Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Гупало
Волинянин; багато років присвятив журналістській праці. Закінчив Літературний інститут імені О.М. Горького(поетичний семінар Володимира Кострова). Автор кількох книжок поезій та прози.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Не вдалося чимало. Ніхто і не плакав.
    Не розквітло задумане, зсохло на корені.
  •   Не прощаюся
    Не прощаюся, йду не надовго, вернуся. Пора
    Запитати у долі, чому не радіє. Мені
  •   Степан Радіон*
    Це скільки часу легітно стекло,
    Який тамує учорашню силу!
  •   К о з а ц ь к е

    Козаки не їздять по шосе,
  •   Потреба весни
    П’ю тишу і не напиваюсь.
    А ти – у видиві беріз
  •   Україна шинкарська

  •   Й в а н к о
    Час косити оте, що сіяли…
    Йванко дива жде, літо в’яне.
  •   * * *
    За мною вірш іде у лісі.
    Він усміхає і бентежить,
  •   * * *
    Ішла самотність у сліпі дощі
    І день осонцено котився.
  •   * * *
    Я, ніби сонце до землі,
    Тулюсь до спомину.
  •   * * *
    Переконаний був, що його розшукали --
    Бо усюди заглибини − дивні сліди.
  •   * * *
    Хилиться ліс до моєї задуми
    I загубилася радість утіх.
  •   * * *
    А вечір наш, як незвичайний гість,
    На двері тисне свіжістю густою,
  •   * * *
    Якби я знав: услід за мною йде
    Вчорашнє, що осмислене сьогодні!
  •   * * *
    Не підняти слова до жаданих висот,
    І тобі не повірить ніхто так, як хочеш.
  •   * * *
    Я збільшу милої лукаве горе --
    Згадаю і мишей, і кажанів.
  •   П о р т р е т
    Тече, пече сльозливість, як зола
    У тій, підступно спаленій садибі,
  •   * * *
    Задивляйся в небо – і тебе помітять.
    Ті, що недалеко, нібито відстали,
  •   Х и т а в и ц я
    Інакші думки появились, хиталися вранці,
    Мов ті квіточки, що притримані в’ялими пальцями.
  •   * * *
    Поміліли обопільні почуття
    У полоні блуду-словограю.
  •   * * *
    Попереду також самотній чоловік.
    І я за ним іду, і нам обом – не краще.
  •   * * *
    Голосиста весна за рікою, --
    Я до неї добратись не можу, --
  •   * * *
    Не все ще погано, якщо не болить голова, −
    Думки припливають, осяяння, вічне горіння.
  •   * * *
    А задума знову – до вікна.
    Побреде у дощову негоду,
  •   * * *
    Замовчи, і до щастя не влізе біда.
    Недоречні відверті твої оповідки.
  •   * * *
    Не пиши, і нічого не трапиться.
    А напишеш – увічниться та запечеться,
  •   В р а н ц і
    Мені б цей ранок наче рану
    Цілющим зіллям огорнути,
  •   * * *
    Хоч осінній замислився ліс
    І в задумі навколо земля,
  •   Д о р о г и
    Скількох дороги з розуму звели…
    Дощем і кров’ю умиваються асфальти.
  •   Новий настрій
    Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
    Тумани позаду, окутали горе.
  •   * * *
    День ішов побіля тебе струнко.
    Трави постелились килимово.
  •   * * *
    Розумні проблем не шукають.
    Розумні подалі від них.
  •   * * *
    Надвечір’я не завжди сумне,
    Бо розсіює зерна правічні.
  •   * * *
    Неможливо довгенько заснути –
    Погортай обважнілі думки,
  •   * * *
    Замовчу – і гріхи замолю.
    Не виманюй у мене слова.
  •   Ж у р а в л і
    Дурило вистрілив, але не вцілив.
    Хотів убити птицю – журавля.
  •   Німа відповідь
    Багатьох полонили надії на краще.
    А воно не приходить, не може прийти.
  •   * * *
    Як літай не літай, доведеться
    Впасти нижче поверхні землі,
  •   Б у д я к и
    Будяки відвертіші лілей.
    Це печаль, якої не оцінять.
  •   П р о х о л о д а
    Прохолода вітрів. Серіали новітніх побачень –
    За прозорою далеччю, що обважніла, спеклась
  •   * * *
    Не хочеться передбачати холоди,
    Того, що люди уникати звикнули.
  •   Своє тепло
    Пожежу з неба сонце скине,
    І потече, як віск, усмішка жінки,
  •   Л и ц а р
    Чого ти хочеш, лицарю сучасний?
    Лише нудьгу за звичкою несеш.
  •   Х о в а н к и
    Зіграємо у хованки ?
    Шукай мене, шукай!
  •   Д в о є
    А що нам залишилось? Берег вітрів?
    Легенди про тих, за стіною?
  •   П о в е р н е н н я
    Ох, би сонця мені, як ото у дитинстві.
    Розігнав би я радість, як велосипед
  •   М о й с е й
    З’явилася грошва – кохання повернулось...
    Не тільки за кермом не п’є сусід Мойсей.
  •   * * *
    На здощілому листі печалі лежать,
    Незнайомка спинилась. Я чую удачу.
  •   З а г р о з а
    Ти можеш мене забути.
    Це сила твоя і слабкість.
  •   * * *
    Якось дивно отак, що за мною багато іде.
    Я нікого не кликав, дивився у напрямку іншім
  •   З а г о є н н я
    Загоюю рани. Отак, як годиться.
    Щоб завтра нестримно життю дивуватись,
  •   Т і н ь
    Я чую, як за мною ходить
    Невпізнана жіноча тінь.
  •   * * *
    Об’єктивно важка філософія болю
    Променадно постане – читай і мовчи.
  •   Відкритий ефір
    А було це – півкроку до серця.
    Так витьохкували солов’ї,
  •   Свічки і вітри

