- Майстерень Адміністрація - - Поетичні майстерні

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-15 18:04:35 ],
на сторінці поезії " СНИ НЕПРОРОЧІ" Людвенко Ірина

1) Тоді, напевно, Іринко, краще шукати синоніми до "недовірливі" (думки, як Хома)?
2) Тоді, можливо, на одних терезах виглядатиме щось таке "У снах своїх тебе стрічатиму,
Чи у твої прийду сама..."?

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-15 20:34:20 ],
на сторінці поезії " СНИ НЕПРОРОЧІ" Людвенко Ірина

Навіщо? :) Аби не йти супроти істини...

Іринко, 1) Невже таки допустимо Хома "невірний"? До речі, можливо, у вас під руками є приклад такого - суто народного тексту (не сучасних авторів, від Л.Українки і до нинішніх)?

Це не чіпляння до слів - ви ж розумієте, що поезія - це суцільні тонкощі, і важлива практика оперування цими тонкощами, що я, сподіваюся, ми зараз і пробуємо робити...

До речі, в українській традиції "християн" називають і "вірними", тому і дивно мені чути, що "в народі герой (Святий!!! )знаний, як "Хома невірний"...

До речі, Христос, як вам відомо, і не називав Хому "невірним".
Та, певно, винними є наші, не зовсім вмілі першоперекладачі, честь і хвала їм, зачинателям, але ж ми маємо йти далі... :(
Можна порівняти наш переклад, Огієнковий, із, скажімо, Дослівником із грецької . Іоан.20.27
"... якщо не побачу на руках Його ран від ..., не вкладу перста ... руки... не повірю... 27 Потім каже Хомі: подай перст твій сюди і подивись руки Мої; подай руку твою и вклади в ребра Мої; і не робися безвірним, але вірним...

Очевидно, дорога Ірино, що "невірним" Хома і не зробився, просто характер у нього був аналітичний. :)

На такі речі потрібно зважати, бо саме тут, у глибинному розумінні, і основа для мистецтва, принаймні воістину сучасного...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-15 20:39:22 ],
на сторінці поезії " СНИ НЕПРОРОЧІ" Людвенко Ірина

І ви "лЮбого" на "любОго" переінакшуєте? Чи просто такі щедрі любов'ю? :)
Але прошу і вас - не поширювати цю бісівську облуду - переінакшення, вивертання любові...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-21 19:06:51 ],
на сторінці новини

Жириновский: Сдохнете все 120 миллионов, если еще потребуете Курилы от нас!
20/03/2011

Предлагаем интервью лидера ЛДПР Владимира Жириновского грузинскому телеканалу Регион-ТВ.

В последнее время российские власти заявляют, что проблема вступления России в ВТО практически решена, имея в виду тот факт, что Москва договорилась с Вашингтоном и теперь считают, что договориться с Тбилиси не составит никакого труда.

Во-первых, это официальные власти России, президент, хотят вступления России в ВТО. Мы ЛДПР, как оппозиционная партия, никогда не выступали за вступление. Мы против, но это делает руководство страны, поэтому мы вступим в ВТО, в этом году или в следующем, и позиция Грузии, если они заняли позицию такую отрицательную, этим они навлекают на себя большую беду. Потому, что мир стоит перед большим финансовым кризисом, а возможно и перед третьей мировой войной. События в Северной Африке показывают, что она может начаться. Это не мой вывод. Об этом говорят в Европе и американские генералы, потому что если в отношении Ливии будут приняты какие-то жесткие меры, это может привести к очень большому обострению. В любом случае, цель США и Израиля - уничтожить Иран. А это граница с Арменией, Азербайджаном и практически Грузия. Поэтому если Грузия будет препятствовать вступлению России в ВТО, то весь грузинский бизнес в России будет уничтожен, все грузинские "воры в законе" будут самолетами, военно-транспортными, насильно переброшены в Грузию, и вся Грузию будет заблокирована по всем границам - морским, сухопутным, воздушным. И костлявой рукой голода Грузия будет задушена и уничтожена, а в случае ядерной атаки на Иран, миллионы беженцев ринутся на Кавказ, мы их остановим в районе азербайджанской границы, и полностью направим в Грузию. Грузия будет сметена полностью.

10 миллионов беженцев, все там их как саранча вытопчат, если Грузия посмеет какие-то ставить препятствия на пути вступления России в ВТО.

Насколько сегодня реальны шансы России на вступление в ВТО?

Шансы 100%-ные, Россия вступит в ВТО. Придет время - вступим в Евросоюз. И создадим второй Евросоюз на базе Восточной Европы - Прибалтика и наши соседи европейские. Плюсы - просто более широкие возможности для торговли, для экспорта наших товаров в любые страны-члены ВТО. Минусы - то, что нам придется принять некоторые товары из-за рубежа, которые будут стоить дешевле, чем наши. И нам будет трудно устроить заградительные пути для проникновения этих товаров. Есть плюсы, есть минусы. Ну раз весь мир вступил, то мы вынуждены тоже вступать, но я не исключаю распад Евросоюза, распад зоны Евро, и распад НАТО, и в том числе роспуска организации ВТО. И создания потом, после третьей мировой войны новых международных организаций. Но пока еще мы, до начала третьей мировой, Россия вынуждена вступить в ВТО. Мы - против.

Почему бы России не пойти на компромисс и допустить международных наблюдателей на КПП на реке Псоу и у Рокского тоннеля?

Это будет означать, что Россия отказывается от признания независимости Абхазии и Южной Осетии. Поэтому, это она делать не будет. И Грузия все равно должна будет выбирать - или резкое ухудшение внутреннего положения в Грузии, в том числе экономического, или она перестанет пытаться оказывать какие-либо препятствия России. Мой совет - молча дать согласие и этот вопрос вообще забыть. А Абхазия и Южная Осетия, нас, ЛДПР, не интересует. Абсолютно. Грузинская эта, независимая эта... нас интересует русско-турецкая граница. Чтоб там между нами и Турцией никого не было - ни Абхазии, ни Южной Осетии, ни Грузии, ни Азербайджана. Русско-турецкая граница! А на Западе - русско-германская. Вот две границы, которые ЛДПР будет отстаивать в будущем, и все эти государства между нами, они провоцируют обострение обстановки и ухудшение положения в мире.

А насколько реален вариант допуска представителей третьей стороны? Например, если от имени Грузии на КПП будут находиться европейские таможенники, по примеру того же Приднестровья?

Я не уверен. Я думаю, что позиция руководства страны жесткая в этом вопросе, и здесь никаких изменений не будет. А Россия, через Америку или какую-то другую страну, найдет рычаг воздействия на Грузию такой, что все вопросы будут сняты по проблеме вступления Россия в ВТО и любые варианты, все будут отвергнуты. Лучше в этом направлении не идти. Иначе Грузия может потерять очень очень многое. В том числе, Саакашвили потеряет свою власть.

Некоторые в Тбилиси считают, что Москва словами Геннадия Онищенко о допуске грузинских вин на российский рынок выкидывает белый флаг Грузии, от которой зависит вступление России в ВТО. Что бы Вы сказали по этому поводу?

