Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Майстерень Адміністрація

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-02 14:58:05 ],
на сторінці новини


З ДОПОВІДНОЇ АМЕРИКАНСЬКОГО ПОСЛА В УКРАЇНІ ЩОДО РОЗМОВ ІЗ ФІРТАШЕМ
"Kyiv Post" публикует полный текст отчета посла США Уильяма Тэйлора о встрече с украинским олигархом Дмитрием Фирташем, которая произошла 8 декабря 2008 года.
Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России.

Как пример таких уступок Москве Фирташ привел молчание Тимошенко касательно военных событий в Грузии в августе, ее избежания заявлений относительно Голодомора и вопроса Черноморского флота в Крыму. В ходе встречи Фирташ признает, что имел связи с организованной преступностью. В частности, Фирташ прямо говорит, что нуждался в одобрении криминального авторитета Семена Могилевича на участие в газовом бизнесе. По словам Фирташа, он получил это одобрение.Kyiv Post располагает копией засекреченного доклада Уильяма Тэйлора, опубликованного WikiLeaks. Ниже - полный перевод этого документа.Среда, 10 декабря 2008, 07:52Тема: Украина: Фирташ рассказывает о себе американскому правительству1. Неоднозначный
украинский олигарх Дмитрий Фирташ, более всего известный как совладелец
газового посредника РосУкрЭнерго,позвонил послу США в Украине Уильяму Тэйлору 8 декабря 2008 года.
Фирташ напрямую не указал причину, по которой он просил срочной встречи с послом, он также не просил американское правительство ни о чем, но долго рассказывал о своем бизнесе и политике, явно пытаясь улучшить свой имидж в глазах Америки.Миллиардер, который судя по всему, является одним
из самых влиятельных людей в Украине, выразил полную поддержку президента
Виктора Ющенко и столь же сильное презрение к премьер-министру Юлии
Тимошенко. Он заявил, что препятствовал коалиции между БЮТ и Партией Регионов в последний момент и на момент встречи работал над созданием коалиции между сторонниками Ющенко и Партией Регионов.
В своем длинном монологе Фирташ описал собственную эволюцию как бизнесмена — от момента, когда он торговал продуктами питания до создания РосУкрЭнерго. В своем длинном монологе Фирташ описал собственную эволюцию как бизнесмена — от момента, когда он торговал продуктами питания до создания РосУкрЭнерго.
Фирташ утверждал, что Тимошенко работала с Россией с целью уничтожить РосУкрЭнерго, и приводил примеры, которые должны были доказать, что она делала политические уступки России, чтобы получить поддержку в уничтожении РоусУкрЭнерго. Он признал связи с лидером российской организованной преступности Семеном Могилевичем. Он признал связи с лидером российской организованной преступности Семеном Могилевичем. Он заявил, что нуждался в одобрении Могилевича для того, чтобы начать этот бизнес. Он был непреклонен в том, что не совершил ни единого преступления, когда строил свою бизнес-империю, и утверждал, что посторонние до сих пор не могут понять, что происходило в период беззакония, которое царило в Украине после развала СССР. Он заявил, что Украина ему по-настоящему небезразлична,
и что он видит в том, что российский бизнес пытается взять власть над украинской экономикой, большую угрозу национальной безопасности. Комментарий: Аргументы и заявления Фирташа явно направлены на защиту собственных интересов, он видит в Тимошенко явную угрозу своему бизнесу. Фирташ пытается улучшить свой имидж2. Украинский миллиардер Дмитрий Фирташ, больше всего известный как совладелец неоднозначного газового посредника РосУкрЭнерго, искал встречи с американским послом 8 декабря (2008).
Вместе с Фирташем на встречу приехали политический консультант Амсит Зев Фурст и Андрас Кнопп, венгерский бизнесмен, занимающий вторую по значимости позицию в РосУкрЭнерго. Фирташ так и не объяснил, зачем ему была нужна эта встреча, он также не обозначил каких-либо просьб к Послу. Но, в ходе разговора было понятно, что он пытался использовать эту встречу для того, чтобы изобразить себя в лучшем свете. Фурст сказал, что присутствовал на встрече, как «друг и советник» Фирташа и в ходе встречи заявил, что Правительство США может иметь неверные представления о Фирташе. В определенный момент встречи Фирташ начал говорить об «ошибках, которые он, возможно, совершил», но перевел разговор на другую тему, как только Фурст подал ему знак.Фирташ поддерживает президента Ющенко3. Во время встречи, длившейся два с половиной часа, Фирташ рассказал послу, что он непубличный человек, который, с недавних пор, все активнее начал погружаться в украинскую политику. Он признал, что «верно служил» президенту Ющенко в качестве неофициального советника во время напряженных газовых переговоров с Россией и политического кризиса во время Оранжевой революции 2004 года. Он сообщил, что по просьбе президента трижды встречался с Ющенко на его даче на прошлой неделе. Он признал, что «верно служил» президенту Ющенко в качестве неофициального советника во время
напряженных газовых переговоров с Россией и политического кризиса во
время Оранжевой революции 2004 года. Он сообщил, что по просьбе
президента трижды встречался с Ющенко на его даче на прошлой неделе.Он
охарактеризовал себя как близкого друга и доверенное лицо президента –
человека, которому президент может полностью доверять. По его мнению, Ющенко совершил, возможно, трагическую ошибку во время Оранжевой революции, в том, что вместе с Тимошенко культивировал идею двух Украин – оранжевой, более демократичной Украины, и голубой Украины, которую представляла Партия регионов (ПР), которая добивалась сохранения прежнего статус кво. Он добавил, что подобное разделение Украины - это именно то, добиться чего надеялась Россия, чтобы контролировать Украину.
Фирташ убежден, что единственная возможность объединить Украину во время
теперешнего политического и экономического кризиса - это создать коалицию между сторонниками президента (Ющенко) и ПР, для того, чтобы предотвратить то,
что он назвал «Планами Тимошенко отдать страну на серебряном блюдечке».
(Примечание: вечером 9 декабря БЮТ, Наша Украина/Народная Самооборона, и
Блок Литвина сформировали коалицию, сохранив Тимошенко во власти, и
разрушив надежды Фирташа на коалицию между сторонниками президента и ПР.
Конец примечания.)… И ненавидит Тимошенко Фирташ назвал Тимошенко состоявшимся олигархом, которая заключила с Москвой соглашения, которые в будущем сделают Украину уязвимой для российских олигархов – это то, чего не может допустить ни он, ни сторонник ПР Ринат Ахметов. 4.
Фирташ назвал Тимошенко состоявшимся олигархом, которая заключила с Москвой соглашения, которые в будущем сделают Украину уязвимой для российских олигархов – это то, чего не может допустить ни он, ни сторонник ПР Ринат Ахметов. Фирташ отозвался о титуле Тимошенко «газовая принцесса» как ошибочном. Он объяснил, что хотя Тимошенко и заработала много денег на коррумпированной долговой схеме торговли газом в 90-х, но о самом газовом бизнесе она не знает ничего. ХХХХХХХХХХ, чтобы создать ложное представление о том, что она активно не
занималась бизнесом. Он убежден, что ненависть Тимошенко к нему вызвана тем, что она упустила возможность создать свое собственное РосУкрЕнерго в 2005, когда она впервые получила пост премьер-министра. 5. Фирташ заявил, что Россия всячески поддерживала коалицию БЮТ и ПР, и что такая коалиция должна была быть сформирована 7 декабря. Оставалось дождаться только подписи Виктора Януковича, лидера ПР. Он уверил, что смог сорвать создание коалиции, в самый последний момент убедив Януковича, что альянс с Тимошенко долго не продлится. Фирташ рассказал, что еще 6 декабря на каждом телеканале и в каждой газете Тимошенко предсказывала, что договор о создании коалиции между БЮТ и ПР будет подписан 7 числа.При этом, он с видимым удовольствием рассказывал, как удачно смог использовать свой телеканал ИНТЕР, чтоб обнародовать интервью Януковича, опровергающего заявление Тимошенко о том, что коалиция БЮТ и ПР уже практически сформирована. Отвечая на вопрос посла о том, был ли срыв сделки между ПР и БЮТ их совместной с Ахметовым работой, Фирташ уверил, что они работали отдельно друг от друга, хотя силы их и были направлены на достижение общей цели.Отвечая на вопрос посла о том, был ли срыв сделки между ПР и БЮТ их совместной с Ахметовым работой, Фирташ уверил, что они работали отдельно друг от друга, хотя силы их и были направлены на достижение общей цели. 6. Фирташ сказал, что они и он, и Ахметов оба хотели коалицию между ПР и ее сторонниками. Он уверил, что выступил посредником во время встречи, прошедшей вечером 8 декабря, между Януковичем и Ющенко. Он не был уверен в том, что Януковичу и Ющенко удастся сформировать коалицию, однако увидел, что это - единственный путь, способный вывести Украину из политического кризиса.Скромное начало... Фирташ рассказал, что его происхождение весьма скромное. Его отец был инструктором по вождению машины, а мама работала на сахарном заводе. По словам Фирташа, поскольку его родители ненавидели коммунизм, у них не было полезных связей, которые позволили бы вступить в университет — об этом он мечтал с детства. 7. Фирташ говорит, что он простой человек, выросший в селе Сынкив в Тернопольской области, на западе Украины. Фирташ рассказал, что его происхождение весьма скромное. Его отец был инструктором по вождению машины, а мама работала на сахарном заводе. По словам Фирташа, поскольку его родители ненавидели коммунизм, у них не было полезных связей, которые позволили бы вступить в университет — об этом он мечтал с детства. Фирташ говорит, что разделял родительское презрение к Коммунистической партии и согласился вступить в Комсомол только после того, как член партии запер его на два дня в своем офисе без воды и еды. 8. Фирташ сказал Послу, что учился в техникуме до того, как его забрали в армию в 1986 году. После армии он учился на пожарника. В 1991 году, когда Советский Союз развалился, Фирташ сказал, что его родители посчитали это событие концом света, и очень
беспокоился о том, как он выживет в это непредсказуемое время. Он также
добавил, что чувствовал себя как будто «между двумя странами — той, которая закончилась, и той, которая начиналась.» Свое будущее он описал как неясное, и сказал, что он «живет в стране без законов и без налогов». Он также описал себя как «прирожденный бизнесмен» без высшего образования, у которого «хороший нюх» на возможности для бизнеса, и который может выкрутиться в любой ситуации, полной
неизвестности. 9. Примечание. Украинская газета Украинская Правда, исследовав жизнь Фирташа, сообщила, что он не получил высшего образования, но был бравым солдатом с огромными связями. Именно связи помогли ему создать бизнес на консервированных продуктах и сухом молоке, которые он поначалу экспортировал в Узбекистан. Согласно сообщениям в прессе, в том, что бизнес Фирташа таки стал успешным, была большая заслуга его первой жены и бизнес-партнера Мария Калиновской. Именно связи помогли ему
создать бизнес на консервированных продуктах и сухом молоке, которые он поначалу экспортировал в Узбекистан. Согласно сообщениям в прессе, в том, что бизнес Фирташа таки стал успешным, была большая заслуга его первой жены и бизнес-партнера Мария Калиновской.Его бизнес в последствии вырос в зарегистрированную в Германии высокодоходную компанию, объединявшую консервный завод и систему поставки продукции. Фирташ и Калиновская были женаты с 2002 по 2005 год. При разводе Калиновская получила приличную часть состояния, не
