Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Майя Залізняк
Лавреатка Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2022 рік) за вагоме зібрання творів "Птахокардія".








Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2019-12-09 15:29:12 ],
на сторінці поезії     "Пори року"   Сушко Олександр

Щоб коментар не згубився.

Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-12-09 14:49:58 ]

І це марно. Будь-яка допомога марна.
Вас не цікавить орфоепія, у Вас є фан-клаб, який знається у поетиці не більше за Вас. Аплодує - радієте.
У Вас є кишенькові консультанти, які, скоріше за все, не мають уяви про тотальну кількість випадків Ваших авторських відхилень від літератуних і базових основ української мови. Їм легко підтримати Вас у будь-якому з питань. Вони Вам роздають індульгенції, а Ви звертаєтеся до них (консультантів) за наступними. Або, набравшись останніх, генеруєте нові.

Ваш наступний вірш, де Аріадна, пустий пфф-фф нікуди.
Приберегли би. Мало що. Для якогось відгуку.
Інакше виходить дещо подібне до шизофренії.
Сам вигадую - сам реагую.

Отаке.
Щасти :))
За такою кількістю Ваших нових надходжень ніхто не встигне щось радити. Це витоки свідомості чи як там воно зветься. Флад (флуд).


Для вас мікстуру Юрій лишив. Гірку і дієву.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2020-01-02 21:12:35 ],
на сторінці поезії     "Автори, які вже не повернуться"   Торон Вікторія

Озвуся на коментар... Пані Тетяно, подеколи варто змінити точку зору... застарілу... Звикайте не кпинити отих, хто своє творіння вважає досконалим, якщо є таки підстави.
Як мені бути на сайті? Клони самооцінюються... гризуться, реальні автори-аматори не хочуть зауважень. Чи таке потрібно? Чи живдайно? Вікторія тонко відчуває настрої... творить оригінальні поезії, пише мудрі коментарі.
Та чи таких авторів тут більшість?
чи не обернули сайт на арену пасквілянти, наклепники, хамелеонні... Все складно.
Боротися за повернення чи лишити напризволяще...на самоплин...
Дивлюся фільм-катастрофу...про лайнер. Всі шкереберть.
Чи на ПМ є ознаки катастрофи? Для когось - штиль.
Мені баглося іншого клімату, розвою.
Самотужки не осилю.
на ФБ сторінки поезії. Вірші суцільні дієслівні рими, сотні вподобань. Справжня виколихана поезія - з десяток. Жива поезія проросте. Які дасть плоди? Будьмо садівниками на власних парцелах. А ПМ спільна. Мені легше бути окремішньою. Надто я правильна і вимоглива. Озвалася, бо текст Вікторії і про мене.

Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2020-01-03 00:05:10 ],
на сторінці поезії     "Автори, які вже не повернуться"   Торон Вікторія

....у продовження...
то що ж робити... в анотації написано, що поезія досконала. Мабуть, така є. Вікторія має мою книгу. Зробить висновки.
Ні віку не знаю Вашого, ні симпатій, пані Тетяно... Ми всі ніби ж цього прагнемо: щоб нас любили...берегли... розуміли... А самі здатні любити, шанувати майстерніших... яскравіших...сміливіших? Ми всі ранимі, переважно - амбіційні.
Ви хочете лишитися такою, ЯКОЮ ПРИЙШЛИ...
Так і я волію лишитися собою. Але відполірувала до блиску написане - і знаю, чого варта праця. Лишати сирими поезії не варто... Мені сайт дещо дав: коло спілкування, зростання коефіцієнту прозорості, я давно найбільш рейтингова після Домініка Арфіста... , до речі... А тому увага неабияка і не завжди здорова.
Не я розбивала рожеві окуляри... Я сама у них довгенько жила... тримала ще й фіолетові про запас... Та й ПМ не є пісочницею чи садочком. Майстерні. Тобто демонстрація творчих полотен. Мені тут - визнаю - стало не комфортно. Я не запитую порад: як мені тут бути... це риторичне запитання. Я переросла сайт, як і більшість відомих поетів. Жива людина чи "мертва"...як це вирішити... Я жива дуже, бо не байдужа і самостійна. Таким тут наче нічого робити. Писати не перестала, є причина лишити сайт, готувати час книгу.
Не знайома з Вашою творчістю, тому не варто дискутувати про "купки слів"...а ще я віруюча...отже...нема нам про що.....ліпше помовчимо,
та й сторінка Вікторії не для дискусії. Критики на сайті ніколи не любили, а нині це головна причина драчок. Будеш автором, що вибивається з шеренги і хоче вказати на огріх... - потенційно ворог... ворогиня. Наостанок - дуже чесно: мене стомило перебування на сайті, не хочу ні повертатися, ні задарма псувати собі нерви. Переписувати чуже, правити...читати...нове публікувати...
Мені досить власної творчості. Певно, я надто зріла і самодостатня. Хто потребує оточення, вихваляння, коментування, той все таке матиме на порталі. Нині пм нагадує сторінку фейсбучну, де все мішма. Чи переймається хто ростом майстерності авторів?
Для самовдосконалення, маю підстави думати, сайт нинішній менш привабливий, ніж років 6-9 тому. Не хочу дискутувати, прозоро висловилася. Не хотіла образити категоричними судженнями, з теплом приходила і пішла. Мені комфортне оточення приємніше, ніж перманентне поле бою...та й за що? Бажаю всім насолоди від творчості.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2020-01-03 14:42:29 ],
на сторінці поезії     "Автори, які вже не повернуться"   Торон Вікторія

та хваліться... навздогін.
Не ремісник я.....таки інтуїція нашіптує. А ви кладете цеглинку до цеглинки, цементом мажете? Підхід різний.

https://www.stihi.ru/2016/04/17/11847
повністю стаття тут
джерело
переклад з англійської

Каким мог бы быть идеальный дух поэзии в эпоху возрастающей интуитивности разума — такой вопрос ставит перед нами опыт минувшего, и мы можем попытаться дать на него некоторый ответ. В начале я говорил о мантре как о высочайшей и наиболее интенсивной форме откровения поэтической мысли и выражения. Под мантрой ведические риши, поэты-провидцы, понимали вдохновенное видение-откровение или мысль-прозрение, основывающееся на реализации (если прибегнуть к этому тяжеловесному, но необходимому современному слову) некой сокровенной истины Бога, личности, человека, Природы, космоса, жизни, творения, мысли, опыта и действия. Их мантры выражали полет мысли, воспарившей на крыльях великого ритма души, чандас. Ибо видение было неотделимо от слышания: это был единый акт. Как неотделимо от них обоих было и живое ощущение истины внутри себя, жизнь в этой истине — что мы и подразумеваем под реализацией, — ибо ее присутствие в душе и власть над разумом должны предшествовать или сопровождать в творце или в человеке-проводнике высшего вдохновения то выражение внутреннего видения и слышания, которое принимает форму светоносного слова.
...........
1   ...   222   223   224   225   226   227   228   229