Никакого белого флага нету. Не надейтесь. Ни перед кем никогда мы не склоняли голову. Пред нами склоняли голову все великие державы. И Китай, и Япония, Германия, Франция, в том числе и США. А допуск вин я, думаю, что здесь проблема в целом, общая. Мы прекращали допуск на наш рынок любых товаров и с Молдавии, и с Белоруссии. Поэтому здесь прямой связи со вступлением России в ВТО и проблемами, связанными с каким-то экспортом в Россию, я думаю нету. Рычагов достаточно у России, чтобы повлиять на Грузию и получить от нее нужное для России разрешение. С винами, без вин, с таможней, без таможни, решение будет найдено. Об этом договорятся в Вашингтоне и Москве, в Брюсселе и Китае, в Пекине. Только четыре столицы в мире - Вашингтон, Брюссель, Москва, Пекин. Все. Четыре столицы. Больше никто ни на что влиять не может. И лишний игрок в международных отношениях ... Четыре столицы всегда договорятся. Обама, представители Евросоюза, Медведев, представитель Китая. Все. Они вчетвером договорятся. При этом китаец приедет в Москву. Согласится с позицией Москвы. Европейцы приедут в Москву и согласятся с позицией Москвы. И американцы приедут в Москву. Как Байден сейчас был. И обо всем договорятся. Проблем нету. Все решают только четыре столицы.При этом Вашингтон не имеет будущего, это искусственное государство рухнет; Европа старая, т.е. континент, который уже никакой роли не играет; Китай на пороге взрыва; и остается космическая держава Россия. С огромными деньгами, ресурсами и новым оружием, о котором еще никто не знает. Любую часть планеты уничтожим в течение 15 минут. Ни одного взрыва, ни одного всплеска луча там какого-то лазерного, там молния, нет... тихо, спокойно. Целые континенты будут спать вечным сном. И все.

Вот цунами сейчас, в Японии. Вы Курилы хотели? Вот и будете разбирать обломки всех ваших зданий. И сдохнете все 120 миллионов, если еще потребуете Курилы от нас! Так и все остальные. Пусть подумают о своем будущем. О своем будущем пусть думают. Тоже мне еще - грузинские вина, или какие-то там наблюдатели. А не хотите, чтобы забыли слово Грузия в мире?! И будет русско-турецкая граница! Вот подумает пускай Саакашвили об этом! А то цунами будет другое. В другой части. Кавказа. Все.

http://www.apsny.ge/interview/1300606998.php

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-31 12:57:49 ],
на сторінці твору "ПОДАЛЬША МОДЕРНІЗАЦІЯ" Адміністрація Майстерень

Останні вдосконалення на "ПМ":
• Розширення рейтингів
Про рейтинги
1. Рейтинг авторського потенціалу.
Формується оцінками суто за вірші від колег ("Народний") і статусних авторів ("Майстерень"). Рейтингований автор може впливати на цей рейтинг - видаляючи низькооцінені твори, чи обмежуючи кількість творів, на які дано ним дозвіл "оцінювати". Тобто, автор певною мірою сам формує цей рейтинг, вказуючи про рівень своїх творчих "претензій". Обчислюється рейтинг, як середньоарифметичне від усіх отриманих оціноку загальному і кваліфікованому режимі. Докладніше >>>
2. Рейтинг оцінюваності авторів (або ж рейтинг за коефіцієнтом Замшанського).
Коефіцієнт оцінюваності (коеф.Замшанського) дає можливість внести поправку до значення рейтингу авторського потенціалу, у залежності від кількості отриманих автором оцінок (за вірші). Тобто, чим більше автор отримав оцінок, тим у цілому його рейтинг має бути точнішим. Велика різниця між цими рейтингами (№1 і №2) може засвідчувати або суттєву недооціненість автора, або ж суттєвий авторський вплив на рейтинг №1 з ціллю його завищення. Докладніше >>>
3. Рейтинг за коефіцієнтом прозорості.
На думку адміністрації, цей рейтинг дає можливість орієнтуватися щодо творчих світів за легкістю (що зовсім не означає високосенсовості) авторської поетичної мови в цілому. Для розрахунку середньоарифметичного, загального коефіцієнту прозорості мови автора беруться коефіцієнти лише опублікованих автором "віршів".
Автори зі статусом "Любителів Поезії" беруть участь у рейтингу №3 тільки після набуття певного кваліфікаційного рейтингу свого потенціалу (рейтинг №1), наприклад 5, 25... Докладніше >>>
4. Рейтинг за потенціалом автора із врахуванням коеф.прозорості.
Таке поєднання, на думку адміністрації ПМ, дає можливість (в ідеалі) уточнити авторський потенціал (рейтинг №2) середнім коефіцієнтом прозорості віршів автора (з уточненням, що йдеться саме про поетичну мову), тобто прийнятного для автора потенціалу і фактичної милозвучності його поетичного слова. Докладніше >>>
5. Остаточний рейтинг.
Цей рейтинг бере до уваги всі основні індикатори, якими на сьогоднішній день адміністрація тестує авторські творчі світи. Середньо-арифметичний авторський рейтинг (з №1 і №2 ) уточнюється середнім коефіцієнтом прозорості віршів (з уточненням, що йдеться саме про поетичну мову)... Докладніше >>>

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-03 13:21:02 ],
на сторінці новини

Ірина Фаріон і Ко, проти дятлов...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-06 10:53:43 ],
на сторінці новини

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-06 10:54:32 ],
на сторінці твору "Дикунство нинішньої влади" Адміністрація Майстерень

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-08 10:52:45 ],
на сторінці новини