смотря на то, что Юрий Бойко, бывший Министр Топлива и Энергетики, изо всех сил старался приуменьшить реальные размеры состояния Фирташа.
Конец примечания.... стал мощным олигархом.10. Фирташ подробно рассказал, как он начал заниматься газовым бизнесом. Он объяснил, что его бизнес в сфере пищевых продуктов и других товаров, запущенный им в Черновцах в Западной Украине вместе с его женой Марией, сначала назывался KMIL, а затем перерос в High Rock Holdings. Фирташ сказал, что он познакомился с украинским бизнесменом Игорем Бакаем в Туркменистане. Там он занимался продажей автомобилей в Ашхабаде, но мечтал о большем. Благодаря этому бизнесу, он познакомился с мощными бизнес-фигурами из бывшего Советского Союза. Фирташ сказал, что он познакомился с украинским бизнесменом Игорем Бакаем в Туркменистане. Там он занимался продажей автомобилей в Ашхабаде, но мечтал о большем. По словам Фирташа, Бакай убедил украинского президента Кравчука разрешить ему покупать газ исключительно для украинского рынка в Туркменистане.Фирташ сказал, что успех Бакая подогрел его интерес к газовому бизнесу. (Примечание: В 1993 году Бакай тогда создал компанию Республика, которая позже трансформировалась в Интергаз, который начал выгодную торговлю между
Туркменистаном и Украиной. Бакай в последствии станет первым главой украинской государственной нефтяной и газовой компании Нафтогаз и пробудет им с 1998 по 2001 годы). Фирташ также описал газовый бизнес в Украине в 1990-х как особенно опасный. Фирташ сказал, что во время премьерства Павла Лазаренко, последний назначал уголовников на должности в правительстве и использовал свою премьерскую должность в коррупционных целях. 11. Фирташ также описал газовый бизнес в Украине в 1990-х как особенно опасный. Фирташ сказал, что во время премьерства Павла Лазаренко, последний назначал уголовников на должности в правительстве и использовал свою премьерскую должность в коррупционных целях.Он добавил, что Тимошенко стояла во главе Объединенных Энергетических Систем, с помощью которых разбогатела. Фирташ утверждал, что Лазаренко, Тимошенко и помощник Лазаренко Игорь Фишерман разделяли и властвовали на украинском газовом рынке. Он утверждал, что Лазаренко приказал убить "Донецкого губернатора Евгения Щербаня" в 1996 году (в 1996 году Щербань был не губернатором, а бизнесменом и народным депутатом - ред.) и главу Итеры в Киеве за то, что тот не разделял газовую бизнес-философию Лазаренко. Он утверждал, что
Лазаренко приказал убить "Донецкого губернатора Евгения Щербаня" в 1996 (в 1996 году Щербань был не губернатором, а бизнесменом и народным депутатом - ред.) году и главу Итеры в Киеве за то, что тот не разделял газовую бизнес-философию Лазаренко. (Примечание: Игорь Фишерман был известен в украинской прессе как правая рука Могилевича, который также был финансовым директором компании High Rock Holding в конце 1990-х.)12. Еще одним таким бизнесменом был Игорь Макаров, создавший газотрейдерскую компанию Итера в 1992 году, поставлявшую туркменский газ в бывшие республики Советского Союза.Фирташ утверждал, что Макаров нанял бывшего главу КГБ, чтобы тот возглавил службу безопасности, чтобы управлять газовой империей Макарова в
Центральной Азии.Фирташ вспоминал, что он поставлял продовольственные товары через High Rock Holdings, которую Итера использовала, чтобы покупать газ таким же образом в Туркменистане. Макаров тогда платил Фирташу наличкой, полученной от продажи газа. Фирташ говорит, что Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов в 2001 году, что заставило Фирташа развивать собственный газовый бизнес, в то же время вытесняя Макарова. Фирташ говорит, что Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов в 2001 году, что заставило Фирташа развивать собственный газовый бизнес, в то же время вытесняя Макарова.13. По словам Фирташа, он нанял уроженца Венгрии бизнесмена Андраса Кноппа для ведения переговоров по сделкам на газ с Казахстаном, Туркменистаном и Узбекистаном. Поскольку эти Центральноазиатские страны доверяли Фирташу как надежному бизнесмену, они согласились подписать с «Евротрансгаз», в результате чего бизнес Макарова оказался в руинах. Фирташ добавил, что пошел на тот ужин опасаясь, что его побьют или даже убьют за то, что он отнял бизнес Макарова. 14. Фирташ также рассказал, что Макаров пригласил его на ужин в Киеве в
январе 2002 года, вскоре после подписания Фирташем договоренности по газу со
странами Центральной Азии. Фирташ добавил, что пошел на тот ужин опасаясь, что его побьют или даже убьют за то, что он отнял бизнес Макарова.По словам
Фирташа, он был вместе с начальником охраны Семена Могилевича, Сергеем Михасем из Солнцевской Группировки и господином Оверином, когда Макаров сказал Фирташу, что он получит назад свой бизнес с такой же легкостью, с какой Фирташ его забрал. Фирташ ушел со встречи цел и невредим благодаря своей хорошей репутации среди центральноазиатских бизнесменов - он сохранил свою жизнь и свой
газовый бизнес.15. Согласно рассказу Фирташа, компания ETG (Евротрансгаз — ред.) была единственным транспортером туркменского газа в Украину. (Примечание: Согласно сообщениям в СМИ, к 2005 году Фирташ создал целую империю по торговле газом, что позволило ему легко передать дела в РУЭ. В дополнение, Фирташ владеет львиной долей акций в украинских, эстонских, российских, немецких, швейцарских, итальянских, таджикских и австрийских компаниях, которые объединил под управлением Group DF (Группа Дмитрия Фирташа — ред.). Он также приобрел 61% акций украинской Медиагруппы Интер, которая является владельцем и совладельцем 7 телевизионных каналов и новостного агентства Ukrainian News Agency. К 2006 году предполагаемые активы Фирташа оценивались а $5 млрд., но большинство экспертов уверенны в том, что Фирташ намеренно занизил размер своего реального состояния, которое на самом деле достигает десятков миллиардов долларов. В беседе с послом, Фирташ не очертил никаких конкретных рамок своего богатства). Будущее РосУкрЭнерго16. Когда Фирташа спросили об обещании Тимошенко устранить РосУкрЭнерго из Украины, в своем ответе он связал Тимошенко с Россией. Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России. Он утверждал, что премьер-министр искала поддержку со стороны России для того, чтобы избавиться от РосУкрЭнерго и ради достижения этой цели шла на уступки России. В качестве примера таких уступок Москве Фирташ назвал молчание Тимошенко о военных событий в Грузии в августе, ее избежания заявлений относительно Голодомора и вопроса Черноморского флота в Крыму. Он утверждал, что россияне также простили Тимошенко ее долг в размере $600 миллионов, который остался со времен ее бывшего газового бизнеса. Этот долг мог быть использован как инструмент давления на Тимошенко. Фирташ признался, что у него все больше усложнялись отношения с Россией. Он
утверждал, что россияне также простили Тимошенко ее долг в размере $600 миллионов, который остался со времен ее бывшего газового бизнеса. Этот
долг мог быть использован как инструмент давления на Тимошенко. Если Москва действительно хотела избавиться от РосУкрЭнерго, добавил Фирташ, она могла это сделать только за время, которое Тимошенко была при власти. Отвечая на вопрос посла, Фирташ сказал, что долг Украины компании РосУкрЭнерго составляет около $3 миллиардов, и добавил, что этот долг именно перед РУЭ, а не перед Газпромом. 17. Отвечая на вопрос посла, Фирташ сказал, что долг Украины компании РосУкрЭнерго составляет около $3 миллиардов, и добавил, что этот долг именно перед РУЭ, а не перед Газпромом.По его мнению, долг РУЭ Украина могла вернуть только газом, поскольку у страны не было денег, чтобы выплатить всю сумму сполна. Он так же добавил, что согласно контракту между РУЭ и Газпромом, любые поставки газа получателю РУЭ должны быть заверены двумя подписями на документах о соответствующих газовых трансакциях — одна подпись представителя Газпрома и вторая — представителя РУЭ (Фирташа).Фирташ объяснил, что если на документе о передаче газа нет его подписи, то с юридической точки зрения не существует доказательства того, что газ был передан РУЭ или Украине, соответственно, Газпром лишается возможности требовать оплату от РУЭ, таким образом, оставляет РУЭ в газовых соглашениях на некоторое время. По его предположению, Украина должна будет отдать РУЭ 12 млрд. кубических метров газа для того, чтобы погасить долг. Это можно сделать путем передачи РУЭ газа, который уже имеется в хранилищах, таким образом, повысить долю газа РУЭ в хранилищах до 23.5 млрд. кубических метров, поскольку у РУЭ на то время там уже были собственные запасы в размере 11.5 млрд. кубических метров (максимальная вместительность газового хранилища — 34 млрд. кубических метров).Фирташ намекнул, что если компанию РУЭ «подвинули» по соглашению со стороны России, Украина, скорее всего, попробует забрать или украсть все запасы газа РУЭ в газохранилище. Газ обычно поставляется в Европу по рыночным ценам, что до сих пор является прибыльным бизнесом, не смотря на снижение цен на газ во всем мире. Фирташ намекнул, что если компанию РУЭ «подвинули» по соглашению со стороны России, Украина, скорее всего, попробует забрать или украсть все запасы газа РУЭ в газохранилище. Связи с российской мафией18. Посол попросил Фирташа рассказать о своих связях с боссами российских преступных группировок, такими как Семен Могилевич. Фирташ ответил, что многие люди с Запада не понимают, что происходило в Украине после распада СССР. Он добавил, что "когда правительство не может эффективно управлять, страной правят законы улиц".Он отметил, что было невозможно обратиться к правительству официально, не встретившись с членами преступной группировки. Фирташ признал, что он нуждался и получил разрешение от Могилевича, когда начинал различные виды своего бизнеса, но он отрицал, что находится в близких отношениях с Могилевичем. Суть того, что сказал Фирташ была в том, что он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью. Вместо этого он утверждал, что был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса. 19. Суть того, что сказал Фирташ была в том, что он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью. Вместо этого он утверждал, что был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса.Если ему было необходимо разрешение властей, к примеру, ему неизменно было необходимо разрешение соответствующих «бизнесменов», которые сотрудничали с представителем властей, выдающим соответствующее разрешение.Он также утверждал, что, несмотря на то, что знал многих бизнесменов, которые связаны с организованной преступностью, включая Солнцевскую группировку, он никак не участвовал в их незаконных делах. Он утверждал, что эра «закона улиц» прошла, и что сейчас в Украине можно иметь полностью законный бизнес. Он подчеркнул важность политического объединения Украины, чтобы ослабить влияние российских криминальных боссов на украинский бизнес.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-02 15:02:10 ],
на сторінці новини

