Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василь Кузан (1963)
Член НСПУ. Автор 21 книг та понад 150 пісень, які виконують: Іван Попович, Микола Свидюк, Степан Гіга, Валентина Степова, Петро Матій, Тетяна Кузан, Ярослав Музика, та інші.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Малює промінь на стіні
    Малює промінь на стіні
    Мурали, наскрізно холодні,
  •   Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла,
    І вино, що у істині й славі шукає себе.
  •   Душа навиворіт…
    Душа навиворіт…
    Німих нема воріт.
  •   У тимчасовому житті
    У тимчасовому житті
    Усе крихке і тимчасове.
  •   Сидить… Висиджує тепло
    Сидить… Висиджує тепло
    На помежів’ї сну і грудня,
  •   Тепло задиратся зо мнóв
    Тепло задиратся зо мнóв:
    То кліпне оком, то ся спряче.
  •   плакучій вербі дощик коси розчісує
    плакучій вербі дощик коси розчісує
    чи гілка верби робить зачіску хмарі
  •   жовтим листочком вечора
    жовтим листочком вечора
    відірвався твій поцілунок від мого бажання
  •   сачком натхнення звізди ловлю щоночі
    сачком натхнення звізди ловлю щоночі
    приколюю їх не як метеликів
  •   Про надії і строки
    Віктор Кучерук
  •   лезо літа вирізало острів
    лезо літа вирізало острів
    з жовтого окрайчика тепла
  •   дзень
    дзенькає монетою крапля роси
    падаючи з листочка у порожнє відро
  •   Премія Ордену Карпатських Лицарів
    Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
    Поспішайте надіслати добірки віршів!
  •   чорне море ночі
    чорне море ночі
    змиває світло з обличчя
  •   Мала мама три сини
    Мала мамка три сыны,
    Та всі были русины.
  •   Нема тунелю – тільки крок
    Нема тунелю – тільки крок.
    Немає світла – біла вічність.
  •   Кȕлько тóї жизни
    Кȕлько тóї жизни,
    Кȕлько тых рокȕв…
  •   Відстань до того світу
    Відстань до того світу
    Менша від міліметра.
  •   Свята таємниця ховається в чорне
    Свята таємниця ховається в чорне,
    Де душі огорнуті в стогін акордів,
  •   Вітер такий, що згинає проміння –
    Вітер такий, що згинає проміння –
    Буря наснилася травню сьогодні.
  •   Колиска, дорога, готель.
    Колиска, дорога, готель.
    Світанок, розмови, вечеря.
  •   Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі
    Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі.
    Наші предки крізь камінь бентежать ментальну свідомість.
  •   Цицька місяця поїть ранок
    Цицька місяця поїть ранок
    Молоком. І цілує медом.
  •   Прошиті жилами дротів
    Прошиті жилами дротів
    Дороги, гнізда бузьків…
  •   Про рядочки (пародія)
    (пародія)
  •   Чи хочуть москалі війни?
    Чи хочуть москалі війни?
  •   Ніхто не підставить плече
    Ніхто не підставить плече –
    Усі зі своїми хрестами.
  •   Як зима зустрічає весну
    Як зима зустрічає весну,
    Так і я тебе, Пташко, зустрів.
  •   Вечір загинає жовті пальці
    Вечір загинає жовті пальці,
    Цілиться у око сіль землі,
  •   А сонце – павук на нитці
    А сонце – павук на нитці –
    Гойдає прозорий спокій.
  •   Коли тебе немає – холодає
    Коли тебе немає – холодає
    Якось раптово. Пролітає сніг.
  •   Зима, як жінка, міняє позу
    Зима, як жінка, міняє позу,
    Морочить душу, туманить розум.
  •   Подарую тобі цю ніч
    Подарую тобі цю ніч –
    Не будитиму, не чіпатиму.
  •   Містичний місяць дивиться на нас
    Містичний місяць дивиться на нас
    Крізь товщу літ, спресовану у космос,
  •   У суботу зрана
    У суботу зрана
    Нüч ся ймила, п’яна,
  •   Сколомыйко, сколомыйко
    Сколомыйко, сколомыйко, серце ми ся вдрыват.
    Дощ танцює по цимбалах и голосит дрымба.
  •   Сніг не такый, ги вата
    Сніг не такый, ги вата.
    Вата у многых в копони.
  •   Лише лінивый женится лиш раз
    Лише лінивый женится лиш раз,
    Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
  •   Поезія – ото, ги кüнь
    Поезія – ото, ги кüнь.
    Летит, лиш іскры з-пуд копыта.
  •   Понад ярком, понад звором
    Понад ярком, понад звором
    З позолоченым узором
  •   Життя припнуло диваків на повідці, неначе мопсів
    Життя припнуло диваків на повідці, неначе мопсів.
    Ідуть вони, як ті сліпці, і у казкове вірять досі.
  •   Коли ідеш із темряви у темінь
    Коли ідеш із темряви у темінь,
    Міняючи упевненість на страх,
  •   День – перекотиполе.
    День – перекотиполе.
    Ночі трясовина…
  •   Сокотіт цімборȕв
    Расул Гамзатов
  •   И динь прогűрк, ги влűй домашньий
    И динь прогűрк, ги влűй домашньий,
    Лиш сары мастити, а бűльше – нич.
  •   На межі життя і жита
    На межі життя і жита
    Жорна мелють зерна днів.
  •   Вітер гойдає колиску життя
    Вітер гойдає колиску життя,
    Ніч зазіхає на сну таємницю.
  •   Про амплітуду (пародія)
    Все в мене добре. Мозок прояснів.
    Тримає серце межі амплітуди.
  •   Вздовж дороги свічі та лампадки…
    Вздовж дороги свічі та лампадки…
    Розтривожені квіти і тіні.
  •   Мольфарять гори над тобов
    Мольфарять гори над тобов,
    А ти, задивлений у простір,
  •   ***
    Любомиру Гузару
  •   І увігнав я меч у серце каменя
    І увігнав я меч у серце каменя,
    І зойкнула твердиня із віків.
  •   Анатолію Криловцю
    Твоя вселенська тимчасовість –
    Твоє несказане прощай
  •   Квітнева віхола сміялась ялово
    Квітнева віхола сміялась ялово,
    І ранок пробував тепло на смак.
  •   Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі
    Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі,
    На павутинку почуттів, на нитку нашої любові.
  •   Відстань до серця вимірює куля. Вона
    Відстань до серця вимірює куля. Вона
    Знає коли наступити на горло герою.
  •   Плететься музика по струнах
    Плететься музика по струнах
    Лекалами сліпих прозрінь,
  •   Не живеш – закарбовуєш дати
    Не живеш – закарбовуєш дати
    І чекаєш від Бога й світів
  •   Твою осяяну красу
    Твою осяяну красу
    Малюю ніжною пастеллю,
  •   Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    Кровоточить на дикому Сході.
  •   Очі дзеркал огидно множать порожність мас
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас.
    Натовп долає сумнів масою пустофраз.
  •   Проходження навпомацки крізь ніч.
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    Шукання сну – блукання в порожнечі.
  •   Привид солодкого сонця упав на пісок
    Привид солодкого сонця упав на пісок.
    Сік витікає з берези промерзлого ранку.
  •   Час витікає із пляшки, неначе вино.
    Час витікає із пляшки, неначе вино.
    Слово стискає обійми петлею на шиї.
  •   Зима збирає спогади до торби
    Зима збирає спогади до торби.
    Прозоре лезо сонця лиже край
  •   Не блудний син, а блудний муж
    Не блудний син, а блудний муж
    У переродженому тілі
  •   І перша сотня… Й легіон
    І перша сотня… Й легіон
    Невинних, щирих, незіпсутих
  •   Фізіологія (пародія)

    Пародія:
  •   Ще один світ – у яму.
    Ще один світ – у яму.
    Світ, що не став ще мамою.
  •   Вітання із Новим роком Півня!
    Що рік прийдешній принесе?
    Ніхто не викупить «Рошен».
  •   І знов народжується той
    І знов народжується той,
    Кого не змучаться ніколи
  •   ***
    Час тіні спогадів вкриває бронзою,
    Онуків міфи годують цицькою,
  •   ***
    стікає дощ по шклу
    неначе
  •   Другові Ярославу Чорногузу у день його народження (за старим стилем 20.07.7524 року від Трипілля)
    з невеличким запізненням (два місяці і вісім днів)
    та побажанням натхнення і кохання, досягнень і перемог у житті та житі
  •   ***
    Відстань до серця вимірює лезо
    Гострого слова, прицільної фрази.
  •   Товро німих клонованих історій
    Тавро німих клонованих історій
    Повисло, наче сонце, у петлі,
  •   Дітям у День батька
    Серед облуплених століть,
    Поміж обвуглених історій
  •   Наше ліжко пахне серпнем
    Наше ліжко пахне серпнем,
    Наше літо – просинанням.
  •   Джамала-лунгма

  •   Імплантація пам’яті.
    Імплантація пам’яті.
    Прижилося.
  •   Акорди безсоння
    Акорди безсоння ховають у книгу
    Думок неприборканий рій.
  •   Вітання з Новим 2016 роком
    У році мавпи вогняної
    Щоб Ви завжди були собою.
  •   Злизує травень з обкладинки грудня
    Злизує травень з обкладинки грудня
    Снігу шершаву печать.
  •   * * *
    у передмісті незнаних істин
    у топці світу
  •   * * *
    ти борсаєшся в пошуках чуттів
    без радості
  •   Довкола молитви
    Проростають кроки на бруківці…
    Перебором пальці – по словах.
  •   А корабель дитинства відплива
    Вітаю матусю і всіх мам зі святом!
  •   День примирення
    З піджаків облетіли маки,
    День примирення тихо згас.
  •   * * *
    Перетікає море в небо
    На виднокрузі міражів.
  •   Освячення
    Вітер гасить свічки у корзинах.
    Пахне паска святами і снігом.
  •   Вербовим котикам хотілося тепла
    Вербовим котикам хотілося тепла
    А їх у іній квітень загортає…
  •   Поклик весни
    Весна приходить восьмого чомусь,
    Крізь квіти зазирає в нескінченність.
  •   * * *
    ні літа ні зими
    нема
  •   Пам’яті Героя-кіборга Олександра Данільченка
    Сьогодні діти стали на коліна,
    Мов на коліна стала Україна,
  •   рани вкривають кадри
    * * *
  •   У ніч Різдва
    Сьогодні місяць – мов звізда
    В руках у хлопця з Бетлегема.
  •   Зерна порфіри
    Моє «добраніч» зникло в темноті,
    Упало в порожнечу недовіри.
  •   Привітання з Новим 2015 роком
    У році синьої кози, щоб вам ні горя, ні сльози.
    А ця коза ще й дерев’яна – щоб доля не бувала п’яна.
  •   Адажіо
    Отак живу…
    На перехресті.
  •   Закономірність
    Пустеля Сходу сипле камінці
    На конус часу. Коромисло долі,
  •   Келихи безсонь
    На таці повні – келихи безсонь.
    Сонати слів, сліпі котятка щастя…
  •   Тобі, кохана
    Пускає грудень метастази
    У вени рік, у м’язи гір…
  •   32-33…
    Лишилися пустими села…
    Вовки і пси обгризли кості
  •   Політ комара над маревом тіла
    Коли ілюзій тонкі суцвіття
    Стають химерами й міражами,
  •   Зневіра долі
    Ядуче світло крізь олжу
    І маски, що вросли в обличчя…
  •   Кіборги
    Війна як дім. Жаскі реалії…
    Вростає тіло у бетон
  •   Погляд
    Так повно смутку у твоїх очах,
    Неначе сліз у українських віршах.
  •   Не пишеться…
    Не пишеться. Поранені слова
    Висять, немов думки егоцентричні
  •   Богиня хризантем
    У пелюстках ти – квіти, мов тотем
    Тобі дають натхнення й низку тем,
  •   Мокра осінь
    Ця осінь схожа на жебрачку,
    То злота просить, то тепла.
  •   Завантаження осені
    Завантаження осені. Сорок відсотків.
    Пожовтіли зіниці у старого крота.
  •   На сіні…
    Просвічують, немов Пулюй, слова осінні…
    Ти, легковажачи усім, лежиш на сіні.
  •   Під повнею
    Сіла повня на старий горіх
    І казки закоханим
  •   Швидкоплинний рай
    Кава з коханою – радість.
    Радість з коханою – рай!
  •   Моя Королева
    Моя Королева світанків
    У коконі сумніву тче
  •   Журавлина колискова
    Співає мама колискову,
    А журавлі: «Курли-курли…»
  •   Ти – янгол
    У горобини листя золоте,
    А ягоди – мов молоді рубіни…
  •   Передчуття Праги
    Десь горобина обпікає мрії
    Торкаючись до пальців, мов до струн.
  •   На порозі вересня
    Бринить роса на павутинні літа,
    Гойдає сонця зайчиків малих –
  •   Ложка перцю
    На тому боці, там де ти
    Стоять хрести, що при дорозі
  •   Під музику дощу
    Доброго ранку, кохана.
    Нині у світі дощ.
  •   Мавка
    Стернею серпня музика тече,
    Стіною слова постає молитва.
  •   Липовий мед
    Цей вечір пахне липою… Проміння – наче мед.
    Стікає ніжність пальцями, проймає лінь мене.
  •   Орда
    Російсько-чеченська орда,
    Фашистсько-московська навала.
  •   З королевою…
    Пригубивши любові смак –
    Полуниці тепло сметанне,
  •   Словозброя
    Голос мого мовчання
    Важчає кожен день.
  •   Пара яблук
    Твій сон, оголений і чистий,
    Окутує спокуса-ніч.
  •   Душ
    Змию із себе війну.
    Ненависть, злість, образу
  •   Біля могили Юрія Вербицького
    А мій ровесник нині вже герой…
    Хоча ішов на барикади весело
  •   Війна…
    Складаються пазли волі
    У долю Вкраїни. Кров’ю
  •   Афганське братство
    Афганська сотня на Майдані.
    І не одна. І так завжди,
  •   Без пляшки не...
    Пародія
    Ми з кумом пили на коня.
  •   Без пляшки не...
    Пародія
    Ми з кумом пили на коня.
  •   Сніжно…
    Сніг укриває кров
    На барикадах січня.
  •   Вперед!
    Двадцять перше століття.
    Наша зброя – каміння,
  •   Кровохреща
    Кровохреща нашої свободи…
    Певно, нас благословляє Бог,
  •   Побажання на Різдво
    Друзі, родичі, знайомі
    Віртуальні та реальні,
  •   Сонет новорічного Майдану
    Почати рік із чистого листа.
    Змія, чи кінь – нема у тім різниці,
  •   Привітання з Новим роком
    У році синього коня,
    Щоб вас достаток доганяв,
  •   Іванові Андрусяку в день народження
    Користаючи всі неможливості мови,
    Іван Андрусяк нехай буде здоровий!
  •   Пісенька Ялинковича
    Я вам гречку вузькооку привозив уже,
    Кукурудзи із Китаю привезу вам ще,
  •   Брати по долі
    Ми з тобою брати. Одне лиш
    Розділяє тебе й мене:
  •   Марш мільйонів
    Десь далеко чути голос – то іде мільйон.
    І батьки, і діти стали дружно до колон.
  •   Герої не плачуть
    Герої не плачуть, герої стоять
    Плечем до плеча і обличчям до неба.
  •   Себе не вберіг
    Лікуючи інших себе не вберіг.
    Над берегом лети здивовані крики:
  •   Де?
    (Патріотичний сонет)
  •   Вечір-ніч
    І троянда стікає кров’ю,
    І слова без води у вазі,
  •   Бути студентом…
    Бути студентом – бити
    Денно свою свідомість,
  •   Осінь-мачуха
    Заплітає осінь коси, обсипає неба синь
    У стрімкі струмочки часу, у потоки.
  •   Спогад про тебе
    Пензель малює спогад. Спогад малює пензлем
    Контури твого тіла, літо твого тепла.
  •   Табу
    На табуйовані місця твоєї вроди
    Лягають місячні блакитні пластівці
  •   Зачаття пісні
    Солодкий запах спогадів,
    Терпка мікстура пам'яті
  •   Осанна красі
    Твою красу канонізовано
    У книгах і на полотні.
  •   Наближення мудрості
    Відриваються ґудзики ночі,
    Сукню неба заповнює сумнів.
  •   Коло друзів
    Розламати смуток ніби кусень хліба
    І розлити горе в келихи старі,
  •   Облатки щастя
    Облатки листя крутяться у танці,
    У срібло місяць кутає думки,
  •   Ранкова мить під музику Леграна
    Саксофоном розплакався ранок
    І за комір стікає роса.
  •   Німе кіно
    У генах мого натхнення
    Коріння твого кохання.
  •   Прогноз
    Повзе по лезу ночі лінь,
    Ховає тінь свою під липи,
  •   Про сумне. З надією
    Екзистенційний настрій вересня.
    Повітря, повне смутку й колючок.
  •   М’які вогні
    Цей вітер грається вогнями,
    Запалює між нами міражі.
  •   Пригощу
    Тримаючи в обіймах насолоду
    І колючки відчувши на вустах
  •   Інтелектуальне
    Пародія
  •   Щастя
    Прокинешся вранці сьогодні щасливою
    Бо травень вночі цілував твої коси нечесані,
  •   Білі гладіолуси
    Сріблив тіла язичник-повня,
    Пив чай із липи липень-сад,
  •   Передранкове
    Вкушене яблуко повні
    На моніторі небес.
  •   Про лося
    Лінива пародія
  •   Питаннячко
    Пародія
  •   Поет у полоні
    Пародія
  •   Воно
    Пародія
  •   Богиня і сонце
    Ламкими крилами душі,
    Крихкими променями слова
  •   Ворожіння
    (із циклу «Вона каже»)
  •   Смайлик
    Ти прокинешся нині щасливою,
    Бо у сні обіймала коханого,
  •   Сплю?
    Примирення наче марення.
    Чи марення ніби примирення.
  •   Мій кіт
    Третій день кіт кашляє.
    Ввечері я відніс його в сад,
  •   Янголе мій…
    Янголе-охоронцю,
    Як нам з тобою добре:
  •   Ідилія і ти
    Спросоння син торкається грудей.
    Маленькі руці ковзають по шкірі,
  •   Українська Джоконда
    Намалюю тебе… Чи наллю нам по сто коньяку?
    Бо тебе малювати повинен лиш геній чи янгол.
  •   День без...
    День без розмов з тобою…
    Зброю ховаю в піхви.
  •   Більше ніж…
    Це дружба чи кохання – що у нас?
    Трансформерами стали почуття.
  •   Не бий! (пародія)
    Пародія:
  •   Життя
    Ми в одному човні.
    Ти тримаєш мені
  •   Маріонетки
    Маріонетки граються людьми.
    То смикають за руки і за нерви –
  •   Про нас
    Ти малювала хижий всесвіт
    На білім аркуші зими…
  •   Відносить…
    Солом’яну надію нації,
    До таці процвітання прип’яту,
  •   Ікона сну
    Ранковий сон солодший меду.
    Дивлюсь на вас: і ти, і він
  •   Вiдпускаю
    Відпускаю тебе, відпускаю.
    Я не знаю, чи з пекла, чи раю?
  •   Майстриня
    І перебродить віра на вино,
    Від нього ти хмелітимеш до ранку,
  •   Вона мовчить СМСками
    (із циклу «Вона каже»)
  •   Кутя
    Насипле зірок у горщик,
    Принесе мірку чорного маку
  •   Лелеки вертаються
    Лелеки вертаються, друже.
    Летять спозаранку додому.
  •   Новорічне (2013) повзуче
    Повзе змія тринадцятого року
    Зелена, мудра, сповнена надій,
  •   Натхнення неба
    М.
  •   Доторкнутись…
    Зачерпнути б зірку згірклу
    В пригорщі грудневих
  •   Музика пристрасті
    М.
  •   Хлібороб
    Гірка пора розчарувань.
    Вагання небо обпікає,
  •   Усвідомлюю…
    Поплавок сонця
    Гойдається на хвилі
  •   Колискова для зайчика
    Щоб ні вовка не боявся,
    Ні біди –
  •   Зневіра
    Нитку відстані намотаю
    На клубок мовчазного серця.
  •   Межа
    Межа терпінню мусить бути.
    Устати різко і… – Піти!
  •   Ти – збуджена
    Ти збуджена, ніби вечір,
    Що пестощі не ховає,
  •   Уявний сюжет
    П’янкий поцілунок гарячої осені,
    Мінливість захоплень у плинності літ
  •   Розчарування
    (пародія)
  •   Повернення
    Повернення висмоктує не менш
    Енергії, упевненості, сили,
  •   Люблю
    Завтра в Харкові маю дві зустрічі з читачами. Перша об 11-ій в педагогічному університеті ім. Сковороди, друга - о 17-ій у Спілці письменників. Як ви думаєте, друзі мої дорогі, котру з цих зустрічей можна почати віршем:
  •   Калина
    Таку журбу навіяла оця
    Сумна калина ягодами-слізьми,
  •   Ранкова кава в альтанці
    Заварюю осінь. Із дерева ночі
    Зриваю кислиці маленьких зірок
  •   Покара...
    Отак завжди… Ні віри, ні довіри,
    Ні слова, що лікує і п’янить,
  •   Не сьогодні
    Ні, коханий, не сьогодні.
    Виспимося – отоді.
  •   Мости
    Будуємо удвох мости,
    Щоб з пекла в пекло
  •   Гріх - 3
    Робити вибір з тисячі доріг
    І думати –
  •   Гріх - 2
    Собою бути на очах у всіх
    Неприпустимо!
  •   Гріх...
    Життя любити на очах у всіх
    Неприпустимо.
  •   Життя - вода...
    Життя - вода, що скрапує в пісок
    Із пальців Бога
  •   За годинниковою стрiлкою
    Хмари розчісує вечір
    Гребінцем золотого
  •   Про географію і не тільки
    Пародія:
  •   Колумб
    Відчуваю себе Колумбом,
    Хоч Америку і не бачив,
  •   Печальне
    Я тобі заздрю. Ти можеш усе
    Просто забути… Забити красиво
  •   Плаче повня
    Повниться повнею глянець очей…
    Мало ночей, що приносять натхнення.
  •   Стомлені горбочки
    пародія:
  •   Себе не чую
    Згасає день. Зубчастим колесом
    Іде по тілу часу тінь.
  •   Інша путь
    Пародія:
  •   Спека
    Розпечене повітря
    Прилипає до свідомості
  •   Піф-паф у пах
    Пародія:
  •   Про ямочки і стояння на чатах
    Пародія:
  •   Лампочка (пародія)
    пародія:
  •   Пісня про вільний Львів
    Стара бруківка гріє ніжно,
    Слова з фонтану воду п’ють,
  •   Про природу ревнощiв
    Шумить, гримить… Це буря наближається.
    Вулкан клекоче, хмуриться цунамі…
  •   Оплески
    Світає...
    Гучніють оплески дощу
  •   На листя клена...
    На листя клена, мов на клавіші,
    Липневий дощ
  •   Лякливий сон
    По акварелі неба
    Лякливий сон
  •   Еклектика
    Теорія… Непізнаної музики сліди
    На погляді, що заблукав у стінах,
  •   Про душу
    Не думай, що поет душі не має.
    Він просто сльози сіє у росу,
  •   Жіноча пісня про щастя
    (На русинському діалекті української мови)
  •   Ниже села, за Облазом
    Ниже села, за Облазом
    Два коникы пасут разом,
  •   Так нiхто...
    Так ніхто не ображав мене, як ти,
    Так ніхто не міг зібрати злість у слово.
  •   Соглашайся быти мǒйов
    Горы хмурят мудрі чола,
    Нӧч накрыла всьо довкола,
  •   Пори року
    Така незаймана зима –
    Ні сліду "до", ні сліду "після".
  •   Вже достигла киндириця
    Вже достигла киндириця,
    Моя мила – молодиця.
  •   Ти моя волошка
    Ти моя волошка, ти моя ворожка,
    Ти читаєш легко долю по руці.
  •   Сколомийка лисичівських ковалів
    Ковалику, будь здоровый, гея-гой!
    Укуй ми таку пудкову, гея-гой!
  •   Ти...
    Ти казала: трохи далі трьох горіхів ліс.
    Хто тебе під ті горіхи на руках відніс?
  •   Світлячок
    Коли година ця скінчиться,
    Вросте прощання в кожен день,
  •   Про наслiдки припущення
    (Із циклу «Вона каже»)
  •   Мимрення - 3 (ремікс -2) Пародія
    Порадій, що прийшов… Я ж тобі не чужий.
    Хоч до тебе сьогодні вернувся ніякий:
  •   Гумові (з Андрія Вознесенського)
    Ненавиджу вас, люди із гуми
    Вас розтягають режими-глуми.
  •   Гримить
    І квіти в’януть невчасно,
    І потяг приходить запізно.
  •   Завiконне
    Ніч настовбурчила гриву,
    Грім покотився полями.
  •   Дивина...
    Тривоги вологий відбиток
    На погляді міста у ніч.
  •   Напівсонне
    Розтираю зерна маку,
    Макогоном долю гну.
  •   Любов і яйця (пародія)
    Пародія:
  •   Нездара
    (пародія)
  •   Про пекло
    Коли живеш у пеклі цілий вік,
    Але живеш: не скиглиш, не ламаєшся –
  •   Розлука
    Коли тебе немає поруч –
    Міняє покруч
  •   Повiр
    Коли сльози пускають коріння
    У потріскану шкіру обличчя,
  •   Зневіра
    Сніги згорнути у сувій
    І винести за межі сцени…
  •   Погано...
    Так погано на серці… Млосно…
    А учора ж… Ласкава пані!
  •   Вже сьогоднi
    Хтось пальцем написав на плесі ночі,
    Що я тебе вже завтра не захочу…
  •   Безсоння
    Ніч, як легенда літа,
    Лягає без тебе спати…
  •   Моя розпуснице свята
    Моя ласкава чарівнице,
  •   Посічи мене, січню...
    Посічи на стрічки мене, січню,
    Пошматуй мою душу на клапті,
  •   Колискова для Любчика
    Спи, маленький Любчику, спи малий козаче,
    Плаче мама віршами – стразами, неначе.
  •   Ми схожі
    Романтики ми обоє
    Невиправні… Бо щасливі.
  •   Василі
    Як зберуться Василі –
    Веселішає в селі.
  •   Рояль
    Сумні думки навіює рояль
    У цій кімнаті без дверей і вікон.
  •   А серце любить
    І ти одна… І я один…
    А разом нас немає.
  •   Творець
    А почуття вже зародилося. Росте
    Його маленька копія під серцем.
  •   Нова радiсть
    Приходить перший колядник,
    Приносить радісні новини:
  •   Богиня сонця
    Проклинаєш мене? Проклинай!
    Хай тобі допоможе Бог.
  •   Сумно...
    Повітря, як мокра вата,
    Важке і холодне. Вранці
  •   Про спокусу
    Погладьте мене по спині,
    Неначе кота уранці,
  •   Спогад про 2011-й
    А рік таки багатим був, мов кішка, або кріль,
    Хоч ріки й не молочними і берег – не кисіль.
  •   Новорiчне диво
    Такий же день, як і учора…
    Сіріє мокрий сніг,
  •   Не королівська справа
    Ти лежиш, мов королева,
    Пальці віялом:
  •   Намалюй...
    Намалюй хоч лівою рукою
    Нашу зустріч, літо і зірки.
  •   Про розрядку
    Хіба між нами спалено мости?
    Хіба я йду до тебе по канату?
  •   Про змагання
    Нас ображати є кому
    І є кому нас не любити.
  •   Снігова королева
    Я тебе шукав не для розлуки,
    Я тобою марив стільки літ!
  •   Я не буду з тобою...
    Я не буду з тобою сьогодні
    Ділити хвилини навпіл…
  •   Наближення романсу
    Мені тебе намалювала ніч.
    Із голосу зв’язала покривало,
  •   Миколай
    Постукали тихо – вставай, відчиняй…
  •   Доброго ранку
    Доброго ранку, Сонечко!
    Доброго гарного дня.
  •   На відстані
    Позлітаються спогади круками,
    Перетворяться на голубів
  •   Час просто...

  •   Співпадають мрії наші
    Тіні днів стають густіші,
    Мед – солодшим, довшим – сон.
  •   Сон-казка
    Обіймає ніченька лагідно крилом,
    Накриває ковдрою, кутає теплом
  •   Лілея літа
    Лілеї літа плеканий бутон
    Лоскоче пелюстками поцілунків,
  •   Солодких снів
    Солодких снів тобі, кохана.
    М’якого ліжечка й перини,
  •   У білому халаті міжсезоння
    Росте бажання бачити тебе. Чи вас? Обох
    Вітати поцілунком. Нас розлучає ненавмисно Бог –
  •   Ранковий сон
    Щебечуть ластів’ята у гнізді
    Під стріхою старої хати,
  •   Сонячно
    Наламаю проміння, як хворосту,
    На руці до хати занесу.
  •   Вагітна Муза
    Вагітна Муза плаче цілу ніч,
    Стікають сльози на подушку римами.
  •   Легенда Iнкерману
    Розкажу тобі білу легенду Інкерману.
  •   Йой! (пародія)
    Йой, пан Тарзан неправду каже –
    Він любить Галю і Наталю,
  •   Холодно
    Складають листочків гривні
    Дерева у банк ощадний.
  •   Снайпер твого тіла. З Душі Хрустальної
    Те, що ти нікого не вбила – це дивна справа.
    І те, що тебе не вбили це – теж загадка.
  •   Закохані берези
    На тому березі бажань
    Берези березнем сповиті.
  •   Шипшина
    На шиї осені шипшинове
    намисто,
  •   Бажання
    Припаду вустами
    До глибин криниці,
  •   Передзим'я
    Набридло, набрякло, намерзло,
    Намокло від рогу до рогу.
  •   Колібрі (пародія)
    Пародія
  •   Тобі... Чи іншій?
    Життя сюрпризів повне.
    І поразок –
  •   Осінь нашого саду
    Повна яблук спокуси
    Осінь нашого саду.
  •   Вечір, наче вітер
    Вечір, наче вітер, грається волоссям,
    Золотий підсвічник свічку запалив,
  •   * * *
    Нехай помру – в тім горя мало,
    Одне лякає розум мій:
  •   Кайдани осені згорають
    Кайдани осені згорають,
    Згортають крила пелюстки
  •   Просто-непросто
    Це просто брудна білизна
    Бездомних блідих заручин,
  •   Сон-незбуда
    Сон-незбуда присів на груди,
    День-небудень гойдає час.
  •   Блондинки не рулять (пародія)
    Пародія
  •   Про штани (пародія)
    Пародія:
  •   Відцвітає повінь літа
    Відцвітає повінь літа
    Гріє ніздрі запах трав,
  •   Парадокси (пародія)
    Ліпше порпатись в багні, ніж перо узявши в руки
    І перспіви нудні про життя шалені муки,
  •   Спасибі, Господи
    Зіграти місячну сонату
    На саксофоні почуттів,
  •   Нема сп’яніння (пародія)
    Нема сп’яніння, бо лиш запах хмелю
    Збентежив нас у «живопиві» сексу.
  •   Без таємниць
    І вже між нас немає таємниць...
    Усе відоме нам, і достеменно.
  •   Форсаж
    Не вистачало форсажу – віраж!
    У центрі міста білий день – купаж!
  •   Біле і чорне (пародія)
    Рідше на лоні природи й брюнетки
    Звершую любі труди:
  •   Живу... Для чого?
    Я живу в твоєму домі,
    Заважаю у житті...
  •   Тут...
    Тут пахне спекою і літом.
    А, може, спрагою й дощем?
  •   Я не цілувався ще ніколи
    Я не цілувався ще ніколи
    В літаку, в підводному човні.
  •   Здогадка ІІ
    Не мав Адам тещі,
    А Єва - свекрухи,
  •   Жорстоке
    Відрубую руки ранкам,
    Що в чергу стають без тебе.
  •   Нарвати літа...
    Нарвати літа піввідра
    Червоного, мов кров із вишні.
  •   Після зустрічі (пародія)
    Після зустрічі
    (пародія)
  •   Вона
    Вона приходить тихо, як печаль.
    Сідає біля ніг на сонне ліжко,
  •   Лиш би... (пародія)
    лиш би, коханий, хотілося і моглось,
    лиш би, мій сонячний, діло дійшло до діла...
  •   Ого!
    А у тебе ґудзик розстібнувся.
    Розстібнувся ґудзик випадково
  •   Я загорівся, затремтів
    Я загорівся, затремтів,
    В жагу жахливу полетів.
  •   Емоційне
    Коли приймають рішення емоції,
    Єдина фраза розриває світ,
  •   У тебе всі закохані
    М.
  •   Про труси (пародія)
    Живіт мій всихає – спадають труси,
    Бо голод у шлунку – мов жало оси.
  •   Я прийшов тебе перемогти
    Я прийшов тебе перемогти.
    Спокій твій розхлюпати у склянці
  •   Останній воїн
    У перестиглий простір літа вплітає срібло павутинь
    Бліда рука. Повісив смуток, неначе глечика, на тин,
  •   Сьогодні ти так мальовничо відсутня
    Сьогодні ти так мальовничо відсутня
    У сутінках сотень всесвітніх столиць.
  •   Не той розмір (пародія)
    І коса така у неї,
    Як коняча грива!
  •   Іди до неї! (пародія)
    Признайся, що накоїв, пташко.
    Чи знов утратив ти дар мови?
  •   Продовження експерименту (пародія на пародію на пародію)
    …Спробуй себе уявити
    На місці собачки Му-Му.
  •   Десь там...
    Десь там, на згарищі надій
    Сидить печально Ворон Чорний
  •   Наші діти вже випускники
    Наші діти вже випускники,
    Їм вручають атестати зрілості.
  •   Жінка -павук
    Сік зі слова висмокчеш соломкою,
    Випрасуєш правду перед тим,
  •   У цього вірша
    У цього вірша страждань по вінця.
    Він плаче тихо, немов душа.
  •   Вікна
    Прочитані вікна будинку навпроти:
    Історії смерті, хвороби, страждань…
  •   Зірки бажань
    Зорі падають у порожнечу...
    Загадай бажання,
  •   Щось між нами було...
    Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
    Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
  •   А стежка до тебе...
    А стежка до тебе ще мріє про день,
    Натхненно і щемко занурена в роси.
  •   17
    Блукає по небу блакитна троянда,
    Пливе в піднебессі планета пісень
  •   Можна?
    Можна прожити без хліба
    Тиждень, а може, і два.
  •   Ніч
    Ціаніста кава із калієм ночі
    Вбиває майбутнє відсутністю мрій.
  •   Шепіт трави
    Розквітає депресія – шепіт трави.
    І не хочеться жити, а йти у нікуди.
  •   Плаче квітень садом
    Білі крила яблунь туляться до скроні
    Запахом медвяним, подихом тепла.
  •   Любов і голуби
    На підвіконні білі голуби
    Кохаються. Якби лише кохалися –
  •   Образ образи
    О́браз обра́зи…
    У чорному смерть.
  •   НЕ...
    Невідворотність перспективи упасти в прірву перевтілень.
    Недосконалість переходу із точки А у інше тіло.
  •   Пісня розчулить нас...
    Юрій Лоза співає пісню про тридцять років –
    Час, коли жити добре, час, коли мріяти час.
  •   Вона каже:
    Нової шуби запах, нових бажань натхнення…
    Пельмені наліпити й сховатися в думки.
  •   Знову не туди! (пародія)
    В свято вічно чарівних фей
    По весняному вітер свище.
  •   в провалля сну
    в провалля сну
    в тепло весни
  •   Твоя маленька мокра пісня
    Твоя маленька мокра пісня
    Стискає, стримує... Стривай,
  •   Розбилось дзеркало
    Щойно розбилось дзеркало – випало з рук на підлогу.
    Від цього втрачаєш віру, з-під ніг випускаєш дорогу.
  •   Айседора
    Так порожньо, так боляче… Печаль
    Пустила корінь, ніби метастази.
  •   Букет із орхідей
    Віршований букет із орхідей
    Тобі дарую – усмішка й цілунок.
  •   Тобі потрібен інший чоловік
    Тобі потрібен інший чоловік.
    Він дбатиме про тебе кожну днину,
  •   Все буде добре
    А я любив тебе тоді,
    Але і сам не знав. Сьогодні,
  •   Де?
    І де та дика орхідея?
    І де ті пахощі, що снять
  •   О! Як...
    О! Як ти дихаєш, коли
    Столи накриті світлом ночі.
  •   Не виходь
    Поведи. Поведи, поведи
    На вершину, на пік, на Говерлу,
  •   Усе для себе
    Підійду до тебе тихо,
    Увійду у тебе ззаду –
  •   Готельні бузьки
    Я сьогодні спав на животі…
    Обіймав скуйовджену подушку
  •   Ваба
    Ти народжена для спокуси.
    Хто побачить – одразу хоче:
  •   Про жар любові
    Стовпи, закутані в гірлянди,
    Зігрітися ніяк не можуть,
  •   Під ключем до вирію зустрілися...
    Під ключем до вирію зустрілися...
    Жовтих вулиць вишуканий дим,
  •   Не змінилася. Лише...
    Не змінилась ти ні крапельки:
    Десять років – ніби рік.
  •   Інь і Янь
    Так неприховано-картинні
    Свічки, фіранки і Мартіні,
  •   Передчуття (вінок сонетів)
    День набряк на кінчику пера,
    Як вербовий котик на вершині,
  •   Мрія
    Твоє волосся пахне медом.
    В обіймах сонних медуниць,
  •   Ніби книжку, гортати слова
    Ніби книжку, гортати слова.
    Чути клич у гортанному голосі,
  •   Ти мовчиш по особливому
    Ти мовчиш по-особливому.
    Це мовчання видає,
  •   З Новим Роком!!!!!!!!
    Хай в ніч Новорічну на таці із льоду
    Вам ангел бокал з кришталю піднесе.
  •   Палітра ніжних почуттів
    Аксіоми еросу і лісу,
    Береги, борги, болотизна,
  •   Потяг зник… (пародія)
    Хвилююсь:
    Раптом, Новий рік
  •   О, Адаме! (пародія)
    Що ти хочеш від мене, Адаме?
    Ти не бачиш? Я – сучасна Єва
  •   Ці дні... (пародія)

    Ці дні найважчі від усіх припущень…
  •   А могло би бути… (пародія)
    Вечір сіє з неба втому,
    У крові доволі млості...
  •   Душі обважніли...
    Кров нуртує живо, та чомусь не в жилах –
    В просторі, довкола, в кулуарах...
  •   хочу сонну
    хочу сонну
    тебе
  •   Я замучу тебе...
    Я замучу тебе коханням,
    Вип’ю пружність твою і пристрасть,
  •   Припущення
    Може тебе поцілує
    Ангел у пружні перса
  •   Романс про нас
    Ми з тобою будемо коханцями,
    Ми з тобою будемо удвох
  •   Поет у коханні...
    Поет у коханні шукає натхнення.
    Живе не майбутнім, а нинішнім днем.
  •   слухаю пульс твого сну
    слухаю пульс твого сну
    дихання спокою
  •   ВИЩЕ ПУПА (пародія)
    Твій живіт засріблиться лукаво…
    ………………………
  •   І ЩО ТОБІ ДО ТОГО! (пародія)
    Моя вина - у тім, що я живу
    Із поглядом вагітної корови?
  •   НІЧНИЙ СОНЕТ
    Жовтнева ніч, як світ оцей – одна.
    І посмішка – гаряча, ніби сонце.
  •   Висновок мандрівника
    Потинявся по світу я, об’їздив сто країн,
    Побачив вежі схилені, фантазії Далі…
  •   Загадка (пародія)
    Любов гаряча і безтямна
    Пірнала з берега у річку.
  •   НЕСВОБОДА
    Переситився, пересипався
    У піщанім годиннику світ,
  •   Видимість твого бажання
    Видимість твого бажання,
    Босоногі бані динь.
  •   Осінь. Дощ.
    Тепло, ніжно і волого…
    Попід вікна осінь ходить.
  •   * * *
    Тобі довірив вогнище
    Кохання.
  •   Ніч виходить за межі світу
    Ніч виходить за межі світу.
    Моніторами вікна світять, –
  •   Н.К. (пародія)
    ...над рудими покосами
    тихо вийшла із осені
  •   Я прощаюся з минулим
    Я прощаюся з минулим.
    Протираю скло думок.
  •   Зникають межі
    Зникають межі. Мерехтять слова
    На вітрі часу під дощем світання.
  •   Ти мене...
    Ти мене полюбила таким
    Не причесаним, неідеальним.
  •   Перестигла осінь саду
    Перестигла осінь саду,
    Пересохло сіно днів,
  •   Поезія твого тіла
    Поезія твого тіла,
    Вповільнена плинність ночі…
  •   Я тебе напою словами
    Я тебе напою словами –
    При свічках читатиму вірші.
  •   Нерішучість. Пародія
    Закохані
  •   Ти мене надихаєш на сповідь
    Ти мене надихаєш на сповідь,
    Як весна на любов – голубів.
  •   Любове, виведи мене…
    Любове, виведи мене
    З війни, що роз'їдає душу,
  •   Ти на Марсі, а я на Венері. Пародія
    МАРСІАНСЬКЕ КОХАННЯ
  •   Я думав, це радість...
    Я думав, це радість, а вийшло, що смуток,
    Я думав, це небо, а вийшло, що дощ.
  •   Можеш мене не чекати
    Можеш мене не чекати.
    Знову ставати на чати?
  •   Моя кохана, ти вже спиш
    Моя кохана, ти вже спиш
    У пісні колисковій,
  •   Рапсодія
    Рапсодія ранку, симфонія смутку,
    В минуле вертає покинутий рай.
  •   Зізнайтесь, Вам просто потрібен мужчина
    Зізнайтесь, Вам просто потрібен мужчина,
    Простий дегустатор прощань і кохання,
  •   Впала перша позолота...
    Впала перша позолота
    На покров сумних дерев,
  •   ПРОЩЕННЯ
    Прощаю всім
    За те, що не зуміли,
  •   Ти сама себе боїшся...
    Ти сама себе боїшся.
    Ти приховуєш від себе
  •   І твого наближення чекав
    І твого наближення чекав,
    І твою відсутність пив із медом,
  •   Сіро жив, повитий пустотою
    Сіро жив, повитий пустотою,
    Пасткою прикутий до проблем,
  •   В пестощах… Про тебе я не знав.
    В пестощах… Про тебе я не знав.
    Жодного таємного бажання…
  •   Й поєднався в пахощах з тобою
    Й поєднався в пахощах з тобою,
    Надихнувся подихом твоїм.
  •   Променя, що простір пронизав
    Променя, що простір пронизав,
    Леза, що обрізало вітрила…
  •   Квітко підфарбована красою
    Квітко підфарбована красою,
    Янголя ранкової роси,
  •   Чи до Пана? Панно польова...
    Чи до Пана? Панно польова,
    Пройнята ромашками і болем,
  •   Руки піднімаються до Феба…
    Руки піднімаються до Феба…
    Хто цей Бог? А, може, чоловік?
  •   Повниться передчуттями небо
    Буде буря. Буря – не бурлеск.
    Лоскотом лопатками, що ніби
  •   Переддень визбирує слова
    Переддень визбирує слова,
    Ніби півень зерна по городу.
  •   Ранок став. Пробудження пора.
    Ранок став. Пробудження пора.
    Ти така просвітлена сьогодні! –
  •   Зорі зникли. З ангелом на рівень
    Зорі зникли. З ангелом на рівень
    Я піднявся. Сонце припекло,
  •   Вилупився з ночі перший півень...
    Вилупився з ночі перший півень,
    Піснею горлянку сполоскав
  •   Між нами повня...
    Між нами повня. Простір коливань.
    Мовчання не ягнят, а кіз. У коси
  •   Жив поет, як і належить - бідно
    Жив поет, як і належить – бідно.
    Вмер собі, то й що? – Так має бути.
  •   Над Ужем

    Новини і кава. Будень.
  •   Ти настояна на слові
    Ти настояна на слові,
    Ніби ніч оця на травах,
  •   Розпач (П’ятниця, тринадцяте)
    Хочеться перевтілення,
    Простору медитації.
  •   Зіграй мені...
    Зіграй мені на саксофоні літа,
    Брудних примар облізлі кажани
  •   Лунає голос. Потяг. Промінь
    Лунає голос. Потяг. Промінь
    В осіннім полум’ї печалі.
  •   День набряк на кінчику пера
    День набряк на кінчику пера,
    Як вербовий котик на вершині,
  •   Оранжева лампа. Дитячий годинник
    Оранжева лампа. Дитячий годинник.
    Показує вісім, показує п’ять.
  •   Сльоза, немов роса на сонці
    Сльоза, немов роса на сонці,
    Із печалі всотує вагу.
  •   У тебе місячна ментальність...
    У тебе місячна ментальність
    Циклічно кругла, мов гарбуз.
  •   Не шукай мене...
    Не шукай мене у місті,
    Я вже виріс із квартири.
  •   В утробі вересня – зима
    В утробі вересня – зима.
    Росте, впирається у двері.
  •   Земля вмивається...
    Земля вмивається...
    Так мило змивається.
  •   Страхосфера… Поле ночі
    Страхосфера… Поле ночі,
    Жахів, криків і мерців.
  •   Бути? Не бути… Набуте в дорозі
    Бути? Не бути… Набуте в дорозі
    Муляє плечі, тягне у розпач…
  •   Було, чи не було...
    С. .
    Оця цнотливість у сорок років,
  •   Якого зілля випити?...
    Якого зілля випити, щоби тебе забути?
    Яку натиснуть клавішу, щоб дійсність повернути,
  •   Небесна діва
    Серп місяця повісить на межі
    Небесна діва, купана у росах.
  •   Якби зустрітись...
    Якби зустрітись на рік раніше
    А досвід мали такий же самий,
  •   Коли весна згадає перший сніг
    Коли весна згадає перший сніг
    І побіжить назустріч зорепаду,
  •   Подарунок
    Ти молилась: Боже, Боже!
    Я самотня, я одна!
  •   Я квітень увінчав присутністю твоєю
    Я квітень увінчав присутністю твоєю,
    Я з космосу дістав твоїх утіх вуста.
  •   Розкинула ноги по полю дорога
    Розкинула ноги по полю дорога,
    Чи з пагорбів збігла в шовкову траву,
  •   Посмішка кохання
    Холодний відгомін зими
    Керує й досі почуттями.
  •   За вікнами вічність
    За вікнами вічність.
    У сонячнім світлі
  •   КАРПАТСЬКА СІЧ
    А на Красному Полі - зима,
    Поміж краплями снігу – кров.
  •   БОГИНЯ
    Можливо, ти богинею була,
    Венерою в закоханому Римі,
  •   І сняться сни...
    І сняться сни...
    Твоя рука,
  •   * * *
    Микола Добролюбов
  •   ПОРИ РОКУ
    1.
    Така незаймана зима –
  •   Це не минеться...
    Коли це минеться? Все вітер, все протяг...
    Юлія Бережко-Камінська
  •   Соло на віолончелі
    Н.С.
  •   * * *
    Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
    І сірий будень топтали люди,
  •   Відвідати Відень
    Відвідати Відень. Вагоном вагання
    Ввігнати у серце вагому весну
  •   Мені наснились дивні речі...
    Мені наснились дивні речі...
    Речитативом перевтілень
  •   ЧОРНА КВІТКА КОХАННЯ
    "Потік, наче коник, грає...", Марія Матіос
  •   Тут
    Тут фрески зім’яті, ікони спалені,
    А хрест на підлогу під ноги упав,
  •   * * *
    Дмитрові Кременю
  •   ТАНГО
    Па – падолистом, тактом і хистом,
    Руку у руку, плече до плеча.
  •   Новий яскравий календар
    Новий яскравий календар –
    Суддя жорстокий, злющий кат –
  •   Роби зі мною все, що хочеш...
    Роби зі мною все, що хочеш...
    Цілуй мене у кожну букву,
  •   Поети вмирають часто
    Поети вмирають часто,
    Частіше, ніж не поети.
  •   Дівчатам
    Поету краще не женитись,
    Бо він шукатиме вночі

  • Огляди

    1. Малює промінь на стіні
      ***
      Малює промінь на стіні
      Мурали, наскрізно холодні,
      Хоч пахне березнем сьогодні
      І десь ворушиться на дні
      Тепло, запріле, наче лист,
      Що літа не чекає. Млосно.
      Зима сповзає… Стоголосо
      Відлунює чекання. Свист
      Сліпого вітру у шпаринах
      На перехресті сподівань.
      Жебрак збирає жовту дань
      Із часу… Невідомість лине
      В невизначеність. Переддень
      Чогось незнаного й чужого.
      Самотність шкіриться убого
      І щастя, як маршрутки, жде.

      30.01.19 © Василь Кузан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла
      ***
      Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла,
      І вино, що у істині й славі шукає себе.
      І та кров, що на тілі, на рані спеклась і затерпла,
      І чужі голоси,
      І святий у човні,
      Що до берега вічно гребе.

      Глинобитні підлога і стеля у райській оселі,
      Що на човен той схожа,
      А часом – таки на труну…
      Керамічно заклякли у просторі числа і весла,
      І сліди по воді, по яких я нікуди не йду.

      І не йду, й не вертаюсь,
      А стою…
      Чи гарцюю на місці?
      І на місяці бачу ті плями, що сонцем були.
      Я молюся без слів,
      Я вимолюю моці у віці,
      Що, дасть Бог, то на голову впевнено й м’яко впаде.

      Ні, не каменем. Ні! Глинобитними фразами неба,
      Що, як tabula rasa, ще не читані досі ніким.
      Вигне шию світанок, мов іконою писаний лебідь,
      Й попливе без човна
      До людей, що сумують за ним.

      27.01.19 © Василь Кузан





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Душа навиворіт…
      ***
      Душа навиворіт…
      Німих нема воріт.
      Коріння в небо
      І руки – пензлями…
      Замки, мов сутінки,
      І страхи-сумніви
      Літають совами.

      Словами зниклими
      За авансценами
      Із Авіценнами
      Кричать не істини, а ниці з правдами.

      Вже сонце висохло,
      Як сповідь грішника.
      Йдемо колонами німими й гордими,
      Бо світло в імені
      На срібло виміняв
      Сліпець поранений любов’ю й вірою.

      Тіла нанизані
      На стріли плинності
      І час намотує на очі відстані.
      Зникає впевненість,
      Як мури юності.
      Усе повернеться.

      Усе знеціниться.
      І пензлі в небі…
      А душі невідь
      Куди зникають.

      І ми зникаємо.

      Апокриф кається,
      Канон втрачається.
      І вічність падає
      У воду каменем.

      04.01.19 © Василь Кузан



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. У тимчасовому житті
      ***
      У тимчасовому житті
      Усе крихке і тимчасове.

      Міняють обриси світи
      І деформуються основи,
      В літописанні літ і сфер
      Міняють межі континенти…
      Ментальне прагнення рости
      Міняє напрям.
      Букви стерто
      На вицвілих вказівниках,
      Що не ведуть уже нікого
      До тих омріяних висот,
      Де сходяться в одну дороги.

      Тремтить кришталь святкових мрій,
      У марних планах на століття,
      Всихають усмішки очей
      І машкара до серця липне…

      Усе висить на волоску,
      Усе гойдається над прірвою.
      Лиш чути холод унизу
      І темрява шепоче: «Вірую…»
      І відголосить глибина
      Мінливим голосом минулого.
      Немов з могили потягло
      І в душу вогкістю війнуло.
      І в ноги холодно чомусь.
      І день ховається за вічністю.
      А я занурюю у ніч
      Із маски зроблене обличчя.

      06-09.12.18 © Василь Кузан





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Сидить… Висиджує тепло
      ***
      Сидить… Висиджує тепло
      На помежів’ї сну і грудня,
      А діти не приходять, блудні.
      Вірніш, заходять й знов ідуть.

      Тепло не муляє. Терпець,
      Немов клубок міцної нитки.
      З такої час дороги виткав,
      Що безталанні ними йдуть.