А.Павловський Як влада бюджетників обкрадає Верховенство права. Це поняття чомусь ніяк не приживається в наших реаліях. Усі звикли, що влада вертить законом, як дишлом. Лише теоретики визнають, що закони треба виконувати завжди – а не тоді, коли чиновнику чи судді вигідно. Наївні люди сприймають верховенство права як захмарну абстракцію. Вони вважають, що від таких тонкощів їм не холодно й не жарко. Вони підтримували нездійсненні обіцянки Януковича в 2009-му, коли тодішня опозиція під його керівництвом просувала популістський, антиконституційний закон про "революційне" підвищення соціальних стандартів. Вони ж обрали Януковича президентом. І тепер починають прозрівати. Бо замість отримати журавля в небі, втратили й синицю в руці... Навіть працюючи в бюджетному секторі, дехто не усвідомлює, як багато залежить від елементарної законослухняності. Мільйони людей усе ще з надією дивляться "нагору", чекають "покращення життя вже сьогодні". Втім, масові акції протесту педагогів показують, що терпіння народу не безмежне. Тим, хто вважає верховенство права абстракцією, хочу присвятити Таблицю з розрахунком безпосередніх збитків більшості бюджетників внаслідок нехтування кабміном вимогами закону "Про оплату праці". Розряд Посада Тариф. коеф-т Розрах. оклад, грн. Штатний оклад за розписом уряду, грн. Оклад по закону, грн. Розмір недоплати, у гривнях 1 Прибиральник 1 625 960 960 0 5 Технік 1,36 850 960 1306 346 6 Соціальний працівник 1,45 906 960 1392 432 7 Інженер без категорії 1,54 962 962 1478 516 12 Учитель вищої категорії 2,12 1325 1325 2035 710 14 Хірург вищої категорії 2,42 1512 1512 2323 811 19 Доцент 3,42 2138 2138 3283 1145 23 Директор НДІ 4,27 2669 2669 4099 1430 Дані цієї таблиці взяті з офіційних джерел. Розрахунок за наступним принципом. Відповідно до 6-ї статті закону "Про оплату праці", тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 22-ї статті закону "Про держбюджет на 2011 рік", з 1 квітня 2011 року встановлено мінімальну заробітну плату 960 гривень. У той же час, уряд 30 березня 2011 року ухвалює постанову № 310, якою визначено, що з 1 квітня 2011 року посадовий оклад/тарифна ставка працівника першого тарифного розряду "Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" – становить 625 гривень. Очевидно, що ця постанова незаконна. Як уже було сказано, закон прямо приписує, що тарифна ставка робітника першого розряду має становити не менш ніж 960 гривень. Однак припис закону влада виконує лише частково: платить працівникам початкових тарифних розрядів мінімальну зарплату. При цьому уряд нехтує не тільки законом, але й міркуваннями соціальної справедливості та елементарним здоровим глуздом. Скажімо, прибиральник і технік отримують однакову, мінімальну заробітну плату. Хоча технік мав би отримувати більше, оскільки його робота потребує більшої кваліфікації та відповідальності. І ці 346 гривень, які недоотримав технік, фактично, вкрадені в нього правовими нігілістами з уряду. У порушення закону "Про оплату праці", а також в наслідок маніпуляцій з єдиною тарифною сіткою, уряд Януковича-Азарова щомісячно недоплачує практично кожному бюджетнику більше 300 гривень, а кваліфікованим працівникам – учителям, лікарям – по 700-800 гривень. Протиправні, антисоціальні та абсурдні маніпуляції уряду з тарифною сіткою зайвий раз показують ціну улесливих декларацій команди Януковича -Азарова. Весь сенс їхніх "реформ" полягає в нишпоренні по народним кишеням. Чи не настав час схопити владу за "руки загребущі"? Для початку, оскаржувати незаконні рішення щодо тарифної сітки в судах. Якщо ж суди служитимуть не законові, а примхам влади – останнім часом, на жаль, спостерігається така тенденція – ніхто не відбере нашого законного права вийти на вулицю, і показати серйозність наших намірів домогтися верховенства права у своїй країні! Андрій Павловський, народний депутат України, для УП

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-08 10:53:30 ],
на сторінці твору "Дикунство нинішньої влади" Адміністрація Майстерень

А.Павловський Як влада бюджетників обкрадає Верховенство права. Це поняття чомусь ніяк не приживається в наших реаліях. Усі звикли, що влада вертить законом, як дишлом. Лише теоретики визнають, що закони треба виконувати завжди – а не тоді, коли чиновнику чи судді вигідно. Наївні люди сприймають верховенство права як захмарну абстракцію. Вони вважають, що від таких тонкощів їм не холодно й не жарко. Вони підтримували нездійсненні обіцянки Януковича в 2009-му, коли тодішня опозиція під його керівництвом просувала популістський, антиконституційний закон про "революційне" підвищення соціальних стандартів. Вони ж обрали Януковича президентом. І тепер починають прозрівати. Бо замість отримати журавля в небі, втратили й синицю в руці... Навіть працюючи в бюджетному секторі, дехто не усвідомлює, як багато залежить від елементарної законослухняності. Мільйони людей усе ще з надією дивляться "нагору", чекають "покращення життя вже сьогодні". Втім, масові акції протесту педагогів показують, що терпіння народу не безмежне. Тим, хто вважає верховенство права абстракцією, хочу присвятити Таблицю з розрахунком безпосередніх збитків більшості бюджетників внаслідок нехтування кабміном вимогами закону "Про оплату праці". Розряд Посада Тариф. коеф-т Розрах. оклад, грн. Штатний оклад за розписом уряду, грн. Оклад по закону, грн. Розмір недоплати, у гривнях 1 Прибиральник 1 625 960 960 0 5 Технік 1,36 850 960 1306 346 6 Соціальний працівник 1,45 906 960 1392 432 7 Інженер без категорії 1,54 962 962 1478 516 12 Учитель вищої категорії 2,12 1325 1325 2035 710 14 Хірург вищої категорії 2,42 1512 1512 2323 811 19 Доцент 3,42 2138 2138 3283 1145 23 Директор НДІ 4,27 2669 2669 4099 1430 Дані цієї таблиці взяті з офіційних джерел. Розрахунок за наступним принципом. Відповідно до 6-ї статті закону "Про оплату праці", тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 22-ї статті закону "Про держбюджет на 2011 рік", з 1 квітня 2011 року встановлено мінімальну заробітну плату 960 гривень. У той же час, уряд 30 березня 2011 року ухвалює постанову № 310, якою визначено, що з 1 квітня 2011 року посадовий оклад/тарифна ставка працівника першого тарифного розряду "Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" – становить 625 гривень. Очевидно, що ця постанова незаконна. Як уже було сказано, закон прямо приписує, що тарифна ставка робітника першого розряду має становити не менш ніж 960 гривень. Однак припис закону влада виконує лише частково: платить працівникам початкових тарифних розрядів мінімальну зарплату. При цьому уряд нехтує не тільки законом, але й міркуваннями соціальної справедливості та елементарним здоровим глуздом. Скажімо, прибиральник і технік отримують однакову, мінімальну заробітну плату. Хоча технік мав би отримувати більше, оскільки його робота потребує більшої кваліфікації та відповідальності. І ці 346 гривень, які недоотримав технік, фактично, вкрадені в нього правовими нігілістами з уряду. У порушення закону "Про оплату праці", а також в наслідок маніпуляцій з єдиною тарифною сіткою, уряд Януковича-Азарова щомісячно недоплачує практично кожному бюджетнику більше 300 гривень, а кваліфікованим працівникам – учителям, лікарям – по 700-800 гривень. Протиправні, антисоціальні та абсурдні маніпуляції уряду з тарифною сіткою зайвий раз показують ціну улесливих декларацій команди Януковича -Азарова. Весь сенс їхніх "реформ" полягає в нишпоренні по народним кишеням. Чи не настав час схопити владу за "руки загребущі"? Для початку, оскаржувати незаконні рішення щодо тарифної сітки в судах. Якщо ж суди служитимуть не законові, а примхам влади – останнім часом, на жаль, спостерігається така тенденція – ніхто не відбере нашого законного права вийти на вулицю, і показати серйозність наших намірів домогтися верховенства права у своїй країні! Андрій Павловський, народний депутат України, для УП

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-10 14:20:37 ],
на сторінці новини

Тож бо, це для наших дирявоголових противсіхів урок? Ні, дирявоголові, це спадковість, і поки не згниє спадкова лінія, доти і далі "противсіхствуватимуть"...
Це стосується і тих дегенератів, що на вибори взагалі не ходять...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-10 14:23:57 ],
на сторінці твору "Імперські ігрища" Адміністрація Майстерень

До речі, є така нині прокремлівська компанія на ринку України, як МТС.
Як на мене, цілком імперські замашки проявляє.
Ось що пише про фокуси від МТС відома російська опозиційна журналістка Юлія Латиніна: "Кстати, по поводу Кипра не могу не добавить одну замечательную историю. Использую служебное положение в личных целях. Слетала я на Кипр на 5 дней, заплатила 500 долларов «Трансаэро» за билет, 400 долларов за гостиницу, а кипрский телефон меня поразил чрезвычайно - я болтала там без перерыва, а он мне там стоил 5 евро. А пред тем как я улетела, я положила на телефон МТС 8 тысяч рублей. И вдруг там, в разгар каникул, приходит мне сообщение, что я МТС еще две тысячи должна. Начиню выяснять, что случилось. Мне объяснили, что я за два дня до отъезда завела «Ай-фон», и он сам выходил в интернет и качал апдейт, и с меня за это, по установленному тарифу, списывал деньги – итого 300 долларов. Понятно, что так накололась не только я, так накалываются постоянно люди.

Так что я заплатила 400 долларов за билет, 400 за гостиницу и 300 долларов за услугу, которой я не пользовалась. Я не собираюсь судиться, но когда вам без объявления предоставляют услугу, которой вы не просили, оценивают эту услугу не в 10 раз, и не в 100 раз, а в 1000 раз больше, чем за рубежом, это мошенничество. Так что я с удовольствием публично называю компанию МТС мошенниками – от имени не только себя, но и других клиентов, которые так попали.

Я всех предупреждаю об этой услуге, которую непрошено оказывает МТС, а уж пользоваться ли ее номерами, решайте сами. Я лично, как старый клиент МТС, который лет 6 сидит на этом телефоне, выкидываю этот номер в ближайшую помойку. Это для меня очень неудобно, но, к сожалению, это вопрос деловой этики.
«Ай-фон» четвертый, на который пошла куча денег, времени и таланта, стоит сейчас 300 долларов, а свои услуги по его обслуживанию в течение 5 дней МТС оценила в те же 300 долларов. Это в год получается как – два миллиона? То есть, она взяла с меня деньги не за услугу, как торговая компания, а налог как государство – в одностороннем порядке. Извините, я меняю подданство..."
http://echo.msk.ru/programs/code/764460-echo/

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-19 13:44:10 ],
на сторінці твору "Іржа корупції, або ж «Геть від кремля!»" Адміністрація Майстерень

На сайті ПМ не даремно фігурує такий скромний атрибут, як "коефіцієнт прозорості" - у певному сенсі, ставлення до прозорості і вирізняє зріле від незрілого. "Не зріле" теж природний аспект існування, але без "визрівання", таке буття втрачає сенс.
Отже, якщо немає прозорості в стосунках, то це не добре. В цивілізаційному плані - "не добре, не прозоре" - це імперії. Одна з таких - кремлівська імперія. Є й інші імперії. З ними можна боротися. Але тільки за допомогою "прозорості" всього і вся. :)

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-19 14:55:42 ],
на сторінці твору "Критика чи гоніння на святого Самашедшого?" Філіппов Сергій

Не думаю, що це обов'язково "соромно", але я теж не читав і в найближчому часі не збираюся читати жодних романів, у тому числі і Л.В.Костенко і Шкляра. Але це не правильно. Правильно - читати, реагувати, внутрішньо покращуватися, так?
І я радий, що багато хто читає, реагує, має свої погляди.
Можливо, якщо поглянути на все очима читача 22 сторіччя, то будь-який фактаж, навіть не зовсім майстерно зліплений докупи, вельми цінний. Так, для мене є цінними фактажі 3-2 тисячоліття до Р.Х., чи ж бо 1 віку нашого часу, інше... Хочеться сподіватися, що саме цим фактажем "бере" і Шкляр. І що деякі претензії до Ліни Костенко містяться саме в плані фактажу...

А стаття цікавою вийшла...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-22 12:46:41 ],
на сторінці твору "Борис Тарасюк. Червоний прапор поряд з державним. Досвід Естонії" Адміністрація Майстерень

Стаття Сергія Грабовського в журналі "Тиждень" – "Апологети злочинної держави".

"233 народні обранці, котрі проголосували за проект постанови N7405 з гучною назвою "Про Заяву Верховної Ради України "До 65 річниці Нюрнбергського (так на офіційному сайті Верховної Ради; взагалі-то українською мовою – Нюрнберзького – С.Г.) трибуналу над фашистськими злочинцями".

Ідіотизм цих персонажів беззаперечний, проте не у тому сенсі, в якому вже подумала більшість читачів. Традиційне медико-психологічне визначення поняття "ідіот" – людина, що несповна розуму, божевільний. Але мудрі давні греки вживали слово "ідіот" трохи в іншому сенсі – для позначення персонажу, органічно нездатного на свідоме політичне життя, на управління державою (не має значення, в ролі рядового виборця чи урядовця). Одне слово, ідіот – це номінальний громадянин, неспроможний бути справжнім громадянином. У цьому античному сенсі вживаю зазначене поняття і я щодо 233 депутатів Верховної Ради; скількох із них одночасно стосується й медико-психологічний аспект – то хай вирішують відповідні фахівці.

А от за діагностику громадянсько-політичної сторони справи – відповідаю.

Почнімо із назви. Ніякого "Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями" не було. Натомість був "Міжнародний судовий процес над колишніми керівниками Німеччини у Міжнародному військовому трибуналі в Нюрнбергу". Бо ж то в Італії керувала фашистська партія, а в Німеччині – нацистська. Ні, звичайно, можна і французьких чи польських комуністів спересердя назвати більшовиками, але це для розмов на кухні, бо ж відомо, що більшовизм – це російське явище. Так само відомо, що в офіційних документах, тим більше призначених для міжнародної спільноти, речі слід називати їхніми точними іменами. Але коли це команда Єфремова-Чечетова звертала увагу на такі дрібниці? Коли це академік-історик (за сумісництвом – голова Верховної Ради) Литвин демонстрував знання історії?