Навіть якщо WikiLeaks замовкне – найцікавіше ще попереду

Схоже, це айсберг, у якому ховається велика група посадовців американської розвідки, дипломатії і армії, що згуртувалися в русі опору політиці американського керівництва...

Джуліан Ассандж
Інтерпол оголосив у розшук Джуліана Ассанджа, засновника Wikileaks. Американський уряд, схоже, готовий вчинити з ним, як із «ворожим комбатантом», свого часу захопленими в Афганістані, Іраку й навіть в Європі – вколоти снодійне й доправити в тюрму в Гуантанамо. Сам найімовірніший – за планетарним народним визнанням – кандидат на наступну Нобелівську премію миру – десь ховається, але через зв’язкових попередив про наступний викид секретних документів. Те, що прокуратура Швеції звинувачує його у зґвалтуваннях, може працювати тільки на імідж борця за правду. Коли 30 років тому потрібно було спаплюжити високопоставленого співробітника ЦРУ Філіпа Ейджі, який утік на Кубу й розповів про брудні операції відомства в Південній Америці, його оголосили алкоголіком і бабієм. Сьогодні ці гріхи вже такими не вважають, тому, наприклад, коли потрібно було зганьбити інспектора ООН Скотта Ріттера, який наполягав, що Саддам Хусейн не має зброї масового знищення, то його оголосили педофілом: Ріттер спростував ці звинувачення в суді, але його реноме уже було поховано. Та історія його виправдала: коли в Іраку так нічого й не знайшли, аби хоч щось пред’явити на виправдання вторгнення, про Ріттера згадали з пошаною, і він зажив уже в статусі мученика правди.

Щодо зґвалтувань та «примусу», нібито вчинених Ассанджом у Швеції, то це, схоже, з тієї ж опери. Як мальовничо описав ізраїльсько-шведський письменник Ісраєль Шамір, стараннями войовничих феміністок там «зґвалтування» трактується не лише як суто фізичний акт наруги, а й випадок, коли «потерпіла» вирішить, що стала жертвою «свинячого чоловічого шовінізму» - для цього достатньо, щоб коханець не подзвонив наступного дня. Простіше, по-нашому, «поматросив і кинув». Себто Ассанджу слід було негайно після любощів узяти в тих двох жінок, які так радо взялися опікуватися ним у чужій країні, розписки, що потерпілими вони себе не вважають і претензій не мають.

Чи є Ассандж героєм-одинаком, як часто подають, який подорожує з трьома лептопами й хвацько ламає секретні бази даних? Нібито так, якщо згадати, що в молодості рідний австралійський суд помилував його за хакерство, узявши до уваги його «благородні безкорисливі мотиви». Але навіть у кіно чи не останнім героєм-одинаком, що викривав корупцію і змови в уряді, були персонажі Алена Делона у фільмах ще 70-х. А наш герой вільно пересувається через кордони і дає інтерв’ю по скайпу, попри ордер на арешт, коли, здається, кожна собака не сплутає цю довгу худу фігуру зі світлою шевелюрою. Ось тут здається, що «високий блондин» - це видима частина айсбергу, у якому ховається велика група посадовців середньої ланки американської розвідки, дипломатії і армії, що мали чимало часу згуртуватися в русі опору політиці американського керівництва. Саме ця група і забезпечує «високого блондина» сотнями тисяч документів і вільним пересуванням у просторі й часі а-ля Бетмен. Досі ця група висувала на публічний подіум, наче пробні кулі, окремих дисидентів, щоб перевірити американську та світову урядову та громадську думку – найпомітнішим був колишній керівник підрозділу ЦРУ з пошуку Бен Ладена Майкл Шоер із викривальними заявами.

Які мотиви керують цією групою? Передусім, бажання помсти всій команді Буша-Чейні-Райс-Рамсфельда за те, що вони звалили провину на розвідку, коли жодних слідів зброї масового знищення в Іраку не знайшли, отож луснув отой благородний привід для вторгнення. Військові невдоволені тим, що на них вішають собак за невдачі в окупованому Іраку та Афганістані. По-друге, рішуча незгода з уже традиційною для всіх адміністрацій політикою беззастережної підтримки Ізраїлю, коли США в цьому тандемі відведено підлеглу роль, коли – за крилатим висловом – хвіст крутить собакою. Нарешті, унеможливлення американського нападу на Іран, що стало б справжньою катастрофою для Америки. Останнє, схоже, досягнуто завдяки недавньому масштабному викиду документів Wikileaks, оскільки ні в кого не було сумнівів, що плани удару по Ірану Вашингтон виношував не для отих «благородних» завдань не допустити появи ще одного власника ядерної зброї, навіть не з метою подолати свого давнього ворога, а суто з інтересів Тель-Авіва.

І нічого нового тут немає. Понад сто років тому, коли американській адміністрації потрібно було популяризувати серед населення війну з Іспанією в благородній місії звільнити Кубу від колонізаторів, газетному магнату Рудольфу Герсту передали для публікації перехоплене листування іспанського посла з Мадридом, де той глузував над президентом Монро, називаючи його «слабаком». Тепер історія повторюється з точністю до навпаки.

Що тепер робитиме Вашингтон? Передусім доведеться відкликати купу дипломатів із країн призначення, адже в жодного сірка не позичити їм очей, щоб чесно дивитися на своїх візаві, про яких вони писали не у вельми поштивих виразах. По-друге, вони неминуче стануть цапами-відбувайлами, на яких можна навісити гріхи в несанкціонованій творчості, польоті фантазії і т.д. А їхні відставки призведуть до масштабного поповнення дисидентської групи в американському владному істеблішменті. Отож найцікавіше і найважливіше ще попереду, навіть якщо Wikileaks замовкне назавжди.

Ігор Слісаренко, для УНІАН
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-04 17:10:13 ],
на сторінці твору     "Округ президента Ющенка"   Адміністрація Майстерень

До явних мінусів діяльності ющенка потрібно віднести і фінансову сферу, в якій він мав би розумітися, якщо взагалі в цьому питанні він розуміється.
Та нерозуміння таки краще, аніж зловмисні дії?
А, пригадайте, скільки раз гарант говорив про дефолт України, який вже наступив, а ми спокійно пропускали це повз вуха - розстріляти ж панікера не було жодної можливості. :(

Цікаво й інше, основні валютні кредити, які наші фіз і юрособи позичальники набрали і не можуть віддати, були взяті саме за часів президентства ющенка і патронування гарантом всіх дій Нацбанку України.

Отже вкрай неефективне просякання доларами, які ми не взмозі тепер віддати - цілковита провина ющенка, як гаранта і "фахівця".

А хто забув, до чого докерувався цей гарант, тому нагадаємо цим відеороликом.
Хоча продовження скоро й так відчує кожен на собі, бо ж права рука ющенка стельмах, ще й досі шкодить країні на посаді офіційного керманича Нацбанку. Чому стельмах не на пенсії? А чому зіц-голова правління Фунт був не на пенсії, а помічником Остапа Бендера очолював "Рога і Копита"?
Та найголовніше - кого ющенко привів на своє місце...
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 13:28:15 ],
на сторінці твору     "Дикунство нинішньої влади"   Адміністрація Майстерень


Предмети розкоші за бюджетні гроші

6 грудня 2010

vecherniy.kharkov.ua

Поки влада звинувачує підприємців у егоїзмі і роз'яснює, що без сплати бізнесменами підвищених податків пенсіонери і бюджетники довго не протягнуть, різні держструктури без тіні збентеження розкидаються бюджетними мільйонами.

На сайті «Державні закупівлі» (портал, на якому зводяться дані про всі держзакупівлі в країні) можна знайти масу цікавої інформації.

Наприклад, можна дізнатися, що Міністерство фінансів витратило на сервер для зберігання архівних баз даних близько чотирьох мільйонів гривень.

Надзвичайно необхідні українській армії «тропічні» черевики закуповуються за ціною, у три рази дорожче ринкової (при цьому фірма, тиждень тому виграла цей тендер на суму в півтораста тисяч гривень, вже припинила своє існування), а ремонт туалетів у сільській школі на Львівщині обійшовся бюджету майже в мільйон гривень.

«Главред» вирішив скласти список найбільш дорогих покупок, які, на нашу думку, ну ніяк не допомагають владі краще виконувати покладені на неї народом функції. Особливу пікантність цим фактам надає липневе доручення Держказначейству від прем'єр-міністра Миколи Азарова - блокувати фінансування міністерств і відомств, якщо ті будуть купувати дорогі автомобілі чи меблі, робити дорогі ремонти і т. д.

1. Враховуючи великий резонанс, перше місце ми віддали історії про купівлю (правда, в результаті невдалої) держпідприємством «Інформаційний центр», яке входить до структури Міністерства юстиції, автомобіля «Мерседес-Бенц» вартістю 1,1 мільйон гривень на самому початку осені. Коли про це стало відомо широкій громадськості, влада стрімко включила задній хід і відмовилася від придбання машини - але автодилер спочатку цілком логічно відмовлявся розривати вигідну угоду. Ситуацію вирішило втручання самого глави Мін'юсту Олександра Лавриновича, який, по-перше, «наполегливо порекомендував» керівникові «Інформаційного центру» відмовитися від «Мерседеса», по-друге, зв'язався з керівництвом автофірми, - і операція все-таки була розірвана.