    Забагато свічок у поезії, мало вітрів.
  •   * * *
    Оминаю видлубанки споду.
    Широчінь і чистоту мені!
  •   * * *
    І час нудьги за мною йде, як пес.
    Вдова-ворожка – прокладає тіні.
  •   * * *
    Йду назустріч тобі. Стережись
    Чи сховайся, але ненадовго.
  •   * * *
    О, княгине! І де тепер ти?
    Опеклася, а чи піднялася?
  •   К р и л а

    Поетичні друзі, поетичні хвилі
  •   * * *

    На пеньочок сіла осінь.
  •   С л о в о п а д і н н я
    Засумують дороги, дерева, одначе – не ти.
    А тобі – захотілося звичного словопадіння.
  •   * * *
    Якщо і світ ламається навпіл,
    Немов усміхнена свята хлібина,
  •   * * *
    Говорила вона і сміялась вона --
    Недосріблена ніч замовкала…
  •   Б е з с и л л я

    І хвороба дарує частенько блаженство під небом.
  •   Д у м а
    Запилені очі і сірі обличчя.
    Безсоння і вітер. Важка голова.
  •   В и н а
    Зауважили день, що стікав по стеблу, як роса.
    Зауважили: очі дитячі – немов діаманти.
  •   Д о л я
    Позаду тінь. Вона – не та…
    Ти стиснув золото у жмені.
  •   З н а к
    У ті місця, де йде війна,
    Птахам потрібно повертатись.
  •   Д е р а ж н е *
    Ламка стежина йде у Деражнè.
    Кущі відважно розхиляти мусиш.
  •   * * *
    Чому ажіотаж навколо,
    Якщо стрічання наодинці?
  •   * * *
    Шпаркий мороз. До тебе хочу.
    Удвох ми завжди непитущі.
  •   * * *
    Помішалися ночі, світанки, бажання, ідеї.
    Хитавиця думок і надіслані бісом безсоння.
  •   П о л і т
    Який ненадійний кохання політ!
    Літають – жаринки і попіл.
  •   О ч и щ е н н я
    За очищення влади я теж, і, буває, від цього радію,
    Бо крізь марлю і брагу пропустять отих, що служили народу.
  •   Л і т о
    Ти кажеш: осінь онде на порозі?
    Банально. Як цариця на балу.
  •   * * *
    І натяки дружні частенько випрощуй –
    Розшириться простір, а з ним і гаразди…
  •   В и н у в а т и ц я
    Де написано, ким це знається, що вона собі усміхнулася,
    Що лише собі, а не кращому за коханого-пересмішника.
  •   М а с л і т
    Напевно, натхненно чекають мене.
    Іду у маслітературу.
  •   М и
    Все хочеться чути кохане ім’я,
    Думки превеселі.
  •   Т р и є д и н а
    Віра, Надія, Любов –
    Вірка і Надя, і Люба.
  •   К і н е ц ь
    І прийдуть до тебе непрошенці в гості.
    А скільки – не ясно, не перелічити.
  •   Дід Федот

    Розумніший за радіовладу й ТV – дід Федот.
  •   Без поезії
    Нема поезії – і сохне лист.
    Освітлення і зцілення – дощами.
  •   М е т е л и к
    На гільзу гарячу метелик сідає, та сісти не може –
    Попечені крильця і лапки. До крапочки звузився простір.
  •   С т и г м а т и к
    Ось і у Києві затишшя.
    Сидить безхатько на Майдані.
  •   Т е п е р . . .
    Біда не блукає. Конкретна вона
    І точно втрапляє.
  •   О з и р а ю с ь …
    Позабуті хатини по груди застряли у сумі;
    І така самота, що від неї не можна втекти.
  •   * * *
    Заблукай у тумані, князівно,
    Де нелегко шукати сліди.
  •   * * *
    У нас пора грибна і не стріляють,
    Життя звичайним поспіхом іде.
  •   * * *
    Срібні заметілі нагадали вічне.
    І тому морози, що за мною йдуть,
  •   З а к о х а н і с т ь
    Я легко – жайвором літаю,
    Проміння сонця – струни – рву.
  •   * * *
    І знову шум дерев, і невмирущі ми
    Повірим у можливі загадки любові.
  •   За вікном
    Ех, не світ за вікном, там лише – полотно,
    Рушники, вороння, аз і буки.
  •   К о л о
    Рвонути б і піти, куди не ходять наші,
    Де я не свій, не твій і часто – сам не свій.
  •   Обідній автобус
    Автобус опівдні казиться,
    Жаркий, як пательня дурника.
  •   Поза зоною епосу
    І ночами не сплю, і світанки минаю.
    Тінь за мною женеться, це значить – біжу.
  •   Сум
    Нам забракло вітрил і попутного вітру немає,
    Щось велике кінчається, та не кінчаємось ми.
  •   За осінню
    Я за осінню не поспіваю
    І за нею плестися не буду.
  •   І ліс, і лось
    Все мріється: мені зустрівся лось
    І я йому – і гість, і щем, і радість;
  •   * * *
    Ой,схоже,що всі ми поранені :
    В розмовах -- кому що болить.
  •   Сезонне кохання
    З рання до смеркання на чужому полі
    Ми чудова пара, не чужі з тобою.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки