чи може щось солодшим буть
За аромат твого волосся,
За аромат твого волосся,
Співай, красуне, схована за "ніком"
У павутинні літер трьох заклятих,
У павутинні літер трьох заклятих,
Мить –
Відлетить.
Відлетить.
Не рань мене місячним сяйвом у серце,
Ти, ноче предивна, – немає вже сил.
Ти, ноче предивна, – немає вже сил.
Весь світ наш – фальшивка,
Підмінна купюра,
Підмінна купюра,
Симфонія погожих теплих днів
Змінилась блюзом сплаканого вітру,
Змінилась блюзом сплаканого вітру,
Невдячність вікон, вдягнених в безсоння,
Незрілість плоду, вицвілого в тлінь,
Незрілість плоду, вицвілого в тлінь,
Передранок.
Дум серпанок
Дум серпанок