2. На другому місці - тринькання Державного управління справами (легендарної «ДУСі»). Ця установа не поскупилася на шість мільйонів гривень для закупівлі меблів в один із кримських санаторіїв, що знаходиться в підпорядкуванні «ДУСі», в середині жовтня. Закупівля проводилася в одного учасника - тобто ніякого конкурсу не проводилося. У пояснювальній записці така терміновість пояснюється наступним візитом президентів Польщі та Словаччини і необхідністю забезпечити їм «належні умови».

Ці «належні умови», якщо вірити документам, які опинилися у розпорядженні «Главреда», вражають уяву українського обивателя: «купує меблі повинна відповідати інтер'єру палацового типу, меблі повинна бути виготовлена з цінних порід дерева, прикрашена різьбленням з позолотою і бронзовою фурнітурою, бути вирізаною за старовинними зразками », - так говориться в пояснювальній записці« ДУСі ». Необхідні для «позолоти та бронзовою фурнітури» кошти були знайдені в Стабілізаційному фонді, створеному для боротьби з кризовими явищами в економіці.

3. Буквально тиждень тому санаторію «Феофанія» (що знаходиться в розпорядженні тієї ж «ДУСі») терміново знадобилася газонокосарка. Оскільки це не звичайний санаторій, і в ньому лікуються сильні світу цього, то і газонокосарку купили не звичайну, а тракторного типу - за півмільйона гривень. Елементарний пошук такої техніки в Інтернеті доводить, що ціна тракторної газонокосарки - тисяч п'ятдесят гривень максимум.

4. На третьому місці йде Генеральна прокуратура. Цій установі в середині листопада терміново знадобився письмовий переклад, на який ГПУ витратила рівно півмільйона гривень. Очевидно, рядові перекладацькі фірми не можуть надати необхідної ГПУ якості послуг - тому перемогла на торгах компанія «Український центр синхронного перекладу», клієнтами якої є «Майкрософт», «Оріфлейм» і «Дженерал Електрик». А на початку осені в Генпрокуратурі чомусь почали виходити з ладу годинники - ситуацію виправили закупівлею шести найменувань наручних та інших видів годинників на суму в 1,2 мільйона гривень.

5. Четверте місце ми відвели Службі безпеки України. У середині листопада ця структура купила три новенькі автомобілі «Тойота Кемрі». При цьому СБУ явно вирішила, що звичайна комплектація машини не буде відповідати статусу установи, і зупинила свій вибір на одній з найдорожчих. На все про все було витрачено понад 1,2 мільйона гривень, тобто близько чотирьохсот тисяч гривень за одну машину.

6. Список розкішних держзакупівель був би неповним, якби в ньому була відсутня Верховна Рада, якій ми відвели п'яте місце. Після того як на початку осені парламент збагнув, що криза серйозна - в кулуарах зникли бойлери з водою, в кабінетах закінчилися письмовий папір, а в туалетах - папір туалетний, фінансові справи Ради пішли на поправку. Спершу парламент повністю вирішив всі проблеми з папером - його було закуплено близько 75 тонн за мільйон гривень, а згодом ще мільйон парламент витратив на різну оргтехніку. У той же час в занепад, мабуть, прийшов автопарк Ради - і в листопаді довелося виділяти 350 000 гривень на ремонт «мерседесів». Але навіть відремонтованих «мерсів» парламенту виявилося мало - і Рада подала заявку на купівлю 17 автомобілів «Тойота Кемрі». Торги повинні відбутися в грудні. Враховуючи, що парламентарії навряд чи можуть дозволити собі їздити на гірших машинах, ніж працівники СБУ, держбюджету це обійдеться приблизно в 6,8 мільйонів гривень (400 тисяч множимо на 17).

Це лише найбільш яскраві приклади «бенкету під час чуми». Щодня органи влади здійснюють десятки подібних держзакупівель - щоб задовольнити їхні апетити, навіть нового Податкового кодексу буде, мабуть, замало.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 13:58:04 ],
на сторінці твору     "Дикунство нинішньої влади"   Адміністрація Майстерень

Солодкі гроші "єнакіївських"
Юрій Ніколов, для УП _ Понеділок, 06 грудня 2010,

Праворуч - Юра Єнакієвський

Початок читайте тут Чорні гроші "єнакіївських" Про нинішнього міністра аграрної політики Миколу Присяжнюка відомо, що він як і авторитетний нардеп від ПР Юрій Іванющенко є вихідцем з Єнакієве. Однак цих діячів поєднує не лише мала батьківщина, але й бізнес. Присяжнюк разом Іванющенком багато років тому виступав засновником кількох маловідомих компаній, наприклад ЗАТ "Технічний центр "Україна". Однак засвітились і в більш відомих та близьких до агробізнесу місцях. За даними ДКЦБФР, вони входили до спостережної ради ЗАТ "Продовольча компанія "Юнкерс". Єнакієвській УБОП свого часу перевіряв цю фірму на предмет контрабанди бразильської яловичини через одну з місцевих територій пріоритетного розвитку, однак результати справи не отримали розголосу. Сам Іванющенко фігурує засновником якогось бізнесу не надто часто. Тому поява прізвища Присяжнюка в числі бізнес-партнерів авторитетного єнакіївця свідчить про їхню близькість. Тим більш, що поряд з їхніми прізвищами в вищезгаданих фірмах фігурує ім’я ще одного єнакієвця - Юрія Шумакова, якого деякі правоохоронці знають як "Шумака". Про роль Присяжнюка в оточенні Януковича свідчить ще такий факт. Він є засновником ЗАТ "Страхова компанія "Класичне страхування". Саме в цій конторі до обрання нардепом був офіційно працевлаштований Станіслав Скубашевський. Це один з найближчих соратників Януковича, що довгі роки забезпечує лідера всім життєвонеобхідним, у тому числі опікується і питаннями охорони. Тож не дивно, що саме на аграрному фронті відбулась дуже сумнівна оборудка, яка призвела до відтоку сотень мільйонів гривень в офшори з донецьким корінням. На початку листопада державний Аграрний фонд уклав угоди на закупівлі 100 тисяч тон цукру на 770 мільйонів гривень. Дані офіційно опубліковано в "Віснику державних закупівель". Попередньо Присяжнюк анонсував закупівлю, нібито необхідну для державних інтервенцій під час різкого подорожчання цукру. "Закупівельна ціна під час масового виробництва знизилась, і ми як держава купимо 300 тис т цукру в Аграрний фонд для того, щоб в разі збільшення ціни цукру на внутрішньому ринку держава могла своєчасно вийти з інтервенцією", - пообіцяв Присяжнюк. Однак просте порівняння закупівельної ціни та ринкової показало, що міністр як мінімум некомпетентний у своїй справі. Хоча мова йде про партію цукру, якої вистачить всій Україні майже на місяць споживання. За відкритими джерелами, ціна однієї тони цукру в листопаді коливалась довкола 7 тис грн./т. Але Аграрний фонд примудрився купити за 7,7 тис грн./т. Себто рівно на 10% дорожче від ринкової ціни. І жодного натяку на ґвалт з боку Мінекономіки, Антимонопольного комітету, Держінспекції по цінам, не кажучи вже про Генпрокуратуру. Хоча правоохоронці мали б поставити резонне питання: чому Фонд купує цукор за ціною вище від ринкової, і як дорогим товаром можна збивати ціни? Може хтось банально наварив гроші на держбюджеті, витягнувши з кишень платників податків 70 мільйонів гривень? З оголошення про результати тендеру відомо, що третина від 770 мільйонів "солодких" гривень дісталась ТОВ "Албента", решта – ТОВ "Оіл-Рівер". Про самі компанії на аграрному ринку нічого не чули, в держзакупівлях вони раніше не світились. Однак про їх засновників відомо більше. Засновниками "Албенти" є кіпрська офшорка "Імпофірм консалтінг лімітед" та ТОВ "Укррослізинг". Остання компанія "прославилась" минулого літа, коли виграла тендер Київського метрополітену на поставку 100 вагонів на загальну суму 1,39 мільярда гривень. Тоді бютівець з Київради Сергій Мельник заявив, що на цій оборудці столичний бюджет переплатить 790 млн грн. Тож уряд Юлії Тимошенко прислав ревізорів з КРУ, і тендер був скасований. Однак вже після інавгурації Віктора Януковича керівник метрополітену повідомив про бажання повернутись до питання закупівлі вагонів у "Укррослізингу". ТОВ "Оіл-Рівер" кілька років тому мало засновниками такого собі Сергія Сухана та ТОВ "Український інвестиційний капітал" (далі – УІК), яке виходить на британську офшорку "Турітелла корпорейшн". Минулого року всі засновники заховались за панамською фірмою "Ленстон холдінг інк". Ланцюжки "Албенти" та "Оіл-рівер" пов’язані між собою Олександром Козирєвим, котрий рік тому був директором "Албенти" та "УІК". Тож зрозуміло, що Аграрний фонд забезпечив солодке життя пов’язаним між собою компаніям. "УІК" дала перший крок в донецькому напрямку. Компанія є співзасновником ТОВ "Вік систем" (сітка автозаправок в Донбасі). Разом з "УІК" співзасновником "Вік систем" є Тимур Валітов, зять нардепа від Партії регіонів Тетяни Бахтєєвої, відомою своєю близькістю до групи Ріната Ахметова (Валітова її дівоче прізвище). В 90-х роках Тетяну Дмитрівну навіть називали особистим лікарем сім’ї олігарха. "УІК" також наближає нас до Присяжнюка. Кілька років тому ця компанія заснувала ТОВ "Форест-сіті". А минулого року замість неї засновниками стали Андрій Адамовський (відомий як голова спостережної ради ВАТ "Фарлеп-інвест", це ключовий актив Ріната Ахметова в сфері зв’язку), Ольга Джарти та Татьяна Присяжнюк – дочки Василя Джарти (зараз голова Совміну Криму, екс-міністр екології, причетний до "рілтерської" афери з переходом Межигірья до Віктора Януковича) та Миколи Присяжнюка, нинішнього міністра АПК. В деяких виданнях вже публікувались дані про УІК, групу "Вік" та "Турітеллу корпорейшн". За неофіційними даними, ці компанії контролювались Жиганом Такташовим. П'ятнадцять років тому цю людину вважали Тим-Хто-Вивів-Рината-В-Люди. Про його близькість до ахметівської групи свідчить такий факт: жінка та діти Такташова разом з братом Рината Ахметова Ігорем та Борисом Колесніковим є власниками кількох патентів на кондитерські вироби "Київ-Конті". Ось один з прикладів. Та й по бізнесу Такташева можна назвати однією з правих рук Ахметова. До структуризації СКМ його бізнес-імперія була розкидана по кільком компаніям. Наприклад, сотовий оператор DCC, футбольний клуб "Шахтар", кілька хлібокомбінатів мали засновниками ТОВ "Embrol Ukraine ltd". І саме в ній співзасновником був Такташев, а директором відомий нардеп Антон Пригодський. Чотири роки тому Такташев помер від хвороби, будучи на той час гендиректором ЗАТ "Шахтар". Нібито після цього його імперія була виведена на офшорну "Турітеллу" та розчленована нащадками з Донбасу. В цю логіку якраз вкладається історія проявлення в "Форест-сіті" Адамовського з Донецька, Джарти з Макіївки та Присяжнюка з Єнакієво. Тож аграрний міністр не може навіть робити вигляду, що йому незнайомі контори, які одним донецьким махом освоїли майже мільярд солодких. І якраз аграрна тема сьогодні прекрасно ілюструє тему "відтепер державні кошти в Україні будуть донецькими, або нічиїми". Так, джерело в регламентному комітеті Верховної ради сповістило про очікуване найближчим часом повернення до свого крісла в парламенті одного з найдавніших нардепів-сумісників – литвинівця Миколи Шершуна, що вже півроку очолює Держкомлісгосп. Його повернення анонсується під соусом майбутнього підпорядкування лісового комітету до Міністерства АПК, тобто до парафії Присяжнюка. Також багато хто споглядав боротьбу за горілчаний ринок. Після падіння режиму Тимошенко державний концерн "Укрспирт" очолив Олексій Савченко, близький до "регіонала" Павла Климця (горілка "Олімп", яку часто зараховують до активів Ріната Ахметова). Однак вже влітку міністр Присяжнюк його звільнив, і Савченко дебютував на музичних каналах як співак з кліпом "Испытание поражением". Новим керівником "Укрспирту" призначено донеччанина Ігоря Сухоносова, якому Присяжнюк публічно поставив задачу вже цього року привести держконцерн в стан повної готовності до приватизації. Перший крок зроблено, "Укрспирт" вже проводить реструктуризацію. А "Олімп" Климця, як стверджують учасники горілчаного ринку, зазнав масованих перевірок з боку контролюючих органів разом з іншими виробниками горілки, що не мають відношення до ПР. Хоча це можна назвати й ексцесом виконавця, а не конкретним замовленням. Оскільки проблеми Климця не йдуть в жодне порівняння з ситуацією довкола запорожця Євгена Черняка ("Хортиця"). За неофіційними даними, власник одного з найбільших алкогольних брендів України після відкриття кількох карних справ евакуював сім’ю та топ-менеджерів підприємства за кордон. А сам заглибився в повернення кредиту у розмірі $8 млн ахметівському банку ПУМБ. Також в останні місяці відбувся переділ зернового ринку. У цьому випадку виглядає так, ніби Присяжнюк та Колесніков вирішили помірятись лобістськими можливостями. Як відомо, Колесніков після призначення віце-прем’єром по Євро-2012 публічно висловив намір змінити розклади в сфері експорту зерна. Зараз ринок повністю контролюється десятком транснаціональними та українськими корпораціями. І новачкам вкрай важко стати потужними експортерами. Заради виходу на цей ринок Колесніков запропонував ввести квоти на експорт, які б продавались на відкритому аукціоні. У цьому випадку квоти могли б купити нові компанії, у яких немає зерна, але є великий "кеш". Якраз такого масштабу гроші освоюються на темі Євро-2012. Якби ідея Колеснікова спрацювала, новачки, викупивши квоти, змогли б їх перепродати "дідам" по такій схемі – ви, аби хоч якось вийти в плюси, продаєте нам зерно по вказаній нами ціні, а ми вже експортуємо за світовою. За цікавим збігом, експортери одночасно отримали поштовх в потрібному напрямку – наприкінці літа митниця та прокуратура почали неформальну блокаду експорту. Однак, за словами джерел в аграрному комітеті парламенту, замість начебто би неминучої перемоги Колеснікова на сцену вийшов міністр Присяжнюк. Дякуючи його втручанню, за останні два місяці бюрократичних війн квотна схема зазнала великих трансформацій. Поки віце-прем’єр проводив через Раду потрібний закон, уряд тихенько провів розпродаж квот, у якому виграли п’ять старожилів ринку, що знайшли свій підхід до міністра. Між тим, це може бути і банальною розводкою. Наприклад, один віце-прем’єр відкрито починає обіцяти переділ ринку, граючи в поганого поліцейського. А "хороший" міністр, дякуючи такій ініціативі нібито конкурента, влаштовує закриті торги серед переляканих конкурентів. І хто домовиться про нову ціну вхідного квитка на начебто свій ринок, той і дали зможе вести бізнес. Однак за це доведеться тепер постійно платити. Оскільки закриті торги на експортні квоти в Україні тепер проходять занадто несподівано для непосвячених. Тому джерела, посвячені в ієрархію Партії регіонів, вважають, що не варто очікувати справжньої боротьби між донецьким та єнакіївським кланами. Мовляв, люди з таким минулим завжди знайдуть спільну "феню" аби не доводити до стрільби як це було в 90-х. Досить нагадати, про розстріл нардепа Євгена Щербаня на трапі літака в донецькому аеропорту та вибух трибуни з Ахатєм Брагіним на донецькому стадіоні. Сьогодні повторення кошмарів з трупами в шахтах не хоче ніхто. Тим більш власники бізнесу, який виходить на міжнародний ринок.

© 2000-2010 "Українська правда"
www.pravda.com.ua
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 19:40:31 ],
на сторінці твору     "Світ робить з нас показовий смітник чи йдеться про розкол України?"   Адміністрація Майстерень

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 19:41:15 ],
на сторінці новини

Щодо розділення людства, метод Броннікова
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 19:45:14 ],
на сторінці твору     "«Одкровення члена таємної сім'ї, яка керує земними цивілізаціями» "   Чесний Журналіст


Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 20:05:43 ],
на сторінці твору     "«Одкровення члена таємної сім'ї, яка керує земними цивілізаціями» "   Чесний Журналіст

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 21:59:25 ],
на сторінці новини

Юлія Латиніна. Для "Ехо Москви"

http://echo.msk.ru/programs/code/731270-echo/

Ассандж. Возвращаясь к более приятным историям. Ассандж – персонаж, как кто-то мне написал в блоге «знакомый русской классической литературе в виде профессора Бромберга из романа братьев Стругацких». Помните, который не признавал никаких преград для информации, и делал это, заметим, совершенно бескорыстно. В этом смысле Ассандж, как и многие его помощники, тот же Брэдли Меннинг - это такие абсолютно бескорыстные люди. И даже если у них что-то не совсем в порядке с головой, то у них не все в порядке с головой так, как может быть не в порядке с головой у хорошего и довольного человека в западном обществе – они хотят только добра.

Собственно, кредо Ассанджа очень простое: не должно быть бесконтрольной власти, кроме как власть Джулиана Ассанджа, - потому что Wikileaks это бесконтрольная власть. И конечно, это очень интересный психологический вопрос, потому что, прежде всего, заслуга Ассанджа заключается в том, что он создал движок, создал софт, который позволяет кому угодно присылать в Wikileaks что угодно и оставаться при этом неизвестным. То есть, о том, что ему прислал все документы по США именно Брэдли Меннинг, который сейчас за это сидит, и которому корячиться 53 года, по-моему, - Ассандж узнал, только когда Меннинга арестовали.

В этом смысле тот российский мидовец, который прокрякал, что у России есть способ выключить этот ресурс, помимо всего, продемонстрировал глубочайшее незнание проблемы. Точно так же, как ряд российских политиков, которые всерьез обсуждают вопрос, не направлен ли этот выброс против России, - ну, это такой глубочайший провинциализм, такое феерическое невежество. Для начала, наверное, этим людям надо просто зайти на сайт Wikileaks, - когда он доступен, - его сейчас доссят постоянно, - и посмотреть, что из всего, что сейчас висит на сайте Wikileaks – там висит 4 набора материалов, все они антиамериканские. Первый – это видео боя в Багдаде 12 июля 2007 г., в ходе которого помимо боевиков были убиты еще и двое журналистов «Рейтер» - там спутали телекамеру с гранатометом.

Иракское досье висит, афганское досье висит - 250 тысяч документов американской дипломатической переписки, и то где-то три четверти миллиона документов, которые – внимание - сержант Меннинг, сидя в местном иракском Зажопинске, списал на диск с песнями Леди Гага, то есть, он хвастался потом в своей собственной электронной переписке, как он зашел с этим диском, на котором была эта симпатичная девица, стер звуковую дорожку и загнал туда всю эту информацию. Это к вопросу о том, насколько в США легок доступ к информации и вообще, если уже на то пошло, чем должны заниматься наши шпионы.

Как у нас Хуан-Лазар Васенков героически молчал в ответ на вопрос агентов ЦРУ о своем имени, и рассказывал в своих депешах о том, что американцы - судя по тому, что он рассказывал своим студентам - что «кровавый американский режим» делает несправедливости в Латинской Америке – судя по всему, он об этом рассказывал и в своих донесениях. Может быть, Хуан-Лазару не следовало бы давать бесконечное количество денег, Героев Советского Союза, а просто отправить их скромными сержантами 22 лет куда-то к черту на рога с альбомом Майкла Джексона.

То есть, дремучий провинциализм людей, которые считают, что три четверти миллиона секретных американских документов вывешены на сайте Wikileaks затем, чтобы скомпрометировать великого Владимира Владимировича. Это, конечно, тяжелая форма, это не лечится.

Собственно, что мне кажется важным в этой истории? Первое – абсолютное бескорыстие Ассанджа. Это очень важно, потому что я дальше буду говорить о его российских аналогах, которые не так уж бескорыстны. И то, что Ассандж – кстати, как и множество гениальных людей – видимо, он человек со сдвинутой психикой – это бывает. Представьте себе профессора Перельмана, который занялся политикой. Примерно то же самое Ассандж. Потому что гениальный программист, гениальный хакер. В свое время, кстати, он был арестован в Австралии за то, что он еще в 18-летнем возрасте лазал по сетям – причем, делал это абсолютно без всякой выгоды. Его поэтому и отпустили на свободу, судья сказал: знаете, это было просто любопытство.