      Тепло продзьобає колись
      Чекання вічну шкаралупу,
      Зберуться блудні всі до купи,
      Обіймуть пустку і… підуть…

      22.10.18 © Василь Кузан




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Тепло задиратся зо мнóв
      ***
      Тепло задиратся зо мнóв:
      То кліпне оком, то ся спряче.
      Ги мняч по небу сонце скаче
      И нóвтóв тягнеся сумнóв
      Октóвбер довгый.
      Мнягко дощ
      Зацяпкує за вшиник студінь…
      Челлині яблыка на блюді
      Годуут динь.
      Добігли до
      Вчорашньых споминȕв про вто,
      Ош кури нести перестали
      Израна яйця. Много сала
      Удклала óсінь…
      Щи по сто
      Налляти треба, бо зима
      Иде з-за берега студена.
      Домак далеко до Едема,
      А нóвта тягнеся сумна,
      Ги путь, що ним идеш из раю…
      Даколи видится – вмираю.
      Колыше світ болигóлóв,
      А світ задиратся зо мнóв.

      21.10.18 © Василь Кузан

      Словничок:
      Задиратся – заграє, чіпається до мене,
      Прятатати – ховатися,
      Ги – як,
      Мняч – м’яч,
      Нóвта – пісня,
      Вшиник, ошиник – комір,
      Домак – зовсім,
      Колыше – гойдає,
      Видится – здається
      Болигóлóв – отруйна рослина.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. плакучій вербі дощик коси розчісує
      ***
      плакучій вербі дощик коси розчісує
      чи гілка верби робить зачіску хмарі
      хитаються втомлено сутінки п’яні
      проходять повз пам’ять
      вітаються
      що ж

      не писані п’яним закони й порядки
      хоча графік руху висить на стовпі
      дерев парасолі проходять крізь натовп
      грибів
      комарів
      світлових вітражів

      розщеплений промінь у ніч кровоточить
      а пам’ятник сонцю за хмару заліз
      боїться злизати вологу із лапи
      зіщулений
      зимний
      здивований
      ліс

      втискається в душу тепло ніби цуцик
      і носом холодним віщує про те
      що скоро обсиплеться небо під ноги
      і грудня бурулька у серце вросте

      06-12.09.18 © Василь Кузан



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. жовтим листочком вечора
      ***
      жовтим листочком вечора
      відірвався твій поцілунок від мого бажання
      і полетів у вирій

      зимна самотність
      заповзає під шкіру
      судомлячи почуття

      а дощі йдуть собі
      від сумнівів до сповіді
      і шпортаються
      на перехресті сподівань

      осене
      поверни трохи літа
      наповни серце оманою тепла
      бо поцілунок з одним крилом
      не полетить далеко

      09.09.18 © Василь Кузан



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. сачком натхнення звізди ловлю щоночі
      ***
      сачком натхнення звізди ловлю щоночі
      приколюю їх не як метеликів
      і не на листочок у рамці
      заплітаю в коси тобі
      кохана

      прокинеться сонце
      захоче змести з неба крихти світил
      а їх нема
      всі у волоссі твоєму
      іскряться

      позбав сонце розчарування
      люба
      поділися з ним сяйвом любові
      а мені хай залишиться
      теплий аромат
      передрання

      05.09.18 © Василь Кузан




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Про надії і строки
      Віктор Кучерук

      …Щоб сьогодні поміж нами
      Порожнечі не було, –
      Доторкнись до губ губами
      І зігрій сльози теплом.
      Поцілуй, неначе вперше, –
      Із надіями і в строк, –
      І відразу стане менше
      Насторожених думок.

      Про надії і строки
      (пародія)

      Без надії поцілунки,
      Як в яйці самий жовток.
      Хоч відгукуються лунко –
      В голові клубок думок.
      Вмиюсь теплими сльозами,
      Сліз гірких зроблю ковток…
      Доторкнешся лиш губами –
      Можу не спинитись в строк.
      Зникне раптом порожнеча
      Через двісті з лишнім днів –
      І радітиме малеча,
      Що я вчасно не зумів…

      02.09.18 © Василь Кузан




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. лезо літа вирізало острів
      ***
      лезо літа вирізало острів
      з жовтого окрайчика тепла
      потекла між листя позолота
      тягне плуга туга
      в небокрай

      пахне прілим листям і землею
      діти виростають
      як гриби
      спогади у кошика збираю
      бо любив

      загинає пальці невідомість
      і курчат вигулює
      стерня
      ясенами вперлися у небо
      дні що їх багато
      і нема

      гойдалка вигойдує проміння
      джерело зажурою дзюрчить
      дикими качками й журавлями
      до життя вигадую
      ключі

      01.09.18 © Василь Кузан



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. дзень
      ***
      дзень
      дзенькає монетою крапля роси
      падаючи з листочка у порожнє відро
      біля ґанку

      дзен
      достигає під серцем
      наче яблуко
      під ранішнім променем

      день
      вилуплюється з чорного яйця тиші
      і тулиться до руки
      тонконогим курчатком

      дум
      ніби бджіл довкола
      меду шукають
      у квітах сивих

      29.08.18 © Василь Кузан




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    13. Премія Ордену Карпатських Лицарів
      Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
      Поспішайте надіслати добірки віршів!
      Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

      Положення
      про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

      1. Премія присуджується за кращі поетичні твори написані чи видані окремою збіркою українською мовою протягом двох років у період до Дня Незалежності України. Премія присуджується авторові один раз у житті.
      2. Премія вручається, разом із посвяченням у лицарі «Ордену Карпатських Лицарів», на фестивалі «Карпатський Пегас» у с. Нагуєвичі 25-26 серпня 2018р. (у музеї Івана Франка).
      3. Переможці визначаються компетентним журі. Висунення кандидатів на нагороду відбувається публічно у мережі Інтернет. Допущеним до конкурсу вважається автор, чия добірка із 10 віршів опублікована на сторінціhttps://www.facebook.com/lycar.karpat. Право публікувати добірку на сторінці мають тільки члени журі, які попередньо розглядають добірки, надіслані авторами на електронну пошту: lycar.karpat@gmail.com.
      Просимо звернути увагу, що: 1) Диптих вважається двома творами, триптих - трьома. 2) Поеми до участі в конкурсі не допускаються. 3) Вінок сонетів вважається повноцінною добіркою і до участі допускається. Тоді окрім вінка сонетів авторові не потрібно надсилати жодного вірша. 4) Просимо під віршами не вказувати ні дату написання, ні місце написання твору, ні автора. 5) Будь ласка, подавайте кожен текст із нової сторінки через функцію "розрив сторінки" та виділяйте початок нового вірша назвою або зірочками (***)
      Подаючи твори на конкурс автор автоматично дає згоду на публікацію їх у збірках та альманахах конкурсу, якщо такі будуть видаватися.
      4. Переможці відзначаються у двох номінаціях: краща поетична книга та краща добірка із 10 віршів, опублікованих на сторінці конкурсу у Фейсбук (https://www.facebook.com/lycar.karpat )
      5. Добірка до публікації на сторінці допускається чи не допускається членами журі без пояснень. Добірки авторам слід надсилати особисто разом із вказаним правильно іменем та прізвищем на адресу: lycar.karpat@gmail.com до 20 серпня 2018 року. Доступ до електронної скриньки мають усі члени журі.
      6. Книги (по 4 примірники) авторам слід надсилати особисто на адресу: місто Трускавець Львівської області, Нова пошта, відділення №2, Василю Кузану (0976881925). Книги надсилати до 20 серпня 2018 (за штемпелем).
      7. Твори учасників конкурсу обговорюються публічно. У обговоренні можуть брати участь усі бажаючі. Єдиним ресурсом для публікації матеріалів про допущені до конкурсу твори та самих творів є сторінка конкурсу у Фейсбуці. Кожен читач має право висловити свою думку під публікацією в коментарі на вказаному ресурсі. Журі бере до уваги тільки рецензії, відгуки та обґрунтовані коментарі під публікацією. Кожен коментар має рівень дорадчого голосу. У полеміці вітаються лицарські традиції. Заборонено називати автора добірки, якщо ви його знаєте.
      8. Член журі має право при обставинах, коли особисто не може брати участь у засіданні, рекомендувати на своє місце іншу людину.
      9. Головування у журі кожного року переходить до іншої людини - члена журі. Голова журі має право на два голоси.
      10. Переможці (перше місце) у кожній номінації отримують диплом, грошову премію та цінну нагороду. Журі може приймати рішення про вручення додаткових нагород.
      11. Переможці та по 10 кращих, на думку журі, авторів у кожній номінації отримують право безкоштовно публікуватися у щорічному альманасі, який буде видаватися до наступного фестивалю (при наявності коштів).
      12. Ні вікових, ні гендерних, ні національних, ні жодних інших обмежень для участі в конкурсі немає. Головним критерієм при оцінці книг та добірок є тільки високий художній рівень та формальна довершеність текстів українською мовою.
      13. Рішення журі остаточне і оскарженню не підлягає.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. чорне море ночі
      ***
      чорне море ночі
      змиває світло з обличчя
      накриває хвилею спокою
      гойдає маревом вітру
      цілує піною мрій
      повіки спекотного вчора
      що мнеться
      минає
      уже

      втома втискає в ліжко
      важкість набряклих м’язів
      ваговиті скрижалі думки
      обриси голих скрипок
      схожих на голос жінки
      тіні від колискових
      тіл мовчазні слова

      спокій
      усе що треба

      ніжність обіймів сонних
      пальців солодкий спогад
      дихання снів у спину
      дихання днів у скроні
      дихання часу в мозок
      дихання літа в лампі
      в хаті і всюди де

      ходять слони по колу
      тихо навшпиньки ходять
      вухо і хвіст і хобот
      дихають
      дихаю
      тссс

      05.08.18 © Василь Кузан



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Мала мама три сини
      ***
      Мала мамка три сыны,
      Та всі были русины.

      Старшый быв русин по крови,
      Мав думкы простъі й здóрові,
      Знав, ош Україна – Русь
      И мовчав про вто чомусь.
      Ввüн ходив на заробüткы
      В Рóсію, так ги до тüткы.

      Середущый – менше мудрый –
      Всім мозґы довкола пудрив,
      Ліз усяде з свóйов правдов,
      Про народ окремый правив.
      И в Мадярщині робив…
      Що впóвісти? Добре жив.

      А молодшый – щи дітвак –
      Поняти не мüг нияк:
      Як ото браты май старшъі
      Тüлько в сóбі маут фальші?
      Каждый тягне сам сóбі,
      Докüть не пüде у грüб.

      Як ото їх помирити?
      Всі – єдної мамкы діти.
      Роблят в празникы и будні,
      А сыны, поправді – блуднъі…
      Єдности у них ни є.
      Гüрко на души стає.

      Пробóвав и сяк, и так,
      А оно ни йде нияк…
      Сів увüн товды на шіфу
      И в Америку почіхав.

      09.07.18 © Василь Кузан



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Нема тунелю – тільки крок
      ***
      Нема тунелю – тільки крок.
      Немає світла – біла вічність.
      На переправі жде паром,
      І невідомість блідо світить.

      І передзвонює небес
      Така близька невідворотність.
      Фігура вбрана у рябе
      Траву між зорями толочить.

      І поля перекотиміф,
      Й життя – безмежна шахівниця.
      На вітрі доля тріпотить,
      Мов на трепеті обрис листя.

      І таємниця небуття
      Запаморочлива й пречиста.

      26.06. - 03.07.18 © Василь Кузан




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Кȕлько тóї жизни
      ***
      Кȕлько тóї жизни,
      Кȕлько тых рокȕв…
      Що сóбі плануєш –
      Пóділи на пȕв.
      Пак удвирзь ищи щóсь.
      Мало, авать много,
      Бо усьо, що чиниш,
      У руках у Бога.

      Кóсь учинит хыжу –
      Нікому в нȕв жити.
      Ко хóтів бы вмерти –
      Того держит битіг.
      Батогом пудганят
      Кóсь себе и ближньых,
      Скаче кóсь у море,
      А на ньому лижі…

      Уйдеш напоперек,
      Дȕйдеш до розпутя,
      Там чорти ґолеса
      В різнъі бокы крутят.
      Пішакы дітинські
      Заросли вже дерном…
      Пак цюлюй ня рясно –
      Може ся не верну.

      Та цюлюй – не жалуй!
      Докȕть серенча є,
      Докȕть каждый рано
      Нас добром стрічає,
      Докȕть нам ушиткым
      Звізды шором світят…
      Кȕлько тої жизни,
      Кȕлько того світа!

      29.06.18 © Василь Кузан

      Словничок:
      Кȕлько – скільки,
      На пȕв – на половину,
      Удвирзь – відкинь,
      Учинит – зробить, тут – побудує,
      Битіг – хвороба,
      Ґолеса – колеса,
      Пішак – стежка,
      Докȕть – поки,
      Серенча – удача,
      Ушиткым – усім,
      Шором – рядком.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Відстань до того світу
      ***
      Відстань до того світу
      Менша від міліметра.
      Вітер і дощ холодний
      Можуть кордони стерти,
      Швидкість і хмар ганчір’я
      Прагнуть границі змити.
      Межі – це теж безмежжя,
      Вищої сили витвір.
      Доля секунди –
      Доля.
      Мить,
      А за нею вічність.
      Кров зупинити можна,
      Час зупинити нічим.
      Щастя сльоза раптова,
      Кава гірка уранці…
      Біля коліс фортуни
      Янгол у вишиванці.
      Але ніхто не знає
      Де постелити м’яко.
      Стежка життєвим полем
      В сутінь ховає знаки.

      25.06.18 © Василь Кузан





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    19. Свята таємниця ховається в чорне
      ***
      Свята таємниця ховається в чорне,
      Де душі огорнуті в стогін акордів,
      Де досвід на рівні сліпого невміння,
      Що квітне і стогне у лоні валторни.

      У музиці м’язи пускають вологу
      І множаться фрази фривольних позицій.
      Обіймами віянь дивуються відьми,
      Як викиди магми на стіни й підлогу.

      Усе би красиво, та кріса замало,
      Щоб страх невідомості нас приголубив.
      Сідає на губи пилок відображень
      І жадібно смокче напружене жало

      У винному хорі стікаються ріки
      Молочного меду і теплого воску.
      Ми двоє – на древкові піднятий прапор.
      Тіла, наче душі, тріпочуть на вітрі.

      Ми двоє, як небо, занурене в річку,
      Як річка, що впала і витекла з моря.
      Наш день перемелює гріх у молитву,
      Як меч, що у піхвах шукає обручку.

      03-09.05.18 © Василь Кузан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Вітер такий, що згинає проміння –
      ***
      Вітер такий, що згинає проміння –
      Буря наснилася травню сьогодні.
      Птахи голодні, бо крихти й насіння
      Зметено метеослужбами. Годні

      Плакати, падати на териконах
      Міста, що плодить сміття інтелекту.
      Дехто читає слова на іконах,
      Але не вірить… а далі по тексту.

      Заповідь перша… Бажання на грані.
      Зброя під стрихом готова до кари.
      Бджоли збирають із квітів герані
      Видимість віри. Блукають отари

      Там, де ні світла, ні Бога, ні пари…
      Лиш одинокості відблиски ранні.

      02.05.18 © Василь Кузан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Колиска, дорога, готель.
      ***
      Колиска, дорога, готель.
      Світанок, розмови, вечеря.
      Довірливість, ігри, фотель,
      Сигара, досвідченість… Двері.

      Монети, моменти, борги,
      Стежина, вершина, падіння.
      Лікарня. Кохання. Торги.
      Кредити, будинок… Видіння.

      Просвітлення. Заздрість. Війна.
      Розгубленість, страх, безпорадність.
      Онуки, розлука, стіна.
      Відродження. Сумніви. Радість.

      Традиції. Вибори. Ружі.
      Премудрість. Беззубість. Слова.
      Любов. Непотрібність. Байдужість.
      Майбутнє-минуле. Труна…

      22.04.18 © Василь Кузан



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі
      ***
      Ми по крові брати – наші вени шліфують ножі.
      Наші предки крізь камінь бентежать ментальну свідомість.
      Місце сили – це дім. Трохи скраю, на самій межі.
      Наша хата – форпост, наша зброя – це правда у домі.

      Ми по хаті брати. По туману, що виїв нам зір,
      По жінках, що ночами шукали у римах молитви.
      Ми сумління своє відгризали, як лапу поранений звір,
      Щоб вернути його – повертались із миру у битву.

      Ми брати по війні. Наші скроні вже сиві від куль,
      Що словами стають та іконами лізуть у храми.
      Наша сутність – брехня, що її не поділиш на нуль.
      Тільки в місячну ніч розфасуєш безликих у ями.

      Ми брати по словах, що у книгах лежать, як намул,
      Каламутячи воду, дозволяють триматись за хвостик
      Не життя, лиш ілюзій. Співаємо пісню сумну,
      Бо напились уже із ефірів і пляшок гидоти.

      Наші пальці фільтрують любов. Ми брати по дротах,
      Саме ними вже стали розхитані, втомлені нерви.
      Ми брати по братах, що лежать під ногами в полях,
      Поки пам'ять про пам'ять до tabula rasa не стерли.

      17.04.18 © Василь Кузан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Цицька місяця поїть ранок
      ***
      Цицька місяця поїть ранок
      Молоком. І цілує медом.
      Батога потребує пряник,
      Холодок обпікає ребра.

      Ти лежиш, вся така тендітна,
      Переповнена садо-мазо,
      Щоби з болем увись летіти
      І не дихати до екстазу.

      Ніби бісер, бринять росинки,
      Розум піниться до нестями
      І, спиваючи страх і слину,
      На вустах твоїх сонце тане.

      Заховавшись у кутик ліжка
      Із коханням принишкла ніжність.
      Бог любові – інтимна стрижка –
      Коней пристрасті взяв за віжки.

      Вже порвав перепони стогін,
      Обійнялись вогонь і лід.
      Ніч стулила гарячі ноги.
      Мед розлився і місяць зблід.

      09-14.04.18 © Василь Кузан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Прошиті жилами дротів
      ***
      Прошиті жилами дротів
      Дороги, гнізда бузьків…
      Невтішні дні якісь не ті.
      В проході надто вузько.

      Чи не в проході – вушко це,
      Відламане від голки.
      Смола стікає на лице
      І небо у подолки.

      Усі біжать крізь житіє –
      Шукають власні ніші.
      Мене нема. Точніше, є
      Але якийсь я інший.

      Та і тебе нема. Хоча,
      У тебе інші шрами.
      Життя торкається плеча
      Й не розмовляє з нами.

      В мовчанні мудрості нема.
      Ні золота… В німоті
      Години всілись жартома,
      Як ластівки на дроті.

      06.04.18 © Василь Кузан



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Про рядочки (пародія)
      (пародія)

      Не кожен день стається свято,
      Не кожна на рядок впаде.
      Вустами стане цілувати
      Прицмокувати і т.д.

      А потім рухи суголосні
      І вседозволеність гряде…
      І так присвячуєш до осені,
      Рядок допоки не впаде.

      Тоді ж цілують не вустами
      І не цілують взагалі.
      Бо не приваблюють (між нами)
      Жінок рядочки замалі.

      03.04.18 © Василь Кузан



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Чи хочуть москалі війни?
      Чи хочуть москалі війни?

      …………………..Євгенові Євтушенку

      Чи хочуть москалі війни?
      Чи Богу моляться вони?
      Над неозорістю полів,
      Де крони схожі до голів
      Дітей, жінок і тих солдат,
      Що під березами лежать…
      Не скажуть правди їх сини,
      Чи хочуть москалі війни?…

      У морі, в небі, на Землі
      Москаль вклоняється війні.
      І від весни і до весни
      Війна іде до нього в сни.
      Москаль у лаптях бачить лиш:
      Горить Кабул… Не спить Париж…
      І Сирія не бачить снів
      Без кацапні, без москалів...

      Не спить обдурений Донецьк,
      Війни ж початок, не кінець.
      Але піддавшись пропаганді,
      Ще й досі лиже й служить банді…
      А банда хоче воювати
      За тих, у кого мозок з вати.
      …Поставить брата до стіни
      Москаль, що виліз із війни.

      © Василь Кузан



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Ніхто не підставить плече
      ***
      Ніхто не підставить плече –
      Усі зі своїми хрестами.
      Буває, приходять до тями –
      І думка словами стече.

      Мов шепіт, під ноги впаде,
      Розколе розпечений камінь…
      Думки, що постали між нами,
      Неначе спонтанне ґарде.

      З дещицею смерті і волі
      Пускають коріння. Із них
      Наплодиться сотня малих –
      Постануть поранені… Голі

      На голці намистини днів.
      А дійство почнеться о пів…

      03.03.18 © Василь Кузан



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Як зима зустрічає весну
      ***
      Як зима зустрічає весну,
      Так і я тебе, Пташко, зустрів.
      Розплела ти розкішну косу
      І прихованим порухом брів,

      Ледь помітним торканням до ран
      Вітерця, що полинув від вій,
      Ти роздмухала попіл повстань,
      Ти неспокій розбурхала мій.

      З того часу я – літо й вогонь,
      Лід у жилах поволі, та скрес.
      Вже шепочеш мені: охолонь!
      Я для тебе Голгофа і хрест.

      Я для тебе давно не зима –
      Сто пожеж, сто ідей, сто доріг…
      Ти вінок собі робиш сама.
      Як пелюстя, спадаю до ніг.

      Пломінцями п’янкого вогню
      Зігріваю тепер тебе я.
      Я лелію весну – я не сню!
      Ми – кохання стрімка течія.

      15.02.18 © Василь Кузан



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Вечір загинає жовті пальці
      ***
      Вечір загинає жовті пальці,
      Цілиться у око сіль землі,
      Лізуть сполотнілі помаранчі
      Із гнізда, що в’яне в помелі.

      Гомонять сполохані синиці,
      Цідять сутінь голосом біди
      Дим війни… Колисці небо сниться,
      Сяють поміж іскрами сліди.

      Вибухи вбивають поступово
      Волю, біографію, весну…
      Нумізмати міряють до крові
      Віру в силу грошей. А по дну,

      По твердині, що над головами,
      Милицями стукає любов.
      Овдовіла, одреклася слави
      Вимкнула освітлення. Не бо…

      Не боїться небо перекосів.
      Стоси справ здаються у архів.
      А слова освідчень ще і досі
      Тінями торкаються дахів.

      ...03.16…06.02.18



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    30. А сонце – павук на нитці
      ***
      А сонце – павук на нитці –
      Гойдає прозорий спокій.
      І котиться по картинці
      Тепло на чотири боки.

      Злітаються, як до меду,
      Святі і голодні, й грішні,
      І пхаються всякі недо-
      Слова і думки невтішні.

      Влипаєш у павутиння,
      І сохнеш, неначе муха.
      Аж раптом колиска синя
      Бринить біля вуха. Слухай,

      Усе це не має змісту.
      Бо в неба колисці всі ми.
      Осанну співає місту
      Весна, що зайшла крізь стіни.

      31.01.18 © Василь Кузан



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Коли тебе немає – холодає
      ***
      Коли тебе немає – холодає
      Якось раптово. Пролітає сніг.
      Вода у крані замерзає. Раєм
      Здається день, коли з тобою біг

      Довкола сонця з небом пересохлим,
      Що, наче шкіра, сипало луску.
      Ми гризли непідйомну груду солі,
      Висаджуючи спогади в піску.

      Ніщо не проросло і не воскресло,
      Але вродилось світло. Відтоді
      Сідаю біля тебе, як на плесо,
      Читаю те, що пишеш по воді.

      Гортаю сторінки своїх ілюзій,
      Твоїх примар закреслюю сліди…
      Тремтить чекання у хисткій напрузі:
      Ходи до мене, Сонечко. Іди.

      Бо вимерзне волога потаємна,
      І пересохне серце в стосі книг…
      Ти – істина. Ти перманентна тема.
      Глобальне потепління від таких.

      23.01.18 © Василь Кузан



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Зима, як жінка, міняє позу
      ***
      Зима, як жінка, міняє позу,
      Морочить душу, туманить розум.
      То хоче глибше у сніг зарити
      Вчорашніх вражень дереворити,
      То хоче ззаду поцілувати,
      Обводить пензлем важливі дати,
      А то, як дівка у сні дволикім –
      Її лякає раптова близькість.
      Біленькі перса під ковдру пряче
      І страх стрибає, неначе м’ячик.
      Холодні скроні вкривають роси –
      А раптом осінь заплодоносить?...
      Бере у руки усе, що треба,
      Вдягає… Пестить… Приводить Феба
      І каже: «Грайте мене по нотах!
      Я віщувати вам буду доти,
      Допоки крига. А там, по кризі
      Ідіть на той бік». Проміння злиже
      Сліди кохання, сховає в прозі
      Усе, що грілося на морозі.

      17.01.18 © Василь Кузан



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Подарую тобі цю ніч
      ***
      Подарую тобі цю ніч –
      Не будитиму, не чіпатиму.
      Засинаєш уже? Чи ні?…
      Сон будує між нами ґрати.

      Грати буде зима на склі
      Не симфонію – просто соло.
      Ночі в січні ой не малі!
      Місяць котиться надто кволо.

      Скоро свято, а ти он спиш…
      Я стою біля сну на сторожі.
      Небо палить між нас мости
      І у вазі вже в’януть рожі.

      Божі янголи поміж нас,
      Ніжне дихання гріє душу.
      Спи кохана, хоча не час…
      …Задушити твій сон я мушу.

      04.01.18 © Василь Кузан



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Містичний місяць дивиться на нас
      ***
      Містичний місяць дивиться на нас
      Крізь товщу літ, спресовану у космос,
      І пелену задавнених образ,
      Що проростають крізь бетон і досі.

      А ми йдемо крізь будні небуття
      По хідниках, маскованих під поле.
      Чумацький шлях ілюзії розтяг
      У вічність, що коханню стопи коле.

      Химери мрій нанизують думки
      На нитку Аріадни, що червоним
      На серці вишиває шрам, який
      Бажання болем холоду огорне.

      Рука в руці, немов у склянці сон,
      Що бурю обійняв і втихомирив.
      Бог алкоголю обійнявся з псом
      І помастив страждання наші мирром.

      28.12.17 © Василь Кузан



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. У суботу зрана
      ***
      У суботу зрана
      Нüч ся ймила, п’яна,
      За надуту хмару –
      Гет не хоче йти.
      Трощит ї за крайчик
      Так, ги вту мочалку –
      Цяпле сірый дощик
      На бажань хвосты.

      Що сь хотів чинити –
      Ниськы не учиниш,
      Бо душа ти змокне
      Й кашлати зачне.
      В цуравых топанках
      Динь стоит, ги хлопчик.
      И ступав би дале,
      И ганьбится щи.

      02.12.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Ймилася – ухопилася,
      Трощит – тисне,
      Цяпле – капає,
      Цураві топанкы – діряві туфлі,
      Ганьбится – соромиться.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Сколомыйко, сколомыйко
      ***
      Сколомыйко, сколомыйко, серце ми ся вдрыват.
      Дощ танцює по цимбалах и голосит дрымба.
      Дись далеко моя мила – сóнічка не видко –
      В’яже шалик, яже узлик – рвеся божа нитка.
      Сколомыйко, сколомыйко, дай ми удпочити:
      Мы лиш двоє у каріці – никат на нас чилядь.
      Мы з тобов ся заиграли, світ нам ся убертат,
      Видко, ты тым світом крутиш – ты, ги я, уперта.

      Сколомыйко, сколомыйко, кüлько того світа!
      Вчора яблüнка цвіла лиш – ниськы сніг пролітат.
      Айбо як бы там не было – ты лиш сколомыйка,
      Ты на вто, що я говорю через персты никай,

      Бо я люблю вту, що в сирцю вже гніздечко звила,
      Вту, що близько вать далеко, а єднако мила.
      Сколомыйко, сколомыйко, не тягни ми жилы,
      Мы ся любиме давно вже – щис׳ме и не жили.

      28-29.11.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Сколомыйка – пісня і танець, схожий на аркан,
      Каріка – танцювальне коло,
      Заиграли – затанцювали,
      Ниськы – сьогодні,
      Персты – пальці,
      Вать – або,
      Єднако – однаково.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Сніг не такый, ги вата
      ***
      Сніг не такый, ги вата.
      Вата у многых в копони.
      Стелится білый покровиць,
      Честуучи Божі законы.

      А вд ваты стают попугаями –
      Повторюут дурь з телевізора.
      Покровиць зимлицю зóгріє,
      Вбы ярь урожайом пак улізла.

      Вбы чилядь в неділю молилася,
      Просила спóкüйної повени…
      А ватнъі томпоны и памперсы
      Нам тычут у писок. Хоснованъі…

      Вся паскудь пак липне на губы.
      Та, видко, комусь ся вто любит…

      27.11.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Копоня – голова,
      Покровиць – ковдра,
      Честуучи – шануючи,
      Ярь – весна,
      Пак – потім,
      Вбы – щоб,
      Чилядь – люди,
      Тычут – пхають,
      Хоснованъі – такі, що були в користуванні,
      Видко – певно.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Лише лінивый женится лиш раз
      ***
      Лише лінивый женится лиш раз,
      Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
      Упав, побився читаво, пак бойится,
      Ош зась упаде та узьме го фрас.

      А фрас не взьме, бо ввüн ся женит сам
      На тüв, котра май файна и май ипна.
      Любов ид ньому, ги нєвоя липне
      И шереґ жüн кладе му ид ногам.

      Втъі жоны тоже уддаутся фурт.
      А лінь – ото домак паскудна штука.
      Нико ти в двирі нигда не подуркат
      Кить сам не уйдеш. Взьмеш у рукы прут

      Та зóгнеш го, ги лук у того дюґа,
      Що стрілами тя в серце вічно дюґат.
      Прицілишся… Купуй Chanel «Coco»…
      Вто ліпше, ги попав бы сь в молоко.

      03.11.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Зашпотався – спіткнувся,
      Читаво – сильно,
      Пак – потім,
      Бойится – боїться,
      Фрас – чорт,
      Ипна – ліпша,
      Нєвоя – біда,
      Жüн – жінок,
      Фурт – постійно,
      Домак – зовсім,
      Подуркат – постукає,
      Кить – якщо,
      Дюґ – особа,
      Дюґат – штрикає.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Поезія – ото, ги кüнь
      ***
      Поезія – ото, ги кüнь.
      Летит, лиш іскры з-пуд копыта.
      Попробуй ї руков попытай –
      Лише душов. Ги Божа тінь

      Стихы. Ги ангелочкы Божі.
      Згрібаут нас, ги листя жмут,
      И уд гріха нас стережут,
      Но а быває – корчат рóжі…

      Айбо, май бüльше, вто они
      У сирцю будят ностальґію
      И щось у памняти нам діют,
      И мы уже, ги на кони!

      Вже летиме у рідный край,
      Уже ся видиме у хыжи.
      И мачка нам топанкы лиже,
      Пече нам мамка коровай…

      А нянько звідат: як там світ?
      Ци взяли рóсію китайці?
      И ходит у старинкüв майці
      То вон, то вдну. А ты одвіт

      Хотів бы сь дати, та не можеш.
      На парну голову положиш,
      Уснеш, дітваку… А слыза
      Укусит тя, ги вта ґюрза,
      И обпече тя, ги окропом.
      Якым бы сь не вбернувся боком,
      А чуєш як через верьхы
      Бентежат тя óтъі стихы.

      13.10.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Попытай – помацай,
      Мачка – кішка,
      Топанкы – туфлі,
      Звідат – питає,
      Вон – на двір,
      Вдну – до хати,
      Парна – подушка,
      Верьхы – вершини.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Понад ярком, понад звором
      ***
      Понад ярком, понад звором
      З позолоченым узором
      Літат лист.

      Ввüн зорвався из березы.
      Не останньый и тверезый,
      А паде.

      Так му хочеся летіти!
      Крайчик ся, ги кліпка тіпат –
      Вітре, де сь?

      Так, ги нароком, тот вітер
      Дись устиг уже ся діти,
      Вать умер.

      А листок з такым надрывом,
      Вонь душа му ся удрыват,
      Жив бы щи.

      Айбо всьо: по чóрнüв смузі
      Динь удрыват уд ілюзій –
      Вже зимля.

      Тяжко. Думати не варта,
      Ош буде май ліпше завтра –
      Гüрше зась.

      Так и ты. Літати сь годен,
      Докüть силы и погоды
      Бüг ти дасть.

      09.10.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Ярок – яр,
      Звüр – долина,
      Кліпка – повіка,
      Де сь – де ти,
      Так, ги нароком – ніби спеціально,
      Дись устиг уже ся діти – десь зник, заховався,
      Вать – або,
      Вонь – аж,
      Зась – знову,
      Годен – можеш.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Життя припнуло диваків на повідці, неначе мопсів
      ***
      Життя припнуло диваків на повідці, неначе мопсів.
      Ідуть вони, як ті сліпці, і у казкове вірять досі.
      Поводирі беруть слова й жонглюють ними – леза гострі.
      А дні з вершини вже біжать – спішать на розстріл.

      Попереду стоїть стіна, розписана як перспектива.
      Бряжчить затвором автомат, як ненаситний цензор дива.
      Ось-ось у спину полетять холодні вогнегасні кулі.
      На серці сумніву печать, а поводир вуста не стулить.

      Життя до світла нас веде. Життя – облуда.
      Усе розписано до нас. Як ми напишемо – так буде.
      Присутність – це коли сліпий стоїш при суті.
      А істини такі святі! Й такі розкуті.

      02.10.17 © Василь Кузан



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Коли ідеш із темряви у темінь
      ***
      Коли ідеш із темряви у темінь,
      Міняючи упевненість на страх,
      Виловлюючи перелітні теми,
      Облизуючи спрагу на вустах…

      Коли вростаєш у підґрунтя сенсу,
      Сейсмічність ночі всотуючи в сон,
      Не дихаєш, а ковзаєш по плесу
      Трясовини. Коли вже потекло

      Холодне лезо із гравіюванням
      По серцю, по аорті, по зорі.
      Приходять троє, з ними туга рання,
      Пророки. Чи убивці? Чи царі?

      І розливають пляшку по підлозі,
      І закривають браму до ягнят.
      І вчать тебе, бо ти самий не в змозі
      Прийняти те, що ти не у ковчегу,
      Що не вступив іще до нього в чергу,
      Що сам собі син Божий і Пилат.

      19.09.17 © Василь Кузан



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. День – перекотиполе.
      ***
      День – перекотиполе.
      Ночі трясовина…
      Очі проміння коле.
      Спрагла душа вина.

      Спрага – це сутність долі.
      Доля – клубок доріг.
      Волі гірке похмілля
      Ранок таки зберіг.

      І береже постійно,
      Зітканий із проблем.
      Криза фарбує стіни
      В біле. Таке мале

      Щастя, неначе миша –
      В нірку – і вже нема.
      Тиша закони пише.
      Мова моя – німа.

      Ніби, нема решітки.
      Наче, горить десь там…
      Тільки полуда звідкись
      Шепче брехню вустам.

      13.09.17 © Василь Кузан



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Сокотіт цімборȕв
      Расул Гамзатов

      Сокотіт цімборȕв

      Знай вражду и дружбу оцінити
      И страшнов розправов не гріши.
      Гнів на друга може закыпіти,
      Улляти на нього не спіши.

      Може друг самый попиловався
      И тебе обідив ненароком.
      Провинився ввȕн, а ты пробач му,
      Най му буде вто тяжкым уроком.

      Мы усі старієме помалы,
      Мы усі йдеме в єднȕв упряжці.
      Цімборȕв житя уд нас забират,
      А найти нового дуже тяжко.

      Бо кить вірный кȕнь поранив ногу,
      Зашпотався, а пак хромив зась –
      Винен путь! И ты не лай коньови,
      Бог ти ниґда ліпшого не дасть.

      Люди, я вас прошу так, ги Бога,
      Не ганьбітся свої доброты.
      Цімборів на світі гет немного –
      Сокотіт їх. Будьте фурт на ты.

      Я колись не так, ги ниськы, думав,
      Видячи в слабȕм страшноє зло.
      Кȕлько цімборȕв я вже утратив!
      Кȕлько уд ня цімборȕв пȕшло.

      А пак было всякого немало,
      Я ся каю часто и до нись!
      Як ми часто в горю не хватало
      Цімборȕв, загубленых колись.

      Я типирь усьых хотів бы стріти,
      Бо житя щи мало – тай мине,
      Тых, що я пробачити не мȕг їм
      Й тых, що не пробачили мене.


      © Переклад Василя Кузана



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    45. И динь прогűрк, ги влűй домашньий
      ***
      И динь прогűрк, ги влűй домашньий,
      Лиш сары мастити, а бűльше – нич.
      Обы блистіли.
      Слова убсіли –
      Летят, ги газды на могорич.

      Вже тиждынь мочит, та пахне прілым,
      Замокло сіно – така біда!
      Коровы нигда не померенжут,
      Кобыла вбернеся гет, гніда.

      И ты не будеш на нűм стелити
      Обы личити зіркы тай пóтят,
      Кой пластя вшитко вонит ги плісінь –
      Дівкы на нього ити не хотят.

      Ци нитку вдіти – зашити хмары?
      Ци сіно нести кудысь пуд стріху?
      Налляти палинкы файну децу,
      Клепач узяти – товкти уріхы…

      И удганяти слова уд себе,
      Бо ниськы вшиткі такі, ги мухы.
      Залаю в бога. А ты, Всевишньый,
      Не слухаш нигда, тай нись не слухай.

      30.07.17 © Василь Кузан

      Словничок:
      Влűй – олія,
      Сары – верхня частина чобіт, халява,
      Нич – нічого,
      Обы – щоб,
      Нигда – ніколи,
      Померенжут – поїдять,
      Личити – рахувати,
      Пóтят – пташок,
      Пластя – купки сіна. Пласт – ще не копиця, але вже не навилок,
      Дівкы – дівчата,
      Налляти палинкы файну децу – налити 100 грам горілки,
      Клепач – молоток,
      Уріхы – горіхи,
      Нись, ниськы – нині,
      Вшиткі – всі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. На межі життя і жита
      ***
      На межі життя і жита
      Жорна мелють зерна днів.
      Веселкові перевесла.
      Лик небесний сполотнів…

      Бані сіна на колесах,
      Коні, вітер і воли.
      Янголів зійшлося десять –
      Чемно сіли за столи.

      Поле скатерть сиву стелить,
      Хмари мелють лінії.
      Ось тримає Бог у жмені
      Прожитковий мінімум:

      Тридцять срібних, жмут любові,
      Муку, віру і вогонь,
      Книги, котики вербові
      Й трохи замислу свого,

      Щоб у мисці замісити
      Ми змогли колись удвох
      Хліб щоденний, гріх насущний
      І життя чортополох.

      10…19.07.17 © Василь Кузан




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Вітер гойдає колиску життя
      ***
      Вітер гойдає колиску життя,
      Ніч зазіхає на сну таємницю.
      Зірка черкає і небо іскриться,
      Сниться не те, що чекав чи хотів.

      Може знеможені літа ножі
      Ночі кавун пошматують на смужки.
      Суть, як підсудні, виходить за дужки,
      Те, що на споді, тепер на коні.

      Чи на кону? А, відтак, на іконі.
      Лики святих, позолочені німби…
      Все нереальне – наближене ніби.
      Можеш торкнутись – думки простягни.

      Відстань. Відсутність. Видіння. Війна.
      Крапелька космосу. Колос ілюзій.
      А вороги – то розгублені друзі.
      Карма блукання і код незнання.

      Розкодування того, що спливло
      Із підсвідомості у підсвідомість.
      Цифри на вході до титли відомі,
      А комбінації – тільки мені.

      Тільки, здається, що я – то не я.
      Страхи і сумнів сплелися із ніччю.
      Розум витрати і втрати полічить.
      Вершників море – усі без голів.

      Я з головою. У правій руці
      Щось невагоме і схоже на ручку.
      Щось напишу. Потім повню відкручу
      З купола марень. А потім засну.

      09.07.17



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Про амплітуду (пародія)

      Все в мене добре. Мозок прояснів.
      Тримає серце межі амплітуди.
      На ноги тіло встало після снів.
      Любові хвилі колихають груди.
      Любов Пікас

      Пародія

      Учора було важко. Мозок прів,
      Туманився і заважали люди.
      А потім хтось іще когось привів.
      Приймали всі, як мовиться, на груди.

      Все колихалось. Всі хитались. Так
      Буває добре, коли все в порядку.
      Ти наче в літаку і твій літак
      То падає, то хилиться… У складку

      Купили ще чогось. Заколихалось
      Вже навіть те, на що усі приймали.
      Чоловіки розгойдувати пхались,
      Та амплітуду невелику мали.

      Все буде добре. Межі амплітуди,
      Якщо потрібно, то розширять груди.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Вздовж дороги свічі та лампадки…
      ***
      Вздовж дороги свічі та лампадки…
      Розтривожені квіти і тіні.
      Ми сприймаємо війни вприглядку.
      Ми невтішні, як думи осінні.

      Ну а їм не розвіє волосся
      Вітер той, що згинає дерева…
      Тільки прапор на цинкові просить
      До молитви. До Бога. Сталева

      Стрічка літа зав’язує бантик
      На хрестах, на словах поминальних.
      Літні сукні та мрії солдатські
      Розколихує червень-гойдальник.

      А дорога веде не до храму.
      Повз життя, на усміхнений цвинтар…
      Втрата хилить надломлену маму.
      Вітер очі хмариною витре.

      24.06.17




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Мольфарять гори над тобов
      ***
      Мольфарять гори над тобов,
      А ти, задивлений у простір,
      Лежиш навзнак і легко, й просто
      Приймаєш чари і любов.

      Росте крізь тебе первоцвіт,
      І сон-травою день лоскоче
      Твоїх думок стежки пророчі,
      Що висихають, наче піт

      На позолоті ран і скронь,
      У зморшках марень. Білі хмари
      У чані неба сонце варять
      І підсолоджують, либонь.

      Стікає мед із небесі
      І губи липнуть до молитви,
      А час, у келихи розлитий,
      Чекає тостів. Звідусіль

      Ідуть, мов янголи, корови.
      Життя з тобою заграє.
      Ти вже не знаєш: де ти є?
      Та не здаєшся. Гонорово

      Мовчиш і дихаєш. Лежиш.
      Гойдають гори, мов колиска,
      Твою любов. Ти надто близько.
      Шепочуть трави: ворожи…

      Вростає тіло у шовки
      І пахне вітром тіло Бога.
      І раю грішна насолода
      Лежить на відстані руки.


      12.06.17




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    51. ***
      Любомиру Гузару

      ***
      Слова застигли. Свічка згасла. Ніч.
      Душа переросла старече тіло.
      Очей проміння зблякло і зотліло.
      Життя все зайве скинуло із пліч.

      А що лишило? Образ і думки,
      Записані в мережі, на скрижалі…
      Було велике близько, стало далі,
      Розгледіти щоб ми могли таки.

      Але чомусь у світу сліпота.
      Чи куряча, чи вікова, чи вічна?…
      Звучить тривога награно панічна,
      А він у благодать нас огортав.

      Втомився поміж пастирів іти,
      Бо всі учили щедро й без вагання…
      Лишилися розгублені питання:
      Чи він великий був? А чи святий?

      Все на місця розставить блудний час.
      Все буде так, як хтось із нас напише.
      Упала мудрість у бездонну тишу.
      Читає Бог короткий парастас.

      02.06.17




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. І увігнав я меч у серце каменя
      ***
      І увігнав я меч у серце каменя,
      І зойкнула твердиня із віків.
      Брехню свою історія забанила –
      На щит черлений білий голуб сів.

      Хоч не йому про мир носити вісточку!
      Та міф живучий, правда – ледь жива.
      Лекала є – я міфів сотню виточу.
      Я маю право, зброю і слова.

      Ще ідолів потрібно переплавити,
      Вдягти у шаровари – щоб на сміх.
      Це вороги підсовують нам правила,
      А ми, слабкі, хапаємось за них.

      Твердині душ змагаються з музеями:
      Хто більш візьме чужого, а своє
      Усе роздасть безхатченкам. І де ми?
      І що у нас, крім мімікрії, є?

      Хоч є ще меч – його потрібно взяти!
      А є ще слава вкрадена від нас.
      Але крім того, є фігня, малята,
      Про неї знає більше дід Панас.

      А я скажу, щоб ви не сумнівалися:
      Свій меч уже тримаю у руці.
      Не дам гібридним помислам підкрастися –
      Хай гаснуть, наче кулі в молоці.

      Моя земля – мої закони й правила!
      Я сильний і без бою не впаду!
      А хто не згідний – хай нап’ється палива,
      А краще – хай прямує........ (ви праві!).

      18.05.17



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Анатолію Криловцю
      ***
      Твоя вселенська тимчасовість –
      Твоє несказане прощай
      У віртуальнім вирі щастя,
      У діалектиці втрачань.
      Твоє надихнення любов’ю –
      Сліпа закоханість у світ,
      Що вигаптовувала зрана
      На серці полум’я і лід.
      У швидкоплинному польоті
      Ти до розкрилля долетів –
      У тимчасовості галактик
      Горить твоє сузір’я слів.

      01-02.05.17



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Квітнева віхола сміялась ялово
      ***
      Квітнева віхола сміялась ялово,
      І ранок пробував тепло на смак.
      Весна скуйовджену ховала голову
      І було холодно. Точніш – ніяк.

      Руками промені втискали полум’я
      В сердечні помисли сліпих бажань.
      Та було холодно. Обійми – зболені…
      І голос горбився, і я страждав.

      Ти відсувалася до віртуальності,
      Бо було холодно. І день такий!
      Звучали втіхою слова намарно ті,
      Що я їх довго так в душі ростив.

      Та було холодно. Весніло колами.
      Вікно зашторене гасило день.
      Ставали настрої не рок-н-рольними
      Та іній скрикував лиш де-не-де.

      27.04.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі
      ***
      Душа нанизує думки, немов намистинки прозорі,
      На павутинку почуттів, на нитку нашої любові.
      Тремтить рука і плоть м’яка у грона слів ховає зорі
      І чути здалеку яка крихка моя вітцівська мова.

      Не кров Христа – терпке вино так невблаганно чашу повнить.
      І сумнів ходить – тінь лиха на скронях правди і свободи.
      У кошик – паску, писанки, ну а під ними цвяхів тони…
      У мертвім морі тільки смерть. Йордан йому вливає води.

      Ховають музику вуста у соковитих плесах ранку,
      І час молитву молоду вдягає днесь у вишиванку.
      А журавель з одним крилом ховає голову в криницю
      І хвиля серце огорта у біль святої плащаниці.

      Усе не так. Усе не те. І як було – так вічно буде!
      Із себе вичавиш раба – там поселяється Іуда.
      І скільки вовка не годуй – баран йому найбільше милий.
      Народ кричить: «Убий його!». А місця вже нема могилам.

      13.04.17



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    56. Відстань до серця вимірює куля. Вона
      ***
      Відстань до серця вимірює куля. Вона
      Знає коли наступити на горло герою.
      Вічно захоплена пошуком цілі та грою,
      Вірить: без неї закінчиться кожна війна.

      Серце шукає рятунку в неточності куль.
      Знає, що всіх умістити у собі не в змозі.
      Котиться полем по ледь уловимій дорозі,
      Множить шалену прицільність на зношений нуль.

      Нуль, ніби яблучко чорне, вінчає мішень.
      Мислить – без нього тим двом не зустрітись ніколи.
      Пам'ять прожитих життів поміж комами коле:
      Все, що напишуть, уляжеться в точне кліше.

      Правда розлуки не може тягнутися вік.
      В кулі єднає і смерть, і життя чоловік.

      10.04.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Плететься музика по струнах
      ***
      Плететься музика по струнах
      Лекалами сліпих прозрінь,
      На перехресті поколінь
      Ліниво нудиться фортуна:

      Куди піти?
      Піде направо –
      Там досвіду не вистачає
      Любити класику прощань…
      Піде наліво – дивні люди
      Стверділи душі, камінь в грудях –
      Нема вібрацій-коливань.

      А прямо? Прямо – бездоріжжя!
      Лиш калабані та горби,
      Лиш повні пригорщі журби
      Вмивають втомлене обличчя.

      І повертатися не личить…
      І йти не хочеться.
      Лежить.
      А час минає поле житнє,
      Що ні пройти, ні пережити.

      08.04.17



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Не живеш – закарбовуєш дати
      ***
      Не живеш – закарбовуєш дати
      І чекаєш від Бога й світів
      Коли дні захисних кольорів
      Будуть краплями-кулями падати
      На долоні, на груди, між брів…

      Не воюєш – у кожному тілі
      Бачиш тлін – жовті тіні невдач.
      Не сурмач перемоги – втікач
      У сади райські – спогади білі,
      У кривавий загорнуті плащ.

      Не ідеш – здобуваючи рани,
      Робиш мітки на міфах доріг.
      І, скрутивши недолю у ріг,
      Тягнеш руки до першої панни,
      Хоч молитись на неї не зміг.

      Не кохаєш – малюєш ікони
      Що підпалюють храм – не свічки.
      А хребет, понад міру гнучкий,
      На собі приколисує втому
      Й розпинає слова-світлячки.

      28.03.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Твою осяяну красу
      ***
      Твою осяяну красу
      Малюю ніжною пастеллю,
      Стелю ажурно небо Лелю,
      Лелію ласкою. Несу

      До тіла вранішню росу –
      Кладу мазок м’якого пензля,
      Шліфую вигини, мов тесля,
      І руки терпнуть завчасу.

      Творю тебе – себе творю.
      Загоюю сердечні рани,
      Веду повільно до нірвани,
      Раюю в райському гаю.

      Здаю бажання у полон.
      Вологе лагідне пелюстя
      Тулю до подиху, до уст я
      І відлітаю в унісон

      Словам, не сказаним тобі,
      Чи несказанному настою
      Мелодій, сплетених тобою
      У сну безмежжя голубі.

      Душа згортається в клубок,
      Немов дитятко, що в утробі.
      Ховається в твоїй подобі
      І в’є собі в тобі гніздо.

      24-25.03.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    60. Жовтий смайлик – усміхнене щастя
      ***
      Жовтий смайлик – усміхнене щастя
      Кровоточить на дикому Сході.
      Хтось надривно по музиці ходить
      Щось ламається…

      Може удасться
      Зберегти хоч дещицю проміння
      В цій надривно-хисткій глухомані.

      Ти би казку послухала на ніч
      Я розказую тільки про міни.

      Чорне поле – стежина життєва.
      Білі книги – розгублена пам'ять.
      А вітрила замріяно манять,
      А сніги шлях оманою стелять.

      Ти би казку послухала… Тільки
      Казка йде між ворожі розтяжки.
      Горло стиснуто, дихати важко.
      Ніжне слово – петлею до гілки
      Прив’язав ненаситний паломник.
      І гойдається серце на нитці,
      І зірки розлетілись, як птиці
      Та і смайлик розвіявся.
      Зник.

      20.03.17



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Очі дзеркал огидно множать порожність мас
      ***
      Очі дзеркал огидно множать порожність мас.
      Натовп долає сумнів масою пустофраз.
      Дикість іде на площу. Прощі не знає час.
      Мудрість, на смерть подібна, слухає рок і джаз.

      Різане тло модерну. Кров на сухих губах.
      Небо чекає Брамса – в груди вдаряє Бах.
      Вибухи, рани, рвані душі, немов прапори.
      Ходять думки по колу, дулями догори.

      Молиться синь ранкова. Поле злягань ідей…
      Волю вбиває злодій і продає юдей…
      День розбиває крицю, сліпо босоніж йде
      Житом та понад прірву. «Жити, – питає, – де?»

      Житніми крихтами болю давиться первоцвіт.
      Світ збожеволів, Боже! Гине в утробі плід.
      Чорних ідей багато, та, на догоду злу,
      Я не куплю отрути – я від любові вмру.

