Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олексій Кацай (1954)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Вікторія Торон, [ 2019-03-21 10:54:31 ],
на сторінці поезії     "Байкер"   Кацай Олексій

Коментатор Сергій Гупало, [ 2019-05-11 14:05:20 ],
на сторінці поезії     "Початок"   Кацай Олексій

Коментатор Олексій Кацай, [ 2019-05-20 22:38:08 ],
на сторінці поезії     "Початок"   Кацай Олексій

Яке чудо чудове!!! Звісно, що це ви мені підказки робили! Бо я в наприкінці нульових писав ще отаке:

Якщо ми заблукаємо в місті,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, птахолов завзятий, кину тебе угору,
щоб ти, розірвавши сизе занедбане повітря,
в шпарах поміж дахів роздивилось море.

Якщо ми заблукаємо в морі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, капітан тисячолітній, свою грудну відчиню клітку,
щоб ти полетіло шукати в грузькому тумані
невідкритого материка дикі скелі.

Якщо ми заблукаємо в скелях,
моє сірооке ласкаве пташеня,
я, скелелаз оскаженілий, що робить з рівнин гори,
за тобою, оглядачем безодень,
до вершин піду, що наскрізь пробили небо.

Якщо ми заблукаємо в небі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
то я, чернець ордену зореходів,
себе там розіпну на крил координатах,
де пружні спіралі годинника орбіт полохливо хитають шестерні часу.

Якщо ми заблукаємо в часі,
моє сірооке ласкаве пташеня,
то повернемося на невловиму мить
у наше місто,
щоб на вустах відчути присмак солонуватий морів, скель та небес.

Ми заблукали одне в одному...
І крізь очей мерехтіння я волаю:
в піднесенні плоті, що зветься душею,
моє сірооке ласкаве пташеня,
чим ти, слабке, сильніше від мене?..
1   ...   11   12   13   14   15