Вопрос, что у Ассанджа было трудное детство - странно, какое у австралийца может быть трудное детство – чай не в городе Усть-Урюпинске и не в Афганистане. Но там была такая поразительная история, что мама Ассанджа познакомилась с другими мужчиной, который был, как назло, приверженцем секты. Секту возглавляла йогиня Анна-Хемильтон Бёрне, которая имела обыкновение – вы не поверите – воровать детей. У нее было 14 приемных детей, которых другие члены секты ей принесли, усыновили, передали в родильных домах – тут действительно какая-то история из фильма ужасов. И чтобы у нее не отобрали второго ребенка, - не Ассанджа, а его младшего брата, - мама Ассанджа бегала по всей Австралии, скрываясь от этой секты. Это уже сама по себе история жуткая, травмирующая для детства, но проблема в том, что потом корреспонденту «Ньюйоркера» Ассандж объяснял, что за сектой стояло австралийское правительство. То есть, еще в 10 летнем возрасте, если кто не знает, Ассанджа преследовало австралийское правительство в лице секты йогов.

И то же самое случилось, когда Ассанджу было 20 лет, потому что он развелся со своей женой, от которой он уже родил ребенка - он в 18 лет родил ребенка. Жена от него ушла, ребенка забрала с собой, Ассандж начал бороться за возвращение ребенка, но опять же, нес женой, а с правительством. То есть, опять бесконечные активисты организовывались, взламывались все социальные учреждения, объявлялись люди, которые будут стучать на это проклятое государство.

Это очень характерная позиция для крайних левых. Я уже говорила в прошлой передаче, что совершенно замечательным примером является поддержка Ассанджем, который несколько лет жил в Кении, организации которая называлась «Оскар фондейшн», и которая защищала, - а по мнению кенийского правительства являлась легальным представительством кенийской секты, которая называлась «Мунгики». Секта реально занималась людоедством, помимо рэкета. В конце концов, государство стало бороться с ней с помощью эскадронов смерти, и Ассандж и ряд правозащитных организаций, в лучшей традиции правозащитников, которые всегда готовы защитить права Полифема, с которым бессудно расправился Одиссей - они стали защищать людей от этих бессудных расправ. Но Ассандж ни разу не упомянул, что эти люди людоеды в самом буквальном смысле слова.

Собственно, такой же человек сержант Меннинг, о котором я уже говорила. Собственно, сложно сказать, насколько есть Ассандж. Ассандж давно имел свой сайт Wikileaks, на сайте публиковалась масса разных документов, в том числе, безумно интересных, и, безусловно, все это заслуживало права публиковаться, но звездный час Ассанджа наступил тогда, когда были слиты эти документы про США. И всех их слил сержант Меннинг.

Сержант Меннинг тоже очень интересный персонаж - он бы никогда не попался, если бы он сам не рассказал, что это он украл эти документы в переписке с хакером. Хакера звали Адриан Лама, этот хакер стукнул в ФБР - переписка эта сейчас опубликована, ее можно прочесть. Она безумно интересна, потому что видно, во-первых, что Меннинг тоже не вполне рациональный человек - он постоянно жалуется на одиночество, депрессию, на то, что его никто не любит. Это одна часть истории.

Другая часть истории заключается в том, что в какой-то момент в этой переписке он говорит: а ведь я бы мог продать это Китаю или России за бешеные бабки. Хакер его спрашивает - Что ж не продал? - Это публичная информация, - отвечает Меннинг. Вот такие ребята.

И гораздо менее приятный персонаж во всей этой истории - шведка Анна Ардин, та самая, которая подала на Ассанджа заявление об изнасиловании. Думаю, что многие считают, что это медовая ловушка, что ЦРУ наконец-таки нашло короля хакеров – потому что то, что делает Ассандж, это не журналистика и не компромат. Компромат - это когда вы шантажируете. Это хакерство в чистом виде, со всеми плюсами и минусами.

Наверное, многие думали, что это медовая ловушка - черта с два, ребята. Эта дама на самом деле сильно двинутая, мягко говоря. Я вообще держусь того мнения, что нет разных видов паранойи. Есть одна и та же паранойя. Ассандж считает, что против него в заговоре все правительства, вместе с сектой йогов. А гражданка Анна Ардин считает, что 3 млрд. человеческих самцов находятся в заговоре против 3 млрд. человеческих самок. В свое время она подвала заявление о «сексуальных домогательствах» на своего студента - за то, что тот во время ее лекции писал СМС. Тем самым он ее «захарасил», показал свое мужское доминирование.

И поразительно, что г-н Ассандж, который по ее приглашению приехал в Швецию, и остался по ее же приглашению у нее дома после организованной ею вечеринки, несмотря на всю свою компьютерную грамотность не заглянул в интернет, и не посмотрел, что такое Анна Ардин. Потому что к девушке не рекомендуется приближаться. Простите меня за похабный миф, если мифы бывают похабные, но мне это все напомнило замечательный австралийский миф о первой женщине, у которой, извиняюсь, в этом самом интимном месте вместо мягких тканей были зубы. И когда на нее залезал мужик, она ему там все откусывала. До тех пор, пока не нашелся один герой, который туда для начала засунул булыжник.

Так вот г-ну Ассанджу надо было просто посмотреть по интернету, что туда можно только с булыжником, потому что там кусается. Так он мало того, что ее трахнул, на следующий день трахнул ее подружку, - естественно, девушки сверили впечатления и написали на него заяву, а еще он там обошелся, видите ли, без презерватива.

То есть, еще раз повторяю – это такая странная крайне-левая тусовка, в которой есть безусловный плюс, который называется абсолютное бескорыстие.

Теперь, собственно, что во всей этой истории замечательного. Это то, что в ходе всей этой истории очень сильно изменилось и сильно увеличилось наше представление об окружающем мире, но очень мало изменилось – по крайней мере, для меня - мое представление о США. Потому что компрометирующие материалы обычно заключаются в том, что люли говорят одно, а делают другое.

В свое время тот же Wikileaks, и за это ему просто памятник можно ставить, опубликовал переписку сторонников глобального потепления, и выяснилось, что те самые ребята, которые публично кричат, что климат меняется, что с этим надо бороться, что дайте нам деньги, что мы самые лучше ученые, что кроме нас – кто нам возражает – тот не ученый, а вообще дрянь поганая. В частной своей переписке эти люди признают, что сейчас климат такой же, как тысячу лет назад, и обсуждают меры вненаучных расправ с несогласными.

В этом смысле, если сравнить переписку сторонников глобального потепление с перепиской американских дипломатов, то это абсолютно в пользу дипломатов, потому что из конфиденциальной переписки сторонников глобального потепления следует, что они врут, а из американской дипломатической переписки следует то, что их политика соответствует их представлениям о действительности. Ну что, мы не знали, что Каддафи это сумасшедший тиран, который боится летать и жить на верхних этажах? Не знали, что Путин «Альфа-дог», что Медведев - как там… «бледный и нерешительный», Робин при Бэтмане? Медведев в зеркало не смотрелся, там себя не видел?

Ну да, конечно, - их так никогда не называли публично. Но ребята, если послушать мои телефонные разговоры о тех же самых персонажах, то как бы вам сказать – там встречаются разные фразы, в том числе, непечатные – которые я не произношу публично, но, тем не менее, в общем, по смыслу, мои нетелефонные разговоры не отличаются от того, что я говорю на «Эхе» - может быть, по форме отличаются.

Еще один характерный пример – когда вскрылась дипломатическая переписка, то выяснилось, что практически все арабские страны, особенно Саудовская Аравия, на коленях умоляли США нанести удар по Ирану. Публично они говорили другое, а внутри говорили именно это. Это очень интересный момент разницы между демократически государством, и государством тоталитарным: потому что демократическое государство вынуждено вести тайно такую же политику, с теми же целями, которую она ведет явно. А тоталитарное государство свободно – сегодня они воюют с Австразией, завтра с Океанией, - и всегда воевала с Океанией – как это у Оруэлла. И саудовский король, выясняется, публично молчит, а в тайной переписке он не то, что просит американцев нанести удар – он очень гневается, что они не нанесли.

Вот, собственно, это главный, на мой взгляд, итог этой истории. Безумно интересно читать эту переписку. Мы узнали много нового - не столько нового, - я бы сказала так: узнали, что американские дипломаты очень хорошо умеют систематизировать информацию и пишут не хуже журналистов. Но при этом интересно: Ассандж накопал три четверти миллиона документов, 300 тысяч документов про Ирак - и ни одного, в котором Буш собирается попилить иракскую нефть. 92 тысяч страниц про Афганистан – ни одного с директивой про расправу над мирным населением. 250 тысяч диппереписки - ни одного слова о том, как «кровавый американский режим», пользуясь «марионеткой-Саакашвили», устроил геноцид осетинскому народу.

То есть, три четверти миллиона документов - и ни одного слова подтверждения тому бреду, который несут об американской политике левые, исламисты, людоеды, латиноамериканские диктаторы, «нашисты» с озера Селигер, - и, кстати, сам Ассандж.

Самая интересная история третья, которую я хочу рассказать. Я вообще сегодня довольно много о Wikileaks буду говорить и о проблемах информации, о проблемах, перед которыми стоит мир, потому что очевидно, что после того, как в сети стало прорываться так много информации, политики и дипломаты всего мира живут в другой реальности. Это реальности отчасти компьютерная. И они вынуждены будут либо радикальным образом ограничить доступ к конфиденциальной информации – что, в принципе, плохо - потому что любая информация, к которой цивилизация начинает ограничивать доступ, ведет к застою этой цивилизации.

В принципе, вся человеческая история – это прогресс, человеческую историю можно измерить в том, насколько свободно становится информация, и насколько больший объем человеку становится доступен. Это очень важный момент. То есть, есть разные критерии того, как измерять прогресс цивилизации. Например, - величиной температур или величиной давления, которое может достигать данная цивилизация. А можно объемом информации, к которой каждый ее член получает доступ. То есть, вряд ли это доступ будет ограничен. Значит, придется жить в каком-то другом стеклянном доме.