      14-16.03.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Проходження навпомацки крізь ніч.
      ***
      Проходження навпомацки крізь ніч.
      Шукання сну – блукання в порожнечі.
      Виловлювання видив – слів лелечих
      У згортках, що із вирію – мені…

      Не в тому суть, що у очах пісок.
      Зів’яле листя рук хапає простір.
      Не все у цьому мареві так просто,
      У вариві ілюзій та думок.

      Липка структура сірих консистенцій,
      Гнучка система гри і засинань.
      Методика недихання, як дань
      Чи жертва тим богам, що десь на денці

      Душі. Чи суті?.. Сутності речей,
      Що засинають у обіймах Фройда…
      Спокуса сну – ця недоступна хвойда
      Лиш обіцяє. Бреше лиш. Ачей

      Очей її не бачити мені.
      Не мацати її солодкі груди.
      Ранковий промінь маячню остудить
      І загравання неба в напівсні.

      14.03.17



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 6

    63. Привид солодкого сонця упав на пісок
      ***
      Привид солодкого сонця упав на пісок.
      Сік витікає з берези промерзлого ранку.
      Вітер обнюхує тіло тривоги на ґанку,
      Крук зупинився в чеканні.
      Бажання пішло
      Пішки у пошепки названий край.

      Крайньої плоті обрізані ризи
      День одягає.
      Звисають карнизи
      В храмі порубаних доль.
      «Помирай!», –
      Каже всевладний глашатай брехні,
      Що пізнає свій синдром на іконі.
      Сто переправ поміняли вже коні,
      Та помирають, як ми – на війні.

      Бою не буде.
      Холодна біда
      Падає градом.
      Заплутує наступ.
      Знов у зневіру занурюють нас тут,
      Знову ми – м'ясо.
      Примара бліда
      Миру звисає із древка.
      Летять
      Душі на небо, снаряди у цілість…

      Як задержати надію у тілі?
      «…ять» нависає і руки болять.

      Зло переорює поле борні.
      Як перейдеш?
      Всюди судді і міни…
      Вітер агресії напрям не змінить.
      Кров молитов запеклась на стерні.

      08.03.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Час витікає із пляшки, неначе вино.
      ***
      Час витікає із пляшки, неначе вино.
      Слово стискає обійми петлею на шиї.
      Слава стікає розплавленим воском і виє
      Втомлене полум’я вовчих зіниць.
      Не воно
      Трем викликає і страхом повзе по стіні.
      Винні акорди викльовують очі спасінню.
      Тінню заходить непевність у заспані сіни.
      Еґо вмирає комахою у бурштині.
      Плавиться пам'ять на лініях доль і долонь,
      Скрапує стигмами на незахищене тім'я.
      Дзеркало світу лякає холодна катівня.
      Право продажної ночі сичить: охолонь!
      Пристрасть вповзає у лоно сліпих протиріч.
      Річка бажання ламає і греблі, і дамби.
      Я би за щастя для тебе і серце віддав би,
      Тільки піску у очниці насипала ніч.
      Люди навпомацки йдуть у відчинений рай
      І випадають із сьомого неба будинків.
      Ранок окреслить яскравими стрічками вчинків
      Те, що сховалось від себе, втекло… І нехай.
      Випите випече нутрощі і догорить
      Лампа у кіптяві круглої битої колби.
      Віра виходить з тюрми не минаючи торби
      І помирає на ґратах розіп’ята мить.

      05-06.03.17



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Зима збирає спогади до торби
      ***
      Зима збирає спогади до торби.
      Прозоре лезо сонця лиже край
      Земного ліжка – сірої подоби
      Барлоги. Зупинись. Не поспішай.

      Брудна білизна стужі по калюжах
      Розкидана. Розгублено тече
      Вода з-під купи буднів і не дуже
      Хрест непосильний муляє плече.

      Під синіми акордами безмежжя
      Стискає душу думка у кулак.
      То кашель виривається, то нежить
      Із хмари ненаситної. Не так

      Весна повинна входити у рану
      Вологих уст остиглої ріллі.
      Недосконалість поступу розтане
      Сніговиком чи маревом у млі.

      І ти всміхнешся. Приголубиш… Слухай
      Мелодію повільного тепла.
      Я хочу, щоб уже не було сухо
      І благодать по стегнах потекла.

      28.02.17



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Не блудний син, а блудний муж
      ***
      Не блудний син, а блудний муж
      У переродженому тілі
      Шукає залишків тепла –
      Знаходить плями вічно білі.

      У чому суть? Де правди хрест?
      На горизонті лиш Голгофи.
      Черговий на вагітність тест
      Коли заплуталися стропи.

      І куля падає у ствол,
      І ріки топчуться на місці,
      І вже не чути молитов,
      І пес не гавкає на місяць.

      В обіймах душить нас життя
      І добиває. Значить любить.
      Хтось шмат броні собі відтяв,
      А хтось гризе останній бублик.

      Майдан шукає: віра де? –
      Лиш помаранчі в шоколаді…
      Звізда на небо лиш зійде –
      Її багном обіллють бляді.

      І буде день, і буде ніч…
      Хоча ні дня нема, ні ночі…
      Весна всміхається мені.
      А сумнів смутком душу точить.

      20.02.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. І перша сотня… Й легіон
      ***
      І перша сотня… Й легіон
      Невинних, щирих, незіпсутих
      Коритом, що під ніс підсунуто
      І владою, що в унісон
      Співає солодко з агресором,
      Дволико прагнучи небес…

      А ті вже там, бо вбиті тут…
      Ось янголами з неба дивляться.
      А м’язи виграють на вилицях
      Від злості й розпачу. Ату!
      Ату його, бо саме він
      Престол побудував на трупах.

      Рука стискає автомат
      І сльози дозрівають кулями.
      Народ не ненависть вигулює
      І не шукає компромат –
      Із болю гнів святий вирощує
      На грядці правди і щедрот.

      І розриває горизонт
      Священне прагнення свободи!
      Як повінь розливає води –
      Іде на ворога народ.
      А ворог де? І хто? Чомусь
      Його ховає телевізор…

      18.02.17



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    68. Фізіологія (пародія)

      Пародія:

      Чоло вкривають роси,
      Пітніють ноги й руки.
      Під пахвами волога…
      У ніздрі легко б’є
      Душок дезодоранту,
      Що вже змішався з потом.
      І риба… Мов базаром
      З тобою ми йдемо.
      Ти не лякайся. Звісно,
      У мене все в порядку.
      Я не хворію, друже –
      Це не туберкульоз!
      Це все природно, рідний.
      Це фізіологізми.
      Це все тобі підказка,
      Що я тебе люблю.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Ще один світ – у яму.
      ***
      Ще один світ – у яму.
      Світ, що не став ще мамою.
      Світ – безтурботна дитина –
      Загинув.

      Ще один вирок – дорога.
      З Богом а чи до Бога?
      Та однозначно – в яму
      Канув.

      Усмішка на фотографії,
      Снігу холодна графіка…
      Сонячний цвинтарний будень.
      Тільки її не буде.

      Січень упав на груди.
      Більше її не буде.
      Ну а батьки – при тямі –
      З нею в бездонній ямі.

      18.01.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Вітання із Новим роком Півня!

      Що рік прийдешній принесе?
      Ніхто не викупить «Рошен».
      І не закінчиться війна,
      Що схожа на потік лайна,
      Яку маскують під «АТО».
      Не скаже правди нам ніхто
      Із тих, що правлять угорі –
      Ті ж кровосісі й упирі!
      Реформ не буде, ні безвізу…
      І не збере пінчук валізу,
      І не втечуть медведчуки –
      Їм кардиналити з руки.
      Арсеній поцілує Юлю,
      А нам покаже з маком дулю,
      Ще гройсман клюне на ляшка –
      У влади доля, ой, важка!
      Народ усе це проковтне,
      Бо не скінчилося спиртне.
      З нас будуть брати хабарі
      За те, щоб жили ми в дірі.
      А так…
      А так усе буде чудово:
      Підуть реформи кругом новим,
      Пообіцяють знову рай,
      Лише обратись помагай…
      Та все закінчиться чарівно.
      Вітаю всіх із роком півня!

      30.12.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. І знов народжується той
      *
      І знов народжується той,
      Кого не змучаться ніколи
      Вести у храми й на престоли,
      Чи то ізгой, чи то герой?

      І знов співають: «Слава! Слава!»
      І озираються довкола:
      Чи не запросить хто до столу,
      Чи дасть копійку за слова?

      І знову біситься зима
      Морози з ланцюга спустила
      На натовп той, де груба сила,
      На той, де мудрості нема.

      А він являється ізнов!
      Його не будуть розпинати.
      Лиш так, щоби дивилась мати,
      Як із долонь сочиться кров.

      Але до того ще іти,
      Колядувати і говіти,
      Вирощувати дивні квіти…
      На гріб їх завтра принести.

      24-25.12.16




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ***

      Час тіні спогадів вкриває бронзою,
      Онуків міфи годують цицькою,
      Дитячі ігри дивують позами…
      Короткозоро у небо тицькаю.
      А окуляри колись рожевими
      Робили ідолів. А шлейф еротики,
      Мов Аріадна, водив за нитками…
      Сприймати дійсність пора на дотики.
      А протяг ріже із ребер кубики,
      Лавина холоду на серце всілася.
      Сутулий вечір в заметах губиться
      І ранок січня шукає шибениць.
      Вже зрілість мудру на палі страчено.
      Здоров’я в тілі – як воля в камері.
      Зима фарбує надію начорно.
      Самотній дервіш не має намірів.
      29.11.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ***

      стікає дощ по шклу
      неначе
      ледачий сон вповзає в день
      бреде за краплями удача
      і плаче речення
      тече
      життя за вікнами готелю
      вдягає ранок чобітки
      на стелю осінь тугу стелить
      і відбиває трем чіткий
      стіна
      мов жовту спинку ліжка
      тримає віжки розум і
      не втримує

      гарячі ніжки
      тремтять мов кола по воді

      в запрілі білі вікна ранку
      впирають руки звуки і
      стають у позу
      поза ранком
      стихає все на світі
      і
      і більш нікого
      більш нічого
      і ранок солодко-п’янкий
      дощ по вікні
      а ми по колу
      і стогін пошепки тремтить
      медові грона винограду
      розчавлює вустами
      мить

      бринять краплини
      сонні струни
      і втому струшують з обличь

      нас поцілунками розбудить
      від збудження волога ніч

      04.10.16



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Другові Ярославу Чорногузу у день його народження (за старим стилем 20.07.7524 року від Трипілля)
      з невеличким запізненням (два місяці і вісім днів)
      та побажанням натхнення і кохання, досягнень і перемог у житті та житі


      У тебе природа така, наче жінка.
      Ти ніжний із нею, ти пестиш її.
      Чаруєшся осінню так, наче грою,
      Горою любуєшся. Горнеш гаї

      До серця. До неба простягши долоні,
      В полоні краси і язичницьких тем,
      Ти граєш на струнах живої бандури
      І грієш на грудях прадавній тотем.

      У темному лісі, на схилах, де рвуться
      Ревучого струни в надривних тонах,
      Ти світлою думкою зваблюєш духів,
      Щоб добрими були для слави й стола.

      Великий і добрий, слабкий і могутній
      Надломлену душу тримаєш за хвіст.
      Живе у тобі генерація предків
      І сльози чужі, й недотриманий піст.

      28.09.16



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      ***
      Відстань до серця вимірює лезо
      Гострого слова, прицільної фрази.
      Місяця фази втамовують голод,
      Лоскітно промінь пускають між ребра.

      Ревно рахують порізи і рани
      Панни диванні і тіні на банях.
      Протяг витягує душу з кімнати.
      Мати сумує.

      Малює латаття
      Плесо озерця – художник з Монмартру.
      Ватру розпалюю.
      Виставлю варту
      Там, де не варто самому стояти.

      Вати багато – намарно кричати.
      Просто – на чати.
      Прямо до Бога.
      Чорна облога.
      Відсутня підмога.
      Втомлені ноги до неба підняти.

      Ось і стежина, яку не шукав ти.
      Кулі й дороги самі нас знаходять.
      Ходять по колу трем і тривога,
      Краплі мовчання стікають з-під лоба.

      26-27.09.16



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Товро німих клонованих історій
      ***
      Тавро німих клонованих історій
      Повисло, наче сонце, у петлі,
      Три ідоли на виблідлому тлі
      Обличчями уперлися у Тору,
      Що виросла з язичницьких джерел
      І проросла таємно у Корані.
      Ми християни, певно, надто ранні
      Під примусом в кошару забрели.

      Пастух стоїть, вірніше – пастухи,
      Пускають вовка іноді в кошару
      І бонуси отримують на шару,
      І добувають з тіла потрохи.

      Вже поділили світ на до і після
      Пришестя, перехрестя, воскресінь…
      На боротьбу лягає чорна тінь
      І знов сумна народжується пісня.

      Ворота відчиняють, та не в рай,
      А знов у ту задрипану Європу,
      Де не лише цілують голу жопу
      А ще й… Таке… Таке воно. Чекай
      Свою гнилу подачку, Україно,
      Бо ти не любиш ні отця, ні сина,
      А тільки зайд, катів і ворогів,
      Що їм співаєш ніжно – воріженьки.

      І відвертаєш погляд свій від неньки
      І від героїв, що лягли в сувій
      Апокрифів, що їх не визнають
      І не читають, бо бояться правди.
      А ти покірна. Віддаєшся завжди
      З любові. Без любові. Без життя.
      Без вірності. Така у тебе карма.
      І я живу з тобою жартома.

      …20.09.16




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    77. Дітям у День батька
      ***
      Серед облуплених століть,
      Поміж обвуглених історій
      Моє життя сумне стоїть
      І час від часу долю оре.
      Оракули міняють напрям,
      Вожді із натовпами йдуть
      До перемог, відтак – на нари,
      А я шукаю власну путь.

      Попутній вітер дме у спину
      І струшує зірки з небес.
      Ти знову помилився, сину,
      Якби лиш вчора, жаль і днесь…
      Але і сам я помилявся
      І падаю, бува, й тепер.
      Не помиляється, здається,
      Лиш той, хто спить. Або помер.

      Ми живемо. На виживання
      Нас кинув непідкупний час.
      Щодня впадаємо в кохання
      Немов у море. Па-де-ґрас
      Дарує парі позолоту
      На швидкоплинну мить одну.
      Занурюємося в роботу
      І плентаємося по дну.

      Та враз приходить розуміння:
      Ми доторкнулися до дна,
      Щоб відштовхнутися. Везіння
      Бездонне щастя. Вихідна
      Віднині втрата. По росі
      Із донечкою ходить втома.
      Тривога може? У руці,
      Мов прапор, істина відома,

      Що буде так, як хочеш ти,
      Лише не падай у криницю,
      Не спалюй зоряні мости
      І не дивись на жовті лиця
      Отих, що заздрять. Треба йти
      Тоді й підкориться дорога.
      Любов – найкраща допомога
      На роздоріжжі до мети.

      19.06.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Наше ліжко пахне серпнем
      ***
      Наше ліжко пахне серпнем,
      Наше літо – просинанням.
      Сон – у руку, стогін стелить
      Інтродукцію бажання.
      Інтермедія косіння –
      Сіни вистелено сіном,
      Запах паморочить стіни,
      День морочить думи тінню.
      Ліс чатує, дим звисає
      Затуманено-плаксиво.
      Погляд томно наливає
      В келих ночі сік із сливи.
      Достигає ув обіймах
      Нетривка молочна ніжність,
      Із вікна зриває штори
      Промінь-вітер світло-свіжий.
      І така солодка втома
      Просить спогади гойдати,
      Що здається – набираю
      Повні жмені благодаті.
      І лечу, і відриваюсь
      Від земного збайдужіння.
      Наше літо пахне...
      Я вже
      Голки визбирав із сіна.

      08.06.16



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Джамала-лунгма


      Бузиною квітне небокрай,
      Край дороги сурми нахилились.
      Виснуть на промінні міражі –
      Ворожбі всміхаються невинно.

      Гасне зірка у шипінні жал.
      Жаль бентежить, муляє знемога.
      Здогадатись важко муляжам,
      Шамкаючи міфи, що до злого
      Не прийде ні успіх, ні любов,
      Бо ні букви, ані тої титри
      Бог не вкраде з музики лекал.

      Каламбуром заздрощів розбитий,
      Селекційно виведений з тьми
      Гасне світ, майбутнього не вартий.
      Ватра – на вершині! Відпочинь.
      Почитай непереможні мантри.

      15.05.16



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Імплантація пам’яті.

      Імплантація пам’яті.
      Прижилося.
      Вже святкуємо власне загарбання.
      Прикрашаємо рідними барвами
      І вплітаємо мак у волосся.
      Перемоги бракує нам.
      Може
      Ця ілюзія жити поможе?
      Поміняє поразки на успіх?
      Перетворить нам сльози на сміх?
      Воскрешатиме націю?
      Може
      Прикладе до душі перехожий
      Пелюстину, червону як рана?

      Наша правда в святкове не вбрана.
      Проступає крізь чорне вогонь.
      Ми в собі не убили тирана,
      Наше краще в бою полягло
      Не за нас,
      Не на нашому полі
      І на боці чужому.

      А нас,
      Нас учили себе не любити,
      А героїв усіх розп’яли
      Й поливаючи брудом, казали:
      Все це зрадники, вбивці, вандали,
      Це бандити, бандерівці.
      Ми ж
      У мовчанні ховали терпіння
      І, смиренно збираючи зброю,
      Берегли, як зіницю, коріння
      І серця гартували до бою.

      Наша правда, як пісня, не згине,
      Загірчить між словами полинно
      І могутні розправивши крила,
      Вільно, впевнено в небо полине.
      Поглинаючи міфи імперські
      Про героїв надуманих.
      Схоже
      Час просіяв, промив, перемножив,
      Порівняв і здригнувся: навіки
      Москалі прокляли чоловіка,
      А систему прославили.

      Що ж,
      Ми людині і Богу вклонились,
      Помолились і встали з колін.
      Наша воля тепер переможе
      І згуртує у істині.
      Він,
      Той що крові бажає – загине,
      Хто з мечем – від меча і помре!
      Мій народ – це граніт, а не глина,
      В нього власна трагедія є!

      08.05.16



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Акорди безсоння

      Акорди безсоння ховають у книгу
      Думок неприборканий рій.
      Пирій проростає. Тінь гупає в шибу
      І рибу приносить у мій
      Холодний будинок – зіщулену хату.
      Обпечений вітре, не вій!
      До риби потрібно ще всього багато:
      І хліба, й напоїв, і мрій.

      У книзі безсоння зникають картини
      Надії між двох берегів…
      Хрести, що шукають для себе людину,
      Чорти, що малюють богів.
      Ідей нереальні не контури – мури,
      Гріхи, поцілунки, борги.
      Кришталь чобітків нездійсненністю дурить,
      Вселяючи острах нагий.

      До серця підходить не тромб – театрально
      Загроза вдягла капелюх.
      І хлюпає ранок у спінену ванну.
      Годинник раптово оглух.
      І сниться не казка. Точніше – не сниться.
      Ніхто у розлуці не спить.
      Безсоння щоночі не може зморити
      Беззубу свою ненасить.

      08.01.16



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Вітання з Новим 2016 роком
      У році мавпи вогняної
      Щоб Ви завжди були собою.
      Серед свиней, серед ослів
      Щоб стачало Вам добрих слів.
      Ще б побажати Вам не гріх
      Щоб Ви жили серед своїх
      І відчували би щораз,
      Що Ваші рідні люблять Вас!

      © Василь Кузан



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Злизує травень з обкладинки грудня
      ***
      Злизує травень з обкладинки грудня
      Снігу шершаву печать.
      Букви зіщулені – втомлені люди
      Кволо заходять у чат.

      Пальці не слухають, клавіші мерзнуть,
      Висне програма життя.
      Ніби мороз молоденьку люцерну,
      Голос горлянку підтяв.

      Слава до слова протягує руки,
      Іній – до мокрих дротів,
      Схлипує тихо, вгамовує стукіт
      Серце надії. Хотів

      Вимкнути музику – світло погасло.
      День послизнувся і впав.
      Шкірка банана заповнила пазли
      Серед бурульок і трав.

      Вузлик зітхання на ниточці мови…
      Літепла прагне любов.
      Щастя у душу вривається знову
      Нехтує низку відмов.

      01-02.12.15



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. * * *

      у передмісті незнаних істин
      у топці світу
      згорає віра
      що шнур бікфордів
      прип’яв до літа
      у передсердя вливають ріки
      бунтарську піну
      від бруду душу
      холодна вічність
      чи хто омиє
      іржа на волі
      старої зброї
      вгрузає в глину
      війни немає
      бо переможець
      давно загинув
      чужі лелеки над рідним полем
      клюють майбутнє
      а сутність долі живе в окопі
      життям безпутним
      нема команди
      нема набоїв
      лиш волонтери
      немов насіння
      чи передвісник
      нової ери

      25-26.07.15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. * * *

      ти борсаєшся в пошуках чуттів
      без радості
      обділена увагою
      романтики насмішник відлетів
      лишивши ліжко м’яте
      мов нагою
      лежиш посеред площі міражів
      гойдаєш небо хвилями зрадливими
      припливу до сум’яття
      на межі
      великі руки пригощають сливами
      чи яблуками з молодих садів
      Семіраміди
      зради на столі
      неначе книги
      у уяві
      вдів
      усі у чорних палітурках
      злі
      злітаються до сліз твоїх ворони
      щоб виклювати музику очей
      а ти себе від страху не борониш
      а ти себе знервовану несеш
      на вістрі
      на межі
      на роздоріжжі
      великий камінь сумнівів
      болять
      слова наріжні
      чи твої
      не ніжні
      в коктейлі поцілунків і проклять
      а руки пригощають
      мов лещат
      холодні губи тиснуть мрії
      скроні
      і чорним попередженням блищать
      на підвіконні раю
      злі ворони
      23.07.15



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Довкола молитви


      Проростають кроки на бруківці…
      Перебором пальці – по словах.
      На сторінці думи блідолиці,
      Між рядками музика нова.

      Ходики у грудях старовинні
      Гирю підіймають і пульсують.
      Опівнічні вистояні вина
      Розливає в келихи зозуля.

      По кімнаті спокою повільно
      Ходить зачаровано, мов тиша
      Відблиск позолочених ілюзій
      І молитви віртуальні пише.

      Мовчки Муза молиться за мене.
      Оживляє Бог зозулю дивну…
      Скоро півень час назад поверне
      І реальність виросте із диму

      Язиками полум’я святого,
      Снами благодатного терпіння…
      А святі вмирають ще до того…
      Перш, ніж полетить у них каміння.

      12-14.05.15



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. А корабель дитинства відплива
      Вітаю матусю і всіх мам зі святом!

      Музика і виконання Володимира Сірого. Відео Наталії Кузан та Олексія Тичка



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. День примирення

      З піджаків облетіли маки,
      День примирення тихо згас.
      Післясмак, післязапах лаку…
      І рахунок за клятий газ.

      А було… Із російським солдатом
      У окопі сиділи однім,
      Крихти хліба ділили й вату
      Щоби кров зупинити. Дні,

      Як шинель обгоріли в пеклі,
      Загрубіли у мирний час…
      Тільки сліз неслухняні петлі
      Ностальгією душать вас.

      Липне пісня, неначе пластир
      До душі, там де серце, де
      Віра в правду і віра в царство
      Виривається із грудей.

      І дратує триклята вата,
      І не ділиться більше хліб…
      Нині вас розділило свято,
      Ніби небо і воду – лід.

      Ви чужі. Ви навік не браття,
      Бо між вами отой окоп.
      І стріляй, не стріляй – не вдасться
      Поховати у нім обох.

      Бо один там копав могили
      Все життя. І лишився там.
      А у іншого кріпли крила –
      На свободі його літа.

      …Облетіли червоні маки…
      В’яне квітами сила й сум…
      І не миряться символи й знаки.
      І не легшає важкість дум…

      08.05.15



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. * * *

      Перетікає море в небо
      На виднокрузі міражів.
      Солона музика змиває
      Із душ оскомину олжі.

      Густими краплями на пляжі
      Нептун поволі пише вірш
      І хвиля хвилю накриває,
      І слава гине не за гріш.

      Холодні пальці піна лиже
      І тільки сонячний бурштин
      Чуття минулі зберігає
      В застиглих вигинах краплин.

      01-04.05.15



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Освячення

      Вітер гасить свічки у корзинах.
      Пахне паска святами і снігом.
      Діти гріються димом і грою
      І довкола просвітлено бігають.

      Ця молитва змиває судимість
      З непідсудного Божого сина.
      У поклонах згинаються спини –
      Віра вогник запалює тихо…

      І Христос воскресає, й спокуса:
      Перевірити душу на міцність.
      Але вже дозріває в судинах
      Те вино, що судилося пити.

      Сивину розфарбовує сонце,
      Наче крашанку, в золото літа.

      13.04.15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Вербовим котикам хотілося тепла
      Вербовим котикам хотілося тепла
      А їх у іній квітень загортає…
      Торкається до білосніжних таїн
      Лякливих променів золочена вуаль.

      Слизькій дорозі сняться віслюки
      Й просвітлений, надихнений Месія,
      Він зерна слів попри асфальту сіє,
      Схиляючи думками будяки.

      Безликий натовп осторонь тече
      І баранців пускає за водою,
      У жертву їх приносячи. Плече
      Уже готове до хреста. Густою

      Молитвою лягають жовті тіні.
      Шукає Лазар сенс у воскресінні.

      05.04.15



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Поклик весни

      Весна приходить восьмого чомусь,
      Крізь квіти зазирає в нескінченність.
      Вальсує сонце лагідно і чемно,
      Котам дарує голос і трубу.

      І вже звучать закличні позивні,
      Хвости антен виловлюють сигнали,
      Записувати нікому в аннали –
      Усі в любов занурені. Сумні

      Слова зійшли снігами в небуття –
      Попереду кохання і натхнення.
      Життя – непереборне одкровення,
      Первісне незбагненне почуття.

      Бажання маю, певно, неспроста
      У чомусь бути схожим на кота.

      08.03.15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. * * *
      нема
      ні літа ні зими
      нема
      отак
      стікають із душі слова
      по склу
      печать дощу і німота
      нема
      ні скла ні крапель ні дощу
      печаль
      малює мокру акварель
      старе
      у двері стукає оркестр
      і миготить
      видіння привид
      міражі
      чужі думки
      і місяць тенісним жовтком
      і час
      висить
      червона ниточка тонка
      німа петля
      ні сну ні снігу ні весни
      нема
      нема
      метелик пензля по листу
      пастельний звук
      маленький принц чарівний Лель
      троянда
      лук
      пришестя голосу і дзвін
      на серці знак
      лиш сипле ніч у жмені нам
      зірковий мак

      20.02.15



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Пам’яті Героя-кіборга Олександра Данільченка
      Сьогодні діти стали на коліна,
      Мов на коліна стала Україна,
      Щоби Героя-кіборга стрічати,
      Щоб стати і самим колись на чати
      І захищати матінку свою,
      Незламним бути в кожному бою.

      На подвиг подорослішали діти.
      І буде їм цей день завжди боліти…
      Вже загорівся поклик до свободи –
      Освятить їм дорогу до народу
      Від натовпу. Від хат отих, що скраю
      Він приведе крізь боротьбу до раю.

      Бо рай земний лиш там де є Герої!
      При гідності, при честі і при зброї
      Солдати правди втримають кордони.
      Всі нелюди і лженаполеони,
      Загарбники, бандити, терористи
      Ще будуть землю і каміння гризти…

      Ну а тепер ми плачемо. Несуть
      Героя тіло. Парадокс і суть
      Війни цієї… Тіло земляка,
      Якого нині забере земля.
      І вистрелять… Словам забракне часу…
      А був Герой наш родом із Донбасу.

      30.01.15



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. рани вкривають кадри
      * * *

      рани вкривають кадри
      вибухи гільзи гроші
      падають стіни світу
      божі слова хороші
      плями на склі екрану
      витреш із того боку
      прагне зима ґешефту
      падає у глибоку
      вирву снаряд не вперше
      вдруге постійно всоте
      вчиться себе вбивати
      людство чи безпілотник
      бог закриває очі
      світло у серці гасне
      наше життя щасливе
      знову таке нещасне

      25.01.15



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. У ніч Різдва

      Сьогодні місяць – мов звізда
      В руках у хлопця з Бетлегема.
      І ніби, чути: Коляда
      Звучить віддалено із неба.
      Христос рождається і ми
      Із ним рождаємося. Боже!
      Зроби щасливими людьми
      Закоханих. Най переможе
      Любов і правда. Снігу кинь
      За комір тим, хто продається,
      Щоб їм кутя – гіркий полин,
      А нам – ряди мажорних терцій.
      Бо Ти – Любов. Бо в ніч Різдва
      Бувають щедрими дива!

      06.01.15



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Зерна порфіри

      Моє «добраніч» зникло в темноті,
      Упало в порожнечу недовіри.
      Порфіри буре скло лишає діри
      На небі почуття. А золоті

      Слова, неначе птиці у руці
      До тебе прагнуть вирватись, летіти…
      Ми, інколи, такі, неначе діти
      Рвемо роман на просто папірці…

      Чужа печаль ятрить духовний світ,
      Чужі ікони моляться і плачуть,
      А ти стіну будуєш на додачу
      І на стіні малюєш пустоцвіт.

      Але я сію стільки спраглих літ –
      Слова вростають кварцом у граніт.

      02.01.15



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Привітання з Новим 2015 роком

      У році синьої кози, щоб вам ні горя, ні сльози.
      А ця коза ще й дерев’яна – щоб доля не бувала п’яна.
      Щоб з кожним келихом вина в минуле йшла оця війна,
      Що то гібридна, то АТО… – Нехай не гине вже ніхто!

      Єдине побажання зле – нехай ху*ло оте помре!
      Але, то там. Ну а у нас нехай все буде – вищий клас!
      Хай буде все, як у раю. Кредити всі – щоб по нулю!
      Нехай добром зігріє хата – красива, радісна, багата.

      Щоби машина, дача, дім – щоб діти гралися у нім,
      Щоби довкола дому – сад. Нехай у душах буде лад.
      Нехай Вкраїна процвітає, ніхто із нас біди не знає,
      І хай солдати, в решті-решт, візьмуть цю владу під арешт.

      Щоб ми повірили у себе, щоб зрозуміли: що нам треба?
      Щоб мудрості, любові, сили ми всі від Бога попросили.

      31.12.14



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Адажіо

      Отак живу…
      На перехресті.
      На протязі
      Посеред площ…

      Стискають музику лещата,
      Стирають день сумні дівчата
      Із окулярів. Мінус
      Дощ…

      Колядники – по бездоріжжю…
      Без Інтернету – другий день.
      Підсніжників не може бути,
      Бо сніг не випав…

      Не прийде
      Прийдешнє в гості.
      Без гостинців
      Залишиться оця зима…

      А ти не спатимеш, по вінця
      Наповнивши себе сама
      Солодким спогадом Мартіні
      Із присмаком моєї тіні
      І ніжних доторків до тайн.

      Ще тайм.
      Ще келих.
      Ще цілунок…

      Японські вишні, райські дні…
      Мов листя, опадають гривні
      І осідає десь на дні
      Привабливість чужого кроку
      До самогубства.

      День за днем
      Минає спокій.
      Ми минем…

      І, як ворони, вічний час
      Все зайве виклює із нас.

      24.12.14



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Закономірність
      Пустеля Сходу сипле камінці
      На конус часу. Коромисло долі,
      Мов терези Феміди… В молоці
      Туману загубилися тополі.

      Застуда ночі криє настом сніг,
      Мов іскри звуків креше із ялини,
      А ти вростаєш розумом у книг
      Нечитано-неорані глибини.

      Немов зерно – на камінь. Далебі,
      Знання без віри марно здобувати,
      Як марно йти богиням у солдати.

      Але ж ідуть. Закони тут слабі:
      Ті, що звання купили й ордени –
      Не відчувають за війну вини…

      11-12.12.14



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Келихи безсонь
      На таці повні – келихи безсонь.
      Сонати слів, сліпі котятка щастя…
      Кохання неприборканий вогонь,
      Колючі циферблати на зап’ястях

      І тіні переораних осонь
      Відсвічують опалим жовтолистом.
      Цілунками торкаючись до скронь,
      На шию дня обірваним намистом

      Лягає вечір… Набряки повік
      Нагадують: вже світу сниться літо,
      Лякливий верес, теплий базилік
      І серце, що приречене боліти…

      Бо ти – не тут. І я – не там…
      І оцет – висохлим вустам.

      05-06.12.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Тобі, кохана

      Пускає грудень метастази
      У вени рік, у м’язи гір…
      Крихка наближеність поразок
      Тамує води, гострить зір.

      Дзвенить повітря кришталево,
      Прозорішає повні край…
      Зими і стужі королево,
      Помилуй і не покарай

      Цю заметіль, що заховалась,
      Цей сніг, що випав десь не тут,
      Ці грудня вимоклі підвали
      І променів вологий жмут.

      Невизначеність перспективи…
      Кохатися нові мотиви.

      04.12.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. 32-33…
      Лишилися пустими села…
      Вовки і пси обгризли кості
      За зиму. Але псів
      Поїли люди майже всіх,
      То ж молоде дитяче м'ясо
      Було вовкам і канібалам.

      До сонця,
      До трави дожити,
      Щоб з листя лободи й кропиви
      Варити юшку
      Міг не кожен.
      Лиш комуніст поодинокий
      У портупеї і кашкеті,
      Зірково вражений у серце,
      Отримував скупий пайок
      Від батька всіх народів.

      Доки
      Дітей отих катів мерзенних
      Терпітиме моя земля?
      Допоки гидь комуністична
      До леніна нестиме квіти
      І диктуватиме народу
      Брехню, народжену в Москві?

      Невже ще нація терпіти
      Усе це може?
      Чи не бачить:
      Свиня давно вже на столі!?
      Свиня запхала рило в миску,
      Із книжки виїла початок
      І гадить, гадить…
      Купи гною
      На скатерть вишиту наклала.

      Де наша слава?
      Гордість де?
      Невже мільйони убієнних
      Не хочуть, щоб за них помстились
      Хоча би пам’яттю про правду?
      Хоча би свічкою?...

      Здається,
      Голодні душі, легші ситих,
      Летять до вікон подивитись
      Як ми вечеря-є-
      є-
      мо…

      22.11.14



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Політ комара над маревом тіла

      Коли ілюзій тонкі суцвіття
      Стають химерами й міражами,
      Дев’ятим валом іде надмірність
      Нахабства й жлобства
      Й ламає віри святі вітрила,
      Коли мовчання, немов утроба
      Тривоги й страху,
      Коли невтішні
      Новини лізуть у всі канали,
      Товсті каналії лічать душі,
      Неначе гроші, на полі бою,
      А сонце висить на нитці болю,
      Неначе лампа в чужім під’їзді,
      Коли знайшовся єдиний вихід
      Й твоїм обличчям уперся в стінку,
      Коли стріляють тобі у спину
      Не холостими, та ти в жилеті
      Броні тонкої, що пахне смертю
      Вже убієнних,
      Коли сповзає, неначе ковдра,
      Із тебе тіло,
      Коли у мушлі душі твоєї
      Немає світла,
      Нема повітря,
      Нема нічого лише свобода
      Зробити вибір: від чого вмерти,
      То грудка солі спиняє серце
      Щоб народити
      Мільйони версій.

      18.11.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Зневіра долі

      Ядуче світло крізь олжу
      І маски, що вросли в обличчя…
      Ці сльози, що ніяк не личать
      І ці слова, що не скажу

      Нікому більше… Ці обручки,
      Що мов кайданки прикували
      До батареї… Ці овали
      Довкола осені… Повзуча

      Зневіра, зболеність, зневага
      До ненаситних зазіхань
      На волю втомлену. Нехай
      Із вени витече відвага

      Й бажання жити… Купол віри
      Не затуляє в небі діри.

      17.11.14



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Кіборги

      Війна як дім. Жаскі реалії…
      Вростає тіло у бетон
      І сон у касці не вкладається
      У голову. Лякливий сон.

      А дух епічний. Жоден снайпер
      Не може вцілити у дух.
      Тіла убитих розкладаються,
      Але нема щурів і мух…

      Бо все згоріло і розплавилось,
      Хоча за мурами – мороз.
      Противник гріє нас напалмами,
      Привчає до великих доз.

      Ми живемо. Наш дім – війна.
      Та кажуть: хтось його продав…

      09.11.14



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Погляд

      Так повно смутку у твоїх очах,
      Неначе сліз у українських віршах.
      Стікає з неба запізнілий час
      І сам себе обіцянками тішить.

      Така зневіра! Кутиками губ
      Опущено донизу крила віри.
      У гіркоту занурює вербу
      Туман образи. Ніби чорні діри,

      Притягують печаль твоїх зіниць
      Невтішні думи. Відчай полохливий
      Пустив коріння. Сльози, мов човни
      У морі тонуть. Вересневі зливи

      Ідуть до грудня. Подих мовчазний
      Зім’яте серце тисне до стіни.

      04.11.14



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Не пишеться…

      Не пишеться. Поранені слова
      Висять, немов думки егоцентричні
      У госпіталі древньому. Психея
      Піклується про хлопців під замком.

      Один лежить, задивлений у стелю,
      І стелить дим, щоби закрити трупи,
      А інший втупив погляд в порожнечу
      І жне колосся помсти. Та кому?

      Не видно ран. Вціліли руки й ноги…
      Лише душа розірвана на клапті,
      Прострелена навиліт з Калаша
      І зорана, неначе Градом поле.

      Можливо, мами залатали б діри,
      Та санітар, як той циклоп – на вході.

      02.11.14



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Богиня хризантем

      У пелюстках ти – квіти, мов тотем
      Тобі дають натхнення й низку тем,
      Пришитих павутинням до листків,
      Що облітають з дерева. Хотів

      Тобі подарувати білих айстр
      Букетик незабутній. Тільки Сартр
      Трактує все не так. Це вибір твій:
      Себе творити та іти у бій

      За право бути Панною, а чи
      Пливти за течією. Живучи,
      Йдучи через нудоту до мети,
      Я усвідомив, що майбутнє – ти.

      В букеті сонць надихнено цвіте
      Усміхнена Богиня хризантем.

      27.10.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Мокра осінь

      Ця осінь схожа на жебрачку,
      То злота просить, то тепла.
      Знайшла цукерок мокру пачку,
      Розсипала… Перетекла
      Сльоза через межу надії.
      Ніхто не втішить, тільки ніч
      Від понеділка до неділі
      У шибку стукає… На піч
      У хату проситься зігрітись,
      Одежу висушити і
      Приготувати з листя ліки
      І випити. Такі земні
      Її потреби, тільки де
      Притулок дервішка знайде?

      23.10.14



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Завантаження осені
      Завантаження осені. Сорок відсотків.
      Пожовтіли зіниці у старого крота.
      Вже збирається листя на вечорниці
      Під березами сірими. Ця простота

      І графічність накреслених ліній, узорів
      Переорює душу відсутністю мрій.
      Лиш печаль, мов туман, заповзає у звори
      І думки перелітні збираються в рій.

      Скоро вже опаде ця одежа промокла,
      Шелестливою ковдрою вкриє стежки.
      Між лопатками щось чи пече, а чи смокче
      І тягар навалився занадто важкий

      На плечі нахилені. Зболені руки
      Відчувають в’язку прохолоду розлуки.

      19-20.10.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. На сіні…

      Просвічують, немов Пулюй, слова осінні…
      Ти, легковажачи усім, лежиш на сіні.
      Повз тебе плине цілий світ і всі проблеми,
      А ти, задивлена в любов, тасуєш теми.

      Пасуться гуси край воріт, печаль ґелґоче,
      Косе проміння на землі зігрітись хоче,
      Прозоре сонце із-за хат волосся гладить.
      Твоїх думок чорновики не мають влади.

      Ти вся живеш у відчуттях – ніяких логік.
      Усе, що збуджує тебе, втрачає облік.
      А що дратує, бісить що, веде до стресів –
      То, певно, знаю тільки я – то не для преси.

      Але тепер це все пусте! Безпретензійно
      У себе дивишся, бо є лиш ти і тіні!

      13.10.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Під повнею

      Сіла повня на старий горіх
      І казки закоханим
      Розказує.

      Жовтень сіє листя і росу,
      Холодом проймаючи
      Щоразу.

      Візії нанизує на сон
      Ніч, що заховалась
      Під горіхом.

      Надихає хмара на красу,
      Обійнявши місяць,
      Мов повіки.

      Дивно так… Далеко ти, але
      В небо задивились ми
      Обоє.

      Падають плоди у жмені мрій
      Тишу цю розколюють
      Надвоє.

      09.10.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Швидкоплинний рай

      Кава з коханою – радість.
      Радість з коханою – рай!
      Вітер гойдає фіранку,
      Син ухопився за край

      Щастя, що мов скатертина
      Ковзає з гладі стола…
      Я доторкнувся до трему,
      Ти за покірність взяла

      І пригорнула до серця,
      І повела до узвись
      Духу, натхнення, прощення…
      Долями ми обнялись.

      Долі сплелися в косу.
      …Витри з обличчя росу…

      06.10.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Моя Королева

      М.

      Моя Королева світанків
      У коконі сумніву тче
      Малюнки, що медом розтануть,
      Кохання, що Богом стає.

      Столітні троянди гойдають
      В пелюстках проміння святе.
      Моя Королева до ранку
      Без мене ніяк не засне.

      Її золотаве волосся,
      Шанелевий шлейф почуттів,
      Її оксамитовий досвід
      У серці любистком осів.

      Вживаюся мовчки у роль,
      Я тільки із нею – Король!

      05.10.14



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Журавлина колискова

      Співає мама колискову,
      А журавлі: «Курли-курли…»
      Вертають у дитинство знову,
      Де ми щасливими були.

      Танцюють птахи в піднебессі,
      Тужлива пісня долина…
      На вирію прозорім плесі
      Гойдає хвилі далина…

      Я їхню пісню проводжаю,
      Чи ніжні мамині слова?
      Дитиною біжу до гаю,
      Гортаю спогади, сумна.

      Але крізь смуток усміхаюсь,
      Із журавлями летячи…
      Дитячого шматочок раю
      Впіймаю, мамочко. А чи

      Щемливу мить продовжить пісня,
      Та колискова: «Люлі, спи…»?
      Вже я її співаю слізно,
      А журавлі: «Курли-курли…»

      04.10.14



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Ти – янгол

      У горобини листя золоте,
      А ягоди – мов молоді рубіни…
      Вже вересень акордами плете
      Із павутиння небокраї сині.

      А очі сиплють іскорки. Летить
      Тонка дотичність до твоєї суті
      По викрученій лінії століть
      До мрії недосяжної. У сутінь

      Схиляє сонце голову свою,
      Вербові арки прихиляють вечір,
      А я перед тобою не стою,
      А крилами зігріти хочу плечі

      І серце… І усю тебе, бо ти
      Умієш по воді святій іти.

      24.09.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Передчуття Праги

      Десь горобина обпікає мрії
      Торкаючись до пальців, мов до струн.
      Крізь листя сонце поцілунки сіє,
      Малює вечір білохмарну гру

      Чуттями, перевтіленнями тіла
      У янгольське окрилене єство…
      …Твоя душа до щастя долетіла
      І Богу поклонилася за двох…

      Червоних ягід лагідне намисто
      Лягло на шию, випустило сік
      У кров кохання. Солов’їносвистом
      Крізь груди погляд ніжністю протік…

      Хотілося іти з тобою далі
      І розчинятись в музиці печалі…

      22.09.14



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. На порозі вересня

      Бринить роса на павутинні літа,
      Гойдає сонця зайчиків малих –
      Лисиця осені примружилась на них
      І синьо дзвонять піднебесні квіти.

      Стебло зігнуло шию до землі,
      На стежку вуж погрітися виходить,
      Шукає ранок у калюжі броду,
      А у повітрі паморозь стоїть…

      А чи дзвінке її передчуття?
      Проймає дрож – ніяковіє цнота,
      Що вже її торкнулась позолота…

      Під тиші мелодійне прикриття –
      Вистава тіней, близькість таїни…
      Неначе і нема у нас війни…

      31.08.14



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Ложка перцю

      На тому боці, там де ти
      Стоять хрести, що при дорозі
      Моєї пам’яті.
      Нести,
      Хоч я нести його не в змозі,
      Мені доводиться тягар
      Угару, гіркоти, знемоги
      Від перебільшення пустот
      Уявою твоєю.
      Доти,
      Допоки доти самоти
      Стрілятимуть над полем Леля,
      Я падатиму в засвіти.
      Світитимуть сумні лілеї
      Чи орхідеї дикі там,
      Де ми кохалися.
      Сьогодні
      На дні чуттів, у глибині
      Воскрес вогонь.
      Як великодні
      Зіниці пломеніли.
      День,
      Мов дамська сумочка, вмістив
      І лак, і ацетон коктейлю…
      Але,
      Під серцем я промінчик теплю,
      Тебе лелію і люблю.
      Боготворю жіночі чари,
      Що відкривають вікна-чакри
      І сонце змішують з дощем.
      А ще
      Біля хреста, чи за хрестом,
      Чи у авто, чи під мостом,
      Я відчуваю – ти з хвостом!
      Русалка може?
      Може відьма?
      Зникають сумніви безслідно
      Лиш розтікається під серцем
      Спокуси мед з кохання перцем.

      28.08.14



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Під музику дощу

      Доброго ранку, кохана.
      Нині у світі дощ.
      Ліжко, любов’ю вбране,
      Серце ховає рани,
      Котиться ніжність до
      Тіла твого.
      Сьогодні
      Квіти усі в росі,
      Щастя твоє – у краплях,
      Сонце – у хмарах.
      Ти
      Гостра, неначе шабля,
      Чиста, немов сльоза,
      Граєшся небесами,
      Грієш мене словами,
      Тішиш капризом.
      Сам
      Зірку сховаю в краплю,
      Серце – у цю росу
      І подарую квітку.
      І промовчу:
      «Люблю…»

      16.08.14



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Мавка

      Стернею серпня музика тече,
      Стіною слова постає молитва.
      Все меншає прив’язаність речей
      До пам’яті. Уже не ріже бритва

      Ні вен, ні волосків, а ні ниток,
      Що крила пришивають до домівки.
      Земля минає ще один виток
      Довкола серця. Паморозь кінцівки

      Життю лоскоче нерви і роса
      Так щедро розсипається по полю.
      Здається, я про це уже писав,
      Дивився в око чорному пістолю…

      Та крізь театру дощову завісу
      Виходила ти Мавкою із лісу…

      10.08.14



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Липовий мед

      Цей вечір пахне липою… Проміння – наче мед.
      Стікає ніжність пальцями, проймає лінь мене.
      Тепло пухнастим віялом лоскоче крила мрій
      І ти вростаєш пошепки у дійсності моїй.

      У шлейфі ароматному брунькуються думки.
      Ця липа пахне вечором. Напій зі слів – п’янкий.
      У оксамиті жовтому пелюстками троянд
      Готує літо постіль нам у сховку анфілад.

      У коридорах космосу, у всесвіті чуттів
      Схрестились наші погляди і заплелись путі.
      Тепер вдихаю запах цей і відчуваю: ти
      Суцвіттям липи лагідним в обійми прилетиш.

      07.06.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Орда

      Російсько-чеченська орда,
      Фашистсько-московська навала.
      Це спроба убити Майдан,
      Це сила, що дух убивала,

      Цвіт нації гнала в Сибір
      І військо топила у ріках…
      Статистикою – на папір
      Мільйони. Життя чоловіка –

      Ніщо для машини убивств
      Комуно-совіцьких тиранів.
      І цар так, і Сталін робив,
      Учив так диктатор Ульянов.

      Земля ця уся у крові,
      Тут душі загиблих, як маки
      Цвітуть… Пацани дворові
      Не знають як ставили ставки

      На голод і на Колиму,
      На смерть ненароджених навіть,
      На чорну народів тюрму,
      На постріли в душу і пам’ять…

      Ми знаємо. Наша війна
      Священна, свята, справедлива.
      Це наша одвічна земля,
      Тут мати, від розпачу сива,

      Молилась за сина й за мир
      І Господа-Бога просила
      Спасіння і правди, бо ми
      Єдині, і в тім наша сила.

      Бо ми не загарбники, не
      Йдемо до сусідської хати…
      Ось літо любов’ю війне
      І будемо ми раювати.

      І згине ця чорна орда,
      Бо дух наш її переможе,
      Бо віра і куля тверда!
      Спаси нас, усміхнений Боже.

      01.06.14



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    125. З королевою…

      Пригубивши любові смак –
      Полуниці тепло сметанне,
      Поцілунком на серці тане
      Обнадійливо-ніжний знак.

      Короновані перса днів,
      Довгопола нічна прозорість…
      Та визбирують крихти-зорі
      Кури ранків і рани снів.

      14.05.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Словозброя

      Голос мого мовчання
      Важчає кожен день.
      В душу кладе каміння
      Розуму плач і щем.

      Слово, на порох схоже,
      Надто уже сухе.
      Правда малює кулі,
      Пісня малюнки рве.

      Ще проростає пам'ять
      Квітами до могил
      І кулемет приносить
      (В жовтих очницях – синь)

      Дідо, безбожно сивий.
      Буду стріляти? Ні?
      Порох збираю в гільзу…
      Слово – у чорний гнів.

      Вставлю у піхви шаблю,
      Гостру, неначе вірш,
      Двері замкну і серце,
      Вийду війні навстріч…

      Що ж ми, війно, з тобою
      Мусимо жити так?
      Ти підповзаєш гадом,
      Жалиш у спину… Я

      Мушу тебе убити
      В серці, у голові…
      Вибач, але я перший
      Шансу не дам тобі.

      16.04.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Пара яблук

      Твій сон, оголений і чистий,
      Окутує спокуса-ніч.
      Зірок окрилене намисто
      Тобі так личить. У сторіч

      Такий же спокій. Незбагненно
      Твої висвічує вуста
      Яскравий місяць. Гобелени
      Вдягають місто. Неспроста

      Тремтять повіки безголосо
      Спивають збудження тепло.
      Художник юну, злотокосу
      Поклав тебе на м’яте тло...

      Це сюр. Гармонія Далі…
      … і пара яблук на столі…

      02.04.14



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Душ

      Змию із себе війну.
      Ненависть, злість, образу
      Досить! – скажу лайну,
      Тупості і маразму.

      Вчора ще: світу – мир!
      Нині – сліпа загроза,
      Грубий сусід-упир
      І чоловічі сльози.

      Честь офіцера, біль,
      Рівність, братерство, підступ,
      Зброя, блокада, тінь
      Сумніву і міністри,

      Що закликають здати
      Власне життя у брухт.
      Гордо стоять солдати,
      Взявши любов до рук.

      Жоден війни не хоче
      Кожен стоїть і жде
      І, хоч ножі вже точать,
      Думають: розум де?

      Часто таке буває,
      Часто залежить світ
      Від побажань брутальних
      Влади, багатства… Від

      Хворих людей при владі
      Часто залежить все.
      Змию із себе радість
      Від розуміння. Це

      Добре, коли не ріже
      Очі воєнний дим.
      Але у серці дріжджі!
      Завтра поїду в Крим.

      06.03.14



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Біля могили Юрія Вербицького

      А мій ровесник нині вже герой…
      Хоча ішов на барикади весело
      Без автомата. Крізь його шолом
      У лісі проросте тонке зело

      І зацвіте весною. У жалобі
      Свічки схиляють полум’я. Тремтить
      У Бога голос. Недосяжний обрій
      У чорній стрічці. Молоді хрести

      Стають за ним у ряд. Застряв у горлі
      Клубок повітря. А кати живуть…
      А на Майдані душі й нерви голі
      Майбутнє виколисують. У путь

      Рушають мрії і його і наші.
      Хтось їм отруту подає у чаші…

      23.02.14



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Війна…

      Складаються пазли волі
      У долю Вкраїни. Кров’ю
      Вмиваються руки влади.