Два початкових абзаци затвердженої постановою заяви Ради не викликають заперечень і запитань, крім одного моменту. Цитую: "Принципи, визнані Статутом Міжнародного військового трибуналу, були підтверджені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року та від 27 листопада 1947 року і покладені в основу повоєнних міжнародно-правових документів, спрямованих на запобігання розв'язуванню воєн, вчиненню військових злочинів, актів геноциду, тортур, а також на неприпустимість застосування терміну давності до воєнних злочинів та злочинів проти людства". Усе чудово, усе вірно, 11 грудня 1946 року справді була ухвалена резолюція ООН "Про підтвердження принципів міжнародного права, яки визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу", але що сталося 27 листопада 1947 року? Того дня мало відбутися голосування за резолюцію N181 про поділ Палестини на дві частини – арабську та єврейську, але голосування було відтерміноване на дві доби зусиллями прихильників створення Ізраїлю (щоб домовитися із низкою делегацій та гарантовано набрати 2/3 голосів членів ООН). От і все. То про конкретно яку резолюцію, що її сліди мені не вдалося знайти на офіційному сайті Об'єднаних Націй, ідеться? Чи депутати навіть не переймалися її назвою і змістом, а просто тупо змавпували (за своєю звичкою) текст торішньої резолюції Держдуми Росії ("Принципы, признанные уставом международного военного трибунала и подтвержденные в резолюциях Генеральной ассамблеи ООН от 11 декабря 1946 года и от 27 ноября 1947 года, легли в основу послевоенных международно-правовых документов, направленных на предотвращение развязывания войн, совершения военных преступлений, актов геноцида, пыток и других жестокостей, а также на неприменимость срока давности к военным преступлениям и к преступлениям против человечества")? Тобто одні ідіоти-кнопкодави продублювали невігластво інших ідіотів-кнопкодавів?

Та все ж запам'ятаймо думсько-радську тезу про принципи і рушаймо далі.

Далі наводжу текст заяви, як він фігурував уже після її ухвалення на сайті Ради, з усіма його граматичними і фактологічними ляпками:

"Верховна Рада України привертає увагу української громадськості та світової спільноти до того, що останнім часом певні політичні сили в Україні та міжнародних парламентських структурах роблять активні спроби, спрямовані на перегляд висновків Нюрнбергзького трибуналу, спотворення і приниження його історичної ролі. Цим, по суті, піддаються ревізії підсумки Другої світової війни. Аморальними є намагання покласти на СРСР рівну з гітлерівською Німеччиною відповідальність за її розв'язання і тим самим виправдати нацистів, їх пособників за вчинені страхітливі злочини проти людства.

Верховна Рада України підтримує ухвалену 16 листопада 2010 Третім комітетом Генеральної Асамблеї ООН Резолюцію "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості", в якій містяться прямі посилання на Статут і Вирок Трибуналу.

Верховна Рада України закликає парламенти держав світу підтримати згадану Резолюцію під час голосування на пленарному засіданні 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Верховна Рада України висловлює стурбованість і рішуче протестує проти спроб окремих політиків, громадських діячів, політичних організацій і рухів у нашій країні реабілітувати і навіть героїзувати колабораціоністів – пособників гітлерівців, виправдати їх злодіяння. Це є злочином перед пам'яттю мільйонів наших співвітчизників, які віддали своє життя у двобої з фашизмом, за честь, свободу і незалежність Батьківщини, викликом рішенням Нюрнбергзького трибуналу. Цьому не має виправдання".

Щонайперше варто привітати всіх українських громадян: підтримавши згаданий у заяві проект резолюції ООН, Україна встала в один ряд із такими беззаперечними світовими "світочами демократії", як Білорусь, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, КНДР, Еритрея, Ангола, Болівія, Венесуела, Габон, Гвінея, Зімбабве, Ірак, Куба, Нікарагуа, Судан, Уганда тощо, – тобто із державами, які є співавторами резолюції. Нагадаю, що в Еритреї ведеться масштабне переслідування християн, а Зімбабве – це не лише справжнє економічне провалля, а й держава, де беззастережно панує чорний расизм. Ну, а про Судан і говорити нічого – нинішня влада цієї держави знищила близько двох мільйонів співвітчизників-християн і змусила понад шість мільйонів суданців-немусульман втекти за кордон, рятуючи свої життя. Гідне товариство для 233 ідіотів – але навіщо ж Україну так сильно ненавидіти, що "опускати" її до рівня КНДР?

Що ж стосується самого тексту, то слід зауважити, що головним посібником гітлерівців, без допомоги яких ті не змогли б загарбати значну частину континентальної Європи та спробувати блокувати Британські острови, був Совєтський Союз. 28 вересня 1939 року СССР та Німеччина підписали у Москві Договір про дружбу і кордон (а з фашистською Італією Договір про дружбу, ненапад і нейтралітет "головні борці з фашизмом", себто більшовики підписали ще у вересні 1933 року; пізніше Беніто Муссоліні в листі до своєї сестри Едвідже щиросердо визнавав: "Якби обставини спонукали мене вступити не до осі Рим – Берлін, а до осі Рим – Москва, я б нашвидкуруч підніс італійським трудящим, які ставляться до своєї праці бадьоро, але водночас із байдужістю, яку расисти назвали б середземноморською, таку ж дурну [як й антисемітську, спричинену дружбою з нацистами – С.Г. ] вигадку про стаханівську етику та щастя, яке вона буцімто приносить"). Спільними діями з нацистами відзначилися у 1939-41 роках не тільки урядові та економічні структури СССР, а й силові – Червона армія та НКВД й НКҐБ. Отож якщо на 9 травня в Україні будуть вивішені червоні совєтські прапори, то будуть прапори не лише одного із членів антигітлерівської коаліції, а й головного посібника нацистського режиму. Крім того, авторам постанови варто було б заново прослухати шкільний курс логіки: якщо відповідальність за страхітливі злочини покладається не на одного, а на двох бандитів, це не означає, що одного із них виправдовують. І, нарешті, за "честь, свободу і незалежність" якої Батьківщини воювала Червона армія? Якщо хтось за це в Україні й воював, то тільки УПА та УНРА, бо зв'язати з СССР поняття честі та свободі можна тільки в орвелівському сенсі...

Я вже не кажу про те, що спроба встановити науково-історичну істину щодо подій Другої світової війни постановою Верховної Ради – це відверто антиконституційне діяння, це спроба впровадження державної цензури. Але ж хіба вперше 233 персонажі порушують Конституцію? Переконаний, і цього разу всупереч Основному Закону України чимало "піаністів" голосували чужими картками (що, власне, робить постанову недійсною, нікчемною в юридичному плані – як і все новітнє вітчизняне законодавство, до речі).

Та головне все ж таки в іншому. В засудженні ревізії підсумків Другої світової війни. А чом би не засудити відкриття Колумбом Америки, вслід за Уґо Чавесом? Ні, таки в гідній компанії опинилися 233 нардепи – в ній саме і місце тим, хто не бачить, що давно вже немає на карті світу "великого і могутнього" Совєтського Союзу, але натомість присутня об'єднана (а не розділена на зони окупації) Німеччина, сильна й демократична, відтак що совєтські війська не стоять по всій Центрально-Східній Європі, що насаджені там Кремлем комуністичні режими пішли в небуття, що агресивність Москви виявилася аж ніяк не меншою за агресивність Берліна, що злочини комунізму давно вже відомі людству і виявилися в кінцевому підсумку масштабнішими за нацистські... Іншими словами, ревізія підсумків Другої світової війни – тих підсумків, які мали місце безпосередньо після закінчення бойових дій – уже давно проведена (власне, проводиться й далі) самим перебігом історичних процесів, і зупинити ці процеси не можуть ані Путін із ФСБ, ані 233 ідіоти.