Есть еще парочка историй, которые я хочу рассказать. Самая простая из них связана с российской загадочной судьбой Wikileaks. Наверное, многие обратили внимание, что в тот момент, когда во всех крупных газетах мира – от «Гардиан» до «Иль Паис», появились большие подробные статьи об архиве Wikileaks, в России почему-то ничего не вышло, а потом вместо этого вышла странная статься в журнале «Русский репортер» , в которой содержалось утверждение, что чтение отчетов американских послов в Грузии производит впечатление, что ни у кого не было иллюзии о том, что Саакашвили начал войну.

Перерыв на новости.

НОВОСТИ

Ю.ЛАТЫНИНА: Итак, я остановилась на том, что когда во всех ведущих газетах мира появились глубокие, содержательные статьи по поводу Wikileaks, то в России, в «Русском репортере», вышла удивительная статья, в которой говорилось, что все понимали, что Грузия начала агрессии. Поскольку из отчета следовало ровно обратное, то Андрей Илларионов даже предположил, что статья в «Русском репортере» является частью новой кампании по дезинформации – мол, не будучи в силах отрицать содержание депеш, российские спецслужбы пытаются минимизировать ущерб.

В статье есть ряд и других поразительных заявлений – например, в ней написано, что источник американского посла в Москве являются - цириую: «эксперты, из года в год клевещущие на правящий режим». Но это еще цветочки. Ягодки – это история про заговор, который «кровавый американский режим» устроил против президента Ирана Махмуда Ахмадинежада. Цитирую: «Перед выступлением президента Ирана на Генассамблее ООН, Госдеп послал директиву всем европейским странам, указывая им, когда их представители должны покинуть зал». При этом шведский посол должен был покинуть зал на слове «Холокост» - Ахмадинежад так этого слова и не произнес, и цитирую дальше статью: «представители других стран вышли, а швед так и остался в зале, посылая сигналы тревоги и запрашивая у своего американского наставника, что делать».

Проблема в том, что эта история, мягко говоря, полное фуфло. Ну нет такого в каблограммах, что случилось, почему в тот момент, когда «Иль Паис» или «Шпигель» заранее получили материалы Wikileaks, перевели их, проделали огромный анализ, - издание, которое характеризует себя как российский партнер Wikileaks, кое-как публикует документы - в минимальном количестве, без перевода, а вместо анализа предоставляет нам статью, которую проще назвать бредом сивой кобылы.

Как вообще партнером Wikileaks стал не «Коммерсант», и не «Ведомости», а вот это? Ответ, конечно, содержится в имени, которым подписана статья - Израэль Шамир. Это такой замечательный человек, который является представителем Ассанджа в России. В статье он пишет о себе в третьем лице «Глава и основатель Wikileaks Ассандж находится сейчас на севере Европы, рядом с ним находится журналист Израэль Шамир – благодаря его работе «Русский репортер» получает предварительные материалы еще до того, как станут они достоянием общественности».

Это такой удивительный человек, который отрицает Холокост, называет академика Сахарова «вредным сионистским агентом», в своих статьях рассуждал о том, при каких условиях евреи приносили в жертву детей. Это человек, который участвовал во всех возможных конференциях, включая проведенную Ахмадинежадом конференцию по отрицанию Холокоста. Писал, что перед 11 сентября евреи были предупреждены СМСэсками. Но вы не думайте, что он антисемит – потому что с точки зрения Израэля Шамира, антисемитизма не существует вообще. Антисемитизм существует лишь в воспаленном воображении самих евреев. А есть только реакция на действия самих евреев.

Фигура эта настолько одиозная, что из-за сотрудничества с ним, из опасения быть заподозренным нацизме, отказались разные пропалестинские издания типа «Socialist Viewpoint», его французский издатель сел на три месяца в тюрьму за издание книги как раз г-на Шамира.

Собственно, что произошло? Шамир действительно, видимо имел право - вот это уже о ребятах, о которых я говорила – у которых такая легкая степень социального прекраснодушия – типа Ассанджа, или того же сержанта Меннинга. Безобидные и замечательные ребята, деятельность которых увеличивает количество добра в мире.

К сожалению, когда такая же история проистекает на русской почве, то те же самые маргинальные явления по-другому оборачиваются, что произошло? Израэль Шамир, видимо, предлагал сотрудничество не только «Русскому репортеру», «Ведомости» мне, сказали, что он им не предлагал сотрудничество, «Коммерсант» подтвердил, что он им предлагал сотрудничество. Там была такая проблема, - как там все было организовано? - приехали все журналисты со всего мира, сели в комнату, где их заперли на ключ и смотрели документы, - 250 тысяч этих каблограмм. Договоренность была такая: они пишут свои статьи, занимаются анализом этих документов, а в первой порции своих откровений Ассандж выкладывает те документы, которые являются подтверждением их статей. То есть, это очень большая история на доверии. И действительно, видимо, в этой комнате сидели только те люди, которым Ассандж доверял.

Но вот с российской стороны таким человеком оказался этот Израэль Шамир, и представьте теперь себе самочувствие «Коммерсанта», когда ему предлагают - вы оплатите туда дорогу, - ну, это ладно, это как раз дело собачье, - что от «Коммерсанта» там будет Израэль Шамир, и без источников и без подтверждений печатать на первой полосе те впечатления от прочтения или непрочтения Wikileaks, которыми соизволит поделиться человек, как я уже сказала - французский издатель которого сел в тюрьму, человек, который объясняет, что академии сахаров – это сионистский шпион.

Собственно, в результате Россия – это уже не относится ни к какому правящему режиму, это относится, к сожалению, к качеству журналистики, - потому что в результате все это получилось в таком виде в «Русском репортере». Что получилось? Есть премьер-министр Ливана Саид Харири, который в августе 20065 г. требует – цитирую «чтобы США прошли весь путь, если надо для того, чтобы остановить иранскую ядерную программу». Есть январь 2019 года, когда зам.министра обороны Египта Мухаммед аль Асар называет Ирак 2угрозой региону», есть апрель 2008 г., когда король Саудовской Аравии просит США - цитирую: «Отрезать голову змее». Есть президент Йемена, который в июле 2006 г. говорит, что это в интересах всех наций – помогать США остановить ядерную программу. Есть июль 2009 г., в котором наследный принц Объединенных Арабских Эмиратов, Мохаммед Бензайед, просит США «не задавливать Иран», есть король Бахрейна, который в ноябре 2009 г. говорит «эта программа должна быть остановлена».

Обратите внимание – абсолютный унисон всех арабских стран, которые пытаются воспользоваться США как совком для чистки мусора. При этом публично это не говорят. И все это г-н Шамир прочел или не прочел и из этого он рассказал замечательную историю про заговор, который устроен «кровавым американским режимом» против речи, произнесенной Ахмадинежадом в ООН. И все бы хорошо, но проблема, что ничего подобного не было. Есть, правда, там одна каблограмма от 31 июля 2009 г., - только как в анекдоте: не выиграл, а проиграл, и не в преферанс, а в очко.

В ней рассказано, как на инаугурацию Ахмадинежада – не на речь в Совбезе ООН, а на инаугурацию - европейские дипломаты договорились послать самых незначительных сотрудников посольства, чтобы не закрывать дверь задницей. А если Ахмадинежад скажет слово «Холокост», то встать и уйти. Ну, не выиграл, а проиграл, и не в очко, а в преферанс...

http://echo.msk.ru/programs/code/731270-echo/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-06 23:38:41 ],
на сторінці твору     "***"   Поета Мрія

Трохи про Дракона. :)
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-09 14:16:32 ],
на сторінці новини


Річард Пендлберрі | Daily Mail

Секс-файли WikiLeaks.

Як два випадкові зв'язки спровокували полювання на Ассанджа по всьому світу


Використовуючи ряд джерел, у тому числі матеріали поліцейських допитів, що просочилися в ЗМІ, The Daily Mail відновлює послідовність серпневих подій у шведському містечку Енкопінге, де засновник WikiLeaks Джуліан Ассандж, за висловом кореспондента, "зробив катастрофічну помилку". Дві жінки звинуватили його в згвалтуванні і сексуальних домаганнях, і це дало грунт для чуток, що "австралійський правдолюб став жертвою очорнювальний кампанії американського уряду".

11 серпня Ассандж прибув до Стокгольма, щоб виступити на семінарі на тему "Війна і роль ЗМІ". Він зупинився в якоїсь "привабливої блондинки", ярої феміністки та учасниці руху Brotherhood Movement, який виступив організатором заходу. Її справжнє ім'я не розкривається, автор публікації називає її Сарою.

Сара сказала, що буде відсутньою в місті до того дня, коли повинен пройти семінар, однак раптово повернулася на добу раніше обумовленого терміну. Вони з Ассандж повечеряли в ресторані неподалік, а після повернення в квартиру зайнялися сексом, який був затьмарений "дуже важливим", як виявилося згодом, інцидентом: порвався презерватив. Проте "на наступний день між ними зберігалися досить дружні стосунки", і Сара навіть вирішила влаштувати на честь Ассанджа вечірку.

Під час його виступу на семінарі в першому ряду сиділа "приваблива дівчина років двадцяти з хвостиком", яку The Daily Mail пропонує умовно іменувати Джесікою. Як вона сама згодом розповіла поліцейським, Ассандждем вона зацікавилася за кілька тижнів до їх зустрічі, побачивши його по телевізору. Після виступу Джессіка відправилася обідати з Джуліаном і компанією його друзів-чоловіків (за одними даними, її запросив Ассандж, за іншими - вона сама попросила дозволу приєднатися). Під час семінару вона також "за збігом обставин" познайомилася з Сарою.

У ресторані Ассандж, за словами Джесіки, "обійняв її за плече", і "стало очевидно, що він фліртує". Після обіду вони сходили в кіно. У понеділок Джессіка зателефонувала Ассанджу, і вони домовилися зустрітися в Стокгольмі. Після цього вони вирішили поїхати до неї додому в Енкопінг, причому у Ассанджа не знайшлося готівки, а оскільки кредитною карткою він користуватися не хотів, побоюючись "стеження", Джессіка купила йому квиток. Діставшись до квартири, вони стали займатися сексом, причому вдруге, зранку, Ассандж "не скористався контрацептивом", хоча Джесіка нібито його про це просила.