      Ладнаючи власні справи
      Справляють нужду велику –
      Потребу усе забрати
      Безбожні кати народу.

      Герої стоять на варті,
      Воюють брати з братами,
      А бидло тікає звідси
      В Європу, яку таврує
      При кожній малій нагоді
      На всіх Інтернет порталах,
      У пресі і на каналах,
      Що брешуть щодня красиво.

      Машини горять й намети,
      Вмирають надії й люди,
      Бійці молоді і сильні
      Вбирають у груди кулі.

      Метро не працює. Світло
      Погасло довкола серця.
      Та дальній кінець тунелю
      Тримає тендітну свічку
      І полум’я розгортає
      Червоно і чорно прапор
      Нової країни. Завтра
      Поставить до стінки зраду
      Продажних повій партійних,
      Що вічно міняють шапки…

      Ми мали учора право
      Собі вибирати вбивцю…

      18-19.02.14



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Афганське братство

      Афганська сотня на Майдані.
      І не одна. І так завжди,
      Коли вітчизна в небезпеці
      Коли півкроку до біди
      Стають, обпалені війною,
      Щоб захистити честь народу,
      Єднають націю собою
      За правду, гідність і свободу!

      Афганське братство щирих душ
      Без фальші, підлості, обману.
      Безстрашні воїни стають –
      Батьки і лицарі Майдану,
      Стають, обпалені війною,
      Щоб захистити честь народу
      Єднають націю собою
      За правду, гідність і свободу!

      А що таке отой Майдан?
      Це перевірка на надійність,
      На справжність. Це найкращий тест
      На людяності вищу цінність.
      А скільки їх уже було
      У кожного, отих майданів?
      Бо ви поборювали зло,
      А не валялись на дивані.

      Тому і нині кожен з вас
      На свій майдан стає щоденно,
      Стає за рідних, за живих,
      Згадавши втрати поіменно…
      Згадавши рани і життя
      На тій землі чужої крові,
      Що Бог чи чорт її розтяв,
      Розсипав букви мармурові…

      Афганське братство щирих душ
      Без фальші, підлості, обману.
      Безстрашні воїни стають –
      Батьки і лицарі Майдану,
      Стають, обпалені війною,
      Щоб захистити честь народу,
      Єднають націю собою
      За правду, гідність і свободу!

      13.02.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Без пляшки не...
      Пародія
      Ми з кумом пили на коня.
      Кінь більше пив – нам не давав.
      І враз помер. Не кінь, а кум.
      Чи кінь і кум? Та ні – живий!
      Якщо живий – чому не п'є?
      Тому живий, що не помер,
      Тому він мертвий, що не пив.
      Ну ось, нарешті зрозумів…

      12.02.14



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Без пляшки не...
      Пародія
      Ми з кумом пили на коня.
      Кінь більше пив – нам не давав.
      І враз помер. Не кінь, а кум.
      Чи кінь і кум? Та ні – живий!
      Якщо живий – чому не п'є?
      Тому живий, що не помер,
      Тому він мертвий, що не пив.
      Ну ось, нарешті зрозумів…

      12.02.14



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Сніжно…

      Сніг укриває кров
      На барикадах січня.
      Крізь перемерзле скло
      В дім заглядає вічність.

      Крихти біди-війни
      Вгризлись у білу скатерть.
      Гуму сідлає дим,
      Кулі стоять на старті.

      З гамором неземним
      Шапку знімає хата.
      Хтось на землі лежить…
      Жаль, не остання втрата.

      Сніг одягає смерть
      В білі холодні шати…

      28.01.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Вперед!

      Двадцять перше століття.
      Наша зброя – каміння,
      Наша сила – то правда
      У вогні і диму.
      Вже стоїть барикада
      І вже зникла бравада,
      І вже влада – не влада!
      Бій вростає в біду!
      Ми не чули команди
      Йти вперед і тим більше
      Не почуємо іншу,
      Бо «Ні кроку назад!»
      Нам диктує сумління,
      Нам підказують діти,
      Що вдихнули свободи
      І побачили світ.
      Вибір був, але нині,
      Коли мітка на спині,
      Чи нашивка на грудях,
      Ніби ми – вороги,
      Ми не маємо права
      Відступати ні кроку,
      Бо за нами свобода!
      А без неї – то смерть!
      Прапори майоріють.
      Тільки правда і віра
      Нас ведуть у криваву
      Справедливу борню.
      Лиш здолавши каддафі
      В полосатій піжамі
      Нам удасться в країні
      Подолати війну!
      То ж – вперед!
      За свободу!
      Наша справа священна!
      Наша гідність не вмерла!
      З нами правда і Бог.

      21.01.14



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Кровохреща

      Кровохреща нашої свободи…
      Певно, нас благословляє Бог,
      Щоби ми, немов господні води,
      Змили ніч недолі та тривог.

      Щоби ми, немов потоп всесвітній,
      Чи цунамі совісті та честі
      Витіснили нечисть із орбіти,
      Захистили від лавин суґестій

      Совість і свідомість. На морозі
      Твердне наша віра в перемогу.
      Зло і смерть постали на порозі –
      В повний зріст помолимося Богу.

      Вистоїмо в чорному двобої –
      Янголи нам подають набої!

      20.01.14



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Побажання на Різдво
      Друзі, родичі, знайомі
      Віртуальні та реальні,
      Східні, західні, єдині,
      Що живуть у Україні
      Та за межами її,
      Ми бажаємо вам щиро
      Благодаті у сім’ї,
      Радості, добра у домі,
      Щоби ви були здорові,
      Хай у ніч святу Різдва,
      Ну і завтра, й цілий вік
      Не болить вас голова
      Від проблем, що їх не може
      Розв’язати чоловік.

      Хай різдвяна добра казка
      Буде з вами. Божа ласка
      Хай родину надихає
      На добро. Хай помагає
      Здихатись нарешті нам
      Кровосісів і бандитів,
      Що засіли у столиці
      Й жити людям не дають,
      Кров народу п’ють та п’ють.

      ЗЕК бере хай чемодан
      І тікає десь далеко.
      Переможе хай Майдан!

      Ну а ще нехай лелеки
      Принесуть вам під ялинку
      У пакуночку дитинку –
      Вам бажаємо ми дзвінко!

      Бо тепер, у ніч Різдва
      Всі збуваються дива.

      05.01.14



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Сонет новорічного Майдану
      Почати рік із чистого листа.
      Змія, чи кінь – нема у тім різниці,
      Аби лише не жити у в’язниці,
      Щоб істина – доступна і проста.

      Почати жити так, як хоче Бог,
      А він бажає щастя Україні.
      Щоб виздихали ті потворні свині,
      Що бачать лиш корито. Перемог

      Добитися, дожити, дочекати.
      І випростати спину. І зрости
      У світ, що озивається на ти
      До кожного. Щоб наша рідна мати –

      Держава наша, нація і ми
      Торкнули небо вільними крильми.

      31.12.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Привітання з Новим роком
      У році синього коня,
      Щоб вас достаток доганяв,
      Щоб ви нікуди не тікали,
      Щоб у домівці вас чекали
      Удача, радість, щедрий сміх
      Дітей, онуків… На поріг
      Хай стане щастя і любов,
      Щоб дерев’яний кінь прийшов
      Й приніс усе по гороскопу:
      Надії, віри… Не галопу –
      Твердої тихої ходи.
      Щоб пожинали ви плоди
      Своєї праці. Щоб у вас
      Було покращення удома,
      А не в дядьків отих відомих,
      Що кров з народу п’ють та п’ють
      І жити в мирі не дають.

      Бажаю ще, щоб наша нація
      Переросла вже революції
      І гідно стала серед сильних,
      Талановитих і красивих
      Народів нашої землі.
      Щоб завжди були на столі
      Свої вино і хліб, і сало,
      І щоби нам не бракувало
      Свободи, гордості і сили,
      Щоб ми ніколи не просили
      Кредитів, знижок чи подачок.
      Щоби уміли дати здачу
      Усім хто зазіхає… Доти,
      Поки у нас є Центр Європи,
      Хай інші просяться до нас!
      Себе уже любити час!

      З колін, нарешті, ми устали
      Отож піднімемо бокали
      За те, що є у нас Майдан,
      За те, що є у нас майбутнє,
      За все правдиве, щире, сутнє,
      За барви наші жовто-сині,
      За долю! Слава Україні!

      28.12.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Іванові Андрусяку в день народження
      Користаючи всі неможливості мови,
      Іван Андрусяк нехай буде здоровий!
      Напившись щодня часникового соку,
      Хай вірші злітають у небо високо.
      Дерева і води, і сад перелітний
      Хай в Ґалапаґосі буяють і квітнуть.
      Отруєна голосом дивна шарґа
      З храбустом чекає нехай четверга,
      Щоб мислив писати й творити хотів
      У книгу і трав, і дерев, і птахів
      Іван із похмілля ще вірша нового,
      Бо стільки ще свят з дня народження твого
      Чекає на нас.
      Тож будьмо, Іване!
      Ну а подарунок?
      – За нами не стане!

      28.12.13



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Пісенька Ялинковича

      Я вам гречку вузькооку привозив уже,
      Кукурудзи із Китаю привезу вам ще,
      Щоб ви їли й не п… галділи, а мовчали всі,
      Щоб під йолку міг я стати у своїй красі.

      Привезу я вам із Куби цукру і піску,
      І картоплі із Єгипту, а із Мальти – щук,
      Я замовив із Росії трохи Колими,
      А собі під ноги шведські єврокилими.

      Нагодую я сьогодні весь оцей майдан,
      Як покращення добитись маю власний план,
      А що всі на світі проти – то нема біди
      У Донецьку люди кажуть: «То всьо до... звізди».

      Україна вся радіє успіхам моїм –
      Люди трактор підігнали будувати дім,
      Але «Беркут» не пустив їх – це такий облом.
      То Обама постарався – він керує злом.

      Люди вірять нашій силі – люди правду мають,
      І мою любиму «Мурку» під вікном співають.
      Я вам посмішку дарую щиру, як ніколи.
      А «капусти» не просіть – вся вона в Миколи.

      08.12.13



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Брати по долі

      Ми з тобою брати. Одне лиш
      Розділяє тебе й мене:
      Ти при зброї, а я при правді,
      Та різниця оця мине.

      Бо твоя закінчиться служба,
      Ти повернешся в рідний дім
      Та дітей твоїх там не буде
      І любові не буде в нім.

      Бо втечуть, розбіжаться діти
      По чужинах – у вільний світ.
      У тюрмі не захочуть жити.
      Але ти її стільки літ

      Розбудовуєш. Це твоїми
      І руками, й талантом він
      Робить зоною Україну,
      І не може ніяк без війн.

      Він команду дає: «Не думай!».
      Тут ніхто не зарадить нам,
      Бо отой, що будує тюрми,
      Не збудує ніколи храм.

      Ми з тобою брати. І завтра
      Я зустріну тебе не тут.
      Подивися у очі – правда,
      Що у них промінці живуть?

      Я не вірю, що ти сьогодні
      Будеш бити мене. Присядь.
      Ми замерзлі такі й холодні,
      Але очі горять. За п’ядь

      Перемога уже. Я вірю,
      Що потрібна вона й тобі,
      Бо і ти не хотів би жити
      За решіткою. У юрбі

      Онде, бачиш? Отам, де діти.
      То мій син. А твоя дочка
      Може поруч із ним сидіти
      Лиш на волі. Зніми з гачка

      Свою душу. Зніми шолома
      Тут не хоче ніхто біди.
      Без вогню не горить солома.
      Хочеш хліба? Візьми води.

      Я готовий ділити нині
      І з тобою усе, що є.
      Вогник волі живе в людині.
      Не чіпай його – це моє!

      Тут немає злочинця, брате.
      Побратими і сестри тут.
      Тут серця відкривають навстіж
      І надією всі живуть.

      Ну а ти?... Ти тепер на службі
      Ти не хочеш втрачати благ.
      Але, навіть якщо ти вдариш –
      Мусиш знати, що я твій брат.

      09.12.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Марш мільйонів

      Десь далеко чути голос – то іде мільйон.
      І батьки, і діти стали дружно до колон.
      Розправляють люди крила за свої права.
      Там де влада сльози сіє не росте трава.

      Гніву голос чути близько – нас іде мільйон.
      Ні майдани не умістять нас, ні стадіон –
      Не фанати йдуть, а вільні браття-козаки,
      Що зрадливим і брехливим не дадуть руки.

      Чути голос біля серця – то мільйон іде!
      Гопник голову ховає в золоте біде.
      Кров дітей ніхто не змиє на його руках.
      Перемога буде наша! Шахраєві – крах!

      Мирно взялися за руки – нас іде мільйон.
      Батько й син, дочка і мати стали до колон.
      Вільні люди будуть жити на своїй землі,
      А розправам і свавіллю – наше дружне: «Ні!»

      Комуняки не зупинять – нас мільйон іде!
      Революція до правди нас усіх веде.
      Мирно стали у колони – три, чотири, п’ять!
      Геть бандити, кровосісі, суки, вашу мать!


      06.12.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Герої не плачуть

      Герої не плачуть, герої стоять
      Плечем до плеча і обличчям до неба.
      Нам єдності треба і мудрості теж,
      Та тільки життя нам такого не треба!

      Герої не плачуть, герої ідуть
      Серцями на кулі, бо більше несила
      Нести свою волю під ноги катам,
      Надії ламати кайдани і крила!

      Герої не плачуть, герої встають,
      Хоч кров заливає і душу, і очі!
      Щільніше ряди! Нас усіх не уб’ють!
      Ніхто жити в хаті, що скраю, не хоче.

      Герої не плачуть, герої несуть
      На плаху життя, на вівтар – перемогу!
      За батька, за діда, за наших дітей,
      Що стати до лав наших нині не можуть!

      Герої не плачуть, герої ідуть…
      Герої не плачуть, герої ідуть!


      05.12.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Себе не вберіг

      Лікуючи інших себе не вберіг.
      Над берегом лети здивовані крики:
      Такий молодий! Лиш піднявся і ліг
      У вічність безкраю. У холод великий.

      Такий молодий… І такі молоді
      Лишилися діти по той бік, де літо,
      Де квіти непарно стоять у воді
      І вазами радості сонячно світять.

      А він відійшов. Перейшов за межу.
      І вкрилося інеєм дзеркало слави.
      Бувало, долаючи відстань чужу,
      Запалював зірку… Буяють отави

      На полі життя. Ще косити прийдуть
      Врятовані душі на поле це радо.
      А він з того світу освітить їм путь
      Огарком своєї… Небесної влади

      Один з депутатів. Один із отих,
      Що прямо стояли й лизати не вміли.
      Бо бути собою – ніколи не гріх.
      У правди життя є обов’язок віри.

      Лікуючи інших самий догорів
      І свічка життя переплавила сльози
      У пам'ять. У відстань до тих прапорів,
      Що вже не обмежують простір свободи.

      26.11.13



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Де?
      (Патріотичний сонет)

      Країна олігархів і рабів,
      Країна бездоріжжя і обману,
      З очільників шанують лиш Обаму,
      І всюди лайка, бо бракує слів.

      У партії не кличуть, а женуть,
      Неначе бидло – у тюрму-кошару,
      Де влада хоче мати все «на шару»
      І леніни показують їй путь.

      Де відстають годинники на час
      І нікому піднятися на чати,
      Де вже готові мову проміняти
      На царську милість – чорний нафто-газ…

      Де посилають підданих… на труд!
      … Це, певно, десь у Африці – не тут.

      19.09.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Вечір-ніч
      І троянда стікає кров’ю,
      І слова без води у вазі,
      І у серці немає болю,
      Тільки скло і каміння станцій,

      На яких семафор червоний
      Вже не може підняти руку…
      І немає у завтра колій,
      І нічого не бачить сутінь.

      А чекання облізла сука
      Без ноги скавучить на місяць,
      І у грудях надривний стукіт,
      Що собі не знаходить місця.

      І повзе по перону грудень,
      І ламають колеса тишу,
      І у темінь відходить будень…
      Кольорами гнилої вишні

      Мерехтить десь далеко спокій.
      З ліхтаря витікає світло.
      Чорне лезо іде жорстоко
      Поміж ребра тонкого світу

      До єдино-святої суті…
      Виє вовком голодна сука.
      І життя витікає в сутінь.
      І перон опускає руки.

      21-22.11.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Бути студентом…

      Бути студентом – бити
      Денно свою свідомість,
      Вовком на місяць вити,
      Мити себе до крові.
      Бути завжди собою –
      Більше ж бо бути ніким,
      Їсти образи й болі
      Під екзотичним «ніком»…

      Прагнути бути кращим,
      Світ виправляти нині,
      Бути на дні безодні,
      Лежачи там на спині,
      Бачити протиріччя.
      Брати за голос гроші…
      Знати, що всі погані,
      Й тільки «свої» – хороші.

      Пити із пляшки й кружки
      Пиво й шкідливу «Колу»,
      Канцерогенні чіпси
      Жерти і йти по колу.

      Брати когось за барки,
      Потім когось за поли,
      Вірити лиш феншую
      Й друзям, батькам – ніколи.

      Бути щодня героєм
      З шаблею й на коні!
      У коридорах долі
      Вміти сказати «ні».

      Пішки чи автостопом
      Світом до щастя мчати…
      Бути багатим дуже –
      Гривню в кишені мати.

      Бути студентом – жити
      Нині. А далі, потім
      Ждати стипендії, ждати,
      Облитої кров’ю й потом.

      Бути студентом – значить
      Вдавати святе за грішне
      І навпаки. Шукати
      Правди в собі побільше.

      І аферистом бути,
      Й бути колись недбалим,
      Творити суспільний устрій,
      Не думаючи про бали.

      Бути студентом – пити
      Часу вино хмільне
      І знати фатальну фразу,
      Що свято колись мине…

      08-11.07, 17.11.13


      Вітаю з Міжнародним Днем студента всіх хто був, є або буде студентом, у кого вчаться діти, онуки, правнуки, пра-правнуки, батьки, діди, прадіди, або просто предки і нащадки :)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Осінь-мачуха

      Заплітає осінь коси, обсипає неба синь
      У стрімкі струмочки часу, у потоки.
      Голосінь чути відгомін. Уроків
      Ріки року ждуть. Святинь

      Позолотою крихкою вкрито музику.
      До скринь ніч зірки ховає – зранку
      Жде сватів. Така пора. Та очікує на ґанку
      Мак-зерно. П'янку гвоздику

      Холодить вчорашній сніг.
      Збіг обставин. Збіг зі схилу
      Променя тонкий батіг. Випробовуючи силу
      День уже не чує ніг.

      Ніби мачуха, ця осінь
      До тепла не звикне зовсім.

      17.11.13



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Спогад про тебе

      Пензель малює спогад. Спогад малює пензлем
      Контури твого тіла, літо твого тепла.
      Врубель а чи да Вінчі? Може великий Пінзель
      Бачив тебе у мріях марячи в небесах.

      Вигини ліній… Грація. Раціо тут немає –
      Лиш ідеал емоцій скрипкою плоті снить.
      Моцарт лягає спати. Я називаю раєм
      Сутність твого кохання у мережі століть.

      Спогад пустив коріння. Рінь відчуваю. Коні
      Прагнуть вдихнути повно. Повня осяє ніч.
      Я простягну долоні сонцю у ніжнім лоні
      І пригублю шедевру – меду твого. До пліч

      Буду тулити ніжність леготом слів казкових
      І романтичних віршів – вибери кращі з них!

      13.11.13



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Табу

      На табуйовані місця твоєї вроди
      Лягають місячні блакитні пластівці
      М’якого світла. Горілиць
      У стелю дивишся. У небі
      Твій погляд губиться. Тремка
      Стікає музика із ліжка,
      Ламкі думки рояться поруч
      І, перевеслами запнуті,
      Спрямовують у сутінь путь.

      Напружують шпаринки погляд
      І нашорошуються вуха
      Невтаємничених істот.

      А я, колінопреклонений,
      Миропомазаний таємно,
      Долучений до лику тих,
      Що мають право цілувати
      Слова й сліди твоїх чеснот…

      Я сльози музики спиваю,
      Немов росу земного раю,
      Вростаю в місію: тебе
      Боготворити. Тільки ти
      Оголено-чутливі струни
      Вплітаєш в полум’я бажань.

      Тобі, наближено-далекій,
      Колиску виплетуть лелеки
      Із ніжності моїх пісень.

      03.11.13



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Зачаття пісні

      Солодкий запах спогадів,
      Терпка мікстура пам'яті
      Із після-смаком любощів –
      П'янію заспокоєно…
      Пливуть зірки розмірено,
      Пігулка-повня котиться.
      П'ю тихо ніч настояну
      На поцілунках космосу.

      Стікає світло місяця
      Із келиха надпитого,
      Лиш голос твій притишено
      Вертає до реальності.
      Фантазіями повниться
      Ріка леткого збудження
      І вимріяні пестощі
      Являються картинами.

      І вибухає пристрасно
      Вулкан у грудях осені
      Любов'ю ненаситною
      До тебе, надзвичайної.
      Фонтаном виривається
      Бажання жити пошепки
      З тобою. Феєрверками
      Все миготить і крутиться…

      І вулиця під вікнами
      Із ліхтарем цілується.
      І я змовкаю втомлено,
      І засинаю райдужно,
      І спогади колискою
      Гойдають сон усміхнений…
      Актрисою і Музою
      Стаєш у сні упевнено.

      Володаркою ніжною
      Слова в разки нанизуєш.
      І пісня оселяється
      Під серце
      До народження.

      19.10.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Осанна красі
      Твою красу канонізовано
      У книгах і на полотні.
      На тебе моляться художники,
      Тобі присвячують пісні.

      Схиляють голови досвідчені,
      Тремтять жагою молоді,
      Ти, ніби, ходиш над землею,
      І, кажуть, можеш – по воді…

      Така осяяно-просвітлена,
      Така надихнено свята
      Лікуєш зір напівосліплим,
      Спромогу відаєш літам.

      Трава схиляється поклонами,
      Б’ють зорі-яблука чолом
      І ненависть повзе гадюкою
      Коли своїм ідеш селом…

      Такої заздрості колючої
      Ростуть довкола будяки!
      Але тобі до того байдуже,
      Твій лет – піднесено-п’янкий.

      Твоя краса, що світ покликана
      Вернути в первозданний рай
      Когось дратує. Хтось хотів би
      Тебе спалити. Та нехай!

      Хай пристрасті гойдають небо,
      Прокльони спалюють сліди,
      Іди вперед, Мадонно Світла
      У вишиванці. Далі йди!

      І світ рятуй, і око радуй,
      І зігрівай, і воскрешай
      У серці дух, вогонь свободи!
      З тобою йде і пекло, й рай.

      16-17.10.13



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Наближення мудрості

      Відриваються ґудзики ночі,
      Сукню неба заповнює сумнів.
      Ранок рану на серці пророчить.
      Від очей відлипають красуні.

      Холодніє підсвічник. Пегаса
      Зводить ревність. Остання надія
      На скоринку шаленого часу,
      Що усім по два метри наділить.

      І тоді принесуть нам багато
      Гарних слів, обіцянок, свічок…
      Тінь від юності зважує втрати,
      Ніби жменю погнилих дичок…

      Тільки молодість може бездумно
      Власній скрипці підрізати струни.

      08.10.13



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    155. Коло друзів
      Розламати смуток ніби кусень хліба
      І розлити горе в келихи старі,
      Напоїти друзів силою з криниці
      І лишити клапті неба на столі.

      Але де ви, друзі? Чом же вас немає?
      Чий це білий човен з річки п’є туман?
      Наше літо з вами в далеч відлітає.
      Наші крила гордо коряться вітрам.

      Стало наше коло меншим на довіру,
      Багатьох немає – попливли у ніч.
      Одягає осінь полотнину сіру,
      І несе гітара музику навстріч.

      Але, друзі, де ви? Як мені співати?
      Як усіх зібрати за порожній стіл?
      Губиться мій голос у настої м’яти,
      Ватою у горлі застряють пісні.

      Накришити слова голубам поштовим,
      Розіслати вісті у чужі світи…
      Холод із росою ходять світанково
      І приносять щедро дрібку самоти.

      Ой ви, друзі, де ви? Знову гасне свічка.
      Полум’я прилипло на підошви днів.
      Знову білий човен колихає річка,
      І здається осінь вічністю мені.

      03-04.10.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Облатки щастя


      Облатки листя крутяться у танці,
      У срібло місяць кутає думки,
      Холоне вечір на блискучій таці
      І тулить звук приглушено-м’який

      До скроні часу. До зірок далеко,
      Але, здається, руку простягни
      І те сузір’я над гніздом лелеки
      Дістанеш, як намисто… Восени

      Так хочеться у золотому вирі
      Набрати жмені зоряних монет
      Й полинути з коханою у вирій,
      Впіймати птаху щастя між планет…

      Так хочеться зануритися в спокій,
      Минуле зігріває нас допоки…

      29.09.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Ранкова мить під музику Леграна
      Саксофоном розплакався ранок
      І за комір стікає роса.
      Необачно виходить на ґанок
      Ненаситна тривога прощань.

      Клапті осені листям пожовклим
      Відриваються з неба бажань
      І під ними невтішно-набрякло
      Відкривається синя межа,

      Чи безмежжя холодного простору,
      Невгамовно-тремка просторінь.
      А душа, ніби квітка на острові,
      Ніби свічка на площі горить…

      Ніжна музика скрапує з пальців,
      Що торкнулись очей мимохіть,
      Жовті усмішки – часу вигнанці
      У жовтневім кутку помовчіть.

      Хай зіщулиться серце натхнення,
      Зайчик сонячний хай потремтить
      На маленькій долоні кохання
      Неповторно-насичену мить.

      27.09.13



      Читати повільно, під вказану музику, щоранку, натщесерце, протягом вересня-жовтня

      "М. Легран, музика до кінофільму"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Німе кіно
      У генах мого натхнення
      Коріння твого кохання.
      І крапля – аналіз крові –
      Усе доповість про нас.

      Ти живиш слова любов'ю,
      Ковтаєш пігулки болю
      І віриш – все буде добре,
      Хоч сумнівів плаче хор.

      Хоч голками непокори
      Вчорашнє під нігті коле,
      Та страдну минулу осінь
      Не вродить старий горіх.

      Безмежжя твоєї влади
      Укутає день у ладан
      І стигле бажання літа
      Осипле тобі до ніг.

      Не янгол я. Не безгрішний.
      Смітити не можу грішми,
      Та ось у моїй долоні
      Зернина – тонка душа.

      Візьми. Розітри і викинь –
      Не скоро іще Великдень.
      І нам хай про нас розкаже
      Сусідів німе кіно.

      23.09.13



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Прогноз

      Повзе по лезу ночі лінь,
      Ховає тінь свою під липи,
      Вихлюпує бажання жити
      В калюжу втомлених видінь.

      Вповзає в осінь… Далечінь
      Туманом до тривоги липне,
      Тремке прощання ненаситне
      Тче музику із голосінь,

      У серці голосом холоне…
      А невагомість сновидінь
      Окутує і по воді
      Веде крізь марево солоне.

      Слонів рахує… Від і до.
      Напевно завтра буде дощ.

      18.09.13



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Про сумне. З надією
      Екзистенційний настрій вересня.
      Повітря, повне смутку й колючок.
      У тінь густу сховався хижий шок
      І юність залишилась без коня.

      Хоча… Кому потрібно швидко йти
      Чи їхати? Летіти? При дорозі
      Лежать роки, що йти уже не в змозі,
      На шибеницях пам’яті хвости

      Гріхів минулих… Відчайдушні весни
      Втомили спрагу швидкості в полях,
      Що колються і втомлюють. Змія
      Приносить жало мудрості. Процеси

      Старіння, проминання… Та не згіркла
      Моєї Музи недосяжна зірка.

      01.09.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. М’які вогні

      Цей вітер грається вогнями,
      Запалює між нами міражі.
      Снують по тілу холоду вужі,
      Вповзає ніч під пологи піжами.

      А вітер пестить літо на межі.
      Вже спас осінній зазирнув у прірву,
      Зірвавши виграш на останню чирву –
      Та це не порятує… Рубежі

      Долає зрілість. Непідкупний вітер
      Грайливо так ступає по стерні,
      Проходить полем – полохкі вогні,
      Мов краплі поту із обличчя витер.

      А ми удвох обнялися вогнями
      І ночі не існує поміж нами.

      18.08.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Пригощу

      Тримаючи в обіймах насолоду
      І колючки відчувши на вустах
      Вхоплю за хвіст непереборний страх
      І подихом дістану нагороду.

      Зірки обтрусить ніч із небозводу.
      Твій крик з балкону – первозданний клич!
      Просвітлення торкнеться до облич,
      Що випадково втратили свободу.

      Твою красу, колючу, мов троянду
      Із пелюстками мокрими з дощу,
      Я медом орхідейним пригощу
      Отим, що приберіг, мов контрабанду.

      В твою любов – у річку повноводу
      Ступаючи, я не питаю броду.

      17.08.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Інтелектуальне

      Пародія

      Я читаю Камасутру
      І вивчаю різні пози,
      Бо набридли всі класичні –
      Викликають сміх і сльози.

      Щось не те, не так, не надто,
      Муляє щось, коле, тисне…
      Може спробувати нині
      Позу раком, котрий свисне?

      02.08.13



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Щастя
      Прокинешся вранці сьогодні щасливою
      Бо травень вночі цілував твої коси нечесані,
      Косицями сни понад ранок здавалися,
      Гойдалися мрії на човниках музики,
      Звичайними чарами пісня стелилася,
      Немов простирадло шовкове і лагідне,
      Що в складках ховає секрети і хрестиком
      Рушник чи сорочку тобі вишиває
      Оту, у якій ти на світ народилася.

      Проміння ранкове крізь вікна прочинені
      Пройдеться по тілу святими бажаннями
      Живої ілюзії, мрії, що втілена
      Лежить біля тебе на відстані подиху
      І дихає тихо, повітря колишучи
      У ритмі молитви а чи колискової,
      Що вчора твій голос нашіптував лагідно,
      Схиливши любов у турботі над ліжечком
      Синочка, що нині, прокинувшись, вимовить
      Уперше усміхнено і усвідомлено:
      «Мамо»…


      22.05.13



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Білі гладіолуси
      Сріблив тіла язичник-повня,
      Пив чай із липи липень-сад,
      П’янких бажань алеї повні
      Гортали спогади назад.

      Непевний сон підводив риску,
      Шарівся ранок-маніяк!
      Ковтало небо чари-віскі,
      Допивши втомлено коньяк.

      Впускав у вікна силу космос,
      Застряв у пляшці корок-час…
      І тільки білі гладіолуси
      Снували домисли про нас.

      21-22.07.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Передранкове

      Вкушене яблуко повні
      На моніторі небес.
      Ще не прокинулись півні,
      Блудний не гавкає пес.

      Очі сльозами ще повні
      Після тривог недосну.
      Краплями на підвіконні
      Стали думки. Голосну

      Музику буднього ранку
      Не увімкнули. Ніхто
      Місяцю кусану рану
      Не полікує. Листок

      Той, що загоює, пряче
      Тіло своє у росі.
      Ти даленієш, неначе
      Зірка ранкова. Не сіль

      Присмаком на піднебінні
      Тане, а липовий мед –
      Вчора були у єднанні,
      Завтра поїдеш… Але

      Буде зі мною твій голос,
      Ніжно-ревниві слова…
      Ще не перейдено поле,
      Ще зеленіє трава.

      Стежка до тебе надривно
      Зваблює, кличе… Ще мить!
      Тільки кохання далеко…
      Тільки кохана ще спить…

      26.07.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Про лося

      Лінива пародія

      Не кінь я, люба, і не віл.
      І звідки це взялося,
      Що ти довірила мені
      Зіграти роль цю – лося.

      Я трохи схожий на слона,
      І на ведмедя схожий.
      Але з рогами – це не я!
      Рятуй мене, мій боже!

      А бог хитренько так мені
      Нашіптує-моргає:
      «Чи ти рогатий, а чи ні
      Лише дружина знає».

      17.07.13



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Питаннячко
      Пародія

      Моя кохана, я не лось, це точно.
      Нема у мене й натяків на те,
      Що на макітрі щось, окрім волосся,
      Тверде і розгалужене росте.

      Хоч сумніви мені вже серце точать,
      І ще язик невпевнено плете…
      Невже я справді схожий так на лося,
      Що навіть ти смієшся? А проте

      І сам я, коли стану біля люстра
      І подивлюсь закохано туди
      Засумніваюсь… Чи продукт я людства?

      Чи генетичних вибриків плоди
      Осіли у мені і у колисці?
      Подай-но прохолодної води…

      18.07.13



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Поет у полоні
      Пародія

      Гурії райського саду
      Взяли мене у полон –
      Знов повернулась досада:
      Я ж бо не праведник. Он

      Скільки довкола поетів,
      Чом ви не візьмете їх?
      Хтось із них, може, з відомих,
      Знати не знає про гріх.

      Може читав хто в Корані
      Як бути праведним і
      Падав коліньми при пані
      Честь захищаючи. Ні,

      Долю свою парубочу
      Втрачу при ваших свічках,
      Грішний, я більшого хочу,
      Полум’я щоб у очах,

      Шалу натхнення і хіті,
      Бурі у пристрасті! Ще
      Листя щоб в’яло на вітах
      В пах опускаючи щем.

      Просто лежати і ждати,
      Гурії! – це не моє!
      Стали красуні на чати -
      Страшно, і тоскно стає.

      Милі, я вас обцілую,
      З неба дістану вам зір,
      Випустіть, дуже вас прошу,
      Я ж бо не ваш – рідновір.

      16-18.07.13


      Гурії - дружини праведників у райському саду у мусульман



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Воно

      Пародія

      Оце мені так випала задача,
      Уже й не знаю, що мені робити?
      Ні батько, а ні мати не навчили
      Як хлопчика від дівки відрізнити.

      Чи син воно, чи дочка? От би було
      Йому отак уже під років двадцять
      Тоді б я знав… Тоді б я і не щупав
      А так побачив. Але це маля ще…

      Оце беру, дивлюся, зазираю
      У очі, на обличчя і на груди…
      Нічого я второпати не можу.
      Грудей нема. Нема, та і чи буде?

      Воно іще не має ні щетини
      І вуса в нього не ростуть… Але
      Є ще одна ознака… Але памперс
      Не можу розстібнути я оцей.

      А ще від нього пахне неприємно.
      Напевно… Точно! Так воно і є!
      Нехай росте. Ким виросте – тим буде.
      Хай спокою уяві не дає!

      17.07.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Богиня і сонце


      Ламкими крилами душі,
      Крихкими променями слова
      Торкнуся сну твого і ти
      Повіками, кутками вуст,
      Солодко-сонними думками,
      Що ледве чутні, ніжно так
      Всміхнешся янголу.
      Мені
      Тремтіння внутрішнього світла,
      Освячене твоїм обличчям
      Підкаже тихо: можна вже
      Схилитися, пустити мрію
      Мандрівкою… Тонкою тінню,
      Вуаллю ласки вкрити тіло
      І стати мовчки на коліна,
      Й молитися. Бо ти…
      Бо ти
      Така святково безборонна.
      Твоя невидима корона
      Тобі пасує. Ти мій гріх,
      Що став богинею і сонцем.
      Богиня сонця…
      Спи.
      Ще спи…

      Червоно-чорними нитками
      Нам доля вишила кохання,
      Але про це не думай – спи.
      Нехай з тобою сон гойдає
      Моя любов, що йде по краю,
      Моя молитва-оберіг,
      Притишено-щасливий сміх,
      Затиснутий у жмені страх
      А ще метелик поцілунку,
      Що причастився меду-трунку
      На сном розніжених вустах.

      16.07.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    172. Ворожіння

      (із циклу «Вона каже»)

      Сплету в мереживо слова
      І пошаманю, помольфарю.

      В мені прокинуться волхви
      Що втратили магічний хист,
      Що, певно, бога прогнівили
      І він забрав їх давній дар,
      І на околиці страждань
      Віддав мені.

      Межа світання,
      Хвилинні сумніви і вже
      Веду між долями ножем
      Іменника.
      Твоїм долоням
      Судилось пестити мене,
      Жадання трепетним вогнем
      Торкатися моїх бажань.
      Таємних помислів кажан
      В тіні моїх думок і мрій
      Уже висить вниз головою.

      Я зачарована тобою.
      Любитимеш одну мене,
      Всміхатися мені і не
      Дивитися у бік ніколи.
      Усі жінки – то мертві бджоли
      Для тебе, любий.
      Не гудуть
      В твоїй душі спокуси струни,
      Удвох п’ємо кохання трунок
      І свято віримо у те,
      Що це ніколи не мине.

      Настане ніч і небеса
      Усіє зоряна роса
      І над колискою кохання
      Як подарунок від шаманів,
      Від ворожбитів і богів
      Найяскравіше засіяє
      Довірливо п’янка розмова –
      Незгасно чиста зірка слова.

      07,14.07.13



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Смайлик

      Ти прокинешся нині щасливою,
      Бо у сні обіймала коханого,
      Усміхалася сонному синові…
      Пробіжаться стежиною тайною

      Теплі спомини тихими ласками.
      Почуття, вже навчені ховатися
      За красивими стінами-масками,
      Стрепенуться зім’ятими крилами

      І – у небо… Присутність жаданого
      Доторкнеться вологими пальцями
      До пульсуючих істин. Стожарами
      Обпечуть поцілунки… Між нами

      Білі лебеді чистого смутку
      День фарбують у сонячні гами.

      10.07.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Сплю?

      Примирення наче марення.
      Чи марення ніби примирення.
      Розтікається втомою ніжною
      По кінцівках, по грудях, хатою,
      На повіки навалює ватою,
      Під язик гіркотою скрапує,
      Непроглядною млою окутує,
      Ніби хмара ковтає промені,
      До подушки схиляє голову
      І занурює в річку сну…
      Сплю.

      І крізь сон ти приходиш до мене,
      Обіймаєш, цілуєш, шепчеш
      Колискову мені й розлуці.
      Обіймають маленькі руці
      І тебе, і мене…

      Як жити,
      Щоб довіку уже не сваритись?

      Та якби не такі розходження,
      Не болючі-колючі речення,
      Не стрімке до гармонії сходження,
      Не було б і цього примирення
      І до храму любові входження
      Ніби вперше.

      А ти – найкраща.

      Сподіваюся –
      Це не сон…

      24.05.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Мій кіт

      Третій день кіт кашляє.
      Ввечері я відніс його в сад,
      Щоб він переночував на сіні,
      Щоб зігрівся і, якщо…
      Та ні!
      Не хочеться про це думати.
      Але життя таке,
      Що кожен із нас може
      Отак раптово…

      Вранці приходив ветеринар,
      Оглянув хворого і сказав:
      Добре, що це не свиня
      Чи корова,
      Бо було б жаль…
      І дорізати не можна б уже…

      Але хіба кіт винен,
      Що живе в селі
      І не може отримати якісної медичної допомоги,
      І мусить ходити по бездоріжжю,
      І жити у хліві чи під хатою,
      Виловлюючи худих мишей
      І сухоребрих пацюків,
      Які не можуть розтовстіти,
      Бо комори всі закриті
      А смітники відсутні…

      Може вночі на сіні
      Йому снився «Віскас»…
      Можливо, від нестерпного болю,
      Йому хотілося померти…

      Дивлюся у його зіниці,
      А вони звужені до неможливості,
      Наче тонка павутинка
      Хилитається в них життя
      І пускає по одній сльозі
      Щогодини…

      «Тримайся», - каже мені,
      А я
      Навіть плакати вже
      Не можу…


      16.05.13



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Янголе мій…
      Янголе-охоронцю,
      Як нам з тобою добре:
      Обіймаєш мене за шию
      Смикаєш сиві вуса,
      Куйовдиш волосся, тихо
      Пісяєш на сорочку,
      Смієшся, немов дорослий,
      Що вдало пожартував…

      Янголе-охоронцю,
      Я мушу іти. Дорога
      Далека до мого додому,
      Хоча… Що для мене дім?

      Під колеса лягає відстань,
      Немов самогубця. Скільки
      Їхати маю нині,
      Щоби знайти себе?

      Їду… А ти зі мною.
      Їду, а ти тримаєш
      Руку над головою,
      Серце моє в руці…

      Янголе-охоронцю,
      Я не навчився жити.
      Жито на ріднім полі
      Скошено на стерню –
      Босо ступають ноги
      По колючках-вугіллю…

      Усмішку твого щастя
      Я над усе люблю.

      07-08.05.13



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Ідилія і ти
      Спросоння син торкається грудей.
      Маленькі руці ковзають по шкірі,
      Відомі Богу пошуки веде
      Весь у натхненні, благодаті, мирі.

      Спиває з тіла мамину любов,
      Нектар блаженства всотує у себе,
      Повільно так потягується, бо
      Усе життя попереду. До неба

      Летить смиренно мамина душа,
      Ідилія панує біля ліжка,
      Хоча нема у хаті ні гроша,
      Хоча на горло тисне доля-ніжка…

      Отак би ніч дивитися на вас…
      Життям у вічність відпливає час.

      23.04.13



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Українська Джоконда
      Намалюю тебе… Чи наллю нам по сто коньяку?
      Бо тебе малювати повинен лиш геній чи янгол.
      На гондолі із лілій пропливу попід міст Мірабо –
      У Гійома читав. А інших – не бачив, не знаю.

      Я наллю нам іще, бо пензля в руках не тримав –
      Та краще ніхто не наніс би усе це на біле.
      Ці лінії губ, усміхнені, трохи зігріті
      Моїми словами про музику, море і гріх.

      Ти скажеш на вухо: від ніжності терпнуть обійми.
      Налив би вина, та закрили уже магазин…
      Далеко за північ. Нічна ненасиченість ліній
      Ковтає твій профіль – таку уявляє сліпий…

      Та ні! Не дозволю. Як Пінзель творитиму сам,
      Щоб душу вдихнути і ребра для тебе віддати.

      09.04.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    179. День без...
      День без розмов з тобою…
      Зброю ховаю в піхви.
      Хвіртку відкрию псові.
      Пастка впіймає душу.

      Душать слова у горлі
      Горем… Сказати мушу:
      Мушлю свою покину
      Винну. Себе пробачу…

      Бачу тебе лиш поруч.
      Учнем готовий стати.
      Мати нерозуміння –
      Мінного неба стежка.

      Стежу за рухом долі
      В полі твого кохання.

      04.04.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Більше ніж…

      Це дружба чи кохання – що у нас?
      Трансформерами стали почуття.
      Притишено-тремким серцебиттям
      Між душами перетікає джаз.

      Міняє диски хаотично час,
      Поєднуючи несумісні речі,
      Кохання вже готується до втечі
      У дружбу. У надривний резонанс

      Високі ноти б’ються і німіють,
      Неначе дощ на склі… Я відчуваю,
      Що дружба наближається до краю
      І… падає в кохання. Ейфорія

      У мене нині – ти сказала зрання,
      Що ми зустріли більше ніж кохання.

      04.02.13



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    181. Не бий! (пародія)
      Пародія:

      Чоботом не можна бити
      Ні в обличчя, ні… туди.
      Чим тоді тобі робити
      Звершення і ті труди,
      Що приносять незабутні
      Враження під новий рік,
      Що підтверджують – я справжній
      Твій єдиний чоловік?
      Чоботом не можна бити
      Ні туди, а ні в обличчя,
      Бо тоді нам не видати
      Тих покращених сто тисяч…

      01.04.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Життя

      Ми в одному човні.
      Ти тримаєш мені
      Парасолю, весло… Чорносливом
      Сипле хвилі ріка,
      Рік за роком стіка-
      Є у море холодним відливом.

      Небо виткала ніч,
      Прохолода до пліч
      Відчуття швидкоплинності тулить,
      Десь позаду весна
      І нічого не зна-
      Є маленька гармошка із Тули.

      П’є мелодію шум,
      До знекровлених дум
      Навертаються втомлені сльози.
      Ти – натхненне дівча,
      Що надривно вивча-
      Є слова, що звикають до позик.

      Затихає гармонь,
      Невідомість до скронь
      Неминучістю сивою липне.
      Вчора була зима,
      А вже червень зника-
      Є в осінньо-наближений липень.

      Ти у ньому уже,
      Ну а я під ножем
      Дощової сліпої печалі.
      І надії нема,
      Лиш кохання змива-
      Є наближення чорної далі…

      31.03.13



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. Маріонетки

      Маріонетки граються людьми.
      То смикають за руки і за нерви –
      Такі собі неперелюбні стерви,
      То крок стають зі світла до пітьми.

      Маніпулюють мудрими людьми
      І змушують їх жити по сюжету.
      Ведуть у прірву, у прогнилу Лету,
      Плетуть інтриги, сваряться, як ми.

      Вони такі підступні, що аж-аж.
      Із різних «ху» замішують купаж,
      Засмічують… А ти таки візьми

      І розірви чотири ті мотузки
      І п’яту. Прокричи покірно: «Дзузьки!
      Маріонетки граються людьми».

      25.03.13



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Про нас

      Ти малювала хижий всесвіт
      На білім аркуші зими…
      У слові музика воскресла
      Коли зійшлись у часі ми.

      Та простір обриси чекання
      Неначе гумку розтягнув,
      І свічка стрітення погасла
      І перестрибнула весну.

      А літо випалило сльози
      І попіл вітром рознесло,
      І висушило цвіт у слові,
      І з осені зробило тло.

      На тому тлі в погожу днину
      Любов стелила нам ряднину.

      22.03.13



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Відносить…
      Солом’яну надію нації,
      До таці процвітання прип’яту,
      Несе Дунай у сиве море,
      Вже переповнене марнот.

      …Везли її по бездоріжжю,
      Хотіли скинути у прірву,
      Та на самім краю провалля
      Знайшли велику каменюку

      І враз – мотузкою до ніг!
      Але солом’яна, велика,
      Не потонула – стала сторчма
      І дивиться, як плаче світ

      За тим, що гине без надії
      Всесильний в слабості народ.

      22.02.13



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Ікона сну
      Ранковий сон солодший меду.
      Дивлюсь на вас: і ти, і він
      Всміхаєтеся навздогін
      Тому, що снилося. Крещендо

      Звучить проміння передзвін.
      У ваших позах сонне недо-
      Приховане від смутку кредо
      І таємниця. Тихий сплін

      Ховається у складках ночі,
      Що розтікається. Свічадо
      Малює вигини колін
      Пастеллю. Тонко мироточить

      Щасливий день і в унісон
      Бог береже блаженний сон.

      22.01.13



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Вiдпускаю
      Відпускаю тебе, відпускаю.
      Я не знаю, чи з пекла, чи раю?
      Але більше тебе не тримаю:
      Вириваєшся, хочеш – іди.

      За рукав я тебе не тримаю,
      Відпускаю, як лебедів зграю,
      Як хмарину оту, з небокраю,
      Що ховається вже за межу.

      Відпускаю, як лебедів згаю,
      Наче воду із сита пускаю,
      Наче гуркіт старого трамваю,
      Що в минуле поїхав колись.

      Наче воду із сита пускаю,
      Наче хвилі нестримні Дунаю,
      Ніби запах того короваю,
      Що в дитинстві бабуся пекла.

      Наче води нестримні Дунаю
      Не чекаю тебе, не вертаю
      Із життя промайнулого – знаю,
      Що не вернешся, як не проси.

      Не чекаю тебе, не вертаю,
      Із душі біль розлуки знімаю.
      Так вовків у задимлену стаю
      Відпускаю і кличу – не йдуть.

      Із душі біль розлуки знімаю,
      І, як ніч серед літа, змовкаю,
      Сам собі кожну мить дорікаю
      І картаю, й караю себе.

      Я, мов ніч серед літа, змовкаю
      І зникаю… Тебе відпускаю…
      Розумію… Та й сили не маю,
      Щоб утримати те, що не мав.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Майстриня

      І перебродить віра на вино,
      Від нього ти хмелітимеш до ранку,
      Повіє свіжий вітер у вікно
      І вийде сонце сонне на веранду.

      І я прийду усміхнено-недільний,
      Не вільний, бо до волі тільки крок,
      Але вікно відчинене і тіло
      До тебе прагне. Жовте болеро

      Довкола стежки висіє росу,
      Спросоння переплутаються долі,
      Прокинешся, а я тебе несу,
      Надихнений, під верби і тополі.

      Ще переплутаються руки і слова…
      Оцю любов ти виплела сама.

      17.10.11, 16.01.13



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Вона мовчить СМСками

      (із циклу «Вона каже»)

      Просіює сито хмар
      Сонце на землю
      Друзками холоду.

      *
      Босими ногами вийду на сніг,
      Щоб зігрітися
      Після твоєї любові.

      *
      У душі моїй хурделиця –
      Сніжинки тануть
      На вікнах очей…

      *
      Ріка ще не замерзла,
      А я відчуваю
      Холод мезозою.

      *
      Тепло обіцяне
      Розчарування льодом
      У венах стало.

      *
      Душа ганчіркою вологою
      До хребта примерзла,
      А я живу ще.

      11.01.13



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Кутя
      Ніч
      Насипле зірок у горщик,
      Принесе мірку чорного маку
      І меду маленький
      Дзбан.

      Кохана,
      Родзинок багато маєш,
      І зернят з горіхів – безліч,
      Звари на вечерю
      Кутю.

      Ранок
      Злиже із губ насолоду,
      Післясмаком наповнить пам'ять,
      Колядки збере
      В букет.

      Нині
      Маю велике щастя,
      Тебе до грудей тулити,
      Вдихати любов
      Різдва.

      07.01.13



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Лелеки вертаються

      Лелеки вертаються, друже.
      Летять спозаранку додому.
      Їм зняти не терпиться дуже
      Із крил і очей перевтому.

      Лелеки щасливі. І часто
      Нам хочеться з ними летіти
      У вирій… Вертатися часом
      До рідної хати. Ми – діти.

      Розкинувши руки – здійнятись,
      Пробігти по полю і – в небо!
      Стрибати зі скель – не до страти
      А йти до спасіння. Монету

      Підкинути вгору, впіймати…
      Орел а чи решка? Не знати…

      29.12.12



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Новорічне (2013) повзуче
      Повзе змія тринадцятого року
      Зелена, мудра, сповнена надій,
      Покращення благеньке лізе збоку,
      А кажуть: то повзе зелений змій!

      29.12.12



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Натхнення неба
      М.

      Тебе тримати у обіймах
      Сьогодні хочуть всі довкола,
      Бо ти така красиво ніжна,
      Що паморока мучить світ.

      Тобою марять сотні тисяч,
      Тебе побачивши в Інеті,
      До серця прагнуть пригорнути
      Всі, хто з тобою говорив.

      Ти – запах дикої троянди,
      Ти – горда квітка орхідеї,
      Лілея в райському саду.

      Ти – пристрасть. Дихає словами
      Натхнення неба біля тебе
      Й кохання віршами стає.

      24.12.12



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Доторкнутись…

      Зачерпнути б зірку згірклу
      В пригорщі грудневих
      Вечорів,

      Виткати з проміння покривало
      І сховати музику
      У нім,

      Випити кохання повну чашу
      І сп’яніти запахом
      Твоїм,

      До твого божественного лона
      Доторкнутись ніжністю
      Богів,

      Борг сплатити, впавши на коліна
      Словом, що запалює
      Вуста,

      Щоби залишилась перед нами
      Чиста і прозора
      Висота.

      21.12.12



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    195. Музика пристрасті
      М.

      хочеться слухати музику пристрасті
      у виконанні бажання твого
      що володіє всіма інструментами
      тихого трепету леготу го-
      голосу голками лоском волосся
      плюскотом легкості шовком повік
      вікнами пам’яті пензлями променя
      дотиком повені полум’я ві-
      вірою вирію вимрієш викроїш
      крайчиком кінчиком вінчиком і
      ніби навіюєш наче вивільнюєш
      легко вилущуєш до-ре-соль-мі
      з тіла що в душу сховатися хоче
      й пити нектар що між нот по-те-че-

      13-14.12.12



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    196. Хлібороб
      Гірка пора розчарувань.
      Вагання небо обпікає,
      Чекає сумніви печаль
      Вокзалом осені. Останнє

      Бажання впасти у траву,
      Але вже іній. Виростає
      І тягне нервів тятиву
      Депресії голодна зграя.

