ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.09.06 16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.

Ольга Садкова
2026.09.06 15:10

1

Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?

Володимир Мацуцький
2026.09.06 11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;

хома дідим
2026.09.06 08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше

Віктор Кучерук
2026.09.06 07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.

Кока Черкаський
2026.09.06 00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте

Ольга Садкова
2026.09.05 22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат

С М
2026.09.05 21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби

У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті

Вячеслав Руденко
2026.09.05 18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці

Борис Костиря
2026.09.05 13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.

Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.

Тетяна Левицька
2026.09.05 11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.

Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води

Ірина Вовк
2026.09.05 11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог

Віктор Кучерук
2026.09.05 07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.

Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів

Артур Курдіновський
2026.09.05 04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.

Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Товро німих клонованих історій
***
Тавро німих клонованих історій
Повисло, наче сонце, у петлі,
Три ідоли на виблідлому тлі
Обличчями уперлися у Тору,
Що виросла з язичницьких джерел
І проросла таємно у Корані.
Ми християни, певно, надто ранні
Під примусом в кошару забрели.

Пастух стоїть, вірніше – пастухи,
Пускають вовка іноді в кошару
І бонуси отримують на шару,
І добувають з тіла потрохи.

Вже поділили світ на до і після
Пришестя, перехрестя, воскресінь…
На боротьбу лягає чорна тінь
І знов сумна народжується пісня.

Ворота відчиняють, та не в рай,
А знов у ту задрипану Європу,
Де не лише цілують голу жопу
А ще й… Таке… Таке воно. Чекай
Свою гнилу подачку, Україно,
Бо ти не любиш ні отця, ні сина,
А тільки зайд, катів і ворогів,
Що їм співаєш ніжно – воріженьки.

І відвертаєш погляд свій від неньки
І від героїв, що лягли в сувій
Апокрифів, що їх не визнають
І не читають, бо бояться правди.
А ти покірна. Віддаєшся завжди
З любові. Без любові. Без життя.
Без вірності. Така у тебе карма.
І я живу з тобою жартома.

…20.09.16





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-20 14:16:11
Переглядів сторінки твору 4187
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.700 / 6  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 5.639 / 6  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей !
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2016-09-20 15:13:41 ]
Цікавий вірш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2016-09-20 15:36:39 ]
Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-09-20 15:23:09 ]
"Така у тебе карма..."
Суголосний вірш. Ціную саме таку поезію - справжню, мудру, іронічну, споглядальну, сповідальну.
Серед звичного засилля сірих однотипних текстів цей вірш - перлина. Як і всі Ваші.
Щиро.
Дякую).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2016-09-20 15:37:17 ]
Дякую, Світлано.
Приємно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2016-09-20 20:39:32 ]
Ja dryguj pik y Jevropi( w Polszczi i trochu dali)...Tak,tam не лише цілують голу жопу...
Ne vse tak prosto i prumituvno, jak (ніжно – воріженьки.(A xto skazav szczo nizno???).
Nevdiaczno, priamolinijno, nedobre... Mabytj, czerez te, szczo jiteraturnuj geroj perekonanuj - І я живу з тобою жартома...
Pogani zartu, Vasuliu!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2016-09-27 13:07:54 ]
Бо якщо жити серйозно...
Не виживеш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2016-09-20 22:24:48 ]
У кожного народу свій історичний шлях. Ми давно могли вимерти, проте -ми ще є!!!, ми відроджуємось!!!. Хто визнає себе частиною народу - той вірить у його шлях і в те, що ним треба йти "призначеною" дорогою. Хто відділяє себе від народу, той збивається на манівці, зневірюється. Ми вижили завдяки тим, хто вірив попри що.
У Європу мало хто хоче. Але, на сьогодні це той союзник, який нам потрібен задля опору іншому сусіду. Можна, звісно відмовитись від союзництва з Європою. Тоді треба визнати, що нам на схід, до не білених "зрубів" і не ораної землі, до всюдисущого мата і недостояної браги на тщесердце щоранку.
Вибір є завжди....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2016-09-27 13:10:34 ]
Я ж не про вибір.
Я - про біль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-09-21 00:39:24 ]
Отож, приходить прозріння, хрестата Європа нас не врятує, вона сама не може себе захистити від нелегалів і терактів. Це ж треба бути такими дебілами, щоб знущатися карикатурами з Мухамеда - пророка багатьох народів - отримали від мусульман по заслузі, тим паче, скільки їх живе вже у Франції. А хіба схід - це тільки Росія? Є Японія і Китай, які виросли на вірі своїх предків, а не чужинській, нав"язаній ззовні, і могутні і процвітають і завойовують світ мирно - товарами, спортсменами, інтелектом, та у бойових мистецтвах не пасуть задніх. Дала Лама сказав: люди все більше не хочуть бути рабами божими, а хочуть бути господарями свого життя. Боги не господарі наші, вони - наші старші брати, і тримають руки на ралах наших, як сказано у Велесовій книзі! У нас був раніше язичницький хрест із колом - без розп"ятого трупа, який закрив нам сонце свободи!
Браво, Василю! Це - картина очищення, прозріння України, за яким - прекрасне майбутнє!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2016-09-27 13:09:23 ]
Дякую за розуміння, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2016-09-21 09:10:25 ]
Після останнього рядка чомусь згадалось: "Москаль любить жартуючи, жартуючи кине". Позиція ЛГ багато в чому видається суперечливою. Якщо Європа "задрипана", то що, знову у обійми "старшого брата"? Отам нас вже точно "чекають".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2016-09-27 13:06:31 ]
А чому ми маємо бігати кудись?
Треба бути собою. Тоді нас і поважати будуть у світі. А то дивляться, як на жебраків. А Європа - ще і як на дешеву робочу силу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2016-09-27 15:06:59 ]
Загалом згоден. І в ідеалі так би мало бути. Але маємо реальність і мусимо з нею рахуватися. Ні на кого не спираючись, важко стати на ноги. Бездержавна нація одразу не стане державною, тим більше, така розшарпана, як наша. Як на мене, нам найбільше бракує самоповаги, і позиція "жартома" - тому підтвердження. А на Донбасі - вже дожартувалися. І багатьом там уже не до жартів.