ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.06.18
21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі
2019.06.18
21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові
2019.06.18
20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у сенсі бу
2019.06.18
18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами. Все вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ, із чорного хмарища.
Аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.
Їх чути за надривами. Все вище
здіймаюся у надслуханні я.
Та ось він, дощ, із чорного хмарища.
Аж лячно.
В небі крешуть блискавки, неначе змії.
Можуть укусити.
2019.06.18
15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…
2019.06.18
14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.
Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.
Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -
2019.06.18
10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...
Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...
Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.
2019.06.18
09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.
2019.06.18
09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.
Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.
Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти
2019.06.18
08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!
На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!
На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго
2019.06.18
07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.
2019.06.18
01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.
Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.
Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене
2019.06.18
00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал
2019.06.17
23:44
За мотивами телевізійних новин
Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув
Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув
2019.06.17
13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.
Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.
Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.
2019.06.17
09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.
Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.
Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2019.06.11
2019.06.08
2019.06.02
2019.05.27
2019.05.27
2019.05.22
2019.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Кузан (1963) /
Вірші
Тепло задиратся зо мнóв
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тепло задиратся зо мнóв
***
Тепло задиратся зо мнóв:
То кліпне оком, то ся спряче.
Ги мняч по небу сонце скаче
И нóвтóв тягнеся сумнóв
Октóвбер довгый.
Мнягко дощ
Зацяпкує за вшиник студінь…
Челлині яблыка на блюді
Годуут динь.
Добігли до
Вчорашньых споминȕв про вто,
Ош кури нести перестали
Израна яйця. Много сала
Удклала óсінь…
Щи по сто
Налляти треба, бо зима
Иде з-за берега студена.
Домак далеко до Едема,
А нóвта тягнеся сумна,
Ги путь, що ним идеш из раю…
Даколи видится – вмираю.
Колыше світ болигóлóв,
А світ задиратся зо мнóв.
21.10.18 © Василь Кузан
Словничок:
Задиратся – заграє, чіпається до мене,
Прятатати – ховатися,
Ги – як,
Мняч – м’яч,
Нóвта – пісня,
Вшиник, ошиник – комір,
Домак – зовсім,
Колыше – гойдає,
Видится – здається
Болигóлóв – отруйна рослина.
Тепло задиратся зо мнóв:
То кліпне оком, то ся спряче.
Ги мняч по небу сонце скаче
И нóвтóв тягнеся сумнóв
Октóвбер довгый.
Мнягко дощ
Зацяпкує за вшиник студінь…
Челлині яблыка на блюді
Годуут динь.
Добігли до
Вчорашньых споминȕв про вто,
Ош кури нести перестали
Израна яйця. Много сала
Удклала óсінь…
Щи по сто
Налляти треба, бо зима
Иде з-за берега студена.
Домак далеко до Едема,
А нóвта тягнеся сумна,
Ги путь, що ним идеш из раю…
Даколи видится – вмираю.
Колыше світ болигóлóв,
А світ задиратся зо мнóв.
21.10.18 © Василь Кузан
Словничок:
Задиратся – заграє, чіпається до мене,
Прятатати – ховатися,
Ги – як,
Мняч – м’яч,
Нóвта – пісня,
Вшиник, ошиник – комір,
Домак – зовсім,
Колыше – гойдає,
Видится – здається
Болигóлóв – отруйна рослина.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0938 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0938 seconds