ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2018.02.20 06:53
Горе – горювати, поле перейти
Сірий кіт до хати, – сокіл до мети.
Наряджала мати хлібом рушники…
Запотіли пилом, вицвіли шибки.
Вигляділа очі, ночі у журбі
Ой, ти, леле – доле. Вітер у вербі.
Скошені отави і холодні дні: –
«Чи насниться легінь до з

Галантний Маньєрист
2018.02.20 01:22
Я кохаю обох вас -
ви тонші за мрії і сни,
і хоч різні, як зорі,
та разом – дві ближні струни.

Хай окремо ви – мука,
розгублені в образ, і суть,
та, обох обійнявши,

Ярослав Чорногуз
2018.02.19 23:46
ЧАСТИНА ІІІ

ЛЮБОВ СПРАВДЕШНЯ

Як надійшла любов справдешня,
Хлюпнула пригорщу тепла,
Моя душа, немов черешня,

Володимир Бойко
2018.02.19 22:17
Не перейди ту межу
Честі – від знади до зради.
Втрапиш у сутність чужу,
І не одержиш розради.

Не заблукай у гріху,
Не оступись, бо ніколи
Більше не буде шляху

Сергій Гупало
2018.02.19 21:37
Я легко – жайвором літаю,
Проміння сонця – струни – рву.
І кличу пісню, кличу Таю,
Плекаю пам’ять зорову.

З горіха зерня люба-мила,
Іти до інших не дає.
Вона, як мама, раму мила,

Ярослав Чорногуз
2018.02.19 19:57
Зимі не завше притаманні
Ці відчуття: вітрець-мусон,
Весь день – немовби у тумані,
Весь день – неначе сивий сон.

І часу невагомі хвилі
Навіюють сонливий стан.
І дрімота до ліжка хилить,

Ірина Вовк
2018.02.19 18:47
Ромчику… Гурику… Очі твої тернові…
Поле Життя несходжене… тихо на Полі Крові…
Лихо на Полі… Холодом віє лихо…
Чом же завжди перед боєм – так божевільно тихо…

Ніч яка – Боже! – тривожна... підступна… свавільна…
Зараз або ніколи!.. Буде Вкраїна вільн

Василь Світлий
2018.02.19 17:50
Перевелися зими кволі,
Злі перевіяли вітри.
І тільки зорі, тільки зорі
Не всі попадали згори.

Далеко сонце не в зеніті,
Сусідські докучають пси,
А так хотілося трембіти,

Сонце Місяць
2018.02.19 17:49
місто вистелює відстані
понад & понад
тихо сковзнувши від стіни
блискає вогник

дегенеруючи пристрасно
вдома & втома
сяйні бажання вистигнуть

Ночі Вітер
2018.02.19 14:47
Я готую смачно-смачно
Так, що дух захопить враз.
Кухня в мене – місце злачне,
Нагодую без образ.

На ПееМі всім згодиться
(Особливо мужичкам).
Встигну я причепуриться

Лілія Ніколаєнко
2018.02.19 14:19
Глава 1.

Я музою твоєю не була,
(а втім, як знати потайні бажання?).
Жагучі ноти, ніби друзки скла,
Так дзвінко б’ються, так нестерпно ранять,
Що аж з душі сочиться кров і крик,
До забуття цнотливу тишу поїть.

Ольга Паучек
2018.02.19 13:03
Потріскують дрова в печі
У полум"ї бажання,
Сердитий вітер за вікном
Вимолює зітхання...

Душа зігріється у снах
Теплом твоїх долоней
І не котитиметься дощ

Олена Багрянцева
2018.02.19 11:49
Забувай про свої тривоги і слухай дощ.
Пароплави твої повертаються в тиху гавань.
Утомилась земля одягати холодний саван.
Зачекався весни посивілий від смутку гравій.
Віє білим теплом від самотніх цукрових площ.

Зачиняй мої двері і грій у долонях с

Галина Михайлик
2018.02.18 23:49
Я дякую Тобі за цю сльозу,
за мій політ, іще такий недавній,
п'янких думок немовлену красу
в морозяній казковості різдвяній,
барвистих вогників космічну пектораль,
вібрації єдвабних обертонів…

Портал цей зачиняється, на жаль.

Вікторія Лимарівна
2018.02.18 23:23
Душа здригнулася – завмерла:
Крижини дотик, спалах – струм
Пробіг по тілу, наче жерлом
Дістав глибин сердечних струн.
Майдан січневий - ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ
Число трагічне - ВІН упав!
Смертельний постріл перший, другий…
Не випадкові – кожен знав.

Іван Потьомкін
2018.02.18 20:54
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на ули
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Завялова Інеса Завялова Інеса
2018.02.17

Джей Уей Ґамалія
2018.02.10

Володимир Кепич
2018.02.06

Олександр Прок
2018.02.01

Наталія Шовкун Лія
2018.02.01

Соня Безсонна
2018.01.30

Віталій Чепіжний
2018.01.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Коли тебе немає – холодає
Образ твору ***
Коли тебе немає – холодає
Якось раптово. Пролітає сніг.
Вода у крані замерзає. Раєм
Здається день, коли з тобою біг

Довкола сонця з небом пересохлим,
Що, наче шкіра, сипало луску.
Ми гризли непідйомну груду солі,
Висаджуючи спогади в піску.

Ніщо не проросло і не воскресло,
Але вродилось світло. Відтоді
Сідаю біля тебе, як на плесо,
Читаю те, що пишеш по воді.

Гортаю сторінки своїх ілюзій,
Твоїх примар закреслюю сліди…
Тремтить чекання у хисткій напрузі:
Ходи до мене, Сонечко. Іди.

Бо вимерзне волога потаємна,
І пересохне серце в стосі книг…
Ти – істина. Ти перманентна тема.
Глобальне потепління від таких.

23.01.18 © Василь Кузан





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-23 23:47:01
Переглядів сторінки твору 193
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.136 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.69)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2018.02.17 16:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 06:56:03 ]
Сіль гризти набридло, ото й втекла. Жартую, певно ж:))

Прозора й гарна лірика Василя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-02-01 00:36:19 ]
Дякую щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 15:07:29 ]
"Ми оніміли, вчерствіли, оглохли,
Висаджуючи спогади в піски.
Зустрілось сонце з небом пересохлим,
І падали вчорнілі пелюстки..."

Беріть, друже. Бо вірш дуже хороший. Трішки крапнув золота у вашу коштовність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-02-01 00:36:42 ]
Щиро дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 16:01:32 ]
Гарний вірш!
Одначе засмутило : "І пересохне серце в стосі книг…"
На мій погляд,мудрувато, невдало...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-02-01 00:37:22 ]
Бо зайві знання таки сушать серце... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2018-01-24 18:24:57 ]
А лірика у Вас особлива.
Зачаровує вірш, пане Василю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-02-01 00:37:40 ]
Щиро дякую, тезко)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-02-01 08:12:52 ]
із любов'ю коли, чується завжди, а тут любов у кожному рядку, а між рядками ще більше