      Її тривожно-тихий шепіт
      Стає невиплаканим болем
      І розцвітає на вікні.

      Нанизую на голку дні
      Обвуглені… Грудневе поле
      Орати хочеться мені.

      04.12.12



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    197. Усвідомлюю…
      Поплавок сонця
      Гойдається на хвилі
      Спокою.

      Маленька рибка
      Ранкову зарядку
      Робить:

      Вистрибує над водою,
      Щоб із променем
      Привітатися.

      А я витираю обличчя
      Шматками ранкового
      Туману,

      Вчорашні проблеми
      За течією ріки
      Пускаю

      І усвідомлюю,
      Що люблю життя
      З тобою!

      27.11.12



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    198. Колискова для зайчика
      Щоб ні вовка не боявся,
      Ні біди –
      Свої вушка
      На подушку
      Поклади.
      І під ковдру заховайся,
      Милий мій,
      Свої ніжки,
      Змерзлі трішки,
      Обігрій.
      Вкрий і плечики, і ручки,
      І живіт,
      Щоб не кашляв,
      Не хворів ти,
      Ніби дід.
      Хай прилипне ніч спокійна
      До вікОн,
      Хай насниться,
      Хай присниться
      Теплий сон.
      Хай присниться тобі сірий
      Кожушок,
      І морквинки,
      І капусти
      Казанок.
      Хай присниться тобі сонце
      Золоте,
      Хай калина
      І малина
      Зацвіте.
      Щоб у сні не було вовка
      І біди –
      Свої вушка
      На подушку
      Поклади.

      ...2000-?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    199. Зневіра

      Нитку відстані намотаю
      На клубок мовчазного серця.

      Ти не сердься, я завжди поруч,
      Просто в іншому, певно, світі.

      Світять вени теплом зап’ястя,
      Віддзеркалюють лезо бритви.

      Наші битви життя програло,
      Залишилися тільки тіні.

      Синіх ліній пульсують грати:
      Відпускають – не відпускають…

      Каяття виливає вечір,
      Як помиї – під ноги свиням.

      18.11.12



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    200. Межа
      Межа терпінню мусить бути.
      Устати різко і… – Піти!
      Але вже бродить мус у бутлі,
      Уже печаль колише сни…

      Здійсняться всі слова недобрі,
      Що провокуєш кожну мить
      І обірветься нитка болю,
      І свічка Божа догорить.

      І увійде ножем у серце
      Прокляття грізного печать,
      І сліз моїх сумні люстерця
      Густим туманом замовчать.

      17.11.12



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    201. Ти – збуджена


      Ти збуджена, ніби вечір,
      Що пестощі не ховає,
      А хвилями котить пристрасть
      У гнізда казкових птиць.

      Ти збуджена, наче літо,
      Що ластиться в босі ноги
      Хвостом, що стоїть трубою
      Й муркоче сметані рай.

      Ти збуджена, ніби вітер,
      Що прагне в усі шпаринки
      Й шепоче на вухо чари,
      І грає на флейті мрій.

      Ти збуджена, наче осінь,
      Що вже не ховає жару
      Й свої розпашілі щоки
      Не хоче ховати в «ні».

      Ти збуджена і в шаленстві
      Бажання на мене схожа
      І диханням, що аж плавить
      Ночі гіркий шоколад.

      У збудження меж немає,
      Ламається відстань легко
      Неначе сірник до свічки
      До мене несеш вогонь.

      23.10.12



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Уявний сюжет

      П’янкий поцілунок гарячої осені,
      Мінливість захоплень у плинності літ
      І слід від утіх, і кохання у голосі,
      І пристрасні рухи, і руки, що під...

      Підводять, тремтять, видають, не розстібують,
      Збиваються з ритму і грають не в такт
      На клавішах часу мелодію "Вірую",
      На клавішах честі - симфонію. Так

      Усі завойовники йдуть на галявину
      Щоб здати і здатися. Впасти навзнак.
      Викрешує блискавку прагнення погляду
      Під музику поклику. Класика... Рак

      Посвистує десь на горі. А маестро
      Уявний сюжет зігріває оркестром.

      21.10.12



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Розчарування


      (пародія)


      Вечір пахне. Розум туманіє.
      Відмовляє вітер сам собі.
      День до бильця… Осінь скаженіє:
      День як день, а мрії – голубі!

      16.10.12



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. Повернення
      Повернення висмоктує не менш
      Енергії, упевненості, сили,
      Аніж прощання. До умовних меж
      Звикати легко… Небо колесити,

      Себе привчивши до простих речей,
      Яких ніхто не хоче розуміти
      Отут, удома. А життя тече…
      А душу не нагодувати світом.

      Хоча… Таке пекуче слово «допоба…»,
      Немов «пробач». Приїхав… Поцілуймо
      Себе минулих. Та живе доба,
      Яка на серці випекла клеймо…

      Летів додому, щоб черпнути віри,
      А враження – мов зазирнув у прірву…

      13-15.10.12



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    205. Люблю
      Завтра в Харкові маю дві зустрічі з читачами. Перша об 11-ій в педагогічному університеті ім. Сковороди, друга - о 17-ій у Спілці письменників. Як ви думаєте, друзі мої дорогі, котру з цих зустрічей можна почати віршем:


      Люблю


      Люблю летіти в лапи літу,
      Лілеї, лагідність, лелек
      І молоко вливати в глек,
      І пити білу піну світу.


      Люблю компанію, кіно,
      Травневих днів квіткову зливу,
      Нічних красунь ходу мінливу,
      Маланюка й „Бородіно”.


      Люблю поспати на піску,
      Піснями виповнений простір,
      Пливти по небу вільно й просто
      І в правду падати в’язку.


      Люблю вогонь, весну і вальс,
      І вересня вино веселе,
      І білі українські села,
      І вишню, і веселку, й Вас.


      Люблю все чисте і просте,
      Кохати вічно, жити гречно.
      А ще люблю скакати в гречку
      Тоді, коли вона цвіте.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. Калина

      Таку журбу навіяла оця
      Сумна калина ягодами-слізьми,
      Така печаль явилася очам –
      Візьму її в дорогу дальню... Всі ми

      Такими слізьми плакали колись,
      Печалями вкривалися щоночі,
      Коли стелило понад землю вись
      Туманом обездоленим… Співочі,

      Співзвучні недосяжним небесам,
      Котились мрії перекотиполем,
      Коли ми поставали сам на сам
      Із ненаситним нездоланним болем…

      Але калина вірила, що ми
      Зуміємо лишитися людьми.

      04.10.12



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    207. Ранкова кава в альтанці
      Заварюю осінь. Із дерева ночі
      Зриваю кислиці маленьких зірок
      І в чайник складаю. А вітер вже точить
      Із марева ранку росу. Колосок,

      Корзинки, суцвіття, пелюстки медові
      Велінням природи дають нині знак,
      Що літо дозріло в обіймах любові
      Й готове ділитися силою. Так

      Повільно, поважно, казково і легко
      Стікає до столу духмяний туман.
      З птахами у вирій відчалила спека,
      Дійшов до розв’язки ще теплий роман…

      У чашці розмішую цукор і славу
      І декілька сліз добавляю у каву…

      25.09.12



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Покара...
      Отак завжди… Ні віри, ні довіри,
      Ні слова, що лікує і п’янить,
      Лише образи тяглих лихоліть
      І вимисли, що свердлять чорні діри

      В сузір’ї днів. Вселяється у звіра
      Душа кохання. Жертвенно болить
      В підшкір’ї жах. І жили, як воли,
      І на обличчі тріскається шкіра,

      І скрапує очищення, і міра
      Терпіння переповнена. Мара
      Моєї зради вилізла на мить.

      І привидів навала чорно-сіра…
      Уявних ваб історія стара
      Каральний меч підняла догори…

      21.09.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Не сьогодні

      Ні, коханий, не сьогодні.
      Виспимося – отоді.
      Відпочинемо – побачиш:
      Буде все на висоті.

      Щось у мене з головою.
      Ні. Не спалося. Болить.
      Дай мені оті пігулки.
      Зачекай ще трохи… Мить

      І пройде цей біль. Даремно
      Сердишся. Ще день зажди.
      Може краще у суботу?
      Буде гарний вихідний!

      Ти ж розумний чоловік!
      Ну куди ж це ти утік?!...

      20.09.12



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Мости
      Будуємо удвох мости,
      Щоб з пекла в пекло
      Перейти.







      18.09.12



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Гріх - 3

      Робити вибір з тисячі доріг
      І думати –
      Це неспасенний гріх.






      14.09.12



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Гріх - 2
      Собою бути на очах у всіх
      Неприпустимо!
      Це страшенний гріх.





      12.09.12



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Гріх...


      Життя любити на очах у всіх
      Неприпустимо.
      Це великий гріх!




      10.09.11



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Життя - вода...
      Життя - вода, що скрапує в пісок
      Із пальців Бога
      Через наше тіло.






      09.09.12



      Картина Ю.Белоконя "Троянди і дощ"



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    215. За годинниковою стрiлкою

      1.
      Хмари розчісує вечір
      Гребінцем золотого
      Проміння.

      2.
      У зірчасті пелюшки кохання
      Тепла ніч пеленає
      Обох.

      3.
      Льодяник місяця вологим язиком
      Голодний ранок лиже
      До прозорості.

      4.
      А день починається з істини,
      Що їсти нам треба
      Хоч інколи…

      5.
      Я обійми плету для тебе
      Із прозорого трепету
      Сонця.

      03, 08.09.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Про географію і не тільки

      Пародія:

      Я тіла твого географію лелію,
      Плекаю біологію бажань,
      Історію цілую в хвіст і гриву,
      По глобусу жаги іду до знань.
      Із мапи стегон виросла лілея –
      Я хімії її вдихаю дань,
      Бо хочу тебе бачити щасливу,
      Занурену у фізику зітхань,
      Наповнену знемогою фантазій
      Між синусами алгебри знущань…

      07.09.12



      PS. ЛГ від уроків фізкультури звільнений



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Колумб
      Відчуваю себе Колумбом,
      Хоч Америку і не бачив,
      Та відкрив нині щось важливе:
      Я для себе відкрив тебе.

      Чи себе я відкрив для тебе?
      І в процесі дійшов до думки,
      Що потрібно постійно бути
      Біля тебе, бо ти – то я.

      Я на премії не чекаю,
      І визнання мені не треба.
      Може Нобель іти до інших…
      Але ти, люба, мусиш знати,

      Що тебе я відкрив як жінку,
      Жінку-матір. Я твій Колумб.

      06.09.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Печальне

      Я тобі заздрю. Ти можеш усе
      Просто забути… Забити красиво
      Цвях у свідомість. У кришку, що вже
      Світ одягає у чорне намисто.

      Тихо по-доброму заздрю. Бо ти
      Крок у минуле робити не вмієш.
      Битими картами криєш і блеф
      Зичиш потузі тебе розкусити.

      Нехтуєш небом, що виссало дощ
      З площі, із озера, з моря любові…
      Дні загадкові зі мною і без
      З тіла змиваєш чужою водою.

      Змий поцілунки і ласки… Мене ж
      Ночі тулитимуть вічно до тебе.

      31.08.12



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    219. Плаче повня
      Повниться повнею глянець очей…
      Мало ночей, що приносять натхнення.
      Просять прощення спогади. Щем
      Літа сльозами стікає із неба.

      Віриться, терпиться… Проситься ще
      Щедрість минулого грати на гроші.
      Були хорошими наміри та
      Верхньої ноші не мали. Пропали.

      Припали пилюкою. Вічність лягла
      Хрестиком. Гладдю – поміж рушниками…
      Руки у ранах зігріє печаль
      І манівцями покреслить на пам'ять

      Серце… Мов сито… Мов сітка, в якій
      Кількість не пійманих мрій охолола…

      30.08.12



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    220. Стомлені горбочки
      пародія:

      Можливо я ще не в полоні,
      Але в полон вже хочу я,
      Між тих горбочків білосніжних
      Упасти – ось мета моя.

      Спочити там, обійм напитись
      І захмеліти… Тільки як?
      Твої горбочки геть обвисли,
      Немов сережки… Чи хижак

      Якийсь напився крові з вени,
      Чи молока нассався з них…
      Хоч я й належу до богеми,
      Та гір не прагну золотих.

      Я теж стомився. Свідок Бог,
      Що ми стомилися утрьох.

      30.08.12



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    221. Себе не чую
      Згасає день. Зубчастим колесом
      Іде по тілу часу тінь.
      Ковтає мову чорно… Голосу
      Свого не чую. Сіра рінь

      Тавром порипує. Таверна
      Стоїть на розі. – Проминай! –
      Та ні! Любов туди поверне,
      Там для любові справжній рай.

      Наллє шинкарка повну кварту
      Сивухи. Вуха вже горять…
      А, може, пити нам не варто?
      Повстати варто?! - Мертва гладь...

      Ти вчитимеш чуже з азартом,
      Коли своє в тобі гноять?!

      27.08.12



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    222. Інша путь

      Пародія:

      Дівчатонька вдоволені –
      Це наче серіал!
      Усі на мене моляться,
      А я не сексуал.

      Не натурал, зізнаюся,
      Відстаньте, і не «бі»!
      Ніяк не спокушаюся
      Принадами кобіт.

      Хай далі вдовольняються,
      Як хочуть – так живуть.
      Від них не надихаюся –
      У мене інша путь.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. Спека

      Розпечене повітря
      Прилипає до свідомості
      Всесвітньою втомою…

      25.08.12



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    224. Піф-паф у пах
      Пародія:

      Ну що, Іване, як там куля та,
      Що має в пах… Вона уже затвердла?
      Свинець легкоплавкий, як і літа,
      Як зрозуміла – мало не померла.

      Хоч ти і генерал, не вперше вже…
      Стріляти можеш, цілитися вмієш,
      Та я хвилююсь, а якщо піде
      У груди, в лоба?… Що тоді подієш?

      Я точно вмру, якщо не попадеш,
      Якщо не втрапиш у мішень готову…
      Від рук твоїх не той, зізнаюсь, кайф.
      Піф-паф! Попав… Відроджуюсь по слову.

      22.08.12



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Про ямочки і стояння на чатах
      Пародія:

      Ледь відкрию подихом фіранку
      І побачу – ти така нага.
      Виглядають гарно на світанку
      І сідниці, й груди, і нога…

      Зацілую ямочки привітні –
      Як вони приваблюють мене!
      Я відкрив фіранку ще у квітні,
      Став на чати… Скоро рік мине…

      Я стою, неначе воїн мужній
      Від краси сп’янілий при вікні
      І ніяк додуматись не можу:
      Ну чому ці ямочки сумні?...

      21.08.12



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    226. Лампочка (пародія)
      пародія:

      А ти у мене особливо світлий,
      Як згадую, сама свічусь, як лампочка,
      Притягуєш мене, немов магнітом,
      Здригаюся радянським холодильником.

      А ти у мене особливо теплий,
      Тобою дорожу, мов кип’ятильником.
      Для мене ти, немов вода у чайнику,
      Яку в горнятка ще чомусь не вилито…

      А ти такий прасовано-крохмалений,
      Торкнутися тебе і ти ламаєшся…
      З тобою я пірнаю в море радощів,
      А ти в розетку пальцями втикаєшся…



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    227. Пісня про вільний Львів


      Стара бруківка гріє ніжно,
      Слова з фонтану воду п’ють,
      Різець років, неначе Пінзель,
      У камені шукає суть.
      Тримають небо древні храми,
      У каві зорі мерехтять
      І будить волю дух Богдана,
      Хоч молоді літа й летять…

      Приспів:
      Насипле літо повні жмені
      Миттєвих спалахів надій,
      А Львів ходитиме по сцені
      Неначе добрий чародій.
      Все буде добре, буде добре
      Всі мрії збудуться, бо ми
      У всі часи, у всі негоди
      Лишались вільними людьми.

      У опівнічному намисті
      Так помаранчаться вогні,
      Старезні кнайпи миють чисто
      У філіжанці грона днів.
      Везуть трамваї ренесансно
      Стрімкої готики сліди,
      Чомусь так хочеться щоранку
      Знов повертатися сюди.

      Поважні пані пропливають,
      Кобіт підбори цокотять,
      І, ніби на порозі раю,
      Дерева втомлено стоять.
      Увінчане високим замком
      Згортає місто прапори,
      Але усі то добре знають –
      Що це до часу, до пори.


      11-12.08.12



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Про природу ревнощiв

      Шумить, гримить… Це буря наближається.
      Вулкан клекоче, хмуриться цунамі…
      Вже двох кінців не має жодна палиця,
      Бо тінь чиясь пробігла поміж нами…

      Летять осколки, розсипають друзки
      Палаців кришталевих злі слова
      Під ноги нам. Ламаються галузки –
      Життя горить. А лінія крива

      Сліпої долі крає болем руки
      І день в зіницях тоне. І тремтить
      Холодна ніч наближенням розлуки,
      Яку думками провокуєш ти.

      Та ревнощів не лишиться і сліду,
      Якщо до тебе вчасно я приїду.

      16.08.12



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Оплески
      Світає...
      Гучніють оплески дощу
      За вдало виконану тишу...

      30.07.12



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    230. На листя клена...

      На листя клена, мов на клавіші,
      Липневий дощ
      Вихлюпує романс.

      22.07.12



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    231. Лякливий сон
      По акварелі неба
      Лякливий сон
      Летить у вирій…

      22.07.12



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. Еклектика

      Теорія… Непізнаної музики сліди
      На погляді, що заблукав у стінах,
      Невизначена нескінченність ліній
      На колах потемнілої води

      У склянці. Нестримні кроки тиші порожнеч
      По коридорах памяті. Прозорі
      Думки, гвіздками вбиті у свідомість,
      Іржею взятий викривлений меч

      Феміди. Флюіди б’ють у груди кажаном.
      Пробудження відсутність крижана,
      Непевність ненаситна на сторожі…

      І страх навшпиньки звівся за вікном,
      І зазирає в душу, як жона.
      У вазі обіцянок в’януть рожі…

      19.06.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. Про душу

      Не думай, що поет душі не має.
      Він просто сльози сіє у росу,
      В якій і ти колись помиєш ноги,
      Щоб відшукати срібла сиву суть…

      03.07.12



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    234. Жіноча пісня про щастя
      (На русинському діалекті української мови)

      Жӧнська співанка за серенчу

      Залитіла в хлів синиця,
      В мене ґазда ги косиця.
      Я го люблю тай сокочу,
      Вбы дагде уд ня не скочив
      Ниґда шуга.

      Кажут люди: «Хлопе милый,
      Не буде з пса солонины!»
      Ош гуляв ись – дале будеш,
      Ты за жоны не забудеш
      Шуга амінь.

      Де бы мы з тобов не были,
      Всі тя жоны там любили:
      Очи на тя упуляли,
      Сорочкы на собі рвали
      З рукавами.

      Я тя люблю, ги пес кӧстку,
      Ги огинь – з березы тріску,
      Не уддам тя я никому,
      Мусит быти всьо по мому,
      Ги я кажу.

      Серенча – ото ги пǒтя,
      Я го ймила – ввӧн не хотів.
      Я го ймила – вже не пущу,
      Най пасулю в сіньох лущит,
      Діти бавит.

      А я людьом не повірю –
      Пӧрву пысок на паздіря,
      Ко вповість, ош мы не пара,
      Най пуд ним земля ся зарве,
      Айбо нараз!

      Залетіла в хлів синиця,
      В мене ґазда ги косиця.
      А я в нього ги вта ружа,
      Мы паруємеся дуже –
      Серенча йсе!

      А я в нього ги вта ружа
      Мы паруємеся дуже –
      Та заткайся!

      24.06.12





      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Ниже села, за Облазом

      Ниже села, за Облазом
      Два коникы пасут разом,
      Два коникы тай кобыла,
      Що ты, мила, наробила? Наробила…

      Забрала сь уд хлопцӧв рǒзум –
      Нич не вартί твǒї сльозы:
      Єден хоче ся женити,
      Другый хоче ся топити, ой, топити.

      Докӧть хлопці пудростали,
      Мы ся з тобов любовали.
      Будеш ты з єдным, вать другым,
      А я пӧду гет за плугом, гет за плугом.

      Та я з׳орю свою ниву –
      Мила моя, будь щаслива.
      Най тя любит тот, ко хоче,
      А мині най сохнут очи, сохнут очи.

      А я сяду на біціґлі,
      Кажу правду – йсе не фіґлі,
      Долі селом ся повезу
      По путьови, ги по лезу, ги по лезу.

      Най любов ми серце ріже,
      Най слызами в душу лізе,
      З нирвӧв най мотузя яже –
      Буде так, ги карта ляже, карта ляже.

      Бо ты дівка, а я дідо…
      Накладу на груди ліду,
      Може так любов застужу,
      Бо тя люблю щи май дуже, щи май дуже.

      Ниже села, за Облазом
      Два коникы пасут разом,
      Два коникы пасут разом…

      17.06.12




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    236. Так нiхто...

      Так ніхто не ображав мене, як ти,
      Так ніхто не міг зібрати злість у слово.
      І шляхетно, й неповторно, випадково
      Наступити на високі почуття.

      Не високими підборами, та все ж...
      Незаслужено, наосліп, дуже боляче...
      Проковтну сльозу, стерплю і, ледве стоячи,
      Я не вибухну, мов кулька надувна.

      Але серце вже крихке, немов графіт,
      Спотикається на кожному абзаці.
      Щось не так чомусь у нашому палаці,
      Не в таке життя ми вірили колись.

      Так ніхто і не кохав мене, як ти.
      Та образа ця, здається, не остання,
      Це, напевне, від великого кохання...
      Так ніхто не ображав мене, як ти.


      2001 - ?



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Соглашайся быти мǒйов
      Горы хмурят мудрі чола,
      Нӧч накрыла всьо довкола,
      Юній рушив середину,
      Жабы квачут на годину,
      Моя мила.

      Дівкы пудрят свǒї лиця,
      Сіно кличе в сіняницю,
      Нӧч, гибы имив за очи,
      Серце скоро в п’яты скочит,
      Моя мила.

      Уйди д міні, бо чекаву,
      Дам ти я єдну забаву,
      Вна тя буде завгуряти,
      Будеш звізды в очох мати,
      Моя мила.

      Уйди д міні, бо тя люблю,
      Най тя мало приголублю,
      А коли ня лишит сила –
      Вбысь ся нараз согласила,
      Моя мила.

      На колінах чесно стǒю,
      Соглашайся быти мǒйов,
      Будеме ги в казці жити,
      Буду я тя фурт шорити,
      Моя мила.

      Буде файно всьо и просто,
      Будеш мати всього доста,
      Серенчу сь за хвӧст имила –
      Будеш ты зо мнов щаслива,
      Моя мила.

      Соглашайся быти мǒйов,
      Соглашайся быти мǒйов…

      16.06.12



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    238. Пори року
      1

      Така незаймана зима –
      Ні сліду "до", ні сліду "після".
      У ліжку гріється сама
      І скрипом хвіртки – перша пісня.
      Така цнотлива, що болить
      До неї навіть ніжний дотик.
      Сльозою стане кожна мить
      І плакатиме гірко доти,
      Допоки поглядом спокус
      Обмацувати будеш небо,
      Цілунками гарячих вуст
      Шукати спраглий острів Лесбос...


      2

      Така заплакана весна
      У підлітковому чеканні,
      У безнадійному шуканні
      Сумна, зажурена вона.
      Не усвідомлює іще
      Краси і сили в повній мірі.
      З темниці власної зневіри
      Її не вивів біль і щем.
      Ключ променя не відімкнув,
      Не пронизав ще юне серце,
      Не закохалась у люстерце.
      Ще вітер волі не війнув.
      Тому і плаче... і стоїть
      На цвинтарі своїх ілюзій.
      Світ набубнявів у напрузі,
      А в неї пуп’янки свої.


      3

      Таке еротичне літо,
      Спокуса керує рухом,
      Оголено-стиглі перса,
      Цілунок тремтить за вухом.
      Зелені озера зваби
      І пляжні костюми міста...
      Ти хочеш здаватись кращим,
      Та ти із такого ж тіста.
      Бо радує ця прозорість,
      Повільна ласкава втіха,
      Бо щедрий чарівний вуйко
      Витягує вічність з міха.


      4

      Така сексуальна осінь:
      Достигла, пружка, жадана,
      Пронизана теплим вітром,
      Обтяжена щедрим станом.
      В жовтневих обіймах світу,
      У стогоні груш та яблук
      Бажає тобі востаннє
      Віддати терпкий сніданок.
      Віддати легку вечерю
      Банально й невідворотно.
      Летить павутиння містом,
      І в грудях іще спекотно.
      А вітер під жовту сукню
      Грайливо подме-повіє.
      Моя неповторна осінь –
      Вагітна сільська повія.
      Зігріє, заграє, згорне
      Пелюшку пустим конвертом...
      Минає останнє свято,
      І в небо думки простерто.

      2001 -?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    239. Вже достигла киндириця
      Вже достигла киндириця,
      Моя мила – молодиця.
      Єдного мене кохала,
      За цімбора ся уддала,
      Молодиця.

      Слӧзно дуже пǒтя фӧтькат,
      Гӧркі мої заробӧткы –
      Заробивим сто долярӧв,
      Цімбор краде мою пару,
      Молодицю.

      Сонце вчерлося у горы,
      Тінь затігатся у зворы,
      Вже на свальбі гусляр гуде
      Й не до мене идут люде,
      Молодицьо.

      Цімборику бери пушку,
      Стрітимеся на бережку,
      Будеме ся так стріляти
      Вбы лиш кось мӧг щастя мати,
      Цімборику.

      Кить тя встрілю – буде моя,
      Кить ты мене – буде твоя.
      Мусит кось із нас не жити –
      Дав нам Бӧг єдну любити,
      Цімборику.

      Я уд мамки ся удклоню,
      Стисну нянькову долоню,
      Ты вдклонися вд молодиці –
      Ниськы жаба дасть ти циці,
      Цімборику.

      Вже достигла киндириця,
      Моя мила молодиця,
      Молодиця…

      15.06.12



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Ти моя волошка
      Ти моя волошка, ти моя ворожка,
      Ти читаєш легко долю по руці.
      Чом не начаклуєш, чом не наворожиш,
      Щоб навік зійшлися лінії оці.

      Ти моя надія, міфотворна мрія,
      Ти на картах бачиш межі і поля.
      Тільки чорна дама, загадкова дама,
      Відшукать не може губи короля.

      Ти моя солодка, ніч така коротка,
      Знов прийде розлука на багато літ.
      А чаклунська сила, ця безмежна сила,
      Зберегти не може наш маленький світ.

      Мов пораду пізню заспіваєш пісню
      І торкнешся ніжно словом до душі –
      Ми такі щасливі у своєму світі,
      У чужому світі ми такі чужі.

      Не знайдемо слави і на гущі кави,
      А у чаші з воском сльози ллє верба.
      Ти кохання стрічку заплела у коси,
      Ти моя сопілка, ти моя журба.

      2003



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сколомийка лисичівських ковалів

      Ковалику, будь здоровый, гея-гой!
      Укуй ми таку пудкову, гея-гой!
      Вбы коника пудковати
      Та щасливу долю мати,
      Та щасливу долю мати, гея-гой!

      Гуслярику молодинькый, гея-гой!
      Загуди ми сколомыйку, гея-гой!
      Най музика тихо тече
      Вбы не треба фийсу в плечі,
      Вбы не треба фийсу в плечі, гея-гой!

      Загуди ми тоту новту, гея-гой!
      Вбы м лишав усю роботу, гея-гой!
      Най жоны мотыкы мечут,
      На Гамору гуслі кличут,
      На Гамору гуслі кличут, гея-гой!

      Кой берув у персты свище, гея-гой!
      Пойте люди на Лисиче, гея-гой!
      Туйкы гори дуже файні
      Тай свободы чисті фаны,
      Тай свободы чисті фаны, гея-гой!

      Верховинці, братя мої, гея-гой!
      Перед вами прямо стою, гея-гой!
      Мы усі з єдного кіста,
      Нам пуд сонцьом доста міста,
      Нам пуд сонцьом доста міста, гея-гой!

      Та узьмімся всі за рукы, гея-гой!
      Доста было біды-мукы, гея-гой!
      Будеме усьов родинов
      Пуднимати Україну,
      Прославляти Верховину, гея-гой!



      12,14.06.12



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Ти...

      1

      Ти казала: трохи далі трьох горіхів ліс.
      Хто тебе під ті горіхи на руках відніс?
      Хто вплітав у струм волосся подих теплоти,
      І кого в той теплий вечір обіймала ти?

      Хто втирав з твого обличчя сліз гарячу сіль,
      І кому ти дарувала радість, віру й біль?
      Хто зронив тобі під ноги стільки ніжних слів?
      Хто украв з твоєї ночі недосяжність снів?

      2

      Ти ідеш назустріч байдуже і строго,
      Ніби поміж нами не було нічого.
      Ковзає твій погляд швидко, мимобіжно,
      Ніби ти ніколи не дивилась ніжно.

      Ти киваєш легко і проходиш далі,
      Ніби зерна, сиплеш іскорки печалі.
      Над тобою пам’ять, ніби чорний крук,
      Серце ніжне, бачу, випало на брук.

      Я б летів підняти серденько з дороги,
      Та мораль жорстока пов’язала ноги.
      В’януть сильні руки, видно, неспроста:
      Я навік прикутий до твого хреста.


      1993 - ?



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Світлячок
      Коли година ця скінчиться,
      Вросте прощання в кожен день,
      Нехай хоч раз тобі насниться
      Той поцілунок між пісень.

      Та чиста ніч, слова прозорі,
      Стежина ніжності, струмок...
      Світлини хмар ховали зорі,
      Лилося щастя із думок...

      ...........................

      Згадаєш, може, світлу муку,
      Далекий спів нічних річок,
      Коли в твою маленьку руку
      Лягав, мов зірка, світлячок.


      1990 рік (або 1991-й)

      (Трішечки редаговано)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Про наслiдки припущення
      (Із циклу «Вона каже»)


      У пригорщах моєї правди
      Насіння істини прогіркло,
      Бо ти полив його водою
      З іржею зради і брехні.

      Ти ще не зрадив, але задум
      Вселявся видимо у тебе,
      Неначе іскра, що не палить,
      А лиш підсушує кору

      Для вогнища… Піар на виріст,
      Невиліковні залицяння
      Як про запас, на майбуття…

      Такої ніжної любові
      Ти не знайдеш ніколи більше,
      Бо вже у пригорщах пісок…

      06.06.12



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Мимрення - 3 (ремікс -2) Пародія
      Порадій, що прийшов… Я ж тобі не чужий.
      Хоч до тебе сьогодні вернувся ніякий:
      Ні сякий, ні такий, ні святий, ні гуляка –
      Я без тебе не вмер, але, певно, й не жив…
      Я прийшов, я вернувся, я тут… То ж люби
      Бо кого ти любитимеш, люба, без мене
      Не питай, не гадай, не гніви, не жури…
      Що це тут у кутку причаїлось зелене?
      Це не ти? Слава Богу! Злякався, що ти,
      Що тобі знов безбожно я душу морочу.
      Все скінчиться колись… Хоч колись, та прости…
      І куди я прийшов? І чого це я хочу?

      1.06.12



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Гумові (з Андрія Вознесенського)

      Ненавиджу вас, люди із гуми
      Вас розтягають режими-глуми.

      Розтягнутою посмішкою позіхнуть,
      Вас затягують, наче спрут.

      Нездоланна людина-гума
      Кулак затягує в себе бездумно.

      Гумовий редактор трясеться у тексті
      І в’язне в нім автор, як в товщі тіста.

      Гумовий кабінет відомий мені,
      В якому «так» розтягають в «так ні-і…».

      Мені жаль тебе, людино-еластику.
      Прожив – і пусто, як після ластику.

      Ти стільки знищив ідей і пристрасті,
      А колись вбачав у азарті щастя ти.

      Ти ж боягуз, роздувшись поверх рейтуз, –
      Піковий, для всіх нещасливий рай-туз…



      Андрей Вознесенский

      РЕЗИНОВЫЕ

      Я ненавижу вас, люди-резины,
      вы растяжимы, на все режимы.

      Улыбкой растягивающейся зевнут,
      тебя затягивают, как спрут.

      Неуязвим человек резина,
      кулак затягивает трясина.

      Редактор резиновый трусит текста,
      в нем вязнет автор, как в толще теста.

      Я знаю резиновый кабинет,
      где "да" растягивается в "да н-нет...".

      Мне жаль тебя, человек-эластик,
      Прожил -- и пусто, как после ластика.

      Ты столько вытер людей и страсти,
      а был ведь живой, был азартом счастлив...

      Ты ж трусишь, раздувшись поверх рейтуз, --
      пиковый, для всех несчастливый туз...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Гримить
      І квіти в’януть невчасно,
      І потяг приходить запізно.
      І ти вже не їдеш… Звісно,
      Життя – це тужлива пісня.

      Зарано зірки зникають…
      А серце – сліпий романтик!
      Частує себе романсом,
      Романом зігрівши ніч.

      Крізь двері глухі, залізні
      Під шкіру слова залізли
      І ноти... І ноги терпнуть,
      По жилах повзе мороз

      Розлуки… Вдаряє даллю
      Небо у сонні скелі.

      18-20.05.12



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Завiконне
      Ніч настовбурчила гриву,
      Грім покотився полями.
      Нами не жертвує небо –
      Ніби втішає словами:

      «Ями повітряні кращі».
      Є й на дорозі ще авта…
      Завтра наступить на греблю,
      Граблями вдарить по яйцях

      Цих, що від курочки Ряби.
      Риби акваріум чистять.
      Стать їх – премудра наука.
      В муках зривається листя…

      Стягом примарного літа
      Тихо у хаті хворіти…

      15.05.12



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Дивина...
      Тривоги вологий відбиток
      На погляді міста у ніч.
      У шлейфі чарівного літа
      Непевність досвітніх вогнів.

      Я скрипці печалі залишу –
      Струно мого серця, мовчи!
      Вповзає в напружену тишу
      Сум’яття сліпих їжачих…

      У сутінках недостосунків,
      Романтики страху й бажань
      Ці яблука падають гулко
      Із райського дерева. Жаль,

      Що, певно, з моєї вини
      Бринить сивина дивини…

      14.05.12



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Напівсонне
      Розтираю зерна маку,
      Макогоном долю гну.
      Вакуум і запах лаку.
      Люди, лепет, нігті сну…

      Опівнічні лячні чари:
      Риба хлюпає в імлі,
      Босоркані в парі варив
      Щось ворожать. На мітлі

      Прилітає еротична
      Муза. Мрія? Ніби смерть,
      Чорна книжка з білим личком
      Мовчки плаче. Линуть геть

      Душі кволі… Мов чужі,
      В карти грають на межі.

      11.05.12



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Любов і яйця (пародія)

      Пародія:


      Холонуть яйця…
      Це любов.
      Це, наче, переходиш річку.
      Це, наче, п’єш, а не бере
      Твій хміль у руки свічку.

      Холоне тіло…
      Дивно так.
      А ти чекав любові…
      Це, наче, дихаєш, але
      Життя відсутнє в слові.

      Холоне щось…
      Там, наче, лід!
      Вона ж чекає жару!
      Це, наче, випили усе –
      В очах стоять Стожари.

      В очах стоїть…
      Така печаль!
      Тремтять душа і пальці.
      Вона помацала, а там,
      А там… холодні яйця…

      Під базиліком...


      11.05.2012



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Нездара


      (пародія)

      Ти мене не зґвалтував,
      Навіть і не спробував…
      Голосно репетував
      Біля ліжка скромного.

      Я надіялася ще,
      Ти ж накрився плинністю,
      Як тореадор плащем –
      Синьою невинністю…

      Ця невинність з тебе пре,
      А мене це мучить.
      Я дивлюся, а вона
      Вже штани стовбурчить…

      Ніби все у тебе є,
      Ніби ти придатний,
      Та надії не дає
      Округ безмандатний…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Про пекло

      Коли живеш у пеклі цілий вік,
      Але живеш: не скиглиш, не ламаєшся –
      Приходить, весь у білім, чоловік
      І світ, неначе квітка, хилитається.

      Коли у пекло промінь упаде
      З небес, то чоловікові у білому
      Так хочеться повірити, але
      Не завжди можна все, чого хотілось би.

      Коли із рани крапає свіча
      І проростає полум’я крізь сумніви –
      Така на очі падає печаль,
      Що губиться мелодія за струнами.

      Страждання витікає через край
      І пекло гріє так, неначе рай.


      17.04.11



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Розлука

      Коли тебе немає поруч –
      Міняє покруч
      Часу плин.

      Все перемелює на сльози,
      Ламає крила
      Долі млин.

      Уповні місяць наливає
      У повні відра
      Срібла ще.

      Прощання голосом юдолі
      Вимолює у борг
      Прощень.

      Холодні двері перевтілень
      Ховають тіла
      Тятиву.

      І падають зірки на землю,
      Неначе сливи
      В кропиву.

      Руками паморозі квітень
      Зриває квіти
      Із небес.

      І сни свої вписавши в літо,
      Вмирає тихо
      Сивий пес.

      18.03.12



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Повiр


      Коли сльози пускають коріння
      У потріскану шкіру обличчя,
      Що сонце любові спалило,
      А руки зів’яло мовчать…

      Коли серце – пісочний годинник,
      А в ньому піску не лишилось,
      Бо вимили сльози у відчай,
      Патьоки розпуки лишивши…

      Коли у спустошену душу,
      Поорану плугом зневіри,
      Закине розхристаний вітер
      Зернину любові… Чекай –

      Знайде її голуб твій сивий
      І в сон тобі ще принесе…

      16.03.12



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Зневіра

      Сніги згорнути у сувій
      І винести за межі сцени…
      Думок обридлих жовтий рій
      Пустити голками у вени,

      Чи лезами вздовж ліній тих,
      Що залишилися із літа.
      Чи з порожнечі геть піти
      Туди, де задзеркалля світить.

      Повисмикати пір’я з крил,
      Віддати душу у кайдани,
      Бо ті слова не мають сил,
      Що нас водили на майдани.

      А ті, що вилізли на путь
      У прірву нині нас ведуть.

      02-03.03.12



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Погано...

      Так погано на серці… Млосно…
      А учора ж… Ласкава пані!
      Там лишилася повна пляшка! –
      Та сьогодні я – ідеальний.
      Пити вранці – погана звичка.
      Душ холодний… Змивання сліду…
      Я забуду про недопите
      І не питиму. До обіду…

      26.02.12



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вже сьогоднi


      Хтось пальцем написав на плесі ночі,
      Що я тебе вже завтра не захочу…
      А вчора я читав на стрісі дня,
      Що ти мене вже випила до дна.

      Але десерт лишила – кілька крапель.
      Зібрала на вуста їх, як на паперть,
      Переді мною стала на коліна
      І вигинами неповторних ліній,

      Мов літній дощ, змиваєш денну втому.
      Ведеш до ложа так, немов до трону,
      Вертаєш сили вабою тепла –
      Уже й любов нектаром потекла…

      Вже скавучать думки мої голодні,
      Бо я тебе бажаю вже сьогодні.


      21.02.12



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Безсоння



      Ніч, як легенда літа,
      Лягає без тебе спати…


      2008



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Моя розпуснице свята
      Моя ласкава чарівнице,

      У цю студену зимню пору

      Впусти мене зігріти порох,

      Що, кажуть, є в порохівницях.

      Я вже знімаю рукавиці,

      Моя ласкава чарівнице.



      Впусти, бо порох загориться,

      І хай почервоніють лиця,

      Натхненна любощів кринице,

      Ти прагнеш дотику мого,

      Ти хочеш, як і я, того ж…

      Впусти, бо порох загориться.



      Моя розпуснице свята,

      Твоєї стиглої любові,

      (Я це просив від мощів Йови)

      Так прагне плоть моя, горить,

      Тобою марить кожну мить,

      Моя розпуснице свята.



      Відкрий ворота насолоди,

      Маленький вхід у вічний рай –

      Ключі у тебе, не в Петра!

      Давно мій кінь так не стояв –

      Яка ж гаряча тінь твоя!

      Відкрий ворота насолоди!



      Ну дай мені пораювати,

      Тебе піднести вище хмар,

      Серед русалок і примар,

      Серед реальних Муз і Мрій

      Ти краща, сонячна – повір!

      Ну дай мені пораювати.



      Цілуй мене й мого коня,

      Моя спокуснице щаслива,

      Шаленства непоборна сила

      Тепер мене тобі дала,

      Мій кінь кусає вудила –

      Цілуй мене й мого коня!



      Моя розпуснице свята,

      Моя ласкава чарівнице,

      Впусти, бо порох загориться,

      Відкрий ворота насолоди,

      Цілуй мене й мого коня

      І дай мені пораювати,

      Моя розпуснице свята.


      09.02.2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Посічи мене, січню...

      Посічи на стрічки мене, січню,
      Пошматуй мою душу на клапті,
      Виривається серце із плоті,
      Вгрузло в горло коріння і вічно

      Розростається болем зневіри.
      Бачиш, грудень гризот нагромадив,
      Що з’їдають з середини. Вади
      Здатні все одягти в чорно-сіре.

      Та хіба я найгірший? Не вірю,
      Що не можна любити… Нізащо!
      Не такий я уже і пропащий…
      Сніговій переходить у бурю –

      Підставляю обличчя і тіло,
      Тож не стримуйся, січню, а сміло!…


      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Колискова для Любчика
      Спи, маленький Любчику, спи малий козаче,
      Плаче мама віршами – стразами, неначе.
      Плаче батько римами, плаче рідний край –
      Ти у снах, мій Любчику, швидше виростай.

      Люлі-люлі, Любчику,
      Люлі, синку мій,
      Виростай опришком і
      Плакати не смій.

      Хай сумління батьківські встануть із колін,
      Бо без цього, синку мій, не діждемо змін,
      Спи маленький хлопчику, у казковім сні
      Хай тобі ввижаються далі осяйні.

      Люлі-люлі, Любчику,
      Люлі, синку мій,
      Виростай мужчиною –
      Плакати не смій.

      Спи, маленький Любчику, вільним завжди будь,
      Мудрістю і правдою подолаєш путь,
      Вірним сином нації, гордістю для мами
      Виростай, синочку мій – будьмо козаками!

      Люлі-люлі, Любчику,
      Люлі, синку мій,
      Про недолю батьківську
      Плакати не смій.

      Спи, маленький Любчику, спи малий козаче,
      Я тебе окриленим бачу вже, неначе.
      Бачу як смієшся ти на баскім коні,
      І приносиш усмішку мамі і мені.

      Люлі-люлі, Любчику,
      Люлі, синку мій,
      Про майбутнє з нами ти
      Плакати не смій!

      26.01.12



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Ми схожі

      Романтики ми обоє
      Невиправні… Бо щасливі.
      Неначе сліпі ковбої
      Крізь бурі йдемо і зливи

      В жаливі зірки збирати,
      Кришталь із дощу ліпити.
      Одягнуті в білі шати –
      У мрії і оксамити,

      Ми схожі на дві частинки
      Магніту у формі серця.
      Танцюючі дві сніжинки,
      Туманно-рожеві скельця…

      А ще у нас спільне хобі –
      Кохання до гуль на лобі.


      2012



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Василі


      Як зберуться Василі –
      Веселішає в селі.
      Причащаються чар-зіллям,
      Починається весілля:

      Анекдоти, приповідки,
      Хто вночі був у сусідки,
      У коханки, чи на п’янці –
      Все закінчується вранці.

      Аферисти, музограї…
      А дівчат довкола – зграї!
      Всі, на поступки м’які,
      Роблять висновки такі,

      Що якби не Василі –
      Звідки б діти на селі?!

      14.01.12



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    26. Рояль

      Сумні думки навіює рояль
      У цій кімнаті без дверей і вікон.
      Ось у шпаринку зазирнуло літо,
      А тут із павутиння вже вуаль.
      Невчасний час, неначе той павук,
      Так нудно, методично, вибірково
      Веде війну: безглуздо і безкровно
      Всіх позбавляє музики і мук.
      А він стоїть із піднятим крилом,
      Немов каліка, не летить нікуди –
      Дивуються і павуки і люди,
      Безсилі перед вічністю і злом.
      Стають крихкими порухи душі
      І зайвими стають усі букети,
      Бо весь цей дім уже летить у Лету,
      Бо для життя, здається, ми – чужі.
      І ти, і я, і цей сумний рояль,
      Що клавішами пестив пальці Музи…
      А ці людці плодяться, як медузи
      І обіцяють сонцесяйну даль.
      І обіцяють… Шириться печаль,
      Зникають Музи в нетрях павутиння.
      Нема зерна – одне лише лушпиння…
      Вмирає, та стоїть старий рояль.


      2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. А серце любить

      І ти одна… І я один…
      А разом нас немає.
      Змиває дощ твої сліди,
      Мене з твого змиває
      Життя. На жаль, така
      Кохання перспектива…
      З тобою був на небесах
      І ти була щаслива…
      Але ця відстань, ця межа
      Мереживом розлуки
      Накрила те, чого бажав
      І прирекла… Не дмухай
      На рани днів. Нехай… Нехай!
      Ти краще серце слухай.


      2012



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Творець

      А почуття вже зародилося. Росте
      Його маленька копія під серцем.
      Чи плід його... Чи наслідок? Але
      Ти став творцем!
      Тому оце
      Буденне, дріб’язкове, поверхневе
      Лишається за кадром. Є лице
      Майбутнього, щасливого, земного…
      Я до знемоги
      Думаю про це
      І пробую себе відчути богом,
      Якому залишилося лише
      Вдихнути дух у бездиханне тіло,
      В не тіло ще,
      А глиняне слівце.

      Передчуття, цікавість, насторога
      Наповнюють чекання до нестям.
      Десь там твоя залюблена барлога
      Казково так
      Приховує райце.

      Я думаю, що Бог також не зразу
      Себе міг усвідомити творцем.

      2012



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Нова радiсть
      Приходить перший колядник,
      Приносить радісні новини:
      Христос родився! Ну а ти
      Лише очікуєш дитину.

      Всі колядують. До зорі
      Звертають погляди щасливі.
      І ти радієш, та твої
      Усі турботи у дитині.

      Ти думаєш: а чи вона
      Вже чує зоряну колядку?
      Колиска черева м’яка
      Колише бажане дитятко.

      Хай спить маленьке. Тихо, ти…
      Тихенько, зіронько, світи.

      06.01.2012



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Богиня сонця
      Проклинаєш мене? Проклинай!
      Хай тобі допоможе Бог.
      Із тобою життя – не рай,
      А вулкан полохких тривог,
      І підвішений стан страхів,
      Що ось-ось упадуть на нас.
      Ти вишукуєш сто гріхів,
      Там, де жодного з них нема.
      Ти ревнуєш до тіні і
      Знов шукаєш уявних зрад.
      У напрузі минають дні,
      Але вірю, що це лиш гра –
      Підійду, обійму… Заспокойся.
      Ти безбожна богиня сонця!

      2012



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Сумно...
      Тихо…
      Повітря, як мокра вата,
      Важке і холодне. Вранці
      Стоять мовчазні дівчата
      Невпевнено на зупинці.

      Важко
      Вдихати густу вологу
      Дивитися крізь тумани,
      Що всілися на дорогу,
      Й чекати із неба манни.

      Завтра
      Нарешті накриє снігом
      Всі ями і бруд. По писку
      Б’є вітер новітнім ігом,
      Чи здертим з вітрини списком.

      Сумно…
      Сміються лише афіші,
      Білборди, рекламні пані,
      У душах порожні ніші,
      У келихах лиця п’яні…

      2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Про спокусу
      Погладьте мене по спині,
      Неначе кота уранці,
      Бо ми з ним - покірні бранці,
      Ми ласки не мали нині.

      Погладьте по сивих вусах,
      Напругу зніміть із шиї,
      Як пам'ять печаль прошиє –
      Читатиму вірші Стуса.

      Блукатиму по сторінці –
      Там те, що потрібно жінці
      І те, що коту… Я знаю.
      На ліжку скручуся скраю…

      Немов у дивах Ісуса,
      У слові живе спокуса.

      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Спогад про 2011-й

      А рік таки багатим був, мов кішка, або кріль,
      Хоч ріки й не молочними і берег – не кисіль.
      Були здобутки в кожного і втрати теж були,
      Заплакані і радісні сідали за столи.
      І з друзями прощалися, й знаходили нових,
      На владу не надіялись, бо що візьмеш із них?
      Самі шукали виходу, і броду, і стежок,
      Життя, у слові сховане, на сторінки книжок
      Виводили. Училися. Хвороби й мозолі
      Нас мучили. Ми встояли – ми сильні, хоч малі.
      Нас Бог тримав у тонусі, а янгол під крилом
      Тепло беріг для лицарів, що борються зі злом.
      Натхнення дарували нам жінки, найкращі в світі,
      Й кохання – ми приносили їм оберемки квітів.
      Стрічали ранки сонячні із нами чисті вірші
      І Музи заповняли нам у душах вільні ніші.
      Було усе, що може рік придумати людині,
      Було і те, що хочеться сказати лиш єдиній:
      Звершилося омріяне – і це тобі не сниться,
      Але про це мовчатиму – це наша таємниця.

      2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Новорiчне диво
      Такий же день, як і учора…
      Сіріє мокрий сніг,
      Втомилися дерева хворі,
      Моква гнітить усіх…

      Вже на порозі січня перше
      І, ніби, й рік Новий…
      Хтось бороду сріблясту чеше –
      Нудьга, хоч вовком вий.

      Калюжа небо й ніч ковтає,
      Вогке повітря, мла…
      Іти до кухлика із чаєм
      І Брильською?… Та от дива:

      Троянда у дворі – буває –
      Сьогодні розцвіла!


      31.12.2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Не королівська справа

      Ти лежиш, мов королева,
      Пальці віялом:
      – Іди,
      Принеси мені напитись
      Із колодязя води.

      Я – король, бо біля тебе,
      То чи личить королю
      Серед ночі уставати
      Йти на вулицю?...
      Люблю
      Я, звичайно, королеву,
      Та за вікнами зима…
      – Хочеш пити – піднімися
      Й принеси собі сама.


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Намалюй...
      Намалюй хоч лівою рукою
      Нашу зустріч, літо і зірки.
      І щоб гомоніли за рікою
      Бузьки... А у спокою дірки
      Зваба пахла небом волошковим
      І п’янким солодким молоком,
      І щоб сіно лагідно кололо,
      І щоб місяць шерхлим язиком
      По твоєму тілу… Обігрію
      Тінь твою оголену… Якби
      Ти була далекою, чужою
      Я б тебе так віддано любив…
      Я уклав би молодість на спину
      І кохав на сіні без упину.

      2011



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Про розрядку


      Хіба між нами спалено мости?
      Хіба я йду до тебе по канату?
      Чи я прирік кохання на розплату?
      Чи я шукаю привід, а не ти

      Для того, щоб сваритися щоднини,
      Для того, щоб напруження росло,
      Щоб кожне недовиказане сло-
      Во вбивало нас?… Та лічені хвилини

      Рятують нас від крапки. На межі
      Ми сходимося часто. Але там
      Незатишно і моторошно. Нам
      Потрібні для розрядки муляжі,

      Щоб ми їх били в пики кулаками –
      Тоді б любов буяла поміж нами.


      2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Про змагання


      Нас ображати є кому
      І є кому нас не любити.
      Й не проводжають по уму,
      І вороги сміються сито,

      І маслом – щедро у вогонь…
      Нам важко жити у розлуці.
      Вже срібло тулиться до скронь
      І почуття міліють в муці.

      Нам доля часто каже: «Ні!»
      Не заживають рани давні.
      Минає час… А ми, смішні,
      Змагаємося у стражданні.

      Життя нестримно так біжить,
      Ось-ось і обірветься нить.