А тепер повернімося до сакраментальних принципів, про які йшлося у заяві. Справа в тому, що автор поняття "геноцид", юрист, чиї розробки визначили зміст Нюрнберзького процесу та Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" Рафаель Лемкін вважав геноцид українців, здійснений російськими більшовиками, "класичним зразком геноциду". За Лемкіним, більшовицька політика масового нищення була цілком свідомо спрямована проти українців як нації, як певної суспільної цілісності з її унікальними культурними й ментальними рисами, а не лише проти селянства. Така політика підпадає під вимоги згаданої Конвенції ООН (пункт "с" статті ІІ "навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її" та пункт "е" тієї ж статті "насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу"). Відтак, якщо справді керуватися принципами Нюрнберзького трибуналу, час готувати міжнародний судовий процес, присвячений злочинам російських комуністів та їхніх посіпак в Україні. Процес, який підіпре правовими аргументами зроблений ще німецьким філософом-антифашистом Карлом Ясперсом висновок про нацистську Німеччину та комуністичний СССР як про дві "злочинні держави". Чи 233 персонажі вже і Ясперса – посмертно! – готові внести до числа "окремих діячів", яким "нема виправдання"?"

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-22 12:48:23 ],
на сторінці твору "Світ робить з нас показовий смітник чи йдеться про розкол України?" Адміністрація Майстерень

Стаття Сергія Грабовського в журналі "Тиждень" – "Апологети злочинної держави".

"233 народні обранці, котрі проголосували за проект постанови N7405 з гучною назвою "Про Заяву Верховної Ради України "До 65 річниці Нюрнбергського (так на офіційному сайті Верховної Ради; взагалі-то українською мовою – Нюрнберзького – С.Г.) трибуналу над фашистськими злочинцями".

Ідіотизм цих персонажів беззаперечний, проте не у тому сенсі, в якому вже подумала більшість читачів. Традиційне медико-психологічне визначення поняття "ідіот" – людина, що несповна розуму, божевільний. Але мудрі давні греки вживали слово "ідіот" трохи в іншому сенсі – для позначення персонажу, органічно нездатного на свідоме політичне життя, на управління державою (не має значення, в ролі рядового виборця чи урядовця). Одне слово, ідіот – це номінальний громадянин, неспроможний бути справжнім громадянином. У цьому античному сенсі вживаю зазначене поняття і я щодо 233 депутатів Верховної Ради; скількох із них одночасно стосується й медико-психологічний аспект – то хай вирішують відповідні фахівці.

А от за діагностику громадянсько-політичної сторони справи – відповідаю.

Почнімо із назви. Ніякого "Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями" не було. Натомість був "Міжнародний судовий процес над колишніми керівниками Німеччини у Міжнародному військовому трибуналі в Нюрнбергу". Бо ж то в Італії керувала фашистська партія, а в Німеччині – нацистська. Ні, звичайно, можна і французьких чи польських комуністів спересердя назвати більшовиками, але це для розмов на кухні, бо ж відомо, що більшовизм – це російське явище. Так само відомо, що в офіційних документах, тим більше призначених для міжнародної спільноти, речі слід називати їхніми точними іменами. Але коли це команда Єфремова-Чечетова звертала увагу на такі дрібниці? Коли це академік-історик (за сумісництвом – голова Верховної Ради) Литвин демонстрував знання історії?

Два початкових абзаци затвердженої постановою заяви Ради не викликають заперечень і запитань, крім одного моменту. Цитую: "Принципи, визнані Статутом Міжнародного військового трибуналу, були підтверджені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року та від 27 листопада 1947 року і покладені в основу повоєнних міжнародно-правових документів, спрямованих на запобігання розв'язуванню воєн, вчиненню військових злочинів, актів геноциду, тортур, а також на неприпустимість застосування терміну давності до воєнних злочинів та злочинів проти людства". Усе чудово, усе вірно, 11 грудня 1946 року справді була ухвалена резолюція ООН "Про підтвердження принципів міжнародного права, яки визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу", але що сталося 27 листопада 1947 року? Того дня мало відбутися голосування за резолюцію N181 про поділ Палестини на дві частини – арабську та єврейську, але голосування було відтерміноване на дві доби зусиллями прихильників створення Ізраїлю (щоб домовитися із низкою делегацій та гарантовано набрати 2/3 голосів членів ООН). От і все. То про конкретно яку резолюцію, що її сліди мені не вдалося знайти на офіційному сайті Об'єднаних Націй, ідеться? Чи депутати навіть не переймалися її назвою і змістом, а просто тупо змавпували (за своєю звичкою) текст торішньої резолюції Держдуми Росії ("Принципы, признанные уставом международного военного трибунала и подтвержденные в резолюциях Генеральной ассамблеи ООН от 11 декабря 1946 года и от 27 ноября 1947 года, легли в основу послевоенных международно-правовых документов, направленных на предотвращение развязывания войн, совершения военных преступлений, актов геноцида, пыток и других жестокостей, а также на неприменимость срока давности к военным преступлениям и к преступлениям против человечества")? Тобто одні ідіоти-кнопкодави продублювали невігластво інших ідіотів-кнопкодавів?

Та все ж запам'ятаймо думсько-радську тезу про принципи і рушаймо далі.

Далі наводжу текст заяви, як він фігурував уже після її ухвалення на сайті Ради, з усіма його граматичними і фактологічними ляпками:

"Верховна Рада України привертає увагу української громадськості та світової спільноти до того, що останнім часом певні політичні сили в Україні та міжнародних парламентських структурах роблять активні спроби, спрямовані на перегляд висновків Нюрнбергзького трибуналу, спотворення і приниження його історичної ролі. Цим, по суті, піддаються ревізії підсумки Другої світової війни. Аморальними є намагання покласти на СРСР рівну з гітлерівською Німеччиною відповідальність за її розв'язання і тим самим виправдати нацистів, їх пособників за вчинені страхітливі злочини проти людства.

Верховна Рада України підтримує ухвалену 16 листопада 2010 Третім комітетом Генеральної Асамблеї ООН Резолюцію "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості", в якій містяться прямі посилання на Статут і Вирок Трибуналу.

Верховна Рада України закликає парламенти держав світу підтримати згадану Резолюцію під час голосування на пленарному засіданні 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Верховна Рада України висловлює стурбованість і рішуче протестує проти спроб окремих політиків, громадських діячів, політичних організацій і рухів у нашій країні реабілітувати і навіть героїзувати колабораціоністів – пособників гітлерівців, виправдати їх злодіяння. Це є злочином перед пам'яттю мільйонів наших співвітчизників, які віддали своє життя у двобої з фашизмом, за честь, свободу і незалежність Батьківщини, викликом рішенням Нюрнбергзького трибуналу. Цьому не має виправдання".

Щонайперше варто привітати всіх українських громадян: підтримавши згаданий у заяві проект резолюції ООН, Україна встала в один ряд із такими беззаперечними світовими "світочами демократії", як Білорусь, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, КНДР, Еритрея, Ангола, Болівія, Венесуела, Габон, Гвінея, Зімбабве, Ірак, Куба, Нікарагуа, Судан, Уганда тощо, – тобто із державами, які є співавторами резолюції. Нагадаю, що в Еритреї ведеться масштабне переслідування християн, а Зімбабве – це не лише справжнє економічне провалля, а й держава, де беззастережно панує чорний расизм. Ну, а про Судан і говорити нічого – нинішня влада цієї держави знищила близько двох мільйонів співвітчизників-християн і змусила понад шість мільйонів суданців-немусульман втекти за кордон, рятуючи свої життя. Гідне товариство для 233 ідіотів – але навіщо ж Україну так сильно ненавидіти, що "опускати" її до рівня КНДР?