Тим не менш, вони "в доброзичливій обстановці" поснідали, і Ассандж повернувся до Стокгольма.
"Що сталося далі, пояснити важко. Найбільш правдоподібна трактування цих подій полягає в тому, що один з учасників цього сексу на одну ніч у результаті пошкодував про події", - пише The Daily Mail.
Джесіка стала "турбуватися, що могла підхопити венеричне захворювання, а то й завагітніти", і зателефонувала Сарі.
Вони обмінялися інформацією, і Сара, керуючись чи то власної "люттю", чи то "ревнощами", чи то образою за іншу жінку, через знайомого попросила Ассандж покинути її квартиру (за його версією це сталося трьома днями пізніше). Він (начебто) відмовився. У п'ятницю жінки пішли в поліцію.
"Співробітниця поліції, яка вела допит, визнала, що жертвами слід визнати обох: вона вирішила, що Джесіку згвалтували, а Сара зазнала сексуальних домагань". Черговий обвинувач Марія К'еллстранд з її висновком погодилася. Того ж вечора Ассанджа спробували затримати, але не знайшли.

До неділі новини просочилися в пресу і справа набула резонансу. До нього підключили головного обвинувача, яка постановила, що звинувачення в згвалтуванні необгрунтовані і мова йде про "дрібне правопорушення". Сара заявила, що "в обох випадках секс почався як добровільний, проте у результаті переріс в насильство". Версію про причетність Пентагону вона відкинула, звинувативши у всьому Асанджа і його "збочені погляди на жінок". У вересні скандал розгорівся з новою силою, виникла загроза екстрадиції Ассанджа в США.

"Ассандж, очевидно, відповідальний за хвилю політичних витоків. Повинен він також у сексуальних злочинах, поки сказати не можна. Але чим більше дізнаєшся про цю справу, тим сильніше відчуття, що ... звинувачення не схожі на правду", - пише автор публікації . Втім, навіть якщо Ассандж буде виправданий, у нього, "безумовно, могутній сексуальний апетит, і він не гребує експлуатувати свою популярність", не без заздрості укладає Річард Пендлберрі.

Джерело: Daily Mail

http://www.dailymail.co.uk/news/article-1336291/Wikileaks-Julian-Assanges-2-night-stands-spark-worldwide-hunt.html?ito=feeds-newsxml
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-09 14:23:57 ],
на сторінці новини


Чоловіки, усі до суду!

Як цікаво! "Сара заявила, що "в обох випадках секс почався як добровільний, проте у результаті переріс в насильство"...

Схоже, за цим принципом можна саджати всіх чоловіків.

А ще можна саджати до тюряги і всіх тих, які своєю відмовою від добровільного сексу порушили баланс рівноправності.
Та, зрештою, навіть якщо і нічого такого не було, хіба може суд не повірити чуттєвим словам ображеної феміністки? :(
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-09 14:30:37 ],
на сторінці новини

Попри очевидну енергетику і енергійність пана Броннікова, не ясно, наскільки він сам розуміє природу тих сил, якими в певній (досить невеличкій) мірі користується.
Експерти зазначають, що на певних етапах Бронніков переходить межі йому доступного і видає бажане за реальність, часто і вкрай підозрілими "трюками" ...
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-09 16:10:46 ],
на сторінці твору     "***"   Поета Мрія

Попри очевидну енергетику і енергійність пана Броннікова, не дуже ясно, наскільки він сам розуміє природу тих сил, якими в певній (досить невеличкій) мірі користується.
Експерти зазначають, що на подальших етапах (за його першим ступенем) Бронніков переходить межі йому доступного і видає бажане за реальність, і часто вкрай підозрілими "трюками" ...

Щодо справжніх драконів, то вони, за словами авторитетів, не видимі :)
І живуть, в основному, в інших вимірах...
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-09 17:56:31 ],
на сторінці твору     "Дикунство нинішньої влади"   Адміністрація Майстерень


У скандалі з Донецьким університетом замішані Табачник і син Януковича?

Екс-ректор Донецького національного університету, академік Академії наук України, Герой України Володимир ШЕВЧЕНКО заявляє, що зняв свою кандидатуру з виборів ректора через непрямі погрози на свою адресу.

В інтерв`ю кореспонденту УНІАН В.ШЕВЧЕНКО повідомив, що, подавши 1 грудня у Міністерство освіти і науки України документи для участі в конкурсі на посаду ректора університету, вже 6 грудня був змушений зняти свою кандидатуру. За його словами, з боку Міносвіти і з боку Донецької облдержадміністрації він став одержувати телефонні дзвінки з вимогами відмовитися від участі в конкурсі, який було оголошено 23 листопада.

В.ШЕВЧЕНКО переконаний, що у Міносвіти є свій ставленик на цю посаду - декан обліково-фінансового факультету ДонНУ Петро ЄГОРОВ, який за розпорядженням міністра Дмитра ТАБАЧНИКА з 23 вересня обіймає посаду в.о. ректора і також бере участь у конкурсі.

Як вважає В.ШЕВЧЕНКО, лобіювання владою кандидатури П.ЄГОРОВА пов`язане з проектом будівництва на території університету 24-поверхової будівлі, для реалізації чого потрібно буде ліквідувати спортивний майданчик і знести будівлю філологічного факультету, яка є пам`яткою архітектури та історії.

Академік нагадав, що у будівлі філфаку вчився поет, Герой України Василь Стус, і там «навіть є аудиторія його імені, а на фасаді - меморіальна табличка».

В.ШЕВЧЕНКО нагадав, що під час свого ректорства активно перешкоджав планам використання університетської землі для бізнес-інтересів і, зокрема, планам з будівництва хмарочосу на території університету.

У свою чергу, П.ЄГОРОВ, за словами В.ШЕВЧЕНКА, у своїй передвиборній агітації як базовий аргумент використовує план будівництва 24-поверхової будівлі на місці будівлі філфаку. Про це він заявляв 1 грудня, виступаючи перед колективом викладачів і студентів економіко-правового факультету, демонструючи рисунки проекту, відзначив екс-ректор.

П.ЄГОРОВ, за словами В.ШЕВЧЕНКА, мотивував необхідність цього будівництва тим, що будівля філфаку стара, і тим, що нова 24-поверхова будівля обійдеться вузу безкоштовно. За його словами, від університету зовсім не потрібно грошей на будівництво, кошти необхідні лише на внутрішнє обладнання і меблі.

В.ШЕВЧЕНКО заявив, що не вірить в безкорисливу допомогу з боку інвесторів будівництва, і вважає, що тут замішані «великі бізнес-інтереси», пов`язані із землею університету, розташованою в самому центрі Донецька. «Це просто профанація, з моєї точки зору, нічим не підкріплена. А де у нас знайдеться такий бізнесмен, який віддасть 40 мільйонів на те, щоб це будувати? Ніхто з бізнесменів за «дурняк» нічого робити не буде. Тим більше, наш бізнесмен, український. Якщо на Заході це традиція – віддавати гроші на освіту, будувати корпуси, бібліотеки і таке інше, то у нас такого немає», - підкреслив В.ШЕВЧЕНКО.

Як стало відомо УНІАН, згідно з проектом, представленому П.ЄГОРОВИМ, планована будівля є копією двох інших будівель, споруджених у Донецьку - бізнес-центрів «Столичний» і «Північний». Обидві ці будівлі споруджувалися на замовлення корпорації «Менеджмент Ассетс Компані» («МАКО»), президентом якої є Олександр ЯНУКОВИЧ - старший син Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА.

Як повідомляє сайт «Обком», ще один кандидат на посаду ректора ДонНУ (після зняття В.ШЕВЧЕНКОМ своєї кандидатури залишилися два кандидати), завідувач кафедрою економічної кібернетики Юрій ЛИСЕНКО також вважає, що Міністерство освіти вже визначилося зі своїм кандидатом, і «будь-який інший претендент, зокрема він, вельми не бажаний». Цим, за словами Ю.ЛИСЕНКА, пояснюється необґрунтований поспіх у проведенні виборів.

«Вчора мені стало відомо про нову дату майже випадково, - повідомив Ю.ЛИСЕНКО. – Я міг би і не дізнатися про них, чесно кажучи. Мені подзвонили і повідомили мало не підпільно про те, що вибори переносяться з 15 на 10 грудня. І ця квапливість дивує. Я навіть не встиг розпочати свою передвиборну кампанію, яку ЄГОРОВ розпочав ще до оголошення конкурсу. Говорилося, що це спілкування з колективом, але фактично там звучала його передвиборна програма».

Агентство УНІАН звернулося за коментарями щодо заяв В.ШЕВЧЕНКА до прес-служб Міносвіти і Донецької облдержадміністрації, і на даний час чекає відповіді.

Як повідомляв УНІАН, 29 липня міністр науки і освіти Д.ТАБАЧНИК, не одержавши від ректора ДонНУ В.ШЕВЧЕНКА добровільної згоди на залишання з посади, звільнив його своїм наказом.

В.о. ректора було призначено проректора Андрія КУЧКА, але 23 вересня його було також звільнено з посади і на його місце призначено П.ЄГОРОВА.

23 листопада було оголошено конкурс на посаду ректора ДонНУ. Термін подачі документів закінчився 6 грудня, а сам конкурс призначено на 10 грудня.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-09 18:03:40 ],
на сторінці поезії     "Малюк"   Залізняк Світлана Майя

Шановна Світлано, чи прочитали ви умови рубрики, до якої надіслали твір?

Візуальна поезія - своїми рядками супроводжує конкретний ( і опублікований на сторінці вірша!) візуальний образ.

Тобто обов'язково повинен бути опублікований образ (картина, світлина), який надихнув до написання вірша.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-10 14:22:01 ],
на сторінці поезії     "Романсове"   Ткачук Віталій

Шановний Віталію, чи прочитали ви умови рубрики, до якої надіслали твір?

Візуальна поезія - своїми рядками супроводжує конкретний ( і опублікований на сторінці вірша!) візуальний образ.

Тобто обов'язково повинен бути опублікований образ (картина, світлина), який надихнув до написання вірша чи ж бо сам вірш повинен містити елементи малюнку...

Потрібно бути уважнішим. :)
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-10 14:38:34 ],
на сторінці голосування

Так, ми не читаємо авторів, які не виконують чітких і зрозумілих прохань від адміністрації - не ставити свого читача чи критика у некомфортні умови, використовуючи неналежні нікнейми, чи надмірні скорочення.
Себто, Лариси І недостатньо для взаємного серйозного ставлення.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-10 14:45:29 ],
на сторінці поезії     "слухаю пульс твого сну"   Кузан Василь

Чоловіки не думають, а сліпо виконують Божу Волю - упорядковують дані їм ареали, куди інколи заходять і жінки, яких чоловіки теж намагаються впорядкувати... :)
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   23