      2011



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Снігова королева
      Я тебе шукав не для розлуки,
      Я тобою марив стільки літ!
      Ухопив просвітлену за руки,
      А любов твоя крихка, як лід.

      Котиться по небу сонця жолудь,
      Молиться на літо мокрий світ.
      Хочеться не рухатись по колу –
      Вирватись у зоряний політ.

      Але крила зв’язані канатом,
      На ногах кайдани, ланцюги…
      Не навчився лаятися матом -

      Було б легше… Долі-вороги
      Поєднали, прирекли на втрату,
      І кохання в муку одягли.


      2011



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Я не буду з тобою...
      Я не буду з тобою сьогодні
      Ділити хвилини навпіл…
      Вип’ю кави в старенькій кнайпі,
      Погортаю журнали модні

      Й повернуся знов на роботу,
      В кабінет, що просяк морозом,
      У настільну нудоти дозу
      Пірнати. Таки достоту

      Я не буду з тобою нині,
      Бо між нами шляхи розриті
      Ще і двері на ключ закриті…
      Та хіба в цьому двері винні?

      Причина мені лиш відома:
      Я забув телефон удома…


      2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Наближення романсу

      Мені тебе намалювала ніч.
      Із голосу зв’язала покривало,
      Чи теплий кокон і на полотні
      Пучком наснаги щедро танцювала.

      Я з кокона дивився і радів.
      Які ж у тебе очі загадкові!
      Гірляндами дитинились вогні
      Багаттям невгасимої любові.

      А десь на фоні в золоті прикрас
      Ялинка наближала сяйво свята.
      І був коньяк, і хміль, як ловелас,
      Схиляв до поцілунків… Небагато

      Нам залишилося до того, щоб для нас
      Сам Дід Мороз наспівував романс.


      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Миколай
      Постукали тихо – вставай, відчиняй…

      Заходить до хати сумний Миколай
      І просить погрітися. Шапка, ліврея…
      Він сушить онучі на батареях
      І шубу до грубки підносить. Лице
      Застигле, холодне… Сумними очима
      Встигає побачити – діток нема.

      Зима перегрілася і захворіла,
      Тому й поливає. Намокла земля
      Калюжами ловить наближення свята,
      А вічний слуга йде від хати до хати
      І радість приносить. Самий, наче клоун,
      Самотній, чужий, не потрібний нікому
      Протягом року. Лиш нині… Рахунки
      Такі, що від тебе сюрпризи, дарунки,
      Тобі ж ні привіту, ні доброго слова…

      Зігрівся. Просох. Ну, бувайте здорові…


      18.12.11



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Доброго ранку


      Доброго ранку, Сонечко!
      Доброго гарного дня.
      Хай тобі буде сонячно,
      Друзі, знайомі, рідня
      Хай тобі нині всміхаються,
      Хай тебе любить один,
      Той, хто про тебе піклується
      Кожну з неспинних годин,
      Той, хто про тебе думає
      Навіть тоді, коли спить,
      Кажеш: він серця немає…

      Та серце у мене болить.

      Доброго ранку, Сонечко!
      Спокою, миру, тепла.
      Щоб народилася донечка
      І щоб згоріло до тла
      Те, що порушує спокій,
      Те, що тривожить, ятрить…

      Буду любити, допоки
      Свічка моя не згорить.


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. На відстані
      Позлітаються спогади круками,
      Перетворяться на голубів
      І бажання нестримними кроками
      Попрямують - куди я хотів.

      Мої очі зав"язані відстанню -
      То ж на дотик вгадаю, що це
      Твої сльози, почорнені тінню,
      Твої очі, твій подих, лице...

      Я вустами шукатиму губи,
      Шовком шкіри повзтиму униз...
      Ти пригорнеш мене, приголубиш.
      Це любов долітає, мов бриз...


      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Час просто...


      Час просто минає. Стікає по склу.
      Сповзає, мов ковдра, ковтаючи крики.
      Згорає в долонях, згортає тепло,
      І тоне в минулім, бездонно великім.

      Час просто тікає від нас і без нас.
      Зав’язує вузлики нервам і венам.
      Ховає у зморшках надломлений шанс,
      Зливає бажання і роки проблемам.

      Час просто зникає. Мов цукор чи лід
      У склянці окропу. Як тінь серед ночі.
      Копитом вдаряє у зранені дні,
      Оті, що лишитися з нами охочі.

      Час вітром відносить надій ореол,
      Лишаючи присмак… Коньяк? Валідол…


      06.12.11



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Співпадають мрії наші
      Тіні днів стають густіші,
      Мед – солодшим, довшим – сон.
      Зустрічаємось частіше,
      Сміємося в унісон.

      Співпадають мрії наші
      І сплітаються думки,
      З однієї, ніби, чаші
      Пригубили. Сторінки

      Спогадів сумні-подібні,
      Мов кленові два листки.
      Одне одному потрібні
      І як човники хисткі

      Ми тримаємось за руки –
      Доля білить рушники.


      2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Сон-казка


      Обіймає ніченька лагідно крилом,
      Накриває ковдрою, кутає теплом
      І лоскоче подихом неземний мусон –
      Затишно у ліжечку: втома, спокій, сон…

      Пропливають низько так хмари золоті,
      Все в житті збувається: тільки захотів –
      Й на вершині успіху, в епіцентрі мрій…
      Довше б залишатися в казочці оцій.


      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Лілея літа


      Лілеї літа плеканий бутон
      Лоскоче пелюстками поцілунків,
      Малюнками відтворюючи тон
      Статистики невипитого трунку.

      І хоче ще, і хоче знову ще
      Купати в Тисі тисячу акордів
      Акупунктури чистих партитур,
      Торкаючи нестримно теплий обрій

      І рій думок. І струмінь почуттів…
      Тілами туго напнуті вітрила.
      Відкрила все і всю себе несе
      Твого єства непереборна сила.

      Спокуслива есенція очей,
      Глибінь ріки, що кроком-другим далі...
      Віддалено відвідую ночей
      Тобою ненаповнені скрижалі.


      2005



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Солодких снів

      Солодких снів тобі, кохана.
      М’якого ліжечка й перини,
      Щоб зігрівала й берегла
      Тепло для тебе і дитини.
      Солодких снів, тремких обіймів –
      Рожевий зайчик біля тебе.
      А я сплету для вас колиску
      Із едельвейса сліз і стебел.
      А я впаду для вас із неба
      І проросту у хризантемах,
      Чи у ромашках зацвіту,
      Бо це любов – не вірша тема.
      Бо серед сотень крикунів
      Лиш я шепчу: солодких снів.


      28.11.2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. У білому халаті міжсезоння
      Росте бажання бачити тебе. Чи вас? Обох
      Вітати поцілунком. Нас розлучає ненавмисно Бог –
      Він просто рідко робить подарунки.

      Так боляче на відстані тривог і сумнівів
      Стрічати кожен ранок. Сьогодні я любов свою довів,
      Лишаючи на серці свіжу рану.

      А завтра я приїду. Чи тоді, коли приїду. Чи коли
      Розколються горіхи від плачу. За всі гріхи прикутий до скали
      Від тебе… Ні! До тебе я лечу

      Натхненням і словами. І теплом. Безсоння
      Залишаючи на згадку. У білому халаті міжсезоння
      Твоїх страждань розгадує загадку.

      Готує сліз і щастя пересадку.

      В твоїй душі запалює лампадку.

      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Ранковий сон


      Щебечуть ластів’ята у гнізді
      Під стріхою старої хати,
      А ти із ложечки годуєш їх усіх,
      Ти – їхня мати.
      Так затишно, так солодко, але
      Із ревністю дивлюсь на солов’я,
      Бо часто прилітає. Ти ж моя!
      І батько – я.


      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Сонячно

      Наламаю проміння, як хворосту,
      На руці до хати занесу.
      Стане на душі твоїй сонячно –
      Розцвітуть попід стелею соняхи.
      Будемо взимку під ними грітися -
      Вже твої очі ніжністю світяться.
      Ти віриш у здійснення мрії,
      Бо - при надії.


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Вагітна Муза


      Вагітна Муза плаче цілу ніч,
      Стікають сльози на подушку римами.
      Міняються місцями «так» і «ні»
      І губляться між сенсами й причинами.
      У сумнівах минає сонний час,
      Сідає поруч мрія перелітна…
      А хтось іде з букетом на Парнас,
      Бо знає: Муза Музою вагітна.

      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Легенда Iнкерману

      Розкажу тобі білу легенду Інкерману.

      Відкоркую пляшку перед обідом,
      Наповню келихи
      І ми ковтатимемо без поспіху напій насолоди,
      І ти слухатимеш мою розповідь,
      І будемо мріяти разом
      Про щастя неземне,
      І літатимемо попід хмарами цілий вечір
      І всю ніч,
      Аж до третіх півнів...

      Бо мені цікаво з тобою
      Не тільки кохатися.


      2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Йой! (пародія)

      Йой, пан Тарзан неправду каже –
      Він любить Галю і Наталю,
      Ну а мені постійно бреше –
      Йому я пейси геть обсмалю.

      Він не єврей? – Яка різниця?
      Волосся довге – значить пейси!
      Якщо є сумніви – дурниця –
      Я запитаю Біла Гейтса.

      Учора в залі ресторану
      Він анекдотом поділився,
      Я так сміялась-реготала –
      Біл мало з ліжка не звалився.

      А той Тарзан мене не любить.
      В райцентрі має він Ірину.
      Постійно він наліво ходить –
      Не просвітили ще дружину.

      То може я їй подзвонити?
      Бо що моя легенька зброя?
      Вона уміє так любити -
      Ще жодна не втекла із поля

      Того, де йдуть бої. Кінг-Конги
      І ті її бояться. (В ліжку
      Вони гарячі, ніби Конго –
      Запалюють, цілують ніжки…)

      Я думаю... Якби схрестити
      Кінг-Конга, Біла і Тарзана –
      Ото мужчина міг би бути!
      Любов була би, як нірвана!

      Але нема… Ніхто не любить…
      Ні Кінг, ні Біл і ні Тарзан.
      Але вночі шепочуть губи:
      Тарзан римується з Кузан.

      4.11.2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Холодно
      Складають листочків гривні
      Дерева у банк ощадний.
      Колючі новини зимні
      Приносить морозне рання.
      Нещадно мовчать зозулі,
      Скупі на бажання – власне,
      Все ближче літають кулі,
      Що мітять у серце. Гасне
      І світлом цілує руки
      Надії свіча остання.
      Тече в океан розлуки
      Осіння ріка прощання…
      Лиш ти в передзим’ї раннім
      Зігрієш мене коханням.


      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Снайпер твого тіла. З Душі Хрустальної
      Те, що ти нікого не вбила – це дивна справа.
      І те, що тебе не вбили це – теж загадка.
      Спостерігаю, як снайпер, за енергією твого тіла.
      Ти – мій пропис. Оксамитовий зошит – згадка.
      Татуюю на спині твоїй блудний літопис,
      Закрию за грати драконів збочень і пристрасті,
      Візьму наостанок фортецю твою – це припис.
      І вену надріжу на білому-білім зап’ясті...............


      19.01.2011



      оригінал: http://proza.ru/2010/11/21/1405


      Душа Хрустальная "Снайпер твоего тела"



      То, что ты еще никого не убила – странное дело.

      И то, что тебя еще не убили – тоже загадка.

      Слежу, как снайпер, за энергией твоего тела.

      Ты – моя пропись. Твой кожаный бархат – моя тетрадка.

      Татуировать на спине твоей блудную летопись,

      Закрыть под замком дракончиков извращенной страсти,

      Взять до последнего камушка твою крепость

      И венку надрезать на белом запястье…..............

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Закохані берези

      На тому березі бажань
      Берези березнем сповиті.
      Їх листя в золоті – та миті
      Кохання сповнені. На грань
      Вони поставили життя:
      Руками тягнуться назустріч
      І у воді, немов у люстрі,
      Земних законів білий стяг
      Уже тріпоче. Кілька метрів
      Їх розділяють. Але віти
      Плетуть уже мрійливі квіти
      Вінком вінчань. Стояти мертво
      Вони не будуть! Тільки – в путь.
      Зійдуться скоро… Чи помруть?


      2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Шипшина


      На шиї осені шипшинове
      намисто,
      А на майбутнім – шрами
      павутиння…
      Темнішає невиплакане
      небо,
      Перетліває намірів
      гординя…
      Червоним чорне грається.
      У пальці
      Бере разок доспілого
      вогню.
      Шипшина в зиму дивиться
      печально,
      А я її й роздягнену
      люблю.


      2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Бажання
      Припаду вустами
      До глибин криниці,
      Щоб ковтнуло серце
      Дивної краси,
      Доторкнусь очима
      І впадуть зіниці
      У твоє духмяне
      Золото коси.

      І розсиплю іскри
      По твоєму тілу,
      Піджену бажання
      Вороних коней,
      Стисну ще міцніше
      Твою руку білу...

      І впаду безсило
      До твоїх грудей...

      Сонце вже заходить...
      (А чи знову сходить?)
      Стане радість наша
      У землі зерном...
      І твоя правиця
      У моє волосся
      Потече солодким
      І м’яким теплом...


      2000



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Передзим'я

      Набридло, набрякло, намерзло,
      Намокло від рогу до рогу.
      Вже пізно шукати початок
      І страшно міняти дорогу.
      За душами сутінки, смутки,
      Тумани, просякнуті ніччю...
      Не так відбуваються кроки,
      І знаки не ті по узбіччю.
      Ламаються пальці, мов п’яльця,
      І рушаться мрії та храми,
      І хрестиком вишита доля,
      І хочеться знову до мами.
      Упасти лицем у долоні
      І плакати, плакати вільно,
      Допоки не зробиться легко,
      Допоки не стане спокійно.
      Та ти не навчишся сприймати
      Жорстоку, буденну тривогу,
      Й ніколи не звикнеш до думки,
      Що пізно міняти дорогу.


      2003



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Колібрі (пародія)
      Пародія

      Потепління дається взнаки…
      Твої стегна, облиплі нектаром,
      Зайнялися здивованим жаром,
      Бо колібрі із лона… Таки
      Долетіли до неньки. А хміль
      Так і б’є, так і б’є по обличчю.
      Хоч птахам лізти в лоно не личить,
      Та колібрі полізли. Не біль!
      Це не біль, а така насолода…
      Бо колібрі – лише уявіть:
      То туди, то сюди – фіть-фіріть –
      Ніжним пір"ям… Аж очі на лоба!


      19.10.11



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Тобі... Чи іншій?
      Життя сюрпризів повне.
      І поразок –
      І кожна з них
      у серце ранить
      зразу.
      Ти закохалась
      в ніжні мої
      вірші,
      Але писав я їх,
      зізнаюсь,
      іншій.


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Осінь нашого саду
      Повна яблук спокуси
      Осінь нашого саду.
      Ніч кипить почуттями
      У напруженні фраз.
      Хоче нас обдурити
      Переддень листопаду,
      Але місячне сяйво
      Гріє теж. І щораз
      Коли осінь попросить
      Вітру скинути шати
      І оголений голос
      Впустить космос бажань...
      Невагомим зізнанням
      Буде будень благати
      І жагу поцілунків,
      Й поцілунки вагань.
      Повен першого снігу
      У квітневу столицю
      Прийде сад наших весен,
      Щоб себе зберегти.
      В повні пригорщі листя
      Ми зануримо лиця...
      В порожнечі безсоння
      Сонце можна знайти.


      2006



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Вечір, наче вітер
      Вечір, наче вітер, грається волоссям,
      Золотий підсвічник свічку запалив,
      Оксамит цілунків обіймає тіло,
      Зігріває душу стиглий колір слив.

      У думках пастельних шоколадка «Світоч»,
      Скибки апельсина і гранат-рубін…
      Наливай, кохана, філіжанки кави
      І кавове свято зробимо собі.

      Простирадло ночі розірве на клапті
      Наших душ безсоння, наших рук тепло.
      Серед чистих віршів я тебе шукаю,
      А себе втрачаю в хаті, за столом…

      Забагато кави ти мені налила,
      Чи занадто сильний ночі аромат?
      Котяться по небу зимні апельсини
      Й на гранату схожий твій смачний гранат.


      ....2011



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. * * *



      Нехай помру – в тім горя мало,
      Одне лякає розум мій:
      Щоб на могилі смерть не грала,
      Не веселилася на ній.

      Боюсь, щоб над холодним трупом
      Не пролилось гарячих сліз,
      Щоб хтось мені в старанні глупім
      Красивих квітів не приніс.

      Щоби останньою стезею
      Не чув освідчення чудові,
      Щоби не став я під землею
      Предметом шани і любові.

      Щоб те, чого бажав так марно
      І жадібно, як був живий,
      Не посміхнулося відрадно
      Могилі – матінці моїй.


      2003



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Кайдани осені згорають
      Кайдани осені згорають,
      Згортають крила пелюстки
      Душі земної. Відлітають
      Поезій зболених листки.

      У вирій линуть рай шукати,
      Дукати сиплють із беріз
      І обіймають нас, як мати,
      Умивши слово в морі сліз.

      І плаче листям небо синє,
      І золотом тече печаль.
      Останній вечір в далеч лине,
      Літа надривно так ячать…

      Прощається з минулим ніч,
      Немов рюкзак знімає з пліч.

      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Просто-непросто

      Це просто брудна білизна
      Бездомних блідих заручин,
      Що влізли в довіру. Вірно
      Новітніми ланцюгами
      Прикуто до серця смуток.
      Розлука не має сенсу
      У сенсорно-голім світі…
      Світанок на грані гасел,
      Лосось під покровом шуби
      Обману страшних ілюзій…
      Образа чужих емоцій,
      Як фата-моргана серця…
      Боже,
      Навіщо нам стільки буднів,
      Якщо жоден з них не може?


      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Сон-незбуда
      Сон-незбуда присів на груди,
      День-небудень гойдає час.
      Сон-травою війнуло з двору,
      Красень липень цілує нас.
      Медом липи бажання липнуть,
      На повіки лягає вік
      Щедрих вікон, казкових віршів…
      Весь у білому чоловік
      В новій ролі, як ангел сну,
      Знов приходить, дарує людям,
      Нам з тобою любов рясну.
      Рястом квітне чарівна мить…
      Сон-незбуда із нами спить.


      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Блондинки не рулять (пародія)


      Пародія

      Голубий я, друзі, голубий –
      До блондинок втратив інтерес...
      Вчора спокушали і любили,
      Персами здіймали до небес,
      А сьогодні - отаке зізнання!…
      Заповіт-наживка на губі!
      Білі зуби – траур для кохання.
      А рулять насправді – голубі!


      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Про штани (пародія)
      Пародія:

      А також я, од спеки сонний,
      Що на стільці протер штани,
      Завмер у дзеркалі віконнім
      З чуттям великої вини.
      Штани шикарні, супермодні!
      А я, у спеці, мов огні
      Ніяк допетрати не годен,
      Що в спеку можна й без штанів.

      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Відцвітає повінь літа
      Відцвітає повінь літа
      Гріє ніздрі запах трав,
      Посивілий трохи вітер
      При дорозі тихо став
      Відпочити. Стиглі роси
      Сиплють холод кришталю
      Попід ноги. Ранок босий
      Наступає на стерню
      Аж у мозок коле. Полем
      Миші днів біжать. Їжак
      Наколов на голки кола
      Ті, що по воді… Душа
      Вже готова рахувати
      І курчат, і сльози втрат.
      Попід небом клапті вати
      Сіють спокоєм. Не в такт
      Витанцьовує самотньо
      На порозі жовтий лист –
      Пророкує ранню осінь…
      І такий тужливий свист
      Заповзає в пори шкіри,
      Мов гадюка у нору.
      Трохи щастя, трохи віри
      Ще до осені нарву.


      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Парадокси (пародія)
      Ліпше порпатись в багні, ніж перо узявши в руки
      І перспіви нудні про життя шалені муки,
      Про надмірно голосні величання й восхваління,
      Мертвороджені пісні, що вуста зронили тлінні -
      Ну, не любо це мені! Наче суміш перцю й кави.
      Сльози, мов дощі рясні, лить заради крихти слави
      І писати про дурні пристрасті - все гірші й гірші...
      …Під вербою, у тіні, я сиджу, складаю вірші.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Спасибі, Господи
      Зіграти місячну сонату
      На саксофоні почуттів,
      Тебе знайти на фоні літа
      Я мріяв так, я так хотів!
      І ось ти поруч, ти зі мною –
      Соната, сонце, цілий світ.
      Ти переповнила собою
      Моє єство і мій політ.

      Спасибі, Господи, за вічність,
      Що нам даруєш кожну мить.
      Я відчуваю як без неї
      І музика, і світ болить,
      Болить душа і жаль проймає,
      І серце стогне у журбі –
      За те, що я страждати вмію -
      Спасибі, Господи, тобі.

      В моєму небі мало місця
      Високо-вічним почуттям.
      Щоночі світить повний місяць –
      Це доля усміхнулась нам.
      Як добре, люба, відчувати
      Твою любов, твоє тепло.
      Я лицарем стаю на чати,
      Щоб не згубити, що знайшов.

      Спасибі, Господи, за вічність,
      Що нам даруєш кожну мить.
      Я відчуваю як без неї
      І музика, і світ болить,
      Болить душа і жаль проймає,
      І серце стогне у журбі –
      За те, що я кохати вмію -
      Спасибі, Господи, тобі.


      2008



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Нема сп’яніння (пародія)
      Нема сп’яніння, бо лиш запах хмелю
      Збентежив нас у «живопиві» сексу.
      Який там шал? Який там градус, друзі?
      До шлюбу йти з таким немає сенсу.
      Ото була хоча б «жавогорілка»,
      Не кажучи про градус самогону –
      До шлюбу бігли б навіть ті, що в формі
      І добровільно, і без макогону.
      А так… Печаль. На міліцейську норму
      Не назбирати в «живопиві» навіть
      Того, чим ми гордитися повинні,
      Що шлюб не стимулює - тільки давить…

      2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Без таємниць
      І вже між нас немає таємниць...
      Усе відоме нам, і достеменно.
      На чорнім плесі збуджених зіниць
      Холодні кола бігають даремно.

      Бринить сльоза у пам’яті моїй...
      Гіпертонічна аритмія рими
      Розірве вени веслами надій –
      Тюльпани стануть ранами новими.

      І випаде на скроні перший сніг.
      Чи вже не перший? Випаде і стануть
      Слова, що обіцяли щастя в сні,
      Приманкою в житті до твого стану.

      Біля дороги, що веде в пивницю,
      Розіп’ято останню таємницю.

      2003



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Форсаж
      Не вистачало форсажу – віраж!
      У центрі міста білий день – купаж!
      В бажання всотується страх – ах!
      На перехресті двох світів – трах!
      Газета злиплася зі склом – о!
      Для феєрвверку почуттів – тло.
      Під сонце з голим почуттям – ти.
      І так не хочеться у ніч йти…
      Тремтить душа в передчутті зим.
      Зникає спокій, та і ти з ним.
      В кохання вірять дві сльози - злий
      На себе я. А ці сліди - змий.
      Вмикаєш музику - Шопен, Бах...
      І сік життя стікає по но-
      гах...

      2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Біле і чорне (пародія)
      Рідше на лоні природи й брюнетки
      Звершую любі труди:
      Все до блондинки несу з портмонетки
      І гроші свої, й гаразди.
      Все до білявки – і серце, і душу,
      Талант і батьківські паї.
      Ну а чорнява – чи хочу, чи мушу –
      Злизує сльози мої…


      2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Живу... Для чого?
      Я живу в твоєму домі,
      Заважаю у житті...
      Маю погляди не добрі,
      Маю принципи не ті.
      І не так кусаю хліба,
      Навіть дихаю не так.
      Я у хаті не хазяїн,
      А у ліжку – не козак.
      І не так я одягаюсь,
      І дивлюся не туди.
      Ще гріхи мої юнацькі
      Кожен день дають плоди.
      Грошей мало заробляю,
      Не тримаюсь на плаву,
      Ще й пишу зрадливі вірші –
      То для чого я живу?


      2011



      Коментарі (101)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Тут...
      Тут пахне спекою і літом.
      А, може, спрагою й дощем?
      Чи, може, потягом і тілом,
      Що хоче ще?

      Тут чути звуки саксофона –
      Це фон від музики століть,
      Чи тінь від неї, мов корона,
      В кутку стоїть?

      Тут видно відблиски колиски,
      Що заколисує думки…
      Твій поцілунок близько-близько,
      Такий п’янкий!

      Тут відчуваєш дивну втому
      І світлу ауру тепла.
      Ця ніч укрилась простирадлом
      І протекла…

      Тут крізь прочинену кватирку
      Летить у небо низка літ.
      Шле молодість, неначе штирка,
      Тобі привіт.

      2011



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Я не цілувався ще ніколи
      Я не цілувався ще ніколи
      В літаку, в підводному човні.
      А цілунки в джунглях африканських
      Навіть і не снилися мені.

      Я не спав із жінкою ніколи
      На піску Єгипту, в Сомалі,
      У стількох країнах, що на карті
      Величезні й крихітно малі.

      А гондоли, а індійські храми... –
      Я не встиг ще мати й на меті.
      Це ж мене ще стільки невідкритих
      Таємниць чекає у житті.


      2000



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Здогадка ІІ
      Не мав Адам тещі,
      А Єва - свекрухи,
      Тому їхній розум
      Нікого не слухав,
      Тому й довели
      До гріха нас усіх.
      Була б в нього теща -
      В раю був би гріх!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Жорстоке
      Відрубую руки ранкам,
      Що в чергу стають без тебе.
      Викручую ноги ночі,
      Що схожа із самотою
      І винна в твоїй відсутності.
      Жорстоко. Це садо-мазо.
      Розмазана кров по стінах.
      Любов у чужих весіллях
      Застряла ножем у горлі.
      А хтось тебе не цілує,
      Цінує не те, що поруч,
      А просто бере у лапки,
      Бо ти – ніби штамп у паспорт,
      Бо ти – мов розсада в грядці
      Для нього. А я страждаю,
      Пускаю у серце рани…
      Суглоби дощам ламаю
      І плачу сльозами віршів.
      Вмираю без тебе мовчки.
      Бо жити без тебе – гірше…


      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Нарвати літа...
      Нарвати літа піввідра
      Червоного, мов кров із вишні.
      Дивитися, як ластівки
      Мелодію кохання пишуть
      На струнах електродротів,
      Тіла складаючи в акорди.
      Відчути мить, коли в думки
      Тихенько входить липень гордий,
      А серпень - ні! Бо на Іллі
      Вже стукає у двері осінь...

      Набрати в пригорщі тепла,
      А в серце - днів, що поле косять...

      І все це якось зберегти,
      Ввібравши в пальці, очі, груди...
      Бо там, у іншому житті,
      Такого, певно, вже не буде.


      2011



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Після зустрічі (пародія)

      Після зустрічі
      (пародія)

      Пригадалося раптово
      В шумі тихому беріз:
      Не готову до двобою,
      Я довів тебе до сліз.
      Поцілунками – до крові
      Під березою стрункою,
      Не готову до двобою,
      Непокірну, боязку
      На піщаному горбку.

      Я довів тебе до крові,
      А гадав, що лиш до сліз.
      Під березою стрункою
      Цілуватися поліз.
      І не тільки… Час пройшов.
      Ти навчилася стріляти
      І купила три гранати,
      Ще і газовий балон
      І з отрутою кулон.

      Після зустрічі зі мною
      Ти готова до двобою.

      2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Вона
      Вона приходить тихо, як печаль.
      Сідає біля ніг на сонне ліжко,
      Знімає снів фантазію-вуаль,
      Аж холодом огорне тіло трішки.
      Вона торкнеться пальцями бажань
      І розлетяться ті у різні боки.
      І втомлено, без криків і страждань
      Погасне світ просвітлено-високий.
      І переляк затріпотить в очах,
      І дихання зупиниться... Прощай.
      Вона така, як пауза в словах.
      А ти гадав – вона прийде на чай.
      У чорному, вона завжди за нами:
      Слідкує за маршрутами, бреде
      Полями, переправами, стежками…
      Вона живе всередині. Ніде
      Їй не буває добре так. Вона
      У кожного із нас таки одна.


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Лиш би... (пародія)
      лиш би, коханий, хотілося і моглось,
      лиш би, мій сонячний, діло дійшло до діла...
      лиш би, допоки та бісова кава не вся ще скипіла -
      музика ліжка скрипіла б, скрипіла, скрипіла...
      лиш би тоді не згадав ти, коханий, про борщ!


      2011



      Коментарі (58)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Ого!
      А у тебе ґудзик розстібнувся.
      Розстібнувся ґудзик випадково
      І з-під блузи в тебе виглядає,
      Виглядає серденько...Ого!


      Я хотів про це тобі сказати,
      Я сказав би, може, та не можу,
      Бо з-під блузи в тебе виглядає,
      Виглядає, люба... О-го-го!



      Ґудзик знав, що робить. Випадково
      Випадає з рота картоплина,
      А на нього звідти напирало,
      Напирало звідти. У-гу-гу!


      Ти спокійно ґудзик застібнула
      І спитала: ”Що з тобою, милий?
      Чи тобі зробилося погано?”
      І сказав я жалібно: „Угу”.


      2000



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Я загорівся, затремтів
      Я загорівся, затремтів,
      В жагу жахливу полетів.
      Я впав на вістря висоти
      Бо і мене бажала ти.
      Я пломенів, я спопеляв,
      Душею тіло поглинав,
      Я дихав мов скажений пес,
      Я богом був, що впав з небес.
      Я розбивав на друзки світ,
      Стелив тобі зірок політ,
      Я піднімав тебе на хрест,
      Я був, мов промінь,
      Був, мов прес...

      Я заморився і зачах.
      А в тебе чортики в очах...


      2000



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Емоційне
      Коли приймають рішення емоції,
      Єдина фраза розриває світ,
      Коли згортають крила навіть ангели –
      Як лебеді закінчують політ,
      Коли усе на грані, чи на лезі,
      Над прірвою на ниточці висить,
      Коли душа наповнена сльозами
      Й образа проявляє ненасить,
      Коли із слова виростає полум’я,
      Пожежа гніву поглинає все –
      Ти зупинися, може хвиля спокою
      Тобі душевний спокій принесе.
      Оглянься просто – там, на тому березі,
      Де все було – невже його нема?
      Не все живе у серці і на полюсі
      У кригу перетворює зима.
      Ти ж закриваєш все і заморожуєш…
      В моєму оці гріх тебе пече.
      Ти хочеш подивитися як з тіла
      Душа на білу скатерть потече?…


      2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. У тебе всі закохані
      М.

      У тебе закохався сивий голуб –
      приніс тобі красиву божу ружу.
      І небо закохалося – йому
      у сповіді ти відкривала душу.

      У тебе закохалися дороги,
      бо ти ногами пестила їм спини.
      Копиці мрій, і гори неозорі,
      і колір моря бірюзово-синій.

      Тебе кохають всі земні поети,
      бо ти на вірші надихаєш їх.
      Твоє життя наповнене журбою,
      твоя любов – як чистий перший сніг.

      Тебе, буває, спогади турбують,
      бо ти, маленька, кривдила когось:
      Котам в'язала до хвостів бляшанку,
      бо хтось навчив – хай копне його лось!

      Тебе давно пробачило дитинство,
      і жаби, і коти, і їжаки…
      У тебе всі закохані… Ти нині
      веселку годувала із руки.


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Про труси (пародія)

      Живіт мій всихає – спадають труси,
      Бо голод у шлунку – мов жало оси.
      Ходжу, наче кіт, навкруги ковбаси,
      Давно я не бачив такої краси!
      Олександр Зубрій, Про ковбасу


      Про труси
      (пародія)
      Нарешті дістався цієї краси!
      Від того, що бачу - надулись труси
      І впали донизу. Мов жало оси -
      Маленький такий цей шматок ковбаси!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Я прийшов тебе перемогти
      Я прийшов тебе перемогти.
      Спокій твій розхлюпати у склянці
      Розіп’яти сонце на фіранці,
      Висипати сумніви на сніг.


      Я прийшов тобою прорости.
      Обміняти сни твої на дії,
      Вилити на груди, плечі, вії
      Поцілунків збурений потік.


      Я прийшов замучити тебе.
      Випити твою отруйну м’яту
      І тебе, божественно зім’яту,
      На руках по світу понести.

      1997



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    94. Останній воїн

      У перестиглий простір літа вплітає срібло павутинь
      Бліда рука. Повісив смуток, неначе глечика, на тин,
      Плащем промоклим огорнув замерзлу душу і пішов
      Кудись у ніч останній воїн. На рванім серці грубий шов
      Не заживає. Плаче рана болючим холодом століть.
      На перехресті білий камінь без жодних надписів стоїть.
      Підеш наліво, то загинеш. Підеш направо, то помреш.
      А прямо? Прямо – будеш жити. Але недовго проживеш.
      Тебе зустріне гола осінь вагітним танцем живота.
      І буде сонце ворожити: чи та це осінь, чи не та?
      Але яка тобі різниця – хай пальці ловлять часу плин.
      Іди собі куди захочеш. Та маску лиш повісь на тин.

      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Сьогодні ти так мальовничо відсутня
      Сьогодні ти так мальовничо відсутня
      У сутінках сотень всесвітніх столиць.
      Столи стережуть склянку синього смутку
      У відблиску лоску, в колисці зіниць.


      Листом листопаду на глобусі світла
      Стриножено зграю стандартних століть,
      На спогаді сонця написано сонях...
      На споді покинутий сторож стоїть.


      Від світу стіною відділено пісню,
      Сюжетом стосилим достигла стріла...
      У морі амурної спраги і саги,
      І сили, і мрії згортають слова...


      2006



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Не той розмір (пародія)
      І коса така у неї,
      Як коняча грива!
      ..........
      І харизма в неї дійсно
      Гарна і велика!

      Кока Черкаський, Кагарлик

      НЕ ТОЙ РОЗМІР (пародія)

      Гарна дівчина, красуня!
      Дужа, чорнобрива!
      І коса така у неї,
      Як коняча грива!
      Ну а ноги в неї, хлопці!
      Тільки без копит!
      Ну а зуби! Зразу видно:
      Має апетит!
      Я до неї зліва, справа -
      Де ж її сідло?
      Видно я не ту надибав.
      Ех! Не повезло!
      Як же я не додивився?
      Куди погляд тикав?
      Це харизма з толку збила,
      Бо така велика!!!
      І харизму, й ноги, й зуби
      Залишаю їй.
      Хай собі живе без мене -
      Розмір то не мій!

      2011



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Іди до неї! (пародія)
      Признайся, що накоїв, пташко.
      Чи знов утратив ти дар мови?
      Давай так коротко і страшно.
      Я загартована, готова.

      Я не сваритиму, не мама.
      НЕ грайся в бетмена-героя.
      Не компонуй сльозливу драму,
      НЕ муч свій мозок гемороєм.

      Ну що, з вікна стрибати буду?
      Розбив серденько любий мачо?
      І що воно тепер за люди?
      Пісочниця за ними плаче.

      Ірина Вівчар, Плаче пісочниця

      Іди до неї! (пародія)


      Ну що накоїв? Признавайся!
      Де знов напився до безтями?
      Чи у штанці напісяв знову
      Від радості - дійшов до мами?
      І де тебе чорти носили?
      І де подів усю зарплату?
      Купив три ящики горілки...
      І де вона? Дістав по блату
      Мені щось цінне? Подарунок?
      Не зображай себе героєм!
      Ти не прийшов - тебе принесли
      Всього в синцях і гемороях!
      А ця помада між очима,
      Брудна без гудзиків сорочка...
      Я не сваритиму - не мама,
      Не плакатиму - я не дочка.
      Ти був із нею? Зізнавайся?
      А потім вже напився - знаю!
      Пісочниця давно на тебе
      Підступно й хитро зазіхає.
      Візьму пательню і - по попі!
      Візьму качілку і - по ребрах!
      Якщо пісочниця заплаче -
      Нехай бере! Мені не треба!


      07.06.2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Продовження експерименту (пародія на пародію на пародію)
      …Спробуй себе уявити
      На місці собачки Му-Му.
      Пожбурив тебе за корму
      Герасим. Не дав зрозуміти,
      Що більше вже нюхати квіти
      І дзявкать не будеш йому.
      Спробуй себе уявити
      На місці собачки Му-Му.
      Ніхто не питає, чому
      Хазяїна щиро любити,
      Хоч він тебе їде топити,
      Повинна? Бо треба ж комусь.
      Спробуй себе уявити…

      Спробуй себе уявити Олександр Зубрій

      Перша спроба пройшла зразково -
      Дві хвилини була під водою
      І, хоч ванна наповнена знову,
      Я... ще пару хвилинок постою.

      Друга спроба напрочуд вдала -
      Три хвилини і гак у додачу,
      Та, чомусь, мені знову мало...
      Я не здамся і не заплачу!

      Третя спроба (Бог трійцю любить)-
      Майже п'ять хвилин під водою!!!
      Я, нарешті, як творчі люди,
      УЯВИЛА СЕБЕ МУ-МОЮ!!!!!!!

      Страсті за Му-Мою Патара Бачія

      Вже від мила очей не бачу я,
      Що ж ти робиш, пан Біг, зо мною,
      Раптом стала Патара Бачія
      Під водою ванни Му-Мою!!!

      Стала справді, немов собачка,
      Під водою дряпалась, вила,
      Ледь - як Байду, за ребро гаком
      Ще й сама себе – не зачепила.

      Затопила сусіда знизу,
      Як себе уявляла Му-мою,
      Капа, капа вода з карнизу,
      Бо ще й мукнула під водою!

      В ражі експерименту Ярослав Чорногуз


      Пародія на пародію на пародію

      Ось така в нас Му-Ма із вами -
      Не вилазять поети з ванни.
      Всі себе уявляють Му-Мою
      Та ще й (м)укають під водою.
      Першим приклад подав Зубрій,
      Він увесь розчинився в ній,
      Не у ванні, а в тій Му-Мі.
      Дивні думи в його умі.
      Уявляти - заразна справа:
      Роздяглась - і до нього Патара.
      Не в Му-Му! А у ванну, друзі!
      Й понеслося по всій окрузі!
      Всі взялися за експерименти:
      Му-Мію, Му-Маю, Му-Моменти...
      Епідемія шириться швидко -
      У роботі нікого не видко.
      Всі пірнають, Му-М"ять, Му-Міюють,
      Над собачкою всі домінують.
      Тут прийшов Чорногуз із підколом -
      Він свій шанс не упустить ніколи.
      Він у ванну заліз - уявіть!
      У Патари з"явилася хіть
      До життя.
      Ей! Ви двоє, а нуж, потісніться,
      Бо для кобзи немає вже місця,
      А ще треба капелі й кумі...
      І маленькій нещасній Му-Мі.

      2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Десь там...
      Десь там, на згарищі надій
      Сидить печально Ворон Чорний
      Сторонній, змучений, важкий
      На тлі століть… В руці своїй
      Тримає шаблю. Шабля – бля-
      Ха, і не більше,
      Іржею сиплеться до ніг.

      Батіг виляскує лайливо,
      А коням байдуже. Вони
      Схилились, як біля могили,
      І плачуть людськими слізьми.

      Гвинтівка – тільки сірий ремінь…
      Німе наближення стіни.
      Немає вже давно війни,
      Але в душі достатньо щему:
      Немає миру. Всіх своїх
      Вже не збереш на полі бою –
      Земля вже приросла до ніг.

      Батіг і ніж… А ще гранати
      Зариті в лісі. Файні ліки
      Але нема вже козаків.
      Лиш згарища в диму, каліки…

      Десь там, на згарищі надій,
      Печальний Ворон… Сам не свій…


      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Наші діти вже випускники
      Наші діти вже випускники,
      Їм вручають атестати зрілості.
      Як би нам не вірити хотілося,
      Але діти - вже випускники.

      Ще учора ми до школи йшли
      Молодими, дужими, завзятими,
      Із книжками мчали поміж хатами
      До такої ж юної мети.

      Та на те воно і є життя,
      Щоби час ішов і ми старіли,
      Щоби діти вирости хотіли,
      Потім внуки йшли у перший клас.

      Потім внуки... Боже! Це про нас.
      А душа ж іще іде до школи...
      Не збагнути юності ніколи,
      Що це значить - відпускати час.

      Що це значить: бути молодим
      Й посеред життєвої ріки
      Відчувати з радісттю і болем -
      Наші діти вже випускники.

      Наші діти вже випускники,
      Їх обличчя нині щастям світяться.
      Зустріч сонця, поцілунки місяця...
      Наші діти вже випускники.

      2002



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Жінка -павук
      Сік зі слова висмокчеш соломкою,
      Випрасуєш правду перед тим,
      Як мені всміхнутися спиною,
      Чи встромити в небо болю дим.

      Вичавивши часу перевтому,
      Із водою вихлюпнеш дитя,
      З вікон світу побудуєш грати,
      Павутинням зловиш майбуття.

      Щоб такою бути неповторною,
      Не такою, як усі довкола,
      Груди здавиш чарів каменюкою -
      І підуть по серцю жовті кола...

      Вільна, ти гойдаєшся по всесвіту,
      Голосом гортаючи себе…
      Ти очима, повними полонами,
      Синю фарбу випила з небес.


      2005. 2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. У цього вірша
      У цього вірша страждань по вінця.
      Він плаче тихо, немов душа.
      У нього вранці тремтять колінця
      І руки… Сонце його втіша…
      У римі кожній є доля прози.
      Він тінь зневіри з туману сплів.
      У цього вірша лиш біль і сльози,
      І, навіть… Навіть, немає слів…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Вікна
      Прочитані вікна будинку навпроти:
      Історії смерті, хвороби, страждань…

      Ось дівчина вийшла із мамою. Боже!
      Така недалека без маминих знань
      Про хлопців, про щастя, інтимні стосунки...
      А їй вісімнадцять. А жити коли?
      Ось Барбі-красуня з очима, як небо,
      І золотом кіс просить печиво. Ні!
      Ніким не голублена, мамою бита,
      Дитина маленька не бажана тут,
      На світі, де кожен для кожного – ворог.
      Де заздрість і ненависть вписані в круг
      Найближчих знайомих. Чи рідних? Печально…

      Ось дід, що купує в кіоску щоденно
      Презент для коханої – пачку презе…
      Ось п’яний з четвертого поверху сварить
      І ноги свої, і усе, що несе…
      Іде капітан, що знущається з жінки,
      І жінка, що живчик купує, а ще
      Одну сигарету. І курить повільно,
      І вільно-невільно залежна стає
      Від слова коханого. Інколи плаче…
      Ось пес, що виводить хазяйку гуляти,
      Гризе підозріло сліди НЛО.

      Ось мойра сидить, нахилившись похмуро,
      І дядько, що кидає посуд з вікна,
      Редактор, що хоче усіх по…казати
      В новинах. У ролях. Війна – не війна?...
      Але не покаже. І не допоможе…
      Бо звідси не вирветься в небо ніхто.
      Бо небо – у ґратах, а воля – в гранатах,
      В кишенях – кредити, в кімнатах – борги.

      І сльози зневіри, і болі, і втрати…
      Прив’язаний кожен до чогось. На дні
      Життєвої ями сидить хтось жорстокий
      І пише проблеми на кожнім вікні.


      2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Зірки бажань
      1
      Зорі падають у порожнечу...
      Загадай бажання,
      І воно долетить до тієї зорі,
      Що падає першою,
      І впаде разом з нею.

      Бажання не збуваються ніколи.
      Вже стільки їх між зорі полетіло,
      А я тебе і нині не зустрів.

      2
      Ти йдеш по воду, ніби по воді.
      Твої вуста – немов солона піна.
      Впаде із неба місяць і тоді
      Вода тобі забризкає коліна.

      Ти йдеш по воду. Може, до води,
      А в тій воді твої сміються очі.
      В твоїй душі сплелися назавжди
      Надії всі і прагнення жіночі.

      Все збудеться, повір мені. Постій.
      Ще журавель на осінь не курличе.
      Впаде із неба сонце – лиш тоді
      Вода тобі забризкає обличчя.

      3
      Торкаючись підошвами поверхні
      Холодних хвиль закоханого моря,
      Ти йдеш назустріч сонцю, що пускає
      Проміння силу у твоє волосся,
      Прозорий гребінь у твою косу.

      Ти йдеш назустріч мріям і надіям –
      Їх більше, ніж загаданих бажань,
      Бо їх ніколи всі не усвідомиш.
      У тебе крила є, але літати
      Ніяк не краще, ніж іти по хвилях.

      4
      Зорі падають із темноти
      Й, не долетівши до землі, – згорають...
      Моє бажання – по воді іти
      Тобі назустріч.
      Тільки я не знаю:
      Хто вкаже стежку
      В океані сліз?


      2003



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Щось між нами було...
      Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
      Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
      Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії,
      Диким криком прощань полетіли з дзвіниць.

      Із матерій тонких, манускриптів таємних
      Щось межу перейшло й раптом зникло кудись,
      Ніби вітер весни на вітрилах зелених,
      Ніби погляд зорі, що згоріла колись.

      Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне:
      Ейфорія сердець, унісонне тепло...
      Едельвейс почуттів, що на скалах не в’яне
      І співає весні: „Щось між нами було.”

      Щось між нами було, та втекло від означень,
      Потекло в глибину, проповзло поміж слів...
      Лиш у храмі грудей хтось окрилено плаче,
      Тінь неясних тривог крає лінію брів.

      2008



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. А стежка до тебе...
      А стежка до тебе ще мріє про день,
      Натхненно і щемко занурена в роси.
      І просить, і молить, благає пісень,
      А пташка лиш крильцями мовчки тріпоче.

      Стежина до тебе сховалась в пирій
      І роєм над нею схилилися зорі.
      Вже ніч усміхнулась і, скупані в ній,
      Лягають на аркуш неправлені твори.

      Вже погляди наші зустрілися там,
      Де мало кохання й багато емоцій.
      В сивіючих спогадах губишся сам,
      Шукаючи сонця на іншому боці...

      В потоці думок - перелітних птахів,
      Що часто від тебе до ворога плинуть,
      Згубилася нитка пророків, волхвів,
      Що звалася стежкою. Знову хвилину

      Не встигли впіймати. Не встигли знайти:
      Куди і для кого, коли і навіщо?
      Цей сон був примарним, далеким, п'янким,
      Чужим, нереальним... А вийшло, що - віщим!

      Цей сон був совою. Чи ланню. Чи - ні!
      Мов ластівка в шибку вдарявся у спокій.
      Такий одинокий я був на коні,
      Така одинока була ти, допоки...

      Допоки блукати дозволиш нам ти? -
      Невже в самоті нам страждати не досить?
      На стежці до себе тебе не знайти...
      На стежці до тебе сховалася осінь.


      29.08.06



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. 17
      Блукає по небу блакитна троянда,
      Пливе в піднебессі планета пісень
      Затерпли пір’їни в польоті проміння
      Із губ починаючи юності день.


      Оголене колесо котиться краєм
      І капають мрії у роздумів лік.
      Пірнає хвилина у плетиво пальців.
      Вмивається сонцем пробуджений сік.


      Чарує черемха червоним настроєм,
      Пелюстками пестить прозорі літа,
      Сімнадцята хвиля гойдає сережки
      І стигне бажанням пожежа свята.


      Пильнує прокляття між пеклом і раєм,
      Погрожує прірва між „можу” і „ні”,
      Ніхто не стриножить кохання і віри,
      Ніщо не зажурить безжурні пісні.


      Бездонне безсоння бентежить рум’янець,
      А душу аж душать простори весни.
      Сімнадцяте небо. Сімнадцята першість...
      Сімнадцять троянд прилітають у сни.


      2000



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Можна?
      Можна прожити без хліба
      Тиждень, а може, і два.
      Можна прожити без книги,
      Не так вже й потрібна вода…
      Люди живуть без кохання,
      Совість кладуть в гаманець,
      Стирають минуле під корінь,
      Нищать добро нанівець,
      Вщент розбивають ілюзій
      Сферу. Напоєм міцним
      Нехтують часто роками –
      Бажань розтікається дим...

      Та як ти тепер проживеш
      Без тепла соціальних мереж?

      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Ніч
      Ціаніста кава із калієм ночі
      Вбиває майбутнє відсутністю мрій.
      Тюрмою вкриваються думи і очі
      Вростають у панцир. Сльозами Марій

      Всієї планети, із пекла і раю
      Не змиється гріх ненароджених слів.
      Я вчора помер і сьогодні вмираю,
      Оплаканий відчаєм дочок і вдів.

      Вмирає сто тисяч іще не народжених
      В утробах зневіри, в підвалах буття,
      Бо тут, у столицях, продажністю сходжених,
      Немає надії, немає життя.

      Бо пісня і слово течуть в еміграцію,
      Бо купка нікчем викорчовує націю.


      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    110. Шепіт трави
      Розквітає депресія – шепіт трави.
      І не хочеться жити, а йти у нікуди.
      Цей вітер висушує душу, а ви
      Лікуєте лікером прояв простуди.

      Туди? Не туди? Упирається в ніч
      Невідмовна мара… Невідома дорога
      Ревниво вповзає крізь пористе «ні»,
      Як сумнів-слимак, виставляючи роги.

      Дзвіночком рожевим – такий оптимізм,
      Що гірко межує із краєм зневіри –
      Цвіте на вікні. Обіцяйте мені
      Зіграти прощальну мелодію ліри

      На гробі надії, якої нема,
      Яку відпустила у відчай зима.

      2011



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Плаче квітень садом
      Білі крила яблунь туляться до скроні
      Запахом медвяним, подихом тепла.
      Плаче квітень садом. Білим простирадлом
      Мить зловити хочеш, аби не втекла.
      Ще весна минула так не відчувала
      Щемко, аж до болю, безбережжя мрій.
      Рій думок високих селиться в тополях,
      А краса сакральна – у душі твоїй.
      Голосом ілюзій повниться майбутнє,
      «Бути чи не бути?» – відійшло у ніч.
      Нічия в театрі, що життям озветься
      У цитаті вічній, та не в тому річ.
      Просто ти наснилась нині на пероні.
      У вагоні білім їхав я на Січ…

      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. Любов і голуби
      На підвіконні білі голуби
      Кохаються. Якби лише кохалися –
      Лишають сірі наслідки-сліди,
      Які, пробачте, тяжко так змиваються.

      А голубам то що? Любов така
      Що про буденні справи і не думає.
      Вона і ніжна, ніби, і м’яка, –
      А в грудях так потужно гучно гупає.

      Придертися до дієслівних рим
      Дає цей твір можливість, але друзі,
      Нас дурять знову білі голуби –
      Паскудять підвіконня всій окрузі.

      Любов – це тільки верхній бік медалі.
      На іншому ж – і сльози, і печалі…

      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Образ образи
      О́браз обра́зи…
      У чорному смерть.
      В білому обрис пекельної муки.
      Терпнуть і пальці, і руки, і дум
      Дихання гасне.
      Вповзає у звуки.

      Ким у сценарій уписано злам
      Лінії долі,
      Доволі кривавий?
      Знов по пустелі запечених ран
      Сліз безпорадних
      Ідуть каравани.

      Котиться колесо схилом життя,
      Відблиски лоску креше з юдолі,
      Міни минаючи буднів.
      А ще
      Плавить на олово
      Душі господні.

      Хочеться вірити в світле,
      Але
      Світло вітрилом
      За вітром
      Пливе.


      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    114. НЕ...
      Невідворотність перспективи упасти в прірву перевтілень.
      Недосконалість переходу із точки А у інше тіло.
      Недобра слава НЕ у тому, що в ньому НІ живе на споді.
      Не знаю звідки вилізають, як заздрість чорні хижі очі.
      Не так написано автограф під тілом драми зміни масок.
      Невизначена форма змісту у підфарбованих поразках.
      Невпинно ненависті відстань маліє між тобою іншим.
      Не ті слова вповзають в душу гадюками холодних віршів.
      Нестерпно жити в полі зору цензури духу під прицілом,
      Непевним подихом гойдати минуле, пройняте ефіром.
      Невчасна смерть прийде на сцену загорнута у чорні мрії.
      Неоднозначна невагомість іще тримає душу в тілі.