Що ж стосується самого тексту, то слід зауважити, що головним посібником гітлерівців, без допомоги яких ті не змогли б загарбати значну частину континентальної Європи та спробувати блокувати Британські острови, був Совєтський Союз. 28 вересня 1939 року СССР та Німеччина підписали у Москві Договір про дружбу і кордон (а з фашистською Італією Договір про дружбу, ненапад і нейтралітет "головні борці з фашизмом", себто більшовики підписали ще у вересні 1933 року; пізніше Беніто Муссоліні в листі до своєї сестри Едвідже щиросердо визнавав: "Якби обставини спонукали мене вступити не до осі Рим – Берлін, а до осі Рим – Москва, я б нашвидкуруч підніс італійським трудящим, які ставляться до своєї праці бадьоро, але водночас із байдужістю, яку расисти назвали б середземноморською, таку ж дурну [як й антисемітську, спричинену дружбою з нацистами – С.Г. ] вигадку про стаханівську етику та щастя, яке вона буцімто приносить"). Спільними діями з нацистами відзначилися у 1939-41 роках не тільки урядові та економічні структури СССР, а й силові – Червона армія та НКВД й НКҐБ. Отож якщо на 9 травня в Україні будуть вивішені червоні совєтські прапори, то будуть прапори не лише одного із членів антигітлерівської коаліції, а й головного посібника нацистського режиму. Крім того, авторам постанови варто було б заново прослухати шкільний курс логіки: якщо відповідальність за страхітливі злочини покладається не на одного, а на двох бандитів, це не означає, що одного із них виправдовують. І, нарешті, за "честь, свободу і незалежність" якої Батьківщини воювала Червона армія? Якщо хтось за це в Україні й воював, то тільки УПА та УНРА, бо зв'язати з СССР поняття честі та свободі можна тільки в орвелівському сенсі...

Я вже не кажу про те, що спроба встановити науково-історичну істину щодо подій Другої світової війни постановою Верховної Ради – це відверто антиконституційне діяння, це спроба впровадження державної цензури. Але ж хіба вперше 233 персонажі порушують Конституцію? Переконаний, і цього разу всупереч Основному Закону України чимало "піаністів" голосували чужими картками (що, власне, робить постанову недійсною, нікчемною в юридичному плані – як і все новітнє вітчизняне законодавство, до речі).

Та головне все ж таки в іншому. В засудженні ревізії підсумків Другої світової війни. А чом би не засудити відкриття Колумбом Америки, вслід за Уґо Чавесом? Ні, таки в гідній компанії опинилися 233 нардепи – в ній саме і місце тим, хто не бачить, що давно вже немає на карті світу "великого і могутнього" Совєтського Союзу, але натомість присутня об'єднана (а не розділена на зони окупації) Німеччина, сильна й демократична, відтак що совєтські війська не стоять по всій Центрально-Східній Європі, що насаджені там Кремлем комуністичні режими пішли в небуття, що агресивність Москви виявилася аж ніяк не меншою за агресивність Берліна, що злочини комунізму давно вже відомі людству і виявилися в кінцевому підсумку масштабнішими за нацистські... Іншими словами, ревізія підсумків Другої світової війни – тих підсумків, які мали місце безпосередньо після закінчення бойових дій – уже давно проведена (власне, проводиться й далі) самим перебігом історичних процесів, і зупинити ці процеси не можуть ані Путін із ФСБ, ані 233 ідіоти.

А тепер повернімося до сакраментальних принципів, про які йшлося у заяві. Справа в тому, що автор поняття "геноцид", юрист, чиї розробки визначили зміст Нюрнберзького процесу та Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" Рафаель Лемкін вважав геноцид українців, здійснений російськими більшовиками, "класичним зразком геноциду". За Лемкіним, більшовицька політика масового нищення була цілком свідомо спрямована проти українців як нації, як певної суспільної цілісності з її унікальними культурними й ментальними рисами, а не лише проти селянства. Така політика підпадає під вимоги згаданої Конвенції ООН (пункт "с" статті ІІ "навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її" та пункт "е" тієї ж статті "насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу"). Відтак, якщо справді керуватися принципами Нюрнберзького трибуналу, час готувати міжнародний судовий процес, присвячений злочинам російських комуністів та їхніх посіпак в Україні. Процес, який підіпре правовими аргументами зроблений ще німецьким філософом-антифашистом Карлом Ясперсом висновок про нацистську Німеччину та комуністичний СССР як про дві "злочинні держави". Чи 233 персонажі вже і Ясперса – посмертно! – готові внести до числа "окремих діячів", яким "нема виправдання"?"

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-22 12:48:56 ],
на сторінці твору "Світ робить з нас показовий смітник чи йдеться про розкол України?" Адміністрація Майстерень

Борис Тарасюк. Червоний прапор поряд з державним. Досвід Естонії

Влітку 1940 року згідно з таємними домовленностями Гітлера та Сталіна держави Балтії були окуповані Червоною Армією. Для збереження видимості "демократії" президентів держав змусили призначити нові уряди та виконувати усі забаганки Кремля та особисто Сталіна. Однією з забаганок було вивішення на вулицях поряд з державними прапорами – червоного прапора – символа перемоги окупантів. Про це з захопленням писали місцеві більшовицькі колаборанти, ось уривок з такої статті в одній з тогочасних естонських газет.

"Правительство издало указ, по которому в государственные праздники вывешиваются два флага: флаг республики трудящихся и рядом с ним – трехцветный. (...) Cимпатии трудового народа принадлежат красному флагу ликвидации эксплуатации, общественного освобождения. Красная Армия обещала выступить на нашу защиту против реакционных сил и пусть больше не рассказывают про неё всякую клевету – мы видели этих людей и видели их оружие! Хотя мы и надеемся, что наша крупная плутократская буржазия тоже их видела и сделала свои выводы".

Вже за місяць Естонія (як і Латвія з Литвою) увійшла до складу СССР, почалися масові репресії та депортації. А потім на естонську землю прийшла війна – наслідок сталінсько-гітлерівської змови. Естонці дуже добре вивчили уроки своєї історії, тому за публічно продемонстрований червоний прапор з серпомолотом, як і за червоний прапор зі свастикою, в цій країні можна одержати чималі проблеми із правоохоронцями.

На жаль, в Україні зараз панують невігласи, які не лише не знають своєї історії, але й свідомо її викривляють. Вчорашнє прийняття Верховною Радою України законопроекту за авторством комуністів реєстр. N8157, відповідно до якого 9-го травня поряд з державним прапором повинні вивішуватися червоні прапори, стало не просто викривленням історії, але справжньою ганьбою.