      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Пісня розчулить нас...
      Юрій Лоза співає пісню про тридцять років –
      Час, коли жити добре, час, коли мріяти час.
      Нині мені за тридцять. Сорок і трохи більше.
      Більше, але ще трохи – буде аж п’ятдесят.
      Що за роки? Мов коні – спалахом по стежині…
      І пролітають хмари… Де ж то отой рушник,
      Що під ногами в церкві білим теплом розлився?
      Зник. Затоптали коні. Чи забруднився? Втік
      Час, ніби голка в море. Мов паперовий човник –
      Білою плямою… Ми…
      Хто в цьому світі ми?
      Завтра підемо звідси. Завтра вже буде пізно
      Мріяти і чекати… Не доживе до ста
      Жоден із нас. Лиш пісня, пісня про тридцять років
      Нам нагадає знову… Знову розчулить нас...


      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Вона каже:
      Нової шуби запах, нових бажань натхнення…
      Пельмені наліпити й сховатися в думки.
      У день вчорашній – може, там щастя залишилось?
      Та ні! Воно у серці, у серці назавжди.

      Такі цілунки спраглі, такі жадані очі…
      Змивається водою образ минулих біль.
      У бані і в коханні душа вмиває руки –
      Їй бог дарує щедро прощення від гріхів.

      В розмовах телефонних, у голосах притихлих
      Народжується ніжність, мов ангел у добрі.
      І де б не був ти, любий, і де б не спав – зі мною
      Ти будеш біля мене, на відстані руки.


      2011



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Знову не туди! (пародія)
      В свято вічно чарівних фей
      По весняному вітер свище.
      Знову ми коло Ваших грудей,
      А часами і трохи нижче…

      Іван Гентош «Зі святом 8 березня»
      http://maysterni.com/publication.php?id=59261

      Знову не туди!
      (пародія)

      О, жінки! 8 березня скоро
      За годину. Чи, навіть, ближче.
      Знову ми коло ваших грудей,
      А часами і трохи нижче.

      О, жінки. Скоро свято. О!
      Ми в захопленні – «ахи!», «охи!»
      Знову ми коло ваших ніг,
      А часами і вище трохи.

      О, жінки! Ви не лайте нас –
      Це буває лише сьогодні.
      Ми, хмільні від жаданих тіл,
      В ціль попасти ніяк не годні.


      07.03.2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. в провалля сну

      в провалля сну
      в тепло весни
      у ніжність
      я падаю
      в твої обійми і
      зникаю там
      в блаженстві розчиняюсь
      розвіююся
      і зникаю
      і
      я всотуюся
      лагідно
      повільно
      у губку ласки
      любощів
      принад
      трут пестощів
      голублення
      любові
      мене немає
      є казковий сад
      є невагомість
      невгамовність щастя
      є повнота кохання
      благодать
      у раюванні
      в плині насолоди
      на шкірах білих
      тигрів і пантер
      нам добре так
      нам так безмежно добре
      що навіть рай
      не сниться нам
      тепер


      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Твоя маленька мокра пісня
      1
      Твоя маленька мокра пісня
      Стискає, стримує... Стривай,
      Писав слова тобі я різні,
      Ти сторінки ще погортай.

      Гортанно клич, кричи... Колюча
      Моя вчорашня борода.
      Подібність випукло разюча
      З думок стікає, як вода.

      Плодами вкрита ніч. Ніколи
      Слова, немов солодкі бджоли,
      Так мед до мене не несли.

      Не сила слухати вже стільки
      Цей голос, що крилом сопілки
      Тебе приносить в мокрі сни.


      2
      Тебе приносить в мокрі сни
      Весна, що виплекала втому.
      Я викликав тебе із дому,
      Я вклав у тебе цвіт весни.

      Не снись мені, немов синиця
      У ненаситних небесах.
      Я загубився у містах
      Гортаючи газетні лиця.

      А ти мов глянець, ніби лоск,
      Під шаром фабули і фарби,
      Тебе шукати міг би, мав би...

      Твого волосся жовтий шовк
      Лоскоче нездійсненну мрію.
      Творити я тебе волію...




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Розбилось дзеркало
      Щойно розбилось дзеркало – випало з рук на підлогу.
      Від цього втрачаєш віру, з-під ніг випускаєш дорогу.
      Це ніби вертаєшся вранці на місце вчорашнього злочину.
      Викручуєш власну совість, потом холодним змочену.
      Обходиш калюжі на вулиці, до звершень втрачаючи смак,
      І відчуваєш шкірою: щось у житті не так.
      Що? На вершині відчаю борсаєшся у розпачі.
      Холод тебе пронизує, ніч роз’їдає очі.


      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Айседора
      Так порожньо, так боляче… Печаль
      Пустила корінь, ніби метастази.
      Отруйні стріли, видалені фрази.
      Так холодно, так боляче, так жаль.

      Проціджується смуток крізь вуаль,
      Стікають сльози у китайські вази.
      Шліфує ніч стражданнями алмази…
      Час розвіває вітром білу шаль.

      Намотана на колесо струна,
      Обірваний на півдорозі танець,
      У зашморгу римовані слова…

      На півдорозі постає стіна –
      Утрати айсберг в серці не розтане.
      А на могилі виросте трава…


      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Букет із орхідей
      Віршований букет із орхідей
      Тобі дарую – усмішка й цілунок.
      У мене є ще тисяча ідей,
      Та я для тебе – кращий подарунок.

      «Шанелі» запах шаленіє і
      Веде мене на подвиги для тебе:
      Букет із едельвейсів – теж тобі,
      А ще роса з прихиленого неба.

      А ще зірки над нами і краса,
      Така краса, аж запітніли вікна:
      Звисає в ніч розплетена коса
      І ти така вдоволена і ніжна…

      І сяє щастя в усмішках очей
      І в міріадах завтрашніх ночей.


      2011



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Тобі потрібен інший чоловік
      Тобі потрібен інший чоловік.
      Він дбатиме про тебе кожну днину,
      Любитиме найкращу і єдину
      Не раз на тиждень – нині і вовік.

      Знайти потрібно від кохання лік.
      Дивитися на себе – на людину!
      І будувати плани про родину,
      Бо фатум неба вирок вже прорік.

      Рікою море тягнеться на пік,
      Душа чіпляє нерви за ожину.
      Межа між нами, ніби Новий рік.

      Я посадив під вікнами калину
      І п'ю щоранку вичавлений сік.
      І з гіркотою всотую провину…


      2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Все буде добре
      А я любив тебе тоді,
      Але і сам не знав. Сьогодні,
      Неначе кола по воді,
      Гуляють спогади холодні.
      А я бажав тебе, але
      Ти зникла в просторі і часі,
      Мене ж над прірву повели
      Жінки, на поцілунки ласі.
      А я не знав тебе. Ти так
      Майнула блискавкою, може,
      Було це марево, міраж?
      Та на реальність дуже схоже.
      А я згадав. Усе-усе.
      Єдиний погляд – нота з пісні.
      А я знайшов тебе. Тепер
      Мені даруєш згоди ніжність.
      А я люблю тебе таку,
      Як невідомість, спрага, вічність…
      У посмішку твою м’яку
      Закохуються сни і вірші.
      А я люблю тебе, хоча
      І сумніваюся, і плачу,
      І біль тамую… До плеча
      Бог прив’язав мені удачу.
      Все буде добре. От побачиш.
      Але і ти зі мною плачеш…

      2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Де?
      І де та дика орхідея?
      І де ті пахощі, що снять
      Тобою. Вабою. І де я?
      Коли усі уже стоять

      У черзі – дивляться на тебе,
      Очима мацають, а ти
      Мене шукаєш. Не ба–
      жання, а крок за кроком до мети

      Ідеш. Іду. Доріжку неба
      Стелю під ноги. Але ніч
      Нас розділила. Розлучила,
      Печаллю доторкнулась пліч.

      Любов’ю квітне орхідея,
      А я в літах… У небі? Де я?


      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. О! Як...
      О! Як ти дихаєш, коли
      Столи накриті світлом ночі.
      О, як ти дихаєш! Як хочеш
      Щоб я прийшов. Коли ж, коли
      Ми сядемо за ті столи?

      О, як ти хочеш! Як тремтиш
      У тиші схована солодкій,
      Який парфумів дикий опій
      Проймає душу. Аж летиш
      До мене люба. Так! Лети ж!

      А я – назустріч. Стій! Чекай!
      Не випускай із рук мобілки,
      Слова, неначе очі білки,
      Прицілом зловлені…Тримай
      Гаряче збудження. Стривай,

      Я прилечу за хвильку. Рай
      Я принесу тобі у серці,
      Складу в букет сто тисяч терцій
      І стану музикою – ці
      Слова в руці… І не карай

      Мене розлукою надовго –
      Я прикипів до сонця твого,
      Тобою всотаний… А ти,
      Ти ждеш мене, мене одного!
      Веди ж коня мого, дорого!

      2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Не виходь
      Поведи. Поведи, поведи
      На вершину, на пік, на Говерлу,
      Між густі забобонні ряди,
      Воскреси мене, тричі померлу.

      Я тремчу, я тремчу, я тремчу.
      І повіки, і ручки, й колінця…
      Чашу спраглу, бездонну, п’янку
      Ти наповни, коханий, по вінця.

      Потримай, потримай, потримай
      Цю хвилину блаженства на небі,
      Щоб вона не втекла, щоб вона
      Повернулась при першій потребі.

      Не виходь, не виходь, не виходь
      Із солодко-щемливої казки,
      Кульмінацію наших бажань
      Не веди, не веди до розв’язки.

      Не підходь, не підходь, не підходь
      До мінливо-зрадливого краю,
      Не пускай, не пускай, не пускай
      Мене, грішну, з Едемського раю.

      Хай святиться ця мить! Небеса
      Хай осанну творять насолоді.
      Це нірвана. Це рай. Це краса.
      Благодать із блаженством на споді.


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Усе для себе
      Підійду до тебе тихо,
      Увійду у тебе ззаду –
      Пережити по-новому
      Переваги і принади.

      О. кохана!
      Скільки вражень!
      Відчувати, як пульсує
      Світло крізь нові фіранки,
      Як у золото фарбує
      Ліжко, стелю і підлогу…

      З насолодою долати
      Ще не звідану дорогу.
      Йти повільно й відчувати
      Запах збудження і тиші,
      На порогах видихати
      «Охи» й «ахи» неба вищі…

      Щоби двері щохвилини
      Для чуттів були відкриті,
      Скільки я чекав цієї
      Переповненої миті!

      Йду собі куди захочу:
      Збоку, спереду чи ззаду –
      Лиш тепер, за кілька років,
      Дав собі з ремонтом раду.
      Поміняв і дах, і вікна,
      Меблі стильні – мода вся ця!
      Для життя усе, для себе.
      Зал великий, світлі спальні,
      Сходи з дуба, теплий спогад
      Із каміном у вітальні –
      Все в гармонії, красиво…

      Не питайте: що це, де це?
      Це в селі, у мене вдома.
      Ти мій дім, моя фортеця!


      2011



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Готельні бузьки
      Я сьогодні спав на животі…
      Обіймав скуйовджену подушку
      І мені не снилася ні ти,
      Ні стосунків наших біла смужка.
      Я дитинно був на висоті
      Тих часів, коли все чисто й просто…
      Пробудився. Оглянувся. Чом?
      Чом моя любов тобою постить?
      Чом далеко усмішка твоя,
      А моя розбилася на друзки?
      Хату наших трепетних бажань
      Обминають непідкупні бузьки.
      Обминають, та не обминуть!
      Наша доля – фіра перевізна.
      Будемо селитися лиш там,
      Де у вікна видно їхні гнізда.
      Будемо селитися і знов
      Понад ранок вісточки чекати.
      Бузьки люблять гумор і летять
      Часто до готельної кімнати…


      2011



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Ваба
      Ти народжена для спокуси.
      Хто побачить – одразу хоче:
      Стан тонкий, ідеальні ноги
      І безмежно звабливі очі.

      І волосся!.. – Царівна в казці:
      Голова на точеній шиї,
      Груди хвилями – це четвертий
      Вал приманки. Аж серце ниє.

      У принадах твоїх згорає,
      Помирає у клешнях краба
      Половина, що зветься сильна.
      Ох і жінка – суцільна ваба.

      Вся у пахощах сили збуджень –
      Орхідейний ковток ванілі.
      За тобою йдуть не голодні,
      А без ніжності зголоднілі.

      Губи – бантиком, мед – цілунком
      І метеликами - повіки…
      Спокуси мене не для ночі,
      Спокуси мене, щоб навіки.


      2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Про жар любові
      Стовпи, закутані в гірлянди,
      Зігрітися ніяк не можуть,
      А ти бредеш у сніг і стужу,
      Несеш кохання кару божу.
      Це, ніби, чемодан без ручки –
      І нести – мука, й жаль лишити,
      Бо уявити тяжко-важко:
      Як без кохання бути? Жити?
      Воно як світло серед ночі,
      Як рятівний жилет у морі,
      Як білий купол парашута –
      Надія у біді та горі.
      Воно як незбагненне щастя,
      Хоч і приносить стільки болю!
      Але якби не жар любові,
      То сніг би вкрив і світ, і долю.


      2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Під ключем до вирію зустрілися...
      Під ключем до вирію зустрілися...
      Жовтих вулиць вишуканий дим,
      Граючись, ховав твоє обличчя
      В сяйво згадок. В золото. Один


      Я стояв у натовпі строкатому,
      Слухав шурхіт підошов і шин,
      Дивлячись,
      як мрії листям сиплються
      Під колеса буднів і машин.


      Ці думки і настрої непрошені...
      Я тебе усе життя шукав!
      Серце повернуло вже до осені,
      А в думках купається весна.


      200?



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Не змінилася. Лише...
      Не змінилась ти ні крапельки:
      Десять років – ніби рік.
      Не сховаєшся у затінку –
      В тебе світло з-під повік.
      І така ж коса до пояса,
      Тільки схована у шафі.
      Аромат п’янкого голосу
      Шлейфом літ.
      Від білих птахів
      Ти навчилася літати
      Понад землю, понад обрії –
      Бог тебе хотів би мати
      Біля себе…
      Дикі оргії
      Переплутаних бажань
      І знеболеної мудрості:
      Упіймала «інь» і «янь»
      І сховалася від старості.
      Притлумила у собі
      Біль і сльози.
      І приниження.
      Ти така ж як і тоді:
      Недоступна і наближена…
      Не змінилася. Лише
      Очі витерла хустинкою,
      Стала кращою іще
      Загадковою блондинкою.


      2011



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Інь і Янь
      Так неприховано-картинні
      Свічки, фіранки і Мартіні,
      Накладені на відчай тіні
      В бажанні подолати страх.

      Із болю вичавлені сльози,
      Випробувань граничні дози,
      Шматки поезії і прози –
      На сайт: зневіра-крапка-ру.

      Минуле зболене – невже? –
      Серед проблем і вічних меж,
      У колі пристрасних пожеж
      Вагомість надає словам:

      Всього по вінця – щастя жінці,
      Всього по краплі – щастя нам?


      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Передчуття (вінок сонетів)

      1
      День набряк на кінчику пера,
      Як вербовий котик на вершині,
      Пролетіла на автомашині
      Тінь твоя. Та і мені пора

      Згадувати, прагнути, летіти
      І у леті пильнувати час,
      Бо в надії дивляться на нас
      Гостроокі незбагненні діти.

      Наші, чи не наші? Не чужі,
      Бо чужих дітей не може бути.
      Наварю ранкової робусти
      І натхненно стану на межі

      Слухати як світанковим співом
      Вилупився з ночі перший півень.

      2
      Вилупився з ночі перший півень,
      Піснею горлянку сполоскав
      І одразу радо поскакав
      З куриці на курицю. Красивий

      Ранок цей із запахом отав,
      Яблук, перегною, слави, сливи…
      Обрій, що звільняється від слів
      Росяний, холодний, трохи сивий.

      Світ – у серці терцій і октав.
      Передзвоном літ понад голів
      Геній пробудився і повстав.

      Ніби слон підняв у небо бивень
      День, що гей-би з дерева упав.
      Зорі зникли. З ангелом на рівень…

      3
      Зорі зникли. З ангелом на рівень
      Я піднявся. Сонце припекло,
      Із чола струмочком потекло –
      І оце подобалося дівам?

      Тіло це і руки, що тремтять
      І єство, що береже гріховність,
      Ці слова, що вигадками повні,
      Байдуже, що з крилами стоять.

      Каятися треба, бо в душі
      Алергічно пахнуть спориші
      І на серці сорому гора.

      Перед сном, не вічним, але все ж
      Є потреба сповіді без меж…
      Ранок став. Пробудження пора.

      4
      Ранок став. Пробудження пора.
      Ти така просвітлена сьогодні! –
      Очі, що видовища голодні
      П’ють, неначе воду із відра.

      Затулила сонце у вікні,
      Затулила світ увесь у світі,
      Потягнулась у ранковім світлі –
      Сіль на рану всипала мені.

      Нанизала серце і в намисті
      Загубила серед ста сердець.
      Я живий ще, але ніби мрець
      Фрази твої згадую врочисті.

      На минулім виросла трава…
      Переддень визбирує слова.


      5
      Переддень визбирує слова,
      Ніби півень зерна по городу.
      Я такого ще не бачив зроду,
      Щоб надія павою пливла…

      Має щось відбутися, але
      Невідоме незбагненно пряче
      В паморозь, в туман… Якесь незряче
      Родиться під серцем щось мале.

      У чеканні гаснуть голоси,
      Обростає простір пустоцвітом
      І за обрій хилиться потреба.

      Сутінки змивають полюси
      І росте напруження над світом:
      Повниться передчуттями небо.


      6
      Повниться передчуттями небо:
      Буде буря. Буря – не бурлеск.
      Лоскотом лопатками, що ніби
      Відчувають холод. Темний сплеск

      В за́воді, у просторі, в чеканні,
      В часі, що за горло вже бере.
      Будить сонце жайворонок ранній,
      І від мене сон везе експрес…

      Темне накопичення тривоги,
      Мов з-за рогу чорний переляк.
      Ніби лезо голосу між ребра.

      Ватою наповнюються ноги,
      Мозок у хребті моїм закляк,
      Руки піднімаються до Феба…


      7
      Руки піднімаються до Феба…
      Хто цей Бог? А, може, чоловік?
      Ось уже минає цілий вік
      А у нього є ще зайві ребра.

      Зробить жінку кожному. Для всіх
      Вистачить фантазії і глини,
      Полуниці, полину, малини…
      Жінка – це і ангел наш, і гріх…

      Спонукає вийти за межу
      Але там поставить інші межі
      Для гостріших вражень-хвилювань.

      Нею, як собою, дорожу
      І веду її туди, де вежі…
      Чи до Пана? Панно польова…


      8
      Чи до Пана? Панно польова,
      Пройнята ромашками і болем,
      Ти чужим ідеш, чи рідним полем –
      Над тобою сонце проплива…

      Пан тобі прихилить яблунь цвіт,
      Самоцвітом заквітчає долю,
      Поки йтимеш піснею по полю,
      Поки ткати будеш килим літ.

      А коли підійдеш до воріт –
      Стане біло жінка із косою,
      Чи пекельний воїн із ясою,
      Чи перебіжить дорогу кіт…

      Та іди ж! А я іще постою,
      Квітко, підфарбована красою.


      9
      Квітко підфарбована красою,
      Янголя ранкової роси,
      Хочеш, собі сонця попроси
      І воно обійметься з тобою.

      Квітко, не заплетена в косу,
      І в букет не зірвана рукою,
      Залишайся чистою такою
      Поки час на білу полосу́.

      Квітко, ти приречена на день.
      Дихаєш крізь дзеркало в краплині
      Фатуму, що жалості не знав.

      Він твою красу наздожене
      Лезом. Ти чекатимеш віднині
      Променя, що простір пронизав.

      10
      Променя, що простір пронизав,
      Леза, що обрізало вітрила…
      Ти лише красу свою відкрила, –
      Янгол вже до ніг твоїх упав.

      Простору обвуглені краї,
      Часу перепалені повіки…
      Знов працюєш на вчорашні ліки
      З янголом, що крила поламав.

      І які тут щастя врожаї?
      І які молочні будуть ріки,
      Коли ніч готується до бою?

      Мчать години, ніби Шугаї,
      Вітер залишив свої жалі
      Й поєднався в пахощах з тобою…

      11
      Й поєднався в пахощах з тобою,
      Надихнувся подихом твоїм.
      Ти була такою молодою,
      Я складав століття на столі…

      Ланню ти пробіглася по долі
      І зробила космос мій пустим.
      І для чого я тебе струною
      В серце незахищене впустив?

      Випустити вже було несила.
      Винести на крилах я бажав
      Перемогу у боях і війнах,

      А натомість – з неба я упав.
      Гублячи себе в чужих обіймах,
      В пестощах… Про тебе я не знав.

      12
      В пестощах… Про тебе я не знав.
      Жодного таємного бажання…
      Але ти, мов кобра чи піранья
      Не чекала пострілів, облав…

      Не чекала ката-змієлова,
      Чи рибалку з сіткою міцною.
      Ніби тінь, поламана стіною,
      Сподівалась сонця, ніби слова…

      А слова складалися за грати,
      А слова – розбійники, пірати
      Пройнялися формою пустою.

      Я героєм не летів до бою,
      Не бажав ні вмерти, ні тікати –
      Сіро жив, повитий пустотою.


      13
      Сіро жив, повитий пустотою,
      Пасткою прикутий до проблем,
      Болем переповнений, тобою,
      Барвами знекровлений. До тем,

      Що ясніли і не наближався,
      На зорю дивитися не смів.
      Спів весни не снився, не ввижався
      Відблиск обнадійливих вогнів.

      Будні переповнювали сутність
      Сутінками пліснявих століть
      Звуками знедолених октав.

      Аргументи відстані відсутні.
      День стояв, мов свічка на столі,
      І твого наближення чекав.


      14
      І твого наближення чекав,
      І твою відсутність пив із медом,
      Протікав між пальці, мов ріка,
      Падав у ілюзії крещендо.

      Віддавав сповна себе словам,
      А в душі приховував сейсмічність.
      Вранці жайвір, поночі – сова.
      Промінь, перевірений на міцність…

      У твоєму мареві вмирав,
      В неминучість зустрічі впирався
      Й повертав у ранок, як мара.

      В дзеркалі себе не впізнавав,
      На сонети з вірою розпався –
      День набряк на кінчику пера.


      15
      День набряк на кінчику пера,
      Вилупився з ночі перший півень,
      Зорі зникли. З ангелом на рівень…
      Ранок став. Пробудження пора.

      Переддень визбирує слова,
      Повниться передчуттями небо:
      Руки піднімаються до Феба…
      Чи до Пана? Панно польова,

      Квітко підфарбована красою,
      Променя, що простір пронизав
      Й поєднався в пахощах з тобою,

      В пестощах… Про тебе я не знав.
      Сіро жив, повитий пустотою
      І твого наближення чекав…


      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Мрія
      Твоє волосся пахне медом.
      В обіймах сонних медуниць,
      Лежиш зі мною горілиць
      На сіні. Дивимося в небо.

      Зірки, як пригорщі суниць,
      Із ночі сиплються над садом,
      Тепло грайливим водоспадом
      Лоскоче перами жар-птиць.

      В руках синиця й журавель,
      На серці солодко й щасливо –
      Таким реальним стало диво,
      Так близько оселився Лель!

      Йому б лише терпіння мати,
      Щоб коло серця нас тримати.


      2011



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Ніби книжку, гортати слова
      Ніби книжку, гортати слова.
      Чути клич у гортанному голосі,
      Відчувати на дотик любов
      Як хлібину у зрілому колосі.
      У обіймах єдиної з муз
      Свої ніздрі теплом лоскотати,
      Вуст жагучих спивати нектар
      І щоночі ставати на чати.
      Бо вкрадуть. Відберуть. Не дадуть
      Насолоді явитися в радості.
      Бо за щастя потрібно щодня
      Не вмирати – боротись до старості.
      Я стою і борюся. Вмираю
      У тобі… На порозі до раю.


      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Ти мовчиш по особливому
      Ти мовчиш по-особливому.
      Це мовчання видає,
      Що живеш ти у щасливому
      Часі. І у тебе нині є
      Задоволення від творення
      Насолоди. Як же ти
      Так умієш і не дихати
      За секунду до мети?!
      Хилитається повітря
      Ледве чутно. Буревій
      Наближається. По вістрю
      Ходить ангел сам не свій…
      Світ накрила тиша з тиш,
      Тільки мить – і закричиш!



      2011



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. З Новим Роком!!!!!!!!

      Хай в ніч Новорічну на таці із льоду
      Вам ангел бокал з кришталю піднесе.
      Сніжинок грайливих опустить на денце
      Й іскристого щастя по вінця наллє.
      І хай в золотисто-проміннім коктейлі
      Змішається все: снігопад, зорепад…
      Щоб Ви увесь рік від любові хмеліли,
      Щоб завжди вдихали її аромат.
      Хай ангел залишить для Вас на похмілля
      Захоплення краплю і крихточку див,
      Добавивши щедро добра і весілля,
      І смутку дещицю, щоб трішки гірчив.
      Небесний бокал Ви розбийте на щастя,
      Щоб разом із друзками із кришталю
      Розсипались в порох біда і нещастя,
      Щоб раєм казковим здавалась земля!


      2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Палітра ніжних почуттів
      Аксіоми еросу і лісу,
      Береги, борги, болотизна,
      Відданість великому весіллю,
      Губи, голуби, голубизна.

      Демони дівочих дегустацій,
      Епопеї, еврика, Едем,
      Єва, еволюція, Голгофа,
      Жонглювання болем і вогнем.

      Зоряність, акорди, акварелі,
      Істина, падіння, автостоп,
      Їжа для душі і рівноваги,
      Йога, медитація, потоп.

      Колосок і колесо, кипіння,
      Ланцюгова нерозривність літ,
      Магія, мелодія, Марія,
      Недосяжність, прагнення, політ.

      Осінь, оберіг, обручка ночі,
      Повнота покірності пустот,
      Резонанси радості і раю,
      Символи народження висот.

      Танець, таємниця, теорема,
      Усмішка, цілунки небуття,
      Фатум філософії кохання,
      Хронос, хіромантія, життя.

      Царство циферблату і страждання,
      Чарівного марева хода,
      Школа вірогідності та віри,
      Щастя, астрологія, вода...

      Юність ювелірної роботи,
      Яблуко спокуси і надій...

      Стежка до свідомості, початок
      І просте та вічне:
      „ Тільки їй.”


      1998



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Потяг зник… (пародія)
      Хвилююсь:
      Раптом, Новий рік
      Поверне , як гірське відлуння,
      Той час, що ніби потяг зник…
      Олександр Христенко «Передноворічне»

      Потяг зник… (пародія)

      Прийшла пора і потяг зник…
      Розтанув, як гірське відлуння.
      Хоч ти до цього ще не звик,
      Але давно ми вже не юні.

      Стається, друже, вік є вік:
      Не здоженеш, та вже й не хочеться.
      Але ти справжній чоловік,
      Лише хвилюєшся – не просишся.

      Не кланяєшся в ноги тим,
      Від кого щось таки залежить.
      Стоїш, вдихаєш сизий дим,
      Лікуєш спреєм сум і нежить…

      Плечем обперся об ліхтар,
      Вслід потягу спокійно дивишся
      Крізь мерехтіння днів і хмар,
      Що ніби вчора народилися…

      Вже й близько потягу нема.
      І спогадів розтанув дим…
      Давно минулися дива:
      Під Новий рік прийшла зима
      І дід Мороз… Та й бог із ним…


      2010



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. О, Адаме! (пародія)
      Що ти хочеш від мене, Адаме?
      Ти не бачиш? Я – сучасна Єва
      І повія, і лярва, і стерво,
      Ні душі, ні серця, лиш - нерви!

      Що ти хочеш від мене, Адаме?
      Райських яблук тобі закортіло?
      Та вони вже давно переспіли,
      А, може, налити тобі текіли?

      А, може, вип’єш погар сливовиці?
      Бо в голові одні молодиці і циці

      – Та мені - вісімсот з гаком років!
      Райське яблучко твоє не дає мені спокій…

      О, Адаме, та ти ще нівроку!

      Маріанна Шутко «Адам і Єва»

      О, Адаме!(пародія)

      О, Адаме, та ти ще нівроку
      У свої вісімсот з гаком років.
      Ще хильнеш і погар сливовиці,
      Ще тобі в голові молодиці.

      О, Адаме, та ти ще – дай Боже!
      Ти і хочеш, і вмієш, і можеш!
      Як побачиш – одразу за циці,
      А моральність тобі до гу...ці.

      О, Адаме, ти прагнеш до Єви,
      Але я і повія, і стерво,
      З лярв, що гублять здоров’я і нерви –
      (Ще мене із майстерень не стерли?)

      О, Адаме, хильнемо текіли, –
      Бачу я, що тобі закортіло.
      Потерпи. Не роби зайвих кроків.
      Не спіши. Тобі стільки вже років!

      Обійми мене з лівого боку...
      О, Адаме! Та ти ще нівроку!


      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Ці дні... (пародія)

      Ці дні найважчі від усіх припущень…

      Віталій Ткачук "Романсове"

      Ці дні… (пародія)

      Ці дні найважчі від усіх… Проблеми…
      До тебе прилипають звідусіль.
      Все заважає, все дратує, бісить…
      Розбив тарілку. В каву всипав сіль…

      Ці дні найважчі від усіх… Здається
      Що всі на тебе дивляться – дивак!
      Чомусь і серце неритмічно б’ється,
      Здається, щось із одягом не так.

      Ці дні бувають… Що робити? Боже!
      Така вже доля. Фатум. Чорний рок.
      Ну а раніше я, нещасний, думав:
      Ці дні бувають тільки у жінок…


      2010



      Коментарі (50)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. А могло би бути… (пародія)
      Вечір сіє з неба втому,
      У крові доволі млості...
      Не вбачаю дива в тому,
      Щоб піти до тебе в гості,
      Взяти пляшку сапераві,
      Зготувати чахохбілі...
      ……………………….
      У крові ж - доволі млості...
      Вечір сіє з неба втому...
      Всесвіт - хата. Хмари - постіль...
      Охолонь! Таксі. Додому.
      Ольга Бражник «Не судилося»

      А могло би бути…(пародія)

      Отакі то справи, любий,
      Роздражнила і пішла…
      До цілунків прагли губи
      Та… Такі у нас діла.
      Про стосунки по спіралі
      Ти від нині і не мрій, –
      Я вживаю сапераві
      І не хочу див і дій.
      Підсвідомість може й хоче,
      Але це її проблеми!
      Розлучаюся охоче
      Й повертаюся до теми:
      Пляшка – добре, але мало!
      Не поможе й чахохбілі.
      От якби ми мали сало!
      От якби не обміліли
      Наші душі і бажання,
      От якби ми так любили,
      Щоб у нас було кохання…
      Ми б тоді з тобою жили –
      Не ходили би у гості.
      Нам тоді б не заважало,
      Що у крові море млості,
      Що відсутні хліб і сало…
      А тепер… Вино і – в гості!
      А тепер… Вино й додому.
      Ти ж сказати міг, що постіль
      Так знімає млість і втому…


      2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Душі обважніли...

      Кров нуртує живо, та чомусь не в жилах –
      В просторі, довкола, в кулуарах...
      Виростають крила, та чомусь не в силах
      Нас підняти в небо – видно обважніли.
      Наші душі салом вкрилися і кволо
      Ген на виднокрузі плентаються пішки.
      Знову ми не в дусі: гумор з дому вигнав
      Нас. І нам не смішно, бо із нас сміються
      Зайди, шовіністи, всякі прийшлі люди,
      Що за глум над нами з нас ще й гроші візьмуть.
      Душить не образа за державу – всюди
      Поселився в грудях кровожерний розпач.
      І виходить дивно, і стає печально:
      Не стоїть на чатах армія любові.
      У думках сакральних котиться прощально
      По підлозі глобус – голова весняна.


      2006



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. хочу сонну

      хочу сонну
      тебе
      цілувати
      у повіки
      подихом
      думок
      щоби сон
      із хати
      не прогнати
      у твоє
      задивлений
      лице
      щоб життям
      вчорашнього
      блаженства
      повнився
      єства твого
      струмок
      щоби ти
      зріднилася
      зі мною
      сон твій
      обіймаю
      вітерцем


      2010




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Я замучу тебе...

      Я замучу тебе коханням,
      Вип’ю пружність твою і пристрасть,
      Доведу тебе до безсилля,
      Воскрешу і…
      Почну спочатку.

      Я замучу тебе натхненням,
      Виссу сік твоїх слів солодких,
      Заведу тебе у безпам’ять,
      Воскрешу і –
      Спочатку знов.

      Я замучу тебе бажанням,
      Підніму тебе до блаженства.
      І тоді ти щасливо скрикнеш,
      І тоді…
      Лиш тоді оживеш.


      2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Припущення

      Може тебе поцілує
      Ангел у пружні перса
      Римами уст прозорих
      І пелюстками слів.
      А на акордах речень
      Ніч тебе знов захоче
      Не у колиску збуджень,
      А на перини снів…


      2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Романс про нас

      Ми з тобою будемо коханцями,
      Ми з тобою будемо удвох
      Ніжними мелодіями й танцями
      Огортати те, що дав нам Бог.

      Будемо ловити кожну крихітку,
      Кожну мить короткого злиття –
      Доля нам таку стежину виткала,
      Вишила нам хрестиком життя.

      Будемо долати втрати-відстані
      І тепло тулити до грудей.
      Будемо веселими й щасливими
      Між любов’ю кинутих людей.

      Янголами будемо любитися –
      У раю нікого більш нема!
      Ми з тобою будемо коханцями, –
      Літо подарує нам зима.


      ...2010




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Поет у коханні...

      Поет у коханні шукає натхнення.
      Живе не майбутнім, а нинішнім днем.
      Він п’є насолоду, вилущує зерня,
      Він грається словом, неначе вогнем.
      Поет у любові шукає сюжету,
      Чи з неба на крилах приносить сюжет.
      Щодня потребує пригоди і лету,
      Терпіти не може ні ґрат, ні тенет.
      Поет ненаситний. Крізь сито ілюзій
      До нього приходять то музи, то сни.
      Він хоче щоб поруч були тільки друзі,
      І навіть під снігом шукає весни.
      Він прагне пізнати, дійти до вершини,
      Із дна океану дістати своє.
      Він світ прикрашає плодами калини,
      А яблук спокуси не їсть – роздає.
      Поет у коханні – це домен і демон,
      Це ангел і злодій, шаман і ягня.
      Хижак і мисливець, безодня і небо,
      Приходить до храму і жде вигнання.
      Він любить і губить. Цілує у губи
      І так, наче серцем – по шкірі мороз.
      На пік насолоди наносить зарубки,
      Дарує букет хризантем і мімоз.
      Він легко й нестримно вривається в душу
      Як протяг у хату, чи потяг у світ.
      У морі кохання вишукує сушу
      І кличе спокусу три тисячі літ.

      Поет не кохає – він прагне кохання,
      Мов янгол – польоту, як небо – зірок.
      Поет у коханні вбачає прощання,
      Бо нині – вигнанець. А завтра – пророк.


      2010



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. слухаю пульс твого сну
      слухаю пульс твого сну
      дихання спокою
      знаю
      ти пригортаєш мене до грудей
      ти мене
      хочеш

      лежу біля тебе
      рука на живіт
      тихо
      картинно
      світлий метелик чистого сну
      стоїть на колінах

      молиться
      мовчки
      іконам-повікам
      малює ідилію божу
      у невагомість
      як благодать
      входжу

      дивлюся

      зайчик рожевий
      не він
      а вона
      приспана запахом
      ласки
      спить біля тебе
      може то я
      я
      повернувся у казку


      2010



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. ВИЩЕ ПУПА (пародія)
      Твій живіт засріблиться лукаво…
      ………………………
      Поцілунки, неначе сорочка, -
      вище ніжної білої плоті...
      Ірина Зелененька «Попрошу серце грудня до завтра»

      Вище пупа
      (пародія)

      Твій живіт засріблиться лукаво,
      Позолотою вкриються плечі,
      Хитро очі блищатимуть міддю,
      Лиш залізною лишиться вдача.
      Ти всміхнешся латунно і хитро,
      Дзвоном бронзи твій голос лунатиме.
      Я не знаю навіщо так ніжно
      Мою плоть в білу сталь цілувати
      Намагатися. Але що це з тобою?
      Де майстерність твоя загубилася?
      Поцілунки – коротка сорочка
      Нижче пупа ніяк не… Ой лишенько!


      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. І ЩО ТОБІ ДО ТОГО! (пародія)

      Моя вина - у тім, що я живу
      Із поглядом вагітної корови?
      Все може бути: простори без меж,
      Гортанний спів і ритуальні танці...
      Чия вина у тім, що ти живеш
      З душею наполоханого зайця?
      Ольга Бражник

      І що тобі до того!
      (пародія)

      І що тобі до того! Я живу
      Із поглядом вагітної корови,
      Для мене світ і в тому світі ти,
      Мов шарики надуті кольорові.
      Сестра моя Вікторія живе
      З очиськами невинного теляти,
      Тому батьки на вулицю й ніде
      Нас не хотіли з хати випускати.
      А випустили – дивишся на нас,
      Немов би півня посадив на яйця.
      Женися, вражий сину, бо буде
      Твоя судьба, немов душа у зайця!


      2010



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. НІЧНИЙ СОНЕТ

      Жовтнева ніч, як світ оцей – одна.
      І посмішка – гаряча, ніби сонце.
      Мов Робінзон, самотність пив до дна,
      Аж раптом – ні! Чи марево, чи сон це?

      Такої казки я б не написав.
      Хіба такі сюжети для провінцій?
      Коли емоцій, пристрастей вулкан,
      Передчуттями повнишся по вінця!

      Коли здається: мить – і все згорить,
      Все зникне, перетвориться на попіл.
      А душі лопотять, як прапори,
      Серця словами і бажанням повні…

      Безкрає небо повниться піснями,
      Життя цвіте бенгальськими вогнями…


      2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Висновок мандрівника

      Потинявся по світу я, об’їздив сто країн,
      Побачив вежі схилені, фантазії Далі…
      Тепер доходжу істини, обпершись на столі:
      Кохатися у Зальцбургу не краще, ніж в селі.



      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Загадка (пародія)
      Любов гаряча і безтямна
      Пірнала з берега у річку.
      Зелені дивні чоловічки
      За нею стежили у плавнях.
      Ольга Бражник

      Загадка
      (пародія)

      Любов гаряча і велика
      Стрибала з берега… О Боже!
      Зелені дивні чоловічки
      За нею стежили. Негоже
      Дивитись на біду Любові
      Щодня великими очима.
      Вона гаряча до безтями,
      Вона води напитись хоче!
      Любов гарячу спрага мучить,
      Тому й пірнає бідна в річку.
      Скажіть, ну чим їй допоможуть
      Зелені дивні чоловічки?
      Нічим!
      Тому тихенько стежать,
      Смакують вигини жіночі…
      Скажіть, чого зелені хочуть?
      Чому у них великі очі?


      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. НЕСВОБОДА

      Переситився, пересипався
      У піщанім годиннику світ,
      Небо витекло і калюжами
      Нас приваблює. Холод, лід...

      Хмари клаптями… Зорі – відблиски.
      Відображення: від і до.
      Мрії хлюпають під чоботями
      І не ловляться у відро.

      Вгору нічого нам дивитися –
      Там безодня, омана-ніч.
      Всі стежини в одну зливаються
      І, на жаль, не ведуть на Січ.

      Та які б не були дороги –
      Воля кличе нас за пороги!


      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Видимість твого бажання
      Видимість твого бажання,
      Босоногі бані динь.
      Я один. А ти зі мною,
      Ніби дзвін усіх гординь,
      Ніби спів сирен, що рано
      В ранах гнізда в’ють. В огні
      Міражами виростають.
      Стати осторонь мені,
      Біля власного вокзалу,
      Власне, залом, зелом, злом...
      Ломить душу денна втома,
      Дещо втрата. За селом
      По пустельних роздоріжжях
      Розбрелись маленькі “Я”.
      І немає більше літа,
      І летить у даль земля.
      Тільки я лишив свій стогін,
      Стукіт серця, попіл, плач -
      Я самий собі свобода
      І самий собі палач.
      Лакмус лібідо. Лібретто.
      Післямова. Постмодерн.
      Держить пульс мій акапела
      Крапля краплених озер.
      Гру вже зіграно. За грати
      Сонце впало. Пальми слів
      Виростають. Ніби сливи
      Крапки падають на стіл.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Осінь. Дощ.
      Тепло, ніжно і волого…
      Попід вікна осінь ходить.
      Ніжно, затишно, тепло…
      Стрепенулось. Потекло.
      Невгамовно, невідступно
      День толочить воду в ступі,
      Мовчки тисне на педаль:
      Нездоланна відстань. Даль…

      За вікном опалі сльози
      Причаровують морози.

      Догорає щастя свічка,
      І прочитується звичка:
      Бути поруч. Бути близько.
      Вже у небі мріям слизько,
      Вже сповзає ковдра з ліжка,
      І народжується книжка.

      І така м’яка знемога –
      Пригорнулась, мов до бога
      І на грудях тихо спиш,
      Душу диханням п’яниш.

      Вже стікає на підлогу
      Вічність поглядом вологим…

      … Ніч – зрадлива чорна сучка –
      Одягла чужі обручки.


      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. * * *

      Тобі довірив вогнище
      Кохання.
      Від дощів
      Не вберегла дві іскорки –
      Їх вітер
      Потрощив.
      Шукаю в мокрім попелі
      (романтик
      у плащі),
      А ти вже ноги витерла
      Полотнищем
      Душі.



      2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    161. Ніч виходить за межі світу
      Ніч виходить за межі світу.
      Моніторами вікна світять, –
      Філігранні листи в нікуди,
      Фоліанти бажань і слів.

      Загадкові нізвідки фрази,
      Задоволень розбиті вази
      І присутньо-відсутні люди,
      І безмежна буденність днів.

      Не знаходиш, чого шукаєш,
      П’єш безодню і трішки кави.
      І лукавий квадрат у всесвіт
      Залишає тебе ні з чим.

      Ніч розплющує очі сині –
      Ти заплутався в павутинні,
      Ніби муха, і хтось чекає
      Щоби виссати кров і суть.

      А приходять слова по суті –
      Огортаєшся в жовту сутінь,
      Як в сутану…
      Але останню
      Люди волю крізь вікна п’ють.


      2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Н.К. (пародія)


      ...над рудими покосами
      тихо вийшла із осені
      ноженятами босими
      столочила весь гай

      рученятами веслами
      губенятами змерзлими
      шепотіла до милого
      ти цілуй ти кохай
      ……………….
      Анатолій Сазанський «М.П.»

      Н.К. (пародія)

      Ноженятами босими
      Столочила весь гай,
      Ти така, моя любонько,
      Як німецький комбайн.
      Рученятами-веслами
      Каламутиш ріку,
      Ти така, моє серденько,
      Ніби кіт у мішку.
      Я не знаю, не відаю,
      Що чекати тепер,
      Може ти із пропелером,
      Чи зубами пантер?
      Ти бажаннями змерзлими
      Не даєшся літам,
      Що, скажи, моя кізонько,
      Ще приховуєш там?...
      Під словами тихенькими,
      Що шепочеш мені?
      Може ти й мою силу
      Потолочиш у сні?
      Ноженятами босими
      Ще наступиш на… Ой!
      Я тікаю до іншої!
      Я, на жаль, не герой!


      2010



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Я прощаюся з минулим

      Я прощаюся з минулим.
      Протираю скло думок.
      Щось просвічує крізь іній,
      Щось не влазить у рядок.

      Відриваю скоч із рота,
      Надриваюся, кричу,
      Та не можу днів минулих
      Визбирати аличу.

      Розгубилися перлини,
      Наче сливи у траві,
      Ніби сльози на папері, –
      Тільки страх у голові.

      Я боюся йти у завтра,
      Сумніви тривожать: чи
      Попрощаюся з минулим,
      Чи залишуся ні з чим?


      2010




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Зникають межі

      Зникають межі. Мерехтять слова
      На вітрі часу під дощем світання.
      Не сватання, а проводи води
      Тоді, коли горить свіча остання.
      А скільки свіч? – у кожного одна.
      До дна пустої банки не дістанеш…
      Не стане днів, – не став на короля,
      І скеля воску в полум'ї розтане.
      Тривкі труди, порепані долоні,
      На лоні літа шерхлі мозолі.
      Малі проблеми є і в цій колоді.
      А я собі гадаю на золі...
      Спалив усе, розвіяв по Вітчизні
      Невтішні думи і важкі слова,
      І попелом посипав світ довкола,
      Лиш чистою лишилась голова.



      2006-2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Ти мене...
      Ти мене полюбила таким
      Не причесаним, неідеальним.
      Покохала мене не святим
      І не золотом вкритим сусальним.

      Я себе не вдягав у брехню,
      На минуле не вішав прикраси.
      Ні свободу твою, ні красу
      Не хотів ні забрати, ні вкрасти.

      Душу ніжну не ранив нічим:
      Ні словами, ні вчинками... Вранці
      Ти щаслива була, а тепер
      Лист прощальний підносиш на таці.

      …Наповзає на очі стіна
      І у прірву впирається вулиця.
      Ти любов зачала для обох,
      А тепер мене прагнеш позбутися.


      2010




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Перестигла осінь саду

      Перестигла осінь саду,
      Пересохло сіно днів,
      Докосили ми отаву –
      Залишилися одні.
      Вили, граблі – під навісом…
      Мозолі, вузли і біль.
      То на біса ми косили?
      Чи худобі, чи собі?
      Вже повиздихали коні
      І корів давно нема,
      На ослоні в’яле тіло,
      Під ослоном – вже зима.
      У печі згасає вогник,
      А колись таки горів!
      І змиритися не можеш,
      І чомусь бракує слів.
      Тихо ходить і муркоче
      Кіт беззубий під столом.
      Вже не прагне до покращень
      І не бореться зі злом.
      Пригортає сон до себе –
      День закінчиться за чверть.
      Стоголосо скиглить старість,
      Заповзає в душу смерть.


      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Поезія твого тіла

      Поезія твого тіла,
      Вповільнена плинність ночі…
      Ти прагнеш до неба знову,
      А зорі до тебе хочуть.

      Мелодія ніжних рухів –
      Невтомна п’янка готовність.
      Гортанні акорди текстів,
      Що римами щастя повні.

      Передчуття розв’язки
      І прагнення неземного,
      Чекання-шукання стежки
      Від грішного до святого.

      І свято, бездонне свято
      Дивитися в ніч і в очі…
      Поезії твого тіла
      Напитися знову хочу!


      2010





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Я тебе напою словами
      Я тебе напою словами –
      При свічках читатиму вірші.
      У душі твоїй обережно
      Заповнятиму вільні ніші.

      У п’янкому полоні ласки,
      В ніжних дотиках поцілунків
      І не вчуєшся, як утратиш
      І тяжіння земне, і… Лунко

      Обізветься до тебе щастя
      І підніме тебе за хмари,
      Від блаженства заплющиш очі
      І здаватиметься, що мариш…

      У поезії – я з тобою!
      Більш п’янкого нема напою.


      2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Нерішучість. Пародія
      Закохані

      …Змовкають пізні вулиці,
      І опустіли лавиці.
      Чомусь і не цілується,
      Але й не розлучається.
      ……………………..

      Віктор Кучерук


      Нерішучість

      Чомусь і не цілується,
      Чомусь не розлучається.
      Чи більшого нам хочеться,
      Чи незручна ця лавиця?

      Невизначеність муляє
      І нерішучість змучує, -
      Ну як зробити крок оцей
      Що спротиви обкручує?

      … Пройшли роки – змінились ми
      І збагатились датами!
      Та так і не наважились –
      Лишились нежонатими…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Ти мене надихаєш на сповідь
      Ти мене надихаєш на сповідь,
      Як весна на любов – голубів.
      Все, що сховано в мене на споді
      Я готовий відкрити тобі.

      Виглядати готовий негарним,
      Без омани і штучного лиску.
      Ні, не хворий я, навіть, не п’яний –
      Я втомився від глянцю і блиску.

      Світ увесь не приваблює серце
      Ні багатством, ні золотом слави.
      Я готовий віддати усе це,
      І посади, й корони, й булави
      За душевне єднання з тобою,
      За читання віршів біля свічки…

      А натомість – я перед юрбою
      Перерізати змушений стрічку.
      Як звичайний спортивний майданчик
      Відкриваючи душу для всіх…
      Будуть діти гуляти у м’ячик,
      Буде бруд і лунатиме сміх…

      Я розчинений в слові. Як річка
      Я прозорий. Не менш і не більш.
      Мою сповідь пронизує свічка
      І впускає тебе у мій вірш…



      2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Любове, виведи мене…
      Любове, виведи мене
      З війни, що роз'їдає душу,
      Із тих боїв, що раз у раз
      У снах переживати мушу.
      Із тих атак, що в них веде
      Не пам'ять, а нечиста сила,
      З вогню того, який давно
      Терпіти й пити вже несила.
      Любове, винеси мене
      На крилах ніжності із пекла,
      Із рук не змилася ще кров,
      Кров спогадів і ран запекла.
      А потім приведи мене
      До того, хто стріляв у мене,
      Йому руки я не подам,
      А обійму його. Ой, нене!
      Хіба його у тім вина,
      Хіба моя у тім провина,
      Що полонила нас війни
      Брудна сталева павутина,
      Що у горнило тих подій,
      На амбразуру власним тілом
      Нас кинули… Й навчили нас
      Весь світ сприймати під прицілом.
      Любове, виведи мене
      У світ свободи, щастя, миру,
      Людей ображених, святих,
      Вождів, що бісяться від жиру…
      А, може, краще там було,
      Де лиш свої були й мішені,
      Де все було простим, мов смерть,
      Неначе дуля у кишені.
      А, може, краще буде там,
      В раю, у пеклі, в Божім слові…
      Любове, виведи мене
      З проблем земних у світ любові…



      2005



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Ти на Марсі, а я на Венері. Пародія
      МАРСІАНСЬКЕ КОХАННЯ

      Вже сивіє потроху мій волос,
      Тихо час робить діло своє,
      Я тебе поцілую у голос,
      Марсіанське кохання моє.

      Я тужу за тобою у пущі,
      Шлю сигнали на ніжний радар,
      Дотик голосом теплий - цілющий,
      Це - кохання солодкий нектар.

      (…………………………….)

      Я. Чорногуз

      Ти на Марсі, а я - на Венері
      (пародія)

      Ти на Марсі, а я - на Венері,
      Посилаю сигнали в радар.
      Ти смієшся, а я знемагаю,
      Бо солодкий кохання нектар.

      Ти далеко, а я, люба, грішний
      На Венері… Лиш осінь мине…
      Прилечу я до тебе, кохана,
      Як Венера відпустить мене.


      25.10.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    173. Я думав, це радість...
      Я думав, це радість, а вийшло, що смуток,
      Я думав, це небо, а вийшло, що дощ.
      Моя незабудка про мене забула,
      Погасли цілунки на протягах площ.

      Зів’яли дерева від віри в майбутнє,
      Згоріли надії в роздвоєнні душ.
      А струни прилипли до нотних сторінок,
      І руки впадають в наближення стуж.

      А серце троїсто тремтить про чекання,
      Мелодію тягне шарманка життя.
      Я думав, це зустріч, а вийшло – розлука.
      Я думав... та в думку нема вороття.



      1997



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Можеш мене не чекати
      Можеш мене не чекати.
      Знову ставати на чати?
      Біля твоєї чесноти
      Цноту твою берегти?

      Можеш мене друкувати
      В небі дванадцятим кеглем –
      Пам’ятник вчора полеглим
      В ліжку твоєму постав.

      Вистрелить навіть мотика –
      Тихо! Ховайся від світла:
      Космосу чорна молитва
      Бритвою зрізує сміх!

      Плачуть, зникаючи, знаки.
      Мрякою приспані маки.
      Поки ти будеш чекати –
      Буду від тебе іти.


      2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Моя кохана, ти вже спиш
      Моя кохана, ти вже спиш
      У пісні колисковій,
      Які тепер ти бачиш сни:
      Чи віщі, чи казкові?
      А я не сплю. Я ще сиджу,
      Пишу вірші до ночі,
      Щоб радість вислати в твої
      Сумні безслізні очі.
      Щоб ти всміхнулася мені,
      Розклеївши конверта,
      Щоб посмішка твоя була
      Щаслива і відверта.
      Щоб ти раділа, над столом
      Я низько нахилився...
      А поки лист тебе знайде,
      Щоб я тобі приснився.


      2002



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Рапсодія
      Рапсодія ранку, симфонія смутку,
      В минуле вертає покинутий рай.
      Червоне проміння запалює скрипку
      І пробує клавіші синій рояль.


      Вже ніч догоріла, мов свічка кохання,
      Потреба похмілля розвіює сон
      І музика Баха, і музика Брамса,
      І віденських вальсів печальний сезон.


      А сльози не в ногу танцюють ламбаду
      І змішують звуки з вином самоти.
      Іде гільйотина хвилини прощання,
      Буття з небуттям переходить на „ти”.


      Мої поїзди вже стоять на вокзалах,
      Хвилюються ноти рожевих вітрил.
      Про все, що погасло, я дам тобі знати
      На синім роялі автографом крил.


      2000



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Зізнайтесь, Вам просто потрібен мужчина
      Зізнайтесь, Вам просто потрібен мужчина,
      Простий дегустатор прощань і кохання,
      Мов мрії ранкової крапля остання,
      Що воском гарячим скотилась на скатерть.

      Зізнайтесь, Вам просто потрібна причина
      На мить, чи на місяць, чи тільки до ранку
      Щоб вилити пристрасті повінь у склянку
      І впасти обличчям в волосся на грудях.

      А, може, Ви вийшли у космос ілюзій
      І сни Ваші дійсність ковтнула і стерла
      Сліди поцілунків на стінах і стелі,
      Що стали вчорашньою радістю ніби.


      А, може, Вам просто наснилося більше
      Ніж може вмістити цей лагідний жовтень,
      Що грає мелодію осені форте
      І п’яно стоїть біля хворого ліжка.

      А, може, Вас просто потрібно зігріти
      Чи руки холодні до Вас простягнути.
      А, може, Вас просто потрібно забути
      До часу, що виросте в зустріч надовго.





      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    178. Впала перша позолота...
      Впала перша позолота
      На покров сумних дерев,
      Доросли осінні квіти
      До любові королев,
      І плоди у дозріванні
      Досягли до майбуття –
      Стало в світі всього більше,
      Лиш поменшало життя.

      Не пульсує сік у скронях
      Зачарованих беріз,
      Йдуть бурхливою ходою
      В море ріки, повні сліз.
      День спроквола посміхнеться,
      Та частіше – невпопад.
      Всипле смутку повні жмені
      Нам під ноги листопад.

      І пройде мороз між нами,
      І прилипне до спини,
      Як листок до мокрих вікон
      Чи сніжинка до стіни.
      І впадуть в зимову сплячку
      І думки, і почуття...
      І не все весна поверне
      До прекрасного життя.


      2003



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    179. ПРОЩЕННЯ
      Прощаю всім
      За те, що не зуміли,
      Не встигли, не схотіли, не змогли,
      За те, що хлібом-сіллю не зустріли,
      Від злетів і падінь не вберегли.

      Прощаю всім
      За непорозуміння,
      За нечуття, небачення, за те,
      Що шлях не показали до прозріння,
      А може, і не знали – так за те.

      Прощаю всім
      За те, що існували
      В мою добу, у мій зірковий час,
      Що без моїх поезій бідували,
      За непрощення я прощаю вас.

      І хай несуть труну мою по колу,
      І хай винять у всіх своїх гріхах –
      Прощаю незапрошення до столу
      І запах щастя на чужих губах.

      Прощаю все...
      Бо я прощати вмію.
      Невчасну славу, випиту біду...
      Прощаю, бо в поезію зорію,
      Бо від прощання до прощення йду.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    180. Ти сама себе боїшся...
      Ти сама себе боїшся.
      Ти приховуєш від себе
      Те, що проситься назовні,
      Що просвічує крізь очі.
      У обіймах перевтілень,
      У цупких лещатах серця
      Ти собі здаєшся німбом,
      Ніби ти не з того тіста.

      Ти боїшся доторкнутись,
      Щоб не вирвались бажання,
      Щоб не вихлюпнула спрагла
      Недоторканість ілюзій,
      Ненаситність твого тіла.
      Відчуває плоті трепет,
      Неповторність ненаситі,
      Руки, муками прибиті
      До хреста моралі. Звідки
      Ти принесла в гори груди
      Повні присмаку прощання?

      Може здатися, що сонце
      Цим дощем вмиває руки.
      Може ти не можеш більше –
      Провокуєш нам розлуку?
      Може, легше розминутись
      Ніж лишитися собою?
      У ваганнях прячеш ласку
      Щоб не гралася зі мною.

      Ти сама себе боїшся...
      Може тінь твоєї тіні
      Десь зустрінеться зі мною
      У палкому поцілунку?
      Може тінь твого бажання
      Обійметься із моєю?

      Ти шукаєш тих стосунків,
      Що вростають у майбутнє.
      Я з майбутнього вернувся,
      Щоб тебе зустріти нині.

      Але ти себе боїшся.
      Ти народжена зі страху.
      Ти палке моє кохання
      нині кинула на плаху...


      2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    181. І твого наближення чекав
      І твого наближення чекав,
      І твою відсутність пив із медом,
      Протікав між пальці, мов ріка,
      Падав у ілюзії крещендо.

      Віддавав сповна себе словам,
      А в душі приховував сейсмічність.
      Вранці жайвір, поночі – сова.
      Промінь, перевірений на міцність…

      У твоєму мареві вмирав,
      В неминучість зустрічі впирався
      Й повертав у ранок, як мара.

      В дзеркалі себе не впізнавав,
      На сонети з вірою розпався –
      День набряк на кінчику пера.


      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    182. Сіро жив, повитий пустотою
      Сіро жив, повитий пустотою,
      Пасткою прикутий до проблем,
      Болем переповнений, тобою,
      Барвами знекровлений. До тем,

      Що ясніли і не наближався,
      На зорю дивитися не смів.
      Спів весни не снився, не ввижався
      Відблиск обнадійливих вогнів.

      Будні переповнювали сутність
      Сутінками пліснявих століть
      Звуками знедолених октав.

      Аргументи відстані відсутні.
      День стояв, мов свічка на столі,
      І твого наближення чекав.


      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    183. В пестощах… Про тебе я не знав.
      В пестощах… Про тебе я не знав.
      Жодного таємного бажання…
      Але ти, мов кобра чи піранья
      Не чекала пострілів, облав…

      Не чекала ката-змієлова,
      Чи рибалку з сіткою міцною.
      Ніби тінь, поламана стіною,
      Сподівалась сонця, ніби слова…

      А слова складалися за грати,
      А слова – розбійники, пірати
      Пройнялися формою пустою.

      Я героєм не летів до бою,
      Не бажав ні вмерти, ні тікати –
      Сіро жив, повитий пустотою.


      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    184. Й поєднався в пахощах з тобою
      Й поєднався в пахощах з тобою,
      Надихнувся подихом твоїм.
      Ти була такою молодою,
      Я складав століття на столі…

      Ланню ти пробіглася по долі
      І зробила космос мій пустим.
      І для чого я тебе струною
      В серце незахищене впустив?

      Випустити вже було несила.
      Винести на крилах я бажав
      Перемогу у боях і війнах,

      А натомість – з неба я упав.
      Гублячи себе в чужих обіймах,
      В пестощах… Про тебе я не знав.


      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    185. Променя, що простір пронизав
      Променя, що простір пронизав,
      Леза, що обрізало вітрила…
      Ти лише красу свою відкрила, –
      Янгол вже до ніг твоїх упав.

      Простору обвуглені краї,
      Часу перепалені повіки…
      Знов працюєш на вчорашні ліки
      З янголом, що крила поламав.

      І які тут щастя врожаї?
      І які молочні будуть ріки,
      Коли ніч готується до бою?

      Мчать години, ніби Шугаї,
      Вітер залишив свої жалі
      Й поєднався в пахощах з тобою…


      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    186. Квітко підфарбована красою
      Квітко підфарбована красою,
      Янголя ранкової роси,
      Хочеш, собі сонця попроси
      І воно обійметься з тобою.

      Квітко, не заплетена в косу,
      І в букет не зірвана рукою,
      Залишайся чистою такою
      Поки час на білу полосу́.

      Квітко, ти приречена на день.
      Дихаєш крізь дзеркало в краплині
      Фатуму, що жалості не знав.

      Він твою красу наздожене
      Лезом. Ти чекатимеш віднині
      Променя, що простір пронизав.


      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    187. Чи до Пана? Панно польова...
      Чи до Пана? Панно польова,
      Пройнята ромашками і болем,
      Ти чужим ідеш, чи рідним полем –
      Над тобою сонце проплива…

      Пан тобі прихилить яблунь цвіт,
      Самоцвітом заквітчає долю,
      Поки йтимеш піснею по полю,
      Поки ткати будеш килим літ.

      А коли підійдеш до воріт –
      Стане біло жінка із косою,
      Чи пекельний воїн із ясою,
      Чи перебіжить дорогу кіт…

      Та іди ж! А я іще постою,
      Квітко, підфарбована красою.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    188. Руки піднімаються до Феба…
      Руки піднімаються до Феба…
      Хто цей Бог? А, може, чоловік?
      Ось уже минає цілий вік
      А у нього є ще зайві ребра.

      Зробить жінку кожному. Для всіх
      Вистачить фантазії і глини,
      Полуниці, полину, малини…
      Жінка – це і ангел наш, і гріх…

      Спонукає вийти за межу
      Але там поставить інші межі
      Для гостріших вражень-хвилювань.

      Нею, як собою, дорожу
      І веду її туди, де вежі…
      Чи до Пана? Панно польова…


      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    189. Повниться передчуттями небо
      :
      Буде буря. Буря – не бурлеск.
      Лоскотом лопатками, що ніби
      Відчувають холод. Темний сплеск

      В за́воді, у просторі, в чеканні,
      В часі, що за горло вже бере.
      Будить сонце жайворонок ранній,
      І від мене сон везе експрес…

      Темне накопичення тривоги,
      Мов з-за рогу чорний переляк.
      Ніби лезо голосу між ребра.

      Ватою наповнюються ноги,
      Мозок у хребті моїм закляк,
      Руки піднімаються до Феба…


      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    190. Переддень визбирує слова
      Переддень визбирує слова,
      Ніби півень зерна по городу.
      Я такого ще не бачив зроду,
      Щоб надія павою пливла…

      Має щось відбутися, але
      Невідоме незбагненно пряче
      В паморозь, в туман… Якесь незряче
      Родиться під серцем щось мале.

      У чеканні гаснуть голоси,
      Обростає простір пустоцвітом
      І за обрій хилиться потреба.

      Сутінки змивають полюси
      І росте напруження над світом:
      Повниться передчуттями небо.


      2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    191. Ранок став. Пробудження пора.
      Ранок став. Пробудження пора.
      Ти така просвітлена сьогодні! –
      Очі, що видовища голодні
      П’ють, неначе воду із відра.

      Затулила сонце у вікні,
      Затулила світ увесь у світі,
      Потягнулась у ранковім світлі –
      Сіль на рану всипала мені.

      Нанизала серце і в намисті
      Загубила серед ста сердець.
      Я живий ще, але ніби мрець
      Фрази твої згадую врочисті.

      На минулім виросла трава…
      Переддень визбирує слова.


      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    192. Зорі зникли. З ангелом на рівень
      Зорі зникли. З ангелом на рівень
      Я піднявся. Сонце припекло,
      Із чола струмочком потекло –
      І оце подобалося дівам?

      Тіло це і руки, що тремтять
      І єство, що береже гріховність,
      Ці слова, що вигадками повні,
      Байдуже, що з крилами стоять.

      Каятися треба, бо в душі
      Алергічно пахнуть спориші
      І на серці сорому гора.

      Перед сном, не вічним, але все ж
      Є потреба сповіді без меж…
      Ранок став. Пробудження пора.


      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    193. Вилупився з ночі перший півень...
      Вилупився з ночі перший півень,
      Піснею горлянку сполоскав
      І одразу радо поскакав
      З куриці на курицю. Красивий

      Ранок цей із запахом отав,
      Яблук, перегною, слави, сливи…
      Обрій, що звільняється від слів
      Росяний, холодний, трохи сивий.

      Світ – у серці терцій і октав.
      Передзвоном літ понад голів
      Геній пробудився і повстав.

      Ніби слон підняв у небо бивень
      День, що гей-би з дерева упав.
      Зорі зникли. З ангелом на рівень…


      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    194. Між нами повня...
      Між нами повня. Простір коливань.
      Мовчання не ягнят, а кіз. У коси
      Тобі вплітає серпень запах трав
      І ніч оця мені тебе приносить.
      Із молоком на писаних вустах
      І джазом, що собою серце повнить
      Твоє. Бо я… Я слухаю тебе.
      Лише тебе, але по цей бік повні.

      Між нами небо. Зорями бажань
      Усіяне, наповнене по вінця.
      Мої думки стрибають по зірках,
      Мене до тебе наближає ніч ця.
      Коза, кролі, твоє село і трави
      Із росами щасливих наших сліз.
      Я всіх люблю. Тебе люблю і повню,
      І вересень, що ніч оцю приніс.


      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    195. Жив поет, як і належить - бідно

      Жив поет, як і належить – бідно.
      Вмер собі, то й що? – Так має бути.
      Помирають не лише поети,
      Помирають і звичайні люди.

      А що був поетом – що із того?
      Кожен у житті не лиш людина.
      Хтось копає ями для померлих,
      Хтось краде і зваблює блондинок.

      А писати вірші? – дивні люди!
      Краще б заробляли на вокзалі,
      Чи в порту, чи просто двірниками
      Щоб на хліб і традиційне сало

      Не чекати подарунків влади.
      Бо згори якщо дають, то душу
      Вимагають не лиш від поета.
      Знаю я і вам сказати мушу:

      Жив поет, а чи живе, чи, може,
      Геніальні написав трактати –
      Нині хто, скажіть, читати буде?
      Нині треба жити-помирати.

      Бідно, чи багато? – що із того?
      З вірою, без віри? Може бути…
      Але як ховаємо поетів
      То такі ми нелюди. Чи люди?


      2010



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    196. Над Ужем

      Новини і кава. Будень.
      І кована мідь. І осінь
      Сутула, стара, прошита
      Словами вчорашніх снів.

      Порожні розмови. Клапоть
      Опалого неба. Вечір
      Гортає хвилини щастя
      Перстами брудних калік.

      Минулі пригоди – кістка,
      Кинута псам під ноги.
      Ніч обіймає душу
      Холодним плащем дощу.


      09-10.09.10



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    197. Ти настояна на слові
      Ти настояна на слові,
      Ніби ніч оця на травах,
      Ніби слава на опалих
      Лаврах древніх перемог.
      Ти задивлена у далеч,
      Як на шию гостра шабля.
      Ти до болю загадкова
      І до крику не моя.
      Бережеш для мене вірність
      Не зі мною. Неземною
      Платонічно-протинічно
      Наша бачиться любов.
      Ти така, яку бажаю,
      Уявляю… Приміряю
      Простирадла білу пристрасть
      До гарячих наших тіл.
      Ти така, як день прозора,
      Наша нива неозора,
      Наше поле з двох стежинок
      Перекреслене життям.
      Ти настояна на волі,
      Вітер вибриками долі
      Пестить спрагле тіло літа
      Розпинаючи моє.
      Ти йому відкрила груди,
      А мені відкрила душу,
      Я за тебе сонце зрушу,
      Я за тебе п'ю до дна.
      Ти така одна на світі,
      Ти окрилена при світлі,
      Ти без світла, як без мене
      В землю втиснута, мов гріх.
      Я такий як ти. Без тебе
      Я без крил впаду із неба,
      Бо розіп’ятий на слові,
      Що злітає з уст твоїх.


      2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    198. Розпач (П’ятниця, тринадцяте)

      Хочеться перевтілення,
      Простору медитації.
      Стати вогнем обвітреним,
      Стати крилом акації,
      Цвітом чужого кактуса,
      Голосом перехожого,
      Що на хресті і вихресті
      З внутрішнім криком схожого.

      Хочеться десь сховатися
      І перебути будні ці,
      Зміни, що йдуть за змінами
      В образі й тілі блудниці.
      Буде ще все по-справжньому,
      Але вітрила напнуті,
      Щоглами перекреслені
      Всі фоліанти пам’яті.

      Буде все чесно й райдужно,
      Хоч ми на ладан дишемо.
      Будемо всі щасливими –
      Треба так! – Так запишемо!
      Змінимо, переробимо
      Все, що не так читається,
      Діти на тому світі хай
      З правдою зустрічаються.

      Ну а на цьому хочеться
      Спроби реінкарнації.
      Щоби не бути вирваним
      Разом з корінням нації.
      Жити орлом за ґратами
      Поки свобода кришиться?
      Знову чекати й думати:
      Скільки життя залишиться?


      13.08.2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    199. Зіграй мені...
      Зіграй мені на саксофоні літа,
      Брудних примар облізлі кажани
      І ноти ластівок на мокрих вітах,
      Чи на дротах, прилиплих до спини.

      Спини на мить цю тишу мокрих марев
      На дні думок розхитану колиску.
      По небу мрій проходять чорні хмари
      І б’ють себе калюжами по писку.

      Піску насип на пляжі перевтілень
      Зіграй пісну мелодію прощання
      Щоб жили смутку витягти із тіла
      Мов музику з останнього кохання.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    200. Лунає голос. Потяг. Промінь
      Лунає голос. Потяг. Промінь
      В осіннім полум’ї печалі.
      Спокуси ночі, дні-повії
      Заманюють все далі й далі.
      За вікнами біжить природа
      В сліпий тунель, в обійми смерті.
      А пагінці і немовлята
      Такі ображено-відверті.
      Та передчасно-педантично
      Вмирає все, що вже воскресло,
      В німім падінні всіх єднає
      Земних законів перевесло.
      За небосхилом невагомість,
      За поворотом перевали...
      А пензель прагне в передсердя,
      Бо серце музиці віддали.
      Парадоксальні паровози,
      Незрозумілі пароплави
      На звуки фарбу проміняли
      І почуття дали за славу.
      Передчуття... Чи переддення?
      Чи передмістя?... Восени
      Летить життя, мов павутиння,
      Мов крик із кінчика струни.
      Лиш парус юності пірнає
      В сумні пастелі пасторалі.
      Лиш тіні ледве постаріли
      На полюсах пустих спіралі.
      А патетичний тон прощання
      Уперто тисне на педалі...
      За вікнами згорає осінь –
      Світлина юності й печалі.


      2003



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    201. День набряк на кінчику пера
      День набряк на кінчику пера,
      Як вербовий котик на вершині,
      Пролетіла на автомашині
      Тінь твоя. Та і мені пора

      Згадувати, прагнути, летіти
      І у леті пильнувати час,
      Бо в надії дивляться на нас
      Гостроокі незбагненні діти.

      Наші, чи не наші? Не чужі,
      Бо чужих дітей не може бути.
      Наварю ранкової робусти
      І натхненно стану на межі

      Слухати як світанковим співом
      Вилупився з ночі перший півень.


      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    202. Оранжева лампа. Дитячий годинник

      Оранжева лампа. Дитячий годинник.
      Показує вісім, показує п’ять.
      Крутнеш циферблатом –
      гойдається стрілка…
      Години-сніжинки у безвість летять.
      Захочеш – і вечір, бажаєш – і ранок.
      Дитячі надії, дитячі думки…
      Змирившись зі світом, звикаєш до зради,
      Черствієш душею, вставляєш замки.
      Крутнеш циферблатом…
      Згадаєш, заплачеш,
      Як плакав у вісім, як плакав у п’ять.
      Ця іграшка, може,- бальзам для дорослих,
      А може… Розбити! Зламати! Нехай,
      Нехай не лікує, нехай не тривожить…
      Навіщо ці рухи? Навіщо ця гра?
      Заплакати так вже ніколи не зможеш,
      Бо мрії обвисли, й на серці гора.
      Скоріше сховати! Подалі від лампи.
      Літа хай повільно у безвість летять.
      Дитячий годинник нехай у шухляді
      Показує вісім, показує п’ять.

      2005




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    203. Сльоза, немов роса на сонці
      Сльоза, немов роса на сонці,
      Із печалі всотує вагу.
      Де снагу беруть оті японці,
      Де для творчості беруть вони снагу?

      Богомольні торгаші й гуляки…
      Пачку грошей кинувши тугу,
      Де снагу беруть оті поляки,
      Де для творчості беруть вони снагу?

      Крутяться дружини, ніби музи,
      Варять суп, досолюють рагу…
      Де снагу беруть оті французи,
      Де для творчості беруть вони снагу?

      Як сказати правду богу й жінці
      Спину не згинаючи в дугу?
      Де снагу беруть ті кляті німці,
      Де для творчості беруть вони снагу?

      Як не йти у вічність крізь могилу,
      Заховавшись з милою в стогу?
      Де жінки беруть снагу і силу,
      Де для творчості беруть вони снагу?


      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    204. У тебе місячна ментальність...
      У тебе місячна ментальність
      Циклічно кругла, мов гарбуз.
      Чутлива ти червова дама.
      А раптом: дивишся – ти туз.

      У тебе сонячні принади,
      Ти всіх зігріти ладна. Ти
      Ідеш поволі до любові
      Та враз – до іншої мети.

      У тебе все і є, й немає.
      Тож задоволення не те...
      На стежці згублену підкову
      Січневим словом замете...

      Мов передзвін північним сяйвом
      Життя полине у віки.
      Писати місячну сонату
      Мені сьогодні не з руки.


      2005



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    205. Не шукай мене...

      Не шукай мене у місті,
      Я вже виріс із квартири.
      Не шукай мене у небі,
      Бо стомився я без крил.
      Я сховався у партері
      І чекаю коли двері
      Впустять тисячу артистів –
      Замаскованих химер.

      Не шукай мене ніколи,
      Бо на вулицях затори,
      Вікна вдягнуті у штори,
      Безкінечні коридори
      Перебігли в лабіринт.

      Не шукай мене, не треба.
      Вже у жменях крихти неба,
      Море квітів відцвіло.

      Не шукай мене. Вже пізно
      Випускати вільну пісню
      З клітки в зоряну непевність,
      Із достатку на вітри.

      Не шукай мене. Невпинно
      Пострілами криють спину,
      Заздрощі пускають слину,
      Визнають свою провину
      Всі, хто прагнув, та не зміг.

      Сутінь пасмами спадає…

      Крізь фіранки заглядає
      В душу небо голубе.

      Не шукай мене ніколи,
      Так настійливо, невпинно,
      Бо вже пізно. Та й не треба…
      Не шукай мене. Віднині
      Я шукатиму тебе.


      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    206. В утробі вересня – зима
      В утробі вересня – зима.
      Росте, впирається у двері.
      Дві жмені слави на папері
      І… теплих слів уже нема.

      Тримається за пуповину
      Ще ненароджений мороз,
      А вересень, немов насос,
      Викачує з нутра провину,

      Тепло, яким би міг зігріти
      Півсвіту ти. Але прости,
      У космос витікає час.

      Хоч ми наївні, ніби діти,
      Хоч прагнемо іще рости –
      Зима не відпускає нас…


      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    207. Земля вмивається...
      Земля вмивається...
      Так мило змивається.

      Мильною піною
      Розмиває лінію
      Між надією й вірою.

      Вірую,
      Що повернеться з вирію,
      Що звільниться від відчаю
      Із свободою спротиву
      Несвобода неспокою.

      Вимрію
      Те повернення силою.
      Тільки я
      Не насилую,

      Бо і так
      Сто разів ґвалтоване,
      Закатоване,
      Закорковане
      Слово зболене,
      Ніби серце землі
      Поневолене,
      Ще над прірвою
      Плаче:
      «Вірую»...


      2010




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    208. Страхосфера… Поле ночі
      Страхосфера… Поле ночі,
      Жахів, криків і мерців.
      Ікла жовті, злі ссавці
      Розривають сни дівочі.

      Поглинає мряка дні,
      На дорозі поторочі,
      Світяться червоним очі,
      Тінь повисла на стіні.

      Із-за рогу, з-за спини
      Вигляне мороз і знову
      Ніби пісню колискову
      Вам на смерть… Ідуть вони,

      Ці струхлявілі отці,
      З тліном правди на лиці.


      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    209. Бути? Не бути… Набуте в дорозі
      Бути? Не бути… Набуте в дорозі
      Муляє плечі, тягне у розпач…
      Плаче печальними мріями розум
      Пекло душі поглинає нас.
      Повінь
      Ні, не весни, а набутих невтілень
      Тілу не дасть відпочити допоки
      Мучити будуть вчорашні провини,
      Винними ріками витече кров з нас.
      Пекло душі – найстрашніша покара.
      Карієс віри, заворот долі…
      Зашморгом волі
      Поволі
      Знедолені і
      Пересичені трутні
      Бити, питати, судитимуть строго
      За власні гріхи,
      За нездійснені мрії.
      Сльози Марії впадуть попід ноги,
      Покотяться голови:
      Викрики, ловИ!

      Треба щоб вижив,
      Щоб вижав це поле,
      Тобою засіяне маком кривавим.
      Просто не хочеться жити в безодні.
      Пекло душі заповняє весь простір.
      Спазми думок переповнюють мозок,
      Спокуса молитви вповзає між ребра.
      Так треба.

      Так треба – хтось каже.
      Кому це так треба?
      Хтось в’яже,
      Хтось ріже…
      І свіже повітря уже не рятує,
      І кров не нуртує. На кінчику бритви
      Лиш сльози молитви.
      Зневіра
      Молитви...

      2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    210. Було, чи не було...
      С. .
      Оця цнотливість у сорок років,
      Оцей цемент і цілина…
      Отак ідеш сто тисяч кроків
      А тут стіна!
      Мороз і сніг, і вітер в очі,
      І відблиск відчаю крізь сон.
      Цей потяг, певно, з рейок скочив
      Таки в полон.
      Остання станція свободи,
      Терпка залежність від тепла…
      А пристрасть присмерками бродить
      І серце спалює до тла.
      Так не буває! Нота Бене!
      Весь світ запитує: «Невже?!
      Хтось пригортаючись до тебе
      Для інших вірність береже?»
      Таки буває.
      Лютий з келії
      Іде на світло, на тепло…
      Та спробуй – поясни поезії,
      Що так нічого й не було…

      2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    211. Якого зілля випити?...
      Якого зілля випити, щоби тебе забути?
      Яку натиснуть клавішу, щоб дійсність повернути,
      Щоб спогадом не мучитись, а жити тим, що є,
      Щоб вирізати кадрики – віддать тобі твоє?

      Чи пороху, чи попелу насипати на тім’я,
      Щоб витруїти голос твій і слова твого сім’я?
      Чи льоду, а чи полум’я покласти під язик,
      Щоб образ твій у пам’яті розвіявся і зник.

      Ти владно поверталася у пам’ять, мов додому,
      І знову посміхалася мені, і більш нікому,
      А я, сумний і зморений, запитував себе:
      Якого трунку випити, щоби забуть тебе?

      В яку любов сховатися? Біль перебути як?
      Я спогади прочитував і пив їх, мов коньяк.
      Тепер по стежках пам’яті іду, неначе тать, –
      Якого зілля випити, щоби тебе згадать?..



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    212. Небесна діва
      Серп місяця повісить на межі
      Небесна діва, купана у росах.
      Чужі знамена, кулі і ножі
      Посіє ніч у осені покосах.

      Повернеться і знищить ту межу
      Журлива діва білим диким танцем.
      Вже мед розлито у ріку чужу
      І витоптано всі поля коханцем.

      Серп місяця погасне у траві
      Стрімкого ненаситного світанку.
      Небесна діва вклониться тобі,
      Щіпки зірок збираючи у склянку.

      2010р



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    213. Якби зустрітись...
      Якби зустрітись на рік раніше
      А досвід мали такий же самий,
      Якби звели нас бурхливі хвилі
      У чорній бурі сліпого смутку,
      Якби судилось з тобою спільно
      Ділити весни, в тепло повиті –
      Світило б сонце не так , як нині,
      Слова, звичайно, звучали б інші.
      Якби ми спали з тобою поруч,
      Якби між нами не впала прірва
      Я був би, може, такий щасливий,
      Щодня носив би тебе на крилах
      І дарував би любові спокій,
      У кожнім слові вчував би пісню...
      А може, був би тоді щасливий
      Якби ніколи ми не зустрілись...


      2000р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    214. Коли весна згадає перший сніг
      Коли весна згадає перший сніг
      І побіжить назустріч зорепаду,
      В її думки навшпиньки я прийду,
      Зі слів її зітру зими помаду.

      Коли згадає літо перший грім
      І озирнеться на бурхливу повінь,
      Я голову схилю йому до ніг,
      Смішних тріумфів і поразок повен.

      Коли у сіно осінь упаде,
      Згадає перші квіти серед жита,
      Я буду йти у свій останній сніг
      І буду першим поцілунком жити.


      2003р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    215. Подарунок
      Ти молилась: Боже, Боже!
      Я самотня, я одна!
      Келих холоду і ночі
      Я вже випила до дна.
      Дай мені, прошу, благаю,
      Чоловіка назавжди!
      Не кажи, як вічно кажеш:
      Хочеш мати – вір і жди.
      Скільки вірить?
      Скільки ждати?
      Дай сьогодні. Дай тепер!
      Щоби він мою самотність,
      Мов сорочку цю, подер.
      Хай не красень, не багатий,
      Хай, мов Каїн, – без вини,
      Тільки щоб умів кохати,
      Тільки щоб носив штани.
      Хай старий, хай п’є горілку,
      Б’є нехай мене нізащо,
      Курить хай, у гречку скаче,
      Дурить хай і хай ледащо.
      Тільки хай відчинить двері,
      Коли ніч оця мине...
      Бог почув твої молитви
      І послав тобі мене.

      1988 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    216. Я квітень увінчав присутністю твоєю
      Я квітень увінчав присутністю твоєю,
      Я з космосу дістав твоїх утіх вуста.
      Садам твоїм весна наснитися повинна –
      Усю вагу нестям воздам тобі сповна.

      Спотворена пітьма не проковтне ніколи
      Прозорих почуттів, тривог і протиріч,
      Достигла в полинах, потоптана двобоєм,
      Фатальності фата горить на вістрі свіч.

      Нестримну ненасить перебороти в силах,
      До сказу довести наближення чудес.
      Я квітень увінчав бажанням незбагненним:
      Торкнутися крилом глибин твоїх небес.


      2003 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    217. Розкинула ноги по полю дорога

      Розкинула ноги по полю дорога,
      Чи з пагорбів збігла в шовкову траву,
      Розсипав волосся відьмак по підлозі,
      Сусідка на всесвіт готує війну.

      Зухвала коза заплелася в покоси,
      І їсть абрикоси під тином дівча.
      Розчісує коси на гілці русалка
      І кличе до себе. Не думай. Хоча...

      Зруйновано вежі. Розбито фортеці,
      І вилито слово з водою в межу.
      Ідуть ворожбити, летять босоркані,
      І п’яні спокійно ступають в олжу.

      Герой цього часу цитує Плутарха
      Чи Будду, чи в буді впадає в ніщо.
      І віником блудним шукає облуди,
      Чи блуду, чи Бога, чи Бог знає що.

      Пейзаж вавілонський придумав Вавілов,
      Чи вичитав може, чи, може, я сам?
      Хвороби і люди ідуть у нікуди,
      А, може, нізвідки. І кажуть: "Салям".

      А там, де розкинула ноги по травах,
      Де замах на запах – найважчий з гріхів,
      Де всі босоркані цілуються вранці,
      Ніколи ніхто не впадає у гнів.




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    218. Посмішка кохання
      Холодний відгомін зими
      Керує й досі почуттями.
      Що думає зробити з нами
      Мороз колючий, вічний сніг? –
      Він наче сонце переміг:
      Сховав під лід усе довкола -
      І не біжать по плесу кола
      Від крапель падаючих сліз.

      Лиш посмішка твоя, кохана,
      Зимі малює тепле тло.
      І тільки посмішка кохання
      Несе мені твоє тепло.
      Мені несе твоє тепло.

      Холодний березень мене
      Вже не хвилює – ти зі мною.
      Торкнеш гарячою рукою, -
      І я не бачу вже зими,
      А тільки посмішка і ми.
      Вже мерехтять довкола квіти,
      І ми радіємо, мов діти,
      Що вперше випили весни.

      А щира посмішка, кохана,
      Проміння виткала на тло.
      Ця ніжна посмішка кохання
      Несе мені твоє тепло.
      Мені несе твоє тепло.




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    219. За вікнами вічність
      За вікнами вічність.
      У сонячнім світлі
      Мов ангели люди
      Літають у квітні.

      Божественні крила
      Між райські троянди.
      Перлини нектару
      Сплітають в гирлянди.

      Вінками з барвінку
      І німбами неба
      Закохані сяють –
      Їм світла не треба.

      М’якими довкола
      Здаються всі речі.
      Так солодко сонце
      Народжує вечір...





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    220. КАРПАТСЬКА СІЧ
      А на Красному Полі - зима,
      Поміж краплями снігу – кров.
      Криком серця мовчить сурма,
      Що ніхто її не зборов,

      Як ніхто не зборов тих Крут,
      Що постали хрестом століть.
      А над Крутами чорний крук
      Переконливо так стоїть.

      І керують ним знову. З нас
      Вибирає він жертву. Ми
      Ніби вперше у перший клас
      Від зими йдемо й до зими.

      Крихта правди летить під стіл,
      Крапля совісті гасне там,
      Ми не Кротони й не святі –
      Знову страшно маленьким нам.

      Може, завтра замкнеться круг
      І на захист нам стане хто?
      Знов безвусі герої Крут,
      Не шинелі у них – пальто.

      Знову юні сини Карпат
      Із безумством хоробрих, чи
      Лицар той, що під блиском лат
      Загубився на смерть йдучи.

      Ні, на чудо нема вже сил
      У казкових усіх істот,
      Нам ув очі пускає пил
      Геній гнучкості і підлот,

      Той паскудний, жорстокий крук,
      Що згортає свободу в сніп,
      Та немає у нього рук
      І ніхто не впаде на сніг,

      Бо немає вже снігу, лиш
      Між траву проростає кров …
      Там, під зорями ти стоїш,
      І не бачиш нічого знов…

      А довкола все та ж зима,
      Березневий холодний час.
      Криком серця кричить сурма,
      Що навік поєднала нас.

      Кругом серця кружляє крик,
      Йде під Крути Карпатська Січ.
      І не плаче ще нині крук,
      І зима переходить в ніч…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    221. БОГИНЯ
      Можливо, ти богинею була,
      Венерою в закоханому Римі,
      Твоє ім’я пишалося у римі,
      В поемах біля царського стола.

      Можливо, ти царівною була.
      Короною безмежного кохання,
      Сіяла в небесах, як зірка рання,
      Трояндами між травами цвіла.

      Звільняючись від горя і боргів
      Крізь сльози ти навчилася радіти
      У храмі молодої Афродіти,
      У храмах позолочених богів.

      Серед покритих надписами стін
      Тобі до ніг вклонялися атлети
      І воїни, й філософи, й поети,
      І всі мужі прославлених Афін.

      І танець твій божественним бував,
      І весь народ спартанський і лаконський,
      І Олександр Великий Македонський
      Сліди твоїх сандалій цілував.

      І кришталево розливався спів
      Просторами святої Ойкумени...
      А нині прихиляєшся до мене
      І захистити просиш від світів.

      Можливо, ти богинею була...
      Для мене і сьогодні ти – богиня,
      Для мене ти царівна й берегиня,
      І музика, і муза, і зоря.

      Хай чують всі Олімпи і світи:
      Образити тебе не дам нікому,
      Між тим життям і цим поставлю кому -
      Пригадуй, перевтілюйся, цвіти.

      Прочитуй долю в дзеркалі води
      І хай тобі здається – це Афіни...
      На цій землі, у серці України
      Я згоден цілувать твої сліди.

      Можливо, ти богинею була...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    222. І сняться сни...
      І сняться сни...
      Твоя рука,
      Твоє волосся грає водоспадом,
      Твоя присутність лагідна, м’яка,
      Твої вуста, що пахнуть шоколадом.

      Твоє тепло вплітається у сни
      І змушує спросоння посміхнутись.
      Твоє кохання, як вино весни, –
      П’янить і не дає проснутись.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    223. * * *

      Микола Добролюбов

      (переклад з російської В.Кузана)

      Нехай помру – в тім горя мало,
      Одне лякає розум мій:
      Щоб на могилі смерть не грала,
      Не веселилася на ній.

      Боюсь, щоб над холодним трупом
      Не пролилось гарячих сліз,
      Щоб хтось мені в старанні глупім
      Красивих квітів не приніс.

      Щоби останньою стезею
      Не чув освідчення чудові,
      Щоби не став я під землею
      Предметом шани і любові.

      Щоб все, чого бажав так марно
      І жадібно, як був живий,
      Не посміхнулося відрадно
      Могилі – матінці моїй.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    224. ПОРИ РОКУ
      1.
      Така незаймана зима –
      Ні сліду „до” ні сліду „після”.
      У ліжку гріється сама
      І скрипом хвіртки – перша пісня.

      Така цнотлива, що болить
      До неї навіть ніжний дотик.
      Сльозою стане кожна мить
      І плакатиме гірко доти,

      Допоки поглядом спокус
      Обмацувати будеш небо
      Цілунками гарячих вуст
      Шукати спраглий острів Лесбос...

      2.
      Така заплакана весна
      У підлітковому чеканні,
      У безнадійному шуканні
      Сумна, зажурена вона.

      Не усвідомила іще
      Краси і сили в повній мірі.
      З темниці власної зневіри
      Її не вивів біль і щем.

      Ключ променя не відімкнув,
      Не пронизав ще юне серце,
      Не закохалась у люстерце.
      Ще вітер волі не війнув.

      Тому і плаче... і стоїть
      На цвинтарі своїх ілюзій.
      Світ набубнявів у напрузі,
      А в неї пуп’янки свої.

      3.
      Таке еротичне літо,
      Спокуса керує рухом,
      Оголено – стиглі перса,
      Цілунок тремтить за вухом.

      Зелені озера зваби
      І пляжні костюми міста...
      Ти хочеш здаватися кращим,
      Та ти із такого ж тіста.

      Бо радує ця прозорість,
      Повільна ласкава втіха,
      Бо щедрий чарівний вуйко
      Витягує вічність із міха.

      4.
      Така сексуальна осінь:
      Достигла, пружка, жадана,
      Пронизана теплим вітром,
      Обтяжена щедрим станом.

      В жовтневих обіймах світу,
      У стогоні груш та яблук
      Бажає тобі востаннє
      Віддати терпкий сніданок.

      Віддати легку вечерю
      Банально й невідворотно.
      Летить павутиння містом,
      І в грудях іще спекотно.

      А вітер під жовту сукню
      Грайливо подме – повіє.
      Моя непідкупна осінь –
      Вагітна сільська повія.

      Зігріє, заграє, загорне
      Пелюшку пустим конвертом...
      Минає останнє свято,
      І в небо думки простерто.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    225. Це не минеться...
      Коли це минеться? Все вітер, все протяг...
      Юлія Бережко-Камінська
      Це не минеться. Не мине
      Ні вітер цей, ні протяг, ні
      Ця ніч і цифри на стіні
      Пускатимуть по колу стрілку…

      Так стрімко вилетить в пітьму
      Ліхтарик світлом незбагненним
      І жовтим колом переверне
      Й просвітить все: твій сон, тебе…

      Тривог потік протік крізь тебе
      І поколов чоло вінками
      Вичавлюючи вічне «ні».

      Німий актор – посланець неба
      Приколе пристрасті зірками
      І тінь розіпне на стіні.





      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    226. Соло на віолончелі
      Н.С.

      1
      Вам лічить дні віолончель.
      Вам личить велично вивчати
      Лице вівці. Вино – на чати
      Й тепло вдягати у шинель.

      До світла виведе тунель,
      Та затискають час лещата.
      Ви – мати, Ваша винна хата
      Зустріне лагідно, мов Лель.

      Коко. Кокто. Колишні коні
      Літають лісом, літом... Сам
      Візьмуся бути саксофоном -

      Для Вашого бажання – фоном.
      Співцем. Слівцем на грудях дам,
      Що світ виорює з долоні.


      2
      Декоративна дивна тиша.
      Ти – шабля у руках митця.
      Лиця твого ляклива миша
      Лишає спогади. Оця,

      Де ти, де твій стрімкий неспокій.
      Покійна посмішка мети -
      Не ти. Нести нестримний опій,
      Мов опік збуджені коти.

      Використовуєш, мов декор
      Коротку сукню, декольте.
      Тепер тебе пухнастий вектор,

      Мов Гектор викує. Не те.
      Тепер на білосніжнім троні
      Нема мужчин. Коти і коні.


      3
      Відкриваю вічність. Перший сніг,
      Ніби та, на банях позолота.
      Виростають ягоди з болота
      І латаття тягнеться до ніг.

      Ніби все довкола замело...
      І мелодію ховає тихий голос,
      І тугий згинає спину колос,
      І стежки вертають у село...

      Там душа із сумнівами б"ється
      І весна оголено сміється,
      І дари приносить Менестрель.

      Дивовижно ніжно, наче кішка,
      Припинає коника до ліжка
      У гріхах свята віолончель.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    227. * * *
      Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
      І сірий будень топтали люди,
      І тіні стужі снували всюди,
      І були груди твої наповнені теплом.

      Згортала крила остання осінь...
      І під покровом сирої ночі
      Я слухав ніжні слова жіночі,
      Що були схожі на слово "ні".

      Якась невпинна хода асфальту
      Повз непотрібні сліди освітлень...
      Був майже грудень, чи, може, й січень,
      У мокрих сплесках німих освідчень.

      І плакав місяць на перехресті –
      Великий сторож і слави, й честі.
      А білий ангел на руки чисті
      Лягав гарячим цілунком сліз...

      ... Не все збулося. Не все забулось.
      Верба плакуча ще більш нагнулась,
      Ще більше сили забрала осінь.
      А я надії не втратив досі.





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    228. Відвідати Відень
      Відвідати Відень. Вагоном вагання
      Ввігнати у серце вагому весну
      І вигином волі окреслити власну
      Всесильну і вічну володарку сну.

      Снодійну веселку, веселу снодійку,
      Коханку всевладну володаря тьми
      Свяченими свічами, хвилями відчаю
      Від віри відірвану, винну... А ми,

      Ми вигнані, власне, із власних обітниць
      Вогнем і весіллям, вином ворогів,
      Нерівними впливами, вилами, війнами
      Просякнуті, приспані, втиснуті в гнів.

      Ми втоптані в тіло. А тім’я – високо...
      Не вискочиш. Відчай, мов вектор роси,
      Вертає, згортає, обмежує простір...
      Відвідати Відень. У вирій врости.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    229. Мені наснились дивні речі...
      Мені наснились дивні речі...
      Речитативом перевтілень
      Ти тіло втомлено вплела,
      Змела зі столу крихти літа –
      Лоліта у зеніті літ –
      Літописом сумним повітря,
      На вістря погляду вогню
      У стилі „ню”,
      Вплела
      Себе у стислі
      Ліси, чи лисі небеса.
      Така краса, такі довкола
      Прозорі кола. Коло нас
      Блукає час. Повз наші руки
      Ці круки голосно мовчать...
      Стрічають нас напнуті плеса
      І стреси в рідному гнізді.
      Гніді лошата вибігають
      І бгають простір перед себе.
      На тебе дивляться крізь ніч
      Облич чужих важезні тіні,
      Настінні
      Зозулі тікають у мозок
      І позов змінюють на клич.
      Поклич мене небесна весно
      Зі сну, чи в сон, чи в сновидіння...
      Таке невтілене падіння
      В обійми, в лоно, до грудей...
      Не Прометей до скал прикутий,
      А запахом цикути – я
      Розіп’ятий на тлі твоєму,
      Мов євнух у руках цариць,
      Чи жриць, що згідні принести
      Єство моє у жертву літу
      І плоть мою пліткам на втіху
      У тиху паморозь зими...
      Не ми
      Себе народжуємо в часі.
      На пласі днів нас розпинає
      Весна, що поміж нас минає,
      А мала би цвісти у нас –
      У наших душах, на вустах,
      У поцілунках і словах...
      У ласках запахів весни,
      Що знов тебе приносять в сни...

      2010 (остання редакція)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    230. ЧОРНА КВІТКА КОХАННЯ

      "Потік, наче коник, грає...", Марія Матіос

      Як ся має чорна квітка?
      Що ховає в пелюстках?
      Розправляє ніжні крила
      В пелюстках рожевий птах.

      Хоче випурхнути звідти,
      Розгорнути темну ніч,
      Хоче волі, щоб летіти
      У солодку мрію стріч.

      Бо така у крил потреба:
      Рушником високим неба,
      Сонця вітром золотим
      Колихати втіхи дим.

      2
      Твоя рука повільно, вільно
      Миє ноги і сосці...
      Я тебе, таку звабливу,
      Мив би тільки в молоці.

      Я б твоє святкове тіло
      В ласку слова сповивав,
      А чудову чорну квітку
      В крила зваби цілував.

      Я тобі вплітав би в долю
      Стежку, що в любов сія...
      Але я – лиш коник річки.
      В кожній краплі річки – я.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    231. Тут

      Тут фрески зім’яті, ікони спалені,
      А хрест на підлогу під ноги упав,
      Тут вікна у вічність і двері у вирій
      Сліпий поводир топором прорубав.

      Тут рівень зневіри звітується силі,
      А вся толерантність – на вістрі меча.
      Тут плани всевладні, а мрії – безсилі,
      А думку бездумно рубають з плеча.

      Ні віри у серці, ні Бога у храмі,
      Ні слави, ні свічки, ні світла нема…
      Тут кожен в окопі, точніше – у ямі,
      І з прапором білим вставати дарма.

      Тут зірка Полин на кашкетах героїв,
      А рани зі шрамами – на язиці.
      Вмирають від страху, від слова, від болю
      Ідей непомірних у лівій руці.

      Тут малюють богів і ведуть їх до смерті,
      Тут безпечно на мертвого вилити бруд.
      Тут навіть з собою не бувають відверті,
      І молитви не можуть збуватися тут.

      2010 (остання редакція)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    232. * * *
      Дмитрові Кременю

      Нас зрадили. І зраджують. І будуть.
      І ще не раз у крейдяному колі
      Знов буде сподіватися на диво
      Дивакуватий посланець любові.

      Від паводка до паводка це коло.
      Від пострілу до вибуху цей захист.
      До кого ще здійняти в ранах руки,
      Кому іще гіркий подати запит?

      До кого йти? Рубати на капусту
      Самих себе? Та до човна Харона
      Ми без квитка приходимо сьогодні –
      Для нас вода під веслами солона.

      Для нас вода – в Карпатах. Серед степу
      Вовками виють вибрані сонети.
      Держава нас не зрадила – вона
      Нас хоче упіймати у тенета.

      Хтось протестує, хтось іще вагається:
      Чекати, чи боротися, чи жити?
      Гіркий не сон – пробудження гірке.
      Ми не спимо. Кого іще будити?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    233. ТАНГО
      Па – падолистом, тактом і хистом,
      Руку у руку, плече до плеча.
      Котиться нота в спраглі ворота,
      Музика йде від ключа до ключа.

      Ласкою марячи, вовче і заяче,
      Боже і грішне. Пани і раби.
      Б’ються акорди, душі мов хорди,
      Аури вічні з подушок роби.

      Сниться – не сниться: в косах косиця...
      В небо, в безодню, назад і вперед,
      То замовкаючи, то воскресаючи,
      Словом палаючим капає мед.

      Небом і долом коло за колом
      Шепіт і трунок, і темінь, і ти...
      Тільки б не збитися, чи не розбитися,
      Тільки б до сліз забуття довести.

      Світлими кадрами над простирадлами
      Доторком, подихом, помахом крил...
      Певною мірою – танець над прірвою,
      Щастя й нещастя, безсилля і сил.

      Жаром і холодом, брудом і золотом.
      Ніжності ріки, цілунків мости...
      Небом і долом коло за колом,
      Казка і трунок, і темінь, і ти.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    234. Новий яскравий календар
      Новий яскравий календар –
      Суддя жорстокий, злющий кат –
      Нагадує, що я життя
      Узяв, мов човен, – напрокат,
      Що берег правий вже позаду,
      А лівого не видно ще,
      Що рік пройде як два десятки,
      Таких, як він, пройшли уже.
      Як два десятки, три десятки,
      Як сотні літ, мільйони літ...
      А воду то погладить вітер,
      А то, мов склом, покриє лід.
      Смішний я...
      Прагну: швидше, швидше,
      До лівого, вперед, туди...
      Та раз за разом, раз за разом
      Весло не дістає води...





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    235. Роби зі мною все, що хочеш...

      Роби зі мною все, що хочеш...
      Цілуй мене у кожну букву,
      Запалюй, пий, в’яжи законом –
      Я стану плахою і троном.
      Цілуй мене у кожну букву.

      Твори молитву на струнах плоті,
      Веди в найперші двері світу
      І розірви мою орбіту.
      Твори молитву на струнах плоті.

      Роби зі мною все , що хочеш,
      Лише коли розплющу очі –
      Не виходи з цієї ночі.
      Не виходи з цієї ночі...

      Роби зі мною все, що хочеш.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    236. Поети вмирають часто
      Поети вмирають часто,
      Частіше, ніж не поети.
      Їх душі летять у небо,
      Їх руки, наче крила, -
      Завжди потребують лету.

      Поети вмирають просто,
      Мов листя летить з берези.
      Надворі холодна осінь,
      Остання, немов самотність, -
      Єдина сестра поета.

      Поети вмирають зранку
      Без пляшки, що на похмілля,
      Без мрії, яку потрібно
      Чекати й шукати знову,
      Неначе нову повію.

      Поети вмирають швидко –
      Їм ніколи жити в прозі,
      Бо вічно в напівдорозі,
      Бо Муза стоїть на розі
      Зі словом, що було першим.

      Поети вмирають рано,
      Їх треба любити нині,
      Бо прісно вовіки вічні
      Їм вже не потрібні будуть
      Ні квіти, ні поцілунки.

      Поети вмирають вічно,
      Бо вічно шукають смерті,
      Бо надто вони відверті
      І надто безпосередні,
      А бути потрібно іншим.

      Поети несуть на плаху
      Свою лебедину пісню,
      І осені радість пізню
      Уже не встигають пити…
      Поети не вміють жити.




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    237. Дівчатам
      Поету краще не женитись,
      Бо він шукатиме вночі
      Не як до жінки підступитись,
      А до поезії ключі.

      Піде сама собі дружина
      За двох кохати і страждати,
      А в нього думка все єдина:
      І те, і це заримувати...

      Він дбатиме не про достаток,
      Творитиме в сім’ї не те –
      Писатиме складний початок
      Або закінчення просте.

      А з’являться у нього діти –
      Підкинуть ще одну проблему,
      Та буде він не їм радіти –
      Писатиме про них поему.

      Затупляться ножі й лопати,
      Зима насипле снігу в двір –
      А в нього час не ґаздувати –
      Записувати на папір.

      Хоч обіцяє всім без міри
      Кохання і до щастя злетів,
      Не йміть йому, дівчата, віри
      І не закохуйтесь в поетів.

      2000



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": 5.5