Пояснення, що червоний прапор і "товариш Сталін" – це такі величні символи, які буцімто сиволізують подвиг солдатів, що воювали проти нацизму, є відвертою наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного режиму.

За дужками цілком спокійно залишаються сталінсько-гітлерівські урочистості у Львові, Бресті та інших містах, коли червоні прапори гітлеризму та сталінізму мирно майоріли поряд. За цими ж дужками залишаються і долі рядових солдатів-переможців, наприклад – київських воєнних інвалідів, котрих сталінські "червонопрапорні освободітєлі" вивезли в північні табори "щоб не плутались під ногами". Ось уривок зі спогадів киянина Юрія Багрова:

"Было странно, тревожно тихо, даже продавцы говорили полушепотом. Я сначала не понял в чем дело и только потом заметил – на Бессарабке не было ни одного инвалида! Потом, шепотом мне сказали, что ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили их на Соловки. Без вины, без суда и следствия. Чтобы они своим видом не "смущали" граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно пересидел войну в штабах. Ходили слухи, что акцию эту организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР. "Зачистили" страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы. Но их поднимали и везли. "Вывезли" даже "самоваров" – людей без рук и без ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали и они замерзали. Это были в основном 20-летние ребята".

Замість пам'яті про цих людей – нинішня влада створює культ тих, хто спершу потискав руку гітлерівцям, а потім загрібав жар чужими руками, точніше – чужими долями. Це не випадково, адже саме такий підхід до громадян нинішній більшості дуже близький, громадянин для них – лише розмінна монета для забезпечення потрібних результатів на виборах. Тому сталінський прапор цій владі справді личить набагато більше, ніж синьо-жовте знамено вільної України.

Який прапор личить українцям – варто визначитись кожному з нас. Головне – не помилитись: як показує історія, надто великою може бути ціна такої помилки.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-24 20:31:45 ],
на сторінці твору "Імперські ігрища" Адміністрація Майстерень

Фундаментальная проблематика России, кратчайшим образом

Византийская модель развития работает только при абсолютном монархе. Но для легитимации абсолютного монарха требуется либо вера в царя помазанника либо вера в псевдорелигию коммунизма. Ни того ни другого сейчас нет.
Абсолютный монарх невозможен. Византийская модель полностью себя исчерпала с конца 70-х годов когда в народе ушла вера в псевдорелигию коммунизма. Сейчас мы наблюдаем ее последнюю стадию заката , а именно полного морального разложения традиционного для России правящего класса чиновников которые и составляют стержень византийской модели.
Правящий класс контролировали с момента его возникновения как правящего при Петре 1, Романовы ,затем компартия ,затем Сталин, затем снова компартия.
Сейчас второй раз в истории России чиновников не конторолирует никто. Первый раз это было
в феврале 1917 года и продолжалось до октября 1917 года. Второй раз с 1993 г по настоящее время. Творят что хотят. И если в странах развитой демократии политическая сила составляет верховную силу в лице Парламента и Президента ,то в России верховную политическую силу составляют только 2 человека. Сравните
100 (сенат)+ 435 (палата предстаителей)+ 1(Президент). Почему в России один Романов справлялся? Потому что его легитимация была совсем другого порядка, религиозного.
Его абсолютная власть основывалась на вере миллионов людей в Бога. Сейчас такого нет.
Путин Медведев - первые среди равных и командовать миллионом чиновников не могут.
Их власть ограничена. Чиновники сбиваются в корпорации, как стаи шакалов и творят , что хотят. Легитимация власти на Западе через веру населения в закон. Люди поддерживают закон и политическая власть Президента и парламента поддерживается законом.
Выстаивается цепочка:
Народ--> закон-> политическая власть(парламент Президент)-> чиновники-> население.

Легитимация власти в византийской всегда либо религиозного порядка либо псевдорелигиозного.
Цепочка следующая:
Вера народа -> политическая власть (царь)-> чиновники->объект управления(народ)
Либо :
Вера в народа коммунизм-> КПСС->чиновники->объект управления(народ)

Сейчас в России цепочка следующая :
Народ->политическая власть(Путин,Медведев)-> кремлевская корпорация чиновников->
местная корпорация чиновников->объект управления(народ). Если б Путин обладал властью абсолютного монарха этого бы работало
и чиновники умеренно брали бы мзду. Но Путин не обладает должной для абсолютной власти легитимацией и чиновники берут по беспределу.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-24 21:15:59 ],
на сторінці твору "Імперські ігрища" Адміністрація Майстерень

Кого и за что сажают в России
............................................
Боря Братчиков, 16 лет, приговорен к 2 годам лишения свободы за кражу 3 хомячков из зоомагазина.

Валентина Николаевна Мокшина, 38 лет осуждена к 4 годам и трем месяцам лишения свободы за грабеж (открыто забрала у соседки клеёнку за 7 рублей).

Раиса Семеновна Карпова, 48 лет, ранее судимая, осуждена на 4 года и шесть месяцев за открытую кражу (грабеж) 6 кг. картошки с огорода соседки стоимостью 15 рублей.

Приговором Кинешемского городского суда Ивановской области от 30 октября 2001 года Я. осужден на 5 лет и шесть месяцев колонии общего режима за кражу 7 кур из курятника на сумму 525 рублей.

Бывший вице–губернатор Приморского края Борис Гельцер осужден на 3,3 года условно за растрату 12,5 миллиона рублей.

Ленинский районный суд Тюмени приговорил к 6,5 годам условно бухгалтера ОАО "Запсибкомбанка" Елену Щелокову за хищении 12,5 миллиона рублей со счетов состоятельных клиентов банка.

К 6 годам лишения свободы условно и штрафу в размере 50 тыс. рублей приговорен главный бухгалтер производственного управления жилищно–коммунального хозяйства (ПУЖКХ) по Сунженскому району Ингушетии Салман Арчхоев, который обвинялся в присвоении более 90 млн. бюджетных средств.

PS. хоть и не кража…

Анатолий Быков осужден на 6,5 года условно за организацию убийства (доказанную) Вилора Струганова (Паша–Цветомузыка), но был досрочно "освобожден" после трети срока.
.........................................
________________________________

• В Пскове в годы войны в лагерях для военнопленных погибло больше 200 000 советских воинов. Всех погибших нацисты закопали в огромных ямах на окраине города.
Нынче на месте массовых захоронений возводится жилой микрорайон по иронии судьбы в основном для военных. Строители роют котлованы и землю в перемешку с костями свозят на свалку.
Сотни тысяч, миллионы людей неистово негодовали, когда Эстония цивилизовано перезахоронила останки советских солдат, а жители Пскова заставляют лишь тщательней мыть руки своих детей, когда те на глазах у родителей и других свидетелей наигрались в футбол черепами погибших красноармейцев...
..............................................

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-04-26 14:48:31 ],
на сторінці твору "Імперські ігрища" Адміністрація Майстерень

Імперії і справді є різні. Є видимі, є до пори до часу невидимі.

Ось наприклад, чим не розростання в Імперію спільноти "Свідки Єгови"?

Невідома історія Свідків Єгови

.........................................

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?